Символіка клавірного тексту у виконанні камерно-вокальних творів В. Моцарта
Узагальнення даних щодо символіки партії клавіру в камерно-вокальному виконанні різножанрових творів В. Моцарта. Визначення жанрових установок "Чарівної флейти", в якій концентруються тенденції передсимволістів у виконанні відповідних творів Моцарта.
| Рубрика | Музыка |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2015 |
| Размер файла | 41,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Одеська державна музична академія
імені. А.В. Нежданової
Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво
УДК 78.072.2
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
СИМВОЛІКА КЛАВІРНОГО ТЕКСТУ У ВИКОНАННІ
КАМЕРНО-ВОКАЛЬНИХ ТВОРІВ В. МОЦАРТА
Кантарович Юлія Леонідівна
Одеса 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі сучасної музики та музичної культурології Одеської державної музичної академії ім. А.В. Нежданової Міністерства культури і туризму України
Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Маркова Олена Миколаївна, Одеська державна музична академія ім. А.В. Нежданової, зав. кафедрою сучасної музики та музичної культурології
Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Козаренко Олександр Володимирович, Львівська національна музична академія ім.М.В.Лисенка, зав. кафедрою теорії музики
кандидат мистецтвознавства Рижова Ольга Олексіївна, Одеська державна музична академія імені А.В. Нежданової, доцент кафедри загального та спеціалізованого фортепіано
Захист відбудеться «15» жовтня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства в Одеській державній музичній академії імені А.В. Нежданової за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 63, малий зал.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової, за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 63.
Автореферат розісланий “12” вересня 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент А.Д. Черноіваненко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
клавір моцарт різножанровий
Творчість В. Моцарта складає невичерпне джерело пошуків для виконавців його творів, і кожна подальша епоха знаходить нові ракурси його творчої спадщини. Прийняте в сучасному мистецтвознавстві уявлення про стильову симультанність мистецтва перехідних епох дозволило кардинально переглянути ряд підходів до творчої спадщини В. Моцарта, аж до трактування його мислення як передвісника авангарду другої половини ХХ століття.
Актуальність заявленої в дослідженні теми визначена виконавськими вимогами сучасності, в яких різноманітність художньої презентації творів класиків пов'язана з умовами буття в них ознак інструменталізму і, зокрема, клавіру, що змінювався від епохи до епохи. «Клавесинізація» фортепіано, що захопила академічне виконавство в минулому столітті, була однією з «ілюзій автентичності», що зацікавила піаністів у пошуках «Моцарта ХХ століття», зокрема «авангардного постінтелектуалізму», як це представлено і у талановитому фільмі М. Формана «Амадеус».
Численні стильові «передчуття», які визначилися в композиціях Моцарта напередодні зміни сторіч, - а ця остання об'єктивно супроводжується надмірною множинністю стильових проявів, у тому числі, лише в останні десятиліття усвідомленими моцартовими установленнями на символізм, стверджений в мистецтві на початку ХХ століття, - створили багаті можливості стильово-жанрових «вібрацій» творів Моцарта в поданні їх артистами-виконавцями сучасності. В даному випадку мова йде про фіксацію оригінальних виконавських наробіток щодо камерно-вокальних творів - в ракурсі концертмейстерського вибудовування творчого виходу співак - піаніст.
В межах даного дослідження матеріалом вивчення виступають концертні виконання оперних та ораторіальних композицій Моцарта - у фортепіанному викладенні оркестрово-інструментальних партій, що реалізують, поряд з піснями Моцарта, їх звучання як камерного вокально-інструментального репертуару. Подання клавіру, саме клавірного тексту, реагуючи на оркестрально-хорову міць оперного, ораторіального виконавського складу, покликане відтворювати, як художній образ, ілюзорну масштабність фактури цілого, зберігаючи при цьому специфіку реалій камерного виступу. Підкреслимо, що опери й ораторії ХІХ ст., розраховані на театри і зали (див. про це спеціально в працях О. Круглової), набагато більші за той простір, який наповнювався співаками й інструменталістами у XVIII ст. Твори Моцарта не допускають того форсування звуку, яке необхідне для наповнення більш пізніх театральних-концертних приміщень. Звідти виділяємо ту вишукану манеру виконання, яка покликана скласти характер масштабності, символізувати останню - в умовах камерного за сьогоднішніми вимірами звучання, тим більш у фортепіанному викладенні оркестрально-інструментального шару.
Об'єкт дослідження - камерно-вокальне, під клавір, виконання оперних, ораторіальних й пісенних творів В.Моцарта, що тим самим максимально охоплює вокальний жанровий діапазон його композиторської спадщини.
Предметом дослідження є символічні ознаки клавірного тексту в камерно-вокальному звучанні композицій Моцарта, в яких концентрується «передчуття символізму» і які визначають смислову насиченість звучання партії клавіру, клавірного тексту в творчій єдності вокаліст - піаніст-концертмейстер.
Мета дослідження - узагальнення даних щодо символіки партії клавіру в камерно-вокальному виконанні різножанрових творів В. Моцарта, в першу чергу пісень і арій, оперних і церковних, як осереддя установок передсимволізму автора «Чарівної флейти», однієї з найзагадковіших опер світової музичної літератури.
Конкретні завдання дослідження:
1. систематизація відомостей про особливості мислення в клавірній творчості композитора в його виходах на позиції перед символістів;
2. визначення жанрових установок в творчості автора «Чарівної флейти», в якій концентруються тенденції передсимволістів і які обумовлюють символіку звучань клавірів у виконанні відповідних творів Моцарта;
3. аналіз клавірних творів і виконуваних на фортепіано оркестрових композицій і фрагментів з них з виділенням особливостей і сенсу вживаних в них виразних ефектів;
4. аналіз пісень Моцарта як орієнтованих на художню сферу передсимволізму та особливостей їх виконавської презентації голосу з фортепіано в концертних умовах;
5. аналіз творів Моцарта, що стають об'єктивно предметом камерно-вокального трактування в практиці концертних виступів з оперними і ораторіальними фрагментами, зокрема за участю автора даного дослідження.
Методологічною основою дослідження стали праці О. Лосєва, Б. Яворського, а також роботи Б. Асаф'єва і його послідовників в Україні, спрямовані на усвідомлення понадбуттєвої, ідеальної значущості виразу, закладеної в музику Моцарта сукупністю стильових завоювань епохи У. Блейка, Ф. Гойї, І. Ленца та інших сучасників Моцарта, визнаних генераторами ідей модерну-авангарду ХХ сторіччя. В даному випадку орієнтиром для нас є підхід К. Штокхаузена, публікація статті якого за матеріалами дослідження музики Моцарта ознаменувала визнання в творчості Моцарта передмодерністського комплексу.
Матеріалом роботи є, як визначалося почасти вище, камерно-вокальні за умовами їх сучасного виконання твори композитора, перш за все пісні та близькі до даного жанру композиції, зокрема номери з опер «Cosi fan tutte», «Чарівна флейта», ін., адраматична природа яких не дозволяла до останніх десятиріч збудувати музикознавчі адекватні версії їх драматургії і виразного звучання. Підбір творів для аналізу багато в чому корегувався особистим досвідом концертмейстерської роботи автора даного дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження визначається наступними положеннями:
· вперше у вітчизняному музикознавстві фіксується зв'язаність моцартової спадщини із передсимволістською стильовою орієнтацією кінця XVIII сторіччя як самостійна ідея дослідження;
· вперше в музикознавстві висувається специфіка клавіру в поданні смислової спрямованості творів В. Моцарта в уявленні про них як про складові програми камерно-вокальних виступів;
· вперше стилістично розмежовуються клавірність фортепіанного подання оригінальних творів для клавіру Моцарта, з одного боку, і фрагментів оркестрових, ораторіальних творів, що виконуються у фортепіанному перекладенні і в межах камерної концертної презентації;
· вперше предметом аналізу стають пісні Моцарта в зосередженні в них передсимволістських стилістичних показників з виходами на оригінальне сучасне виконавське рішення;
· вперше у вітчизняному музикознавстві в аналізованих аріях з опер і духовних творів композитора виділені особливості подання клавіру з інструментальними партіями опер-ораторій і в співвіднесеності з установками передсимволістської творчості.
Практичне значення отриманих результатів роботи визначене спрямованістю на потреби виконавської і педагогічної роботи концертмейстера і вокаліста. Результати дослідження можуть сприяти реалізації піаністичних виконавських інтерпретацій творів Моцарта в їх причетності до символістських смислових ліній музики ХХ-ХХІ ст.
Матеріали дослідження достойні використання в курсах історії і теорії виконавства, які читаються в музичній вищій і середній школах, а також в роботі класу камерного співу.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були представлені і отримали позитивну оцінку на науково-практичних і науково-методичних конференціях:
· Міжнародний музикологічний семінар «Трансформація музичної освіти: культура і сучасність» (Одеса, 2003);
· Міжнародна науково-практична конференція «Динаміка наукових досліджень 2003» (Дніпропетровськ, 2003);
· Міжнародний музикознавчий семінар і науково-практична конференція «Схід - Захід: культура і цивілізація» (Одеса, 2004);
· Міжнародна науково-практична конференція «Наука і освіта 2004» (Дніпропетровськ, 2004);
· Міжнародна науково-практична конференція «Науковий потенціал світу 2004» (Дніпропетровськ, 2004);
· Міжнародний музикологічний семінар «Трансформація музичної освіти: культура і сучасність» (Одеса, 2006);
· Міжнародний музикологічний семінар «Трансформація музичної освіти: культура і сучасність» (Одеса, 2007).
Матеріали виступів опубліковані:
1. Хаит Ю. Л. Камерно-вокальное творчество В. Моцарта: композиция и исполнительство / Ю. Л. Хаит // Трансформація музичної освіти: культура і сучасність : матеріали міжнародного музикологічного семінару, присвяченого К.Ф. Данькевичу (Одеса, 12-16 жовт. 2003 р.) / М-во культури і туризму, Одеськ. держ. муз. акад. ім. А.В. Нежданової. - Одеса : ОДМА ім. А.В. Нежданової, 2003. - С. 55-56.
2. Хаіт Ю. Л. Исполнение вокальных сочинений В. Моцарта мастерами Европы и Украины / Ю. Л. Хаіт // Схід - Захід: культура і цивілізація : матеріали Міжнародного музикознавчого семінару і науково-практичної конференції (Одеса, 1-2 лютого 2003 р.) / М-во культури і туризму, Одеськ. держ. муз. акад. ім. А.В. Нежданової. - Одеса : Астропринт, 2004. - С.247-248.
3. Кантарович Ю. Л. Арии из оперы «Cosi fan tutte» в контексте современной культурной жизни / Ю. Л. Кантарович // Динаміка наукових наукових досліджень 2003 : матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 20-27 жовт. 2003 р.) / М-во освіти та науки, Дніпропетров. держ. консерваторія ім.С.С.Прокоф'єва. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - Т. 6 : Музика в житті людини. - С.6-8.
4. Кантарович Ю. Л. Символизм в произведениях Моцарта / Ю. Л. Кантарович // Наука і освіта 2004 : матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 10-20 лют. 2004 р.) / М-во освіти та науки, Дніпропетров. держ. консерваторія ім.С.С.Прокоф'єва. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - Т. 30 : Музика та життя. - С. 31-34.
5. Кантарович Ю. Л. Особенности клавирного творчества Моцарта / Ю. Л. Кантарович // Науковий потенціал світу 2004 : матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 1-15 листоп. 2004 р.) / М-во освіти та науки, Дніпропетров. держ. консерваторія ім.С.С.Прокоф'єва. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - Т. 36 : Музика та життя. - С.22-25.
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано чотири статті в збірках наукових праць, рекомендованих ВАК України, а також п'ять статей за матеріалами конференцій.
Об'єм і структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Матеріали дослідження викладені на 170 сторінках. Список використаних джерел містить 224 найменування.
Основний зміст дослідження
У вступі характеризується актуальність, об'єкт і предмет, мета і завдання дисертації, розкривається її наукова новизна і практична цінність.
У Розділі 1 - «Клавірність мислення Моцарта у визначенні камерно- вокальної творчості композитора» здійснюється характеристика основних особливостей клавірної виразності музики композитора на прикладі власне клавірної спадщини, а також перекладень для фортепіано оркестрової фактури - в умовах камерного концерту.
У підрозділі 1.1. «Оригінально-клавірна та фортепіанна виразність звучання музики Моцарта в різних жанрах і в перекладеннях композицій для фортепіано» позначені основні риси моцартового клавірного стилю. В результаті можемо відзначити:
1) масштабну симфонічність мислення Моцарта, але таку, що має іншу, ніж у Бетховена, розумову операційну основу і спрямовану до камерно-салонного подання творів і фрагментів з них;
2) уникнення Моцартом етичних жорстких нормативів подання образів, що визначає полегшеність фінальних завершуючих звучань, з використанням поліфонізації фактури або її динамічного згортання, що і стало ознакою-символом стилю композитора;
3) уникнення Моцартом кантової хорової масивності у фіналах та опора на кантову ж ансамблеву товариськість в камерно звучащих фрагментах, які утворює «гармонію різного» і в межах подання клавірної оркестральності;
4) оркестрова грандіозність Моцарта як художньо-образне відтворення ігрової масштабності театру з тембральною передромантичною диференційованістю, із символічно-алегоричним наближенням до оркестрової масштабності у вираженні через клавір образності театру і оркестрової гри;
5) Фантазії і Варіації Моцарта як жанрові утворення, що знаменували те «порубіжжя» камерного сонатного, пов'язаного з італійською інструментальною традицією, стилю, і німецькою барочною інерцією поліфонічних форм, що тяжіють до оркестрової масивності, не претендуючи на повноту втілення останньої, - яке висвітлило багатоскладність виходів клавірної продукції композитора, його принципову установку на гармонізацію-єднання італійсько-німецьких накопичень, у дусі «німецької культурної ідеї» XVIII сторіччя, тобто з акцентуванням власне німецької складової в еклектичній різнонаціональній низці стилів-форм.
Перекладена в клавір оркестральність Моцарта спрямована на відображення стилістичних посилань та нормативів ігрової комбінаторики композитора - «гіпер-артиста», яка породила «стилістичну симультанність» його творчих відкриттів, зокрема тих, що стосуються відтворень передсимволістів, що алегорично-умовно фіксували у фортепіано оркестрові реалії його музики у крупних формах.
У підрозділі 1.2. «Сучасна практика озвучування фортепіанних творів Моцарта в концертному виконанні оперних і ораторіальних фрагментів» виявлені основні риси оркестрового мислення Моцарта як представника Віденської школи і одночасно наступника своїх вчителів-італійців.
За часів Моцарта фактура клавіру мала тенденцію автономізовуватися по відношенню до оркестральності, хоч у жанрі типу фантазії мають місце елементи оркестральності. Клавірні твори Моцарта - це автономний жанр, в якому затвердився тип серйозної світської сонати, на відміну від італійської «церковної» сонати, хоч елементи поліфонізації фактури і ефекти оркестральності, як ознаки «церковності-серйозності», проступають у Фантазіях Моцарта. І цей момент явно враховує автор перекладення «Реквієму» для фортепіано, включаючи «нетипові» прийоми моцартової клавірності в своє перекладення для клавіру.
Підрозділ 1.3. «Символіка моцартової клавірності в символістських передумовах творів композитора» присвячений знаходженню в моцартовому стилі клавіру рис мислення, які «запрограмовані» пошуками масонської символіки у втіленні значень-ідей, суттєвих для автора «Чарівної флейти» і тих, що виявляються в передмодерністських рішеннях названої та інших композицій Моцарта, щиро насичених міфологемами та ознаками архаїчних героїв-трікстерів. В цьому відношенні показовим є образ Дон Жуана - саме в музиці Моцарта, що подає його характеристику у блиску лицарських якостей його історичного прототипу, явно відомого композитору, але одночасно в комічному поєднанні з витівками Лепорелло та в двозначних його вивертах у сценах зваблювання множинних об'єктів його зітхань. Риси «трікстера» мають місце в характеристиці Фігаро, інтелектуалізм і дріб'язковість, великодушність та заздрість якого утворюють характерне змішення якостей та ін.
У проекції на клавірно-фортепіанну специфіку творчості вказані та інші архетипові ознаки в образах Моцарта, що виводять на типові засоби художнього втілення ідей символістів, створюють наступні звучання-сенси:
згідно біографічно-життєвої етимології дитячих установок формування композитора, у його фортепіанній техніці істотною є символіка клавесина, «нон-легатний» принцип подання пасажів і вибудови мелодійних ліній поєднанням коротких мотивів-фраз, що «відсторонює» виявлення мовленнєвих інтонаційних моделей від емоційної завершеності їх втілення;
відповідно включеності Моцарта останнього періоду творчості в смислові перетини «німецької ідеї» і культу І.С. Баха, у фортепіанних структурах Моцарта живуть і претендують на сутнісність оркестрово-органні «щільні» фактурні утворення, особливо що стосується втілення образів етично піднесених і символізуючих досягнення Розуму;
моцартовський «гіперартистизм», сприйнятливий до барочної varietas як надбання німецького художнього світу, і введений Віденською школою unitas класицизму, направляв фортепіанну творчість до гармонії клавірного з'єднання стилістично-тембрально різноскладових виразу, можливо, з символізмом «подолання» вказаного квалітету клавірної виразності, тобто умоглядно усвідомлюваною і не втілюваною звуково-стилістичною єдністю названих якостей.
У пояснення останнього пункту нагадуємо, що моменти quasi-барочної еклектики Моцарта пояснюють органіку «проривів бахіанства» у фортепіанних презентаціях його музики у грі Г. Гульда, парадоксальність концепції якого зумовлена потужністю виявлення у автора «Дон Жуана» прихильності німецькій культурній ідеї, однією з найважливіших складових якої виступила «гігантистська» версія в самоствердженні національного начала.
Узагальнюючи сказане про зв'язок Моцарта з символікою церковної музики, масонською містеріальністю, з тенденціями передсимволістів в мистецтві кінця XVIII століття, відзначаємо наступне:
1) уникнення у вітчизняній літературі з ідеологічних причин акцентуацій зв'язків Моцарта з церковністю і масонською філософією-ритуалікою, які суб'єктивно та об'єктивно мали великий вплив на композитора, формуючи базисні сенси його творів;
2) збагачення уявлень про звукову палітру, тим самим про поетику Моцарта введенням у науковий та творчо-практичний обіг матеріалів книг Г. Аберта, О. Чигарьової, Л . Кирилліної, Ф. Гьотца та ін., що істотно переорієнтовує трактовку і виконання композицій Моцарта на користь передмодерністських установлень;
3) в зв'язку із розглядом клавірної спадщини, написаної для даного інструмента соло, в річищі прийнятої концепції символічної змістовності творів Моцарта, виходимо на розуміння клавіру як «передчуття полістилістики» тембрально-фактурного мислення композитора;
4) розуміння пошукового характеру моцартового клавіра, що зберігав у фортепіанній виразності клавесинний індивідуально-етимологічний комплекс, ілюструється Фантазіями композитора, які сполучають німецьке штюрмерство з виразністю італійського та французького класицизму, створюючи додатковий ряд речової знаковості звучання клавіру; останнє дозволяє почути у Моцарта не тільки найближчі «бетховеніанські продовження», але й достатньо віддалені від нього хронологічно символістські-неокласицистські виходи на кінець ХІХ століття, на ХХ вік в клавірно-фортепіанному мисленні.
Розділ 2 - «Віддзеркалення символіки клавіру авторського виразу в популярних вокальних фрагментах творів Моцарта» представляє аналіз камерно-вокальних композицій Моцарта як апробації висунутої ідеї тенденції передсимволізму творчості Моцарта.
Підрозділ 2.1. «Спрямованість пісень Моцарта на передбачення прийомів символізму Х1Х-ХХ1 століть» присвячений жанру пісні з виділенням їх фортепіанної складової, яка втілює стильову симультанність композиторської творчості.
Підсумовуючи матеріали аналізу, відзначаємо в Піснях Моцарта:
1) наявність в малих формах ознак зв'язку з масштабністю духовних жанрів, «стисло» представлених через символіку тексту і музичних знаків виразу;
2) виявлення «репетитивності» тем-мотивів, смислове навантаження яких на початку і в кінці твору, зокрема у межах вступу клавіру та інструментального резюме, втілює значущість виразу, яка усвідомлюється через повторність цих елементів в композиції;
3) паралель проаналізованих Пісень Моцарта, в об'єднанні в них серйозного і побутового змісту, до «пісеньок» О. Вертинського, демонстративна простота яких і стислість виразу поєднувалися з узагальненнями високого духовно-художнього значення, принципово співзвучних народжуваним тенденціям мінімалізму.
Сказане виводить на мінімалістські аспекти стилістики Пісень Моцарта, які складають витоки сучасного трактування їх змісту, а також дозволяють повною мірою оцінити стильову симультанність творчості цього автора як представника «перехідної епохи» кінця XVIII століття.
Передчуття символізму у Піснях Моцарта виявляється в повноті їх значущих чинників, що передбачають засновки німецького «бідермайєра»: велич бароко та ампіру в переломленні через інтимно-домашній світ та запити людського «малого».
Підрозділ 2.2. «Пісенна символіка в оперних фрагментах творів Моцарта в концертному виконанні з фортепіано» висвітлює основи пісенної мелодики і особливості фортепіанної партії у втіленні камерного і оркестрового звучань в такого роду виступах.
Підсумовуючи дані аналізу виконавськи апробованих номерів із знаменитих опер Моцарта Віденського десятиріччя, виділяємо такі моменти їх виразності:
істотність пісенно-кантової, кантово-гімнічної основи їх мелодики, заохочуваної символікою масонства (це очевидне в «Чарівній флейті», потенційно присутнє в інших операх), але понад усе історичних реалій пісенної емблематики, котра утворювала органічне оточення Моцарта;
серйозний тонус «високої простоти» пісень-кантів, пісень-гімнів, що виключають «комікування» у виконанні за рахунок «мовленнєвого» наповнення партій, але збудованих на вокальній повноті подання сакральних символів в мелодиці голосу і супроводжуваних для підсилення інструментальними партіями;
самозначущість інструментального оточення вокальних побудов в номерах, що містять пісенно-кантовий інтонаційний показник, оскільки реалізація вказаної жанрово-інтонаційної якості здійснюється через фактурні знаки-вирази, подані, у тому числі, інструментально;
різноликість прояву клавіру фортепіанної партії в концертному поданні відповідних номерів з опер Моцарта, зокрема з демонстрацією полярних якостей камерного клавіру та фортепіанно-оркестрового наповнення в звучанні, розуміючи художню умовність виявлення останнього.
Підрозділ 2.3. «Принцип пісенно-клавірного подання вокальних фрагментів духовних творів Моцарта» демонструє аналіз ораторіальних творів Моцарта, в якому підкреслюються виразні якості об'єднання аріозного, пісенного і, нарешті, духовно-церковного стилів.
Підводячи підсумки узагальненням аналізу сольних фрагментів з Меси с-moll в аспекті їх концертного виконання у вигляді звучання голосу з фортепіано, з яких останнє втілює оркестрально-ансамблеві відносини партій і одночасно привносить колорит камерності в сукупне подання музики вказаних композиційних побудов, - відзначаємо:
1) винятковість сольних фрагментів в музиці Мес Моцарта і тим самим зосередженість в них тенденцій наближення до камерності у межах масштабних і відмічених голосово-інструментальною «багатогласністю» композицій хорово-ораторіального типу;
2) насиченість сольних номерів Меси Моцарта, зовні подібних до арій його опер типу «Ідоменея», виразністю понад-індивідуального характеру, який грунтується на специфіці серйозного і популярного водночас названого духовного жанру;
3) зобов'язаність камерно-вокального представлення названих сольних номерів в умовах концертного виконання з фортепіано до чуйності у відтворенні риторичних сенсів інструментальних коментарів вокальної партії;
4) багатство вокальної риторики в сольних фрагментах Меси в сукупності із звучанням голосу і інструментального ряду, що складають вишуканий контрапункт значень і які не співпадають із формально-традиційним розумінням поліфонізму викладу як фактурного розгалуження по голосах-лініях;
5) фортепіанні можливості подання інструментальних партій в названих сольних фрагментах як звернених до «історичної пам'яті клавірності», коли в одному випадку виділяється органічна для фортепіано оркестральність, а в іншому - вишуканість можливостей клавікорда і портативного органу з їх можливостями уподібнення струнному звучанню.
Підрозділ 2.4. «Смислова амбівалентність фортепіанної партії в концертному камерно-вокальному виконанні оперних творів Моцарта» присвячений характеристиці оркестрової партії у фортепіанному викладі в аріях персонажів з вершинних опер Моцарта - «Дон Жуан» та «Чарівна флейта».
Майстерність концертмейстера-піаніста, що виступає з грою «за оркестр» в оперних творах Моцарта, визначається піаністичним «двостиллям» ігри, яке витікає з фортепіанної проекції симфонічно-оркестрового показника звучання партій благородних героїв, залишаючи для комічних персонажів камерність, «сонатинність» форм-засобів, котрі походять від ренесансної сонати-сюїти, стримано проявляючи власне інструментальну специфіку звуковираження.
Гіперартистизм натури великого Моцарта визначив органіку єдності протилежностей не тільки «за горизонталлю» множинних жанрово-стильових виходів його творчості, що охоплюють монументальність опер-мес, класичних симфоній і пісенних мініатюр, але і «за вертикаллю», в «співіснуванні» різних жанрово-стильових проявів усередині одного твору.
Стиль Моцарта є гармонією стильових полярностей. У цьому - і передромантизм Моцарта, і відмінність від романтиків, що допускали дисгармонічне поєднання смислових антиномій. Фортепіанний стиль Моцарта є похідним від усієї сукупності його стильових проявів в творчості в цілому, в оперно-симфонічних жанрах в першу чергу, створених особливого роду єднанням віденського раціоналізму і міфологем німецького бароко.
Концертні фортепіанні втілення оперних фрагментів указують піаністові на шлях гармонійної двоїстості стильових проявів виразності клавіру Моцарта. Це і «передбачення Бетховена», «передлістіанський» розмах звучання фортепіано в оркестровій фактурі, що тяжіє до туттійної насиченості та потужності, в художній символіці їх втілення - і клавесинна-фортепіанна камерність, дзвінка, блискуча, але надзвичайно деталізована, звично асоційована з «моцартовським рококо».
Висновки
Розгляд літератури з творчості Моцарта і сучасні дані щодо символічного, риторичного та екстатичного навантаження змісту музики дозволяють, у свою чергу, виділити ряд принципово нових позицій розуміння стилістично-змістовного наповнення композицій автора «Чарівної флейти».
По-перше, очевидною виявляється стилістична парадигма передсимволізму і передмінімалістського аспекту спадщини композитора, що дозволила створювати йому «стисло-щільні» величні сенси-образи - в межах «малих форм». До останніх відносимо в камерній сфері пісню-Lied, глибинний зв'язок якої з духовною лірикою створює дивовижну ємкість змісту при зовні «полегшених» формах рококо. В області опери до такого роду «переднеосимволістських» одкровень відноситься «Cosi fan tutte», яку можна трактувати як «конспективний» виклад «Дон Жуана», «Весілля Фігаро» та ін.
По-друге, зняття табу з масонських установок Моцарта у вітчизняних виданнях привносить довіру до риторичного виявлення смислових моментів музики Моцарта, оскільки метафоричні сполучення моцартової риторики усвідомлюються на сьогоднішній день з опорою на масонські символи і ритуально значущі фігури виразу, народжені архетиповими вимірами мислення композитора.
По-третє, клавірна спадщина Моцарта як частина сукупної інструментальної сфери його творчості виключає трактування її у звуженому стилістичному ракурсі «клавесинного клавіру», оскільки і цей інструмент в проявах майстерності геніального музиканта насичувався множинними і виразними різноспрямованими якостями, які йдуть від концепції складно утворенної множинності гармонійної єдності «поетики Моцарта».
Фортепіанні представництва стилю Моцарта амбівалентні - якщо це стосується спеціально написаних для клавіру творів або здійснюваних у фортепіанному перекладенні супроводів до вокальних фрагментів опер і мес. Символічне навантаження образів в даних жанрах викликає до життя очевидні аналогії до монументальної - і театралізованою за суттю - духовної музики XVIII століття і безпосередньо передуючих йому епох. Але символізм розумових спрямувань, що склався у виражену передсимоволістську лінію творчості від XVIII до ХІХ ст., виявлявся і в протилежності жанрових позицій: пісенні мініатюри, що знаменували в межах своєї якості реакцію на відродження старохристиянських цінностей, виявлені на зламі від 1790-х до 1800-х років.
Подібно до мініатюр іконопису раннього Християнства, що закладав в них сакральні цінності не менш значущі, ніж виконані у великих розмірах зображення-символи Віри, мистецтво кінця XVIII сторіччя, виявляло нове трактування «малих форм», які зовсім не «передбачали» романтичну мініатюру (бо остання знаходила свій реальний сенс в циклізації, в «новелістичності» з'єднання малих побудов в значущій продовженості монологічних композицій). Народжувався мініатюризм самозначущий і смислово надзвичайно «ущільнений» - геній Моцарта відзначив даний стилістичний злам у протилежному монументальності оперних-ораторіальних форм жанровому зрізі пісні. А ця остання органічно представляє для клавіру фортепіанну сторону звучань, в яких сходилися полярності стилістичних тяжінь композитора.
Порівняльний аналіз камерно-вокальних авторських моцартових творів з фрагментами мес, опер, ораторій, виконуваних в концертних умовах під фортепіано, дозволяє зробити ряд висновків про істотність символіки клавіру в спадщині Моцарта:
1. В рамках пісенного жанру, що демонструє концентровану камерність, знаходимо у фортепіанній партії клавіру стилістично багату палітру проявів клавіру від спінета, клавікорда (див., наприклад, пісню «Туга за весною») до художнього втілення оркестрально-фортепіанного звучання в монолозі (пісня «Як Луїза спалювала листи свого невірного коханого»).
2. Практика оркестральних відображень в клавірі музики, як тої, що супроводжує в концертах звучання оперних і ораторіальних номерів, вказує на зв'язок її виразності з масштабністю ідеї твору, заохочуючи бетховеніанську і навіть лістіанську фактуру в концертмейстерському поданні концертних арій, корегованої, все ж сучасними умовами камерності їх сприйняття.
3. Концертмейстерська практика С. Ріхтера, велич творчого шляху котрого, силою обставин, склалася в концертмейстерських штудіях Одеського оперного театру, засвідчує легкість включення його в моцартовський репертуар при базисності фортепіанного мислення «а la Бетховен» та ін.
4. Забута практика фортепіанного виконання оперних і ораторіальних творів Моцарта в перекладенні Кліндвордта представляється цінним чинником збереження сприйняття моцартового клавіру в його спиранні на спадщину Ф.Е. Баха і самого І.С. Баха, тобто в сукупності складного фортепіанно-оркестрального викладу монументальних полотен Моцарта.
5. Символіка клавірного тексту Моцарта в концертному камерно-вокальному поданні фрагментів арій з опер і ораторій, містить високу артистичну гармонію перемикання протилежностей клавірів, в якій камерність є причетною до представництва повноважної оркестральної фактури, яка вимагає багатошарової фортепіанної потужності в представництві цієї оркестральності, минаючи, само собою, динамічний «натиск» заради істотності «величного в малому».
Зіставляючи дані аналізів творів Моцарта в різних жанрах в їх усвідомленні через майстерність піаніста-концертмейстера, можемо констатувати:
1. Очевидні установки передсимволістського типу в трактуванні звучань клавірів Моцарта, визначених масонською символікою, символікою духовної музики, а також безпосередніми передбаченнями символістів, які формувалися в симбіозі з передромантичним комплексом 1780-х - 1790-х рр.
2. Вишукана поетика, тобто майстерність метафори творів Моцарта, що сполучала смислові якості езотеричних, церковних, архетипових в цілому символів з актуальною стилістикою клавіру-фортепіано, народжує стилістичну різноплановість партії клавіру всередині пісенного жанру, а також в зіставленні цього останнього з сольними творами для клавіру.
3. Символічне навантаження партії клавіру у разі виконань оперних і ораторіальних творів Моцарта як окремих концертних номерів під фортепіано, коли клавірність покликана зазначати оркестральність, причому оркестральність різних стильових витоків (від Баха, Генделя, від Глюка і т.д.), що, в цілому, поступалася “масою впливу” оркестральності-оперності ХІХ ст.
4. Символізування смислових складових клавірного тексту, написаного самим композитором в межах пісенного жанру, або перекладеного для клавіру оркестральних і ораторіальних побудов іншими музикантами, виводить на стилістичні полярності подання клавіру в різноманітності клавіру моцартового рококо - фортепіанного моцартового драматизму, і, природно, пом'якшення цих форм, а також прояв «квазізаперечень» моцартових же стильових принципів (див. «бетховеніанський прорив» фактури Моцарта в поданні фрагментів мес с-moll, C-dur, які своєрідно сконцентровані в перекладенні «Реквієму» для фортепіано).
Дані загальні висновки, побудовані на узагальненнях сучасної літератури і попередніх аналізів сольних творів Моцарта для клавіру, зумовили наш підхід до камерно-вокальних композицій Моцарта в аспекті їх звучання у фортепіанному перекладенні оркестрової фактури, як це реально представлене в концертній практиці з фрагментами і навіть цілим оперних, ораторіальних творів. Фортепіанне представництво творів Моцарта виявляє складну градацію стильових проявів, однією стороною яких виступає німецька, віденська монументальність, підготовлена традицією бароко і технікою принципової риторичної складності виразу Високого, а на іншому полюсі - вишукана «камерність», створена природністю «перетікання» рококо та сентименталізму у мініатюризм світобачення «бідермайєра».
Бачення постбетховенської грандіозності не чуже Моцарту - і такими є виходи фортепіанних-оркестрових звучань в презентації масштабних жанрів, зрозуміло, з поправкою на відносність цієї масштабності у порівнянні із оперністю-оркестральністю ХІХ ст. Мініатюризм стилю клавіру з опорою на італійську клавесинно-чембальну школу також органічні для автора «Уявної простачки». За всіма цими перепадами «грандіозності та вищої витонченості» убачаються установки на передсимволізм: парадоксальність у стильово-жанровому відношенні творів останніх років життя Моцарта і його «Чарівної флейти», перш за все, виявляє сутнісність вказаної підоснови мислення-творчості.
У фортепіанному звучанні композицій Моцарта існує стильовий континуум клавірності-клавесинності, але в обов'язковості сполучення з етапами таких ритмічно повторюваних з'єднань з масштабністю оркестрального мислення. Останнє склало атрибут Віденського стилю, втіливши в ньому звуковий образ грандіозного наростання форми і маси, поза яким не мислилася динаміка - життєва діалектика - німецького культурного світу, з котрим сполучав свою творчість Моцарт. В апогеї творчості він усвідомив власну причетність до наслідування німецького бароко як органічного втілення національної ідеї та перспективи подальшого ствердження музичного мистецтва у якості художньо самодостатньої сфери.
Найважливіше завдання, яке вирішене в дисертаційному дослідженні, складає узагальнення даних про символіку партії клавіру в камерно-вокальному виконанні творів В.Моцарта, в першу чергу пісень і арій, оперних і церковних, наближених до даного жанру як осереддя установок передсимволістів у автора «Чарівної флейти». Зважаючи на відносну, у порівнянні із ХІХ-ХХ ст., скромність об'ємів звукової маси оркестральних та хорово-вокальних виступів в композиціях Моцарта, вказуємо на певну тенденцію камерності, особливо в разі фортепіанного виконання інструментальних партій, при тому що фортепіанна фактура насичена образами оркестрової та ораторіально-хорової грандіозності. Вказана «помежовність» камерності та «масштабності площі» бетховенського та постбетховенського мистецтва у композиціях Моцарта втілює «передсимволізм» як пошук «третього шляху» в мистецтві, заявленого символізмом як таким.
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ
1. Хаіт Ю. Л. Німецька пісня - Lied В. А. Моцарта у джерел її відродження романтиками / Ю. Л. Хаіт // Теоретичні та практичні питання культурології : [збірка наук. статей / ред. колегія: Лащенко А., Зінкевич О. та ін.]. - Мелітополь : Сана, 2003. - Вип. 14. - С. 132-141.
2. Хаіт Ю. Л. Пісні В. Моцарта в річищі тенденцій стилістики мінімалізму / Ю. Л. Хаіт // Розвиток інноваційних процесів у навчально-виховних закладах : [зб. наук. праць / заг. ред. Філіппов В.]. - Харків : СтильІздат, 2003. - Ч. 1. - С. 234-245.
3. Кантарович Ю. Сольні номери мес Моцарта в практиці камерно-вокального співу / Ю. Кантарович // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського : [зб. статей / упоряд.: М. Давидов, В. Сумарокова]. - Київ, 2004. - Вип. 40. - С. 28-36.
4. Кантарович Ю. Л. Виразові типології арій опери Моцарта «Cosi fan tutte» / Ю. Л. Кантарович // Наукові записки : [збірка статей /ред. колегія: С. Гриця, А. Іваницький та ін.]. - Тернопіль-Київ, 2005. - № 1(13). - С. 3-8. - (Серія „Мистецтвознавство” : у 13 кн., кн..1).
Анотація
Кантарович Ю. Л. Символіка клавірного тексту у виконанні камерно-вокальних творів В. Моцарта. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за фахом 17.00.03 - музичне мистецтво. Одеська державна музична академія ім. А.В. Нежданової. - Одеса, 2008.
Дисертаційне дослідження присвячене вивченню особливостей клавірного мислення В. Моцарта, за творами, написаними власне для клавіру, а також за оркестровими - ораторіальними фрагментами, перекладеними для фортепіано для концертного виконання з вокалістами і об'єктивно в сучасних вимірах, стверджуваних як камерна музика.
У фортепіанному звучанні композицій Моцарта існує стильовий континуум клавірності-клавесинності, але в обов'язковості сполучення з етапами таких ритмічно повторюваних з'єднань з масштабністю оркестрального мислення. Останнє склало атрибут Віденського стилю, утіливши у ньому звуковий образ грандіозного наростання форми і маси, поза яким не мислилася динаміка - життєва діалектика - німецького культурного світу, з котрим сполучав свою творчість Моцарт. В апогеї творчості він усвідомив власну причетність до наслідування німецького бароко як органічного втілення національної ідеї та перспективи подальшого ствердження музичного мистецтва у якості художньо самодостатньої сфери.
Найважливіше завдання, яке вирішене в дисертаційному дослідженні, складає узагальнення даних про символіку партії клавіру у камерно-вокальному виконанні творів В.Моцарта, в першу чергу пісень і арій, оперних і церковних, наближених до даного жанру як осереддя установок передсимволістів у автора «Чарівної флейти». Зважаючи на відносну, у порівнянні із ХІХ-ХХ ст., скромність об'ємів звукової маси оркестральних та хорово-вокальних виступів в композиціях Моцарта, вказуємо на певну тенденцію камерності, особливо в разі фортепіанного виконання інструментальних партій, при тому що фортепіанна фактура насичена образами оркестрової та ораторіально-хорової грандіозності. Вказана «помежовність» камерності та «масштабності площі» бетховенського та постбетховенського мистецтва у композиціях Моцарта втілює «передсимволізм» як пошук «третього шляху» в мистецтві, заявленого символізмом як таким.
Ключові слова: клавірність, клавір, мінімалізм, символізм, передсимволізм, жанр, стиль, камерність.
Аннотация
Кантарович Ю. Л. Символика клавирного текста в исполнении камерно-вокальных произведений В. Моцарта. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство. - Одесская государственная музыкальная академия им. Неждановой. - Одесса, 2008.
Диссертационное исследование посвящено изучению особенностей клавирного мышления Моцарта в произведениях, написанных собственно для клавира, а также в оркестрово - ораториальных фрагментах, переложенных для фортепиано.
Фортепианное представительство сочинений Моцарта обнаруживает сложную градацию стилевых проявлений, одной стороной которых выступает немецкая, венская монументальность, подготовленная традицией барокко и техникой принципиальной риторической сложности выражения Высокого, а на другом полюсе - изысканная «камерность», образующая естественное «перетекание» рококо и сентиметализма в миниатюризм мировидения «бидермайера».
Видения постбетховенской грандиозности не чужды Моцарту - и таковы выходы фортепианно-оркестровых звучаний в представлении масштабных жанров. Миниатюризм клавирного стиля с опорой на итальянскую клавесинно-чембальную школу также органичны для автора «Мнимой простушки». За всеми этими перепадами «грандиозности и высшей утонченности» усматриваются установки на предсимволизм: парадоксальность стилево-жанровых сочинений последних лет жизни Моцарта и его «Волшебная флейта», прежде всего, обнаруживают сущностность указанной стилевой подоплеки мышления-творчества.
В фортепианном звучании произведений Моцарта существует стилевой континуум клавирности-клавесинности, но в обязательности сопряжения с ритмически повторяющимися этапами таких соединений с масштабностью оркестрального мышления. Последнее составило атрибут Венского стиля, воплотив в нем звуковой образ грандиозного нарастания формы и массы, вне которого не мыслилась динамика - жизненная диалектика - немецкого культурного мира, с которым сопрягал свое творчество Моцарт, осознав в апогее творчества свою сопричастность наследованию немецкому барокко как органике национальной идеи и перспективы последующего утверждения искусства.
Наиболее важное задание, которое решается в диссертационном исследовании, составляет обобщение данных относительно символики партии клавира в камерно-вокальных исполнениях сочинений В. Моцарта, в первую очередь песен и арий, оперных и церковных, приближенных к данному жанру как средоточия установок предсимволистов у автора «Волшебной флейты». Учитывая относительную, в сравнении с ХІХ-ХХ ст., скромность объемов звуковой массы оркестральных и хорово-вокальных выступлений в композициях Моцарта, указываем на определвнную тенденцию камерности, особенно в случае фортепианного исполнения инструментальных партий, при том что фортепианная фактура насыщена образами оркестровой и ораториально-хоровой грандиозности. Указанное «пограничье» камерности и «масштабности площади» бетховенского и постбетховенского искусства в композициях Моцарта воплощает «предсимволизм» как поиск «третьего пути» в искусстве, заявленного символизмом как таковым.
Ключевые слова: клавирность, клавир, минимализм, символизм, предсимволизм, жанр, стиль, камерность.
ANNOTATION
Каntаrоvich J. Symbolism of clavier text in execution vestibule - part-songs of V. Motsarta - Manuscript.
The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate degree on a speciality 17.00.03 - musical art. The Odessa State A.V.Nezhdanova Academy of Music. - Odessa, 2008.
The dissertatione research is devoted to study of features of clavier thinking Моzаrt in products written actually for clаvier, and also in оrcherster-оrаtоrial fragments shifted for a piano.The piano representation of the compositions Моzart finds out complex gradation of style displays, which one party acts German, Viennese mоnumentalism, prepared by tradition barocco and engineering basic of rethorical complexity of expression High, and on the other pole - refined "cаmeral type", forming natural "transition" rоcоcо and santimentalism in a miniature of "biedermeier” by. The most important task, which is decided in dissertatione research, makes generalization of the data concerning symbolics of a party of piano in cаmеral-vocal performances of the compositions W. Моzаrt, first of all of songs and arias, opera and church, approached to the given genre as centers of installations presymbolists at the author of a "Magic flute". Taking into account relative, in comparison with ХІХ-ХХ an item, of litle volumes of sound weight orchestral and choral-vocal performances in compositions Моzаrt, we indicate on the determined tendency cameral type, is especial in a case of piano performance of tool parties, thus that the piano invoice is sated with images orchestral and оrаtоrial-choral volume. Specified «bоrder» of cameral type and «volume of the area» of Beethoven and post-Beethoven art in compositions Моzаrt «presymbolism» as search « the third ways » in art declared by symbolism embodies as such.
Key words: claviere type, clavier, minimalism, symbolism, presymbolism, genre, style, cаmеal type.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Листування Моцарта з батьком. Видатні здібності Вольфганга Амадея Моцарт. Висловлювання сучасників про велику значущість творів Моцарта. Лікувальний ефект, яким володіють всі твори Моцарта. Використання мінору, хроматизмів, перерваних оборотів у сонатах.
презентация [1,6 M], добавлен 23.11.2017Біографічні відомості про життя В. Моцарта - австрійського композитора, піаніста. Створення опери "Безумний день, или Женитьба Фигаро". Музичний портрет героя. Симфонія соль-мінор, її головні партії, ідея та тема. Прем’єра "Чарівної флейти" Моцарта.
доклад [35,6 K], добавлен 28.01.2014Сведения о родителях В.А. Моцарта, его творческие достижения в детском возрасте. Особенности характера австрийского композитора. Знаменитые оперы: "Свадьба Фигаро", "Дон Жуан", "Волшебная флейта". "Реквием" - последнее музыкальное произведение Моцарта.
презентация [7,3 M], добавлен 19.11.2013Подробная биография Вольфганга Амадея Моцарта и его первые "шаги" к музыке, легенды о причинах смерти, анализ творчества и тематики произведений. Характерные особенности камерной, клавирной и церковной музыки Моцарта, а также его искусства импровизации.
реферат [27,6 K], добавлен 27.12.2009Естетичні витоки трактування хорового елементу в опері "Ідоменей". Аналізу трансформації традицій опери seria в творчості В.А. Моцарта на прикладі опери "Ідоменей". Хоровий елемент в опері В.А. Моцарта "Ідоменей" в естетичному аспекті його трактування.
статья [31,9 K], добавлен 19.02.2011Биографический очерк жизни и творческой деятельности В.А. Моцарта - великого австрийского композитора, капельмейстера, скрипача-виртуоза, клавесиниста, органиста. Сочетание австрийской, немецкой и итальянской народной песенности в творчестве Моцарта.
презентация [1,2 M], добавлен 02.05.2012Биография В.А. Моцарта - австрийского композитора и исполнителя-виртуоза, представителя Венской классической школы. Первые шаги в Вене, свадьба, пик творчества, финансовые трудности, болезнь. Оперы "Свадьба Фигаро", "Дон Жуан" и "Волшебная флейта".
презентация [1,8 M], добавлен 14.02.2015Понятие показателей метронома как примерного обозначения верного темпа в определенных рамках. Особенности выбора интерпретатором правильного темпа. Шкала темповых обозначений Моцарта: largo, adagio, larghetto, andante, allegretto, mеnuetto и presto.
реферат [24,7 K], добавлен 08.10.2011Одаренная семья Моцартов, выдающиеся таланты детей в этой семье. Детство Вольфганга Амадея, ранние произведения и обучение у лучших композиторов Европы. Самостоятельная деятельность, финансовое состояние. Инструментальное творчество Моцарта и оперы.
доклад [14,0 K], добавлен 10.11.2010Узагальнення жанрових особливостей вокальної музики академічного спрямування, аналіз романсу, арії, обробки народної пісні композиторів Г. Генделя, Б. Фільц, С. Гулака-Артемовського, С. Рахманінова, Л. Кауфмана, В. Моцарта. Засоби виконавського втілення.
дипломная работа [93,9 K], добавлен 26.01.2022
