Хоровий твір "Серебряный дождь". Музика Олега Хромушина. Слова Едуарда Межелайтеса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий навчальний комунальний заклад

"Білгород-Дністровське педагогічне училище"

Анотація

на хоровий твір "Серебряный дождь". Музика Олега Хромушина. Слова Едуарда Межелайтеса

Виконала: студентка 4 курсу

відділення "Музичне мистецтво"

Холодько Марина

Клас викладача: Марченко Т.Ю.

Рецензент: Воєвода Н.О.

2013-2014 рік

План анотації хорової партитури

1. Загальні відомості про авторів хорового твору

1.1 Короткі відомості про життя композитора та автора літературного тексту

1.2 Жанр, зміст і характер даного твору

2. Музично-теоретичний аналіз

2.1 Музична форма

2.2 Тональний план

2.3 Метроритм

2.4 Темп. Темпові зміни

2.5 Штрихи

2.6 Динаміка

2.7 Фактура викладення хорової партитури

2.8 Гармонічна мова

2.9 Аналіз акомпанементу

3. Хорознавчий аналіз

3.1 Аналіз мелодичного строю

3.2 Аналіз гармонійного строю

3.3 Ансамбль. Залежність ансамблю від фактури викладення хорової партитури, теситури, місцезнаходження та мелодичного положення акорду, метро ритму, темпу, штрихів, нюансировки

3.4 Музичне фразування

3.5 Особливості зміни дихання (загальнохорове, по партіям, ланцюгове)

3.6 Диригентські труднощі: тональність, метроритм, темп, штрихи, нюанси, теситура, фактура, гармонічна мова

4. Виконавський план

1. Загальні відомості про авторів хорового твору

1.1 Короткі відомості про життя композитора та автора літературного тексту

Визначення виконавського плану на основі розкриття ідейно-художнього змісту твору, музично-теоретичного та хорового аналізу, а також аналізу поетичного тексту.

Олег Миколайович Хромушин (1927-2003, похований на Новодівичому кладовищі Санкт-Петербург) - російський композитор, диригент.

Народився в місті Сальське Ростовської області.

З вересня 1944 р. по квітень 1950 р. служив у Радянській Армії, брав участь у Великій Вітчизняній війні.

З квітня 1950 по червень 1954 р. був заарештований за доносом (ст. 58-1"а", "зрада Батьківщини") за звинуваченням у написанні частівок антирадянського змісту в 1942 р. (тобто у віці 14-15 років). Визнання в "авторство" антирадянських частівок після побиття, засудження військовим трибуналом в Краснодарі на 10 років таборів і 5 років поразки в правах. Етапований на будівництво каналу Волга-Дон. Працював на Сталінградському лісозаводі їм. Куйбишева на вантаженні колод. Призначений в 1951 р. диригентом духового оркестру, складеного з ув'язнених. Влітку 1953 відправлений на будівництво Куйбишевської ГЕС.

Звільнений 11 червня 1954 р., працював керівником клубної самодіяльності в Ставрополі на Волзі (нині - Тольятті). В 1956 переїхав до Москви. В організації "Цирк на сцені" створив вокально-інструментальний ансамбль.

У 1959 р. закінчив Музичне училище в Ростові-на-Дону за спеціальністю "композиція". Там же керував оркестром у кінотеатрі "Родина".

У віці 32 років, у 1959 році вступив Ленінградську консерваторію в клас композиції професора Ст. Н. Салманова. Закінчив консерваторію в 1964 році. Написання музики для двох провідних оркестрів країни: Ленрадіо під управлінням А. Владимирцова і Держтелерадіо СРСР під управлінням Ю. Силантьєва.

Ім'я композитора придбало популярність ще в період його навчання в Консерваторії: у той час він вже писав музику для двох провідних оркестрів країни: Ленінградського радіо під керуванням А. Владимирцова і Держтелерадіо СРСР (диригент - Ю. Силантьєв). Незвичайною для академічного Вузу була і дипломна робота Олега Миколайовича: симфо-джазовий твір (Токата для акордеона та естрадно-симфонічного оркестру).

Після закінчення консерваторії був з 1964 по 1966 художнім керівником гастрольного джаз-оркестру Ленконцерту. В 1964 році вступив до спілки композиторів. На початку 1970-х працював з Великим дитячим хором Держтелерадіо СРСР під управлінням В. Попова. У виконанні цього колективу музика Олега Хромушина залунала по всій країні і за кордоном (США, Японія, Німеччина, Болгарія тощо). Пізніше композитор став писати музику і для іншого відомого дитячого колективу - хору Ленінградського радіо (диригенти - Ю. Славнитський С. і Грибків). У 1978 р. за пісню "Скільки нас?" отримав I премію на Міжнародному конкурсі "Дитячий музичний свято".

Олег Хромушин - автор 300 пісень, майже двох десятків музично-театральних опусів. Головна риса його музики - контактність, комунікабельність. У творчості цього композитора джаз, академічна музика тісно переплелися. Віддаючи належне симфоджазу, Олег Миколайович вважав більш перспективним напрям, в якому панує не синтез, а поліфонія жанрів, причому специфіка кожного залишається недоторканною.

Едуардас Межелайтис народився в 1919 році в литовському селі Карейвишкяй в родині робітника. Закінчив гімназію, де літературу вела поетеса Соломія Неріс, і багато вчителів були відомі своїми антифашистськими переконаннями. Це багато в чому визначило прихильність поета комуністичним ідеям, його неприйняття всякого націоналізму. Навчався Едуардас на юридичних факультетах Каунаського і Вільнюського університетів. Потім переїхав в місто Нікольськ Пензенської області, де на початку війни працював на заводі "Червоний гігант". Звідти він пішов на фронт. Служив військовим кореспондентом у складі 16-й Литовської дивізії.

Вже в перших збірках поезій ("Лірика", 1943; "Вітер батьківщини", 1946; "Мій соловей", 1952) Едуардас Межелайтис проявив себе як поет яскравого ліричного обдарування, близький за своїм пафосом і стилю традицій поезії С. Неріс і С. Єсеніна. Його творчість живилася цілющими джерелами литовського фольклору. У поезії поета відчувається нерозривний зв'язок з народом і природою Литви. У той же час він з високим пафосом говорить про дружбу між усіма націями (наприклад, в "Братній поемі").

Подією у творчій біографії поета став вихід збірки віршів "Людина" (1961), за який Межелайтису була присуджена Ленінська премія. Ця збірка - радісний гімн Людині, його Землі, і в той же час це глибокі роздуми автора про долю усього людства, його прийдешнього.

Глибокий інтелектуалізм і філософічність, публіцистичний пафос - основні риси збірок "Сонце в бурштині" (1961), "Автопортрет. Авиаэскизы" (1962), "Південна панорама" (1963), "Кардіограма" (1963) та інші.

Поет багато писав для дітей (це збірники "Ким бути", "Що сказала яблунька", "Вчителька").

Едуардас Межелайтис добре відомий як перекладач????? литовська мова творів А.С. Пушкіна, М.Ю. Лермонтова, Т.Г. Шевченка та інших поетів. Твори самого Межелайтиса переведені на багато мов світу.

У 1959-70 рр. він був головою правління Спілки письменників Литви, секретарем правління Спілки письменників СРСР. Обирався членом ЦК КП Литви, Депутатом Верховної Ради СРСР.

1.2 Жанр, зміст і характер даного твору

"Серебряный дождь " є хоровим твором з супроводом, врівноваженого, спокійного та споглядального характеру. Він входить в цикл "Три хори на вірші Е. Межелайтиса.

Характер твору світлий, піднесений та радісний, натхненний, мерехтливий. Образ дощу зображується не похмурим, темним та монотонним, а навпаки, благодатний, сріблистий, просторий, життєрадісний, променистий, сяючий, та повноголосий. Мелодія граціозна, витончена, але насичені, яскраві акорди, надають твору бадьорості, енергійності та різноманітності. Цей твір поєднує класичне хорове мистецтво та елементи джазу.

2. Музично-теоретичний аналіз

2.1 Музична форма

Твір "Серебряный дождь" О. Хромушина написаний у складній трьохчастиній формі.

Перша частина: 1-28 такти;

Друга частина: 29-109 такти:

1 частина другої частині твору: 29-68 такти;

2 частина другої частини твору: 69-109 такти.

Третя частина: 110-145 такти:

1 частина третьої частині твору: 110-133 такти;

2 частина третьої частині твору:134-145 такти.

2.2 Тональний план

Основна тональність твору - а moll (дорійський,6 ступінь підвищена),але у творі дуже багато відхилень, модуляцій. Часті зміни тональності, фактура, мелодична побудова, характерні для творчості композиторів періоду 60-70 р.

Перша частина починається в основній тональності а-moll-ліричної, мрійливої. Дисонуючі акорди надають тональності певної туманності, таємничості та загадковості. Мінорна тональність допомагає створити образ дощової погоди, але підвищена 6 ступінь надає яскравості та сяйливості. В 12-14 тактах акомпанемент підводить нас до яскраво вираженого в 15 такті С-dur. Але навіть С-dur з великою кількістю альтерованих ступенів.

В 25 такті проходить зіставлення С-dur та Des-dur: уривок з 15 по 18 такти звучить тепер на півтона вище - в тональності Des-dur.

Частина С(37-69 такти) взагалі не має чітко вираженої тональності, тут з'являється поняття атональності. Починається частина в С-dur(натурального) але вже в 39 такті з'являється 6 понижена ступінь, що вказує на С-dur гармонічний. В 61 такті відбувається відхилення в е-moll. А в 67 такті домінантовий квінтсекстакорд готує появу тоніки е-moll в 69 такті.

Не зважаючи на сумний окрас мінорного акорду, фактура і ритм, динаміка в поєднанні з акомпанементом створюють яскраву картину величі природи: "Чудо неба - серебряный дождь". Музичний матеріал наступної частини взагалі не має чітко вираженої тональності. Але акомпанемент тяжіє до G-dur. Всупереч законам мажору, який зазвичай звучить радісно, в даному випадку тема звучить лірично, чому сприяє повільний темп (lento), принцип викладення.

Заключна частина повертає нас до початку твору, як і перша, вона звучить в тональності - а-moll (дорійський), що робить твір цілісним. Але саме таке закінчення твору дозволяє слухачам самим домалювати останні штрихи картини.

2.3 Метроритм

Ритмічний малюнок у творі досить складний. Поряд з простими зустрічаються складні ритмічні групування, які можуть викликати деякі ускладнення. В першому реченні твору мелодія викладена в такому ритмі.

Тема проходить в партії альта, яка викладена чітко вираженим синкопованим ритмом. А тема сопрано - у своєму ритмічному малюнку. Різні ритмічні фігурації в партіях можуть викликати ускладнення в роботі, тому при розучуванні твору треба окремо працювати над ритмічним малюнком кожної партії, а під час виконання чітко показувати вступи, зняття, акценти та синкопи. В 21-22 тактах з'являється тріольний ритм.

Ритмічною складністю для хористів є вступи на дроблені долі: 3 такт(перша дроблена), 20 такт(друга дроблена), 137 такт(дроблена четверта доля). хорова партитура стрій фразування

Розмір - це вираження метру в нотній тривалості. Розмір, як і інші засоби музичної виразності, має великий вплив на створення образу. Розмір твору змінюється залежно від характеру.

Починається твір в розмірі 4/4/. 4/4 - це складний розмір, складається з двох простих: 2/2+2/2. Перша доля сильна, друга слабка, третя - відносно сильна, четверта - слабка. Саме цей розмір передає розспівність, тягучість фраз, широту характеру. В 93 такті змінюється характер, він стає більш спокійним, ліричним і програш звучить в розмірі 3/4. ѕ - простий розмір, перша доля сильна, дві інші - слабкі.

2.4 Темп. Темпові зміни

Темп відіграє велику роль для передачі характеру та образу твору.

Починається хорова мініатюра в темпі moderato (помірно).

Друга частина звучить протяжно, широко, розмірено, показуючи протяжність фраз, широту та велич мелодії.

Починаючи з 37 такту, змінюється характер твору. Він стає бурхливим та стрімким, відповідно змінюється і темп. Твір звучить вдвічі швидше. В 45 такті темп ще більше прискорюється і фраза "Крупные капли дождя" звучить вже на allegro (швидко). Потім знову повертається попередній помірний темп, який поступово прискорюється і 69-93 такти звучать стрімко, швидко, бурхливо. Ritenuto (уповільнюючи) в 108-109 тактах готує зміни в темпі. Слідуюча частина контрасна по відношенню до попередньої. Вона розпочинається з lento (протяжно, широко). Речення "Оба мы тоже небесное чудо" звучить в повільному темпі, який не змінюється протягом усієї частини. І остання частина повертається в початковий темп - moderato (помірно).

2.5 Штрихи

У творі "Срібний дощ" змінюється залежно від характеру. На початку твору використовується штрих legato, тому що рух мелодії плавний, а якщо зустрічаються стрибки, то ліричний образ, створений композитором на початку твору не дозволяє використання відривчастого співу. Legato - спосіб виконання, при якому звуки, що йдуть один за одним, не відокремлюються. При штриху legato не можна припускати ані поштовхів, ані сковзання звука(3-9 такти).

У 45-51, 60-67 тактах співаємо non legato(крупные капли дождя), тому що мелодія відтворює стук крапель, які падають з неба на дахи, листя дерев, траву. Також у творі багато акцентованих звуків(69 такт "Чудо неба!"). Non legato (не злито) - музичний штрих, протилежний legato, характеризується розмежованістю кожного звука мелодії при збереженні її безперервності. Працюючи над non legato у хорі треба слідкувати за тим, щоб постійне підкреслення звуків не переходило в навмисне акцентування.

В 11-12 тактах є акцентовані звуки, тому при співі використовуємо штрих marcato. Marcato (підкреслюючи) - проміжне між важким non legato і дуже важким staccato.

2.6 Динаміка

Динамічний діапазон твору дуже різноплановий та контрастний.

Така динамічна палітра дозволяє глибоко розкрити образ та передати зміст твору. Починається твір з м'якого та тихого нюансу р, що вводить слухача у неймовірно атмосферу спокою. У 11 такті композитор виділяє образ ранку динамічним відтінком f, який у 15 такті вже переростає у ff, що показує надзвичайне захоплення:

"Дождь прекратился…". У 37 такті динаміка сходить до нюансу mf. Важливим виразним елементом у цьому творі є швидкий перехід від р до f через крещендо за два такти. Це можна спостерігати у тактах 45-47, 49-51, 61-63, 65-67.

Динамікою ff показується захоплення у 69 такті:

"Чудо неба!..". Третя частина звучить на р та поступово динамічний розвиток переходить до відтінку рр (125 такт). Цей відтінок залишається використаним у супроводі твору, а хорова партія звучить на р, але на небі пливуть ще останні хмари, поступово звук затихає (136 такт).

2.7 Фактура викладення хорової партитури

У загальному плані твір має гомофоно-гармонійну фактуру, так як він написаний з акомпанементом, а в хоровому плані фактура змішана.

У творі можна побачити використання гармонійної та акордової фактур.

Гармонійна фактура придає ліризм та м'якість, а акордова фактура підкреслює урочистий, вагомий характер, захопленість та піднесеність.

2-10 такти: гармонійна фактура;

11-19 такти: акордова фактура;

20-22 такти: гармонійна фактура

23-28 такти: акордова фактура;

37-92 такти: акордова фактура;

113-145 кти: гармонійна фактура.

2.8 Гармонічна мова

Гармонія даного твору дуже витончена та вишукана. Завдяки їй малюється ніжний та водночас піднесений срібний дощ, який захоплює своїми чарами ліричного героя.

Гармонійний план твору. Протягом твору часто зустрічаються гармонійні затримання, нонакорди, тризвуки та септакорди з їх зверненнями, альтеровані акорди, нашарування однієї гармонії на іншу. На фоні гармонічної функції звучать прохідні звуки.

1 Isus2 III43sus+4	2 Isus2 III43sus+4	3 Isus2 III43sus+4	4 Isus2 III43sus+4	5 Isus2 III43sus+4	6 Isus2 III43sus+4	7 Isus2 III43sus+4	8 Isus2 III43sus+4	9 Isus2	10

11 IV9+3	12 IV9+3	13 IV9	14 VII9	15 III III64	16 V V6 III43	17 IV7 IV64	18 I2-1 VII7	19 III9 III64	20 V7-5 I7+3

21 IV7 IV43	22 IV7 IV43 VII7	23 I7	24 I7-1-5-7	25 IV-1-5 IV64-1-5	26 VI-3 IV43-1-5	27 V7-1-3-5-7 V43-1-3-5-7	28 I7-1-5-7 I2-1-5-7	29 IV+3 V9+3+9	30 I7+3+7

31 I7 VI65+7	32 VII7+7	33 VII7	34	35 II9	36 V9	37 IV43	38 IV43	39 IV43-5	40 IV43-5

41 IV43	42 IV43	43 V43	44 V2	45 III9	46 III9	47 III9	48	49 I9sus4	50 I9sus4

51 I9+3	52	53 IV43	54 IV43	55 IV43-5	56 IV43-5	57 IV43	58 IV43	59 V43	60 V2

61 I9sus4	62 I9sus4	63 I9+3	64	65 VI+1sus4	66 VI+1sus4	67 II7+3sus6	68	69 V	70 V

71 V	72	73 VI/V6-1	74 VI/V6-1	75 VI/V6-1	76	77 V	78 VI/V6-1	79 V VI/V6-1	80 VI/V6-1

81 V	82 V	83 V	84 V	85 V9-1	86 VI/V6-1	87 VI/V6-1	88 VI/V6-1	89 VI/V6-1	90 VI/V6-1
91 VI/V6-1	92 VI/V6-1	93 VI/VII6+5	94 V	95 IV/V6	96 IV-1-5/VII6+5	97 VI/VII+5	98 V	99 IV/V6	100 V-1-5/VII+5

101 V	102	103	104	105	106	107	108	109	110

111 VII	112 VII	113 VII	114 I-1-5	115 VII	116 I-1-5	117 VII	118	119	120

121 I7/VI+1+5sus4	122 I7/VI+1+5sus4	123 I7/VI+1+5sus4	124	125	126	127	128	129 VII/V+3	130 II+5/V6+3 VII64

131 I7 III6	132 I7-1-3-5 III6-1-3	133 Isus2 III43sus+4	134 Isus2 III43sus+4	135 Isus2 III43sus+4	136 Isus2 III43sus+4	137 Isus2 III43sus+4	138 Isus2 III43sus+4	139 Isus2 III43sus+4	140 Isus2 III43sus+4

141 Isus2 III43sus+4	142 Isus2 III43sus+4	143 Isus2 III43sus+4	144 Isus2 III43sus+4	145 Isus2 III43sus+4

Розглянемо деякі приклади гармонійної мови твору.

Прохідні звуки на певній гармонійній основі:

Такт 111-113



Такт 121-123

Гармонійні затримання:

Такт 1-2

Такт 49-50

Такт 61-62

Нашарування однієї гармонії на іншу:

Такт 73-74

Такт 86-92

Такт 93

Такт 95-97

Такт 121

Такт 129-131

У супроводі використовуються різні гармонійні фігурації.

Гармонійна фігурація:

Такт 1-5

Такт 69-74

Такт 86-92

Мелодійна фігурація:

Такт 29-33

Такт 103-107

Ритмічна фігурація:

Такт 24-28

Такт 45-47

Такт 65-66

2.9 Аналіз акомпанементу

Твір "Серебряный дождь" написано для хору з фортепіанним супроводом. Акомпанемент відіграє важливу роль у створенні образу та підтримує інтонацію виконавців. В деяких моментах супровід виходить на перший план і бере на себе головну роль.

На початку твору дисонуючі акорди передають монотонність, сірість дощу. Гармонічну напруженість викликають нонакорди t9 в тональності а-moll. В 11 такті акордове викладення супроводу стає арпеджованим та побудованим на дисонуючому акорді. Висхідні ходи арпеджіо, glissando символізують підняття сонця та пробудження природи. В 15 такті акомпанемент виражений світлими, яскравими акордами. Акордовий супровід звучить впродовж всієї частини. Далі йде програш, який налаштовує нас на іншу картину. Це переклички мелодії в лівій та правій руках. Далі - басові ходи на штриху staccato, мов краплини дощу, які стукотять по дахові. Glissando в 68 такті знову приводить нас до цікавих, гармонічно яскравих акордів.

93-142 такти - гарний програш (акомпанемент бере на себе головну роль).

119-121 такти - вторить мелодії хору. В останній частині акомпанемент такий самий, як і в першій частині.

3. Хорознавчий аналіз

Твір О. Хромушина "Серебряный дождь" написаний для чотирьохголосного однорідного жіночого хору з супроводом. Для виконання професійним жіночим хором теситурні умови досить зручні. Мелодія кожної партії звучить в робочому діапазоні(окрім кульмінації, у якій є звуки високої теситури, що ускладнюють вокальне виконання).

Загальний діапазон хору - фа дієз малої октави до ля бемоль другої октави.

Партія перших сопрано:

Діапазон партії - ре першої октави до ля бемоль другої октави.

Партія других сопрано:

Діапазон партії - ре першої октави до фа другої октави.

Партія альтів:

Діапазон партії - фа дієз малої октави до ре бемоль другої октави.

3.1 Аналіз мелодичного строю

Партія перших сопрано:

Такт 4

Альтерований звук - фа дієз.

Інтонується високо.



Такт 17

Стрибок на малу сексту вниз.

Інтонується високо.

Такт 18

Стрибок на збільшену кварту вниз.

Такт 20

Альтерований звук - сі бемоль.

Інтонується низько.

Такт 25

Альтерований звук - ля бемоль.

Інтонується низько.

Такт 26

Альтерований звук - ре бемоль.

Інтонується низько.

Такт 41

Стрибок на малу ноту вгору.

Інтонується низько, широко.

Такт 86-92

Трудність - утримання однієї ноти на постійній висоті. Існує тенденція до пониження звуку, тому співакам необхідно подумки "піднімати" звук вгору.



Такт 117

Альтерований звук - до дієз.

Інтонується високо.

Такт 120-121

Міжтактовий стрибок на чисту квінту вгору.

Інтонується стійко.

Партія других сопрано:

Такт 12

Альтерований звук - фа дієз.

Інтонується високо.

Такт 18

Альтерований звук - ля бемоль.

Інтонується високо.

Такт 26

Альтерований звук - сі бемоль.

Інтонується низько.

Такт 41

Стрибок на чисту квінту вгору.

Інтонується стійко.

Такт 86-92

Складність - утримання однієї ноти на постійній висоті. Існує тенденція до пониження звуку, тому співакам необхідно подумки "підтягнути" звук вгору.

Такт 114

Альтерований звук - мі бемоль.

Партія перших альтів:

Такт 7

Альтерований звук - фа дієз.

Інтонується високо.

Такт 15-16

Міжтактовий стрибок на чисту кварту вниз.

Інтонується стійко.

Такт 20

Альтерований звук - ля бемоль.

Інтонується високо.

Такт 24

Альтерований звук - соль бемоль.

Інтонується високо.

Такт 27

Альтерований звук - сі бемоль.

Інтонується низько.

Такт 86-92

Партія других альтів:

Складність - утримання однієї ноти на протязі тривалого часу, існує тенденція до пониження звуку, тому ми маємо його "підтягувати".



Такт 15-16

Міжтактовий стрибок на малу сексту вниз.

Інтонується високо.

Такт 24

Альтерований звук - мі бемоль.

Інтонується високо.

Такт 51

Альтерований звук - до дієз.

Інтонується високо.

Такт 67

Альтерований звук - ре дієз.

Інтонується високо.

Такт 86-92

Трудність - утримання однієї ноти на постійній висоті. Існує тенденція до пониження звуку, тому співакам необхідно подумки "піднімати" звук вгору.

3.2 Аналіз гармонійного строю

Всередині всього твору відбувається багато дрібних альтерованих відхилень.

Одним із методів роботи над альтерованими акордами є проспів мелодійної альтерованої лінії у фразі кожною партією окремо, а потім всім хором, затримуючи дані альтеровані звучання на ферматі, таким чином, даючи можливість хористам слухати один одного.

Розглянемо деякі приклади інтонування акордів.

Такт 11

Інтонується: ре (стійко) - фа дієз (високо) - сі (стійко) - мі (стійко).

Такт 25

Інтонується: ре бемоль (стійко) - фа (високо) - ля бемоль (стійко).

Такт 45

Інтонується: сі (стійко) - ре (низько) - мі (високо) - соль (низько).

Такт 75

Інтонується: фа (стійко) - сі (високо, гостро) - мі бемоль (гостро) - соль (високо).

3.3 Ансамбль. Залежність ансамблю від фактури викладення хорової партитури, теситури, місцезнаходження та мелодичного положення акорду, метро ритму, темпу, штрихів, нюансировки

Хоровий ансамбль - це урівноваженість, злитність і узгодженість усіх виразних елементів хорового звучання, всіх голосів та вміння всіх співаків чути свою партію і хор вцілому, підкоряти свій голос загальній звучності, гнучко узгоджувати свої дії з діями інших. У процесі роботи над засобами художньої виразності у творі "Серебряный дождь" використовуємо

частковий ансамбль і загальний: метроритмічний, гармонійний, штучний.

Метроритмічний ансамбль. Такт як у творі використовується повільний темп у роботі над цією формою ансамблю корисно застосовувати внутрішньодольове дроблення, пульсуюче заповнення тривалостей.

Твір має свою агогічну лінію і тому при зміни темпу в творі, головне завдання диригента - моментальна організація нового темпу, що досягається певною пропорційністю у співвідношенні темпу попереднього і наступного, підготовчим рухом (ауфтактом) диригента, що відображає темп, ритм і характер подальшого виконання.

При гармонійному ансамблі має бути повна рівновага голосів.

Із загального ансамблю необхідно кілька виділяти найбільш важливі гармонійні звуки. Голос, який створює дисонанс, слід виконувати кілька тихіше, щоб не виникло неприємного, надмірно "жорсткого" звучання.

Наприклад,

Такт 11: (виділити фа дієз)

Такт 24: (пом'якшити соль бемоль)

Такт 39: (пом'якшити ля бемоль)

Такт 67: (виділити ре дієз)

Штучний ансамбль виникає при нерівномірному використанні тесситурних умов.

Для врівноваженості хорової звучності необхідно застосовувати різні динамічні відтінки, наприклад: скорочувати звучність партій, що знаходяться у більш вигідних умовах, підсилювати звучність партій, які поставлені в невигідні умови.

Наприклад,

Такт 25

Використовується висока теситура. В даному випадку в найгірших умовах знаходиться партія перших та других альтів. Для досягнення рівноваги між партіями потрібно динамічно посилити партію альтів, а останні партії трохи приглушити.



Такт 127

Партія альтів звучить у низьких теситурі на нюанс рр. Потрібно трохи виділити цей звук в загальної мелодійної лінії.

3.4 Музичне фразування

Протягом твору композитор використовує декілька видів фразувальної хвилі.

Розглянемо декілька прикладів.

Такт 3-4

У даному випадку використовується амфібрахій, акцентний елемент котрого приходиться на середину хвилі.

Такт 15-17

Використовується ямб. Акцент приходить на кінець хвилі, на третій склад слова: "прекратился".



Такт 45-47

Звучить спондей. Всеударна хвиля, де багато вагомих елементів.

3.5 Особливості зміни дихання (загальнохорове, по партіям, ланцюгове)

Основою вокально-хорової техніки є правильне дихання. Відомо, що навіть при наявності хороших голосів хор не виявить всіх своїх можливостей, якщо співаки не будуть володіти диханням.

Протягом всього твору використовується загально хорове та ланцюгове дихання.

Вдих повинен бути м'яким, спокійним, безшумним, а видих дуже економний та розподілятися на музичну фразу, яку необхідно проспівати.

При зміні метру на аlla breve, де мимоволі змінюється і темп твору вдих стає активним, енергійним.

Основні правила при ланцюговому диханні можна сформулювати так:

ь не робити вдих одночасно з сидячим поруч сусідом;

ь не робити вдих на стику музичних фраз, а лише по можливості всередині довгих нот;

ь дихання брати непомітно і швидко;

ь вливатися в загальне звучання хору без поштовху, з м'якою атакою звуку, інтонаційно точно;

ь чуйно прислухатися до співу своїх сусідів і загальним звучанням хору.

3.6 Диригентські труднощі: тональність, метроритм, темп, штрихи, нюанси, теситура, фактура, гармонічна мова

Основні диригентські та виконавські труднощі: вступи на різні долі такту, різноманітні ритмічні та динамічні фігурації, динамічна шкала виконання від р до f, витримані звуки - все це ускладнює виконання твору як для хористів, так і для диригента. Характер диригентського жесту в значній мірі залежить від характеру і темпу музики. У ньому повинні бути такі властивості, як сила, пластичність, розмах, темп.

Протягом всього твору використовується штрих legato. При його диригуванні повинна бути округла, "куполоподібна" кисть. Для передачі густого та насиченого legato, особливо у акордовій фактурі необхідно підключати передпліччя.

У даному творі рух руки має бути безперервним, але з ясним відчуттям "точки". В іншому випадку жест стає пасивним і аморфним.

Для передачі посилення звучності повинно відбуватися збільшення амплітуди руху і "ваги" руки, а при diminuendo - зменшення обсягу жесту.

Сильнішому звучанню відповідає більш активний, енергійний ауфтакт, слабкому звучанню - менш активний.

При диригуванні музичного розміру аlla breve використовується двохдольна сітка. Також диригент має змусити хор проживати твір, розуміти його сутність, зміни темпу, характеру, розуміти зміст слова, і найважче - виконати його душею та серцем.

Головною складністю також являється художнє виконання. Щоб включати цей твір в свій репертуар, диригент повинен добре володіти диригентською технікою, особливо дрібним кистьовим жестом, а також м'яким глибоким жестом в фрагментах які звучать на f.

4. Виконавський план

В основному плані виконавського аналізу дуже важливий момент побудови репетицій занять хору.

Диригент повинен чітко уявити собі, всі етапи, які він пройде, працюючи над партитурою, від виучування нотного і літературного тексту до моменту його виконання, передбачити ті труднощі, які виникнуть у роботі колективу, і намітити шляхи їх подолання.

Цей твір дуже складний в інтонаційному виконанні. Потрібно проводити багато як окремих, так і зведених репетицій, щоб можна було вибудувати гармонійні співвідношення між партіями.

Це найважча і об'ємна робота.

Ще одним етапом роботи над даним твором, є чітка організація в метричному плані. Так як в творі змінюється музичний розмір, основні і відносно сильні долі необхідно виділяти дикцією, що досягається в роботі над дикційним ансамблем.

Ретельно і всебічно вивчається поетичний, словесний текст твору, його ритм, форма, дослівний та літературний переклад. Далі встановлюється відповідність між музикою і текстом, відзначаються окремі випадки невідповідності музики і тексту.

Після всього цього диригент переходить до художнього оформлення твору. Тут відбувається робота над побудовою музичних фраз, динамічних ліній, темпових співвідношень, особливих тембрових барв.

У взаємодії диригента з хором не повинно бути зневаги, що ображають почуття особистої гідності. Доброзичливість, взаємна повага створюють найкращу обстановку для спільної творчості.

Список використаної літератури

1. Баранов Б. Курс хороведения: Учебник. - Москва, 1991.

2. Виноградов К. Дикция в хоре. - Москва "Музыка", 1967.

3. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкального воспитания. - Москва "Музыка", 1990.

4. Шамина Л. Работа с самодеятельным хоровым коллективом. Изд. 4-е. - Москва "Музыка", 1988.

5. Романовский Н. Хоровой словарь. - Ленинград "Музыка", 1980.

6. Козырева Г., Якобсон К. Словарь по хороведению. - Красноярск, 2002.

7. Мусин И. О воспитании дирижера: Очерки. - Л.: Музыка, 1987

8. Холопов Ю. Гармония: теоретический курс-СПб.: Издательство "Лань", 2003.

9. Холопова В. Формы музыкальных произведений. Учебное пособие. 2-е изд., испр. - СПб.: Издательство "Лань", 2001.

10. Хоровой класс и практическая работа с хором (М.С. Осеннева, В.А. Самарин) Москва Академия, 2003.

11. Энциклопедия хорового искусства Елисеева-Шмидт Э. - Москва, Добросвет, КДУ,2011.

Размещено на Allbest.ru