Спів як важливий засіб музичного виховання дітей дошкільного віку

Виконання на інструменті, спів вихователя чи школярів, вчорашніх випускників садка -- це для малечі живий музичний контакт. Зовсім не бажаним є в дитячому садку, і зараз все більше людей це розуміє, цілий пласт синтетичних, другорядного ґатунку авторських пісень з поганими текстами. Зовсім не бажані також пісні, музичний матеріал яких створено на базі піонерської пісні, та псевдонародні шаблони самодіяльного рівня.

Слід пам'ятати, що пісенний репертуар з великим діапазоном, котрий може співати дорослий, важко відтворюється навіть серед школярів, а про малят і мови не може бути. Частіше вони з'являються там, де вихователька неправильно розуміє поняття «довільний вибір репертуару» і бере які-небудь пісні. Вибір повинен враховувати естетичні, ладові, діапазонні характеристики музичного матеріалу кожного періоду дитячого виховання. Керуючись ними, вихователь завжди повинен про це пам'ятати. Ретельно продумана робота у дитячому дошкільному закладі підготує свободу і легкість навчання у школі.

Рівень розвитку дитини в дошкільному закладі, в тому числі і музичний, її виконавські резерви залежать від рівня освіти та духовності вихователя. Звичайно, якщо дитина приходить із сім'ї, ми повинні знати її культурний рівень Усі дорослі повинні зрозуміти, що звукова атмосфера має негативний або позитивний вплив на нервову систему дитини. Це як сімейний клімат удома. Все це лягає дуже глибоко в душу малечі і з часом неодмінно себе проявить.

Ціннісні критерії, котрими вже давно користується людство, як то класична музика і народнопісенна спадщина, повинні стати основою виховання. Сучасна педагогіка конче повинна взяти до уваги елементи народної педагогіки з її основними хребтовими постулатами, котрі неписаними законами із покоління в покоління передають все найважливіше для майбутніх дітей. Сільська культура дуже консервативна. Там шляхом ретельної селекції лишається тільки вартісне, в селах росли на прекрасних, нічим не зіпсованих смаках. Сам осередок не дозволяв до дитини ставитись поверхово: адже це бажання бачити своє майбутнє здоровим морально і фізично. Ідея звернення до народної музичної спадщини по-справжньому практично не так давно використовується в нашій вітчизняній педагогіці. Але все більше програм базується на ній і творчо переносить її у дошкільні заклади. Важливо тільки одне: високий правдивий професіоналізм вихователя, справжня любов до дитини, вміння вихователя творчо рости і не припиняти це робити постійно. І ніякі формально обумовлені педагогічні вказівки не повинні мати основного сенсу у стосунках з дітьми.

Немале значення у вихованні мають також і організаційні форми. У дитячому садку вони можуть бути найрізноманітнішими. Слід пам'ятати, що зустрічі з дітьми мають два аспекти: обов'язковий і довільний. В обов'язкових заняттях уся група бере участь організовано і вихователь розвиває природні дані більшості дітей. Необов'язкові елементи виховання існують для того, щоб вихователь у спонтанній формі стимулював менш активних дітей. Переважно це ті діти, які мають слабкі або ще зовсім не розвинені здібності. Застосування вмілої методики, велика любов та терпіння до дітей дозволяють максимально розвинути їх здібності, привити велику любов до музикування. Працювати із дітьми, які мають прекрасний слух і природні ритмічні дані, легко. Високий професіоналізм потрібен саме там, де ці здібності приховані або малорельєфні. Одним дітям потрібен короткий час, щоб розкрити свої здібності, а іншим -- декілька років. Проте це не такий тривалий час у порівнянні з великим простором життя, в який вони як майбутні батьки своїх дітей, понесуть радісне пізнання світу звуків. На першому етапі це залежить від вихователя дитячого садка, потім -- від вчителя в школі, але правою рукою цього мудрого патронату будуть батьки дітей і суспільство. Які смаки буде продукувати суспільство, вирішується вже тут. Тільки вина нашого професіонального снобізму закриває дорогу до музикування тисячам дітей, котрі можуть стати потенційними слухачами оперних та симфонічних концертів.

Висновки

· З питань методики музичного виховання існує достатньо як вітчизняної так і зарубіжної літератури. Важливо тільки наповнити її гарним, професійно обґрунтованим музичним матеріалом.

· Музично-співоче виховання дуже тісно взаємопов'язане з іншими формами духовного виховання і становить базову основу естетичного розвитку дитини. У процесі зростання дитячого організму формуються поняття, котрі з часом стануть естетичними поглядами майбутньої особистості. На все це невпинно впливає і та звукова атмосфера, у якій починає розвиватися дитина. Процес цей не односторонній -- всі вищезгадані фактори впливають і на музичне виховання.

· Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство пишалося не тільки поодинокими талановитими музикантами, котрі пройдуть горнило професійних шкіл, стаючи «спортсменами» у цій галузі, то повинні все зробити для того, щоб якомога ширший загал розумів світ справжньої музики, міг оцінити та практично вмів самостійно музикувати. Це давно вже зроблено у високорозвинених країнах Європи.

· У вихованні музичних здібностей дітей необхідно триматися двох основних напрямків: якомога більше співати та використовувати музично-ритмічні вправи. А якщо все разом буде у формі творчої гри, тоді наша малеча зростатиме у чудовому осередку.

· Вихователь повинен підготувати підґрунтя для забезпечення основ національного музичного виховання. Для дитини стане радістю спів, особливо перші музичні враження, тому що її музична пам'ять розвивається, через вміння красиво рухатися, в єдиний сплав ігрового світу гармонійно об'єднаються синкретична єдність слова, співу та руху.

· Ми не маємо права забувати одну просту річ: смаки нинішніх дітей визначатимуть рівень культури завтра.

Список використаної літератури

1. Журнал «Музичний керівник» № 1,2006 г, ст. «Вчіть співати хором».

2. «Вчіть дітей співати: Пісні та вправи для розвитку голосу у дітей 6-7 років»; сост. Г.М. Орлова, С.І. Бекина. -М: «Просвещение», 1988.

3. «Вчіть дітей співати: Пісні та вправи для розвитку голосу у дітей 5-6 років»; сост. Г.М. Орлова, С.І. Бекина-М: «Просвещение», 1987.

4. «Музично-дидактичні ігри для дошкільнят», Н. Г. Кононова, Москва «Просвіта», 1982р.

Размещено на Allbest.ru