Гармонічні засоби виразності в опері Миколи Леонтовича "На русалчин великдень"

Реферат

з гармонії

на тему: Гармонічні засоби виразності в опері Миколи Леонтовича "На русалчин Великдень"

Студентки ІІІ курсу

Колічко Олександри

Викладач

Губергріц І.Я.

Якщо глянути на минуле української музичної культури, то серед славних її діячів особливо яскраво вирізняється Микола Леонтович. Виділяється він на загальному історичному тлі незвичайною життєвою долею і на диво самобутнім творчим спадком. Народний художник у щонайглибшому розумінні цього слова. З перших років життя він постійно перебував у поетичній атмосфері народних звичаїв та обрядів, пісень, ігор і танців. Усе життя Леонтовича - від перших самостійних кроків до трагічної загибелі - це подвиг трудівника, що в ідеї служіння народові вбачав своє найперше покликання, а власну працю вважав скромним дарунком йому. Леонтович став зачинателем нового напрямку в українській музиці, та, мабуть, не тільки в украінській. Краса народної пісні й краса самобутнього таланту злилися у творчості Миколи Дмитровича в неподільну цілість. І природним вислідом цього стали неповторні музичні шедеври, кожен з яких - то цілий скарб у духовних надбаннях народу, сторінка з його життя і долі, вирізьблена на дорогоцінному камені вправною рукою великого майстра.

В скринці Леонтовича багато творів. Під час створення музики до казки "На русалчин великдень" Б. Грінченка, він створив хорову поему "Льодолом", де в образі могутньої ріки, що ламає зимову кригу, уособлює силу народу, яка змітає одвічний гніт рабства й поневолення. В той же час з'являються поеми "Моя пісня" (для соліста, хору і фортепіано) і "Літні тони". Усе це твори безпосередньо не зв'язані з образами й мелодіями народних пісень і складені на слова українських поетів. Аранжирував "Інтернаціонал", "Ми ковалі", "Молоду гвардію". Проте головним жанром Леонтовича залишаються хори без супроводу на основі кращих зразків музичного фольклору.

Написавши на основі народних пісень ряд хорів, що сягнули рівня кращих зразків цього жанру в світовій музичній літературі, зважаючи на велику потребу української музикив оригінальних мистецьких полотнах, М. Леонтович у перші роки Радянської влади узявся за створення фантастичної опери "На русалчин великдень", поклавши в її основу сюжет однойменної казки Б. Грінченка. Він не випадково приступив до неї саме в той час. Адже великі соціальні зрушення, які принесла з собою Жовтнева революція трудящим нашої країни, відкрили безмежні перспективи щодо розвитку духовної діяльності народу. Леонтович щиро й справді захоплено сприйняв усе нове, що принесла революційна доба, він усвідомив також ті широкі можливості, які накреслилися перед українською культурою і, зокрема, музикою. Наприкінці 1920 року музика першого акту опери була майже готова. Проте через недовгий час, у ніч з 22 на 23 січня 1921 року, робота композитора над оперою обривається. Саме тому лібретто другого й третього актів не було написане.

Короткий зміст твору: в ніч перед "русалчиним великднем" Козак відбився од війська, заблукав у лісі й потрапив на "русалчині луки". З води виходять русалки. Під сяйвом місяця вони ведуть хороводи. Зачарований красою "Дніпрових доньок", Козак захоплено стежить за ними. Окремі русалки розповідають про своє життя серед людей, про горе, якого вони зазнали. Одна з них зауважила Козака, й усі з криком "підгляда" кидаються до нього й загадують загадку:

Що без коріння росте?

Що в лісі без цвіту цвіте?

Що без полум'я ясно горить?

Що без повода вірно біжить?

Якщо Козак не відгадає загадки, його чекає смерть у холодних водах ріки. Шоста русалка, що тільки недавно потрапила в сім'ю своїх подруг і ще не забула життя між любьми, закохується у вродливого юнака й хоче врятувати його. Вони тікають разом, а всі русалки й "лісові страхіття" кидаються їм навздогін.

На цьому перший акт опери кінчається.

План другого й третього актів, складений композитором: Перша картина другої дії - хата Козака, якого названо Андрієм. Він живе разом з Шостою русалкою - Лукією (від "русалчини луки"). Андрій збирається на рибалку. Лукія благає не залишати її саму. Андрій просить Лукію глянути, чи не зібрались на березі його друзі - рибалки. Лукія вийшла, а в хаті з'явилась сусідка - Настя, колишня Андрієва кохана. Вона гарна й квітуча. Настя глузує з Лукії, запитує, чому вона така сумна, мов нежива, запрошує Андрія вийти до неї у вечері в садок. Андрій згоджується.

Друга картина другої дії. Надворі місячна ніч. Лукія не спить, вона бачить, як Андрій цілується у садку з Настею.

Дія третя. Місце дії теж саме, що й у другій картині другої дії. Настя співає в садку. До неї приходять хлопці й дівчата. Вона щаслива. Лукія усвідомила зраду коханого їй важко на душі. Згадавши, що сьогодні "русалчин великдень", вона йде до річки з надією зустріти там своїх подруг. Лукія кидається з кручі в Дніпро.

Так за планом Леонтовича мала кінчатися опера. Танашевич же пропонувала іншу кінцівку. Коли Лукія прийшла на берег - з'явилися русалки, вихопили "зрадницю" й потягли у воду. В другій картині третьої дії мало відбутись весілля Андрія і Насті. Проте Леонтович уважав, що весільний обряд зовсім не в характері даного сюжету. Як видно з плану, образи Лукії, Андрія, Насті дуже нагадують Мавку, Лукаша й Килину з "Лісової пісні" Лесі Українки. Та й уся концепція опери багато в чому збігається з геніальною драмою - феєрією великої поетеси.

Перша та єдина дія опери Леонтовича складає в собі п'ять номерів. Вони усі цікаві не тільки своєю історичною стороною, а й гармонічним рівнем. Музична мова Леонтовича відрізняється з одного боку професійністю, різноманітністю та з іншого близкістю до народних витоків, джерел. Це прослідковується в усіх номерах незакінченої опери.

Перший хор - це експонування одного з основних образів опери. Цікаво, що в опері Леонтовича, русалки - це фантастичні істоти, та в одночас мають людські риси. Це юні дівчата, грайливі, жартівливі. Саме такі відчуття створюються гармонію мовою. Вступ розпочинається неповною тонікою, далі вона плавно змінюється на збільшену гармонію. Це ознака фантастичного образу. Збільшений тризвук переходить в гармонію шостого ступеню (неповний) з затриманням, далі Д7 до субдомінантового тризвуку. Іноді з'являється висхідна хроматична мелодія, зворотній рух по хроматичній гамі. Цей засіб і використання простих не головних тризвуків (в даному випадку VI ступень) є ознакою народності.

Перший куплет розпочинає однорідний хор, хор дівчат. Фактура акордово - гармонічна. Гармонія вистроєна на звороті: Т неповна - II2 - Т. Зустрічається переключення на монодії. Це є ознакою народного багатоголосся. А також Леонтович використовує поліакорд ( ), це пов'язано з об'єднанням ладів. Тема має цілком реальну виразність. За усіма ознаками це жартівлива пісня - танець. Чіткий малюнок, штрих staccato та періодичність в будові. Куплет закінчується в тому ж F-dur.

Другий куплет класично - традиційно має зміни. Створюється відчуття варіацій на soprano ostinato. Леонтович змінює не тільки фактуру, а й перегармонізовує тему. Друге речення чіткіше, не має поліакордів. Закінчується на іншій тоніці, це паралель нашої начальної тональності - d-moll. Це паралельно - перемінний лад.

Третій куплет, ще більше ускладнений гармонічною мовою. Змінюється ритм, разом з ним учащається і гармонічна мова. Акордів все більше, але принцип soprano ostinato залишається. Проникає хроматичний рух (у вступі це було ознакою фантастики). Не стійкі акорди розв'язуються в унісони, як в народній музиці.

Четвертий куплет кульмінаційний і в гармоніі з'являються фонізми збільшеного тризвуку. Це ознака фантастичності музичного образу, але після двічі повторенної фрази, зникає bVI і звучить знайома гармонізація з IIIго куплету.

Продовження після VI куплету - типовий розділ народних пісень-танців: повтор ритмічної формули без мелодичного і гармонічного розвитку. Це своєрідна кода.

Другий номер, другий хор русалок розпочинається мінорним вступом (c-moll). Русалки повторюють одну фразу, неначе зачаровуючи. Це видно по гармонії, тут чергується мінорна тоніка з гармонічною домінантою, але це продовжується не довго, починають з'являтися серйозні гармонії, поліакорди.

Останній номер опери є кульмінаційним, самим великим за обсягом. Цей оркестровий епізод пов'язаний з новим фантастичним елементом - лісовими страхіттями, які викликали русалки для розправи з Козаком. Але музичний матеріал тут не новий. За колоритом він випливає зі вступу до опери й нагадує характеристику першого виходу русалок. Але даний епізод не споглядальний, як у вступі, а більш напружений, гострим окресленням фантастичного елементу. Важливу роль у розвитку матеріалу відіграє остінатність. З оркестрового звучання мотив переходить у вокальне, що й становить кульмінацію заклику русалок. Невеликий хор лісових страхіть, цікавий як своїм грізним колоритом, так і відтворенням ефекту луни (канон у квінту у верхньому голосі). Його кінцевий акорд сприймається як повна несподіванка (особливо коли зважати на тональність F-dur). Репліки Козака одноманітні, благально-жалобні повторення кількох звуків. Змінюється фактура супроводу. Спроби якось виправдати своє перебування у лісі марні, він зрештою усвідомлює, що єдиний порятунок - втеча. Внутрішня напруга ситуації досягає найвищої точки. Козак і Шоста русалка тікають. Твір закінчується вокально - симфонічною картиною погоні за ними русалок та лісових страхіть.

Список літератури

1. Партитура з хоровими обробками Леонтовича

2. Збірка статей В. Золочевський "Творчість М. Леонтовича", 1977

3. М. Гордійчук. Творчи портрети українських композиторів. "М. Леонтович", видання друге.

4. С. Орфєєв "М. Леонтович і українська народна пісня", 1981