Музично-педагогічна діяльність М.Д. Леонтовича

Істотне місце відводилось хоровому мистецтву в гімназіях. У процесі занять хоровим співом характерною для всіх гімназій була орієнтація на формування в учнів розвиненого естетичного смаку. Так, у 1-й Київській чоловічій гімназії працював педагог-піаніст Шмідтдеберг, який виховав низку відомих музикантів і діячів. Музиці та хоровому співу відводилось основне місце в системі мистецьких дисциплін. Про ґрунтовність музичної освіти свідчить уведення до навчального плану гімназії гри на музичних інструментах, завдяки чому стало можливим функціонування симфонічного оркестру в даному музичному закладі.

В інших навчальних закладах (прогімназіях, училищах, початкових школах) музично-виховний процес не набув систематичного характеру, залежав від керівництва або викладача цього предмета, часто регулювався потребами богослужіння, подіями з життя школи, міста.

У хоровій культурі України кінця ХІХ - початку ХХ століття однією з провідних тенденцій був інтенсивний розвиток церковного співацького руху. З ним була пов'язана плідна диригентська діяльність таких визначних персоналій музичного мистецтва, як О.Кошиць, К.Стеценко, М.Леонтович, Я.Архангельський, Д.Агренєв-Слов'янський, П.Козицький та ін. Іншою важливою лінією в розвитку хорової культури означеного періоду є активізація демократичного співацького руху, підвищення ролі хорових колективів у концертно-музичному житті країни. Вагомими художніми здобутками в цьому напрямку позначена диригентська діяльність М.Лисенка та представників його школи (О.Кошиць, К.Стеценко, Я.Яшиневич, П.Демуцький), а також чудових музикантів М.Леонтовича, Г.Давидовського, В.Попадич, А.Юр'ян, В.Верховинця і ін. За своїми жанрово-стилістичними ознаками репертуар хорових колективів охоплював літургійні твори, обробки народних пісень, оригінальну хорову творчість композиторів.

В історії становлення музичної освіти на Західній Україні друга половина ХІХ ст. позначена розгортанням музично-освітньої роботи та активізацією хорового руху. Осередками хорового співу були переважно такі навчальні заклади, як гімназія та семінарія, а також функціонування музично-хорових товариств: “Боян”, “Бандурист” і ін. Фундаторами й керівниками були А.Вахнянин, Ф.Колесса, С.Людкевич, Д.Січинський. З метою координації творчої співпраці різних музичних інституцій у 1903 році було засновано “Спілку співацьких і музичних товариств” (з 1907 року перейменовано в “Музичне товариство імені Миколи Лисенка”).

Особливістю становлення й розвитку музичної освіти на західноукраїнських землях у цей період було те, що вона залежала переважно від стану хорової музики та її пропаганди. Навколо останньої концентрується багато митців, формується виконавство, виникають музичні школи, культурно-освітні товариства.

Використовуючи здобутки західноєвропейської педагогіки, спираючись на традиції існуючої з XVII-XVIII ст. вітчизняної музично-освітньої системи, на якій базувалось навчання у братських школах і Київській академії, прогресивні музиканти усвідомлювали необхідність вироблення самостійної педагогічної концепції, що відповідала б новому історичному етапу розвитку музичної культури, заснованої на засадах демократизму і народно-національної творчості.

Висновки

Початок ХХ столiття є важливим етапом, на якому концепція необхідності музичного розвитку й виховання дитини на грунті національного музичного мистецтва знайшла науково-теоретичне обгрунтування та практичне втілення шляхом створення українськими педагогами-музикантами методичних розробок, навчальних посібників, дитячих музичних збірок тощо. Втілення означеної концепції українськими педагогами-музикантами через теоретичні форми, педагогічну та культурно-просвітницьку діяльність дає можливість розглядати досліджуваний період - початок ХХ століття як цілісний етап розвитку музично-педагогічної думки України та кристалізації методичних основ музичного виховання.

У курсовій роботі наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми творення теоретичних та практичних засад методики музичного виховання України на початку ХХ століття.

В музичному побуті України завжди надзвичайно широко культивувався хоровий спів. Хори професіонального типу, хори самодіяльні і просто гуртовий спів - звичайне явище українського музичного життя. Основним джерелом для хорового твору завжди була українська народна пісня, яка стала об'єктом художньої обробки професіоналів-композиторів.

В атмосфері народної пісні відточилась і творчість Миколи Леонтовича. Педагогічна, культурно-просвітницька, музично-освітня діяльність українського педагога, композитора, культурниого діяча початку ХХ століття М М.Леонтовича стала ефективним засобом реалізації творчих та методичних шукань, дієвим рушієм у створенні українськими педагогами-музикантами початку ХХ століття національного музично-педагогічного репертуару, відіграла важливу роль у піднесенні хорового руху в Україні. Через організацію мандрівних, сільських хорів та хорових осередків, залучення до них широких верств населення українські просвітники зберігали споконвічний зв'язок між поколіннями, розвивали славетні співочі традиції українського народу, пропагували надбання національної музичної культури, тим самим виконуючи високу виховну місію.

Відтворені в автентичному вигляді маловідомі твори для дітей українських педагога-музиканта М.Леонтовича відповідають високим психолого-педагогічним вимогам та художньо-естетичним критеріям, дозволяють удосконалити методику розвитку творчого потенціалу дитини, вирішувати на сучасному етапі важливі виховні задачі.

Дана курсова робота не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Безперечний науковий інтерес являють питання національої музично-педагогічної спадщини початку ХХ століття, яка акумулює глибокий духовний та гуманістичний потенціал минулих генерацій, синтезує в собі різноманітні види народно-пісенної творчості. Отже, є доцільним використання зазначеного доробку в практиці сучасного музичного виховання та навчання музики. Процес оволодіння національною музичною спадщиною відбувається на основі розвитку як загальномузичних, так і особистісних якостей молодшого школяра, що виявляються у почутті національної гідності, поваги до культурних традицій тієї держави, частиною якої він є, отже - відповідає завданням національного виховання.

Список використаної літератури

1. Архимович Л., Шреер-Ткаченко А., Шеффер Т. Музыкальная культура Украины. - М.: Гос. муз. изд-во., 1961. - 261 с.

2. Бугаєва О. В. Музичне товариство імені М. Д. Леонтовича як об'єкт біографічних досліджень [Текст] // Наукові праці НБУВ. - К., 2004. - Вип. 13. - С. 92-104.

3. Бугаєва О. В. Музично-теоретична бібліотека ім. К. Стеценка в архівних документах Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича [Текст] // Рукописна та книжкова спадщина України.- К., 2003. - Вип. 8. - С. 208-215.

4. Бугаєва О. В. Маловідомі сторінки діяльності Музичного товариства імені М. Леонтовича [Текст] // Українська біографістика. - К., 2005. - Вип. 3. - С. 276-286.

5. Бугаєва О. В. Персоніфікований вимір формування музичного життя Волині у 20-30-ті рр. ХХ століття [Текст] // Наукові праці НБУВ. - К., 2006. - Вип. 16. - С. 542-552.

6. Бугаєва О. В. Українська та зарубіжна газетна періодика 20-х рр. ХХ століття про діяльність Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича [Текст] // Київська старовина. - К., 2007. - Вип. 1. - С. 138-150.

7. Бугаєва О. В. Історія українського мистецтва та її відображення в Українському біографічному словнику // Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті : Тези Міжнародної наукової конференції. - К., 1993. - С. 110-111.

8. Горбенко С.С. Дитяче хорове мистецтво в Україні: Навчально-методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1999. - 253 с.

9. Гордійчук М. Микола Леонтович. - К.: Музична Україна, 1977. - 134 с.

10. Гордійчук М. М. Д. Леонтович. Нарис про життя і творчість, К., 1956;

11. Дяченко В. М. Д. Леонтович. Малюнки з життя, К., 1941, 1950, 1963, 1969, 1985;

12. Дяченко В.П. М. Леонтович. - 4-е видання - К.: Музична Україна, 1985. - 134 с.

13. Завальнюк А. М. Д. Леонтович. Невідомі сторінки творчості, Вінниця, 1996.

14. Завальнюк А. М. Деякі питання стилю творчості М. Д. Леонтовича, Вінниця, 1996.

15. Завальнюк А. М. М. Д. Леонтович, Вінниця, 1997.

16. Завальнюк А. М. Микола Леонтович: дослідження, документи, листи, Вінниця, 2002.

17. Овчарук О.В. Рідкісні документи духовної спадщини України у фондах НБУ ім.В.І.Вернадського //Бібліотека у демократичному суспільстві: Збірник матеріалів міжнародної наукової конференції. -К., 1995. -С.112-114.

18. Історія української музики / АН УРСР. Ін-т мистецтва, фолькл. та етногр. ім. М.Т.Рильського. - К.: Наук. думка, 1989. - 464 с.

19. Мартинюк А.К. Диригентсько-хорова школа в українській освіті // Теоретичні та практичні засади культурології: Вип. 3. - Запоріжжя: ЗДУ, 2000. - С. 106-112.

20. Леонтович М. Д. 36. статей і матеріалів, упор. В.Довженко, К., 1947;

21. Овчарук О.В. Музично-педагогічна думка України в контексті культурно-історичних умов початку ХХ сторіччя //Історія освіти, науки і культури в етапах, напрямках, школах, іменах: Збірник матеріалів УІІ наукової конференції молодих вчених. - К., 1997.-С.80-81.

22. Овчарук О.В. Спадщина видатних українських просвітників початку ХХ сторіччя в історії розвитку музично-педагогічної думки України // Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. -К., 1997. - С.170-172.

23. Овчарук О.В. Спадщина О.Т.Дзбанівського в розвитку музично-педагогічної думки України //Мистецтво та освіта. - К., 1998. -№3. - С.54-57.

24. Овчарук О.В. Хоровий рух початку ХХ сторіччя як фактор становлення музичної культури та освіти в Україні // Література та культура Полісся. -Ніжин: НДПУ, 1998. - Вип.11. - С.137-140.

25. Овчарук О.В. Педагогічні ідеї О.Т.Дзбанівського в практиці сучасної музичної освіти // Початкова школа. - К., 1999. - № 9. - С.48-49.

26. Овчарук О.В. Музично-педагогічна думка України на шпальтах періодичних видань початку ХХ століття. // Наука і сучасність. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова.- К.: Логос, 2000.- Вип.1.-Ч.3.- С.108-114.

27. Орфеєв С.Д. М. Леонтович і українська пісня. - К.: Музична Україна, 1981. - 76 с.

28. Ростовський О. Я. Художньо-педагогічний аналіз музичних творів у школі: Методичні рекомендації. - К.: Рад. шк.., 1989. - 72 с.

29. Ростовський О. Я. Взаємозв'язок різних видів мистецтва на уроках музики: Методичні рекомендації. - К.: Освіта, 1991. - 48 с.

30. Ростовський О. Я. Методика викладання музики у початковій школі. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 216 с.

31. Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання: Навч. - метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1998. - 248 с.

32. Творчість М. Д. Леонтовича. 36 статей, упор. В.Золочевський, К., 1977.

33. Шреєр-Ткоченко О.Я. Історія української дожовтневої музики. - к.: Музична Україна, 1969.

34. Завальнюк А. М. Д. Леонтович. Невідомі сторінки творчості, Вінниця, 1996.

35. Завальнюк А. М. Деякі питання стилю творчості М. Д. Леонтовича, Вінниця, 1996.

36. Завальнюк А. М. М. Д. Леонтович, Вінниця, 1997.

Размещено на Allbest.ru