Українська музична література для 4-7 класів ДМШ

Цікавою сторінкою української радянської камерно-вокальної музики є романси В. Косенка. До романсової творчості він звертався практично все життя.

Ранні солоспіви написано на вірші О. Апухтіна, К. Бальмонта, О. Блока, Ф. Тютчева. Тут переважають ліричні образи ("Колискова", "Сумний я", "Смерть матері"). У 30-ті роки композитор звертається до радянської тематики ("На майдані", "Пам'яті борців Паризької комуни"). Але більш за все Косенко тяжіє до лірики. Самобутні вокальні перлини пов'язані з поезією О. Пушкіна ("Я вас кохаю", "Вечірня пісня" ).

Значний інтерес становить фортепіанна творчість Косенка. Сам концертуючий піаніст, він в цьому жанрі дав самобутні твори. Своє завдання композитор розумів як пропаганду класичного мистецтва і створення загальнодоступної, порівняно не складної музики. Цю місію він виконав повністю.

7. С.П. ЛЮДКЕВИЧ (1879-1979)

Станіслав Пилипович Людкевич увійшов в історію української музичної культури як видатний композитор, музикознавець, фольклорист, педагог і музично-громадський діяч. Митець прожив велике творче життя.

Формування світогляду та мистецьких позицій пов'язано з тими величезними подіями початку XX ст., які сколихнули все життя суспільства. Це події першої російської революції, діяльність революційних демократів І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, лихоліття першої світової війни.

Творча зрілість Людкевича прийшла і завдяки його глибокому вивченню музики композиторів XVIII-XIX ст., внаслідок постійної композиторської праці, серйозних пошуків власного музичного стилю.

Протягом 1902-1918 років Людкевич пише кантату-симфонію "Кавказ", кантату "Вільній Україні", цикл варіацій "Елегія" для фортепіано, романси, обробки народних пісень.

За 1919-1939 роки створено дві кантати - "Заповіт" (на вірші Т. Шевченка) і "Наймит" ( на вірші І. Франка). В цих творах композитор створив яскраві драматичні образи. З'являються романси, хори, обробки народних пісень.

Кантата "Заповіт" ( 1934 ) - одночастинний твір, але розрослась до значних масштабів. В ній шість розділів, які контрастують між собою: перший розділ -епіко-трагедійний (образ траурної процесії), другий розділ - образ широкого, могутнього степу, наступні два розділи, невеликі за обсягом, творять своєрідне інтермецо, п'ятий розділ - драматичний, останній розділ - просвітлений урочистий. Провідна ідея "Заповіту" - заклик до боротьби за щастя народу і віра у його світле майбутнє.

На другий творчий період припадає захоплення інструментальною музикою. Заслуговує на увагу камерно-інструментальна музика Людкевича. Це його фортепіанні твори "Баркарола", "Пісні без слів", Тріо фа-дієз мінор, скрипкові -"Тихий спомин", "Сарабанда". Композитор прагне до високого професіоналізму і водночас до широкої доступності і зрозумілості своїх творів.

У 40-50-ті роки з'являються симфонічні поеми "Дніпро" і "Пісня юнаків", в яких втілено героїку воєнних років, "Прикарпатська симфонія", фортепіанний концерт та опера "Довбуш".

Багата творча спадщина Людкевича стала вагомим вкладом в українську дожовтневу і радянську музичну культуру.

УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ 7 КЛАСУ ДМШ

1. Б.М. ЛЯТОШИНСЬКИЙ (1895-1968)

Борис Миколайович Лятошинський належить до найвидатніших українських композиторів XX ст. Особливо великими є досягнення в жанрі симфонічної, камерно-інструментальної і хорової музики. Лятошинський - композитор-новатор, один з неперевершених майстрів оркестрового письма. Його музична мова яскрава, виразна, хоч іноді складна.

Лятошинський закінчив Київську консерваторію (1919) по класу композиції Р. Глієра. Серед ранніх творів сам композитор виділив як цілком зрілі два - Струнний квартет №1 і Симфонію № 1.

20-ті роки стали періодом творчої зрілості.

У першій половині 20-х років композитор цікавився новою музикою XX ст. Він звертався переважно до камерних жанрів. Багатьом творам властиві складна музична мова, речитативна мелодика, ламаний ритм, насичені гармонії.

Друга половина 20-х років була не менш інтенсивною у творчості Лятошинського. Композитор написав “Увертюру на чотири українські народні теми”, оперу "Золотий обруч".

Поряд з написанням власних творів Лятошинський наприкінці 20-на початку 30-х . років редагує і оркеструє опери "Енеїда" і "Тарас Бульба" М.Лисенка.

У 30-ті роки композитор створює Симфонію №2, романси на вірші О. Пушкіна, І.Франка, оперу "Щорс", кантату "Заповіт", робить обробки українських народних пісень.

Композиторська праця воєнних років була дуже плідною. Центральним твором став Український квінтет. Основні його образи присвячені Україні. Це своєрідна поема про народний подвиг, про волю до перемоги. За цей твір Лятошинському присуджено Державну премію.

Наступний етап - кінець 40-х - 50-ті роки. В цей період композитор написав Симфонію №3, симфонічну баладу "Гражина", хори на вірші Т. Шевченка і О. Пушкіна.

Симфонія№3

Симфонію № 3 Лятошинський закінчив на початку 50-Х: :років. її перше виконання відбулося 23 жовтня 1951 року в Києві. Тема твору навіяна подіями Великої Вітчизняної війни.

Симфонія № 3, сі мінор - це великий чотиричастинний твір, у якому послідовно розкриваються картини боротьби, тяжких випробувань, втілюються образи горя і страждань народу. У фіналі утверджується ідея добра і світла, радість перемоги над.

Починається симфонія невеликим вступом, у якому звучать дві теми-антиподи: грізна, агресивна і лірико-скорботна. В них сконцентровано різні емоційні сфери, що активно розвиватимуться далі.

У І частині - сонатному алегро - експонуються дві нові теми.

Г.П. сповнена драматизму, героїки. П.П. (колядка) звучить велично, з епічним розмахом. Тут проводяться й обидві теми із вступу.

Розробку витримано в гостродраматичному характері. її сформовано з мотивів усіх згаданих тем. Хвилі. напруження, що ніби накочуються одна на одну, досягають кульмінації.

Реприза відновлює образно-емоційний зміст експозиції. Завершує першу частину велична кода, заснована на темі П.П.

II частина - Andante. У крайніх розділах цієї частини композитор подає лірико-скорботні образи. У середньому розділі з'являються глибокі спалахи драматизму, що нагадують про недавню минулу боротьбу.

ІІІ частина - Скерцо - повертає нас у сферу дійовості й динаміки. Це особливо відчутно у крайніх розділах. Швидкий темп суттєво змінює музичні теми, вже знайомі з попередні частин. Середній розділ вносить яскравий образний контраст, наповнюючи музику теплом людських почуттів.

IV частина - Фінал - утверджує урочисту емоційну сферу. Г.П. урочиста й велична. П.П. звучить широко, співучо, лірично і нагадує веснянку. Розробка невелика, витримана в тому ж емоційному ключі. Реприза дзеркальна, тобто спочатку і звучить П.П., а потім - Г.П. Кода є логічним висновком фіналу. В ній сконцентровані могутність, сила, урочистість і величність.

Симфонія №3 - це героїко-епічна оповідь про роки воєнного лихоліття, про велич народу-борця. Цей твір є одним з кращих в українській оркестровій музиці XX ст.

2. УКРАЇНСЬКА ОПЕРА 40-50-х РОКІВ XX ст.

В кінці 40-х - 50-ті роки пожвавився інтерес до музичного театру. До роботи в цьому жанрі активно включилися композитори К. Данькевич, И. Майборода, Ю. Мейтус, А. Кос-Анатольський та ін. Було написано біля півтора десятка композицій, серед яких "Довбуш" Людкевича, "Богдан Хмельницький" Данькевича, “Милана” і "Арсенал" Майбороди, "Молода гвардія" Мейтуса, "Лісова пісня" Корейка та ін.

3. К.Ф. ДАНЬКЕВИЧ (1905 - 1984)

Творча діяльність Костянтина Федоровича Данькевича розгорталась у 30 - 60-ті роки. Найбільше уваги композитор приділяв оперному й кантатно-пісенному жанрам, хоч писав і оркестрові твори та романси. Найвищі його досягнення - опера "Богдан Хмельницький", ораторія "Жовтень".

Опера "Богдан Хмельницький" - яскраве явище в українській театральній музиці 40 - 50-х років. В основу опери покладено однойменну п'єсу О. Корнійчука; яка розкриває одну з сторінок історії України середини XVII ст., присвячену боротьбі українського народу проти іноземних поневолювачів; Чільне місце в опері займає героїчна лінія. Є у творі й яскрава лірична сфера.

Жанр опери - героїко-патріотична, народно-історична музична драма. Головні герої її - народ і його найвидатніші представники: Хмельницький, Кривоніс, Богун, Варвара та ін. Опера має чотири дії.

Народно-музична драма передбачає багато масових хорових сцен і (жіночий хор "Чорний крук у полі кряче", хор "Ой не радійте, панове-магнати").

Кожен з головних персонажів дістає в музиці свою індивідуальну характеристику.

Арія Хмельницького "Так то правда" - це широка оповідь-роздум про тяжку долю України, про її майбутнє. Його монолог "Небо беззоряне" - це переживання за долю українського народу.

Лірична лінія набуває розвитку у II дії. Сцена-дует Богуна і Соломії розкриває світлі почуття молодих людей, їхні мрії про щастя.

4. Г.І. МАЙБОРОДА (1913 - 1992)

Творча діяльність Георгія Іларіоновича Майбороди розпочалася наприкінці 30-х років

Спочатку композитор найбільшу увагу приділяє оркестровим творам, згодом - у 50-ті роки - звертається до музичного театру. Багато працює митець і в галузі вокальної музики (солоспіви, хорова музика, обробки українських народних пісень).

Опера "Милана" - перша опера композитора, однак вона є мистецьки й художньо довершеним твором. Композитор виявив глибоку обізнаність з вокалом, створивши виразні сольні парти, а також продемонстрував вправне володіння оркестровим письмом.

В основі опери - твір письменниці А. Турчинської, в якому показано боротьбу українців Закарпаття проти німецько-хортистських загарбників. Одна з провідних думок опери - ідея возз'єднання всіх українських земель в єдиній українській державі. В опері використано справжні народнопісенні зразки (цитати), а також окремі фольклорні інтонації, поспівки, ритми.

Жанр опери - героїко-лірична народна музична драма.

Привабливими рисами опери є мелодійність, широка кантиленність, опора на народний мелос.

5. А.Я. ШТОГАРЕНКО (1902 - 1992)

Композиторська діяльність Андрія Яковича Штогаренка розпочалась наприкінці 30-х років. Справжньою творчою вдачею митця стала величезна вокально-симфонічна композиція "Україно моя" (1943). У цій чотиричастинній симфонії-кантаті він втілив гостроконфліктне зіткнення протиборних сил. Літературною основою композиції стали вірші А. Малишка і М. Рильського.

Кожна з частин симфонії-кантати мас програмну назву. Перша - "Вставай, Україно" - пройнята драматизмом, гіркотою смутку, жалю і страждань. Характер музики визначається двома музичними темами: драматичною, сповненою гніву (її виконує хор) та аріозно-розповідною (баритон соло), в якій передано страждання за вчинені фашистами звірства.

Друга частина - "Колискова" - ліричний центр циклу. Штогаренко створив чудову, ніжну, сповнену душевного тепла колискову пісню матері, яка прагне захистити свого сина.

Третя частина - "Партизанська" - героїчне скерцо. Воно пронизане динамікою, рухом уперед. Завершує симфонію-кантату епіко-героїчний фінал.

В доробку А. Штогаренка є твори, в яких втілено тонку лірику, драматизм, скорботність. До них належить Симфонія № 2 «Пам'яті товариша», завершена у 1965 році. Твір писався для новоствореного Київського камерного оркестру під керуванням Антона Шароєва.

Симфонія №2 розкриває багатий душевний світ людини. Твір має три частини, що контрастують в образному, темповому й фактурному відношеннях.

І частина написана у рондоподібній формі, відкривається динамічним вступом. Вона побудована на кількох темах, що виростають з невеликого "зерна". Композитор наповнив музику широким оркестровим диханням і водночас скерцозною легкістю. Найглибший образ створено у другому розділі.

Друга частина вносить різкий контраст. Лірико-скорботні образи стають ліричним центром симфонії. Третя частина повертає нас у сферу активного руху, пориву.

6. В.Д. КИРЕЙКО

Віталій Дмитрович Кирейко має досить великий композиторський доробок. Він плідно працював майже в усіх жанрах. Музика Кирейка міцно спирається на український фольклор. Його твори висвітлюють історичне минуле і сучасне життя, малюють яскраві картини народного побуту, глибоко розкривають внутрішній світ людини.

Опера "Лісова пісня" була закінчена у 1958 році. Твір мав тривале сценічне життя.

В основі опери - один з вершинних творів Лесі Українки драма-феєрія "Лісова пісня". Опера - це глибоколіричне, казково-мудре, філософське музично-сценічне полотно, в якому реальне й фантастичне тісно переплітаються між собою. Тема опери - життя простих людей, які, спілкуючись з природою, знаходять душевний спокій. Провідна ідея - гармонія людини з природою.

7. УКРАЇНСЬКА МУЗИКА 60 - 80-х РОКІВ XX ст.

На музичному небосхилі України 60-х років з'являються імена Л. Грабовського, М. Скорика, В.Сильвестрова, В. Губаренка. Активно працюють корифеї української музики - Л. Ревуцький, С. Людкевич, Б. Лятошинський. З'являються такі цікаві сучасні твори, як опери "Арсенал", "Тарас Шевченко", Симфонія №3, романси й хори Г. Майбороди, опера "Украдене щастя" та романси Ю. Мейтуса, балет "Тіні забутих предків" В. Корейка, Симфонія №3 М. Дремлюги.

Лінію драматичного симфонізму, що сформувалася у доробку Б. Лятошинського, продовжує творчість М Дремлюги, Ю. Мейтуса. Лірика широкого мелодичного наповнення, з яскравими барвами, гумором, що йде від музики Л. Ревуцького, знаходить своє продовження в доробку Г. Майбороди, В. Кирейка.

Що до мистецьких шукань композиторської молоді 60-х років, треба відзначити, що спочатку деякі їхні твори шокували тогочасного слухача занадто складною музичною мовою, (вплив композиторів нової віденської школи)

В 70-ті роки з'явилися нові імена - це Є. Станкович, Л. Дичко, В. Губаренко, Я. Верещагін, Ю. Їщенко, О. Кива та ін. Якщо перші пошуки молодих композиторів були пов'язані з камерно-інструментальною музикою, зокрема мініатюрою, то в ці роки молодь працює майже в усіх жанрах.

8. М.М. СКОРИК. КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ З ОРКЕСТРОМ

Творчий набуток Мирослава Михайловича Скорика складає вагому частку нашої , сучасної музичної культури. Концерт для скрипки з оркестром написано у 1969 році. Це твір сучасний за музичним розгортанням, образним змістом та інтонаційно-мовною природою.

Новаторські риси його виявляються і в характері музичних тем, і в динаміці їх розвитку, і в нетрадиційному підході до розуміння концерту як циклу.

I частина - "Речитатив" - побудована своєрідно. Тут є три розділи зі зміною темпів.

II частина - "Інтермецо" - має два тематичні утворення, що звучать почергово. Музика втілює глибокі роздуми й переживання людини.

III частина - "Токката" - вносить яскравий контраст. Тут панує образ стихійної могутньої сили.

9. В. ГУБАРЕНКО. ОПЕРА "ЛИСТИ КОХАННЯ"

Віталій Сергійович Губаренко - автор опер "Загибель ескадри", "Вій", "Солов'їна ніч", балетів "Камінний господар" та ін. Він створив три симфонії, симфонічні поеми, сюїти, вокальні та хорові твори, музику до кінофільмів.

Особливе місце належить моноопері "Листи кохання" (1970). Вона незвичайна за будовою і характером музики. В ній є тільки одна дійова особа - молода дівчина, яка в листах до нареченого виливає всю ніжність свого кохання.

В основі твору - новела французького письменника Анрі Барбюса "Ніжність". Жанр опери - ліричний монолог. Провідна думка - ідея вірності в коханні, самопожертви заради друга.

Починається опера оркестровою темою, яку можна назвати лейтмотивом ніжності.

Сміливою є музична структура твору. Чотири частини його дещо нагадують симфонічний цикл: перша частина сповнена динамічного розгортання, друга є ліричним центром, весь комплекс виражальних засобів третьої частини націлений на втілення почуттів ніжності, четверта частина - найбільш напружена, з драматичними спалахами.

10. Є. СТАНКОВИЧ. КАМЕРНА СИМФОНІЯ

Починаючи з 70-х років ім'я молодого композитора Євгена Федоровича Станковича все частіше з'являється на музичному небосхилі. Його музика здобула визнання не тільки в нашій країні, а й за кордоном.

Камерна симфонія №3 написана у 1982 році. Це симфонія для камерного оркестру та флейти соло. За змістом твір лірико-драматичний. В основі цієї одночастинної симфонії три теми - токкатно-скерцозна, лірично-скорботна і просвітлено-лірична. Інтонації цих тем сконцентровано у короткому вступі. Далі теми зазнають значного розвитку, взаємодіючи між" собою, зіставляючись і навіть конфліктуючи. Створюється масштабна музична композиція з трьох великих розділів. Завершується твір динамічною кодою.

Композитор прагне осмислити в симфонії одну з "вічних" тем боротьби добра зі злом, протистояння життя смерті.

11. ЛЕСЯ ДИЧКО. КАНТАТА «ЧОТИРИ ПОРИ РОКУ»

Леся Дичко заявила про себе як цікавий композитор наприкінці 60-х років. Кантата "Чотири пори року" - це твір, який зріс на перехресті українського мелосу й сучасних музично-стилістичних рис. Кантату написано для хору без супроводу. В основі його народнопісенні тексти, але найдавнішого пласта (календарно-обрядові).

У кантаті чотири частини відповідно до пір року:

"Весна" має теми веснянок "Вийди, вийди, Іванку", "Благослови, мати".

"Літо" - для цієї частини Леся Дичко обрала три тексти, на які написала музичні теми. ("Ой петрівочка - мала нічка", "Ой нас чотири подруженьки", *А ми кривого танцю йдем".)

"Осінь" має дві "обжинкові" пісні "Дівка Явдошка" і "Джар, джар, джарочка".

"Зима" - це народна сцена щедрування.

12. Ю. ІЩЕНКО. "КАЛЕНДАРНІ ПІСНІ" ДЛЯ ГОЛОСУ З

ФОРТЕПІАНО

Доробок Юрія Яковича Іщенка досить місткий: це 5 симфоній, ряд симфонічних поем, концерти для різних інструментів, камерні та хорові твори, романси, вокальні цикли.

Твір "Календарні пісні" (1973) - це вокальний цикл, що складається з п'яти частин: "Веснянка", "Гаївка", "Русальна", "Обжинкова" і "Щедрівка". Тут використано фольклорні тексти, а музику до них написав сам композитор. Музика "Календарних пісень" світла, життєствердна, зображено яскраві картини народного побуту.

13. В. СИЛЬВЕСТРОВ. "ДИТЯЧА МУЗИКА" ДЛЯ ФОРТЕПІАНО

Валентин Васильович Сильвестров - один з найбільш виконуваних у нас і особливо за кордоном українських композиторів.

Багато творів створено в симфонічному і камерно-інструментальному жанрах.

Фортепіанні цикли "Дитяча музика" № 1 і № 2 написані в 1973 році. Вони ставлять перед юними слухачами передусім виховні цілі. Музика їх несе в собі добре, людяне начало. Це і картини природи, і веселі дитячі ігри, і таємничі розповіді-казки.

Цикл "Дитяча музика" №2 складається з семи п'єс і будується за принципом образного, жанрового, темпового і фактурного контрастів.

"Дзвіночки" (№1) - лірико-колористична п'єса. Високий регістр, швидкий рух змінюється спокійними акордовими послідовностями.

"Озеро" (№ 2) - картина тихої природи, лірична пісня, що розгортається широко, спокійно. З цією п'єсою перегукується № 5 "Ноктюрн".

"Ранковий птах" (№ 3) і "Скерцо" (№ 6) близькі за характером. Це грайливо-скерцозна музика.

В центрі циклу - "Марш" (№4) з його похідними образами. Композитор подає цю п'єсу у прискореному темпі, з елементами казковості.

Завершує цикл "Казка" (№ 7), що несе в собі багато динаміки. Завершується п'єса просвітлено, спокійно.

14. І. КАРАБИЦЬ. КОНЦЕРТШО ДЛЯ ДЕВ'ЯТИ ІНСТРУМЕНТІВ

Іван Карабиць - відомий український композитор, автор багатьох оркестрових, вокально-симфонічних, камерно-інструментальних, камерно-вокальних творів і пісень.

Концертіно для дев'яти інструментів створено у 1983 році. Це композиція з трьох частин, які звучать без перерви. Твір розраховано на широкі кола слухачів.

І частина - Прелюдія - має ліричний характер. II частина - Серенада - це імпровізація-оповідь, проглядають тут і зв'язки з танцем. Фінал за обсягом значно перебільшує дві попередні частини. Він складається з чотирьох розділів.

Багата темброва палітра, фактурні, метро-ритмічні контрасти роблять цей твір привабливим і легкодоступним для найширших слухацьких кіл.

15. О. КИВА. "УКРАЇНСЬКИЙ ТРИПТИХ" ДЛЯ ФОРТЕПІАНО

Музику Олега Киви високо цінять музиканти-професіонали і слухачі. Вона глибоко людяна, пройнята гуманістичним пафосом. Такі твори, як Соната №2, "Український триптих" для фортепіано, камерні кантати стали досягненням української сучасної культури. О. Кива виявив себе як композитор-лірик. Події, які розкривають його твори, пропущені крізь призму авторських переживань.

В "Українському триптиху" для фортепіано Кива створює яскраві народно-танцювальні образи. І частина має назву "Музики" і відтворює музикування народного ансамблю, який виконує гопак, коломийку та інші танці., У другій частині ("Хоровод") і третій також даються узагальнюючі образи, які втілюють роздуми, картини природи.