Микола Дмитрович Леонтович "У царстві твоїм". Антифон із Божественої Литургії

Міністерство освіти і науки України

Бердичівський педагогічний коледж

Анотація на твір

«У царстві твоїм»

Антифон із Божественної Літургії

М. Д. Леонтович

Керівник: Виконала:

Вялов Ю. П. Студентка 4-М курсу

Мацинська І. Я

2009р

МИКОЛА ДМИТРОВИЧ ЛЕОНТОВИЧ 1877-1921

Микола Дмитрович Леонтович- класик української хорової музики , що увійшла до скарбниці вітчизняного та світового хорового музичного мистецтва.

Ім'я Леонтовича згадується серед трагічних талантів України, життя яких обірвалось передчасно і болісно. Його творчість була зосереджена навколо , здавалось би , другорядному жанру - обробок народних пісень, та все ж вони засвідчили блискучий талант автора і невичерпність самого пісенного джерела. Він прославив і підніс до рівня професійного музичного мистецтва і обрядову пісню, і історичну, і побутову, і десятки інших.

Микола Дмитрович Леонтович народився 1 грудня 1877року в с.Монастирьок на Вінничині в сім'ї сільського священика.

Дитинство пройшло серед чудової сільської природи, народних пісень та звичаїв. Його батько добре грав на скрипці, віолончелі та гітарі, мати чудово співала, брат і сестра теж мали гарні голоси. Ще малим хлопцем Микола зібрав із своєї родини хор і старанно диригував ним. Спочатку хлопця віддали навчатись до Шаргородської духовної школи, а пізніше - до Кам'янець-Подільської духовної семінарії, де він став диригентом семінарійського хору. Ще змалку у нього проявилась любов до музики, особливо до хорового співу. Всьому навчався сам; часто відвідував концерти, вистави.

Після закінчення семінарії працює вчителем Чуківської сільської школи. Тут він створює хор і оркестр. Бажання серйозно вчитися приводить його до співацької капели у Петербурзі, де він навчається два роки на диригентських курсах. В цей час, що складає ранній період творчості (до 1904 року ), він пише 2 збірки народних «Пісень з Поділля».

Під час революційних подій 1905-1907 років Леонтович вчителює на Донбасі, створивши хор робітників, він часто виступає з ним на демонстраціях.

Щоб збагатити свої професіональні знання та вдосконалити композиторську техніку, Леонтович їде до Москви, де майже 10 років (з 1909 по 1919 роки) навчається у класі теоретика Аворського.

Другий період творчості - з 1905 по 1917 роки - був дуже плідним для композитора. Він пише свої найвідоміші хори: «Мала мати одну дочку»,»Праля», «Над річкою-бережком», «Дударик», «Щедрик», «Ой розвийся» та інші.

Після революції 1907 року Леонтович переїздить до Києва: тут він працює у Народному комісаріаті освіти і викладає у Музично-драматичному інституті ім.. Лисенка.У важкий 1919 рік він повертається на Вінниччину, у невелике селище Тульчин. Тут він багато працює над обробками народних пісень, створює оперу-балет «На русалчин Великдень», хорові поеми : «Льодолом» , «Літні тони», «Моя пісня».

У січні 1921 року життя Леонтовича трагічно обірвалось. Йому не вдалося завершити свою оперу. Їі завершив український композитор Мирослав Скорик.

Слід сказати , що в творчості Леонтовича є не абиякий доробок літургічної музики. Довгий час музикознавці обходили своєю увагою ці твори , бо був таким час , коли Леонтовича не вигідно було показувати, як регента церковного хору і літургійного композитора. Сьогодні ми з радістю можемо говорити про те, що літургійна музика Леонтовича є прекрасним прикладом музики цього жанру. В його творчому доробку є декілька літургій і в одній з них знаходиться 3 Антифон. Антифон - це молитва в самому початку літургії. Всього антифонів три. Між кожним Антифоном є коротка молитва священика і прихожан. Між 2 і 3 Антифоном є велика центральна частина, котра завжди виконується хором - «Слава Отцю і Сину» і «Єдинородний сину». І вже за цим хором наступає завершальна молитва, котра виконується хором і священиком (дияконом) , поперемінно.

У зв'язку з тим , що поетичний текст не має конкретної римованої строфи, то і виклад вокально-хорової лінії твору, також не пов'язаний з якимось конкретним розміром.

Наприклад перший умовний куплет складається з двох фраз: «У царстві твоїм згадай про нас, Господи»- перша фраза і «Коли прийдеш ти у царство твоє» - друга фраза. На цьому невеликому прикладі спробуємо проаналізувати логіку ритмічної будови, котру пропонує нам композитор. В першій фразі ключові слова «Твоїм» і «Господи». Композитор на цих словах робить логічний наголос і в кінці кожного слова ставить повну цілу ноту.

Цим самим підкреслюючи важливість цих двох ключових слів. Другу фразу він проводить у формі канону між жіночим і чоловічим голосом, що за змістом єднає чоловіків і жінок в одне ціле, як сказано в Біблії.

Наступна фраза побудована на гармонічному остінато хору та речитативному викладі літургійного тексту солістом, або дяком. Така форма обумовлена специфічністю Богослужіння. Заключна частина знову передається хору, котрий об'єднує своїм звучанням весь Псалом на словах «Радійте і веселіться , бо велика нагорода буде вам на небесах».

Із всього сказаного можна зробити висновок, що текст і музика дуже вдало і органічно існують в цьому творі, один одного підкріплюючи і доповнюючи.

МУЗИЧНО-ТЕОРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ.

У багатьох авторів форма-будова літургійної музики може відрізнятися одна від одної, але у Леонтовича вибрана форма наскрізного розвитку.

Вибір такої форми-будови не випадковий, само із-за літургійного тексту, котрий інакше, як в речитативі уявити не можливо. При більш уважному аналізі, можна форму наскрізного розвитку уявити собі в якомусь порівнянні з формою рондо, з невеличким рефреном і не розвинутим заспівом. Заспів належить хору на словах «Блаженні», речитативом наступного за змістом куплету. Розмір твору автором не позначений (церковні твори завжди виконувались довільно), тому метрично-ритмічна пульсація буде підкорятись метру рахункової одиниці визначеної на самому початку - (четвертна нота). Ритмічний рух на протязі всього твору майже незмінний і тільки в останньому епізоді робиться невелике прискорення темпу, з поступовим уповільненням на останніх словах («На небесах»).

Основний темп твору є темп sostenuto (стримано), але я б скоріше віднесла таку пораду до визначення характеру виконання. А темп є стримане andante (не поспішаючи), або moderato non troppo .

В цьому творі в залежності від смаку диригента та його особистого відчуття метро ритму можуть з'явитися характерні агогічні зміни, як то прискорення руху партії соліста і заповільнення в партії хору.

Головна тональність твору - D-dur , але в процесі секвенційного розвитку, починаючи від 5 цифри, епізодично з'являються тональності H-moll - e-moll - h-moll -e-moll - Fis-dur - D-dur .

Логіка цих модуляцій полягає в поступовому підвищенні партії соліста, котрий за каноном церковного Богослужіння, підвищувати тон рівно на одну секунду вверх ( в 2 ).

Фактура твору гамофонно-гармонічна з епізодичними вкрапленнями підголоскової та канонічної імітації, що підтверджує стильове єдинство (юродство) з народно-пісенними жанрами.

Особливості мелодичного розвитку головним чином залежить від специфіки даного жанру. Головною особливістю розвитку мелодичного матеріалу є те, що він тяжіє до мелодекламаційної форми викладання мелодії. Для прикладу проаналізуймо першу частину

Із наведеного прикладу ми бачимо, як мелодія розвивається в дуже вузькому інтервальному колі, або рухається поступово вверх від ноти фа до ноти ля, або поступово рухається вниз від ноти ре до 2 октави ноти мі 1 октави. Інші хорові партії, будучи зв'язані гармонічною фактурою, так само не мають самостійної мелодичної лінії, підкоряючись законам гармонії.

Друге речення в наведеному прикладі більш розвинуто в плані мелодики і побудована за законами канонічної імітації між жіночими голосами та партіями тенора і баса. В інших епізодах (цифри 10,11) хор так само виконує роль звязуючого матеріалу між солістом і хором.

Динамічний розвиток в цьому творі має поступовий характер від тонкого ніжного піано (р) в цифрах 1,2,3,4 до підвищення динаміки до mf, закінчується твір кульмінаційним, ярко виразним f. Така побудова динамічного зростання звуку є не випадковою для досягнення драматургічного та психологічного ефекту на слухачів. Сила молитви підкріплена динамікою звучання хору та соліста досягає апогею само завдяки такій побудові динамічного та драматургічного плану.

Особливої уваги потребує аналіз гармонічної мови . Леонтович , як композитор є виразником сучасної і відомої на той час композиторської школи Яворського та Римського-Корсокого , котра втілювала найсучасніші знахідки гармонічного мислення. Для порівняння можна подивитися, якою гармонічною мовою написаний його твір «Льодолом» або «Літні тони», де Леонтович вводить в хорову палітру гармонічні звороти модуляційно-секвенційної побудови, в яких використані складні гармонійні функції. В літургійній музиці є свої канони ,але Леонтовичу легко дається використовувати народнопісенні розспіви вводити само сучасні і на перший погляд не звичні гармонійні функції. Він легко використовує відхилення та модуляції, що надає твору відчуття постійного оновлення виразності. Композитор тонко відчуває драматургію літературного тексту, надаючи йому кожен раз, завдяки модуляціям, фактор постійної уваги і розуміння. Головна тональність твору D-dur, в цій тональності композитор тримає слухача на протязі першої частини до слів «…опанують землю».Починаючи з другого епізоду,композитор вводить нас в послідовність ланцюгових відхилень : h-moll - e-moll - h-moll - e-moll - Fis-dur - D-dur.

Але нам, як музикантам дуже цікава сама техніка гармонічного мислення композитора. Проаналізуємо першу частину на фоні basso ostinatto головної тональності в партії басів.Ми бачимо розвиток мелодичної лінії в показі двох гармонічних функцій Т і S.

Від слів «Коли прийдеш…»композитор міняє гармонічну фактуру на підголосково-поліфонічну, майстерно накладаючи домінантову гармоніюна тонічну, шляхом співставлень, канонічних проведень чоловічої групи на фоні жіночої групи.

Речитатив соліста підтримується класичним співставленням тоніко-домінантної гармонії. З точки зору інтервальних співставлень між партіями , можна говорити про класичний взірець інтервального голосоведення. Леонтович, як професійний хормейстр дотримується усіх класичних прийомів внутрішньоінтервальних зв'язків притаманних класичній гармонії, тобто:

а.)відсутність стрибків на інтервал більший ніж кварта;

б.)немає перехрещень між партіями Т і А;

в.)модуляційні процеси звершують підготовлено і зручно

Вокально - хоровий аналіз

Хорова партитура твору М. Леонтовича «У царстві твоїм» (Антифон 3 із Божесвенної Літургії Іоанна Златоуста)написаний для 4-х голосного мішаного хору акапела.

Діапазони хорових партій розташовані в зручних теситурних умовах і сприяють дуже доброму гармонічному строю та ансамблю.

Проаналізуємо кожну з партій.Діапазон S сягаєре першої октави - фа # другої октави.

Такий діапазон є робочим для сопрано і ми можемо з впевненістю стверджувати, що партія сопрано спроможна без особливих зусиль забезпечити повним насиченням, яскравим звучанням на всіх регістрах .

Партія А - до # першої октави - сі першої октави.

Обсяг діапазону в інтервалі секста дає можливість партії альта проявити всі можливості звучання альтового тембру. Ми бачимо, що такий діапазон знаходиться в межах дії середнього регістру для данної категорії голосів хору і дає можливість використати всі найкращі тембральні та вокальні можливості жіночого голосу альта. Партія Т виконує роль другої мелодичної лінії.Композитор-хормейстр Леонтович майстерно використовує дуетне звучання тенора і сопрано, що надає надзвичайної краси та тембрального забарвлення, коли сопрано і тенор рухаються паралельно секстами або терціями в низхідному або висхідному звучанні. Можна з певністю сказати, що Леонтович в своїй партитурі головну ставку на окрасу цього твору робить саме на дуеті тенора і сопрано

Діапазон Т - фа# малої октави - мі першої октави.

Партія Б виконує роль гармонічно-фундуючого basso ostinatto. Саме бас є виразником суті літургійної музики цього жанру. Я б сказала, що він являє собою не тільки вокальну функцію , але й глибоко філософську, уособлючи своїм звучанням твердість і глибину віри в Ісуса Христа. Діапазон Б написаний в зручній теситурі і сягає соль великої октави - сі малої октави.

Наступний розділ я хочу присвятити аналізу строю і ансамблю хорової партитури. Кожному хормейстру відомо, що від вірногоінтонування, як по горизонталі так і по вертикалі залежить якість виконання всього твору. Я хочу розділити аналіз хорової партитури на 2 напрями. Перший напрям - аналіз строю і ансамблю гармонічного звучання хору без соліста. Другий напрям - якість і особливості ансамблю і строю при акомпонуванні солісту хором.

До першого напряму я відношу початок твору, до вступу соліста на слова «Блаженні».

В цьому періоді хор виконує роль сольного вступу до партії соліста. Фактура частково гармонічна, тому і питання ансамблевої звучності і урівноваженості я буду розглядати саме в цьому аспекті. Перші 4 такти хор виконує в гармонічній фактурі. Завдання диригента урівноважити тембрально і динамічно партії чоловічих і жіночих голосів. В партії альта слід особливу увагу приділити інтонаційній опорі при виконанні остінатно-повторювальній ноті ре, так само треба порадити і басам . В цей час мелодичне навантаження приймають на себе партії сопрано та тенорів, де мелодичну лінію веде сопрано , а тенор рухається за сопрано в інтервальному положенні малої сексти. Для того, щоб виразно прозвучали ведучі партії , треба прим'якшити октавний унісон партії басів та альтів і дати можливість на ньюансі р виразно прозвучати ведучим голосам. Загалом користуватись треба природнім ансамблем, але ще раз кажу,виразніше звучати партіям високих голосів.

В другому періоді фактура змінюється на підголоскову, тому ансамбль слід робити штучним, даючи можливість більш динамічно звучати тим партіям, котрі вступають на повтор канонічного проведення головної мелодії, тобто партіям тенора і баса.

В подальшому хор стає акомпонуючою функцією і завдання диригента тримати хор на ньюансі р. Фінальна частина

Також потребує великої уваги з точки зору ансамблю, особливо при проведенні підголоскового матеріалу партії тенорів на фоні витриманої гармонії жіночого хору і партії баса.

Хорове дихання в цьому творі в основному ланцюгове. Але на початку кожної фрази хор бере дихання для виразного вимовлення слова «Блаженні».

В першій частині ланцюговим диханням ми будемо користуватись перші 4 такти, в другому реченні для жіночої групи залишаємо такий самий спосіб, а чоловіча група бере дихання на початку кожної фрази канонічного проведення.

Слід сказати, що головне навантаження при відтворенні тексту бере на себе соліст, але і хору треба бути особливо уважним при відтворенні текстового матеріалу, як на початку твору , так і в кінці. Слід звернути увагу на вимову слова «Блаженні», в якому слід помякшити звучання «ж» і «е» і виконувати їх прикритим звуком, округлено наближаючи до букви «о».

Виконавський аналіз

Перед тим, як диригенту виходити до хору з метою розучування цього твору , йому треба ретельно опрацювати в домашній підготовці всі особливості диригентської техніки. Твір написаний в перемінних розмірах і тому треба уважно засвоїти прийоми показу та переходу з одного розміру в інший. Перші 3 такти слід диригувати в розмірі 4\4 по 4-х дольній схемі

Наступні 3 такти при переході на ocelerando слід перейти на на 2-х дольну схему використовуючи прийом а la breve. Наступний розмір 4\2:його слід диригувати за 4-х дольною схемою,маючи на увазі , що рахункова одиниця стає половинною тривалістю.

При диригуванні хора з солістом треба уважно слідкувати за вимовою тексту соліста для того, щоб вчасно подати ауфтакт до вступу хору .

Цей твір за складністю можна віднести до другого-третього рівня складності хорової партитури. Цей твір може виконувати добре підготовлений колектив, котрий володіє в повній мірі всіма навичками хорового поліфонічного співу. Такими колективами можуть бути церковні патриарші хори, а також професійні та учбові хори вищих музичних навчальних закладів.