Народна медицина жителів села Круподеренці Погребищенського району Вінницької області

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Народна медицина жителів села Круподеренці Погребищенського району Вінницької області

Т. Пірус

Анотація

Статтю присвячено етнографічним відомостям про народну медицину села Круподеренці Погребищенського району Вінницької області. Описано поширені в селі уявлення про лікувальну дію лікарських трав, про основні лікувальні процедури місцевої народної медицини: змовляння бешихи, «підтягування на животі», викачування переляку, вимовляння «волосу» та зубного болю. Описано пам'ять мешканців села про особливі вміння місцевих знахарів та незвичайні події їхнього життя.

Ключові слова: народна медицина, знахарка, раціональні та ірраціональні методи, лікарські трави, бешиха.

Важливою складовою частиною етнічної культури подолян є традиційні народні знання. Однією із найважливіших галузей народних знань є народна медицина. У ній співіснують позитивні емпіричні знання та засоби лікування, погляди на народних лікарів, збережений місцевий досвід, народні уявлення про анатомію та фізіологію людини, народне розуміння характеру захворювань, методи діагностики тощо. Цю статтю присвячено дослідженню методів народної медицини, які побутували у селі Круподеренці. Тема статті в сучасній етнології є актуальною.

Метою статті є етнологічне дослідження методів народної медицини у селі Круподеренці.

Народній медицині присвячено ґрунтовне дослідження Болтарович З.Є. «Народна медицина українців» [1]. Важливі питання народної медицини розглянуто у монографії Колодюк І.Г. «Народна медицина у традиційній культурі українців Центрального Полісся (остання чверть ХХ-початок ХХІ ст.)» [2]. Розділи про народну медицину є в історико- етнографічному дослідженні «Поділля» [3] та у навчальному посібнику «Українська етнологія» [4]. Знахарські обряди та знахарське навчання на Поділлі досліджували Безверхий О.С. [5], Вовкодав В.П. [6], Подолинний А.М. [7], Онуфрійчук К. [8].

У колективній монографії «Легенди з-над сивого Бужка» автором зроблено розвідку у статті про знання із народної медицини жителів сіл Митинці, Хотьківці, Вереміївка та Заруддя Красилівського району на Хмельниччині [9, с. 273-280]. Народній медицині села Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області присвячена стаття автора [10, с. 92-98]. Народним поглядам і знанням у галузі медицини жителів сіл Голубівка, Северинівка та Хатки Жмеринського району Вінницької області був присвячений виступ автора на першій історико-краєзнавчій конференції «Слідами історії Жмеринського краю» [11, с. 397 - 414].

У традиційних поглядах подолян на етіологію хвороб є багато спільного з етіологічними поглядами інших народів. В їх основі - раціональні та ірраціональні уявлення про причини захворювань [12, с.19].

Подані у статті матеріали зібрані автором під час одноденної етнографічної експедиції 22 травня 2008 року в селі Круподеренці Погребищенського району Вінницької області, організованої Вінницьким державним педагогічним університетом імені Михайла Коцюбинського.

Село Круподеренці знаходиться за 5 км від смт. Погребище. На травень 2008 року у селі проживало 200 осіб. Із відповідей уродженців села ми дізнались, що у місцевій народній медицині важливе місце посідають трави. Також усі реципієнти наголошували про важливість дотримання правил збору, сушіння, зберігання та застосування лікарських трав. Заготівлею лікарських трав займались тільки жінки.

При хворобах використовували трави: ромашку вважали помічною від багатьох хвороб - «від всіх хвороб», звіробій - від хвороб травної системи та як дезінфікуючий засіб; мати-й-мачуху - від простуди, сухого кашлю; чистотіл - використовували зовнішньо при шкірних хворобах; подорожник - прикладали листочки при порізах; татар-зілля - для покращення діяльності травної системи, при болях у шлунку; м'яту - при болях у шлунку та як заспокійливий засіб; кропиву (собачу) як заспокійливий засіб; кропиву звичайну - як кровоспинний та засіб, що покращує стан крові; лісову суницю (листя та ягоди) - для покращення та зміцнення діяльності всього організму; гіркий полин - для покращення діяльності травної системи; деревій - водною настоянкою із нього промивали рани; череду - для купання дітей; любисток - для покращення стану волосся; материнку - як заспокійливий засіб; лопух - для росту волосся; чебрець - від кашлю та в суміші для купання немовлят.

Також використовували з лікувальною метою квіти кульбаби, кору кущів і дерев (бузини, дуба). Лісові ягоди (калину, малину, шипшину) використовували для приготування напоїв при простудних хворобах. Домашні овочі (часник, моркву, печену цибулю), зерно злаків (пшеничні висівки), листя винограду використовували при шкірних хворобах, для покращенні травлення тощо. При шлункових розладах використовували горілчану настоянку із дрібно порізаних зелених волоських горіхів. Лікарські трави заготовляли переважно літні жінки навесні - 10 травня (Симона Зилота); влітку - на Купала, в серпні - на Квітковий спас (Маковія). Освячені на Зелені свята трави (м'яту, любисток, полин, татар-зілля), які зберігали упродовж року, також використовували з лікувальною метою [13-15].

Народна медицина у селі Круподеренці також пов'язана з ірраціональними народними знаннями. Найбільше розповідали про знахарів, які не маючи спеціальної освіти, часто лікували та рятували своїх односельців. У пам'яті жителів села збереглись їх імена: баба Рожа, баба Качуриха, баба Катеринка, баба Жижа, баба Цариця, баба Литиха.

Багато спогадів залишилось у жителів села про знахарку бабу Рожу (Ковальчук Оксану). «А звали її так, бо найбільше «рожу» змовляла». Вона «все вміла»: «направляла руку чи ногу», могла одвернути хмару і грозу, «як хмара страшна суне»; вимовляла зубний біль; у дітей «викачувала» переляк; «підтягувала на животі», вимовляла «рожу», витягала з очей язиком «вівсючка», лікувала «конячий волос». Допомагала баба Рожа дітям - часто сама приходила до хворих. «До хворого на сухоти хлопчика баба Рожа приходила до схід Сонця, брала його до річки, замовляла коло річки, коло води. Так було цілий тиждень, в червні...». Дітей, у яких був кашлюк, казала водити до овець, щоб рано дихали овечим воздухом, коли сильний запах. Я своїх онуків водила до колгоспних вівців...» [16].

До баби Рожі часто приходили жінки, які від важкої фізичної роботи «надривались». «Я була весь час зірвана, то вона мені підтягала на животі. На лежанку стелила сіно, поливала його гарячим. на сіно лягала хвора, а баба брала в руки жир - перетоплене несолоне сало - і підтягувала на животі. Потім промовляла словами». [17]

Від жительки села Круподеренці нами було записано майже весь текст замовляння, яке баба Рожа використовувала, коли «підтягала на животі»:

«Вразе, вразочку, добрий чоловіче,

Я тебе вимовляю,

Я тебе вмовляю,

Йди на болота, йди на очерета

Там тобі розкошувати,

Там тобі гуляти

Біле тіло не.

Вимовляю з рожденної, молитвенної

(назвати ім'я - прим. автора).

Я тебе від серця, з печінки, від усього відтягаю

І до пупа встановляю. На місце встановляю

А тут тобі не гуляти

Біле тіло не ..

Вразе, вразочку, добрий чоловіче,

Встань собі коло пупа,

Як король коло дуба,

Будь маленький.

Тут тобі не гуляти,

Червоної крові не пити» [18].

етнологічний народний медицина знахар круподеренці

Навколо пупа знахарка намащувала дьогтем коло, вирізала з картоплі кусочок і закривала ним пуп. Запалювала сірник і ставила в цей кусочок картоплі. Потім накривала банкою (0,5 л) сірник, що горить. Коли сірник потухне, то знімала банку. Після завершення - читала молитву.

Про особливе вміння баби Рожі відводити грозу і «страшну хмару» згадували багато мешканців села: «баба Рожа хмару одведе!». Для цього вона використовувала звичайні предмети, зокрема рогачі та «дручок», яким розбороняла вужа і жабу, як «вуж жабу дер» [19].

Майстерно баба Рожа вміла «вимовляти, як зуби боліли», «направляти» руки, ноги». Приймала відвідувачів знахарка у себе тричі на тиждень: у середу, п'ятницю і суботу. На прохання дорослих приходила до дітей додому, щоб надати їм допомогу: вимовляла, як плакали довго ночами малі діти, як був у них переляк. Постійно лікувала «бешиху» - вітряну рожу: викачувала і підкурювала. Тримала в господарстві курей, а тому для обрядів брала свої свіжі домашні яйця. Викачувала одразу трьома яйцями, повторювала обряд тричі. Прожила баба Рожа майже 90 років.

Знахарку бабу Качуриху (Марію) також пам'ятають у Круподеренцях: «маленького зросту, худенька, дуже добра була». Вона вміла «направляти», викачувати переляк, підкурювати «бешиху», лікувати жіночі та шкірні хвороби. Баба Качуриха знала про лікувальні властивості багатьох трав, овочів, ягід. Згадують, що вона власноруч збирала лікарські рослини і «сушила мішками». Коли до неї звертались, то «людям допомагала, хороша була бабка» [20]. Від хвороби «золотухи» давала траву, яку мати варила і промивала очі дівчинці Люсі [21]. Дитина незабаром одужала. Знахарка виліковувала екзему: власноруч готувала мазь, яку давала людям. Мешканка села Галина Левченко пригадала «рецепт від екземи: внутрішнє сало, стрептоцид та терла ракушки» [22]. Лікувала пшеничними висівками: на сковороді кропила, складала гарячі висівки в хустку із натуральної тканини, і прикладала до зубів. А ще баба Качуриха вимовляла «волос», «язиком витягала пісок з очей, бо затрусили діти, коли грались». До баби Качурихи приводили тих, хто мав хворобу «лунатизм». «Повели мене до баби Качурихи, бо вночі ходила із заплющеними очима: один раз у неї була і помогло». [23]

Із розповіді мешканки села: «Сашко був вражений «волосом», то баба Качуриха так його лікувала: в тазику квітка (свячена ) париться. Туди ставав ногами. Знахарка читала молитву... То вся квітка була так обмотана, що не можна розірвати». Людей вона приймала щодня: від сходу сонця і до 10 години. Допомагала дітям до року. Три місяці з «роддому» дитина кричала. Несла до курей - в курник, читала молитву» [24].

Жителі Круподеренець часто звертались до знахарок, щоб вилікувати «рожу». Кожна знахарка могла використовувати свої вміння і знання, свій метод лікування. В одному випадку для цього брали пасма льону (клоччя) та шматок червоної тканини, в іншому - свіжий сік з кори бузини, який готувався в присутності хворого. Кожна читала свою молитву, яку їй передали, чи яку отримала уві сні від «господа» [25, с. 359]. «Баба Качуриха «змовляла бешиху молитвою, кору бузини струже на сковородку (на плиті), побризкає водою, нахиляє людину над цією парою і накриває хусткою». Коли жителька села Марія К. «надірвалась», то баба Качуриха три дні приходила до неї додому (вранці і ввечері): клала на сіно, змащувала і «підтягувала на животі», читала «Вразе, вразочку», зв'язувала щоразу хусткою [26].

Зазвичай народні цілителі - знахарі - плати не брали за допомогу: «плати не брала, а хто що дасть: хліб, хустинку, бо де ті гроші були». Про бабу Качуриху (Марію) згадували лише добрими словами: «була молодець, бо людям помагала... давали, хто що мав, а як ні - то «спасибі» [27]. У Круподеренцях багато людей знають та розповідають про останній день життя знахарки: «Баба Качуриха помирала легко. Перед смертю коло неї гралася 9-ти місячна правнучка, вчилася ходити. Баба давала їй палець і вона чіплялася за нього. І почули слова: «Всі рано повстаєте, а баби Марії не буде». Рано вранці о 4-50 підійшли до її ліжка, а вона лежить вкрита, руки склала, ще тепла. Прожила довге життя(1904-1982)» [28].

Пам'ятають у селі знахарку бабу Катеринку (Мурашову Катерину Федорівну). Її раптова смерть у 64 роки («серце стало») назавжди зупинила допомогу багатьом людям у Круподеренцях та в Погребищенському районі. Важка праця забрала у неї чимало здоров'я: удвох з чоловіком вони самі побудували хату із саманів. Знахарка була відома такими вміннями: «змовляла вроки, враз підтягувала, вимовляла бешиху. Мешканка села розповідала, що коли боліло «всередині», після огляду хворого баба Катеринка брала білу глину (місцевого походження), кидала її в окріп, а потім виконувала складні процедури, які тривали півгодини [ 29].

Про бабу Жижу згадують лише жінки похилого віку: «Жижа жила на Степку, була відомою бабою-бранкою, ще за графа. Приймала в мене старшу дочку в 1939 році - одбирала в мене її. Так тоді казали. Померла вона до війни. На Ляховій жила баба Цариця, а справжнє її ім'я було Оксана. Вона пупи в'язала. Любила проказувати: «А, Господи, доцю! Знов родила!...» [30].

Пригадали уродженці Круподеренець, що у центрі села жила баба Литиха. Односельці чомусь називали її «відьмою». До неї звертались по допомогу. Розповідати про неї не було охочих. Із переказів жительки села: «По дорозі коло неї (її хати) боялися пройти. Була горбата. Мені не робила нічого. Коли вона вмирала, то стелю зривали, бо не могла померти.».

Мешканці села Круподеренці бережуть пам'ять про народних цілителів, знахарок, які допомагали їм народжувати дітей, лікували від хвороб, рятували від нещасних випадків, знімали біль. Не завжди називають прізвища народних цілителів, роки їх життя. Часто згадують ім'я, вуличне прізвисько. Мешканці села бережуть пам'ять про особливе життя знахарів, їх самовіддане та безкорисливе служіння своїм односельцям, вдячність та повагу до них.

Джерела та література

1. Болтарович З.Є. Народна медицина українців. К.: Наукова думка, 1990. 230 с.

2. Колодюк І.В. Народна медицина у традиційній культурі українців Центрального Полісся(остання чвертьХХ- початок ХХі ст.): Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. 152 с.

3. Поділля І. Артюх Л.Ф., Балушок В.Г., Болтарович З.Є. та ін. К.: Видавництво НКЦ «Доля». 1994. 412 с.

4. Українська етнологія: Навч. посібник. К.: Либідь, 2007. 400 с.

5. Безверхий О.С. Скидання вогню ІІ Подільська старовина: Зб. наук. праць. Вінниця, 1993. С. 362-364.

6. Вовкодав В.П. Вимовляння і закликання ІІ Подільська старовина: Зб. наук. праць. Вінниця, 1993. С. 360-361.

7. Подолинний А.М., Безверхий О.С. Знахарське навчання ІІ Подільська старовина: Зб. наук. праць. Вінниця, 1993. С. 357 - 360.

8. Онуфрійчук К. Замовляння ( смт. Муровані Курилівці Вінницької області) ІІ Проблеми етнології та археології України: матеріали звіт. студент. наук. конф. 8 квітня 2010 р. І редколегія: В.А. Косаківський (наук. ред.), В.С. Рудь (відп. ред.), К.М. Онуфрійчук (літ. ред.). Вінниця: RuViKos, 2010. С. 66-72.

9. Пірус Т.П. Народна медицина ІІ Легенди з-над сивого Бужка: природа, археологія, історія, етнографія та фольклор сіл Митинці, Хотьківці, Вереміївка та Заруддя Красилівського району на Хмельниччині. Київ, 2010. С. 273-280.

10. Пірус Т.П. Народні погляди і знання у галузі медицини жителів сіл Голубівка, Северинівка і Хатки Жмеринського району Вінницької області ІІ Слідами історії Жмеринського краю. Матеріали першої науково-краєзнавчої конференції, 23 березня 2018 р., м. Жмеринка. Вінниця: ФОП Бабій І.В., 2018. С. 397-414.

11. Пірус Т.П. Народна медицина села Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області ІІ Вісник факультету історії, етнології і права: збірник наукових праць. Вінниця, 2018. Вип.16. С. 92-98.

12. Болтарович З. Народна медицина українців. К.:Наукова думка, 1990. С.19.

13. Запис автора 22 травня 2008 року від Мотрунич Параски Давидівни (1919 р.н.), уродженки села Круподеренці Погребищенського району Вінницької області.

14. Зап. авт. 22 травня 2008 року від Левченко Ганни Анатоліївни (1957 р.н.), уродженки села Круподеренці.

15. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Вовченко Тетяни Семенівни (1940 р.н.), уродженки села Круподеренці.

16. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Коваль Марії Микитівни (1944 р.н.) уродженки села Круподеренці.

17. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Полончук Катерина Денисівна, 1930 р.н., уродженка села Круподеренці.

18. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Коваль Марії Микитівни (1944 р.н.) уродженки села Круподеренці.

19. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Корж Марії Олексіївни, 1955 р.н., уродженки села Круподеренці.

20. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Сіромахи Івана Сергійовича, 1936 р.н., уродженця села Круподеренці.

21. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Мотрунич Параски Давидівни, 1919 р.н., уродженки села Круподеренці.

22. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Левченко Ганни Анатоліївни, 1957 р.н. уродженки села Круподеренці

23. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Загородник Любові Григорівни, 1966 р.н., уродженки села Круподеренці.

24. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Коваль Марії Микитівни (1944 р.н.) уродженки села Круподеренці.

25. Подолинний А.М., Безверхий О.С. Знахарське навчання // Подільська старовина: Зб. наук. праць / Від. ред. В.А. Косаківський. Вінниця, 1993. С.359.

26. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Коваль Марії Микитівни (1944 р.н.) уродженки села Круподеренці.

27. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Сіромахи Івана Сергійовича, 1936 р.н., уродженця села Круподеренці.

28. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Левченко Ганни Анатоліївни, 1957 р.н. уродженки села Круподеренці

29. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Жук Таїси Андріївни, 1949 р.н, уродженки села Круподеренці

30. Зап. авт. 22 травня 2008 р. від Мотрунич Параски Давидівни, 1919 р.н., уродженки села Круподеренці.

Размещено на Allbest.Ru