Вікна і двері як межові символи хатнього простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вікна і двері як межові символи хатнього простору

Степан Андрущенко, Наталія Громова

В статті розглядається питання ритуального значення окремих архітектурних елементів традиційного житла українців, а саме вікон та дверей. Ця тема не повно розкрита у науковій літературі, оскільки дослідники народного житла переважно описують зовнішні характеристики архітектурних форм і лише побіжно згадують про їхнє символічне значення. Тож дана стаття базується на аналізі численних зразків українського фольклору, передовсім ліричних і календарно-обрядових пісень, легенд і казок, а також описів обрядодій, зібраних етнографами та фольклористами у XIX на початку XX ст.

У ході дослідження автори з'ясовують, що вікна та двері в українській традиційній культурі сприймалися як комплексні елементи, оскільки вони одночасно були складовими архітектурного комплексу житла і мали символічне навантаження та особливі функції в обрядовості, звичаях, ритуалах, фольклорних текстах.

При багатьох спільних рисах, ритуальне значення вікна та дверей певною мірою відрізнялося. Двері, перш за все, слугували входом та виходом, тобто їхня базова функція пропускати в дім, випускати з нього і забезпечувати захист (фізичний зв'язок); вікно, натомість, забезпечувало візуальний зв'язок із зовнішнім світом.

Спільним сакральним значенням досліджуваних об'єктів була їхня роль в якості символічного кордону між «своїм» і «чужим» простором. Це забезпечувало зв'язок мешканців хати із зовнішнім світом та охороняло внутрішній хатній простір від реальних та міфологічних загроз ззовні. Вікна і двері в традиційній культурі мали забезпечувати проникність кордонів. Як наслідок, досліджувані архітектурні елементи помешкання отримали статус особливо небезпечних точок зв'язку із зовнішнім світом. Це виражалося у відповідних віруваннях наших предків. Так, зазвичай через поріг потрібно було переступати, не наступаючи на нього, на ньому не можна було сидіти, не можна ставати під час грому. Двері і вікна сприймалися як межа між цим світом і потойбіччям, відтак вони могли не лише пропускати душі небіжчиків на певні календарні свята, а й захищати від небажаного приходу різних демонологічних істот (відьом, русалок, живих мерців тощо), для чого на вікнах і дверях, над ними і під ними закріплювали різноманітні апотропеї.

Сакралізовані локуси хатнього простору стали елементами календарних, родинних, магічних обрядодій і ритуалів, що від народження до смерті супроводжували людину в традиційному суспільстві.

Ключові слова: житло, вікна, двері, межа, потойбіччя, обряди переходу.

Windows and doors as border symbols of home space

Stepan Andrushchenko, Natalia Gromova

The article deals with the ritual significance of some traditional Ukrainian dwellings architectural elements, such as windows and doors. This theme is not completely studied at the scientific literature, because scientists mainly describe the external characteristics of architectural forms and only rarely mention their symbolic meaning. So, this article is based on the analysis of many examples of Ukrainian folklore, first of all lyric and calendar songs, legends and fairytales, as well as the rituals describing, taken by cultural anthropologists and folklorists from the 19^th century.

During the study the authors find out, that windows and doors in Ukrainian traditional culture were perceived as complex elements, because they were both part of the dwelling complex and had a symbolic meaning and special functions in rituals and folklore.

Having lots ot similar features, the ritual meaning of windows and doors at the same time have some differences. Doors, first of all, served as an entrance and an exit, so their basic function was to pass in the house, to let out from it and to provide protection; instead, the window provided a visual connection to the outside world.

The general sacred value of the studied objects was their role as a symbolic border between «own» and «alien» space. This provided a connection between the inhabitants of the house and the outside world and protected the interior home space from real and mythological threats from the outside. Windows and doors in traditional culture had to provide the transparency of limits. As a result, the studied architectural elements of the dwelling have been given the status of particularly dangerous points of contact with the outside world. It was signified in the relevant beliefs of our ancestors. People must cross the threshold without stepping on it, it was impossible to sit on it, it was impossible to stand on it during the thunder. As it was mentioned above, windows and doors served as the limit between «own» and «alien» space, therefore they could not only let the souls of the dead in the house on some calendar holidays, but they also protect house from unwanted arrival of different demonological creatures (witches, mermaids, living dead, etc.), for what on windows and doors, above them and under them were put various amulets.

Sacralized locuses of home space have become elements of calendar, family, magic rituals that have accompanied a person in traditional society from birth to death.

Keywords: dwelling, windows, doors, border, otherworldly, rites of passage.

Питання ритуального значення окремих архітектурних елементів є частиною широкої теми, а саме дослідження обрядів переходу та межової символіки в світоглядних уявленнях українців. У вітчизняній історіографії досить мало уваги приділено цій темі загалом і окремим її аспектам зокрема. Хоча, на нашу думку, дослідження сакралізації в традиційній культурі матеріальних об'єктів (в даному випадку вікон та дверей) може пояснити велику кількість обрядодій, в яких фігурують елементи житла; дати відповідь на питання: що спонукало людину в традиційному суспільстві здійснювати ритуали та чому лише у визначених локусах помешкання?

Фахова література, хоча і містить згадки про символіку архітектурних об'єктів, але не зосереджується на даній темі. Вікна та двері, звісно, постійно фігурують у працях етнологів: наприклад, ряд статей присвячено особливостям вікон у житлових спорудах Полісся (Тарас 1996, Верговський 2012, Радович 2015). Проте ці роботи переважно описують зовнішні характеристики, еволюцію архітектурних форм і лише побіжно згадують про символічне значення досліджуваних об'єктів. Те саме можна сказати і про загальні праці, присвячені народному житлобудівництву. Т Косміна у дослідженні «Сільське житло Поділля кінець XIX-XX ст.» (1980) та П. Юрченко у роботі «Народное жилище Украины» (1941) детально аналізують конструктивні особливості і традиції декорування елементів хати, однак зовсім не торкаються питання світоглядних уявлень про ці об'єкти. У зарубіжній історіографії тема представлена значно ширше. Зокрема, особливий інтерес становлять видання російських авторів, що на основі архівних матеріалів аналізують народне житлобудівництво в загальнослов'янському контексті (Байбурин 1983, Бломквист 1956). Знаходимо там чимало згадок і про українську архітектуру. Також уваги заслуговує довідкове видання «Славянские древности», в якому у вигляді енциклопедичних статей подається різноплановий опис сакрального значення архітектурних елементів та приклади ритуальних обрядодій (Толстой та ін. 1995-2012). На жаль, подібного видання, що ґрунтувалося б саме на українських матеріалах, поки немає. Західна література представлена фундаментальними працями загального характеру про обряди переходу та сакральне значення «межі». Варто згадати дослідження «The Threshold Covenant or, The Beginning of Religious Rites» (Трамбалл 1896), «Обряди переходу» (Геннеп 1999), «Священне і мирське» (Еліаде 1994), в яких неодноразово згадуються вікна та двері, і порівнюється їхня символіка в культурах народів світу.

Наш розгляд базується на аналізі численних збірок фольклорних текстів, серед яких найбільше збірок пісенного фольклору, записів легенд і казок, обрядових текстів та описів обрядодій XIX поч. XX ст. Прозові тексти є одними з найважливіших для дослідження, адже вони детально ілюструють народні світоглядні норми. Загалом, будь-які достовірні фольклорні матеріали, в яких міститься інформація про об'єкти, що нас цікавлять, на підставі порівняльного аналізу дозволяють простежити розвиток образів та виокремити їхнє ритуальне значення. Зважаючи на велику кількість подібних матеріалів, наведемо лише найбільш показові: це роботи «Малорусские народные предания и рассказы» (Драгоманов 1876), «Колдовство: документы, процессы, исследования» (Антонович 1877), «Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии» (Ястрєбов 1894), «Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии» (Милорадович 1897), «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» (Чубинський 1872-1878), «Гуцульщина» (Шухевич 2018) та інші. Серед найбільш інформативних збірок пісенного фольклору варто згадати такі: «Сборник украинских песен издаваемый Михаилом Максимовичем» (Максимович 1849), «Малороссийские песни собранные А. H. Маркевичем» (Маркевич 1857), «Народні українські пісні з голосом» (Гулак-Артемовський 1868), «Женская доля по малороссийским песням» (Боровиковський 1879); ХХ ст.: збірки Лесі Українки (1977), Климента Квітки (2005), численні дослідження Західної України «Буковинські русько-народні пісні» Партенія Руснака (1908), збірки Ю. Федьковича (1968), І. Вагилевича (1983), М. Шашкевича (1973) та багато інших.

Отже, базуючись на згаданих матеріалах, поставимо за мету коротко схарактеризувати світоглядні уявлення про вікна та двері в ролі межових символів хатнього простору, з'ясувати мотивації до здійснення тих чи інших обрядодій, суть яких полягає в ритуальному сприйнятті окремих архітектурних елементів, що для нас можуть здаватися цілком звичайними (такими, які належать винятково до сфери практичного побуту).

Символічне значення вікон та дверей зумовлене їхнім межовим розташуванням в сакралізованому хатньому просторі. У традиційних світоглядних уявленнях вони виконували роль кордонів між «своїм» (домашнім) світом і «чужим» (зовнішнім). Особливість вікон та дверей пояснюється тим, що їхня семантика ускладнюється специфічним завданням: здатністю забезпечувати проникність кордонів. Як наслідок, досліджувані архітектурні елементи помешкання отримали статус особливо небезпечних точок зв'язку із зовнішнім світом і набули важливого значення у календарній, родинній та магічно-ритуальній обрядовості.

Разом з тим, ритуальне значення вікна та дверей певною мірою відрізнялося. Т Цивьян, дослідивши величезну кількість загадок південнослов'янських народів, виділяє такі семантичні особливості: двері, перш за все, слугували входом та виходом, тобто їхня функція пропускати в дім, випускати з нього і забезпечувати захист (фізичний зв'язок); вікно, натомість, забезпечувало візуальний зв'язок із зовнішнім світом (Цивьян 1978, с. 69-70). За визначенням А. Байбуріна, також виділяються два види зв'язку регламентований і нерегламентований (Байбурин 1983, с. 135). Регламентованим кордоном вважалися двері: людина, проходячи через них, відділялася від одного простору і долучалася до іншого. Однак ці простори повинні були відрізнятися один від одного, до прикладу, всередині помешкання простір «свій», домашній, а за порогом «чужий»; простір всередині храму сакральний, натомість за його межами мирський чи профанний. Таким чином, основне символічне навантаження несли головні двері дому чи церкви. Міжкімнатні переходи чи так званий «чорний хід», в першу чергу, виконували практичну функцію (Геннеп 1999, с. 39), їхня ритуальна значущість помітно менша. Поріг, як частина дверної конструкції, прямо асоціювався із межею, тобто горизонтальною лінією, яка створювала перешкоду його потрібно було переступати, не наступивши. Переміщення через двері супроводжувалося певними діями і в повсякденному житті, і в святковому під час виконання календарних чи родинних обрядодій, відтак це був водночас як фізичний, так і символічний перехід.

Проникнення у хату через вікно або втікання через нього сприймалося як відхилення від норми або нерегламентований зв'язок із зовнішні світом. Це доволі поширений мотив у фольклорних текстах. Такими ж нетиповими є певні ритуальні дії, зокрема, винесення покійника через вікно. Ця традиція вже не побутує в народній практиці і надзвичайно рідко зустрічається навіть на рівні згадок (Байбурин 1983, с. 141). Подані моделі цілком відповідають реаліям українського народного світосприйняття, адже світоглядні константи обрядів переходу близькі в більшості традиційних культур. Це підтверджується численними фольклорними текстами та зафіксованими обрядодіями.

За переконаннями наших предків, через поріг потрібно було переступати, на ньому не можна було сидіти, ставати під час грому (Ястрєбов 1894, с. 62), чи кажуть: «не годиться на порозі охать» (Драгоманов 1876, с. 20). Про поріг як локус могли говорити і досить зневажливо. Наприклад, місце біля порогу протиставлялося місцю за столом як дві протилежності:

«Уже тепер правда у панів у порога,

А щира неправда сидить конець стола». (Драгоманов 1876, с. 189).

Про двері в значенні проходу говорили і в переносному значенні. Вислів «не будуть двері зачинятися» мав скоріше негативне забарвлення, ніж позитивне, і означає постійний прихід до хати відвідувачів та гостей, можливо небажаних. Цікавою ілюстрацією розуміння символічної межі і її ритуального значення є таке повір'я, записане в Херсонській губернії: «При выметаніи дома не надо перебрасывать соръ черезъ порогъ, чтобы не засыпать мертвымъ глаза» (Ястрєбов 1894, с. 62). Таким чином, двері вважалися місцем, завдяки якому душі померлих можуть потрапляти в наш світ, або, навпаки, реальні речі можуть потрапляти в потойбіччя.

Не варто зосереджуватися лише на пропускній функції дверного отвору. В уявленнях українців він міг як пропускати, так і виконувати функцію перешкоди та захисту: «Якщо на вікнах та біля дверей, коли ходить небіжчик, покласти по шматку осики, то небіжчик нізащо не піде в хату» (Драгоманов 1876, с. 208). Захисну роль виконували не лише двері в цілому, а й окремі складові: поріг, одвірки, ручка, дверні завіси, замкова щілина. Особливої уваги заслуговує також зовнішня площина дверей: на ній закріплювали різну оберегову символіку, переважно із металу: фрагменти ножів, серпів (Виноградова и Толстая 1999, с. 27). Під порогом закопували залізо, адже воно вважалось символом міцності, яка, як вірили, переносилась на мешканців дому символізувала міцність здоров'я (Антонович 1877, с. 37). Під час закопування промовляли словесні формули-замовляння: «Чтобы Господь давалъ имъ здоровье на многія лЪта, чтобы ничто не вредило имъ, какъ не вредитъ этому желЪзу; чтобы здоровы были, какъ это желЪзо, люди, которые черезъ него будутъ переступать» (Антонович 1877, с. 19). Також, в якості захисту, в Чернігівській губернії «у стайні на порозі прибивають підкову або цвях, щоб злодії не вкрали коня» (Булашев 2006, с. 302). На Бойківщині на Святвечір господар «зарубував» сокиру в горішній одвірок для захисту від нечистого, виймав її на Новий рік (Франко 1898, с. 204). На Гуцульщині ґазда перед вечерею замикає всі двері під час вечері на вулицю ніхто не мав виходити (Шухевич 2018, с. 639).

Після того, як майстри закінчували встановлення дверей, вони промовляли вербальне заклинання і перехрещували вхід: «Двері, двері! Будьте ви на заперті злому духові и ворові» (Байбурин 1983, с. 80). Перед тим, як зайти до нової хати, господар ставав на порозі і читав «Отче наш». Також прийнято було перехрестити двері і вікна в хаті перед сном, щоб унеможливити проникнення в хату злого духа (Байбурин 1983, с. 135). Особливої ваги набував цей обряд за наявності в хаті нехрещеної дитини: «Необходимо упомянуть объ обычаЪ крестить ножомъ окна хаты, въ которой находится новорожденный <...> покуда ребенокъ не окрещен» (Милорадович 1897, с. 22). Не варто забувати про охоронну функцію християнської символіки. Вона досить часто зображається на елементах дверей в якості оберега. До прикладу, малювали хрести крейдою чи випалювали на одвірку особливою освяченою свічкою, найчастіше громичною. На Водохреща на Бойківщині над вікнами і дверима кріпили хрестики з тіста, замішаного на святій воді (Громова 2007, с.171).

Розповсюджене також уявлення про те, що можна замкнутися за кілька дверей, і це сприятиме кращому захисту, особливо якщо символічне значення бар'єру підкріплюється магічними предметами. Наприклад, в оповіді, записаній у Харківській губернії В. Письменним, ідеться про багату куму, яка померла, і її поховали з перстнями на пальцях; бідна кума вирішила скористатись цим, ввечері відкопала домовину і заволоділа перстнями, після чого багата кума опівночі встала і прийшла до бідної, а та «заперлась ажъ за трое дверей» (Ястрєбов 1894, с. 158). Небіжчиця проспівала під кожними магічну пісню-замовляння двері повідчинялись: «Ввійшла въ хату, де сыдила кума на пичи, взяла йіи за косы и начала быть; была, была, потимъ потаскала йіи у гробъ и зарылась землею» (Ястрєбов 1894, с. 158). Таким чином, за допомогою магічних дій нечиста сила може долати захисні бар'єри людського житла. Натомість, можна привести і приклади протилежних оповідей, коли ритуальні предмети здатні захистити помешкання від персонажів народної демонології: «Я тобі дам циганьську голку, то ти встроми її в сінях в одвірок, за сім верст будуть обминать» (Драгоманов 1876, с. 71).

Символіка порогу та дверей часто пов'язана із демонологією, адже вважалось, що магічні дії, здійснювані в сакралізованих місцях, мають більшу силу. У праці В. Антоновича «Колдовство: документы, процессы, исследования» наводиться велика кількість архівних документів, що містять допити свідків у справах про чаклунство. Так, наприклад, достатньою мотивацією для підозри в чаклунстві була поведінка жінки, яка походжала вздовж дверей із мотузкою в руці, щось шепочучи (Антонович 1877, с. 39). Інша жінка була звинувачена в спробі заподіяти хворобу, за свідченнями очевидців, «посыпая порогъ его дома какимъ-то порошкомъ» (Антонович 1877, с. 12). Відьма, як вважалося, могла заподіяти смерть людині, якщо виконає химерний обряд, в процесі якого «розбереться зовсім і гола лягає на порозі головою. Тут промовляє щось» (Драгоманов 1876, с. 74).

З порогом також пов'язувалася шкідлива магія, що використовувалася з метою спричинити хворобу чи невдачу людині, яка жила в помешканні. Найчастіше практикувалося підкладання чи закопування різних предметів під поріг: пустих яєць, сміття, сплутаних ниток, які, за повір'ям, мали спричинити сварки, хвороби і нещастя. На Поліссі вірили, що якщо зробити насічку на порозі дому вагітної жінки, то дитина народиться з розсіченою губою. На Житомирщині під поріг хліва підкладали мішечки із зміїною шкірою, зернами, щоб худоба лякалася і не заходила всередину (Плотникова 2009, с. 177). У Харківській та Катеринославських губерніях було поширеним переконання, що «до порога гріх рубати, бо до ёго припъят лихоманки, то як небудь і перерубиш, поодпускаєш» (Драгоманов 1876, с. 22).

Ще одним аргументом на користь ритуального і сакрального значення дверей є численні згадки про магічні дії, спрямованих на лікування хвороби. Існувало повір'я, що можна позбутись захворювання, «забивши» його осиковим кілком в одвірок. Так, наприклад, в Ковелі один з лікарів «обрЪзывалъ у больнаго ногти и четыре пряди волосъ и все это забивалъ осиновымъ колышкомъ въ дыру, которую высверливалъ въ вершинЪ дверныхъ лутокъ» (Антонович 1877, с. 20). Схожі практики існували по всій території України, вважалося, що якщо у зріст дитини забити в одвірок осиковий кілок, то коли дитина переросте його хвороба минеться. Дитячі хвороби (крикси чи ночниці) лікувались інакшим чином. Дитину клали на поріг і тричі переступали, промовляючи замовляння (Несен 2002, с. 5). У цьому випадку двері виконували іншу роль асоціювалися із повторним народженням. Така сама символіка притаманна і вікнам. Передавання дитини через вікно імітувало переродження таким чином здійснювалося очищення від набутих хвороб і оновлення життєвого циклу.

Вікно часто сприймалося як загроза, адже через нього відбувався нерегламентований зв'язок із зовнішнім світом і, за повір'ями, в хату могла проникнути нечиста сила. Використовувалися певні способи захисту від загрози: наприклад, це застосування рослин чи символічних предметів: «белорусы (как и украинцы) в ивановскую ночь на дверях и окнах домов и хлевов вешали крапиву, дедовник, осину, венки из освященного зелья, над входом ставили «громичную» свечу, иногда вбивали косу (чтобы ведьма порезалась)» (Соколова 1979 с. 241), «Малоруссы для защити от ведьм вешают на окнах и порогах дверей жгучую крапиву» (Сахаров 1885, с. 93).

Варто згадати ще деякі повір'я, які стосувалися вікна і розкривали його світоглядне значення. Так, наприклад, існувала заборона плювати через вікна чи виливати помиї, адже, як вірили, під вікном стоїть янгол, тому, якщо на нього вилити нечистоти чи плювати, він відходить і покидає хату (Байбурин 1983, с. 143). Схожі вірування зустрічаються у багатьох слов'янських народів, зокрема на території України досить поширені. Наприклад, згадки із Переяславського повіту: «Не годыться у викно плювать, бо на викни сыдыть ангол -- Божый слуга» (Чубинський 1995, с. 111), та із Літинського: «Окна -- это места для ангелов. На окнах всегда невидимо сидят ангелы» (Чубинський 1995, с. 111).

Вірування про ангелів на вікнах та біля них перегукуються із символічним зв'язком через вікно зі світом мертвих. Вважалося, що на великі свята чи поминальні дні, саме через вікно до хати потрапляли душі померлих родичів, які приходили провідати живих, тому на вікнах залишали символічну їжу для них. Також у часових проміжках найбільшої активності потойбічних сил (наприклад, на Зелені свята) важливо було водночас забезпечити проникність вікон як кордону, через який приходять предки, і закрити прохід для нечистої сили, зокрема русалок. Для досягнення цієї мети і використовувалися вже згадані прийоми і засоби ритуального захисту житлового простору.

Проникність вікна для різних предметів та тварин зазвичай несла в собі негативне значення. Наприклад, якщо у вікно стукала чи залітала пташка, це асоціювалося із бідою чи нещастям для мешканців дому, вона сприймалася як провісник смерті: «Буває померлі родичі <...> подають певні сигнали попередження про наближення смерті: <...> горобець, синиця чи інша дрібна пташка, б'ючись крильми, стукаючи дзьобом у шибку або просто заглядаючи у вікно» (Конобродська 2007, с. 54) чи «Предъ смертію ребенка небольшая птичка трижды стучитъ въ окно» (Милорадович 1897, с. 10). Водночас пташки сприймалися як символи душі, що вже покинула тіло померлого і вилітає з хати: «Найчастіше ознакою виходу душі з тіла є поява її у вигляді пташки, яка злітає з уст, пролітає перед вікнами надворі, сідає за вікном, заглядає в хату через вікно, стукає дзьобом у шибку» (Конобродська 2007, с. 81).

На Поліссі до нашого часу збереглися цікаві вірування про потойбічні сили, які можна побачити тільки через маленьке віконце за піччю, їх називали «дєди» чи «диди»: «Колись в старих хатах було за піччю віконце таке, шо можна будо диди побачити» (ЕАУФ, шифр OEK_ MAN_20100624klymenko_seans01, запис 27). Однак, побачити потойбічні сили означало наразити себе на величезну небезпеку: «Як вже можна тиї диди побачити мона вмерти. Вже яка, яка людина побачит тиї диди, то не годицца ни розказувати, ни казать никому, бо вже тиї вона може померти» (Там само). Отож, контакт із «чужим» зовнішнім світом у визначених сакральних місцях ніс для людини величезну загрозу, якої намагалися просто уникати: «Не можна. Шо вони роблят хай роблят вони собі, а ми собі» (Там само).

Таким чином, вікна та двері в традиційній культурі сприймалися як комплексні елементи, адже вони, водночас, були складовими архітектурного комплексу житла, і мали символічне навантаження та особливі функції в обрядовості, звичаях, ритуалах, фольклорних текстах. Сакральним значенням досліджуваних об'єктів була їхня роль в якості кордону між «своїм» і «чужим» простором. Це забезпечувало зв'язок мешканців хати із зовнішнім світом та охороняло внутрішній хатній простір від реальних та міфологічних загроз ззовні. Особливістю символіки вікон та дверей було значення, що приписувалося їм як межовим об'єктам, і водночас ускладнювалося специфічним завданням здатністю забезпечувати проникність кордонів. Сакралізовані локуси хатнього простору стали елементами календарних, родинних, магічних обрядодій і ритуалів, що від народження до смерті супроводжували людину в традиційному суспільстві. Наш розгляд не претендує на повне розкриття теми, адже вона надзвичайно широка і потребує висвітлення у численних публікаціях. Однак сподіваємося, що актуалізація теми межової символіки та обрядів переходу загалом приверне увагу фахової спільноти та сприятиме появі нових досліджень.

Список джерел та літератури

межовий символ хатній

АНТОНОВИЧ, В. Б., 1877, Колдовство: документы процессы исследования В. Б. Антоновича. Петербург: Тип. В. Киршбаума.

БАЙБУРИН, А. К., 1983, Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л.: Наука. БЛОМКВИСТ, Е. Э., 1956, Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов: поселения, жилища и хозяйственные строения. У: Восточнославянский этнографический сборник: Очерки народной материальной культуры русских, украинцев и белорусов в ХІХ начале ХХ в. М.: Изд-во АН СССР, с. 3-458. БОРОВИКОВСКИЙ, А., 1879, Женская доля по малороссшскимъ пЪснямъ. Очеркъ изъ малороссійской поэзш. СПб.: Типографія А. С. Суворина.

Буковинські русько-народні пісні, 1908, Собравъ зъ устъ народа въ заставнецкомъ повЪтЪ Партеній Руснакъ. Коломия: Черенками и накладомъ М. БЪлоуса.

ВЕРГОВСКИЙ, С. В., 2012, Эволюция окна в традиционных постройках Полесья. У: Узаемасувязь артэфактау і прырподных аб'ектау у музеях пад адкрытым небам: Матэрияли міжн. Наук.-практ. канф. 20-21 верасня 2011 г. Мінск: Мыныстэрства культуры рэспублш Беларусь; Беларускі дзяржауны музей народнай архггэктуры і побыту, с. 55-68.

ВИНОГРАДОВА, Л. И. и ТОЛСТАЯ С. М., 1999, Дверь, У: Толстой Н. И., ред., Славянские древности, Т 2. М.: Институт славяноведения РАН, с. 25-29.

ГЕННЕП, А., 1999, Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. М: Издательская фирма «Восточная литература» РАН.

ГРОМОВА, Н. О., 2007, Різдвяно-новорічна обрядовість українців Бойківщини (кінець ХХ початок ХХІ століття). Дис... канд. іст. наук.

ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ, О., 1868, Украінскі народни пісні з голосами. К.: Въ кньїгопечатні Е. Федорова. ДРАГОМАНОВ, М., 1876, Малорусские народные предания и рассказы. Киев: Тип. М. П. Фрица. Електронний архів українського фольклору (ЕАУФ), 2010. Режим доступу: https://folklore-archive.org.ua/ session/68/ Шифр OEK_MAN_20100624klymenko_seans01, запис 27. Записала Клименко Ірина від Воробей Агафії Іванівни, 1934 р. н. 25.06.2010 в с. Кривиця, Трипутнянської сільради, Дубровицького р-ну, Рівненської обл.

КВІТКА, К. В., 2005, Українські народні мелодії: збірник у 2 ч. / упоряд. та ред. А. І. Іваницький. К.: Наукове видання.

КОСМІНА, Т В., 1980, Сільське житло Поділля кінець XIX-XX ст.: Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка.

Малороссийския пЪсни собранныя А. H. Маркевичемъ, 1857, СПб.: У В. Бесселя и Ко.

МИЛОРАДОВИЧ, В. П., 1897, Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888-1895 г. У: Сборник Харьковского историко-филологического общества. Харьков: Т 16. Тип. губерн. правления, s. 1-223.

Міфи України. За кн. Георгія Булашева «Укр. народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях», 2006, Пер. Ю. Буряка. К.: Довіра.

Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича, 1968, упоряд. О. І. Дей, О. С. Романець. К.: Музична Україна.

Народні пісні в записах Івана Вагилевича, 1983, упоряд. М. Й. Шалата. К.: Музична Україна.

Народні пісні в записах Маркіяна Шашкевича, 1973, упоряд. М. Шалата. К.: Музична Україна.

НЕСЕН, І. І., 2002, Міфообрядовий аспект простору у весіллі Центрального Полісся, Етнічна історія народів Європи, 13, с. 41-46.

ПЛОТНИКОВА, А. А., 2009, Порог, У: Толстой Н. И., ред., Славянские древности, Т 4. М.: Институт славяноведения РАН,с.173-178

РАДОВИЧ, Р, 2015, Еволюція поліського вікна, Народознавчі зошити, 2, с. 419-434.

САХАРОВ, И. П., 1885, Сказания русского народа: в 2 т. Т II. Народный дневник. Праздники и обычаи. СПб.: Издание А. С. Суворина.

Сборник украинских песен, издаваемый Михаилом Максимовичем, 1849, уклад., авт. передм. та приміт. М. О. Максимович. Ч. 1. К.: Тип. Феофила Глюксберга.

СОКОЛОВА, В. К., 1979, Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов ХІХ нач. ХХ в. М.: Наука.

ТАРАС Я., 1996, Вікна Полісся, Народознавчі зошити, 2, с. 140-143.

Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования: (в 7 т.) / собрал П. П. Чубинский. Санкт-Петербург: (б. и.), 1872-1878.

УКРАЇНКА, Л., 1977, Зібрання творів: у 12 т. Т 9. Записи народної творчості, пісні, записані з голосу Лесі Українки. К.: Наукова думка.

ФРАНКО, І. Я., 1898, Людові вірування на Підгір'ю, Етнографічний збірник, 5, 160-218.

ЦИВЬЯН, Т В., 1978, «Дом» в фольклорной модели мира (на материале балканских загадок) У: Труды по знаковым системам 10. Тарту: ТГУ, с. 65-85.

ШУХЕВИЧ, В., 2018, Гуцульщина. Харків: Видавець Олександр Савчук.

ЭЛИАДЕ, М., 1994, Священное и мирское / Пер. с фр., предисл. и коммент. Н. К. Гарбовского. М.: Изд-во МГУ.

ЮРЧЕНКО, П. Г., 1941, Народное жилище Украины. Москва: Гос. архитектур. изд-во Акад. архитектуры СССР.

ЯСТРЕБОВ, В. Н., 1894, Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии В. Н. Ястребовым. Одесса: Тип. окр. штаба.

References

ANTONOVICH, V.B., 1877, Koldovstvo: dokumenty protsessy issledovania V.B. Antonovy^a ^і^сгаїї: do^ments processes researches of V. B. Antonovy^]. Peterburg: Typ. V. Kyrshbauma. [In Russian]. BAIBURIN, A. K., 1983, Zhylysh^e v obriadakh y predstavlenyiakh vosto^nykh slavian [Dwelling in the rites and ideas of the Eastern Slavs]. L.: Nauka. [In Russian].

BLOMKVIST, E. Ye., 1956, Krestianskye postroiky russkykh, ukrayntsev y belorussov: poselenyia, zhylysh^a y khoziaistvennbie stroenyia [Peasant buildings of Russians, Ukrainians and Belarusians: settlements, dwellings and farm buildings.]. U: Vosto^noslavianskyi etnohrafycheskii sbornyk: O^erky narodnoi materyalnoi kultury russkykh, ukraintsev y belorusov v ХІХ na^ale ХХ v. M.: Izd-vo AN SSSR, s. 3-458. [In Russian]. BOROVIKOVSKYI, A., 1879, Zhenskaia dolia po malorossiiskym pisniam. O^erk yz malorossiiskoi poeziy [Female fate in Ukrainian songs]. SPb.: Typohrafiia A. S. Suvorina. [In Russian].

Bukovynski rusko-narodni pisni. Sobrav z ust naroda v zastavnetskom poviti Partenii Rusnak. [Bukovyna Ukrainian folk songs]. 1908. Kolomyia: Cherenkamy y nakladom M. Bilousa. [In Ukrainian].

VERHOVSKII, S. V., 2012, Evoliutsyia okna v tradytsyonnykh postroikakh Polesia. [The evolution of the window in the traditional buildings of Polissia]. In: Uzaemasuviaz artefaktay i pryrpodnykh abektay u muzeiakh pad adkrytym nebam: Materyialy mizhn. Nauk.-prakt. kanf. 20-21 verasnia 2011 h. Minsk: Ministerstva kultury respubliki Belarus; Belaruski dziarzhayny muzei narodnai arkhitektury i pobytu, s. 55-68. [In Russian]. VYNOGRADOVA, L. Y. y TOLSTAIA. S. M., 1999, Dver [Door]. In: Tolstoi N. Y., ed., Slavianskie drevnosti, Vol. 2. M.: Instytut slavianovedenia RAN, s. 25-29. [In Russian].

GENNEP, A, 1999, Obriady perekhoda. Systematycheskoe yzuchenye obriadov [The rites of the passage M: Izdatelskaia fyrma «Vostochnaia lyteratura» RAN. [In Russian].

GROMOVA, N. O., 2007, Rizdviano-novorichna obriadovist ukraintsiv Boikivshchyny (kinets XX pochatok XXI stolittia) [The Christmas-New Year Rites of the Ukrainians of Boikivshchyna (end of XX beginning of XXI)]. Dys... kand. ist. nauk. [In Ukrainian].

HULAK-ARTEMOVSKYI, O., 1868, Ukrainski narodny pisni z holosamy [Ukranian folk songs with the voices]. K.: V knyhopechatni E. Fedorova. [In Ukrainian].

DRAHOMANOV, M., 1876, Malorusskie narodnye predanyia y rasskazy [Little Russian folk tales and stories]. K: Typ. M. P. Frytsa. [In Russian].

Elektronnyi arkhiv ukrainskoho folkloru (EAUF). Available from: https://folklore-archive.org.ua/session/68/ shyfr OEK_MAN_20100624klymenko_seans01, zapys 27 [In Ukrainian].

KVITKA, K. V., 2005, Ukrainski narodni melodii [Ukranian folk melodies]. K.: Naukove vydannia. [In Ukrainian]. KOSMINA, T. V., 1980, Silske zhytlo Podillia kinets XIX-XX st.: Istoryko-etnohrafichne doslidzhennia. [Podillia rural housing, late 19^th 20^th centuries] K.: Naukova dumka. [In Ukrainian].

Malopossyiskyia pisny sobrannyia A. H. Markevychem [Little Russian folk songs, got by Markevych], 1857, SPb: U V. Besselia y Ko. [In Russian].

MYLORADOVICH, V. P., 1897, Narodnye obriady i pesny Lubenskoho uezda Poltavskoi hubernii, zapysannye v 1888-1895 [Folk rites and songs of the Lubensky district of the Poltava province, recorded in 1888-1895]. In: Sbornyk Kharkovskoho ystoryko-fylolohycheskoho obshchestva. Kharkov: Typ. Hubern. Pravlenyia. Vol. 16, s. 1-223. [In Russian].

Mify Ukrainy. Za kn. Heorhiia Bulasheva «Ukr. Narod u svoikh lehendakh, relihiinykh pohliadakh ta viruvanniakh» [Myths of Ukraine]. 2006. K.: Dovira. [In Ukrainian].

Narodni pisni Bukovyny v zapysakh Yuriia Fedkovycha [Bukovyna folk songs, got by Yurii Fedkovych]. 1968, Uporiad. O. I. Dei, O. S. Romanets. K.: Muzychna Ukraina. [In Ukrainian].

Narodni pisni v zapysakh Ivana Vahylevycha [Folk songs in the records of Ivan Vahylevych]. 1983, Uporiad. M. Y Shalata. K.: Muzychna Ukraina. [In Ukrainian].

Narodni pisni v zapysakh Markiiana Shashkevycha [Folk songs in the records of Markiian Shashkevych]. 1973. Uporiad. M. Shalata. K.: Muzychna Ukraina. [In Ukrainian].

NESEN, I., 2002, Mifoobriadovyi aspekt prostoru u vesilli Tsentralnoho Polissia [Myth-ritual aspect of space in the wedding of Central Polissia]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy, 13, s. 41-46. [In Ukrainian]. PLOTNYKOVA, A. A., 2009, Poroh [Threshold]. In: Tolstoi N.Y., ed., Slavianskye drevnosty, Vol. 4. M.: Ynstytut slavianovedenyia RAN, s. 173-178. [In Ukrainian].

RADOVYCH, R., 2015, Evoliutsiia poliskoho vikna [The evolution of the window of Polissia]. Narodoznavchi zoshyty, 2, s. 419-434. [In Ukrainian].

SAKHAROV, Y P., 1885, Skazanyia russkoho naroda [Russian folk tellings]: v 2 t. T. II. Narodnyi dnevnik. Prazdnyky y obychay. SPb: Izdanije A. S. Suvorina. [In Russian].

Sbornik ukraynskykh pesen izdavaemyi Mykhaylom Maksymovychem [Collection of Ukrainian songs, published by Mykhaylo Maksymovych]. 1849. Uklad., avt. pepedm. ta prymit. M. O. Maksymovych. Ch. 1. K.: Tip. Feofyla Hliuksberha. [In Russian].

SOKOLOVA, V. K., 1979, Vesenne-letnye kalendarnye obriady russkykh, ukrayntsev y belorusov XIX nach. XX v. [Spring-summer calendar rites of Russians, Ukrainians and Belarusians ХІХ beg. XX century]. M.: Nauka. [In Russian].

TARAS Ya, 1996, Vikna Polissia [Windows of Polissia]. Narodoznavchi zoshyty, 2, s. 140-143. [In Ukrainian]. Trudy etnohrafychesko-statystycheskoi ekspedytsii v Zapadno-Russkii krai, snariazhennoi Imperatorskim Russkim Geohrafycheskim Obshchestvom. Yuho-Zapadnyi otdel. Materyaly y issledovanyia [Studies of the

ethnographic-statistical expedition to the West Russian Region], 1872-1878: In 7 vol. Sobral P. P. Chubynskyi. Sankt-Peterburg. [In Russian].

UKRAINKA, L., 1977, Zibrannia tvoriv: u 12 t. T 9. Zapysy narodnoi tvorchosti, pisni, zapysani z holosu Lesi Ukrainky. Kyiv: Naukova dumka. [In Ukrainian].

FRANKO, I. Ia., 1898, Liudovi viruvannia na Pidhiriu [Folk beliefs in Pidhiria]. Etnohrafichnyi zbirnyk, 5, s. 160218. [In Ukrainian].

TSYVIAN, T V., 1978, «Dom» v folklornoi modeli mira (na materiale balkanskikh zahadok) [The house in the folk world model (on the material of Balkan riddles)]. In: Trudy po znakovym systemam 10. Tartu: THU, s. 65-85. [In Russian]. SHUKHEVYCH, V., 2018, Hutsulshchyna. Kharkiv: Vydavets Oleksandr Savchuk. [In Ukrainian].

ELIADE, M., 1994, Sviashchennoe y myrskoe [The sacred and the profane] / Per. s fr., predisl. y komment. N. K. Harbovskoho. M.: Izd-vo MHU. [In Russian].

YURCHENKO, P. H., 1941, Narodnoe zhylyshche Ukrainy [Folk dwelling of Ukraine]. Moskva: Hos. arkhitektur. izd-vo Akad. arkhytektury SSSR. [In Russian].

YASTREBOV, V. N., 1894, Materialy po etnohrafii Novorossyiskoho kraia, sobrannyje v Elysavethradskom i Aleksandriiskom uezdakh Khersonskoi hubernii V. N. Yastrebovym [Materials on the ethnography of the Novorossiysk Territory in the Elisavetgrad and Alexandria counties of the Kherson province V.N. collected by V.N. Yastrebov]. Odessa: Typ. okr. shtaba. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru