Родильна обрядовість та демонологія: переплетення мотивів (на прикладі Опілля та Бойківщини)

Размещено на http://www.allbest.ru

Родильна обрядовість та демонологія: переплетення мотивів (на прикладі Опілля та Бойківщини)

Войтович Надія Миколаївна кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та економічної теорії, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, м. Львів

Денис Ірина Зеновіївна кандидат історичних наук, доцент кафедри психології та соціально-гуманітарних дисциплін, Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

Анотація

У статті розглядається родильна обрядовість у контексті симбіозу із демонологічними віруваннями українців Опілля та Бойківщини; аналізуються мотиви, які, за уявленням бойків та ополян, впливали на стан вагітної жінки та майбутнє життя новонародженої дитини. З давніх-давен поява на світ немовляти була і є визначною подією у кожній родині, оскільки увесь рід поповнюється новим членом, з яким батьки і родичі пов'язують певні надії та сподівання. Те, як складеться доля дитяти, починало хвилювати батьків і родину ще до народження дитини. Родильна обрядовість мешканців Опілля та Бойківщини кін. XIX - поч. XXI ст. є актуальною і невід'ємною складовою духовної культури українців, адже становить цілу систему різноманітних за походженням звичаїв та вірувань, у яких раціональне тісно переплелось із магічним і релігійно-християнським.

Методологія дослідження - системний підхід до вивчення традиційно-побутової культури з використанням загальнонаукових методів, передусім систематизації та узагальнення. Для уточнення вже відомої інформації зі сфери родильних обрядів та народних вірувань, розуміння їхньої символіки використано матеріали польових експедицій з терен Опілля та Бойківщини. Вагомого значення у роботі набуває використання історико-порівняльного методу. Наукова новизна розвідки - це акцент на взаємодії сімейних родильних обрядів з народними демонологічними віруваннями.

Висновки. Звісно, що урбанізація та модернізаційні процеси завдають шкоди та «корегують» архаїчні ділянки народної культури ополян та бойків. Та попри все і родильна обрядовість, і народна демонологія відносно добре збереглися на досліджуваній території. Звичайно, деякі вірування, уявлення та магічні рецепти є зовсім нераціональними у ХХІ столітті, проте окремі, а саме: якнайшвидше здійснення обряду хрещення, давні способи захисту немовляти від «уроків» чи інші оберегові ритуали можна зафіксувати і сьогодні у ході польових пошуків серед українців Опілля та Бойківщини.

Ключові слова: народна демонологія, народна культура, родильна обрядовість, Опілля, Бойківщина, ополяни, бойки.

Voitovych Nadiia Mykolayivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of History of Ukraine and Economic Theory, Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, Lviv

Denys Iryna Zenoviyivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology and Social and Humanitarian Disciplines, Ukrainian National Forestry University, Lviv

BIRTH RITE AND DEMONOLOGY: INTEGRATION OF MOTIVES (ON THE EXAMPLE OF OPILLYA AND BOYKIVSHCHYNA)

родильна обрядовість опілля

Abstract

The article examines birth rites in the context of symbiosis with demonological beliefs of Ukrainians of Opillya and Boykivshchyna region; the motives that, according to the ideas of the Boykiv and the Opolyan, influenced the condition of a pregnant woman and the future life of a newborn child are analyzed. From time immemorial, the birth of a baby was and is a significant event in every family, as the whole family is replenished with a new member, with whom parents and relatives associate certain hopes and expectations. The fate of the child began to worry parents and the family even before the birth of the child. Childbirth rituals of residents of Opillya and Boykivshchyna kin. XIX - beginning 21st century is an always relevant and integral component of the spiritual culture of Ukrainians, because it constitutes a whole system of customs and beliefs of various origins, in which the rational is closely intertwined with the magical and religious-Christian.

The research methodology is a systematic approach to the study of traditional household culture using general scientific methods, primarily systematization and generalization. Materials from field expeditions from the regions of Opillya and Boykivshchyna were used to clarify the already known information in the field of birth rites and folk beliefs, and to understand their symbolism. The use of the historical-comparative method acquires significant importance in the work. The scientific novelty of intelligence is an emphasis on the interaction of family birth rites with folk demonological beliefs.

Conclusions. Of course, urbanization and modernization processes harm and «correct» the archaic sections of the folk culture of Opolyan and Bo у kiv. Despite everything, both family rites and folk demonology have been relatively well preserved in the studied territory. Of course, some beliefs, ideas and magical recipes are completely irrational in the 21st century, but certain ones, namely: performing the rite of baptism as soon as possible, ancient ways of protecting a baby from «lessons» or other protective rituals can be recorded even today in the course of field research among the Ukrainians of Opillya and Boykivshchyna.

Keywords: folk demonology, folk culture, birth rites, Opillya, Boykivshchyna, opolyany, boyky.

Постановка проблеми. Нині важливо досліджувати елементи традиційної культури, детально аналізувати усі її складові, зокрема й родильну обрядовість і «нижчу» міфологію. Саме ці складові народної культури наповнені та переплетені між собою різноманітними мотивами, віруваннями, ритуалами, повір'ями тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення родини, шляхів її розвитку, складових та чинників, виховання у ній торкаються праці як українських, так і зарубіжних істориків, етнографів, етнологів, мовознавців - Памви Беринди, М. Грушевського, В. Антоновича, І. Франка, В. Гнатюка, Хв. Вовка, П. Куліша, М. Костомарова, О. Субтельного, О. Потебні, Б. Грінченка, П. Чубинського, В. Шухевича, І. Крип'якевича, М. Максимо-вича, П. Житецького, М. Сумцова та ін.

Перший опис традиційного життя українців Бойківщини належить перу Ігнація Любича-Червінського у відомій його праці «Okolica zadniestrska mi^dzy Stryjem i Lomnic^», де автор проаналізував обряди, пов'язані з хрестинами та їх святкуванням [29, с. 247-249]. На магічних моментах окремих вірувань бойків акцентував Данило Лепкий. Це апотропейні засоби захисту дитяти від русалок та смерті загалом; переконання про пошук померлою дитиною хреста; також ірраціональні методи лікування дитячих хвороб тощо [18, 16, 17].

Родильні обряди бойків є сферою наукового зацікавлення сучасних дослідників Романа Гузія та Лесі Горошко, які, зокрема, описують ті магічно-ритуальні дії під час родильної обрядовості, які побутували на Старосамбірщині [10]. Трансформаційні процеси, порівняльний аналіз традиційного й нового в елементах родильних звичаїв та обрядів Бойківщини, здійснює київська дослідниця Зоряна Небесна [20].

Серед найновіших публікацій вирізняємо видання «Українська родина», у якому домінують статті відомого етнографа Л. Орел. Книжку доповнюють наукові розвідки Н. Гаврилюк [8], Р. Крамара [14], І. Несен [21], Є. Гайової [9]. А також особливої уваги заслуговують публікації М. Паньків [22], О. Мандебури-Ноги [19], Я. Підцерковної [23], О. Кондратович [13] та ін. Однак сучасних розвідок, які б акцентували на переплетенні родильних та демонологічних мотивів, на жаль, зовсім небагато.

Мета статті - показати симбіоз родильної обрядовості із демонологічними віруваннями українців Опілля та Бойківщини; проаналізувати мотиви, які, за уявленням бойків та ополян, впливали на стан вагітної жінки та майбутнє життя дитини; акцентувати на магічних рецептах, які мають давнє світоглядне походження та практичне застосування.

Виклад основного матеріалу. Згідно з традиційними уявленнями українських горян час та обставини зачаття мали визначальний вплив на долю дитини. Бойки вірили, що діти, зачаті на Великдень, ставали вовкуиалш або ж «як ся дітина зробит на велике свято, то та дітина нечиста - опирь» [6, арк. 15].

Серед масиву південнослов'янських вірувань можна відшукати уявлення про демонів долі та навіть принесення їм жертви, зокрема, коли перше зістрижене дитяче волосся викидали на смітник (гній). Дослідник польської традиційної культури Адам Брюкнер суттєво доповнив, що первісно слов'яни з такого волосся готували ритуальну страву - так звану «бабину кашу» для рожаниць, випрошуючи таким чином щасливе майбутнє для новонародженої дитини [28, с. 171]. Такі сюжети характерні і для українців Бойківщині: «Баба-повитуха знала, що дітину чекає. Як ся дітина вродила, то якась дутттьи стойит під вікном і всьо бабі розказує про ту дітину: «Як уже відгуляли весілля - то дівка ся покриє. Як буде у вінци - буде ся віддавати. Як уже його поколисали - то ся повісит»» [10, арк. 17]. Вона знала, якщо дитина з'явиться на світ обличчям догори - це добра прикмета, а якщо обличчям донизу - помре до року. Народилося в суботу - буде «лобзате» й скупе, а у неділю, під час служби - буде нещасливе [8, с. 71]. Щасливою вважалася дитина, народжена разом з послідом - «у сорочці» («у чілчику», «мішечку»), а також така, що

з'явилася увечері. Народження ранкове чи денне обіцяло непевний, суперечливий життєвий нитях («по своєму віку», «як йому буде») [27]. За народними свідченнями, «знаюча» повитуха, тобто така, що вміла ворожити, обмивши немовля, виносила воду «на зорі», виливала і могла не лише провістити, чи буде жити дитина, але часом визначити характер її загибелі і у якому саме віці.

Більше того, тут побутували уявлення про жіночих демонічних персонажів (повітруля, перелесниця тощо), підґрунтям для формування яких було народження дітей із різними зовнішніми вадами, зокрема надмірно великими головами чи потворними обличчями. І саме це, за народними переконаннями, легітимізувало у сільській громаді ще XIX - початку XX ст. аборти чи навіть дітовбивство. Польові матеріали свідчать, що різноманітні фізичні відхилення новонародженого давали підстави уподібнювати його до представників демонологічного пантеону: «Лупирь - то вродилося таке рахітне, червоне було, росло хіба в голову» [З, арк. 6].

Варто зазначити, що й поведінка вагітної жінки регламентувалася чіткими магічними нормами. Сільське населення Українських Карпат вважало, що відмова вагітній в чому-небудь запрограмує нещасливу долю для її ще ненародженої дитини - вона може стати жебрачкою [6, арк. 11]. Отож, доля дитини, навіть обставини її смерті, у народному уявленні детермінувалися поведінкою вагітної. Бойки вірили, що майбутній матері заборонено тримати в руках мотузку, бо тоді її дитину чекатиме доля повішеника [26, с. 180]. Очевидно, труднощі материнства іноді штовхали жінок на аморальні вчинки (аборти, дітовбивства). Проте сільська громада їх частково виправдовувала, особливо, коли йшлося про порятунок села від голоду, неврожаю тощо: «...жона вагітна має ся купати в прорубі, то дощ піде. Але казали, шо її дитина на воді має погибнути, не доживе свого віку, втопиться» [4, арк. 18].

Поширеними на Опіллі та Бойківщині були заборони, що виходили з принципів імітативної магії. Наприклад, заборонялося зашивати на собі одяг, бо буде тяжко родити; не робити у неділю і свята, бо дитина народиться калікою; не вішати нитки на шию, коли вишиваєш; не переступати через перешкоди, бо пуповина обмотається навколо шиї дитини [27, с. 4, 12, 13, 15, 16, 20, 22, 24].

Пологи («злоги», «лежит у злогах», «роди», «родиво», «народини», «пологи») в українців Опілля та Бойківщини проходили у хаті без сторонніх, переважно на постелі, яку завішували рядном, веретою чи іншою тканиною, що називали «завіса» [П], для того, аби оберегти породіллю та новонароджене дитя від недобрих очей. Вірили також, що чим менше людей знатимуть про пологи, тим легше вони будуть проходити [1, арк. 20; 27, с. 24]. Якщо в будинку було багато людей, вагітна влітку йшла народжувати в стайню, стодолу, а частіше - «де схватонуло, там і вродила» [20, с. 42].

Особливі магічні засоби захисту використовували бойки та ополяни і після народження дитинки, на котру, як вірили, чекало чимало темних сил. Наприклад, здатністю зашкодити поглядом (врікати. - Авт.) - особливо дитину, яка була ще нехрещеною, - володіла «нечиста» жінка (в якої були регули. - Авт.): «Споганити може жона дітину, коли «на ній є» [25, с. 485]. Коли ж дитина захворіє, то лікували хворобу яйцем, яке батько ніс опівночі в дупло верби, що росте на перехресті чотирьох доріг. На території Рожнятівського району Івано-Франківської області місію лікаря дитячих хвороб виконував представник однієї з найшанованіших та наймарічнітттих професій у селі - коваль [6, арк. 17].

Іноді завдавали шкоди чи визначали все подальше життя людини чарівники, які вдавалися до чорної магії та використовували речі з померлої людини: «З мертвого полотна тов нитков обв'язали мале дівча, аби до неї хіба мертві хлопці хотіли ся женити» [4, арк. 7]. «Був у нас в селі є ден чоловік, шо вічно спав, бо хтось поставив з його сорочки, як він був дитинов, кусок у домовину мертвому» [3, арк. 20].

Як стверджував І. Кузів, під час процесу пологів ліжко породіллі на Бойківщині обмальовують освяченою крейдою, а в одвірку залишають встромлений ніж [15, с. 336]. Породілля завжди тримала біля себе залізні речі як оберіг від нечисті, а після того, як дитина народилася (особливо у першу ніч) хтось із родичів пильно оберігав, щоби часом її не поміняли представники демонічних сил. Таких в уяві українських горян було багато, зокрема і вітерниця, яку бойки намагалися обманювати, поклавши у ліжко біля новонародженого макогін та пеленати його [18, с. 269] - адже навіть вислів «облизати макогін» означав «понести заслужену кару, піймати облизня» [24, с. 17].

На Опіллі вважали, що не можна вагітній спати вдень, щоб дитина добре спала вночі - щоб «відміна не відміняла» [27, с. 23]. Аби запобігти такому лихові, вживались найрізноманітніші оберегові дії: клали в колисочку до новонародженого іконку, шматочок освяченого хліба (артос), часник [27, с. 11], після охрещення прикріплювали до колиски коло голівки хрестика [13, с. 25]. Крім того, дитину ні на мить не залишали на самоті. Якщо ж неможливо було цього уникнути і нікого було попросити побути з немовлям, мати клала поруч з ліжечком якийсь гострий чи колючий предмет (ніж, голка, шило, ножиці тощо).

Мотив підміни дітей характерний і для карпатської перелесниці. Демонологічні оповідки про останню зафіксовано польськими етнографами на Старосамбірщині в XIX ст. [ЗО, с. 440-441]. Відрадно, що і сучасний польовий матеріал це підтверджує: «Малиньку дітину ссе. То треба прикладати то, шо дітина наробит, до грудий, або котячку; або у їлось вінчавне завити дітину, або тим вінчавним на вікні поробити ляльки» [5, арк. 14]. Загалом, екскременти є поширеним обереговим засобом в демонологічній практиці, а використання ляльки є свідченням ритуально-магічної імітації, адже таким чином «перелесниця прийде, але буде ссати ті ляльки (замість дитини. - Авт.), і потім вже не прийде» [ЗО, с. 440]. Від небажаного приходу перелесниці чи повітрулі. застосовували бойки низку магічних способів: дитячі груди намащували екскрементами, прикладали залізні речі, зокрема й копійки [7, арк. 5].

Існував ще один цікавий ритуал для повернення своєї дитини: «Як на Великдень пекти паску, то ставити дітину вітерниці на лопату, класти, і ніби хочеш пекти ту дітину» [5, арк. 5] - отож, пов'язаний він був із вогнем та осередком домашнього вогнища в оселі.

Коли ж жіночим демонічним персонажам вдавалося викрасти та поміняти людську дитину на свою, то останню (обміняника) били: «Казали, що десь на печи клали огинь, яйце розбивали тим однолітком (прутиком ліщини, який виріс за один рік. - Авт.): дірочки такі робили ним, воду туда лляли. Потім вона приходила і питала: «Що ти робиш?» - «їсти варю». «А де ти виділа, шоби в яйци їсти варити?» - «А де ти виділа, аби літавиця мою дітину забрала?» - і вертала дітину» [5, арк. 17]. Такі демонологічні сюжети не є унікальними, адже у них простежуємо використання апотропейного засобу від «нечистих» покійників, який викликає ефект подиву. «Нечистих» покійників бойки дуже боялися, вважали навіть, що часта смерть дітей спричинена їх похованням у «чистій» землі, тобто в межах кладовища. Тому дуже часто горяни наважувалися на радикальні дії, зокрема виривали хрест з могили померлого [5, арк. 19].

Традиційно важливе магічне значення мав процес першого грудного вигодовування, оскільки він уважався населенням Українських Карпат першою ініціацією, після якої дитина, скуштувавши материнського молока, ставала грішною, утрачала «чистоту» [3, арк. 2].

Давніми за походженням є уявлення українців Карпат про душі померлих дітей та їх демонічну персоніфікацію. Так, бойки вважали, що недоношена чи страчена дитина може стати хованцем годованцем - одним із типів домашнього духа, уявлення про якого є характерні для карпато-балканської зони. Підтвердженням цієї гіпотези є записані нами на території Бойківщини такі його назви як Олекса, Федьо, Юрко, Іванцьо, Панъко, Андрейко. Ілюструє цю версію і матеріал з Гуцульщини: «Щоб багатство розводилось, жінка має свою першу дитину закопати живою на тому грунті, на котрому хочеться, щоб багатство розводилось» [12, с. 189]. Це дає підставу гіпотетично припускати, що демонім хованець первісно пов'язаний із недоношеними або страченими дітьми, яких осоромлені покритки, побоюючись громадського осуду та покарання, дуже часто закопували під порогом хати, тобто ховали від інших людей [2, арк. 6].

Водночас у бойківській та опільській системі демонічних вірувань існує низка демонічних персонажів, генезис яких безпосередньо пов'язаний із душами померлих дітей. Це мавки, майки, потерчата, недонощі, спокуса, покуса, змітки, зишля, нехристи, змітча, страдчики. Причиною їх перетворення на шкідливих демонічних істот була неможливість перетину кордону, який вів до потойбічного світу.

Бойки та ополяни також вірили, що вбивство матір'ю дитини / аборт - великий гріх, наслідки якого відіб'ються не лише на безпосередній виконавиці цього вчинку, а й на всій сільській громаді, бо покаранням за нього буде тотальний град, який врешті призведе до неврожаю та голоду [4, арк. 9].

Відповідно до етнографічних матеріалів, сюжетів, міфів та легенд, народних уявлень, жінка, що зробила аборт, буде покарана за цей гріх. Проте відчує вона це лише на «тому» світі, адже їй доведеться їсти своїх ненароджених вбитих дітей [4, арк. 5]. Досить часто таку жінку уподібнюють до свині, що їсть своїх поросят, або до квочки. Проте це не відлякувало майбутніх матерів, більше того - траплялися випадки, коли вони за допомогою чарівників хотіли з'ясувати посмертну долю страченої дитини: «Хотіла одна ввидіти свою таку дітину. Пішла до ворожбита: «Йди на Йордан під церков - лиш кожух натягни навиворіт». А її дітинка йде з відрами і каже: «То ти мене й тут найшла». То добре, що була в кожусі, бо рано дивітьсі, а кожух весь подертий. То ї так тоті діти обшарпали»» [6, арк. 8].

Висновки

Звичайно, урбанізація, боротьба церкви із народними віруваннями, забобонами тощо, вплив засобів масової інформації та соціальних мереж, зрештою культурна і туристична політика держави завдають шкоди та вносять свої корективи в цю архаїчну ділянку народної культури ополян і бойків. Та попри все остання порівняно добре збереглася у зазначених етнографічних районах, а окремі її аспекти мають давнє походження. Стосується це загалом і родильної обрядовості, і народної демонології. Звісно, що деякі вірування, уявлення, магічні рецепти є зовсім нераціональними у XXI столітті, проте окремі, а саме: якнайшвидше здійснення обряду хрещення, давні способи захисту немовляти від «уроків» тощо - можна зафіксувати і сьогодні в процесі польових пошуків серед українців Опілля та Бойківщини, що може вказувати на раціональність їхнього застосування.

Література

Архів ІН НАН України. Ф. І. Оп. 2. Од. зб. 350.

Архів Львівського національного університету імені Івана Франка, ф. 119, оп. 17, спр. 208-Е, арк. 1-8.

Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 209-Е. Арк. 1-30.

Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 210-Е. Арк. 1-23.

Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 211-Е. Арк. 1-19.

Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 215-Е. Арк. 1-17.

Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. Ф. 119. Оп. 17. Спр. 216-Е. Арк. 1-19.

ГаврилюкН. Народження дитини. Українська родина: родинний і громадський побут [упоряд. Л. Орел]. Київ: Вид-во О. Теліги, 2000.

Гайова Є. Дитина в обрядах і звичаях на Мукачівщині. Українська родина: родинний і громадський побут [упоряд. Л. Орел]. Київ: Вид-во О. Теліги, 2000. С. 92-97.

Гузій Р., Горошко Л. Родильні звичаї та обряди на Старосамбірщині (за матеріалами польових досліджень). Народознавчі зошити. 2010. № 5/6. С. 611-617.

КайндльР. Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази. Чернівці: Молодий буковинець, 2000.

Кісь О. Жінка в традиційній українській культурі (друга половина XIX - початок XX ст.): монографія. Львів, 2012. 287 с.

Кондратович О. Українські звичаї: народини. Коса ж моя... Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. 240 с.

Крамар Р. Родильні та хрестинні звичаї Галицького Поділля. Українська родина: родинний і громадський побут / [упоряд. Л. Орел]. Київ: Вид-во О. Теліги, 2000. С. 83-89.

Кузів І. Житє-бутє, звичаї і обичаї горского народу. Зоря. 1889. № 20. С. 336-337.

Лепкий Д. Деякі віруваня про дитину. Зоря. 1886. № 15/16. С. 269-270.

Лепкий Д. Обряд хрещеня малих дітей на Руси та деякі вірування і забобони людови. Зоря. 1887. № 18. С. 297-298.

Лепкій Д. Про народні забобоны. Зоря. 1884. № 13. С. 105-107.

Мандебура-Нога О. Народини: вірування, звичаї, обряди поліщуків (за експедиційними матеріалами). Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. Київ: УНІСЕРВ, 2002. Вин. 13. С. 46-52.

Небесна 3. Звичаї при народженні дитини на Бойківщині. Динаміка змін в обрядовості ХХ-ХХЗ століть. Народна творчість та етнографія. 2010. № 6. С. 40-46.

Несен І. Родини та хрестини на півдні Волині. Українська родина: родинний і громадський побут / [упоряд. Л. Орел]. Київ: Вид-во О. Теліги, 2000. С. 88-92.

Паньків М. Родильні обряди та догляд за дитиною на Покутті (кінець XIX - початок XX ст.). Ямгорів: літ.-краєзн. і мистец. альманах. Городенка, 1997. № 9-10. С. 138-149.

Підцерковна Я. Інститут кумівства на Західному Поліссі (за матеріалами сіл Костопільського та Гощанського районів Рівненської області). Етнокультурна спадгцнна Рівненського Полісся. Рівне: Перспектива, 2003. Вип. III. С. 28-34.

Сов'як П. Мак у віруваннях та обрядовості бойків. Літопис Бойківгцини. 2002. № 1. С. 16-18.

Толстая М. Н. Из материалов карпатских экспедиций. Восточнославянский этнолингвистический сборник. Исследования и материалы. Москва: Индрик, 2001. С.477-495.

Франко! Людові вірування на Підгірю. Етнографічний збірник. 1898. Вип. V. С. 160-218.

Ханас І. Матеріали етнографічної експедиції. Архів Інституту народознавства НАН України. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 571. 25 с. (+ дод. А).

Bruckner A. Mitologia slowianska і polska. Warszawa, 1980. 383 s.

Lubicz-Czerwinsky J. I. Okolica zadniestrska mi^dzy Stryjiem і Lomnic^. Czyli opis ziemi, dawnych kl^sk lub odmian tej okolicy. Lwow, 1811. 281 s.

Strzetelska-Grynbergowa, Z. (1899). Staromiejskie. Ziemia і ludnosc. Lwow,

676 s.

References

Archiv IN NAN Ukrainy. F. I. Op. 2. Od. zb. 350 [in Ukrainian],

Archiv Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka. F. 119. Op. 17. Spr. 208-E. [in Ukrainian],

Archiv Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka. F. 119. Op. 17. Spr. 209-E. [in Ukrainian],

Archiv Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka. F. 119. Op. 17. Spr. 210-E. [in Ukrainian],

Archiv Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka. F. 119. Op. 17. Spr. 211-Е. [in Ukrainian],

Archiv Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka. F. 119. Op. 17. Spr. 215-E. [in Ukrainian],

Archiv Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka. F. 119. Op. 17. Spr. 216-Е. [in Ukrainian].

Havryliuk, N. (2000). Narodzennya dytyny [The birth of a child]. Ukrainska rodyna: rodynnyi i hromadskyi pobut - Ukrainian family: family and public life / [uporiad. L. Orel]. Kyiv: Vyd-vo O. Telihy [in Ukrainian].

Haiova, Ye. (2000). Dytyna v obryadach i zvychaiakh na Mukachivshchyni [A child in rites and customs in the Mukachevo region]. Ukrainska rodyna: rodynnyi i hromadskyi pobut - Ukrainian family: family and public life / [uporiad. L. Orel]. Kyiv: Vyd-vo O. Telihy [in Ukrainian].

Huzii, R. & Horoshko, L. (2010). Rodylni zvychaii ta obriady na Starosambirshchyni (za materialamy poliovykh doslidzen) [Childbirth customs and rites in Staro Sambir Oblast (based on field research materials)]. Narodoznavchi zoshyty - Ethnological notebooks. № 5/6 [in Ukrainian].

Kaindl, R.F. (2000). Hutsuly: iikh zyttia, zvychaii ta narodni perekazy [Hutsuls: their life, customs and folk tales]. Chernivtsi: Molodyi bukovynets [in Ukrainian].

Kis, О. (2012). Zinka v tradytsiinii ukrainskii kulturi (druha polovyna ХІХ - pochatok ХХ st.) [A woman in traditional Ukrainian culture (second half of the 19th - beginning of the 20th century)]. Lviv [in Ukrainian].

Kondratovych, О. (2007). Ukrainski zvychaii: narodyny. Kosa z moia... [Ukrainian customs: nations. The braid is mine]. Lutsk: VAT «Volynska oblasna drukarnya» [in Ukrainian].

Kramar, R. (2000). Rodylni ta khrestynni zvychaii Halytskoho Podillia [Childbirth and christening customs of Galicia Podillia]. Ukrainska rodyna: rodynnyi i hromadskyi pobut - Ukrainian family: family and public life / [uporiad. L. Orel]. Kyiv: Vyd-vo О. Telihy [in Ukrainian].

Kuziv, І. (1889). Zytie-butie, zvychaii i obychaii horskoho narodu [Life, habits and customs of the mountain people]. Zoria - Star. № 20 [in Ukrainian].

Lepkyi, D. (1886). Deiaki viruvannia pro dytynu [Some beliefs about the child]. Zoria - Star. № 15/16 [in Ukrainian].

Lepkyi, D. (1887). Obriad khreshchenia malykh ditei na Rusy ta deiaki viruvannia і zabobony ludovy [The rite of baptism of small children in Russia and some beliefs and superstitions of the people]. Zoria - Star. № 18 [in Ukrainian].

Lepkyi, D. (1884). Pro narodni zabobony [About folk superstitions]. Zoria - Star. № 13 [in Ukrainian].

Mandebura-Noha, О. (2002). Narodyny: viruvannia, zvychaii, obriady polishchukiv

(za ekspedutsiinymy materialamy) [Peoples: beliefs, customs, rites of Polish pike (according to expedition materials)]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy: zbirnyk naukovych prats - Ethnic history of the peoples of Europe: a collection of scientific works. Kyiv: UNISERV. Vols. 13 [in Ukrainian]. ' '

Nebesna, Z. (2010). Zvychayi pry narodzenni dytyny na Boikivshchyni. Dynamika zmin v obryadovosti ХХ-ХХІ stolit [Customs at the birth of a child in Boykiv region. Dynamics of changes in rituals of the 20th-21st centuries]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia - Folk creativity and ethnography. № 6 [in Ukrainian].

Nesen, І. (2000). Rodyny ta khrestyny na pivdni Volyni [Families and christenings in the south of Volyn]. Ukrainska rodyna: rodynnyi i hromadskyi pobut - Ukrainian family: family and public life / [uporiad. L. Orel]. Kyiv: Vyd-vo О. Telihy [in Ukrainian].

Pankiv, М. (1997). Rodylni obriady ta dohliad za dytynoiu na Pokutti (kinets ХІХ - pochatok ХХ st.) [Maternity rites and child care in Pokutta (end of the 19th - beginning of the 20th century)]. Yamhoriv: Lit.-kraiezn. і mystets. Almanakh - Yamhoriv: lit.-kraiezn. and an artist almanac. Horodenka. № 9-10 [in Ukrainian].

Pidtserkovna, Ya. (2003). Instytut kumivstva na Zakhidnomu Polissi (za materialamy sil Kostopilskoho ta Hoshchanskoho raioniv Rivnenskoii oblasti) [The Institute of Nepotism in Western Polissia (based on the materials of the villages of Kostopil and Goshchan districts of Rivne region)]. Etnokulturna spadshchyna Rivnenskoho Polissia - Ethnocultural heritage of Rivne Polissia. Rivne: Perspektyva. Vols. ІІІ [in Ukrainian].

Sloviak, P. (2002). Mak u viruvanniakh ta obriadovosti boikiv [Poppy in the beliefs and rituals of fights]. LitopysBoikivshchyny - Chronicle of Boykivshchyn. № 1 [in Ukrainian].

Tolstaia, M. N. (2001). Iz materialov karpatskykh ekspedytsii [From the materials of the Carpathian expeditions]. Vostochnoslovianskii etnolinhvisticheskii spornik. Isledovaniia i materialy - Eastern Slavic ethnolinguistic collection. Studies and materials. Moskva: Indrik [in Russian].

Franko, І. (1898). Ludovi viruvannia na Pidhiriu [Folk beliefs in Pidhirya]. Etnohrafichnyi zbirnyk - Ethnographic collection. Vols. V [in Ukrainian].

Khanas, І. Materialy etnohrafichnoyi ekspedytsiii [Materials of the ethnographic expedition], Arkhiv Instytutu narodoznavstva NAN Ukrainy - Archive of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine. F. 1. Op. 2. Spr. 571 [in Ukrainian].

Bruckner, A. (1980). Mitologia slowianska i polska [Slavic and Polish mythology]. Warszawa [in Polish].

Lubicz-Czerwinsky, J. I. (1811). Okolica zadniestrska mi^dzy Stryjiem i Lomnic^. Czyli opis ziemi, dawnych kl^sk lub odmian tej okolicy [Transnistria between Stryi and Lomnitsa. That is, a description of the land, past or varieties of this area]. Lwow [in Polish].

Strzetelska-Grynbergowa, Z. (1899). Staromiejskie. Ziemia i ludnosc [Staryi Sambir. Land and population]. Lwow [in Polish].

Размещено на Allbest.ru