Зростаюча роль національного фольклору в мистецькій спадщині Павла Вірського та його вплив на розвиток української народно-сценічної танцювальної культури

Размещено на http://www.allbest.ru

Зростаюча роль національного фольклору в мистецькій спадщині Павла Вірського та його вплив на розвиток української народно-сценічної танцювальної культури

Рой Євгеній Євгенійович,

доктор історичних наук, професор, професор НПІ Київського національного університету культури і мистецтв

Рой В'ячеслав Євгенійович, здобувач Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова

В умовах розбудови української державності, докорінних змін у всіх сферах суспільного життя стають дедалі актуальнішими проблеми формування національної культури та вивчення і збереження багатогранної духовної спадщини українського народу. Помітне місце в плеяді найталановитіших діячів української національної культури належить Павлу Вірському, багатожанрове мистецтво якого перейняте патріотичною ідеєю вітчизняного національного відродження. Його постановки характеризуються яскравим національним колоритом, випромінюючи духовний світ нації, яскравим представником якого був український балетмейстер. Його темперамент, національний характер формують його неповторний образ, для хореографічних постановок якого за час роботи в Державному академічному заслуженому ансамблі танцю України характерним є як національний об'єкт, так і національно-специфічні засоби художньо-образної виразності.

Перебуваючи під впливом прогресивних ідей свого часу, Павло Вірський підпорядкував усю свою творчу діяльність завданням формування національної культури українського народу. Цей процес, насамперед. Базувався на таких складових вітчизняної національної культури як фольклор, який був невід'ємною складовою синтезу сценічних видів мистецтва - хореографічного, музичного і театрального. Саме фольклорно-етнографічний матеріал став міцним фундаментом творчості цього видатного майстра народно-сценічного танцювального мистецтва.

Протягом багатьох років митець досліджував танцювальний фольклор і на його основі будував свою постановочну роботу. Це було зумовлено тим, що фольклор є такою формою суспільної свідомості, в якій інтегрувалася, закріплювалася й акумулювалася вироблена українським народом традиційна інформація - історична пам'ять, етнічна самовідданість, осмислення традиційних обрядів, символізація матеріальних явищ тощо. В художньо- образних характерах хореографічних постановок розкриваються найтиповіші риси національного характеру - патріотизм, хоробрість, людяність, кмітливість, в яких сфокусувалися окрім великої емоційної сили, ще й образна-характерна виразність і соковитий національний колорит.

Виходячи з цього творча діяльність Павла Вірського є віддзеркаленням дійсності в сценічних формах симбіозу споріднених видів мистецтв, що відображають світогляд народу і органічно пов'язаних з його життям і побутом. Аналізуючи творчу спадщину митця можна побачити, що відчутне місце в ній посідає український ліричний фольклор, який за своєю специфікою зосереджує значну увагу на почуттях сценічних персонажів, їх внутрішньому емоційному світі, темпераменті тощо( «Про що верба плаче»). Варто наголосити, що він характеризується винятковою різноманітністю не тільки жанрових форм, але й тематичних розгалужень і функціональних призначень.

Проведене дослідження здобутків українського хореографа дає підстави стверджувати, що, віддзеркалюючи духовний світ українського народу, його високі моральні та естетичні ідеали, народна творчість сконцентровують в собі також і невичерпний патріотично-виховний потенціал численних шанувальників української народно-танцювальної культури. Студіюючи, систематизуючи й обробляючи танцювальний фольклор різних регіонів України, митець чітко побачив, що в танцях випромінюються жарти, радощі й людські страждання, проявляються людські почуття та емоції. Це помітно проявляється в його численних роботах , які характеризується розмаїттям композиційних малюнках, художньою виразністю й емоційною насиченістю концертних номерів одного з найкращих національних ансамблів танцю.

Крім того, серед численних народно-хореографічних постановок Павла Вірського побутувала і виробнича тематика, що виражає емоційне ставлення до будь-якого виду праці, до її умов чи результатів. Художньо-образна і виховна цінність цих художніх творів приховувалася в тому, щоб возвеличити людську працю, висловити найкращі побажання та зичення її носіям ( «Рукодільниці», «Лісоруби», «Шевчики»).

Між іншим треба зауважити, що приступаючи до постановок, він завжди пам,ятав, що однією з найпривабливіших рис національного характеру українців є гумор, який Павло Вірський цінував, любив і вбачав у ньому потужний, виховний і розвивальний потенціал. Він неодноразово підкреслював, що жарт і гумор виражаються з приводу різних обставин життя людини, відхилень від норм народної етики, моралі, естетичних уявлень і смаків. вірський фольклор колорит

У цих творах засобами образно-художньої типізації ставлення до дійсності, вияву почуттів і настрою слугують танець, музика, образно-характерна пантоміма і міміка. Таке різноманіття настроїв і почуттів передається з допомогою особливої специфічної мови танцювальної пластики українського народного танцю як сюжетного, так і побутового. До речі, останній є органічною складовою повсякденного життя пересічних українців і зазвичай виконувався на гуляннях, святах, вечірках і весіллях тощо. Серед них виділяються, насамперед, козачки, гопаки, метелиці, гуцулки, коломийки та інші. Варто наголосити, що ця жанрова форма українського народного танцю приваблювала Павла Вірського тим, що саме в них найвиразніше проявляються риси українського простору, а саме, завзяття, волелюбність, героїзм, дотепність, винахідливість, веселість тощо. З метою формування національної танцювальної культури митець використовує їх у своїй багатогранній творчій діяльності.

Говорячи про сюжетні танці митця, то, у порівнянні з побутовими, вони є більш досконалими не лише з точки зору композиційної побудови та художності, але й з тематичної різноманітності. У них засобами хореографічно-образного мистецтва відображаються конкретні життєві явища, трудові процеси та інші типові явища повсякденного життя. Характерним для них є збереження елементу драматизації і назви постановок, які, зазвичай, визначаються їх змістом. Це були своєрідні міні-спектаклі, в яких за короткий проміжок сценічного часу концертного номеру глядачі могли побачити елементи театрального жанру зав'язка, кульмінація і фінал. Цікавою виявилася постановка старовинного танцю «Шевчики» дістала назву через те, що в ній імітується робота шевців в одній з майстерень. Але як митець зумів образно передати характери кожного з персонажів, які виконують різні професійні рухи виробничого процесу - сукання дратви, витягування шкіри, прибивання підошви. Чудова гра кожного з артистів захоплювала глядацьку залу. Вони мовою міміки, жестів, танцювальної пластики образно розкривали сюжетну лінію хореографічної постановки. В ній сценічні персонажі роблять це досконало і професійно, створюючи емоційну атмосферу робочого моменту колективу, де розгортається дія. У загальній композиції театралізованої постановки наочно простежується швидко плинний розвиток сюжетної лінії з елементами народної ігрової культури [1, 19].

Між іншим зауважимо, що етнографічні дослідження танцювального фольклору, як складової української народно-танцювальної культури, дали можливість Павлу Вірському не лише зібрати і систематизувати цінний матеріал народної творчості, але й на його базовій основі створити унікальні хореографічні постановки, які відкривають нові перспективні можливості для подальшого розвитку українського народно-сценічного танцювального мистецтва. У цьому приховується один з елементів новаторства митця у цій сфері.

До цього варто додати, що його сюжетні театралізовані постановки поєднують у собі деякі споріднені сценічні мистецтва - хореографію, музику і театр, в основі яких простежується національний фольклор. Саме він в значній мірі сприяє окресленню художньо- сценічного образного характеру, визначає внутрішній емоційний світ придуманих героїв, а музика глибше розкриває емоційний зміст хореографічного твору і його драматургію. Такий спектр художньо-виразних засобів відчутно розширює виховний потенціал українського танцювального фольклору, що спонукало Павла Вірського до використання у постановочній роботі синтезу цих мистецтв. А це робило його театралізовану народну хореографію несхожою з постановками аналогічних танцювальних колективів, підсилюючи їх емоційний зміст, формуючи емоційні почуття, які образною фантазією хореографа трансформуються через танцювальну пластику і рух.

Отже, художньо-сценічні постановки майстра народного танцю, що поєднують у собі хореографічні, музичні і драматичні елементи, а також різножанровий танцювальний фольклор митець уважав ефективними засобами формування української народно-сценічної танцювальної культури використовував у своїй мистецькій діяльності і використовував у своїй мистецькій діяльності під час роботи в Ансамблі. Переважна більшість постановок пронизана яскравим національним колоритом, вдало передаючи українську ментальність, ліричність, інтонаційне багатство хореографічних постановок є відображенням своєрідного традиційного «пластичного мелосу». В них митець убачав значні потенційні можливості для духовного, морально-етичного, естетичного виховання шанувальників українського народно- хореографічного мистецтва, формування сучасної національної культури. А тому намагався всіляко зберегти і примножити безцінний скарб для майбутніх поколінь, акцентуючи увагу на українському фольклорі, який є джерелом і фундаментом всіх його творчих досягнень. Вони були суттєвим внеском у розвиток національної народно-танцювальної культури, являючи собою її широкий пласт, який містив невичерпні духовні можливості, ставши її шедеврами.

Кращі її традиції з елементами народної творчості митець вдало поєднував у своїх постановках , що надавало їм інноваційного характеру. Це виявлялося, зокрема, у поданні народно-танцювального матеріалу в специфічній академічній манері виконання. Це дозволяє говорити про те, що, збагачуючи здобутки української нації в галузі народної хореографії, митець використовував його задля виховання і вдосконалення духовної культури шанувальників народного танцю. Його танцювальні постановки відзначаються глибоко національним характером, адже випромінюють найтиповіші риси вітчизняного народно- сценічного танцювального мистецтва. Їм властиві різноманіття гармонічних барв. Вони сповнені внутрішнім оптимізмом і позитивністю світосприйняття, крізь які червоною

стрічкою проходив український фольклор, що суттєво вплинуло на становлення хореографа- новатора, як постановника сучасного національного народно-сценічного танцю.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що хореографічна спадщина Павла Вірського - явище глибоко національне, невід'ємне від історії та культури українського народу. Національне танцювально-сценічне мистецтво, яке є віддзеркаленням творчих зусиль народу в цих сферах суспільної свідомості та зосередженням його духовних цінностей є джерелом творчості митця. Перебуваючи під впливом ідей українського національного відродження, Майстер народного танцю підпорядкував свою мистецьку діяльність завданням формування вітчизняної народно-танцювальної культури та будував її на основі її складових, а саме фольклору і синтезу взаємопов'язаних сценічних мистецтв. Це зумовило новаторство балетмейстера-постановника у царині народної хореографії, де домінував фольклор з елементами української народно-танцювальної ігрової культури.

Література

Центральний державний архів вищих видів органів влади та управління України (ЦДАВО України). Ф.116.Оп.6, Од. зб. 8924. С. 18-20.

Басикало С.К. Український фольклор: критичні матеріали. Київ : Вища школа. 1978.

Вікул О. Роздумування про танець і обряди. Жива вода.1994. № 1. С. 25-26.

Волицька І. В. Театральні елементи в традиційній образності українців Карпат. Київ : Наукова думка, 1992.

Гордійчук А. Н. Фольклор і фольклористика. Київ : Муз. Україна, 1979.

Рой Є.Є., Рой В.Є. Державний ансамбль танцю України як культурне явище і його роль у розвитку національного народно-хореографічного мистецтва. Вісник КНУКіМ. 2022. Вип. 46. С. 181189.

Рой Є. Є Творчість Павла Вірського: симбіоз хореографічного і театрального мистецтва. Мистецтвознавчі записки. 2022. Вип. 41. С. 52-61.

Рой Є. Є Формування і становлення професійної майстерності українського хореографа Павла Вірського (перша третина ХХ століття). Культурні та мистецькі студії ХХІ століття: науково - практичне партнерство : матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / НАКККіМ (Київ, 10 листопада 2022 р.). Київ, 2022. С. 100-105.

Рой Є. Є., Рой В. Є. Динаміка формування української народно-сценічної народної хореографії та її прояв у творчості Павла Вірського (на прикладі Державного ансамблю танцю України). Мистецтвознавчі записки. 2022. Вип. 42. С. 16-22.

Рой Є. Є. Український гумор в народно-хореографічих мініатюрах Павла Вірського та його віддзеркалення у національному естрадному мистецтві. Всеукраїнська науково-практична конференція КНУКІМ. Київ. 2023.

Рой Є. Є. Еволюційні процеси у народно-сценічній танцювальній культурі України - перспективний вектор її сучасного розвитку (на прикладі творчого доробку П. Вірського в 50-70-х роках ХХ століття). Культурне мистецтво ХХ1 століття: полілог сучасної гуманітаристики. Київ. Видавничий центр КНУКіМ. 2023.

Размещено на Allbest.ru