"Не кугут ступає, а доля твоя…": шлюбні дивінації за поведінкою свійських птахів в зимовій обрядовості українців

Олена Серебрякова,

кандидатка історичних наук, наукова співробітниця, відділ етнології сучасності

м. Львів

Анотація

Метою розвідки є висвітлення пласту звичаєво-обрядових і світоглядних явищ, пов'язаних із ворожбою про шлюб за допомогою свійських птахів.

Об'єктом дослідження є традиційний світогляд і звичаєво-обрядова культура жителів різних регіонів України, а предметом - ворожіння про шлюб на основі спостереження за поведінкою свійських птахів, до яких вдавалися українці під час зимових календарних свят. З огляду на віщі здатності півня та курки охарактеризовано локальні повір'я та прикмети, пов'язані з передбаченням подружньої долі.

Джерельною основою статті є матеріали польових досліджень, краєзнавчі розвідки, праці ХІХ - поч. ХХІ століття.

Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методологічних принципах та основних вимогах, які ставляться щодо праць історико-етнологічного спрямування.

Ключові слова: ворожба (ворожіння, дивінації, мантич - ні дії/практики), українці, півень, курка, зерно, вода, копійки, дзеркало, хліб, вуглина, шлюб.

Abstract

Olena Serebryakova

candidate of Historical Sciences (= Ph. D. in history), researcher of the department of Modern Ethnology of the Ethnology Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine,

Lviv, Ukraine

«Not a rooster steps, but your destiny…»: marriage forecasting by behavior of domestic birds in the winter rituals of Ukrainians

FolkdivinationisanimportantcomponentoftheancientandtraditionalcultureofUkrainiansinparticularofcalendarritualism.

Theaimoftheofferedarticleiscoverageofthelayerofcustomsandrituals, worldviewphenomenaassociatedwiththedivinationaboutthemarriagewiththehelpofdomesticbirds.

Theobjectoftheresearchisthetraditionalworldview, thecustomsandritecultureoftheinhabitantsofUkraine, andthesubject - themarriagemanticritualactionsbythebehaviorofdomesticbirds, whichcarriedoutduringwintercalendarholidays. Thebasisofthearticlearethematerialsofthefieldresearch, localfolklorearticlesandworksofthenineteenthandthebeginningofthetwenty-firstcenturies.

Themethodologyofthisworkisbasedongeneralscientificmethodologicalprinciplesandthebasicrequirementsthatapplytotheworksofhistoricalandethnologicaldirection. Theauthoruses a variousmethods (fieldobservation, comparative - historical, comparative, reconstructive, structural-semanticandmethodofcross-culturalcomparisons).

Attentionisdrawntothepropheticabilitiesoftheroosterandthechicken, whichhavebeenknownsinceancienttimes. Manticactions (forexample, withdifferentsymbolicattributesetc.), localbeliefsandsignsrelatedtopredictingmaritaldestinybasedonobservationofthebehaviorofdomesticbirdsduringthewintercalendarholidaysofresidentsofdifferentregionsofUkraineareanalyzed. Byinterpretingcertainsigns, unmarriedpeopletriedtopredictwhowillbethefirsttogetmarried, whowill «manage» thefamily, whatwillbethecharacterofthemarriagepartner, howfamilylifewillturnoutetc. Mostlysuchmanticactionswereperformedbygirls, lessoftenbyboysorcollectively. SimilarcalendarmatrimonialdivinationsandbeliefsexistedinotherSlavicpeoples.

Keywords: manticactions/practices (divination), Ukrainians, cock, hen, grain, water, coins, mirror, bread, coal, marriage.

Основна частина

Вступ. Метою розвідки є висвітлення пласту звичаєво-обрядових і світоглядних явищ, пов'язаних із ворожбою про шлюб за допомогою свійських птахів. Об'єктом дослідження є традиційний світогляд і звичаєво-обрядова культура жителів різних регіонів України, а предметом - ворожіння про шлюб на основі спостереження за поведінкою свійських птахів, до яких вдавалися українці під час зимових календарних свят. З огляду на віщі здатності півня та курки охарактеризовано локальні повір'я та прикмети, пов'язані з передбаченням подружньої долі. Джерельною основою дослідження є матеріали польових досліджень, краєзнавчі розвідки, праці ХІХ - поч. ХХІ ст. Статтю написано у продовження попередніх напрацювань авторки у сфері мантичної традиції українців, пов'язаних із залученням до ворожби домашніх тварин [1; 2; 3].

Основна частина. Серед різних ворожінь зимового циклу свят українців виокремлюються також матримоніальні дивінації «за участю» півня і курки, яких у народі здавна наділяють віщими здатностями, шлюбно-еротичною та продукуючою символікою [4, т. 3, с. 60, 62; т. 4, с. 28, 32, 33]. Найпростіший варіант ворожильного ритуалу виглядав так. В Андріївський вечір (або на Різдво, Меланки) дівчата сипали на долівку купки зерна («скі - ки дівчат - стіки кучок зерна»), заносили до хати півня (курку) та за поведінкою птахи намагалися довідатися майбутнє. За повір'ями, чиє зерно вона найперше клюватиме, та дівчина першою вийде заміж [5, арк. 8; 6, арк. 57, 87; 7, с. 333, 335; 8, с. 220; 9, с. 404]. Подекуди на Чернігівщині вірили, що «як до пари клюне, то пара буде. А як ні, то ні» (с. Мрин); «на каторунагадіть, та нєпойдє» (с. Смяч) або для такого ворожіння, яке відбувалося опівночі на Андрія, зазвичай вибирали чорну курку (м. Прилуки) [7, с. 377, 386; 10, арк. 8 зв.].

На Холмщині подібні дивінації здійснювали на вечорницях. Проте тут прикметною ознакою весілля в запусти вважали визбиране півнем зерно, розсипане перед дівчиною. Відданиці, чиє зерно він оминув, ще дівуватимуть упродовж року [11, с. 11].

У те, що півень здатен провістити дівочу долю, вірили й на теренах Наддніпрянщини (Черкащина). У с. Ковтуни на Золотоніщині дівчата, зібравшись на вечорниці, пекли коржики, позначали їх, розклада - ли, а тоді господиня хати заносила «віщого» птаха. Вислід ворожби пояснювали так: «который первый клюкне, та перва заміж вийде, як другий, то друга» [12, арк. 288]. У схожий спосіб у с. Вереміївка на Чорнобаївщині ворожили з булочками або варениками [7, с. 333].

Інші мантичніобрядодії здійснювали в Андріївський вечір на Закарпатті. Дівчина на порі, що хотіла довідатися, чи віддасться в найближчі м'ясниці, йшла ввечері до курника й стукала черевиком об банти, де сидять кури. Відповідь їй «підказувала» стать птаха: якщо на стук обізвався півень, вірила, що вийде заміж, коли курка, то «буде ще сидіти». У цьому ж локусі своєрідно ворожили на Одещині: «Свічкою закопчували блюдце, обмащувались тією сажею і вночі заходили в курник, де мали у цілковитій темряві ловити півня… Якщо дівчині вдавалось, то вважали, що вона матиме доброго чоловіка» (с. Андрієво-Іванівка) [8, с. 220; 13, с. 269].

Аби передбачити, хто старшуватиме в майбутній сім'ї, у с. Жабиня на Зборівщині на Андріївських вечорницях до хати приносили півня і курку, ставили «від порога» у мисці пшеницю і спостерігали, хто її першим їстиме. Якщо півень, то, за повір'ям подолянок, головою дому буде чоловік, а якщо курка, то жінка. У такий спосіб по черзі ворожили усі присутні відданиці [14, с. 191].

Доволі часто на свято Андрія українки завбачували шлюбне прийдешнє ще і так. Півня і курку зв'язували хвостами, саджали під сито, а коли вони заспокоїлися, випускали і дивилися, хто кого перетягне. Якщо це була курка, то, за народними віруваннями, дружина матиме вплив на чоловіка і старшуватиме над ним. Якщо півень, то навпаки [9, с. 404; 15, с. 261; 16, с. 7; 17, с. 27; 18, с. 37].

Унаслідок виконання подібних мантичних дій, яким передувало накривання ситом птахів, що їх занесли до кімнати, відданиці мали змогу привідкрити таємниці майбутнього сімейного життя. Скажімо, у с. Жабиня (Зборівщина), про нього довідувалися за такими прикметами: якщо після їхнього відпущення вони обернуться до себе головами, то дівчина - «ворожка», житиме в злагоді зі своїм чоловіком, а якщо хвостами, то на неї чекають сварки і непорозуміння. У разі, коли півень пішов убік від курки, вірили, що вірогідним є неминуче розлучення або подружня зрада [14, с. 189].

Андріївські та новорічні мантичні практики з півнем, якому у хаті на підлозі розкладали зерно, гроші, воду, були добре знані на теренах Гуцульщини, Бойківщини, Покуття, Наддніпрянщини, Поділля, Волині, Слобожанщини, Південної степової України. Це різновид клеромантичних дій, коли обираючи певний символічний атрибут, майбуття віщував саме цей птах. Його поведінку тлумачили однотипно: поїдання зерна (пшениці, жита, проса, гречки), клювання копійок означало, що дівчина справлятиме весілля з добрим господарем, багатієм, пиття води - пияком, споглядання в дзеркало - «фраєром гоноровим», гулящим або хвальком. Якщо півень нічого не робитиме, наречений буде лінюхом [5, арк. 60; 7, с. 54, 60, 69, 112; 12, арк. 63, 223, 267, 309, 353; 14, с. 189; 19, арк. 55, 90; 20, арк. 66; 21, арк. 17; 22, арк. 6; 23, с. 70; 24, с. 125; 25, с. 21; 26, с. 159; 27, с. 80; 28, с. 219; 29, s. 190]. Перед початком ворожби напередодні Андрія лемківчанки садовили півня під сито (села Коросненщини і Ясельщини), а мешканки Полтавщини - в діжу, яку ставили під ікони [30, с. 5; 31, с. 211-212] (іл. 1).

Подекуди на Гуцульщині набір ворожильних атрибутів був ширшим. Так, на свято Андрія дівчина на долівку сипала зерна, поруч клала шматок хліба, вуглину, миску з водою, копійки, дзеркальце. До ворожіння вона залучала свою матір, яка заносила до хати півня, промовляла «Не кугут ступає, а доля твоя, якої в Господа достойна» та опускала його на землю. Крім згаданих традиційних пояснень поведінки птаха, інші знаки тлумачили так: якщо він візьметься до вуглини - чоловік допомагатиме в хаті, клюне хлібець - усе перекладатиме на плечі дружини [32, с. 195]. А, скажімо, на Наддніпрянщині вірили, що наречений буде ковалем, якщо півень «уголь збиратиме» [7, с. 264].

Цікавий зразок дивінацій, які здійснювали «і на Щодрую, і на Галодную кутю», маємо з теренів Полісся. Ось як відбувався мантичний звичай у с. Хо - тівля на Чернігівщині: «А то щє знаю, що пєтухабралі. Тьотка Маруся калісь круг такі нарісавала, ми у йє удома і пєтуха пустіла. Паклалавугаль, хліба, воду, глінубєлу. І що вановпєрєддзявба - нє. Як хлєб, так будєбагати, а як вугаль, то пагана, будє чорна жизнь, як вади напєтца, так алкоголік будє. А бєлагліна, так харошібудє, красівий» [7, с. 356].

Обрання одного з предметів півнем. Реконструкція обряду. Фото М. Левіна

За такою ж прикметою про своє майбуття довідувалися жителі Наддніпрянщини, які подібно ворожили на Святвечір. Так, у с. Чубівка (Черкащина) для курки по колу розкладали дзеркало, хрест, зерно, шматок хліба та ін. Наприклад, ознакою весілля вважали вінок (букетик), який вона дзьобнула першим. Натомість, хрест віщував його власниці швидку смерть [7, с. 331].

За відомостями початку XX століття, у селах Куп'янського повіту (Харківщина) колективні (дівочі і парубочі) дивінації за поведінкою домашньої птиці дублювали на свято Андрія і Меланки. Із того, як поведе себе курка чи півень, якого кожен приносив із курника (їстиме, питиме, співатиме, битиметься з іншими, ховатиметься), робили висновок про характер майбутнього чоловіка чи дружини [33, с. 63]. Схожі мантичні дії з такою ж метою, щоправда на Голодну кутю, у першій половині XX століття гуртом чинили у с. Кустолово-Суходілка на Полтавщині [7, с. 226].

Спільні ворожіння дівчат і парубків колись практикували й на теренах Наддніпрянщини та Покуття. За віруванням жителів с. Богуславець (Золото - ніщина), якщо хлопцеві, скажімо, двічі «попадеться» півень, йому судилося багаторазове одруження: «…І він два рази зносить [з курника] і два рази півня. Усі [дівчата] сміялися, що це ти будеш два рази жонатий - не куриця йому попадалася, всєгда півень. Як дівчині півень, то це ще нічо, а як хлопцеві, то це вже негарно, буде жениться до кінця жизні». У Мишині (Коломийщина) вірили, що «як [курка] літає, то [чоловік] буде по других жінках ходити» [12, арк. 309; 21, арк. 24].

Як бачимо із повідомлення І. Беньковського (запис кінця XIX століття), за аналогією пояснювали висліди андріївської ворожби з куркою й у селах Волині (на Старокостянтинівщині). Так, якщо вона кидалася до води і жадібно її пила, суджений буде гірким п'яницею, якщо їла - ненажерою; як кричала, літала, билася - розбишакою; коли спокійно і весело ходила - дівчина матиме тихого і спокійного чоловіка [34, с. 101-102].

Із запису О. Боряк (2003 рік) довідуємося про залучення до мантичного процесу мами і бабусі інформаторки. Його здійснювали на Святий вечір в одному зі слобожанських сіл. Окрім традиційних тлумачень поведінки півня, зустрічаємо й інші цікаві «пророцтва»: якщо він «до куриці близько підсяде - значить жінку буде любити», підійде до відданиці - вона швидко пошлюбиться: «Пєтух підійшов до мене, значить я в цьому році мала вийти заміж. І в тому році я вийшла заміж» (с. Кримки на Донеччині) [7, с. 50].

За даними Л. Дем'яна (запис 1936 року), в околиці Вишніх Верецьких на Новий рік бойківчанка передбачала свою долю за тим, «що буде курка робити як наїсться». Поклавши серед хати дзеркало, списаний папір, воду і пшеницю, впускала птаху та пильно спостерігала. «Як курка наість - ся і нап'єся води, а потім позерає на папір, то на дзеркало, то дівчина тоді радуєся, що того року віддасться за файного і мудрого хлопця. А якщо курка далі ість і не дивиться на дзеркало і папір, то дівчина сумує, бо тоді буде мати лінивого і паскудного чоловіка, а якби тоді курка здохла, то тоді дівчина не віддала би ся ніколи» [35, арк. 35].

Висновки. Отже, як бачимо, у різних регіонах України мали певне поширення також своєрідні дівочі (чи спільні дівочі і парубочі) ворожіння про шлюб на основі спостереження за поведінкою свійських птахів. Потрактовуючи певні прикмети, неодружені особи намагалися передбачити свою подружню долю - хто першим одружиться, хто «керуватиме» в родині, яку вдачу (характер), професію і зовнішність матиме шлюбний партнер, як складеться сімейне життя тощо. Подібні календарні матримоніальні дивінації та вірування побутували і в інших слов'янських народів [36, с. 467, 468; 37, с. 51, 56; 38, с. 17, 27; 39, с. 22; 40, s. 321; 41, s. 314]. З огляду на історичні свідчення про те, що домашніх тварин (зокрема й півня, курку) наділяли віщими здатностями ще у старожитні часи, можливо, такі етнографічні реалії є відгомоном архаїчної міфоритуальної традиції.

Література

1. Серебрякова О. Дівочі ворожіння за голосом домашніх тварин (карпатознавчі студії). 2015. Тот V. S. 727-741.

2. Серебрякова О. Зимова ворожба за поведінкою собак на теренах Черкащини. Наукові записки. Івано-Франківськ, 2015. Вип. 13-14. С. 150-157.

3. Серебрякова О. Локальні особливості ворожінь за участю собаки та кота на Покутті. Народознавчі зошити. Львів, 2016. №2 (128). С. 398-404.

4. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5-ти т. Под ред. Н.И. Толстого. Москва: Международные отношения, 2004. Т. 3: К (Круг) - П (Перепелка); 2009. Т. 4: П (Переправа через воду) - С (Сито).

5. Архів ІН НАНУ. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 588.

6. Архів ІН НАНУ. Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 701.

7. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. T. 6. Календарна обрядовість. Голов. ред. Г. Скрипник. НАН України; ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. Київ, 2016. 400 с.: іл.

8. Вадим К. Ворожба птахів. Життя і Знання. Львів, 1938. Ч. 7-8. С. 219-220.

9. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. Москва: Наука; Главная редакция восточной литературы, 1991. 512 с.

10. АНФРФ ІМФЕ НАНУ.Ф. 14-5. Од. зб. 653.

11. Тисович М. Звичаї й вірування на св. Андрея. Мета. Львів, 1938. 7 січня. Ч. 1 (348). С. 11.

12. Архів ІН НАНУ.Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 608.

13. Петрова Н. Календарна обрядовість українців Миколаївського р-ну Одеської області середини XX ст.: нові польові матеріали. Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу: зб. наук. пр.: матеріали Міжнародної наукової конференції «Одеські етнографічні читання». Одеса, 2011. С. 267-278.

14. Медведик П. Село Жабиня на Зборівщині. Весілля, народні звичаї та обряди. Тернопіль: Лілея, 1996. 224 с.

15. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом: материалы и исследования, собранные д. чл. П.П. Чубинским. Санкт-Петербург: Типография В. Безобразова и Комп., 1872. Т. III. Народный дневник. 490 с.

16. Пеленичка О. Андріївський вечір (Народні обряди і звичаї). Жінка. Львів, 1935. Ч. 24. С. 7.

17. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: у 2 т. Мюнхен: Укр. видавництво, 1958. Т. 1. 456 с.

18. Курочкін О.В. Новорічні свята українців: традиції і сучасність. Київ: Наукова думка, 1978. 192 с.

19. Архів ІН НАНУ.Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 533.

20. Архів ІН НАНУ.Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 659.

21. Архів ІН НАНУ.Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 704.

22. Архів ІН НАНУ.Ф. 1. Оп. 2. Од. зб. 787.

23. Копержинський К. Календар народньоїобрядовости новорічного циклу. Первісне громадянство та його пережитки на Україні. Київ, 1929. Вип. 3. С. 14-97.

24. Мисюк І.Ю. Гірська веселка. Снятин: ПрутПринт, 2000. 288 с.

25. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. Сост. Маркевич Н.А. Киев: Добровольное общество любителей книги УРСР, 1991. 174 с.

26. Дикарев М. Народний календар Валуйського повіту (Борисівської волості) у Воронїжчинї. Матеріали до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1905. Т. VI. С. 113-204.

27. Доманицький В. Народній календар у Ровенськім повіті, Волинської губернії. Матеріяли до української етнольогії. Львів, 1912. Т. XV. С. 62-89.

28. Мойсей А.А. Магія і мантика у народному календарі східнороманського населення Буковини. Чернівці: Друк Арт, 2008. 320 с.: іл.

29. KopernickiI. Przyczynek do etnografiiluduruskiego na Wolyniu. Z materyjalцwzebranychprzez P. ZofjRo - kossowskqwewsiJurkowszczyznie w pow. Zwiahelskim. Zbiorwiadomosci do antropologiikrajowej. Krakow,

1887. T. XI. Dz. III. S. 130-228.

30. Хомик В. Звичаї та обряди лемків. Наше слово. Варшава, 1963. №23. С. 5.

31. Сборникъсвіденійо Полтавской губерніи. СоставилъА.В. Богдановичъ. Полтава: Типографія ГубернскагоПравленія, 1877. 283 с.

32. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: народознавчі оповідки. Київ: Укр. письменник, 1993. 205 с.

33. Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго уезда, Харьковской губерніи. Харьков: Печатное Дело, 1907. 216 c.

34. БіньковскійИ. Дівичійпраздникъ св. Андрея. Кіев - ская старина. Кіевь: Типографія Г.Т. Корчакъ-Новицка - го, 1895. Т. 51. Кн. 12. Декабрь. С. 100-103.

35. АНФРФІМФЕ НАНУ. Ф. 14-3. Од. зб. 6.

36. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований, в связи с мифическими сказаниями других родственных народов: в 3 т. [Б. м.]: [б. и.], [б. г.]. Т. 1. 800 с.

37. ПростонародныяпримЬты и повірья, суевЬрные обряды и обычаи, легендарные сказанія о лицахъи мЬстахъ. Собрал въ Витебской БелоруссииН.Я. Ни - кифоровский. Витебскъ: Губернская Типо-Литографія, 1897. 337 с.

38. Русский народ, его обычаи, обряды, предания, суеверия и поэзия. Собр. М. Забылиным. Москва: Автор, 1992. 616 с.

39. Дмитриева С.И. Фольклор и народное искусство русских Европейского Севера. Москва: Наука, 1988. 240 с.

40. Gol^biowsky L. Ludpolski. Jegozwyczaje, zabobony. Warszawa: DrukarniaGalezowskiego i spolki, 1830. 328 s.

41. Federowski M. LudbialoruskinaRusilitewskiej. Mate - rialy do etnografiislowianskiejzgromadzone w la - tach 1877-1891. T. 1. Krakow: WydawnictwoKomisyiantropologicznejAkademiiUmi^tnosci, 1897. 509 s.

References

1. Serebriakova, O. (2015). Maidens' divinationbasedonthevoicesofdomesticanimals (Carpathianstudies). Lemkos, Boykos, Ruthenians - history, modern times, material and spiritual culture. Slupsk; ZielonaGora; Svidnik (Vol. 5, pp. 727 - 740) [inUkrainian].

2. Serebriakova, O. (2015). WinterdivinationofdogbehaviorinCherkasyregion. Naukovizapysky (Issue 13-14, pp. 150-157). Ivano-Frankivsk [inUkrainian].

3. Serebriakova, O. (2016). Localfeaturesofdivinationwiththeparticipationof a dogand a catinthePokuttyaregion. The Ethnology notebooks, 2 (128), 398-404 [inUkrainian].

4. Tolstoj, N.I. (2004, 2009). Slavic Antiquities: Ethnolinguis - tic Dictionary:in5vol. (Vol. 3, 4). Moskva: Mezhduna - rodnyeotnoshenija [inRussian].

5. Archive of the IN NANU. F. 1. Op. 2. Od. save 588. Arc. 1-121 [inUkrainian].

6. Archive of the IN NANU. F. 1. Op. 2. Od. save 701. Arc. 1-104 [inUkrainian].

7. Skrypnyk, H. (Ed.). Ethnographic image of modern Ukraine. Corps of expeditionary folklore and ethnographic materials. Calendar rituals (Vol. 6). NAN Ukrainy; IMFE named after M.T. Rylsky. Kyiv [in Ukrainian].

8. Vadym, K. (1938). Divinationofbirds. ZhyttiaiZnannia (Part 7-8, pp. 219-220). Lviv [inUkrainian].

9. Zelenin, D.K. (1991). East Slavic ethnography. Moskva: Nauka; Glavnayaredaktsiyavostochnoyliteratury [inRussian].

10. NANF IMFE NAN of Ukraine. F. 14-5. Act. 653. Arc. 1-10 [inUkrainian].

11. Tysovych, M. (1938, 7 January). CustomsandbeliefsatSt. Andrew. Meta (Part 1 (348), p. 11). Lviv [inUkrainian].

12. Archive of the IN NANU. F. 1. Op. 2. Od. save 608. Arc. 1-354 [inUkrainian].

13. Petrova, N. (2011). CalendarritualismofUkrainiansofMyko - layivdistrictofOdesaregioninthemiddleofthe XX thcentury: newfieldmaterials. Calendar ritualism in the life of the ethnos: collection of scientific works: materials of the International Scientific Conference «Odessa Ethnographic Readings» (Pp. 267-278). Odesa [inUkrainian].

14. Medvedyk, P. (1996). The village of Zhabynia in the Zboriv region. Weddings, folk customs and ceremonies. Ternopil [in Ukrainian].

15. Chubinsky, P.P. (1872). Folk diary. Proceedings of the ethnographic-statistical expedition to the Western Russian region, equipped by the Imperial Russian Geographical Society: materials and research collected by P.P. Chubinsky (Vol. 3). Sankt-Peterburg [in Russian].

16. Pelenychka, O. (1935). St. Andrew'sevening (Folkritesandcustoms). Zhinka (Part 24, p. 7). Lviv [inUkrainian].

17. Voropaj, O. (1958). Customs of our people. Ethnographic essay:in2vol. (Vol. 1). Munich: Ukr. edition [inUkrainian].

18. Kurochkin, O.V. (1978). NewYear's holidays of Ukrainians: traditions and modernity. Kyiv: Naukovadumka [inUkrainian].

19. Archive of the IN NANU. F. 1. Op. 2. Od. save 533. Arc. 1-183 [inUkrainian].

20. Archive of the IN NANU. F. 1. Op. 2. Od. save 659. Arc. 1-186 [inUkrainian].

21. Archive of the IN NANU. F. 1. Op. 2. Od. save 704. Arc. 1-489 [inUkrainian].

22. Archive of the IN NANU. F. 1. Op. 2. Od. save 787. Arc. 1-200 [inUkrainian].

23. Koperzhynsky, K. (1929). CalendaroffolkritesoftheNewYearcycle. OriginalcitizenshipanditsremnantsinUkraine (Issue 3, pp. 14-97). Kyiv [inUkrainian].

24. Mysiuk, I. Yu. (2000). Mountain rainbow. Sniatyn: PrutPrynt [inUkrainian].

25. Markevich, N.A. (Ed.). (1991). Customs, beliefs, cuisine and drinks of Ruthenians. Kyiv: Dobrovol'noyeobshchestvoly - ubiteleyknigi URSR [inRussian].

26. Dykarev, M. (1905). People'scalendarofValuyskydistrict(Borysivvolost) inVoronezhregion. Materialy do ukrains'ko-rus'koietnol'ogii (Vol. VI, pp. 113-204). Lviv [inUkrainian].

27. Domanytskyy, V. (1912). People'scalendarintheRivneCounty, VolynGuberniya. Materialy do ukrains'koietnol'ogii (Vol. XV, pp. 62-89). Lviv [inUkrainian].

28. Mojsej, A.A. (2008). Magic and mantic in the folk calendar of the East-Romanian population of Bukovina. Chernivt - si [in Ukrainian].

29. Kopernicki, I. (1887). ThesketchtotheethnographyoftheRutheniansinVolynfromthematerialscollectedbymrs. Zofi - jaRokossowskainthevillageYurkivshchyzna. Zbiorwia - domosci do antropologiikrajowej (Vol. 11, pp. 130-228) [inPolish].

30. Khomyk, V. (1963). Lemko'scustomsandrites. Nasheslo - vo, 23, 5. Warshava [inUkrainian].

31. Bogdanovich, A.V. (1877). Collection of information about the Poltava province. Poltava: TipografiyaGubernskagoPravleniya [inRussian].

32. Makovij, H.P. (1993). Trampled flower: ethnographic stories. Kyiv: Ukr. author [inUkrainian].

33. Ivanov, P. (1907). Life and beliefs of the peasants of the Kupyansk district, Kharkov province. Kharkov: Pechat - noyeDelo [in Russian].

34. Ben'kovskiy, I. (1895, December). MaidenFeastofSt. Andrew. Kiyevskayastarina. Kyiv: Tipografiya G.T. Kor - chak-Novitskago (Vol. 51, book 12, pp. 100-103) [inRussian].

35. NANFIMFE NAN of Ukraine. F. 14-3. Act. 6. Arc. 1-128 [inUkrainian].

36. Afanas'yev, A.N. Poetic views of the Slavs on nature. Experience in the comparative study of Slavic legends and beliefs in connection with the mythical tales of other hundred peoples: in 3 vol. (Vol. 1). [B. m.]: [b. i.], [b. g.] [in Russian].

37. Nikiforovskiy, N. Ya. (1897). Folk signs and beliefs, superstitious rites and customs, legendary tales of persons and places. CollectedinVitebskBelarusN. Ya. Nikiforovskiy. Vitebsk: GubernskayaTipo-Litografiya [inRussian].

38. Zabylin, M. (1992). Russian people, their customs, rituals, legends, superstitions and poetry. Moskva: Avtor [in Russian].

39. Dmitrieva, S.I. (1988). Folklore and folk art of Ruthenians of the European North. Moskva: Nauka [in Russian].

40. Golebiowsky, L. (1830). Polishpeople. Theirtraditions, superstitions. Warszawa [inPolish].

41. Federowski, M. (1897). Belorussian people in Lithuanian Ru - thenia. Materials for Slavic ethnography collected in the years 1877-1891 (Vol. 1). Krakow [in Polish].

Размещено на Allbest.ru