Історико-краєзнавчі дослідження на Сумщині наприкінці XVIII - початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА СУМЩИНІ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Місостов Тотраз Юрійович

кандидат історичних наук,

доцент, доцент кафедри всесвітньої історії



Анотація

Стаття присвячена комплексному вивченню історико-краєзнавчих досліджень, які були здійснені окремими краєзнавцями на Сумщині в період з кінця ХVІІІ до початку ХХ століття, визначенню основних напрямів краєзнавчої дослідницької роботи в даному регіоні та висвітленню цілісної картини розвитку історико-краєзнавчого руху на Сумщині в зазначений період. Виявлено, що краєзнавче вивчення Сумщини розпочалось з кінця ХУІІІ століття і практично до середини ХІХ століття мало характер поодиноких спроб окремих краєзнавців (Г. Калиновський, О. Маркович, М. Маркевич) проводити етнографічні та фольклористичні дослідження в деяких повітах Сумського регіону. Автором визначено, що ці дослідження не були системними і, в своїй більшості, не охоплювали основні напрями вивчення старовини Сумщини. Більш широке і системне розгортання дослідницького руху по вивченню історії Сумщини розпочалося вже у другій половині ХІХ століття. Пов'язано це було, насамперед, з загальним розгортанням історико-краєзнавчого руху на Лівобережній Україні, яке відбувалося у період з середини ХІХ і до початку ХХ століть.

Краєзнавчим дослідженням сумських повітів займалася ціла плеяда видатних істориків, етнографів, архівістів та громадських діячів: О. Потебня, М. Сумцов, Є. Рєдін, І. Абрамов, П. Литвинова-Бартош, О. Лазаревський, О. Твердохлібов, В. Модзалевський та інші. Втім, враховуючі адміністративне розділення території Сумського регіону між трьома сусідніми губерніями, був присутній аспект певної периферійності у динаміці та широті досліджень. З'ясовано, що у порівнянні з тогочасними історико-краєзнавчими рухами Харківщини, Чернігівщини і Полтавщини, рух по вивченню історії Сумщини був не настільки широким і динамічним. В той же час, в результаті здійснених досліджень було опубліковано цілу низку праць і статей краєзнавчого характеру, зібрано величезну кількість етнографічних матеріалів, висвітлено історію місцевого гончарства та гутного виробництва скла, вивчено забуті технології давніх народних промислів, проведено археологічне обстеження старовинних могил і курганів, проведено генеалогічне дослідження родових зв'язків відомих українських історичних особистостей, започатковано розвиток музейної та архівної справ у регіоні, знайдені і збережені унікальні фольклористичні зразки народної творчості тощо. сумщина краєзнавчий дослідницький історичний

Ключові слова: історико-краєзнавчий рух, краєзнавчі розвідки, етнографічні матеріали, фольклористичні дослідження, Сумщина, Сумський регіон, музейна справа



Annotation

Misostov Totraz Yuriyovych Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of World History of Kharkiv National Pedagogical University named after H.S. Skovorody

HISTORICAL AND LOCAL STORY RESEARCH IN SUMSHKIN AT THE END OF THE 18TH - BEGINNING OF THE XX CENTURY

The article is devoted to the comprehensive study of historical and local history research that was carried out by individual local historians in Sumy Oblast in the period from the end of the 18th to the beginning of the 20th century, to the definition of the main directions of the local history research work in this region and to the illumination of a holistic picture of the development of the historical and local history movement in Sumy Oblast in the specified period. It was found that the local history study of Sumy Oblast started from the end of the 18th century and practically until the middle of the 19th century had the character of isolated attempts of individual local historians (H. Kalynovsky, O. Markovych, M. Markevych) to conduct ethnographic and folkloristic research in some counties of the Sumy region. The author determined that these studies were not systematic and, for the most part, did not cover the main directions of studying the antiquity of the Sumy region. A broader and systematic development of the research movement to study the history of Sumy Oblast began already in the second half of the 19th century. This was connected, first of all, with the general development of the historical and local history movement in Left Bank Ukraine, which took place in the period from the middle of the 19th to the beginning of the 20th centuries.

A whole galaxy of prominent historians, ethnographers, archivists and public figures were involved in the local history research of Sumy districts: O. Potebnia, M. Sumtsov, E. Ryedin, I. Abramov, P. Lytvynova-Bartosh, O. Lazarevskyi, O. Tverdokhlibov, V. Modzalevskyi and other. However, taking into account the administrative division of the territory of the Sumy region between three neighboring provinces, there was an aspect of certain peripherality in the dynamics and breadth of research. It was found that in comparison with the historical and local history movements of Kharkiv region, Chernihiv region and Poltava region, the movement to study the history of Sumy region was not so broad and dynamic. At the same time, as a result of the conducted research, a number of works and articles of local history were published, a huge amount of ethnographic materials were collected, the history of local pottery and glass production was highlighted, forgotten technologies of ancient folk crafts were studied, an archaeological survey of ancient graves and mounds was conducted, a genealogical study of family ties of famous Ukrainian historical personalities, the development of museum and archival affairs in the region was initiated, unique folkloristic samples of folk art were found and preserved, etc.

Keywords: historical and local lore movement, local lore explorations, ethnographic materials, folkloristic studies, Sumy region, Sumy region, museum affairs



Постановка проблеми

Сумщина - славетний край з багатовіковою історією. Самобутня колоритна культура стародавньої Сіверщини, яка збереглася на її теренах, й досі містить багатий етнографічний матеріал і є невичерпним джерелом для краєзнавчих досліджень. Розгортання історико-краєзнавчого руху на Лівобережній Україні, яке розпочалося в другій половині ХІХ століття, не оминуло і територію тогочасної Сумщини. Втім, на той час сумські землі були територіально розділені між трьома губерніями: Харківською, Чернігівською та Полтавською і не складали окремої адміністративної одиниці, якою зараз є сучасна Сумська область. Це зумовило факт того, що історико-краєзнавчі розвідки та дослідження, які були здійснені на Сумщині з кінця ХУІІІ до початку ХХ століття, в своїй більшості розглядаються дослідниками, лише як частина історико-краєзнавчого руху в згаданих губерніях. Це дає певну розпорошеність фактів у вивченні розвитку історичного краєзнавства на Сумщині в зазначений період. Наразі існує нагальна потреба у висвітленні краєзнавчої роботи на теренах сумських земель та виокремленні її результатів в окремий науково-дослідницький пласт з вивчення регіональної історії. Саме системний аналіз тогочасних історико-краєзнавчих досліджень, які були проведені в географічних межах Сумської області, дає можливість складання окремої цілісної картини дореволюційного розвитку історико-краєзнавчого вивчення Сумщини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Системний огляд історико - краєзнавчих розвідок, здійснених на теренах Сумщини протягом з кінця ХУІІІ до початку ХХ століття, ще не став предметом окремого наукового дослідження. Втім, певна інформація стосовно даних краєзнавчих досліджень міститься в публікаціях, присвячених діяльності окремих дослідників-краєзнавців, які, в тій чи іншій мірі, були задіяні у вивченні локальної історії Сумського регіону і проводили науково-дослідницькі розвідки в тих районах Лівобережних губерній, які географічно відносяться до території Сумщини. Подібні аспекти краєзнавчої роботи були присутні в діяльності таких дослідників, як Лазаревський О., Литвинова-Бартош П., Маркевич М., Маркович О., Модзалевський В., Потебня О., Рєдін Є., Сумцов М., Твердохлібов О. та інші. Серед авторів праць, в яких в повній мірі чи фрагментарно висвітлена краєзнавча діяльність зазначених дослідників на теренах Сумщини, можна виділити Борисенко В., Зайцеву Н., Коваленка О., Малинку О., Малиневську В., Місостова Т., Муковоз Т., Половця В., Сарбея В., Спаську Є., Терлецького В., Шапак О., Шудрю Є., Федоренко П., Якобчук Н. та інших [1-24]. Окремо варто відзначити роботи сумського краєзнавця-філолога С. П'ятаченка, який видав низку статей, присвячених діяльності окремих краєзнавців Сумщини, а також зробив детальний екскурс в історію фольклористичного обстеження Сумського регіону [25-27]. В той же час, опубліковані результати краєзнавчих розвідок дореволюційних дослідників з багатим фактичним матеріалом, зібраним по повітах Сумського регіону, дають можливість детально проаналізувати розвиток історико-краєзнавчих досліджень на Сумщині в зазначений період.

Таким чином, відсутність узагальнюючого дослідження розвитку історико-краєзнавчих досліджень на Сумщині з кінця ХУІІІ до початку ХХ століття, системного аналізу відповідних джерельних матеріалів, представлених в публікаціях дореволюційних дослідників, а також наявність значного фактичного матеріалу - все це й зумовило дослідницький інтерес автора до зазначеної проблематики.

Мета статті полягає у комплексному вивченні історикокраєзнавчих досліджень, які були здійснені окремими краєзнавцями на Сумщині в період з кінця ХУІІІ до початку ХХ століття, визначенні основних напрямів краєзнавчої дослідницької роботи в даному регіоні та висвітленні цілісної картини розвитку історико-краєзнавчого руху на Сумщині в зазначений період.

Виклад основного матеріалу

Початком історико-краєзнавчого вивчення Сумщини можна вважати окремі дослідження, які були здійснені на її теренах ще в другій половині ХУІІІ століття. Зокрема, у 1777р. в Петербурзі вихідцем з невеличкого сумського містечка Кролевець, колишнім військовим Г. Калиновським було видано коротенький опис сільських весільних обрядів на Сумщині під назвою «Описание свадебных украинских простонародных обрядов в Малой России и в Слободской губернии, также и в великороссийских слободах, населенных малороссиянами» [26, с. 2]. Поодинокі випадки історикокраєзнавчих досліджень мали місце і в першій половині ХІХ століття. Зокрема, можна відзначити певні дослідницькі етнографічні розвідки окремих повітів Сумщини, які були зроблені видатними уродженцями Глухівщини, відомими істориками, етнографами та громадськими діячами О. М. Марковичем та М.А. Маркевичем.

Історик-етнограф, філантроп та громадський діяч Олександр Михайлович Маркович (народився у 1790 р. в с. Сварков (нині с. Сваркове Глухівського р-ну Сум. обл.)), перебуваючи в 20-х - 30-х роках ХІХ століття на службі в адміністративних та судових установах міста Глухова і Чернігова, збирав цінні історико-краєзнавчі матеріали з історії та культури місцевого краю. Результатом цієї дослідницької роботи, було видання низки його праць (більшість з яких, вже після його смерті), присвячених як історії стародавнього Глухова, так і окремим історико-краєзнавчим аспектам Сумщини. Зокрема, це праці: "Исторический очерк г. Глухова", "История Гамалеевского монастыря", "Малоросийская свадьба" [5, с. 290]. Інший дослідник Микола Андрійович Маркевич (народився у 1804 р. в с. Дунаєць нині Глухівського р-ну Сумської області) був відомим упорядником енциклопедичних матеріалів, істориком та архівістом, етнографом-фольклористом, поетом та композитором і взагалі дуже непересічною енциклопедистом, результатом кропіткої праці якого було 11 томів українського енциклопедичного словника, присвяченого різним аспектам життя та побуту населення Малоросії. Частина його наукової спадщини містить численні матеріали етнографічних досліджень, здійснених дослідником протягом свого життя. Є серед них також етнографічні наукові розвідки, присвячені вивченню старовини Сумщини, зокрема побуту, народної творчості та різноманітним повір'ям населення Глухівського повіту. Так, вже після смерті М.А. Маркевича, у 1860 році було видано збірну працю його фольклористичних досліджень 1820-30 років “Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян”, де ним було здійснено перший в українській фольклористиці детальний опис народного різдвяного вертепу за етнографічними матеріалами, зібраними у Глухівському повіті. Особливо цінним у цьому дослідженні є те, що наразі в наші часи оригінальний тогочасний різдвяний вертеп на цих територіях вже не зберігся [17].

Втім, ці дослідження не мали системного характеру і були більше поодинокими випадками спроб окремих краєзнавців реалізації етнографічних та фольклористичних наукових розвідок в деяких повітах Сумського регіону. Справжнє розгортання дослідницького руху по вивченню історії Сумщини розпочалося у другій половині ХІХ століття. І пов'язано це було, насамперед, з загальним розгортанням історикокраєзнавчого руху на Лівобережній Україні, яке відбувалося в ті часи. До речі, результати етнографічних розвідок О. М. Марковича та М.А. Маркевича, здійснених в 20-30-ті роки ХІХ століття, вперше побачили світ в працях, які були надруковані саме у другій половині цього століття, зокрема в 1860-х роках. Взагалі, треба відзначити, історико-краєзнавчим дослідженням Сумщини займалися як відомі вчені, так і аматори, але більшість з них були вихідцями з цих земель, що і зумовило їх дослідницький інтерес до вивчення історії колишньої Сіверщини. Так, один з найвідоміших славістів-філологів свого часу, член-кореспондент Петербурзької академії наук, харківський професор О.О. Потебня був вихідцем з села Гаврилівки Роменського повіту (тоді ще Полтавської губернії, а зараз Роменського району Сумської області). Тому не дивно, що він, працюючі більшу частину свого життя в Харківському університеті і, зробивши величезний внесок у розвиток саме харківської науково-дослідницької школи мовознавства, ніколи не забував про своє коріння і з задоволенням відвідував рідні місця, проводячи при цьому дослідницькі розвідки історико-краєзнавчого характеру. Зокрема, за час своїх поїздок до рідної Гаврилівки, О.О. Потебня зібрав величезну кількість фольклорних матеріалів народної творчості Роменщини. Крім цього, ним було здійснено спеціальні етнографічні експедиції до окремих повітів Сумщини. Інколи, для більш зручного та вільного спілкування з місцевим населенням О.О.Потебня з іншими членами таких експедицій перевдягалися в народний одяг. Так, наприклад, саме у такому імпровізованому вигляді, в 1862 році дослідником було організовано та проведено спеціальну етнографічну експедицію до Охтирського і Полтавського повітів з метою зібрання місцевих фольклорних матеріалів. Результатом цієї та інших експедицій стало видання в 1863 році збірника «Українські пісні» в якому було зібрано більше 60-ти українських народних пісень з нотами, частина з яких була зафіксована саме в повітах Сумщини [28].

Історико-краєзнавчі дослідження на Сумщині здійснював також інший відомий харківський професор, а згодом академік Української Академії наук, видатний історик та етнограф Микола Федорович Сумцов. І хоча народився майбутній дослідник у Петербурзі ( у 1854 р. ), родове коріння його походило з невеличкого селища Боромля біля міста Тростянець сучасної Сумської області, а його батько був нащадком козацької старшини Сумського слобідсько-українського козацького полку [29]. В Боромлі знаходився родинний маєток М.Сумцова, куди він залюбки приїжджав влітку з Харкова відпочивати й, одночасно, здійснював в навколишніх селах та повітах етнографічні розвідки та окремі історико-краєзнавчі дослідження. Результати цих та інших досліджень знайшли своє відображення у вигляді цілої низки опублікованих праць історико-етнографічного характеру: «Слобожани», «Нариси народного побуту», «Хліб в обрядах і піснях», «Місцеві назви в українській народній словесності» та інших. Не дивно, що значна частина етнографічних матеріалів, представлених в цих публікаціях, дослідником була зібрана саме в повітах Сумщини [30 - 33]. Слід відзначити також, М.Ф. Сумцов здійснював свої наукові експедиції до Сумського краю не тільки під час відвідувань рідної Боромлі, а й в під час робочих відряджень в рамках підготовчої роботи до проведення ХІІ археологічного з'їзду. У 1900-му році в Харкові було створено спеціальний комітет по улаштуванню ХІІ археологічного з'їзду (з'їзд відбувся в Харкові в 1902 році). Протягом двох років, в рамках підготовчої роботи до з'їзду, в Харківській та сусідніх губерніях членами цього комітету проводились численні історико-краєзнавчі експедиції, метою яких було зібрання матеріалів краєзнавчого характеру для дослідження та подальшого висвітлення результатів проведеної роботи вже на самому з'їзді. В рамках цієї роботи, М.Ф. Сумцовим було здійснено декілька робочих дослідницьких експедицій до Охтирського повіту з метою зібрання та дослідження місцевих етнографічних матеріалів. Результати проведених досліджень були висвітлені на самому з'їзді та опубліковані в підсумкових Працях ХІІ археологічного з'їзду та Збірнику Харківського історико-філологічного товариства [34; 35].

Одночасно з М.Ф. Сумцовим, історико-краєзнавчим дослідженням повітів Сумщини займався його колега по Харківському університету, інший харківський професор, відомий історик мистецтва та археолог Єгор Кузьмич Рєдін. Коло наукових інтересів цього дослідника мало насамперед мистецтвознавчу спрямованість. Зокрема, він цікавився історією художньої культури Київської Русі, досліджував старовинні архітектурно-художні пам'ятки, проводив численні археологічні розкопки і є автором фундаментальних досліджень у цьому напрямі. Перебуваючи у складі членів Комітету по улаштуванню ХІІ археологічного з'їзду, він також здійснив протягом 1901 року низку наукових експедицій до Охтирського, Сумського та Лебединського повітів, з метою дослідження церковних стародавностей місцевих храмів [36].

Крім краєзнавчого доробку умовного «харківського наукового десанту», чималий внесок у вивчення історії Сумщини було здійснено завдяки поступовому розгортанню наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. історико-краєзнавчого руху в Чернігівській губернії, до складу якої входила і північно-західна частина сучасної Сумської області. Зокрема, можна відзначити дослідження видатного українського історика, археографа і громадського діяча Олександра Матвійовича Лазаревського (народився у 1834 р. в с. Гирявка (нині с. Шевченкове Конотопського р-ну Сум. обл.). Відомий своїми численними дослідженнями з історії Лівобережної України (за його виразом «Старої Малоросії»), О.М Лазаревський значну увагу також приділяв вивченню чернігівської старовини, як невід'ємної складової історичного минулого Лівобережжя. Відповідно й та частина сумських повітів, яка територіально входила до складу Чернігівської губернії, також входила в коло його дослідницьких інтересів. Особливу увагу дослідник приділяв вивченню Конотопського повіту, звідки був родом. Так, протягом 60-90-х років ХІХ ст. О.М. Лазаревський проводив дослідницьку роботу по вивченню історії сіл Конотопського повіту, збираючи та систематизуючи місцеві історико-статистичні дані, які потім були ним опубліковані [37; 38]. Втім, найбільшим внеском цього дослідника у розвиток справи історико-краєзнавчого вивчення Сумщини, по праву можна вважати заснування ним у 1900 році Конотопського повітового земського музею. Заснований за ініціативою і проектом О.М. Лазаревського, краєзнавчий музей в Конотопі існує і зараз, носячи його ім'я і маючи статус найбагатшого й найстарішого музею Сумщини [39].

Деякі аспекти історико-краєзнавчого вивчення окремих повітів Сумщини були присутні також в працях іншого відомого дослідника старовини Чернігівщини, видатного історика і архівіста В.Л. Модзалевського. Впродовж 1910-х років Вадим Львович Модзалевський активно займався розшуками та збором матеріалів, пов'язаних з історією родини Скоропадських. Частина матеріалів була зібрана ним у Глухівському повіті, який територіально входив тоді до Чернігівської губернії. [23]. Одночасно В.Л. Модзалевський збирав у Глухівському та інших повітах Сумщини краєзнавчі матеріали та відомості щодо зародження та розвитку місцевого виробництва гутного скла в ХУІІ-ХУІІІ ст., які потім увійшли у його загальну працю під назвою «Гути на Чернігівщині» [40].

Треба зазначити, Глухівщина з її старовиною та самобутньою народною культурою неодноразово слугувала невичерпним джерелом для краєзнавчих досліджень. Багатий етнографічний матеріал, що зберігся в її селах та містечках, завжди пригортав увагу дослідниківкраєзнавців. Так, говорячи про вивчення місцевого етнографічного колориту та народних обрядів і традицій, якими так була багата Глухівщина, не можна не згадати про жінку, яка все своє життя присвятила цій справі. Річ йде про видатну дослідницю народних промислів, письменницю та громадську діячку Пелагею Яківну Литвинову-Бартош (народилась у 1833 році в х. Теребень Глухівського повіту). П.Я. Литвинова-Бартош з самого дитинства захоплювалась історією рідного краю, вивчала місцеві народні промисли, побут та самобутню культуру навколишніх сіл та повітових містечок. Працюючі у кустарному та місцевому відділах Глухівського земства, П. Литвинова-Бартош проводила численні етнографічні розвідки у багатьох селах та хуторах. Вона об'їжджала ремісничі майстерні ткачів, золотарів, гончарів, збирала і впорядковувала колекції писанок, рушників, хусток, вивчала вироби деревообробного і ювелірного мистецтва (каблучки, орнаментовані люльки, хрести) [8]. Численні етнографічні матеріалі, які були зібрані нею протягом багатьох років, знайшли своє відображення у низці наукових статей, які П. Литвинова-Бартош регулярно публікувала, починаючі з 1870-х і до початку 1900-х років, в різних періодичних виданнях і окремих працях. Так, у 1878 році дослідниця опубліковала перший випуск своєї праці «Южно-русский народный орнамент». До цього збірника увійшли 20 таблиць зі зразками орнаментів для вишивання, ткацтва та писанкарства, зібрані у Глухівському повіті Чернігівської губернії. У 1902 році був опублікований другий випуск цієї праці, який отримав широкий резонанс та схвальні відгуки на ХІІ археологічному з'їзді в Харкові, в якому П.Литвинова-Бартош брала участь [9; 41]. Протягом 1880-х рр. в журналі «Киевская старина» були опубліковані історико-етнографічні статті П.Я. Литвинової-Бартош: «Еще о старинных трактах и дорогах Южной России», «Два сообщения по части народных верований» (1884), «Как землянцы потеряли свою “вольницу” (1886), «Как сажали в старину людей старых на лубок» (1885), «Закрутки и заломы» (1899) [4245].

Слід зазначити, вінцем многолітньої дослідницької роботи П.Я. Литвинової-Бартош та її найкращою етнографічною працею, по праву вважається, видана у 1900-му році, праця «Весільні обряди та звичаї в селі Землянці Глухівського повіту Чернігівської губернії». Це дослідження базується на власних записах і спостереженнях авторки, зроблених під час її численних етнографічних розвідок. П. Литвинова-Бартош протягом багатьох років детально вивчала та аналізувала всі етапи народного весільного обряду у с. Землянка, як приклад стародавніх народних традиції Глухівщини та, в цілому, Сумщини. Дана праця містить не тільки багато місцевого фольклорного матеріалу, а й розгорнуті характеристики і пояснення з авторськіми малюнками обрядових страв, весільних прикрас тощо [46].

Свій вагомий внесок у вивчення історії славетного Глухівського краю зробив також уродженець містечка Вороніж Глухівського повіту, видатний краєзнавець-фольклорист Іван Спиридонович Абрамов. Основними об'єктами його краєзнавчих досліджень були старовинні обряди та традиції народної культури рідного йому містечка Вороніж Глухівського повіту. Дослідником було опубліковано цілу низку статей та нарисів історико-краєзнавчого характеру, в основу яких були покладені місцеві етнографічні матеріали, зібрані І. Абрамовим у Вороніжі та інших селах Глухівського повіту. Зокрема, це: «Царь Максимилиан» (Святочная комедия)» (1904), «Черниговские малороссы. Быт и песни населення Глуховского уезда Черниговской губернии» (1905), «О колядках и щедривках в Черниговской губернии» (1906), «Деревенские очерки» (1907), «Старообрядцы на Ветке» (1907), «Пища покойникам у современных малороссов» (1907), «Как перестали убивать стариков в Малороссии» (1907) та ін. [47]. Одночасно з фольклористичними та етнографічними дослідженнями, І.С. Абрамов проводив археологічні розкопки, результати яких були ним опубліковані в 1912 році в праці «Что говорят забытые могилы» [48]. Втім, найвагомішим краєзнавчим доробком дослідника по праву вважається, опублікований ним у 1905 році, великий етнографічний нарис «Черниговские малороссы. Быт и песни населення Глуховского уезда Черниговской губернии». Цей унікальний збірник зібраних та опрацьованих етнографічних матеріалів - це справжня історикокультурна пам'ятка Сумщини, яка яскраво відображає старовинний народний побут, легенди та пісні селища Вороніж, знайомить з історією культури місцевого населення, його традиціями та віруваннями, весільними обрядами, численними колядками та щедрівками, народними прикметами та іншим [49].

Протягом 1880-х - початку 1900-х років в періодичних виданнях «Киевская старина», «Харьковские губернские ведомости»,«Южный край» та інших, неодноразово публікував результати своїх досліджень з історії Охтирщини, видатний краєзнавець, етнограф і письменник Сумщини Олександр Дмитрович Твердохлібов (народився в 1840 р. в м. Охтирка). Протягом кількох десятиріч, охтирчанін за походженням, О. Твердохлібов здійснював історико-краєзнавчі розвідки як в самій Охтирці, так і в навколишніх селах. Ним було здійснено значну кількість етнографічних та історико-статистичних досліджень, особливе місце серед яких займало вивчення місцевих народних кустарних промислів, зокрема гончарства. Слід також зазначити той факт, що з самого початку його діяльності, на роботу О. Твердохлібова звернув увагу відомий харківський історик-етнограф проф. М.Ф. Сумцов. Саме він допоміг молодому краєзнавцю розпочати публікувати свої статті в харківських періодичних виданнях і, в подальшому, всіляко підтримував О. Твердохлібова в його наукових пошуках. Завдяки такому «поштовху», розпочався шлях становлення та визнання О. Твердохлібова, як краєзнавця, а також побачила світ значна кількість його дослідницьких публікацій [50-55].

Треба відзначити, що крім зазначених науковців, історикокраєзнавчим вивченням Сумщини в деякій мірі займалися й інші дослідники, серед яких були й відомі письменники, громадські діячі, історики та етнографи. Зокрема, серед таких можна назвати С. Ніса, П. Куліша, Б. Гринченка, В. Щербаківського та інших. Втім, їх дослідження зазвичай не виокремлювали сумських районів серед інших, були поодинокими і не мали системного характеру стосовно Сумщини. Але цей напрям в їх роботі може стати перспективним аспектом для подальшого дослідження.



Висновки

Історико-краєзнавче вивчення Сумщини розпочалось з кінця ХУІІІ століття і практично до середини ХІХ століття мало характер поодиноких спроб окремих краєзнавців (Г. Калиновський, О. Маркович, М. Маркевич) проводити етнографічні та фольклористичні дослідження в деяких повітах Сумського регіону. Ці дослідження не були системними і, в своїй більшості, не охоплювали основні напрями вивчення старовини Сумщини. Більш широке і системне розгортання дослідницького руху по вивченню історії Сумщини розпочалося вже у другій половині ХІХ століття. Пов'язано це було, насамперед, з загальним розгортанням історико-краєзнавчого руху на Лівобережній Україні, яке відбувалося у період з середини ХІХ і до початку ХХ століть. Краєзнавчим дослідженням сумських повітів займалася ціла плеяда видатних істориків, етнографів, архівістів та громадських діячів, серед яких можна виділити таких відомих дослідників, як: О. Потебня, М. Сумцов, Є. Рєдін, І. Абрамов, П. Литвинова-Бартош, О. Лазаревський, О. Твердохлібов, В. Модзалевський та інші. Втім, враховуючі адміністративне розділення території Сумського регіону між трьома сусідніми губерніями, був присутній аспект певної периферійності у динаміці та широті досліджень. У порівнянні з тогочасними історикокраєзнавчими рухами Харківщини, Чернігівщини і Полтавщини, рух по вивченню історії Сумщини був не настільки широким і динамічним. В той же час, в результаті здійснених досліджень було опубліковано цілу низку праць і статей краєзнавчого характеру, зібрано величезну кількість етнографічних матеріалів, висвітлено історію місцевого гончарства та гутного виробництва скла, вивчено забуті технології давніх народних промислів, проведено археологічне обстеження старовинних могил і курганів, проведено генеалогічне дослідження родових зв'язків відомих українських історичних особистостей, започатковано розвиток музейної та архівної справ у регіоні, знайдені і збережені унікальні фольклористичні зразки народної творчості тощо.

Втім, окремі напрями розвитку історико-краєзнавчого руху на Сумщини ще потребують детального вивчення та є перспективою майбутніх досліджень. Зокрема, недостатньо висвітлені відповідні краєзнавчі аспекти в діяльності С. Ніса, П. Куліша, Б. Гринченка, В. Щербаківського та інших. Окремого висвітлення потребує розвиток музейної та архівної справи, а також роль місцевих земських установ та благодійництва в організації заходів краєзнавчого характеру в регіоні.



Література

1. Борисенко В. Пелагея Литвинова-Бартош. Доля народознавця. Українки в історії. К.: Наукова думка. 2004, с. 58-62.

2. Зайцева Н. Етнограф, письменниця, громадський діяч (до 175-річчя від дня народження) Соборний майдан, 2008, № 5(29), с. 7.

3. Коваленко О.Б. В.Л.Модзалевський як історик України // Український історичний журнал. 1972, №3, с. 121 - 123.

4. Коваленко О.Б. В.Л.Модзалевский как историк и источниковед: Автореф.дис.канд.ист.наук. К., 1980, 35 с.

5. Коваленко О.Б. Маркович Олександр Михайлович // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К.: В-во "Наукова думка", 2009, 790 с.

6. Малинка О. Мої спогади про П. Я Литвинову. // Етнографічний вісник. 1928, Кн. 7, с. 204-206.

7. Малиневская В.М. Развитие исторического краеведения на Черниговщине в конце ХІХ - нач. ХХ вв.: Автореф....канд. ист. наук, К., 1990, 17 с.

8. Місостов Т.Ю. Дослідниця українських старожитностей Пелагея Яківна Литвинова-Бартош (1833 - 1904 рр.) // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія»/ Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. Харків:Колегіум, 2018, Вип. 55, с.46-53.

9. Місостов Т.Ю. Науково-епістолярна спадщина П.Я. Литвинової-Бартош.// «Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка». № 37, 2021, с.4-10.

10. Муковоз Тетяна. Пам'яті Миколи Маркевича // Глухівщина. 2018, № 34, 24 серпня, с. 2.

11. В.М. Половець. Маркович Олександр Михайлович. Чернігів: Просвіта, 2019, 120 с.

12. Сарбей В.Г. Історичні погляди О.М.Лазаревського. К., Вид-во АН. УРСР, 1961, 192 с.

13. Сарбей В.Г. Роль О.М.Лазаревського у розвитку історико-краєзнавчого дослідження Чернігівщини // Третя республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства: Тези доповідей. К., 1984, с. 233 - 235.

14. Спаська Є. Ю. Пелагея Яківна Литвинова (1833-1904). Етнографічний вісник. 1928, Кн. 7, с. 168-199.

15. Терлецький В.В. Литвинова-Бартош Пелагея Яковлевна // Советское полесье. 1988, 16 марта, с. 3.

16. Терлецький В.В. Я дійсно змалку близько стою до народу: (П.Я. Литвинова-Бартош) // Советское полесье. 1993, 18 декабря, с. 2.

17. Оксана Шалак. Маркевич Микола Андрійович // Українська фольклористична енциклопедія / голов. ред. Г. Скрипник; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Київ, 2019, с. 502-503.

18. Шудря Є. З життєпису дослідниці українських старожитностей ХІХ ст. (Листування П. Литвинової з Ф. Вовком). // Народна творчість та етнографія. 1999, № 5-6, с. 106-116.

19. Шудря Є. С. Подвижниці українського мистецтва. К.: Ант. 2003, 96 с.

20. Федоренко П. О.М.Лазаревский та культурні цінності Чернігівщини // Український археографічний збірник. К., 1927, Т. 2, с. 22 - 50.

21. Якобчук Н. О. Листи П. Я. Литвинової-Бартош у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Драгоманівські історичні студії: зб. наук. праць молодих істориків /відп. ред. і упоряд. О. В. Потильчак. К: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2013, вип. 1(5), 2013, с. 493-499.

22. Якобчук Н. П.Я. Литвинова (1833-1904): доля призабутого етнографа. Материали ІХ наукового семінару «Роль визначних особистостей - митців, діячів науки та культури у процесі формування національної самосвідомості наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.». Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. 14 грудня 2013 р.

23. О. С. Колесник Внесок В.Л. Модзалевського у становлення й розвиток української генеалогії // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія», 2016. Випуск 24 с.99-103.

24. Ясь О. В. Маркевич Микола Андрійович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К.: Наукова думка, 2009, Т. 6: Ла -- Мі, с. 512.

25. С.В. П'ятаченко Пелагея Литвинова-Бартош - дослідниця народної культури Сіверщини// Родові таємниці Сіверянського краю. Випуск 8, с.6-15.

26. П'ятаченко С. До народних джерел Сумщини: Навчальний посібник. Суми: Вид-во „МакДен”, 2004 р., 80 с.

27. П'ятаченко Сергій. Зародження фольклористичної думки на Сумщині у ХІХ ст. -https://history.sumy.ua/research/article/378-zarodzhenniafolklorystychnoidumky nasumshchyniukhikhst.html

28. О. Потебня. Укpаїнські пісні / уклад. і авт. передм. О. С. Балліна. - С.-Петербург: [Тип. Ф. Стелловского], 1863, 125 с.

29. Сумцов Микола Федорович / Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К.: Наукова думка, 2012, Т. 9: Прил С, с. 906.

30. Сумцов М.Ф. Слобожани. Історично-етнографічна розвідка. Харків: Видавництво "Союз" Харьківського Кредитового Союзу Кооперативів, 1918, 238 с.

31. Сумцов Н. Ф. Очерки народного быта: (из этногр. экскурсии 1901 г. по Ахтырскому уезду Харьков. губернии). Х.: Типо-Литогр. ”Печат. Дело”, 1902, 57 с.

32. Сумцов Н. Ф. Хлеб в обрядах и песнях. Х.: Тип. М. Ф. Зильберберга, 1885, 140 с.

33. Сумцов Н. Ф. Местные названия в украинской народной словесности: изд. ред. ”Киев. Старины”.Киев: Тип. А. Давиденко, 1886. - 34 с.

34. Сумцов Н.Ф. Очерки народного быта (из этнографических экскурсий 1901 года по Ахтырскому уезду Харьковской губернии) // Сборник Харьковского историко-филологического общества. Х., 1902, Т. ХІІІ, с.57.

35. Сумцов Н.Ф. О некоторых памятниках старины Ахтырского уезда, Харьковской губернии // Труды XII археологического съезда в Харькове. 1902 г. Москва, 1905, Т. III, с. 234.

36. Редин Е.К. Обследование в 1901 году церковных древностей храмов Ахтырского, Сумского и Лебединского // Труды XII археологического съезда в Харькове 1902 г.: В 3 т. М., 1905, Т.3, с. 273.

37. А. Лазаревский Сёла Конотопского уезда. Опыт истории южнорусских сёл // Записки Черниговского губернского статистического комитета, 1868, кн. 2, с. 149 - 340.

38. Ал. Лазаревский. Историко-статистические сведения о населенных местностях Конотопского уезда. Киев: Типография К. Н. Милевского, 1890, 24 с.

39. Конотопський міський краєзнавчий музей імені О. М. Лазаревського (до 110-річчя з дня заснування музею в місті Конотопі). [Проспект] (автор тексту А. В. Метла, фото М. М. Ганзі), Конотоп, 2010.

40. Модзалевський В. Гути на Чернігівщині / за ред. та з передм. М. Біляшівського ; Укр. акад. наук, Археол. ком., Від. мистец. У Київі: З друк. Укр. акад. наук, 1926, 191 с.

41. Литвинова П. Я. Южно-русский народный орнамент. Черниговская губерния: уезды Конотопский, Кролевецкий, Новгород-Сиверский и Стародубский. Харьков. 1902. Вып. 2, 19 с.

42. Литвинова П. Я. Еще о старинных трактахъ и дорогахъ въ Южной России. Киевская старина, 1883, № 3, с. 682683.

43. Литвинова П. Я. Два сообщения по части народних верований: Криница - богиня плодородия у северян. Киевская старина, 1884, № 4, с. 695-697.

44. Литвинова П. Я. Как сажали в старину людей старых на лубок. Киевская старина, 1885, № 6, с. 354-356.

45. Литвинова П. Я. Закрутки и заломы. Киевская старина, 1899, № 6, с.139-141.

46. Литвинова П. Я. Весільні обряди та звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині. Матеріали до україно-руської етнології. Львів, 1898, Т. 3, 1900, с. 71-173.

47. П'ятаченко С. «На ниві розуму не можна нам відставати» (Абрамов І. З історії та культури селища Вороніж. Фольклорно-етнографічні та краєзнавчі нариси). Суми: МакДен, 2007, с. 5-13.

48. И. Абрамов. Что говорят забытые могилы. С-Петербург, 1912 г. Издательство Б.М.Вольфа, 175 с.

49. Абрамов И. Черниговские малороссы. Быт и песни населения Глуховского уезда (этнографический очерк). Спб., 1905, 41 с.

50. Твердохлібов О. Д. Город Ахтырка. //«Харьковский календарь на 1886 г.», Хк., 1885 г.

51. Твердохлібов О. Д. Котельва. // Харьковский сборник», Харьков, 1888 г., с. 113 - 130.

52. Твердохлібов О. Д. Судьба табачной фабрики, заведённой при Петре_1 в Ахтырке. КС, 1886 г., № 9, с. 178 - 182.

53. Твердохлібов О. Д. К истории Скельского монастыря. КС, 1886 г., № 10, с. 392 - 398.

54. Твердохлібов О. Д. 100-летие Ахтырского уездного училища: 1790 - 1890 гг. Хк.: 1893 г.

55. Твердохлібов О. Д. Ахтырский уезд накануне 19 в. СХИФИО, 1903 г., т. 19.

References

1. Borysenko V. Pelaheya Lytvynova-Bartosh. Dolya narodoznavtsya. Ukrayinky v istoriyi. [Pelageya Litvynova-Bartosh. The fate of the ethnologist. Ukrainian women in history]. K.: Scientific opinion. 2004, p. 58-62. [ in Ukrainian].

2. Zaitseva N. Etnohraf, pys'mennytsya, hromads'kyy diyach (do 175-richchya vid dnya narodzhennya) [Ethnographer, writer, public figure (to the 175th anniversary of her birth)] Cathedral Square, 2008, No. 5(29), p. 7. [ in Ukrainian].

3. Kovalenko O.B. V.L.Modzalevs'kyy yak istoryk Ukrayiny [V. L. Modzalevsky as a historian of Ukraine] // Ukrainian Historical Journal. 1972, No. 3, p. 121 - 123. [ in Ukrainian].

4. Kovalenko O.B. V.L.Modzalevskiy kak istorik i istochnikoved [V.L. Modzalevsky as a historian and source expert]: Abstract of the thesis of a candidate of historical sciences. K., 1980, 35 p. [ in Russian].

5. Kovalenko O.B. Markovych Oleksandr Mykhaylovych [Oleksandr Mykhailovych Markovych] // Encyclopedia of the History of Ukraine: Vol. 6: La-Mi / Editor: V. A. Smoliy (head) and others. NAS of Ukraine. Institute of History of Ukraine. K.: Scientific Opinion, 2009, 790 p. [ in Ukrainian].

6. Malinka O. Moyi spohady pro P. YA Lytvynovu. [My memories of P. I. Lytvynova.] // Ethnographic Bulletin. 1928, Book 7, p. 204-206. [ in Ukrainian].

7. Malinevskaya V.M. Razvitiye istoricheskogo krayevedeniya na Chernigovshchine v kontse 19 - nach. XX vv [The development of historical local history in the Chernihiv region at the end of the 19th - early. XX centuries]: Author. ***cand. ist. Sciences, K., 1990, 17 p. [in Russian].

8. Mysostov T.Yu. Doslidnytsya ukrayins'kykh starozhytnostey Pelaheya Yakivna Lytvynova-Bartosh (1833 - 1904 rr.) [Researcher of Ukrainian antiquities Pelageya Yakivna Litvynova-Bartosh (1833 - 1904)] // Collection of scientific papers. Series "History and Geography"/ Khark. national ped. University named after H.S. Skovorody. Kharkiv: Collegium, 2018, Vol. 55, pp. 46-53. [ in Ukrainian].

9. Mysostov T.Yu. Naukovo-epistolyarna spadshchyna P.YA. Lytvynovoyi-Bartosh. [The scientific epistolary legacy of P.Ya. Litvynova-Bartosh.]// "Actual issues of humanitarian sciences: interuniversity collection of scientific works of young scientists of Ivan Franko State Pedagogical University of Drogobytsk." No. 37, 2021, pp. 4-10. [ in Ukrainian].

10. Mukovoz Tetyana. Pam'yati Mykoly Markevycha [In memory of Mykola Markevich] // Hlukhivshchyna. 2018, No. 34, August 24, p. 2. [ in Ukrainian].

11. V.M. Polovets'. Markovych Oleksandr Mykhaylovych. [Oleksandr

12. Mykhailovych Markovich.] Chernihiv: Prosvita, 2019, 120 p. [ in Ukrainian].

13. Sarbey V.G. Istorychni pohlyady O.M.Lazarevs'koho. [Historical views of O.M. Lazarevsky]. K., View of the Academy of Sciences. Ukrainian SSR, 1961, 192 p. [in Ukrainian].

14. Sarbey V.G. Rol' O.M.Lazarevs'koho u rozvytku i story ko-krayeznavchoho doslidzhennya Chernihivshchyny. [The role of O.M. Lazarevsky in the development of historical and local history research of Chernihiv Oblast] // Third republican scientific conference on historical local history: Abstracts of reports. K., 1984, p. 233 - 235. [in Ukrainian].

15. Spaska E. Yu. Pelaheya Yakivna Lytvynova (1833-1904). [Pelageya Yakivna Litvynova (1833-1904)]. Ethnographic Bulletin. 1928, Book 7, p. 168-199. [in Ukrainian].

16. Terletsky V.V. Litvinova-Bartosh Pelageya Yakovlevna [Litvinova-Bartosh Pelageya Yakovlevna] // Soviet woodland. 1988, March 16, p. 3. [in Russian].

17. Terletsky V.V. YA diysno zmalku blyz'ko stoyu do narodu: (P.YA. LytvynovaBartosh) [I have really been close to the people from an early age: (P.Ya. LitvynovaBartosh)] // Sovetskoe Polesye. 1993, December 18, p. 2. [in Ukrainian].

18. Oksana Shalak. Markevych Mykola Andriyovych [Markevich Mykola Andriyovych] // Ukrainian folklore encyclopedia / head. ed. G. Skrypnyk; IMFE named after M. T. Rylsky National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2019, p. 502 - 503. [in Ukrainian].

19. E. Shudrya. Z zhyttyepysu doslidnytsi ukrayins'kykh starozhytnostey KHIKH st. (Lystuvannya P. Lytvynovoyi z F. Vovkom). [From the biography of a researcher of Ukrainian antiquities of the 19th century. (Correspondence between P. Litvynova and F. Vovko)]. // Folk creativity and ethnography. 1999, No. 5-6, p. 106-116. [in Ukrainian].

20. Shudrya E. S. Podvyzhnytsi ukrayins'koho mystetstva. [Pioneers of Ukrainian art]. K.: Ant. 2003, 96 p. [in Ukrainian].

21. Fedorenko P. O.M.Lazarevskyy ta kul'turni tsinnosti Chernihivshchyny [O.M. Lazarevsky and cultural values of Chernihiv region] // Ukrainian archeographic collection. K., 1927, T. 2, p. 22 - 50. [in Ukrainian].

22. Yakobchuk N. O. Lysty P. YA. Lytvynovoyi-Bartosh u fondakh Instytutu rukopysu Natsional'noyi biblioteky Ukrayiny im. V. I. Vernads'koho. [Letters of P. Ya. Litvynova-Bartosh in the funds of the Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine named after V. I. Vernadskyi]. Dragomaniv historical studies: coll. of science works of young historians / resp. ed. and arrange O. V. Potylchak. K: NPU named after M.P. Drahomanova, 2013, vol. 1(5), 2013, p. 493-499. [in Ukrainian].

23. Yakobchuk N. P.YA. Lytvynova (1833-1904): dolya pryzabutoho etnohrafa. [P.Ya. Lytvynov (1833-1904): the fate of the forgotten ethnographer]. Materials of the IX scientific seminar "The role of prominent personalities - artists, scientists and culture workers in the process of formation of national self-awareness at the end of the 19th and the beginning of the 20th century." Museum of outstanding figures of Ukrainian culture Lesya Ukrainka, Mykola Lysenko, Panas Saksaganskyi, Mykhailo Starytskyi. December 14, 2013[in Ukrainian].

24. 23.0. S. Kolesnyk Vnesok V.L. Modzalevs'koho u stanovlennya y rozvytok ukrayins'koyi henealohiyi [Contribution V. L. Modzalevsky in the formation and development of Ukrainian genealogy] // Bulletin of Dnipropetrovsk University. Series "History and Archeology", 2016. Issue 24 p.99-103. [in Ukrainian].

25. Yas O. V. Markevych Mykola Andriyovych. [Markevich Mykola Andriyovych] // Encyclopedia of the history of Ukraine: in 10 volumes / edited by: V. A. Smoliy (head) and others. ; Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine. K.: Naukova dumka, 2009, T. 6: La -- Mi, p. 512. [in Ukrainian].

26. S.V. Pyatachenko Pelaheya Lytvynova-Bartosh - doslidnytsya narodnoyi kul'tury Sivershchyny [Pelageya Lytvynova-Bartosh - a researcher of the folk culture of the Siver region]// Family secrets of the Siver region. Issue 8, pp. 6-15. [in Ukrainian].

27. Pyatachenko S. Do narodnykh dzherel Sumshchyny: Navchal'nyy posibnyk. [To folk sources of Sumy region: Study guide]. Sumy: McDan Publishing House, 2004, 80 p. [in Ukrainian].

28. Serhiy Pyatchenko. Zarodzhennya fol'klorystychnoyi dumky na Sumshchyni u 19 st. [The origin of folkloristic thought in the Sumy region in the 19th century] - https://history.sumy.ua/ research/article/378-zarodzhenniafolklorystychnoidumkynasumshchyniukhikhst.html [in Ukrainian].

29. O. Potebnia. Ukpayins'ki pisni [Ukrainian songs] / arranged. and author prev. O. S. Ballina. - St. Petersburg: [Typ. F. Stellovsky], 1863, 125 p. [in Ukrainian].

30. Sumtsov Mykola Fedorovych [Mykola Fedorovych Sumtsov] / Encyclopedia of the History of Ukraine: in 10 volumes / editor: V. A. Smoliy (head) and others. ; Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine. K.: Naukova dumka, 2012, T. 9: Supplementary S, p. 906. [in Ukrainian].

31. Sumtsov M.F. Slobozhany. Istorychno-etnohrafichna rozvidka. [Slobozhany Historical and ethnographic research]. Kharkiv: Publishing House "Soyuz" of the Kharkiv Credit Union of Cooperatives, 1918, 238 p. [in Ukrainian].

32. Sumtsov N. F. Ocherki narodnogo byta: (iz etnogr. ekskursii 1901 g. po Akhtyrskomu uyezdu Khar'kov. gubernii) [Essays on folk life: (from the ethno-excursion of 1901 in the Akhtyrsky district of Kharkov province)]. H.: Tipo-Lithograph. ” Print. Delo”, 1902, 57 p. [in Russian].

33. Sumtsov N. F. Khleb v obryadakh i pesnyakh. [Bread in rituals and songs]. H.: Type. M. F. Zilberberg, 1885, 140 p. [in Russian].

34. Sumtsov N. F. Mestnyye nazvaniya v ukrainskoy narodnoy slovesnosti [Local names in Ukrainian folk literature]: ed. ed. "Kyiv. Antiquities. Kiev: Type. A. Davidenko, 1886. - 34 p. [in Russian].

35. Sumtsov N.F. Ocherki narodnogo byta (iz etnograficheskikh ekskursiy 1901 goda po Akhtyrskomu uyezdu Khar'kovskoy gubernii) [Essays on folk life (from ethnographic excursions in 1901 in the Akhtyrsky district of the Kharkov province)] // Collection of the Kharkov Historical and Philological Society. X., 1902, T. XIII, p.57. [in Russian].

36. Sumtsov N.F. O nekotorykh pamyatnikakh stariny Akhtyrskogo uyezda, Khar'kovskoy gubernii [About some ancient monuments of the Akhtyrsky district, Kharkov province] // Proceedings of the XII archaeological congress in Kharkov. 1902 Moscow, 1905, vol. III, p. 234. [in Russian].

37. Redin E.K. Obsledovaniye v 1901 godu tserkovnykh drevnostey khramov Akhtyrskogo, Sumskogo i Lebedinskogo [Examination in 1901 of church antiquities of the temples of Akhtyrsky, Sumy and Lebedinsky] // Proceedings of the XII Archaeological Congress in Kharkov in 1902: In 3 vols. M., 1905, V.3, p. 273. [in Russian].

38. A. Lazarevsky Sola Konotopskogo uyezda. Opyt istorii yuzhnorusskikh sol [Villages of the Konotop district. Experience in the history of South Russian villages] // Notes of the Chernigov Provincial Statistical Committee, 1868, book. 2, p. 149 - 340. [in Russian].

39. Al. Lazarevsky. Istoriko-statisticheskiye svedeniya o naselennykh mestnostyakh Konotopskogo uyezda. [Historical and statistical information about the populated areas of the Konotop district]. Kyiv: Printing house of K. N. Milevsky, 1890, 24 p. [in Russian].

40. Konotops'kyy mis'kyy krayeznavchyy muzey imeni O. M. Lazarevs'koho (do 110-richchya z dnya zasnuvannya muzeyu v misti Konotopi). [Konotop city museum of local history named after O. M. Lazarevskii (to the 110th anniversary of the foundation of the museum in the city of Konotop)]. [Prospect] (author of the text A. V. Metla, photo M. M. Ganzi), Konotop, 2010. [in Ukrainian].

41. Modzalevskyi V. Huty na Chernihivshchyni [Huts in Chernihiv region] / edited by and with prev. M. Bilyashivskyi; Ukraine Acad. Sciences, Archaeol. com., From an artist In Kyiv: Out of print. Ukraine Acad. Sciences, 1926, 191 p. [in Ukrainian].

42. Litvinova P. Ya. Yuzhno-russkiy narodnyy ornament. Chernigovskaya guberniya: uyezdy Konotopskiy, Krolevetskiy, Novgorod-Siverskiy i Starodubskiy. [South Russian folk ornament. Chernihiv province: Konotop, Krolevetsky, Novgorod-Siversky and Starodubsky counties]. Kharkiv. 1902. Issue. 2, 19 p. [in Russian].

43. Litvinova P.Ya. Yeshche o starinnykh traktakh" i dorogakh" v" Yuzhnoy Rossii [More about ancient tracts and roads in South Russia]. Kievan antiquity, 1883, No. 3, p. 682-683. [in Russian].

44. Litvinova P. Ya. Dva soobshcheniya po chasti narodnikh verovaniy: Krinitsa - boginya plodorodiya u severyan. [Two reports on folk beliefs: Krinitsa is the goddess of fertility among the northerners]. Kievan antiquity, 1884, No. 4, p. 695-697. [in Russian].

45. Litvinova P.Ya. Kak sazhali v starinu lyudey starykh na lubok. [How old people were put on a splint in the old days]. Kievan antiquity, 1885, No. 6, p. 354-356. [in Russian].

46. Litvinova P. Ya. Zakrutki i zalomy. [Twisting and creases]. Kievan antiquity, 1899, No. 6, pp. 139-141. [in Russian].

47. Litvynova P.Ya. Vesil'ni obryady ta zvychayi u seli Zemlyantsi Hlukhivs'koho povitu u Chernihivshchyni. Materialy do ukrayino-rus'koyi etnolohiyi. [Wedding rites and customs in the village of Zemlyantsi, Glukhiv district, Chernihiv region. Materials for Ukrainian-Russian ethnology]. Lviv, 1898, Volume 3, 1900, p. 71-173. [in Ukrainian].

48. Pyatachenko S. «Na nyvi rozumu ne mozhna nam vidstavaty» (Abramov I. Z istoriyi ta kul'tury selyshcha Voronizh. Fol'klorno-etnohrafichni ta krayeznavchi narysy). ["We cannot lag behind in the field of reason" (I. Abramov. From the history and culture of the village of Voronezh. Folklore, ethnographic and local history essays)]. Sumy: McDan, 2007, p. 5-13. [in Ukrainian].

49. I. Abramov. Chto govoryat zabytyye mogily. [What do the forgotten graves say?] St. Petersburg, 1912. B.M. Wolf Publishing House, 175 p. [in Russian].

50. Abramov I. Chernigovskiye malorossy. Byt i pesni naseleniya Glukhovskogo uyezda (etnograficheskiy ocherk). [Chernihiv Little Russians. Life and songs of the population of the Glukhovsky district (an ethnographic essay)]. SPb., 1905, 41 p. [in Russian].