Етнографічна спадщина кримських караїмів у фондах Бахчисарайського історико-культурного заповідника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етнографічна спадщина кримських караїмів у фондах Бахчисарайського історико-культурного заповідника

Д.А. Прохоров

Анотації

У статті розглядається сучасний стан етнографічної частки караїмської колекції у фондах Бахчисарайського історико-культурного заповідника в контексті реконструкції минулого корінних народів Криму і збереження їх історико- культурної спадщини.

Ключові слова: караїми, етнографічна спадщина, музейна та пам'яткоохоронна справа в Україні.

Прохоров Д.А. Этнографическое наследие крымских караимов в фондах Бахчисарайского историко-культурного заповедника

В статье рассматривается современное состояние этнографической части караимской коллекции в фондах Бахчисарайского историко-культурного заповедника в контексте реконструкции прошлого коренных народов Крыма и сохранения их историко-культурного наследия.

Ключевые слова: караимы, этнографическое наследие, музейная и памятникоохранная деятельность.

Prokhorov D.A. Crimean Karaite's ethnographical heritage in the collection of the Bakhchisaray Historical and Cultural Preserve

In article the current state of ethnographic part of a karaite's collection in funds ofthe Bakhchsarai historical and cultural reserve in a context of reconstruction of the past of indigenous people of the Crimea and preservation of their historical and cultural heritage is considered.

Key words: Karaites, historic and cultural heritage, Karaite's houses of prayer "kenases", sites 'protective campaign.

Різним аспектам дослідження історико- культурної спадщини караїмів, що мешкали на території колишньої Російської імперії, присвячено публікації П.Я. Чепуриної, Б.С. Єльяшевича [1; 2, 181-195], М. Мореловського [3, 37-87], О.М. Алпашкіної [4, 12-17], Г.Ю. Полканової, О.М. Шульженко [5, 118-122], С.Н. Абдураманової [6, 4-11], Г Загряцкайте [7, 204-221] та ін. Але попри те, що раніше вже робилися спроби публікації матеріалів про експонати етнографічної частини караїмської колекції Бахчисарайського історико- культурного заповідника (БІКЗ) [8, 141-150; 9, 9-112], здійснені вони були без використання відповідної методики і аналізу.

Предмети з етнографічної частини караїмської колекції БІКЗ представлено, в основному, видами виробів з орнаментованої тканини. За думкою П.Я. Чепуриної, "в епоху кримських ханів навчання орнаментному шитву було долею не лише жінок, але і чоловіків. Вишивальники - "казаси" - складали навіть зареєстровані цехи ремісників" [1, 38]. Вони займалися такими складними і трудомісткими різновидами робіт, як виготовлення чепраків для коней, похідних наметів для ханів, великих, т. зв. "пристінних" подушок диванів ("чатма йастикъ") для ханського палацу у Бахчисараї (уздовж стін кімнат палацу було розташовувано дивани, на яких сиділи члени ради кримського хана, "Дивана"). З числа караїмських жінок-вишивальниць і ткаль у кінці XVIII ст. дуже популярною була дочка Моше Єрушалмі Мурат (Вірменський Базар (?) - 1773 р., Чуфут-Кале). За словами Б.С. Єльяшевича, вона займалася "виробленням різного роду витончених тканин і вишивок "чичитов", елементу одягу караїмського духовенства під час молитов" [10, 52]. етнографічний караїмський заповідник

Серед мешканців Криму було широко поширеним орнаментне шитво "каснак" - "тамбурна" техніка постійно контактували з єдиновірцями з Близького Сходу (зокрема, з караїмськими громадами Дамаску і Багдада), і "часто-густо замовляли там для своїх молитовних домів такі килими" [1, 40].

Жіноча кофтина ("кирха") з караїмської виставки музею, м. Бахчисарай, 1927-1936рр. (фотонегатив, КП № 4294/888)

Ще одним різновидом декоративного шитва було аплікаційне, яке отримало найбільше поширення серед кримських татар-жителів Південного Берега, а також серед караїмів і вірмен Криму. Ця техніка застосовувалася для вироблення килимів, якими покривали стіни кімнат, підлоги в караїмських молитовних будинках "кенасах" [1, 42]. Орнаментальне шитво "пул" (при цій техніці металеві блискітки срібла або золота нашивалися на предмет по накресленому заздалегідь візерунку) використовувалося при виготовленні "марама" (покривала для наречених), "фесів" (чоловічих і жіночих шапочок з прикрасами) та "кисе" (кисетів). За словами П.Я. Чепуриної, шитво перлинами і бісером було "надзвичайно поширено серед заможних татар і караїмів" [1, 42].

Для певних районів Кримського півострова були характерні різні найменування видів техніки, що вживалася при ткацтві і вишиванні. Так, наприклад, такий поширений серед караїмів і кримських татар простий технічний вид орнаментного ткацтва, як "атма" (з кримськотатарської - "тканина") носив назву: в степовому районі - "атма орнеги сепме"; у гірському і південно-бережному - "атма орнеги сачма" (у караїмів - "сечме"), що означало "тканину з малюнком розсипом, урозкид". При такій техніці малюнок розташовано по тканині і виконано не злито, а "врозсип"; нитка самого малюнка кольорова і щільніша за нитки тканини [11, 73].До 1930-х рр. в "Караїмському відділі" Бахчисарайського музею було зібрано досить велику етнографічну колекцію - про її склад можна судити по фотонегативах, що збереглися у фондах музею (кП №№ 4291, 4292, 4293, 4294, 4295, НВ №№ 11505, 11506). Так, наприклад, в експозиції відділу були представлені: три жіночих "кирхи" або "салтамарки" (жіночий короткий піджак або куртка з широким рукавом без ґудзиків; вироблялися кирхи, зазвичай, з темно-синьої, темно-зеленої, темно-червоної або коричневої тканини, а частіше за все, з той, що мала кавовий колір - і, в основному, з оксамиту - та вишивалася золотими нитками складним рослинним або геометричним візерунком; краї рукавів і комір оторочувалися хутром), дитяча сорочка з косим коміром ("кольмек", "кульок") [12, 718; 13, 19; 14, 48-51], молитовний шарф караїмського священнослужителя ("чичит"), кисет, дитяча колиска - "бешик" (за караїмськими звичаями, її кріпили тільки дерев'яними цвяхами), три "килими", великий металевий піднос ("сіні"), металева миска ("тепсі"), пристінні подушки ("чатма йастикъ"), покривала на них, декілька "бахча" (відрізів тканини у формі квадрата, що використовували в якості серветки, шалі або вузла, в який завертали одяг, білизну та ін.) [15, 195], а також дерев'яний диван ("сет"). Такі сети, зазвичай, мали 2 м в довжину і 1 м завширшки, і стояли на маленьких (8-10 см) ніжках, без спинок. Сети накривали "мандаром" (матрацом, набитим овечою шерстю), а зверху - килимом, уздовж стін обкладали подушками, також набитими овечою шерстю. У ящики сетів вдень прибирали постільне приладдя. Відзначимо також, що жителі Бахчисараю сетом називали глиняне підвищення, що тягнулося на висоті 18 см уздовж внутрішньої частини стін будинку [16, 10].

Проте з вищезгаданих експонатів сьогодні у фондах БІКЗ, згідно опису, числяться тільки килим ручної роботи, а також столик, люстра і стіл.

Щодо килима (КП N° 3051/760), то при проведенні в 2010 р. паспортизації співробітниками БІКЗ було з'ясовано, що екземпляр, який зберігається сьогодні в колекції (раніше записаний як предмет майна "Будинку для прийому гостей" в Чуфут- Кале), не автентичний, оскільки його зовнішній вигляд і розміри не співпадають з наявним в каталозі описом. Очевидно, що його було замінено іншим килимом, проте відомостей про те, коли саме це сталося, немає.

Як повідомляв перший директор Бахчисарайського музею УА. Боданинський, на початку 1927 р. з музейного фонду в основну колекцію поступила партія старовинних килимів без ворсу. Загальною їх особливістю були схематичні рослинні і побутові мотиви, а переважаючою колірною гаммою - інтенсивний темно-синій оксамитовий, жовтий, "рудий" і коричневий кольори.

Були присутніми на малюнках килимів і відтінки: бірюзовий, рожевий, зелений, кремовий зі світлим тоном самої шерсті. Забарвлення килимів робилося рослинними мінеральними і тваринними фарбами [17, 66-70]. Часто в орнаментальному малюнку килимів зустрічалося поєднання античного малюнка меандру з характерною закавказькою і середньоазіатською килимовою деталлю - "гюль" (трояндою), зрідка трансформованою по краях в круті і сильно видатні завитки "кис", або "киш" ("краб") [18, 103-105; 19, 9, 10]. Судячи із зображення на фотонегативі, який датовано початком XX ст. із зображенням повстяних килимів з кенаси Чуфут-Кале (КП № 5076/118), можна констатувати, що вони були виконані в тій же техніці, з чергуванням геометричного (великі і малі ступінчасті ромбовидні фігури, деякі з них вписані в квадрати) і рослинного орнаментів (стилізація тюльпана, троянд); орнаментальні композиції - без виділеного центру, що "нескінченно" тривають.

У етнографічній частині караїмської колекції є верхівка фесу ("тобелик фесі") - традиційного караїмського і кримськотатарського жіночого головного убору. Оксамитовий, зазвичай бордового кольору фес, вишитий золотом або сріблом, іноді прикрашений дрібними золотими монетами (алтин) і покритий круглою з візерунками пластиною золотого кольору ("фес кьалпаг'ї"), носили караїмські і кримськотатарські жінки. Поверх фесу накидався білого кольору тонкий довгий шарф ("баш марама") з самотканого серпанку з вишивкою по краях, що покривав задню половину голови і шиї [13, 32; 20, 294]. На екземплярі верхівки з колекції БІКЗ (КП № 1775/577), вишитому перлами і канителлю, спорено бахрому. Крім того, зберігся також кисет ("кисе", КП № 11074/Т 1018), що повернувся в колекцію БІКЗ в 2009 р. з Віденського музею в рамках проведення заходів з повернення предметів культурної спадщини [6, 10; 21, 5].

Що стосується меблів, предметів інтер'єру і побуту, в караїмській колекції БІКЗ представлені такі експонати: "курсю", шестигранний столик з горіхового дерева, інкрустований вставками з білої кістки, перламутром, черепахою, кісткою і рогом (висота - 66 см, а діаметр - 64 см; його походження, за музейною легендою - з майна "Будинку для прийому гостей" в Чуфут-Кале); традиційний караїмський піднос "сіні" (мідь, лудіння, кування, гравіювання; висота бортику - 2,5 см, діаметр - 68 см; КП № 778/26) з вигравійованим на внутрішній поверхні написом на івриті: "Я, Йолдуз, син Біньямина <...> рік (5)638 <...>" (тобто, в 1878 р. н.е.) (переклад В. Єльяшевича).

Таким чином, розглянута частина караїмської колекції БІКЗ представлена предметами, що мають безумовну етнографічну і історико-культурну цінність. На жаль, деякі артефакти, що числилися раніше в колекції, були втрачені під час Великої Вітчизняної війни, коли частина майна музею потрапила за кордон в період німецько-фашистської окупації Криму. Після ухвалення закону України "Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей" від 21вересня 1999р.і створення в Україні Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон деякі експонати караїмської колекції повернулися у БІКЗ. Окрім цього, предмети, які відносяться до історії, культури, етнографії і релігії караїмів, що надійшли до музею, довгий час не було поставлено на облік ні в його основний, ні в науково- допоміжний фонди: наприклад, килими і металеві люстри з кенаси Чуфут-Кале використовувалися в службових приміщеннях БІКЗ і також не були внесені у колекційний опис.

Посилання

1. Чепурина П.Я. Орнаментальное шитье Крыма. - М. - Л.: Всесоюзное кооперативное объединенное издательство, 1938. - 63 с.

2. Чепурина П.Я., Ельяшевич Б.С. Караимские брачные договоры "шетары" // ИТОИАЭ. - Симферополь, 1927. - Т 1. - С. 181-195.

3. Morelowski M. Tkaniny Ludowe Karaimskie a sprava pochodzenia Karaimow krymskih і polskich // Mysl karaimska - Wilno, 1934. - Zeszyt 10. - S. 37-87.

4. Алпашкина О.Н. Просветительская, охранная деятельность и этнографические исследования Бахчисарайского музея в первые десятилетия советской власти // Этнография Крыма XIX-XXI вв. и современные этнокультурные процессы. / Отв. ред. М.А. Араджиони, Л.А. Науменко. - Вып. 3. - Симферополь, 2012. - С. 12-18.

5. Полканова А.Ю., Шульженко О.Н. Материалы по крымским караимам (карайлар) в Центральном музее Тавриды // Этнография Крыма XIX-XXI вв. и современные этнокультурные процессы. / Отв. ред. М.А. Араджиони, Л.А. Науменко. - Вып. 3. - Симферополь, 2012. - С. 118-122.

6. Абдураманова С.Н. К вопросу о возврате культурных ценностей Бахчисарайскому историко-культурному заповеднику Венским этнографическим музеем // Этнография Крыма XIX-XXI вв. и современные этнокультурные процессы. / Отв. ред. М.А. Араджиони, Л.А. Науменко. - Вып. 3. - Симферополь, 2012. - С. 4-11.

7. Загряцкайте А. Наследие караимского народа в экспозиции и фондах караимского музея в Тракае // Karaj kiunlari. Наследие караимов в современной Европе / Ред. М. Абкович, Г. Янковский. - Wroclaw: Bitk, 2004. - С. 204-221.

8. Полканова А.Ю. Крымскокараимские этнографические и религиозные предметы в фондах БГИКЗ // Сборник докладов научно-практической конференции, посвященной 90-летию со дня открытия Бахчисарайского музея. - Симферополь: ДОЛЯ, 2007. - С. 141-150.

9. Крымские караимы. Материалы по истории и культуре в Бахчисарайском заповеднике: каталог / Сост. А.Ю. Полканова, О.Н. Алпашкина. - Симферополь, 2013. - 114 с.

10. Ельяшевич Б.С. Караимский Биографический словарь (от конца XVIII века до 1960 г.) // Караимы. Материалы к серии "Народы и культуры"; Под ред. М.Н. Губогло, А.И. Кузнецова, Л.И. Миссоновой. - М., 1993. - Вып. xIv, кн. 2. - 238 с.

11. Чепурина П.Я. Орнаментное тканье крымских татар // ИТОИАЭ. - Симферополь, 1929. - Т 3 (60). - С. 73-77.

12. Бухтоярова В.А. Детский костюм крымских татар по изобразительным источникам первой половины XIX в. // Материалы по истории, археологии и этнографии Таврии; Отв. Ред. А.И. Айбабин, В.Н. Зинько. - Вып. XVII. - Симферополь- Керчь, 2012. - С. 714-741;

13. Рославцева Л.И. Одежда крымских татар конца XVIII - начала XX вв.: Историко-этнографическое исследование. - М.: Наука, 2000.

14. Желтухина О.А. Крымские татары в XIX - начале ХХ века. - Симферополь: Домино, 2008. - 68 с.

15. Чепурина П.Я., Ельяшевич Б.С. Караимские брачные договоры "шетары" // ИТОИАЭ. - Симферополь, 1927. - Т. 1 (58).- С. 181-195.

16. Куфтин Б.А. Жилище крымских татар в связи с историей заселения полуострова (Материалы и вопросы) / Мемуары Этнографического отдела ОЛЕАиЭ. - М.: тип. Тайнинский печатник, 1925. - 58 с.

17. Боданинский УА. Производство шерсти у крымских татар // Крым. - М. - Л.: Госиздат, 1924. - № 1 (6). - Вып. 2. - С. 65-75.

18. Чепурина П.Я. Татарская вышивка // Культура и искусство. - М., 1936. - № 2. - С. 103-105.

19. Желтухина О. Амальгама природы: искусство вышивки крымских татар // Qasevet. - 1998. - №1 (26). - С. 8-12.

20. Заатов И. Крымскотатарское декоративно-прикладное и изобразительное искусство (Генезис, эволюция и современное состояние). - Симферополь: Тарпан, 2003. - 336 с.

21. Алпашкина О. Возвращение домой экспонатов. Трудная работа по возврату культурных ценностей в Бахчисарайский музей продолжается // Къырым. - 2010. - № 1. - 13 января: (Къырымкъарайлар. - 2010. - № 1 (63). - С. 5.

Размещено на Allbest.ru