Історико-географічні особливості формування середовищ зарубіжних українців

Размещено на http://allbest.ru

4

УДК 39:911.3

Історико-географічні особливості формування середовищ зарубіжних українців

Андрій Зубик

Вступ

Постановка проблеми. Дослідження середовища закордонних українців, причин його виникнення, умов його функціонування, перспектив розвитку є важливим завданням, по-перше тому, що ця тема довгий час була забороненою, по-друге, закордонне українство відіграє важливу роль у міжнародних контактах нашої країни, по-третє, через високий рівень безробіття значна кількість українців виїжджає за кордон з метою заробітку, поповнюючи закордонне українство в країнах світу.

Географічне дослідження зарубіжних українців дасть можливість вдосконалити державну міграційну політику та сприятиме поліпшенню міжнародних зв'язків України.

В дослідженнях зарубіжного українства науковці традиційно використовують поняття «діаспора», акцентуючи увагу на факті розселення українців у різних країнах світу.

Однак, переселяючись в різні країни, мігранти потрапляють в різні середовища, що характеризуються певними параметрами. Найпростіше визначення терміну «середовище» позначує його як сукупність умов існування людини та суспільства. З урахуванням передумов формування території України, частина українців опинилася поза її межами, внаслідок зміни державних кордонів. Проголошення незалежності України, проблеми у економіці призвели до нового «трудового» періоду української еміграції.

Трудових мігрантів важко назвати діаспорою, оскільки факт перебування за кордоном є тимчасовим. Отже, з урахуванням історико-географічних передумов формування української діаспори та фактора встановлення державного кордону доцільно використовувати поняття «середовище зарубіжних українців».

Найвідомішими дослідниками проблем зарубіжного українства загалом та української діаспори, зокрема, є В. Ботушанський, С. Вдовенко, І. Винниченко, В. Євтух, В. Ідзьо, Ф. Заставний, Т. Коломієць, Ю. Лагутов, Т. Лупул, О. Макар, В. Маркусь, Н. Мерфі, М. Пірен, Т. Рендюк, С. Романюк, В. Семко, М. Сополига, В. Трощинський, А. Шевченко, А. Шлепаков та інші.

До найважливіших джерел інформації про зарубіжне українство відносяться монографічні видання «Ukraine a Concise Encyclopedia» [1], «Ukraine and Ukrainians throughout the World» [2], «Зарубіжні українці» [8], «Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах» [9], «Украинцы в мире» [10], «Українці в світі» [15].

Проблематика формування середовищ зарубіжних українців є у статтях М. Бабути [3], М. Дністрянського, Б. Жулканич [6], В. Лопух [12] та багатьох інших. В цих дослідженнях розкриті причини еміграції з України на різних етапах, наведена інформація про середовища зарубіжних українців у країнах світу. Малодослідженим аспектом є міграції українців у періоди, які не вписуються у структуру хвиль.

Потребує розробки типологія країн, де проживають українці. За традицією, яка склалася в українській географічній школі, зарубіжних українців поділяють на західну та східну діаспору, однак це дуже спрощене уявлення.

Наша мета - розробити чітку періодизацію міграцій зарубіжних українців із врахуванням усіх міграційних потоків. В межах цієї періодизації можна краще виділити «хвилі» міграції та міграційні періоди.

Виклад результатів дослідження

Науковці традиційно виділяють чотири хвилі міграцій. Ми пропонуємо виділити міграційні періоди. Актуальність виділення періодів міграції полягає в тому, що за характером перебігу вони відрізняються від хвиль. Поділ на «хвилі» неточно відображає процеси української еміграції.

По-перше, він не враховує періоди між так званими «хвилями», коли відбувалися міграції.

По-друге, термін «хвиля» не зовсім коректний з наукового погляду.

По-третє, вектори руху українських мігрантів не завжди вписувалися в структуру хвиль.

Усього виділяємо сім періодів української еміграції: від середини XVII - до останньої чверті ХІХ ст., ост. чверть ХІХ ст. - 1914 р., 1914-1917 рр., 1917-1939 рр., 1939-1945 рр., 1945-1991 рр., 1991 р. - сучасність. За причинами, головними країнами еміграції та піковими періодами прибуття українців періодизація міграції матиме вигляд (табл. 1).

Таблиця 1

Еміграція українців за межі України за часовими періодами (складено за [ 1, 2, 15])

Незважаючи на класичне трактування початку активної української еміграції, а саме остання чверть ХІХ ст., переміщення українського населення фіксувалися значно раніше.

Наприклад, це заселення українцями територій тогочасних Білгородської та Воронезької губерній. Найбільш масові переселення українців були зафіксовані у 1617, 1638, 1645-1647, 1650-1651, 1659, 1675, а також у 1711-1715 рр. Також українців переселяли на землі Білгородської (пізніше Курської) губернії, Північного Кавказу, Кубані та Далекого Сходу [10, с. 109-113].

Фактично до скасування кріпацтва на території України переселення селян не мали добровільного характеру. Адже вони були власністю поміщика чи держави, які визначали територію та кількість селян, необхідних для переселення. В період ост. чверть ХІХ ст. - 1914 р. розпочинається формування середовищ зарубіжних українців у США, Канаді та країнах Латинської Америки. З огляду на важке економічне становище, активну діяльність вербувальників та розповіді земляків, які повернулися, українці приймають рішення про еміграцію.

В період Першої світової війни обсяги еміграції українців за океан зменшуються з огляду на людські втрати, небезпеку переміщення до портів та руйнування комунікацій в результаті військових дій.

Перша світова війна негативно вплинула на еміграційні процеси, оскільки українська територія стала полем битви, а українці опинилися в складі протилежних ворогуючих країн.

Післявоєнний період (1917-1939 рр.) ознаменувався розпадом двох імперій, у складі яких перебували українські території, та боротьбою українців за незалежність.

Після поразки визвольних змагань та розділ українських територій між Польщею, Румунією, Чехословаччиною та Радянським Союзом, політичними переслідуваннями і важкими економічними умовами почався другий період української еміграції. Варто зазначити, що він мав як заробітчанський, так і політичний характер.

В період Другої Світової війни радянська влада значну частину українців евакуювала в тил. Другим напрямом примусової міграції стала відправка до Німеччини «остарбайтерів» для праці на заводах та фермах. Іншою категорією стали полонені українці, які воювали в складі збройних сил Радянського Союзу.

Зі звільненням території України від німецьких військ значна частину українців було репресовано. Зокрема, це особи, які співпрацювали з німецькою адміністрацією, сім'ї, члени яких перебували в ОУН та УПА. З настанням «хрущовської відлиги» частину з них реабілітували та випустили з таборів, проте створили перешкоди, пов'язані з отриманням документів та поверненням додому [7, с. 112].

Наступний період міграції (1945-1991 рр.) охопив українців, котрих вивезли до Третього Рейху як дешеву робочу силу, солдатів Радянської армії, членів військових формувань, працівників допоміжних органів окупаційної адміністрації, українських політичних емігрантів, переміщених з Польщі, Чехословаччини, Франції та ряду інших країн, бійці в УПА тощо [7, с. 34].

До структури мігрантів третього періоду міграцій варто додати дисидентів та процеси шлюбної міграції [8, с. 47]. Як і у випадку з висиланням за кордон дисидентів та «шлюбної міграції», ці процеси не мали масового характеру, проте варто згадати їх як такі, що мали місце.

Останній період (1991 р. - сучасність) відображає три фундаментальні зміни в житті українського суспільства і сучасного світу в цілому: масова трудова міграція українців стала можливою скасуванню обмеження громадян щодо виїзду за кордон, відбувається в незалежній Україні, виїзди українців на заробітки до інших держав проходять в умовах прискореної глобалізації соціальних відносин.

Переміщення українських трудових мігрантів за кордон є частиною глобальної трудової міграції та важливим чинником налагодження етносоціальних відносин між Україною та країнами призначення українських трудових мігрантів [13, с. 3].

Утворення середовищ зарубіжних українців є результатом дії двох чинників:

1) зміна державних кордонів, що призвела до невідповідності сучасної державної території України українській етнічній території початку ХХ ст.;

2) еміграція та примусове виселення етнічно українського населення за межі своєї етнічної території [5, с. 153].

З огляду на історико-географічні передумови формування середовище зарубіжного українства можна розділити на дві групи:

1) автохтонне українське населення, що проживає (чи проживало) в межах історичних етнічно українських регіонів чи на етнічно змішаних територіях;

2) українська діаспора - групи етнічних українців та осіб українського походження в інших країнах світу, які емігрували або були виселені з етнічної батьківщини [6, с. 127].

З початком четвертого періоду української еміграції до таких середовищ можна додати українських трудових мігрантів. В контексті міграції українського населення пропонуємо здійснити класифікацію країн за періодами міграцій (табл. 2):

Таблиця 2

Типологія країн за схожістю формування середовищ зарубіжних українців та періодами міграцій (складено автором)

На основі типології країн за періодами міграцій країни розподілилися таким чином: у першій групі - десять країн, дві з яких сусіди України, в другій групі - 28 країн, третю групу складають сім країн.

Першу групу складають країни з високим рівнем економічним розвитку, а також найбільші сусіди України, Польща і Росія. Якісно з першої групи виділяється Аргентина. Уже після проголошення незалежності України у цю країну переселилося близько тисячі українців. Сприяла цьому угода про співпрацю між Україною і Аргентиною, укладена під час святкування 100-ліття української діаспори в Аргентині.

До першої групи також зарахований Казахстан, куди протягом чотирьох періодів мігрували українці. Сюди переселялися українці з метою сільськогосподарського освоєння, відправляли спеціалістів для індустріалізації республіки, евакуювали населення в роки Другої світової війни. Також Казахстан був місцем ув'язнення.

Найбільша за кількістю країн друга група включає в себе як країн-сусідів України, так і колишні країни Радянського Союзу. Не враховуючи територій, які опинилися в їх складі внаслідок проведення кордонів, еміграція українців відбувалася сюди періодично внаслідок політичних переслідувань, малоземелля селян тощо (Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Білорусь). закордонний українець діаспора міграція

Четвертий період міграції створив потоки трудових українських мігрантів до Італії, Іспанії, Португалії та Греції. Бельгія, Австралія та Нова Зеландія стали країнами еміграції для українців які знаходилися в таборах для переміщених осіб. Австрія була транзитною країною під час першого періоду міграції, приймала політичну еміграцію під час другого, була місцем зосередження таборів для переміщених осіб.

В третій групі окремою групою виділяються деякі країни Латинської Америки та Мексика, куди емігрували українці з таборів для переміщених осіб. Нині кількість осіб українського походження, які проживають за межами України встановлено лише приблизно.

Значна частина українців зосереджена в Росії, США, Канаді, Молдові, Казахстані, Бразилії, Аргентині, Білорусі, Узбекистані. Численні українські громади проживають також у Румунії, Латвії, Киргизстані, Польщі, Словаччині, Грузії, Австралії, Великій Британії, Франції, Німеччині, Азербайджані, Естонії, Чехії, Литві, Сербії і Чорногорії, Туркменіс- тані, Угорщині, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Таджикистані, Австрії, Вірменії. З урахуванням особливостей формування середовищ зарубіжних українців виділяють такі їхні три типи:

1) українці, що проживають у смузі етнічних кордонів України, але внаслідок проведення державних кордонів опинилися в складі інших держав (Росія, Білорусь, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща);

2) українці, які сформували компактні етнічні масиви (Приуралля, Казахстан, Сибір, Далекий Схід тощо);

3) українці, що дисперсно розселені в інонаціональних масивах. Сюди відносять країни Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Велика Британія, Чехія, Франція, Німеччина), Північної Америки (США, Канада), Латинської Америки (Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай), країни Балтики, Азії, Закавказзя [9].

Отже, середовища зарубіжних українців були сформовані в результаті семи періодів української еміграції. Періоди української еміграції відрізняються за вектором призначення українських емігрантів, характером еміграції та країнами куди емігрували українці.

Середовища зарубіжних українців стали відповіддю на виклики, які постали перед українцями на їхній Батьківщині: безземелля селян, поразка у визвольних змаганнях 20-их рр. ХХ ст., дві Світові війні, репресії, голод та негативна економічна ситуація часів незалежності.

З проголошенням незалежності України розпочався новий період української трудової еміграції, який в дечому схожий на перший період. Проте, на відміну, від ранніх періодів, де переважну більшість емігрантів становили селяни, в сучасній трудовій міграції беруть участь кваліфіковані працівники, науковці, підприємці тощо.

Список використаних джерел

1. Lencyk-Pawliczko A. Ukraine and Ukrainians throughout the World: A Demographic and Sociological Guide to the Homeland and Its Diaspora / A. Lencyk-Pawliczko // University of Toronto Press. - 1994. - 509 p.

2. Markus V. Ukrainians in the United States / V. Markus // Ukraine a Consise Encyclopedia. Ed. by V. Kubijovich. - Toronto, 1971. - Vol. 2. - 1300p.

3. Babuta M.N. Formirovanie ukrainskoi diaspory v Zapadnoi Evrope (konets ХІХ-ХХ vv.) / M.N. Babuta. - Vestnik TGPU. - Vyp. 3(118). - 2012. - S. 76-80. [БабутаМ.Н. Формирование украинской диаспоры в Западной Европе (конец ХІХ-ХХ вв.) /М.Н. Бабута. - Вестник ТГПУ. - Вып. 3(118). - 2012. - С. 76-80].

4. Hodovanska O.M. Novitnia ukrainska diaspora: trudovi mihranty v Italii, Ispanii ta Portugalii / O.M. Hodovanska // Natsionalna akademiia Ukrainy, In-t narodoznavstva NAN Ukrainy. - Lviv. - 2011. - 191 s. [Годовансь- ка О.М. Новітня українська діаспора: трудові мігранти в Італії, Іспанії та Португалії / О.М. Годованська //Національна академія України, Ін-т народознавства НАН України. - Львів, 2011. - 191 с.].

5. Dnistrianskyi M.S. Etnogeografiia Ukrainy /M.S. Dnistrianskyi. - Lviv, 2008. - 232 s. [Дністрянський М.С. Етногеографія України /М.С. Дністрянський. - Львів, 2008. - 232 с.].

6. Dnistrianskyi M. Porivnialnyi analiz etnodemogeografichnykh protsesiv u riznykh hrupakh zarubizhnoho ukraiinstva /M. Dnistrianskyi, B. Zhulkanych // Visnyk Lviv. un-tu. Ser. geogr. - Vyp. 36. - 2009. - S. 127-139. [Дністрянський М. Порівняльний аналіз етнодемогеографічних процесів у різних групах зарубіжного українства /М. Дністрянський, Б. Жулканич //Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - Вип. 36. - 2009. - С. 127-139.].

7. Zapadniuk S.O. Mihratsii naselennia Ukrainy: peredumovy, dynamika ta naslidky rozvytku / S.O. Zapadniuk // K., 2011. - 240 s. [Западнюк С.О. Міграції населення України: передумови, динаміка та наслідки розвитку /С.О. Западнюк //К., 2011. - 240 с.

8. Zarubizhni ukraintsi / S.Yu. Lazebnyk, L.O. Leshchenko, Yu.I. Makar. - K. - 1991. - 352 s. [Зарубіжні українці / С.Ю. Лазебник, Л.О. Лещенко, Ю.І. Макар. - К. - 1991. - 352 с.].

i. Zastavnyi F. D. Ukrainska diaspora: rozselennia ukraintsiv u zarubizhnykh krainakh / F.D. Zastavnyi. - Lviv. -1991. - 119 s. [Заставний Ф.Д. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах/ Ф.Д. Заставний. - Львів. - 1991. - 119 с.].

9. Kabuzan V.M. Ukraintsi v mire: dinamika chislennosti i rasseleniia. 20-e gody XVIII veka -1989 god: formirovanie etnicheskikh i politicheskikh granits ukrainskogo etnosa / V.M. Kabuzan // In-t ros. istorii RAN. - M.: Nauka. - 2006. - 658 s. [Кабузан В.М. Украинцы в мире: динамика численности и расселения (20-е годы ХVШ века - 1989 год): формирование этнических и политических границ украинского этноса /В.М. Кабузан // Ин-т рос. истории РАН. - М.: Наука. - 2006. - 658 с.].

10. Kuras I. F. Etnopolitologiia. Pershi kroky stanovlennia / I.F. Kuras // K.: Geneza, 2004. - 736 s. [Ку- рас І. Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. /1. Ф. Курас //К.: Генеза, 2004. - 736 с.].

11. Lopukh V. «Nova khvylia» emigratsii do SShA: ekonomichno-sotsialni aspekty / V. Lopukh // «Diaspora yak chynnyk utverdzhennia derzhavy Ukraina u mizhnarodnii spilnoti: suchasnyi vymir, proektsiia u maibutnie»: materialy III mizhnar. konf. (m. Lviv, 23-25 chervnia 2010 roku). - Lviv, 2010. - 591 s. - S. 65-75. [Лопух В. «Нова хвиля» еміграції до США: економічно-соціальні аспекти / В. Лопух // «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція у майбутнє»: матеріали ІІІ міжнар. конф. (м. Львів, 23-25 червня 2010року). - Львів, 2010. - 591 с. - C. 65-75].

12. Markov I.H. Ukrainska trudova migratsiia kintsia ХХ - pochatku ХХІ stolit: dynamika etnosotsialnoho protsesu: avtoref. dys. na zdobuttia naukovoho stupenia kandydata istorychnykh nauk / I.H. Markov. - Lviv. - 19 s. [Марков І.Г. Українська трудова міграція кінця ХХ - початку ХХІ століть: динаміка етносоціального процесу: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук / І.Г. Марков. - Львів. - 19 с.].

13. Marunchak M. Ukraintsi v SRSR poza kordonamy URSR / M. Marunchak. - Vinnipeg, 1974. - 256 s. [Марун- чак М. Українці в СРСР поза кордонами УРСР /М. Марунчак. - Вінніпег, 1974. - 256 с.].

14. Troshchynskyi V.P. Ukraintsi v sviti / V.P. Troshchynskyi, A.A. Shevchenko. - K.: Alternatyvy, 1999. - T. 15. - 352 s. [Трощинський В.П. Українці в світі / В.П. Трощинський, А.А. Шевченко. - К.: Альтернативи, 1999. - Т. 15. - 352 с.

Анотація

УДК 39:911.3 (=161.2:1-87)

Історико-географічні особливості формування середовищ зарубіжних українців. Андрій Зубик

Причинами масового переміщення людей є економічні негаразди, переслідування через політичні погляди, належність до певного етносу чи релігії. Українці не стали винятком, і досі в пошуках кращої долі емігрують.

В результаті чого в деяких країнах сформувалися середовища зарубіжних українців. В статті подано новий погляд на класифікацію української еміграції. Традиційно виділяють чотири так звані «хвилі» міграції. До структури міграції додано три періоди, які не вписуються в структуру так званих «хвиль» - сер. XVII ст. - ост. чверть ХІХ ст., 1914-1917 та 1939-1945 рр. Здійснено типологію країн за схожістю формування середовищ зарубіжних українців за періодами міграції. Встановлено країни призначення українських емігрантів за часовими періодами.

Ключові слова: «хвиля» міграції, період міграції, еміграція, переселення, діаспора, середовище зарубіжних українців, українська трудова міграція.

Аннотация

Историко-географические особенности формирования сред зарубежных украинцев. Андрей Зубык.

В структуру миграции добавлено три периода, которые не вписываются в структуру так называемых «волн» - сер. XVII в. - посл. четверть XIX в., 1914-1917 и 1939-1945 гг. Осуществлена типология стран по сходству формирования сред зарубежных украинцев по периодам миграции. Выявлены страны назначения украинских эмигрантов по временным периодам.

Ключевые слова: «волна» миграции, период миграции, эмиграция, переселение, диаспора, среда зарубежных украинцев, украинская трудовая миграция.

Annotation

Historical and geographical features of the formation of Ukrainian foreign environment. Andriy Zubyk.

The reasons for the mass movement of people are economic hardship, persecution for political opinions, and membership of a particular ethnic group or religion. Ukrainians were no exception, and still emigrate in search of a better fate. As a result, in some countries had formed Ukrainian foreign environment.

The paper presents a new look at the classification of Ukrainian emigration. Traditionally, there are four so-called «wave» of migration. To the structure of migration added three periods that do not fit into the structure of the so-called «waves» - middle XVII - last quarter of the XIX century, 1914-1917 and 1939-1945. Described the typology of similarity formation Ukrainian foreign environments and migration periods. Found country of destination Ukrainian immigrants into time periods.

Studying of migration processes of Ukrainians is a research subject of many scientists. During the long period this topic was not so popular among Ukrainian researchers and what more - it was prohibited. Societies of Ukrainians abroad play important role in international connections between Ukraine and the countries where they live.

As a usual, the history of emigration from Ukraine is divided into four, so called, “waves”. Such method doesn't admit an emigration of Ukrainians between these “waves”, that's why this division is not correct. Appropriate to allocate migration periods, characterized by similarity factors that shaped the migration. Total of seven selected from the middle of XVII - the last quarter of the XIX century, last quarter of the XIX century. - 1914, 1914-1917, 1917-1939, 1939-1945, 1945-1991, 1991 - present.

The society's formation of Ukrainians abroad happens due to the changing borders and migration. On the basis of studied sources, dedicated to Diaspora, marked the peak of activity and the main countries where Ukrainians migrate to.

An actual task for Ukrainian geographical science is elaboration of countries division where Ukrainians live taking into consideration the historical-geographical preconditions of establishing.

Countries surveyed by the Ukrainian migration feature are divided into three groups. The first group consists of countries in which during the twentieth century. Ukrainian migration occurred in all periods of migration in UK, Canada, USA, Poland and others. The second - a Ukrainian who moved into a period / periods: Spain, Italy, Portugal, Australia, Brazil, Argentina. Third - countries where was Ukrainian emigration, but later Ukrainian moved to the other countries: Chile, Venezuela, Denmark and the Netherlands.

Key words: «wave» of migration, period of migration, immigration, diaspora, Ukrainian foreign environment, Ukrainian labor migration.

Размещено на Allbest.ru