Культура та побут пізньосередньовічної Волині (за даними археологічних джерел)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУЛЬТУРА ТА ПОБУТ ПІЗНЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ВОЛИНІ (ЗА ДАНИМИ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДЖЕРЕЛ)

Пословська А.В.,

старший лаборант кафедри документознавства і музейної справи, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки (Україна, Луцьк), poslovska91@gmail.com

Охарактеризовано культурне життя та побут пізньосередньовічної Волині. Підтверджено, що у розвитку культури все більше проявились елементи західної, католицької культури, при збереженні політичних елементів східної, православної, у місцевого автохтонного населення. У живописі збереглися прояви старої візантійської культури. Для пізньосередньовічної Волині цього періоду характерні значні зміни у побуті її мешканців. У цей час з'явились нові системи обігріву житлових приміщень (кахлі). Археологічні джерела добре відображають зміни у харчуванні тогочасних людей, що відобразилось у поширенні тушіння. Помітною рисою нової побутової культури було поширення тютюнопаління, що археологічно зафіксованознахідками керамічних чистин люльок.

Ключові слова: культурний розвиток, повсякдення, церква Іоана Богослова, побут, кахлі, корчма, люльки, археологічні джерела.

The article is devoted to the characteristic of the culture and mode of life of the late medieval Volyn. It is confirmed that in the development of the local native population culture more and more elements of the western, Catholic culture, have become visible. At the same time, the political elements of the eastern, Orthodox culture were still preserved. The pictorial art preserved signs of the ancient Byzantine culture. Significant changes in the mode of life of inhabitants of the late medieval Volyn are characteristic of this period. At this time, new heating systems for the habitable buildings named «kahli» (tile) appeared. The archeological sources perfectly reflect the changes in the nutrition of the people of that time, 'which were displayed in the spreading of stewing and frying. The main feature of the new household culture is the expansion of tobacco smoking, 'which is documented by the archeological finds of the ceramic parts of tobacco pipe.

Keywords: cultural development, everyday life, the church of Iona the Theologian, life, tile, tavern, tobacco smoking, archaeological sources.

В історичний науці актуальними залишаються питання культурного розвитку пізньосередньовічної Волині, а особливого значення набувають дослідження повсякденного життя. Це питання відносно добре висвітлене у писемних джерелах, проте побут слабо відображений за матеріалами археологічних джерел. Тому існує значна потреба у залученні останніх для дослідження культурного життя пізньосередньовічної Волині. Окрім пізнавального аспекту археологічних джерел важливий також ілюстративний. Саме вони дають можливість наочно уявити вигляд середньовічного волинського повсякдення.

Проблеми культурного розвитку пізньосередньовічної Волині стали об'єктом вивчення таких науковців, як М. В. Малевська [9; 10], М. М. Кучинко [7] та ін. Побутові новації Волині цього періоду охарактеризовані у статтях С. Д. Панишка [12; 13].

Мета статті - показати європейський характер волинської пізньосередньовічної культури при збереженні помітних візантійських та появі східних елементів.

Основною особливістю, яка визначала культурне життя пізньосередньовічної Волині стала поява елементів західної (католицької) культури при збереженні східної (православної).

На початку XV ст. на Волині поширюється католицтво. У Луцьку католики становили добре організовану окрему громаду. їх головним храмом був Кафедральний костел Святої Трійці (на подвір'ї монастиря шаріток), який не зберігся до нашого часу.

Не зважаючи на те, що Велике князівство Литовське було католицькою державою, основною церквою Луцького замку до XVI ст. була православна церква Іоана Богослова. Вона була головним православним собором всієї Волині литовського періоду. Вперше ця церква згадана у дарчій грамоті Любарта Гедиміновича 1322 р., де названа соборною. Церква Іоана Богослова не збереглася до нашого часу, тому всі наші знання про її конструкції базуються на археологічних дослідженнях М. В. Малевської. Вона виявила залишки церкви, і не лише фундамент, але й стіни. На основі аналізу техніки і будівельного матеріалу дослідниця зробила висновок, що церкву збудував Ярослав Ізяславович, який правив у Києві, а 1175 р. повернувся до Луцька, куди, напевно, привіз київських майстрів [10, с. 134].

Особливістю церкви Іоана Богослова була те, що вона ще не мала іконостасу, а вівтар не був відгороджений від основного простору. На вівтарній перегородці луцької церкви відсутні залишки конструкцій для кріплення ікон. Тобто у другій половині XIV ст. на початку XV ст. вівтарна перегородка церкви Іоана Богослова являла собою низький цегляний парапет, над яким розміщувався іконостас [10, с. 140]. Такий висновок М. В. Малевська зробила на основі археологічних досліджень.

У XIV ст. був проведений ремонт церкви Іоана Богослова, була покладена підлога з квадратних керамічних плит із зеленою поливою, облаштовано нову вівтарну перегородку, новий престол і синтрон, а також інтер'єр оформлено фресками [10, с. 138-142]. Ремонт храму, ймовірно, можна пов'язати з діяльністю князя Любарта, якого в писемних джерелах називають фундатором замку. У XVI ст. церкву знову ремонтували, були добудовані контрфорси та одна прибудова.

У живописі Волині досліджуваного періоду зберігаються помітні прояви старої візантійської культури. Це підтверджує фрескове зображення Ісуса Христа, зібране зі шматочків, яке датується XIV ст. - початком XV ст. [9, с. 306]. М. В. Малевська, слідом за Ю. Г. Маяковим, зображення Христа за манерою живопису відносить до нового напряму, який виник у середині XIV ст. під впливом візантійського мистецтва палеологового періоду, а особливо в результаті контактів з мистецькими периферіями Візантійської імперії - Македонії, Сербії, Болгарії [11].

Відомості про духовну культуру волинян доповнює археологічна інформація про волинські монастирі цього періоду. У цей період була споруджена Успенська церква монастиря у с. Зимне. Археологічні дослідження А. В. Прахова показали, що будівельна цегла храму тотожна цеглі башт та стін XV-XVIII ст., що оточують церковний двір [5, с. 136].

З писемних джерел відомо про існування монастиря XV ст. князів Сангушків у с. Яревище Старовижівського р-ну Волинської обл. Виявлений тут керамічний матеріал (форма вінчиків, рідкість застосування поливи) та нумізматичний матеріал вказують на датування пам'ятки XV-XVI ст. [З, с. 118].

Означений період характеризують широкі побутові інновації. Зокрема, це покращення харчування населення, що сприяло поліпшенню його здоров'я та збільшенню витривалості. У XIV ст. відбулись зміни у технології приготування їжі, що встановлено за змінами форм посудин та способу ізоляції їх внутрішнього простору. Підтвердженням застосування спеціальних керамічних покришок є специфічна форма вінчиків із заглибленням з внутрішнього боку для покришки частини кухонного посуду, що побутував у цей період [12, с. 135]. Застосування покришки робило можливим такий процес приготування їжі, як тушіння.

У XIV ст. відбувалось масове поширення та зміна форми сковорідок. Зростала їх глибина, завдяки чому збільшився об'єм. Також зростає їх мобільність через наявність пустотілої ручки, в яку вставлявся дерев'яний держак. Нові сковорідки мали, як-правило, три ніжки, що давало можливість готувати не лише на черені, але й на вугіллі [13, с. 344]. Ці зміни у вигляді сковорідок дозволяли скоротити час приготування їжі та оптимальніше використовувати тепловіддачу печі.

Прогресивним явищем у технології термічної обробки продуктів у XIV ст. було поширення поливи на внутрішній поверхні посуду. Вона уповільнювала процес випаровування вологи із зовнішньої поверхні горщика, що модернізувало процес тушіння [13, с. 345]. У XIV ст. відбулись зміни у технології приготування їжі, які були зумовлені як процесом покращення побутових умов так і зміною сировини для приготування їжі.

У XIV-XV ст. змінюється принцип опалення приміщення. Для опалювання приміщень на Волині з'являються печі, вкриті кахлями. Вони використовувалися як вставки у печах, були різними за формою і орнаментом. Перші кахлі були горшковидні. У XV ст. поширюється новий мисковий тип кахлів, а на рубежі XV-XVI ст. з'являються перші коробчасті кахлі з орнаментованою лицевою пластиною на зразок сучасних [15, с. 49]. Така конструкція довше зберігала тепло.

Велика колекція кахель знайдена у с. Шепель Луцького р-ну Волинської обл. Серед них як крупні фрагменти, так і цілі екземпляри, а також навершя (коронки) печі двох типів. Окремо відзначимо колекцію з 31 кахлю XVII-XVIII ст., які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею [14,с. 200].

У м. Луцьку збереглася кахля із сюжетом «Кликун», на якій зображено представника влади міста [15, с. 50]. Очевидно, ця кахля виготовлена на місці, бо транспортування такої делікатної продукції на той час було малоймовірним. Вона є прикладом того, як археологія дала один із символів Луцька, поряд з гербом.

Говорячи про вплив східної культури на населення території Волинської землі у другій половині XIV ст., слід наголосити на відносно високих стандартах, особливо в організації побуту. Приклад впливу східної культури на Волинь вивчаємо на основі досліджень Торговиці. Це найпівнічніший на Правобережжі Дніпра населений пункт з виразними елементами східної культури, які характерні золотоординській міській культурі [2, с. 12]. Ця частина Побужжя саме у другій половині XIV ст. увійшла до складу Волинської землі. Археологічні джерела доводять унікальність комплексної пам'ятки на березі Синюхи. Ф. М. Шабульдо вважав, що це місто у першій половині XIV ст. було резиденцією ханського намісника у золотоординських володіннях західніше Дніпра [16, с. 19]. Тобто тут мешкало населення, яке користувалось досягненнями східної цивілізації та перейняло матеріальну культуру зі східними елементами.

За писемними джерелами ми знаємо про такий важливий елемент побуту як корчму. Вона була важливим осередком громадського та суспільного життя. Тут збирались люди для обміну інформацією, обговорення новин. На Волині відома археологічно досліджена корчма у с. Шепель [1].

Археологічні джерела дають можливість охарактеризувати міський побут Луцька XIV-XVII ст. М. М. Кучинко та Л. М. Воскобойник дійшли висновку, що будинок, погріб і хлів, відкриті на розі вулиць Данила Галицького і Кафедральної становили садибу луцького міщанина XV ст. [7, с. 14-16]. Тут було знайдено різноманітні дрібні речі та фрагменти сіролощеного та чорнолощеного посуду XVI-XVII ст. З лівого боку до вулиці прилягало наземне зрубне житло з дерев'яною підлогою та піччю у правому від входу куті. З південного боку до цього житла прилягав льох, а з північного заходу розташовувалась ще одна господарська споруда - хлів [8,с.6].

На Волині археологічно зафіксовано поширення тютюнопаління, як нового елементу побуту. У Волинському краєзнавчому музеї зберігається колекція люльок XVII-XX ст. у кількості 258 екземплярів. Більшість цих люльок не були у використанні. Дані вироби потрапили до фондів музею у результаті дарувань, рідше - у результаті археологічних розкопок. Серед них люльки як волинського, так кримського і турецького виробництва [6]. Невелика колекція козацько-селянських люльок XVII-XIX ст. (38 екземплярів) зберігається у фондах музейної колекції Державного історико-культурного заповідника міста Дубна [4, с. 73]. Вони були здобуті під час археологічних досліджень та випадково знайдені у селах Липа, Мирогоща, Костянець Дубенського р-ну Рівненської обл., у м. Дубно та с. Пляшева [4, с. 73]. Ці люльки виготовлені з глини, дерева та фарфору, а деякі покриті поливою. У більшості люльок внутрішня поверхня чашечки задимлена, що свідчить про їх використання. У колекції є також декілька люльок турецького виробництва.

Таким чином, культурний розвиток пізньо-середньовічної Волині та повсякдення її мешканців характеризується значними змінами. Спостерігаємо поширення елементів західної, католицької культури при збереженні східної, православної. У цей період з'явились нові системи обігріву житлових приміщень. На основі археологічних джерел відображені зміни у харчуванні тогочасних людей, що відобразилось у поширенні тушіння. З другої половини XIV ст. у регіоні покращились умови побуту мешканців, що безумовно вплинуло на економічний та соціальний розвиток суспільства. Помітною рисою нової побутової культури було поширення тютюнопаління, що фіксується за знахідками керамічних частин люльок.

Список використаних джерел

1. Баюк В. Матеріали козацького часу із Шепельського шинку / В. Баюк // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Шацьке поозер'я у світовій та українській історії. Матеріали XLV міжнародної наукової конференції Луцьк-Шацьк, 24-26 травня 2013. - Луцьк: «Волинські старожитності», 2013. - Вип.45. - С.182-184.

2. Бокій Н. 10 років археологічних досліджень золотоординської пам'ятки біля с. Торговиці на Кіровоградщині / Н. Бокій, І. Козир, Т. Позивай // Північне Причорномор'я і Крим у добу середньовіччя (XIV-XVI ст.). - Кіровоград, 2006. - С.4-18.

3. Златогорський О. Пошуки пізньосередньовічного монастиря у с. Яревище на Волині / О. Златогорський, С. Панишко, М. Вашета та ін. // Історія та сучасність Православ'я на Волині: Матеріали VI науково-практичної конференції (Луцьк, 12 листопада 2015 р.). - Волинська єпархія УПЦ, Волинська духовна семінарія, Видавничий відділ Волинської єпархії. - Луцьк, 2015. - С.117-119.

4. Іванова Н. Історія козацької люльки на прикладі музейної колекції державного історико-культурного заповідника міста Дубно / Н. Іванова // Твердиня над Іквою: Матеріали міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 520-річчю Дубенського замку. - Дубно, 2012. - С.73-76.

5. Ковальчук Є. 510 років від часу спорудження Успенського храму Зимненського Святогорського Печерського монастиря (1495) / Є. Ковальчук // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2005 рік. - Луцьк: Терен, 2004. - С.135-137.

6. Кревська Л. Колекція люльок у фондах Волинського краєзнавчого музею (ВКМ) / Л. Кревська // Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Вип.5. Матеріали V Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014 року. Упоряд. А. Силюк. - Луцьк, 2014. - С.93-97.

7. Кучинко М. Житлові та господарські будівлі середмістя Луцька в XI-XVI ст. / М. Кучинко // Минуле і сучасне Волині й Полісся: народне мистецтво і духовність: матеріали Другої Волин, обл. наук.-етнографіч. конф., 12-13 трав. 2005 р., м. Луцьк: зб. наук, пр. / Управл. культури Волин, облдержадмін., Волин, краєзн. музей, Волин, обл. т-во краєзнавців, Волин, обл. осередок Нац. спілки майстрів народного мистецтва України. - Луцьк, 2005. - С.14-16.

8. Кучинко М. М. Звіт про розкопки в місті Луцьку (Старе місто) в 1996 році / М. М. Кучинко, Л. М. Воскобойник // Науковий архів Луцького державного історико-культурного заповідника. - 1996/30. - 46 с. (Інв. №427).

9. Малевская М. В. Исследования в Луцком замке ивс. Зимно / М. В. Малевская// Археологические открытия 1986 года. -М., 1988. -С.305-307.

10. Малевская М. Архитектурно-археологические исследования на территории Верхнего Замка в Луцке / М. Малевская // Старий Луцьк: Науково-інформаційний збірник. Вип. II. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. -С.134-163.

11. Малков Ю. Г. О роли балканской художественной традиции в древнерусской живописи XIV в.: Некоторые аспекты творчества Феофана Грека / Ю. Г. Малков // Древнерусское искусство: Монументальная живопись XI-XVII вв. - M., 1980. - С.35-60.

12. Панишко С. Д. Про зміни у технології приготування їжі на Волині у XIV ст. / С. Д. Панишко // Науковий вісник ВНУ імені Лесі Українки. Історичні науки. -2009.- №22. -С.134-139.

13. Панишко С. Д. Технологічна «революція» XIV-XIV на Волині / С. Д. Панишко // Археологічні студії. - 2014. - Вип.5. - С.337-346.

14. Садовник Т. Кахлі з села Шепель біля Луцька на Волині. Типологія і витоки, спроба каталогізації / Т. Садовник// Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Матеріали V Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014року. Упоряд. А. Силюк. - Луцьк, 2014. - Вип.5. -С.200-203.

15. Садовник Т. Колекція кахлів у Волинському краєзнавчому музеї (загальний огляд) / Т. Садовник // Волинський музей: історія і сучасність: Науковий збірник: Вип.4. - Луцьк, 2009. - С.48-50.

16. Шабульдо Ф. Синьоводська битва 1362 р. у сучасній науковій інтерпретації / Ф. Шабульдо // Центральна Україна за доби класичного середньовіччя: студії з історії XIV ст. / НАН України. Інститут історії України. Наук. ред. Ф. М. Шабульдо. Упор. О.Д. Брайченко. - К., 2003. - С.8-36.

Размещено на Allbest.ru