Українська народна астрономія

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО

УДК 398.33 (477)

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА АСТРОНОМІЯ

ФЕДОРОВИЧ

Надія Вікторівна

Київ

2009



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана у відділі Український етнологічний центр Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України

Науковий керівник: кандидат історичних наук

БОНДАРЕНКО ГАЛИНА БОРИСІВНА,

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, старший науковий співробітник Українського етнологічного центру

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор,

СТЕЛЬМАЩУК ГАЛИНА ГРИГОРІВНА,

Львівська Академія мистецтв МОН України завідувач кафедри історії та теорії мистецтва

кандидат історичних наук

СУШКО ВАЛЕНТИНА АНАТОЛІЇВНА,

Харківська обласна станція юних туристів, методист краєзнавчого відділу Захист відбудеться "12" 05. 2009 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01. в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 4.

Автореферат розісланий "11 " 04. 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

МИКИТЕНКО ОКСАНА ОЛЕГІВНА.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Відродження народної культури за роки державної незалежності України актуалізувало дослідження етнокультурної спадщини народу, її раціонально-практичної та морально-духовної складових. Народні знання, і народна астрономія зокрема, належать до маловивченої на сьогодні сфери традиційної культури українців, хоч притаманне останній гармонійне поєднання духовного та матеріального, тут проявляється найбільш виразно. Наявні джерела дозволяють простежити розвиток цих знань з найдавніших часів до сучасності, вплив різних наукових теорій про світобудову, який у середньовіччя відбувався в основному через церкву, на народну картину світу.

Система світогляду наших предків, їх уявлення про небесні світила, космічні явища (рух планет, появу комет, сонячні та місячні затемнення), їх вплив на перебіг життя та долю людини, конкретні астрономічні знання, міфологізація цих знань та досвід використання у господарській практиці, безперечно належать до тієї частини духовної спадщини народу, яка варта залучення до сучасного освітньо-культурного процесу в Україні (див. "Державну програму охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004-2008 роки").

Тому обрана тема дослідження є актуальною як з огляду на її загальнокультурне значення, так і суто в науковому плані, оскільки зібраний та систематизований у дисертації конкретний фольклорно-етнографічний матеріал дозволяє поглибити знання проблем культуро- та етногенезу українців, більш повно реконструювати світогляд та систему міфологічних уявлень народу, оцінити рівень раціональних знань та досвід їх практичного застосування. Дослідження окремих джерел, що були раніше забороненими чи ігнорувалися ("Християнська Топографія" Козьми Індикоплова, "Шестоднев", Василія Великого, "Толковая Палея", свідчень християнських літописців про небесні знамення, як прояви Божого гніву, народних рукописних книг порад типу "Громники", "Лунники" "Вертоград"), та введення їх до наукового обігу, ознайомлює з джерелами містичного досвіду народу, особливостями національного світосприйняття, робить вивчення традиційної культури більш об'єктивним.

Зв'язок роботи з науковими темами Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. Дисертація виконана в межах наукової теми "Етнічна історія та культура українців", досліджуваної Українським етнологічним центром Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М.Т.Рильського НАН України.

Метою дисертації є дослідити українську народну астрономію, як одну із частин системи життєзабезпечення народу -- прикладну сферу традиційних знань, що разом з її міфоритуальним наповненням слугувала як певний світоглядний універсум.

Відповідно до мети сформульовані основні завдання роботи:

— схарактеризувати джерельну базу та стан наукової розробки проблеми;

— простежити розвиток української народної астрономії з найдавніших часів до сьогодення;

— з'ясувати вплив астрономічних знань українського народу на господарську діяльність, їх місце в житті традиційного суспільства;

— дослідити міфологічні уявлення, пов'язані з астрономічними знаннями народу, їх відображення в народній творчості, звичаєво-обрядовій культурі та традиційному побуті, реконструювати архаїчну систему світогляду наших предків.

Об'єктом дослідження даної роботи є астрономічні знання та уявлення українського народу і їх відображення у фольклорі, обрядовості та матеріальній культурі.

Предметом дослідження є раціональні астрономічні знання та пов'язаний з ними міфологічно-ритуальний пласт традиційної культури та побуту українського народу.

Основними матеріалами дослідження є літописи, твори давньої української літератури, перекладні твори середньовічної літератури, фольклорно-етнографічні матеріали, зокрема, поетичні та прозові тексти українського фольклору, записані та видані у збірниках О.Афанасьєва, З.Доленги-Ходаковського, М.Максимовича, Я.Головацького, П.Чубинського, В.Гнатюка, В.Шухевича, М.Шашкевича та ін.

При написанні дослідження використовувалися також матеріали Рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, власні польові записи автора, матеріальні пам'ятки історії та культури, зокрема, музейні колекції та зібрання предметів народного ужиткового мистецтва.

Методи дослідження. У ході роботи застосовувались ряд методів. Польові дослідження обумовили використання традиційних етнологічних методик: безпосереднього спостереження, інтерв'ювання та анкетування, аудіо- та фотофіксації. Польові матеріали систематизувалися тематично, у хронологічному порядку та географічно, що дозволяло прослідкувати побутування певних уявлень у їх історичному розвитку. Для аналізу зібраних першоджерел використовувалися порівняльно-історичний, та структурно-семантичний методи. Ключовим є метод історичної реконструкції, оскільки одним із завдань дослідження є виявлення природи астрономічних знань, їх місця в житті традиційного суспільства.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження визначені часом побутування фактологічного матеріалу, що аналізується (в основному, джерельну базу складають фольклорно-етнографічні записи ХІХ - середини ХХ ст.). Втім, для порівняння автором залучаються і більш давні і більш сучасні відомості: від літописних даних Х століття до новітніх уявлень початку ХХІ ст.

Географічні межі дослідження охоплюють сучасну територію України. У дослідженні представлено з різною мірою повноти матеріал з усіх регіонів України, залучається порівняльний матеріал з етнографії східних та західних слов'ян.

Наукова новизна отриманих результатів. Комплексно проаналізовано розвиток астрономічних знань українського народу та їх місце у традиційній культурі. Введено до наукового обігу нові фактологічні дані -- польові етнографічні і фольклорні матеріали автора, а також маловідомі тексти з архівних джерел.

Крім цього досліджено та показано зв'язок народної картини світу з науковими астрономічними теоріями свого часу, проведено узагальнення і систематизацію наукових праць українських вчених, присвячених проблематиці української народної астрономії.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає у можливості їх використання при підготовці монографій та узагальнюючих праць з етнології, культурології, українського народознавства. Результати наукової праці можуть бути використані при розробці курсів з фольклористики, етнології, краєзнавства у вищих навчальних закладах, при написанні навчальних посібників про традиційну культуру, підготовці антологій. Дисертація може бути використана в педагогічно-виховній діяльності, засобами масової інформації та іншими інституціями, що працюють в напрямку популяризації серед населення України знань про народні традиції, вірування та їх символічний зміст.

Теоретичні узагальнення, результати і висновки дисертації допоможуть дати об'єктивну наукову оцінку значенню традиційних знань українців, визначити основні джерела та чинники впливу на формування етнокультури народу в цілому.

Особистий внесок здобувача полягає у спробі порівняння та об'єднання наукових ідей представників різних теоретичних напрямків, у спробі виявлення нових факторів впливу на формування етнокультурних особливостей народу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та її головні висновки висвітлено у 13 публікаціях. Дисертацію обговорено на засіданні Українського етнологічного центру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України.

Основні положення дисертаційної роботи оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: "Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура (Київ, 2000)"; "Українське народознавство. Стан і перспективи розвитку на зламі віків. (Київ, 2002)".

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, що містить 400 позицій. Загальний обсяг дисертації складає 243 сторінок, у тому числі основного тексту 195 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються предмет та об'єкт вивчення, мета і завдання дослідження, форми практичного використання і наукова новизна отриманих результатів, викладаються принципи добору фактичного матеріалу.

Перший розділ - "Історіографія та джерельна база дослідження" - містить огляд наукових праць та джерел, що стосуються народної астрономії, за якими аналізується розвиток астрономічних поглядів та теорій з найдавніших часів до ХХ століття.

Окремих видань, присвячених народній астрономії, у вітчизняній етнології не було. Деякі відомості містяться у працях українських вчених -- етнографів і фольклористів ХІХ і ХХ ст., які у своїх дослідженнях побіжно торкалися народної астрономії та народного календаря. Здебільшого переважають роботи про космогонічні погляди та вірування українського народу, що також важливо для розуміння розвитку народних астрономічних знань. Такі відомості містяться у працях М.Максимовича Максимович М. Дні та місяці українського селянина / Максимович М. ; [упоряд., пер. з рос., вступ. ст. та приміт. В. Гнатюка]. - К. : Обереги, 2002. - 189 с., О.Афанасьєва Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу : в 3 т. Т 3. / Афанасьев А. Н. - М. : Современный писатель, 1995. - 416 с., М.Костомарова Костомаров М. І. Слов'янська міфологія / Костомаров М. І. ; [упоряд., приміт І. П. Бетко, А.М.Полотай ; вступ. ст. М.Т.Яценка]. - К. : Либідь, 1994. -- 384 с. - (“Літературні пам'ятки України”)., П.Чубинського Чубинський П.П. Мудрість віків : (Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського) : у 2-х книгах. Кн. 1. / Чубинський П. П. - К. : Мистецтво, 1995. -- 224 с., В.Гнатюка Гнатюк В. М. Нарис української міфології / Гнатюк В. М. -- Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2000. - 264 с., М.Сумцова Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов : избранные труды / Сумцов Н.Ф. - М. : Издательство “Восточная литература” РАН, 1996. - 296 с., О.Булашева Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях : Космогонічні українські народні погляди та вірування / Булашев Г. О. - К. : Довіра, 1992. - 416 с., Ф.Вовка Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології / Вовк Х. К. -- К. : Мистецтво, 1995. -- 336 с. та інших, спільним для яких є різноманітність та багатство залученого матеріалу: фольклорних джерел, літописів, апокрифів.

Особливої уваги заслуговують праця В.Гнатюка, у якій розглядаються народні астрономічні уявлення та вірування, а також ряд міфологічних персоніфікацій космічних тіл (Сонця, Місяця, Зорі) і явищ природи. Літописні свідчення про сонячні та місячні затемнення, полярні сяйва тощо, проаналізовані Д.Святським Святский Д.О. Астрономические явления в русских летописях с научно-критической точки зрения. - М., 1915.. Особливий інтерес для вивчення народної астрономії становить аналіз фольклорних творів, літописів, апокрифів, а також річного циклу обрядів, проведений М.Грушевським у "Історії української літератури".

На початку ХХ століття окремі відомості про народну астрономію були опубліковані у виданнях Етнографічної комісії ("Бюлетень" і "Етнографічний вісник"): В.Петров "Міфологема сонця в українських народних віруваннях та візантійсько-геліністичний культурний цикл", С.Терещенко "Вірування в сонце".

Серед пізніших видань особливе значення для вивчення народної астрономії, особливо астрономічних уявлень та вірувань, мають праці Б.Рибакова Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси / Рыбаков Б. А. - М. : Наука, 1988. -- 784 с.

Рыбаков Б.А. Язычество древних славян / Рыбаков Б. А. - М. : Наука, 1981. -- 608 с., М.Поповича Попович М. В. Мировоззрение древних славян / Попович М. В. - К. : Наук. думка, 1985. -168 с., В.Скуратівського Скуратівський В. Т. Русалії / Скуратівський В. Т. - К. : Довіра, 1996. - 734 с., Я.Боровського Боровський Я. Є. Світогляд давніх киян / Боровський Я. Є. - К. : Наук. думка, 1992. - 176 с.. Варто також згадати і праці сучасних етнологів, присвячені народній метеорології -- роботу О.Федорів-Ходак Федорів-Ходак О. Народні прикмети передбачення погоди за сонцем та місяцем / О. Федорів-Ходак // Українська народна енциклопедія. - Львів : Червона калина, 1996. - С. 536-574. та дисертаційне дослідження О.Васяновича Васянович О.О. Народна метеорологія українців Центрального Полісся кінця ХІХ - початку ХХІ ст.: дис… канд. іст. наук : 07.00.05 / Васянович Олександр Олександрович ; НАН України ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. -- К., 2006. - 210 с., у яких розглядаються народні прикмети, що спираються на спостереження за небесними світилами.

Джерельна база досліджуваного питання складається з фольклорних матеріалів, літописів і творів давньоукраїнської літератури та перекладних творів середньовічної літератури, матеріальних пам'яток історії та культури. Зокрема, досліджувалися літописи Київської Русі та часів козаччини.

Цінними джерелами для вивчення народної астрономії є "Християнська Топографія" Козьми Індикоплова, "Шестиднев" ("Шестоднев") Василія Великого, збірник "Толковая Палея", "Шестокрил" і "Космографія", "Аристотелеві врата", "Лунники", громники і колядники.

Надзвичайно важливими для історії української астрономії є праці Ю.Дрогобича, зокрема, його підручник з астрономії. Праця Юрія Дрогобича "Прогностична оцінка поточного 1483 року" є своєрідним астрономічним календарем, у якому вчений з великою точністю визначив час двох місячних затемнень у 1483 р. та вказав дні, години і хвилини основних фаз Місяця протягом усього року.

Важливе місце мають матеріали Рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, зокрема матеріали Етнографічної комісії. Власні польові записи автора на Черкащині (2000 р.), Харківщині (2001 р.), Тернопільщині (2002-2003 рр.) засвідчують часткове збереження у повсякденності елементів архаїчних за походженням знань з народної астрономії. В ході дослідження вивчалися також матеріальні пам'ятки історії та культури, зокрема, музейні колекції та зібрання предметів народного ужиткового мистецтва Музею народної архітектури та побуту, Музею декоративно-прикладного мистецтва України, Історичного музею. У цілому, джерельна база дозволяє дослідити народну астрономію українців.

У другому розділі -- "Розвиток української астрономії з найдавніших часів до початку ХХ століття" - розглядаються давні астрономічні пам'ятки, опис астрономічних явищ у літописах і давній українській літературі. Досліджується розвиток астрономічних поглядів у ХVІІ ст. - на початку XVІІІ ст. і викладання астрономії в Києво-Могилянській академії, вплив якої був помітним у культурному житті країни в цілому, і в народному побуті, зокрема.

Археологічні знахідки дозволяють з'ясувати поширення астральної (солярної) символіки у побутових речах. Солярні символи, календарна символіка часто зустрічаються у орнаментах на кераміці: трипільський посуд, посуд зі знаками Сонця у могильниках протослов'янських племен, посуд черняхівської культури. Про значну увагу до небесних світил свідчать знахідки лунниць - ритуальних підвісок у формі півмісяця, а також "сонячні" амулети - круглі підвіски з різноманітними зображеннями - символи Сонця.

Давньоруські та козацькі літописи повідомляють про сонячні та місячні затемнення, комети, зоряні дощі ("звездотечение"), падіння метеоритів і болідів ("змеи" та "огненные столпы"), північні сяйва та незвичайні метеорологічні явища. "Повість врем'яних літ" під 1066 роком згадує появу яскравої комети Галлея. Запис про сонячне затемнення 1187 р. є в Іпатіївському літописі, а в Лаврентіївському подано опис повного сонячного затемнення 1185 р. "Літопис Григорія Граб'янки" згадує сонячне затемнення, що сталося у серпні 1653 року. Густинський літопис XVI століття містить відомості про введення нового календаря.

Окрім вивчення небесних світил, астрономи займалися і проблемою вимірювання часу, що стало згодом предметом дослідження астрономічної та історичної хронології. Згадувані у літописах астрономічні явища допомагають у датуванні історичних подій, адже вони, здебільшого, строго закономірні. Спеціальні таблиці, складені астрономами, з точністю до доби встановлюють час сонячного чи місячного затемнення. Природні явища і "знамення небесні" фіксувалися і у літописних мініатюрах: Сонце, три Сонця, грім, град і буря, падіння метеоритів ("падение звезд" в 1200 році на малюнку з Радзивіллівського літопису), кривавий Місяць, знамення у Сонці, знамення у Місяці, вечірня гроза і затемнення Місяця та ін. Про вшанування слов'янами давніх астральних культів, поклоніння Сонцю, Місяцю, землі свідчать церковні твори, спрямовані проти язичництва. Це, зокрема, новозавітний апокриф "Ходіння Богородиці по муках", "Слово святих отців про пости", твори Кирила Турівського.

Джерелами астрономічних і космологічних та географічних знань були "Християнська Топографія" Козьми Індикоплова, "Шестиднев" ("Шестоднев") Василія Великого, який викладав історію створення світу на підставі даних, здобутих античною наукою, і збірник "Толковая Палея" (XIII ст.), що подає опис світобудови і систему небесних сфер Аристотеля.

"Ізборник Святослава" 1073 р. містить статті з астрономії, у яких відображені тогочасні уявлення про будову зоряного неба, а також зображення знаків Зодіаку: Діва, Стрілець, Рак, Єдиноріг. У ньому згадуються 12 сузір'їв, які, загалом, відповідають сучасним знакам Зодіаку. Система шкіл і шкільної освіти, починаючи з часів Володимира і Ярослава Мудрого, організовувалась за грецьким зразком, що передбачало і вивчення астрономії, як одного з "семи вільних мистецтв". Астрономія як наука про рухи, розміри і розміщення небесних тіл викладалась у братських школах у XVІ ст., зокрема в Острозькій вищій школі.

Велике значення для поширення астрономічних знань в Україні мали перекладні твори з астрономії, астрології, що з'явились у ІІ половині XV ст. Це "Шестокрил" (місячні таблиці на шести сторінках, що дозволяли вираховувати моменти затемнень) і "Космографія" (переклад відомого твору ХІІІ ст. "Сфера Всесвіту" Сакробоско), у яких правильніше викладались геоцентричні уявлення Аристотеля-Птоломея. Астрологічні знання містила книга енциклопедичного характеру "Аристотелеві врата".

Відомими були й астрономічні праці українсько-польського вченого Мартина Короля з Журавиці, книга "Ключ розуміння" І.Галятовського, де автор подає відомості про будову світу, космос і гороскоп, а також проповіді І.Галятовського та А.Радивилівського, які використовували народні вірування і апокрифічні перекази.

"Хронологія" (1581 р.) поета Андрія Римші містить дванадцять віршів про події церковного календаря, починаючи з вересня місяця. Поряд з латинськими і єврейськими назвами місяців року поет називає і народні назви: "вресень", "паздерник", "грудень", "просинець", "стычень", "лютый", "марець", "кветень", "май", "чырвець", "липець", "серпень".

Образи природних явищ, небесних світил і сузір'їв особливо часто зустрічаються у творах українських новолатинських поетів: Павла Русина із Кросна, Себастьяна Фабіана Кльоновича, у творах київських поетів XVІІ -- XVІІІ ст. Софронія Почаського, Стефана Яворського, Лазаря Барановича.

Велике значення для вивчення астрономії у той час мала граматика "Адельфотес" (1591 р.), переклади на слов'янську мову посібників з астрономії та книги Везалія "Космографія", здійснені Єпіфанієм Славинецьким.

Рівень астрономічних знань у XVІІ -- XVІІІ ст. можна охарактеризувати за працями викладачів Острозької вищої школи та Києво-Могилянської академії. У своїх лекціях викладачі Києво-Могилянської академії використовували вчення як античних учених, так і астрономів нового часу. В курсах, які читали різні професори (І.Гізель, С.Клешанський, С.Яворський, І.Поповський, Ф.Прокопович та ін.) у другій половині XVІІ ст., протягом багатьох років паралельно розглядались геоцентрична та геліоцентрична система світу. На початку XVІІІ ст. професори Києво-Могилянської академії все більше схилялися до визнання системи світу Коперніка.

У ХІХ ст. астрономія викладалася в ряді університетів. У Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Криму були засновані та працювали астрономічні обсерваторії. Проте, навіть на початку ХХ ст. українські селяни використовували досвід предків, набуті з давніх-давен знання про небесні світила та пов'язану з ними циклічність у природі.

Протягом останніх століть народна астрономія зазнавала впливу науки, проте цей процес мав і певні вади - забуття і знецінення, разом з уявленнями і віруваннями, раціональних народних знань і досвіду. Через систему шкільної і вищої освіти сучасні наукові знання майже повністю витіснили традиційні народні знання з астрономії і метеорології, залишивши нам у спадок лише уламки цілісної колись картини світу.

"Раціональні астрономічні знання українського народу та їх зв'язок з господарською діяльністю" проаналізовані у третьому розділі.

Народна астрономія -- це сукупність раціональних астрономічних знань та космологічних уявлень народу про небесні світила, сузір'я, Всесвіт, які сформувалися на основі багатовікових спостережень за Сонцем, Місяцем і зірками.

Українські назви чотирьох сторін світу - схід, захід, північ, південь, - переважно загальнослов'янські. Вони пов'язані зі спостереженням за рухом Сонця і дуже влучно відображають природні явища. Українцям здавна були відомі і деякі закономірності руху окремих сузір'їв і планет, а також Сонця і Місяця, за якими здавна визначалися дні літнього і зимового сонцестояння, пори року й час доби.

У первісному суспільстві існував поділ року на літо і зиму, а доби - на день і ніч. З розвитком землеробства рік почали ділити на три частини: весну, літо і зиму. Осінь як пора року у народному календарі з'явилася пізно, вона була проміжним періодом між літом і зимою, без чітко визначених меж.

Поділ доби і дня на певні часові проміжки пов'язувався з рухом Сонця і його положенням над обрієм. Доба ділиться на ранок, день, вечір, ніч. Селяни відрізняли ряд проміжків доби: близько півночі, північ, над північ, досвіток, ранок, схід сонця, неділішні обіди, полудень (підвечірок), вечір. Існували різні способи визначення часу вдень: спостереження безпосередньо за світилом або вимірювання довжини власної тіні. Кожна людина могла визначити пору дня, подивившись на Сонце, а більш точно -- на тінь власної постаті. Будуючи житло, селянин орієнтував його до Сонця, щоб у хаті було тепло і світло, щоб завжди можна було бачити рух Сонця.

Ведення сільського господарства було тісно пов'язане із положенням Сонця, фазами Місяця. Про значну увагу до Місяця, Сонця у сільськогосподарському виробництві свідчить шанобливе ставлення до небесних світил, зображення їх як живих істот.

Нічне світило пов'язане з річним відліком часу. В українців, як і деяких інших народів, назва небесного світила - Місяць - збігається з календарним терміном, що позначає дванадцяту частину року.

Знання про зміну погоди і пір року були життєво необхідними для землеробів, скотарів, торгівців, що сприяло створенню народних календарів та ведення літочислення. Тому раціональні астрономічні знання українців були тісно пов'язані з господарською діяльністю.

Первісним календарем був місячний, згодом користувалися місячно-сонячним, а потім перейшли на сонячний. Хоча в Україні застосовували сонячний календар, у повсякденному побуті користувалися спостереженнями за зміною фаз Місяця. Кожна фаза ("квартира", "квадра") мала певний вплив на психо-фізіологічний стан людей, тваринний і рослинний світ. Відповідно до кожної фази Місяця усталилося виконання тих чи інших польових робіт, за ними ж визначали активний розвиток рослин і навіть тварин. Сільськогосподарські роботи намагалися проводити при повному місяці.

Зірки відігравали важливу роль у народній астрономії та міфології. Вони вважалися провісниками багатьох природних явищ. Народна астрономія зараховує до зірок і планети, боліди й метеорити ("летючі зорі"), іноді - комети.

Вирізняли на небі й окремі планети -- зорі. Спостерігаючи за зоряним небом, селяни розрізняли деякі важливі зірки, зокрема найяскравішу з планет - Венеру. Помічена була ще одна планета - Марс, яку впізнавали за жовтим відтінком світила. Зорницею називали і найяскравішу зірку небосхилу Сиріус, яка з'являлася на нічному небі у період найбільшої спеки і була видима вранці, під час жнив.

Народна астрономія визначила положення більшості сузір'їв над обрієм залежно від пори року та переміщення на зоряному небі. Про її розвиток свідчить і багата астрономічна термінологія, що влучно передає вигляд або характер поодиноких зоряних груп, і на відміну від сучасних наукових назв, запозичених з іноземних мов, зокрема, грецької і латинської, є цілком самобутньою. В Україні назви багатьох небесних об'єктів, зокрема народні назви більшості сузір'їв, пов'язані саме з господарською діяльністю. Вони мають місцеве походження і передають особливості господарських занять та місцеве предметне середовище. Так, Велика Ведмедиця має назву Великий Віз, або Віз. У Причорномор'ї її називали Пастух з ґирлигою. Мала Ведмедиця за українськими народними джерелами відома як Малий Віз, або Пасіка.

Українські селяни дуже точно визначали час, погоду та орієнтацію на місцевості за розташуванням планет, зірок і сузір'їв після заходу Сонця залежно від пори року та їх переміщення на небі. Особливе значення при цьому надавалось сузір'ям Віз (Велика Ведмедиця) та Волосожар або Квочка (Плеяди), Оріон, Молочний Шлях, а також Венері. Ритмічна зміна положення Великого Воза на небі протягом доби і року сприяла виникненню окремої групи прикмет. У дисертації розглядаються широко поширені назви зірок і сузір'їв та їх регіональні особливості.

В українській народній астронімії відбилися як побутові землеробські реалії, так і міфологічні і релігійні уявлення народу. Зараз народна астронімія переживає занепад і поступово зникає, свідченням чого є і забуття народних назв, і виникнення дублюючих назв, що використовуються одночасно для двох-трьох сузір'їв.

Окрім астрономічної інформації про Сонце, Місяць і зорі, народні астрономічні знання українців містять інформацію про комети, метеорити, північне сяйво та інші небесні явища.

На дні зимового та літнього сонцестояння, весняного рівнодення припадали аграрно-календарні обряди, які збігалися з циклами основних сільськогосподарських робіт і займали значне місце у духовній культурі українського народу. Після введення християнства церква замінила народний календар на церковний місяцеслів, або святці. Дні року почали присвячуватися християнським святим. Наслідком цього стала поступова християнізація календарних народних свят, що продовжували зберігати свою аграрно-магічну спрямованість.

Фольклорно-етнографічні записи подають безліч метеорологічних прикмет, пов'язаних із народним землеробським календарем, з характеристиками неба, Сонця, Місяця, зірок, за станом яких визначали погоду вдень та вночі, влітку і взимку. Особлива увага приділялась яскравості Місяця і зірок, змінам форми Місяця згідно з його фазами, особливостям сходу і заходу Сонця, кольору Сонця і неба у часи ранкової й вечірньої зорі. Раціональні астрономічні знання українців найповніше відбились у народних прикметах, прислів'ях і приказках.

У четвертому розділі - "Астрономічні уявлення та вірування українців, їх відображення в міфології, фольклорі та обрядовості" - аналізуються ірраціональні астрономічні знання та їх відображення в усній народній творчості та обрядовості.

Народна астрономія - частина народної космології і сукупність уявлень про один із трьох світів - "верхній" небесний світ. По відношенню до земного світу небесний світ розглядається або як подібний (ізоморфний), або як дзеркальний. Небесний світ з'єднується з підземним, "нижнім" світом і перебуває у взаємозв'язку з ним (душі предків, водяна стихія). У розділі розглядаються космогонічні уявлення про Всесвіт, небо і землю, міфологічні вірування, пов'язані з Сонцем, Місяцем і Зорею.

Існує багато версій походження Всесвіту. Одним із найпоширеніших в українській міфології є космогонічний міф про утворення світу з яйця (Світове Яйце, Космічне Яйце). З образом Космічного Яйця пов'язане уявлення про сферичність Неба і Землі, Сонця і Місяця.

В українських космогонічних уявленнях присутній і міфологічний образ Світового Дерева, що втілює універсальну концепцію світобудови. За його допомогою моделювалася триярусна вертикальна структура космосу: небо, земля і підземний світ, а також чотири сторони світу, пори року, частини доби, кольори, елементи світу. Світове Древо відділяє космос, упорядкований світ, від хаосу. Воно пов'язане з уявленням про народження світу завдяки поєднанню двох протилежних начал - Води і Вогню. За космологічними віруваннями, міфічні птахи на вершині Світового Дерева уособлюють божества вогню, блискавки і грому або ж Сонця.

В українській обрядовій поезії космічний акт творення може оспівуватись і як процес будівництва церкви. Храм із трьома верхами - це Всесвіт, місце перебування небесних світил. Сонце, Місяць і зорі сприймалися як члени єдиної тріади, у рамках якої вони становили певну ієрархію небесних сил. Незважаючи на підміну язичницьких елементів християнськими, у творах обрядової поезії яскраво проступають риси міфологічного світогляду, первісних космологічних уявлень і вірувань. У дисертації розглядаються відображені у космогонічній міфології способи побудови світу.

Кожному з атмосферних явищ і небесних світил присвячено чимало регіональних вірувань і переказів. Серед них побутують і такі, що створені на основі вірувань у взаємозв'язок і взаємовплив людини і космосу, небесних і соціальних катаклізмів, зокрема есхатологічні.

В українському фольклорі та обрядовості присутні елементи солярної символіки, сонячних міфів, які містять сліди культу Сонця, антропоморфізації, уявлень про Сонце як живу істоту. У деяких віруваннях Сонце - чоловік з осяйним лицем, проміння якого освітлює Всесвіт ("чоловік з ясним обличчям", "чоло Боже", "Боже лице"). Його вважали й "оком Божим", що оглядає світ, "відблиском лиця Божого", "царем небесним".

Проте в українських колядках, щедрівках, веснянках денне світило описується і в образі жінки -- "богині", "княгині", "красної панни", "гарної панни". Мотив шлюбу небесних світил, який зберігся у традиціях багатьох народів світу, добре відомий і у індоєвропейській міфології. У народному світогляді було поширене уявлення про одруження, шлюб Сонця та Місяця. Сонце частіше виступало як жіноче начало, а Місяць пов'язувався з чоловічим.

У дисертації розглядається відображення Місяця у колядках, щедрівках, замовляннях. Указується, що спостереження за ним сприяли створенню метеорологічних прикмет, міфів, переказів. У лікувальній магії-замовляннях, Місяць відігравав вагомішу роль, ніж Сонце. Із фазами Місяця співвідносяться певні види дій, заборон, пророцтв. Наприклад, побачивши нового місяця, люди намагалися привітати його і попросити щастя і здоров'я. До Місяця, особливо молодика, зверталися, коли ворожили, вгадуючи майбутнє. Постійні епітети Місяця "ясний" і "золотий" підкреслюють його священність і царственість. Іноді золотий колір належить Сонцю, а Місяць протиставляється йому як "срібний".

Вранішня або ранкова зоря, вечірня зоря, зірка, зоряниця, зірниця, вечірниця, як шанобливо називали планету Венеру, символізувала народження світанку і початок вечірньої пори, а в ширшому значенні - була віщункою людської, особливо жіночої, долі. Зоря уявлялась як сестра або дружина Місяця. Зірниця у народнопоетичній творчості часто виступає як символ дівчини.

У народній астрономії широко розповсюджене уявлення про подібність небесної сфери і небесного життя до землі і земного життя. На цих міфологічних уявленнях будується своєрідна народна астрологія у слов'ян. За народною уявою, зорі перебувають у прямому зв'язку з життям людей. Так, українці здавна вірили, що кожна людина має свою іменну зірку, яка супроводжує людину все життя. При народженні дитини на небі запалюється її зірка, яка згасає або падає і згорає, коли людина вмирає; людська доля залежить від щасливого чи нещасливого часу її народження, від того, під якою зіркою вона народилась. У цих віруваннях давня міфічна основа поєднується з апокрифічними вимислами і народними забобонами, створеними на їхньому ґрунті.

У календарно-обрядовій та родинно-обрядовій поезії для позначення кожного з членів роду, родини використовуються астральні символи: господар - Місяць, господиня - Сонце або зірка, діти - зірки. Дівчину символізує зоря, а парубка - місяць. Поширеність солярної, лунарної і астральної символіки у фольклорі і обрядовості вказує на дуже важливу роль Сонця, Місяця і Зорі у народнопоетичному космосі.

Космогонічні образи небесних світил, Світового дерева, солярна, лунарна та астральна символіка представлені у фольклорі, обрядовості, в українському декоративно-ужитковому мистецтві. Численні зображення Сонця, Місяця, зірок або знаків, які їх символізують, можна зустріти на посуді, керамічних і ювелірних виробах, писанках, вишитих тканинах. Тому одночасно розглядається зображення зірок, Сонця і Місяця через знаки і символи у творах декоративно-прикладного мистецтва, у народній архітектурі.

Основні результати дослідження узагальнені у "Висновках".

Народні астрономічні знання та уявлення у всій сукупності їх проявів (від практичного застосування цих знань у господарській діяльності до міфології та символіки, що постала на їх ґрунті) до цього часу не були предметом спеціального дослідження, відсутні окремі видання присвячені цій важливій сфері традиційної культури. Серед праць українських етнографів і фольклористів ХІХ і ХХ ст. переважають роботи про космогонічні погляди та вірування українського народу.

Елементи астрономічних знань, здобутих у процесі освоєння довкілля нашими предками, склали основу їх уявлень про навколишній світ. Внаслідок тисячолітніх спостережень за зоряним небом, за небесними світилами і явищами, український народ створив чітку систему астрономічних уявлень, а також власний календар, на формування яких суттєво впливав і культурно-освітній чинник. Про високий рівень розвитку народних астрономічних знань, які давали можливість орієнтуватися в часі і просторі, прогнозувати погоду і майбутній урожай, свідчать українські астроніми - назви зірок, сузір'їв та інших об'єктів зоряного неба, що були самобутніми і досить чисельними. В Україні користувались сонячним календарем, але збереглися й залишки місячного календаря (поділ на фази при лічбі в межах місяця).

Традиційні космогонічні та астрономічні знання і вірування українців були тісно пов'язаними з календарними святами, обрядами і ритуалами, без вивчення яких неможливе відтворення народної картину світу, світоглядних засад народу, у яких базовим було розуміння єдності матеріального і духовного, зв'язку всього сущого у світі. У народній астрономії широко розповсюджені уявлення про подібність небесної сфери і небесного життя до землі і земного життя, про залежність людської долі від того, під якою зіркою вона народилась. Різноманітні повір'я, легенди і перекази засвідчують існування уявлень про душу як зірку.

В українській народній астрономії Сонце було найважливішим світилом, "царем неба", йому приділялась особлива увага серед інших небесних тіл. Уявлення про Сонце як живу істоту (чоловіка чи жінку), культ Сонця, елементи сонячних міфів та солярної символіки поширені в українському фольклорі та обрядовості. Мотив шлюбу небесних світил, добре відомий у індоєвропейській міфології, присутній і у народному світогляді українців: Сонце виступало як жіноче начало, а Місяць - як чоловіче. За давніми віруваннями, Місяць виступає як володар світу мертвих, повновладний "князь" нічного світу. У багатьох випадках, наприклад, у лікувальній магії-замовляннях, Місяць відігравав вагомішу роль, ніж Сонце.

У народній традиції зірки, як і Місяць, були наділені сакральними властивостями. За легендами, Зірниця - рідна сестра або дружина Місяця. Вечірня й ранкова зоря уявлялась благовісницею щасливого родинного життя, що породжувало численні анімістичні вірування в її надприродну силу. До Зорі, як і до Місяця, за допомогою молитв-заклинань найчастіше зверталися жінки і дівчата. З Вечірницею пов'язано чимало обрядів, повір'їв, прикмет.

Астральна символіка мала велике значення у слов'янських язичницьких культах. Образи небесних світил часто зустрічаються у календарно-обрядовій і родинно-обрядовій поезії, у замовляннях, казках, легендах і переказах, загадках, прислів'ях, приказках.

Космогонічні образи небесних світил, Світового дерева знайшли своє переосмислення не лише в поетичній творчості народу, але й у інших сферах його духовної та матеріальної культури. Універсальна схема світобудови, її поділ на три, пов'язані між собою рівні - підземний світ, землю, небо, основні осьові точки в організації космосу, проявилися і в організації особистого та громадського простору традиційного соціуму. Космологічна схема, представлена у міфологічному контексті, відтворювалася у соціальній та родинній ієрархії, віковій антропології, мікрокосмі житла.

Зображення астральних і космогонічних символів, відомих за археологічними знахідками можна зустріти у геометричному, рослинному і зооморфному орнаменті прикрас, одягу, житла, на домашньому начинні, посуді, меблях, писанках, вишитих тканинах, що свідчить про неперервність української культурної традиції, пов'язаної з міфологічними уявленнями давніх слов'ян. Архаїчна астральна символіка, іноді переосмислена, стала також частиною української геральдики та вексикології.

Зацікавлення астрологією, гороскопами, що стрімко поширилися в Україні за останні десятиліття, зайвий раз підтверджують факт актуальність досліджуваної теми, результати дослідження якої дозволяють розмежувати раціональні та ірраціональні знання народу, відрізняти міфопоетичні уявлення від сучасного марновірства.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Федорович Н. В. Народні уявлення про метеорні явища : стаття / Н. В. Федорович // Український народний календар на 2000 рік : періодичне видання. - 1999. - С. за 3 листопада.

2. Федорович Н. В. Народні уявлення про комети : стаття / Н. В. Федорович // Український народний календар на 2000 рік : періодичне видання. -- 1999. -- С. за 24 грудня.

3. Федорович Н. В. Дерево Життя в українському декоративно-прикладному мистецтві : стаття / Н. В. Федорович // Жива вода. - 1999. - липень. - № 7 (95). - С. 1, 6.

4. Федорович Н. В. Зоряне молоко, або Чумацький Шлях : стаття / Н. В. Федорович // Людина і світ. - 1999. - липень. - № 7. - С. 49 - 51.

5. Федорович Н. В. Астрономічні знання українців у системі екологічних надбань народу : стаття / Н. В. Федорович // Україна на межі тисячоліть : Кн. 1-2 : зб. -- Київ : Видавництво Асоціації етнологів, 2000.-- С. 390 -- 404.

6. Федорович Н. В. Світи, сонейко, як і світило : Людина і космос у світогляді українців : стаття / Н. В. Федорович // Жива вода. -- 2001. -- листопад. -- № 11 (123). -- С. 7.

7. Федорович Н. В. Українська народна астрономія з найдавніших часів до початку XVIII ст. : стаття / Н. В. Федорович // Пам'ять століть. - 2002. -березень - квітень. - № 2. - С. 147 - 155.

8. Федорович Н. В. Місяць в астрономічних уявленнях і віруваннях українського народу. (За матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області) : стаття / Н. В. Федорович // Українське народознавство. Стан і перспективи розвитку на зламі віків : зб. наук. праць. - Київ, 2002. -С. 195 - 204.

9. Федорович Н. В. Зорі (зорі, планети, комети, метеорити) в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу : стаття / Н. В. Федорович // Українське народознавство. Стан і перспективи розвитку на зламі віків : зб. наук. праць. - Київ, 2002. - С. 204 - 216.

10. Федорович Н. В. Чумацький Шлях в українських легендах та поезії : стаття / Н. В. Федорович // Народна творчість та етнографія. - 2001. - № 5 - 6. - С. 91 - 94.

11. Федорович Н. В. Місяць в астрономічних уявленнях і віруваннях українського народу : стаття / Н. В. Федорович // Українознавство -- 2003. Календар-щорічник / [упорядн. В. Піскун, А. Ціпко, О. Щербатюк]. - Київ : Поліграфкнига, 2002. - С. 55 - 59.

12. Федорович Н. В. Народні уявлення про "летючі" зорі. (Народна астрономія про метеорні явища) : стаття / Н. В. Федорович // Матеріали до української етнології. Щорічник : зб. наук. праць : Вип. 2 (5) -Київ, 2002. - С. 296 - 297.

13. Федорович Н. В. Розвиток української народної астрономії з найдавніших часів до початку XVIII ст. : стаття / Н. В. Федорович // Матеріали до української етнології. Щорічник : зб. наук. праць : Вип. 2 (5) - Київ, 2002. - С. 298 - 303.



АНОТАЦІЯ

Федорович Н.В. Українська народна астрономія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - етнологія. - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, Київ, 2009.

У дисертації досліджуються астрономічні знання та уявлення українського народу і їх відображення у фольклорі, обрядовості та матеріальній культурі. Простежується розвиток української народної астрономії з найдавніших часів до сьогодення. З'ясовується вплив раціональних астрономічних знань українського народу на господарську діяльність. Розглянуто також систему традиційних календарних уявлень українців. астрономічний фольклор символіка господарський

На основі фольклорно-етнографічних джерел і матеріалів етнографічних, археологічних та мистецтвознавчих досліджень аналізуються міфологічні космогонічні та космологічні уявлення українців, розглядається астральна символіка в народній творчості та обрядовості. Народні астрономічні знання та уявлення досліджуються у всій сукупності їх проявів: від господарської діяльності до міфології і символіки.

Ключові слова: народна астрономія, космогонія, астрономічні знання та уявлення, небо, сонце, місяць, зоря, астральна символіка, солярна символіка, лунарна символіка.



ANNOTATION

Fedorovych N. V. Ukrainian national astronomy. - Manuscript.

The thesis on competition of the academic degree of the candidate of historical sciences on the speciality 07.00.05 - ethnology. - Rylsky Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology, Kyiv, 2009.

Astronomic knowledge and ideas of Ukrainian people and it's reflection in folk-lore, rituals and material culture are analyzed. The author researched the development of Ukrainian national astronomy from the ancient times till nowadays. In the dissertation is showed the influence of astronomical knowledge on economic activity. The author deals with system of Ukrainian traditional calendar ideas.

On the based of folk-lore and ethnography sources, different historical studies the cosmogonical and cosmological ideas of Ukrainians, astral symbols in people's creations and rituality also are analyzed. People's astronomical knowledge and ideas are studied in all side of reflection: from economic activity till mythology and symbols.

Key words: folk astronomy, cosmogony, astronomic knowledge and ideas, heaven, sun, moon, star, astral symbolic, solar symbolic, lunar symbolic.



АННОТАЦИЯ

Федорович Н. В. Украинская народная астрономия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - этнология. - Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М. Т. Рыльского НАН Украины, Киев, 2009.

В диссертации исследуются астрономические знания и представления украинского народа, их отображение в фольклоре, обрядовости и материальной культуре. Народные астрономические знания и представления во всей целостности их проявлений (от практического использования этих знаний в хозяйственной деятельности до мифологии и символики) до сегодняшнего времени не были предметом специального исследования. Отсутствуют специальные издания, посвящённые этой важной сфере традиционной культуры. Среди трудов украинских этнографов и фольклористов ХІХ и ХХ вв. чаще всего встречаются работы о космогонических взглядах и верованиях украинского народа.

В диссертации прослежено развитие украинской народной астрономии с древнейших времен до сегодняшнего времени. Элементы астрономических знаний наших предков были составной частью их представлений об окружающем мире. Благодаря тысячелетним наблюдениям за звёздным небом, за небесными светилами и явлениями, украинский народ создал чёткую систему астрономических представлений, а также календарь. О высоком уровне развития народных астрономических знаний, которые давали возможность ориентироваться в пространстве и времени, прогнозировать погоду и будущий урожай, свидетельствуют украинские астронимы -- названия звёзд, созвездий и других объектов звёздного неба, которые были самобытными и многочисленными. В диссертации выясняется влияние рациональных астрономических знаний украинского народа на хозяйственную деятельность.

Рассмотрена также система традиционных календарных представлений украинцев. В Украине наряду с солнечным календарём сохранились и элементы лунного календаря (деление на фазы при счёте в пределах месяца).

На основании широкого круга фольклорно-этнографических источников и материалов этнографических, археологических и искусствоведческих исследований анализируются мифологические космогонические и космологические представления украинцев, рассматривается астральная символика в народном творчестве и обрядовости.

Традиционные космогонические и астрономические знания и верования украинцев были тесно повязаны с календарными праздниками, обрядами и ритуалами, без изучения которых невозможно воссоздание народной картины мира. В народной астрономии широко распространено представление о подобности небесной сферы и небесной жизни земле и земной жизни. Например, согласно народным представлениям, звёзды связаны с жизнью людей, а судьба человека зависит от того, под какой звездой он родился. Легенды и предания свидетельствуют о существовании представлений о душе как о звезде.

Каждому из атмосферных явлений и небесных светил посвящено множество региональных верований и преданий. В украинской народной астрономии Солнце было самым важным светилом, "царём неба", ему уделялось особое внимание среди других небесных тел. В украинском фольклоре и обрядовости присутствуют элементы солярной символики, солнечных мифов, которые сохранили остатки культа Солнца, представления о нём как о живом существе. В народном мировоззрении распространено представление о браке Солнца и Месяца. Солнце чаще выступало как женское начало, а Месяц связывался с мужским. Солнце, Месяц и звёзды наделялись сакральными свойствами.

Астральная символика имела большое значение в славянских языческих культах. Образы небесных светил часто встречаются в календарно-обрядовой и семейно-обрядовой поэзии, в заговорах, сказках, легендах и преданиях, загадках, пословицах и поговорках.

Космогонические образы небесных светил, Мирового Древа и др. нашли своё отражение не только в фольклорном творчестве народа, но и в других сферах его духовной и материальной культуры. Универсальная схема мироздания, её разделение на три, связанные между собой, уровни -- подземный мир, землю и небо проявились и в организации личного и общественного пространства традиционного социума. Космологическая схема, представленная в мифологическом контексте, воссоздавалась в социальной и семейной иерархии, вековой антропологии, микрокосме жилища.

Изображение астральных и космогонических символов, известных благодаря археологическим находкам, можно встретить также в геометрическом, растительном и зооморфном орнаменте украшений, одежды, жилища, на домашней утвари, посуде, мебели, что свидетельствует о непрерывности украинской культурной традиции, повязанной с мифологическими представлениями древних славян. Архаическая астральная символика, иногда переосмысленная, стала также частью украинской геральдики и вексикологии.

Интерес к астрологии, который проявился в Украине в последние десятилетия, лишний раз подтверждает актуальность исследуемой темы, результаты исследования которой позволяют размежевать рациональные и иррациональные знания народа, отличать мифопоэтические представления от современных суеверий.

Ключевые слова: народная астрономия, космогония, астрономические знания и представления, небо, солнце, луна, звезда, астральная символика, солярная символика, лунарная символика.