Лемки в ХХ столітті: життя на етнічних землях та в нових геополітичних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94 (477+438)"19":39

Спеціальність 09.00.12 - українознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ЛЕМКИ В ХХ СТОЛІТТІ: ЖИТТЯ НА ЕТНІЧНИХ ЗЕМЛЯХ ТА В НОВИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ УМОВАХ

НАКОНЕЧНИЙ

Володимир Михайлович

КИЇВ

2008



ДИСЕРТАЦІЯ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

Сергійчук Володимир Іванович,

професор кафедри давньої та нової історії України

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Борисенко Валентина Кирилівна,

професор кафедри етнології та краєзнавства

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук, доцент

Кушнір В'ячеслав Григорович,

декан історичного факультету

Одеського національного університету імені І. І. Мечникова

Захист відбудеться "09" лютого 2009 р. о 10.00 годині на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "29" грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Г. М. Казакевич



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації обумовлена поставленою метою та орієнтована на розв'язання наукових завдань. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел та літератури. Обсяг тексту дисертації - 200 с. Список використаних джерел та літератури займає - 250 позицій (на 30 сторінках).

Актуальність теми дослідження. Одним із пріоритетних напрямів вітчизняної історичної науки є вивчення історико-культурної спадщини українського народу. Її осмислення нині набуває особливого сенсу, оскільки пов'язане не лише із суто пізнавальними інтересами, а й використанням кращих традицій у сучасній практиці національно-культурної розбудови України.

У вивченні етнічної історії та культури українського народу і досі залишається чимало тем, які потребують наукового осмислення. Серед них - це регіональні історико-етнографічні дослідження, які є вкрай важливими для побудови цілісної концепції розвитку історії національної культури. Українська культурно-традиційна й побутова дійсність має розмаїтий регіонально-культурний колорит, що виявляє специфіку багатьох етнографічних груп українців - бойків, гуцулів, подолян, волинян, лемків тощо. Без урахування цих локальних проявів та етнореалій неможливо сповна осмислити українську історію та культуру. Відтак, для цілісної характеристики українців важливе значення нині набувають питання, пов'язані з дослідженням соціокультурних особливостей етнографічних груп українського народу.

Під цим оглядом значний інтерес для дослідників нині має історико-етнографічний регіон Лемківщина. На всебічне вивчення історико-соціального буття та культурної традиційності заслуговують лемки як одна з найпомітніших етнографічних груп українців. Особливості історичного, соціально-економічного та етнокультурного розвитку призвели до формування своєрідної традиційної культури населення регіону, яка відображає як загальноетнічну, так і локальну специфіку.

Актуальність даного дослідження зумовлена вибором для наукового розгляду особливої етнографічної групи українців. Впродовж століть лемки, перебуваючи у складі кількох чужих держав, будучи уярмленими не одним окупантом, не скорилися, не втратили своєї української самобутності. Зберігши у побутовому вжитку прадавній, ще з Київської епохи, мовно-культурний пласт й унікальні побутові риси у загальноукраїнському руслі, як підтвердження теорії про спільну етногенетичну основу, продемонстрували потужні енергетичні ресурси у протистоянні колонізації і відстоюванні своєї національної ідентичності. Наприкінці 40-х років ХХ ст. природний процес культурного саморозвитку лемків злочинно порушено актом насильного виселення їх із рідних місць у різні регіони Радянської України та на північно-західні землі Польщі. Вигнані із свого віками сформованого геоетнічного середовища, лемки довгий час не втрачали глибинної основи своєї культури. І коли сьогодні ми ще маємо поодинокі осередки "живої" народної культури, то це завдяки компактному оселенню лемків у певних місцевостях, що забезпечує збереження й передачу з покоління в покоління давніх традицій.

Вивчення історії і традиційної культури етнографічної групи лемків, їхньої депортації, розселення, адаптації в новому середовищі та подальше культурне відродження вимагають окремого наукового дослідження. Тому цілком логічним є написання даного дисертаційного дослідження, яке комплексно висвітлює цю тему.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в контексті розробки науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Історія української державності нової та новітньої доби" та в руслі наукової роботи кафедри давньої та нової історії України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є найзахідніша етнографічна група українців - лемки та їх традиційна культура.

Предметом дослідження є соціокультурна трансформація етнографічної групи лемків в ХХ столітті, що спричинила кардинальні зміни у всіх сферах їхнього життя.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють період ХХ початок ХХІ століть. Нижня межа обумовлена необхідністю показати особливості життя лемків на етнічних землях. Верхня хронологічна межа дослідження пояснюється продовженням процесу культурного відродження лемків. Такі хронологічні межі дозволяють виявити основні особливості життя і депортації лемків, проаналізувати процеси їхнього розселення на території УРСР, розкрити складні процеси адаптації депортованих у межах інших держав.

Географічні межі охоплюють територію Північної Лемківщини (Польща), звідки здійснювалась депортація цієї етнографічної групи українців, а також всю територію УРСР і північно-західні землі Польщі, де відбувалося їхнє розселення та соціально-економічна адаптація.

Мета дисертаційного дослідження - висвітлення історії лемків у ХХ столітті: життя на етнічних землях, показати особливості процесу депортації, розселення, соціально-економічної адаптації переселених в УРСР та початок культурного відродження лемків, шляхом проведення комплексного й об'єктивного аналізу. Досягнення мети дослідження передбачає розв'язання таких завдань:

- визначити стан наукової розробки теми в історіографії та проаналізувати джерельну базу дослідження;

- показати традиційне життя лемків на етнічних землях;

- розкрити причини та простежити етапи депортації українців Польщі;

- проаналізувати особливості соціально-економічної та психологічної адаптації лемків в УРСР;

- проаналізувати процес руйнації традиційного способу життя лемків в нових геополітичних умовах;

- простежити процеси культурного відродження лемків в другій половині ХХ ст.

Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму, науковості та об'єктивності. З метою розв'язання дослідницьких завдань використано системно-структурний, проблемно-хронологічний, порівняльний та статистичний методи наукового аналізу досліджуваного матеріалу. Були також використані методи класифікації, систематизації, періодизації, які в сукупності дали можливість розкрити поставлену тему дослідження, сприяли детальнішому й ґрунтовнішому висвітленню розроблюваної проблематики, більш сучасному й державницькому трактуванню цілого ряду важливих питань, які в минулому не досліджувались або зазнали спотворень. Задля з'ясування наслідків зламу традиційної культури лемків використано методи польових етнографічних досліджень, усної історії.

Наукова новизна дисертації полягає у комплексному багатогранному дослідженні поставленої проблеми. На основі численних джерельних матеріалів зроблена спроба цілісного аналізу історії лемків у ХХ столітті, а саме: депортації, розселення, адаптації на теренах УРСР і Польщі та подальшого процесу культурного відродження. Простежено процеси їхнього культурного життя на етнічних землях та процеси трансформації, розвитку та відродження у нових геополітичних умовах. Дисертант вводить до наукового обігу значну кількість важливих джерел - документів і матеріалів. Їх використання дає змогу достовірно відтворити малодосліджені аспекти депортації, розселення й адаптації лемків в УРСР і Польщі та їхнього культурного розвою.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що нагромаджений у дисертаційній роботі фактичний матеріал, теоретичні положення, висновки і узагальнення розширюють наукові знання про найзахіднішу етнографічну групу українців - лемків. Розкриття специфіки й закономірностей депортації, розселення й адаптації сприятиме подальшому вивченню подій, що є спільними в українській і польській історії, допоможе знайти спільну точку зору у дискусійних питаннях взаємовідносин двох народів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані пр написанні комплексних узагальнюючих праць з історії України і Польщі, навчальних посібників, при підготовці лекційних курсів, у практичних і семінарських заняттях, що торкатимуться вказаного періоду. Вивчення особливостей, причин та передумов, а також перебігу депортаційного процесу дозволить висвітлити значну частину спільної українсько-польської історії, яка до сьогодні не була достатньо опрацьована.

Наукова апробація результатів дослідження здійсненна на засіданнях кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення на наукових конференціях, зокрема: "Міжнародний симпозіум до 150 - річчя від дня народження Івана Франка і 50 - річчя присвоєння його імені Дрогобицькому педагогічному університетові" (Дрогобич, 2005), Міжнародна наукова конференція "Україна у другій світовій війні" (Львів, 2005), "Українська історична наука на шляху творчого поступу" (Луцьк, 2006), "Україна, Німеччина і Польща в системі міжнародних і міжнаціональних відносин Центральної та Східної Європи ХV - XX ст." (Чернігів, 2006), Міжнародна наукова історико-краєзнавча конференція "Дрогобицько-Самбірське Підгір'я крізь призму століть" (Дрогобич, 2006), "Український досвід спільнотного згуртування" (Київ, 2006), Всеукраїнська науково-практична конференція "Депортація українців Польщі - погляд через десятиліття" (Київ, 2006) та ніші.

Публікації. Основні положення та зміст дисертації викладено у шести наукових працях, три з яких опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" проаналізовано стан наукової розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, охарактеризовано стан джерельної бази, на основі якої здійснювалося дослідження.

У середині ХХ століття (1944 - 1947 рр.) найзахідніша група українського народу - лемки, перенесли найбільшу трагедію за всю історію - насильницьке виселення з рідних земель на територію УРСР та на північно-західні землі Польщі. Понад півстоліття на цю тему в радянській історіографії було накладено табу. Комуністична (радянська) влада не допускала іншого тлумачення історії, окрім того, яке співпадало з офіційними партійними документами. За будь-яку спробу дослідників згадати про депортацію українців (лемків) Польщі, їм зразу навішували клеймо "буржуазний націоналіст".

На сьогодні кількість монографій, спогадів, публіцистичних видань, збірок документів та науково-теоретичних праць з історії та культури лемків вже є чималою. Однак, ще не всі аспекти цієї тематики висвітлені. Наше завдання полягає у вивченні та характеристиці наукових праць, що стосуються трансформації способу життя та традиційної культури лемків в ХХ та на початку ХХІ століття.

У підрозділі 1.1 "Висвітлення в історичній літературі історії лемків у ХХ столітті" розглянуто розвиток історичних та етнографічних досліджень присвячених лемкам. Особливу увагу зроблено на аналізі праць відомих дослідників, істориків, етнографів, філологів та фольклористів.

Історію та культуру лемків досліджувало багато науковців в Україні та за її межами. На сьогодні кількість монографій, статей, спогадів, публіцистичних видань, збірок документів та періодичних видань присвячених цьому періоду дуже багато. Наше завдання полягає у вивченні та характеристиці наукових праць, що стосуються в першу чергу історії лемків у ХХ ст., зокрема, життя на етнічних землях та в нових геополітичних умовах.

Перші наукові дослідження про лемків знаходимо в друкованих працях початку ХІХ століття. Спеціальні етнографічні дослідження з'явилися в 40-х роках ХІХ ст. і належать членам літературного гуртка "Руська трійця": Івану Вагилевичу Вагилевич І. Лемки - мешканці західнього Прикарпаття / І. Вагилевич // Народна творчість та етнографія. - 1965. - №4. - С. 75 - 80. та Якову Головацькому. Особливе місце належить розвідкам Ф. Колесси, О. Торонського, В. Хиляка, І. Верхратського, І. Франка та ін. Протягом наступних десятиліть ХІХ і ХХ століть авторами публікацій і видань про Лемківщину були вчені багатьох країн.

Значним вкладом у дослідження історії, матеріальної та духовної культури лемків середини ХІХ ст. була праця Олекси Торонського "Русини - лемки". Автор походив з села Завадка Риманівська на Лемківщині і знав історію та побут земляків. Він уперше описав форми господарювання, подав характеристику землеробства і тваринництва, народного одягу. Торонський описав географічне положення Лемківщини, історію населення, походження, назву і характер лемків, календарні звичаї та сімейні обряди, родинне і громадське життя, охарактеризував мовні особливості лемківського діалекту. Але його праця охоплює питання культури лемків лише східної частини північної Лемківщини Красовський І. Матеріальна культура / Іван Красовський // Лемківщина. Земля - люди - історія - культура. - Нью-Йорк - Париж - Сідней - Торонто: ЗНТШ, 1988. - Т. 2. - С.7..

Аналіз цих праць засвідчує, що в ХІХ ст. започатковується систематичне збирання етнографічних матеріалів, дещо активізується публікація лемківської культурної спадщини польськими та українськими вченими. Цей етап вивчення лемківської культури характеризується нагромадженням джерельного етнографічного матеріалу, появою перших науково-популярних праць, присвячених духовній культурі лемків, зростанням наукового зацікавлення Лемківщиною та її культурними надбаннями.

На початку 30-х років ХХ ст. з середовища польських карпатознавців виділяється визначний знавець Лемківщини Роман Райнфус. В середині 30-х років він зацікавився проблемою народного дерев'яного будівництва та іншими сторонами матеріальної культури лемків. Праці Р. Райнфуса, присвячені матеріальній культурі лемків, безумовно відіграли позитивну роль у справі дослідження окремих сторін побуту населення північної частини Лемківщини.

Великий внесок зробив відомий лемківський публіцист Юліян Тарнович, видавши ілюстровану книгу з додатком про духовну культуру північної Лемківщини. А 1941 року в Кракові видає перший загальний огляд матеріальної культури лемків. У 1972 р. в Торонто з'явилося друге видання цієї книги.

У 1988 році Наукове Товариство ім. Шевченка в Нью-Йорку видало двотомну монографію "Лемківщина" Лемківщина. Земля - люди - історія - культури. - Т. І, ІІ. - Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, 1988 - (Серія “Записки Наукового товариства ім. Шевченка”) / [голов. редкол.: Б. Струмінський]. Т. 1. - 1988. - 568 с. Т.2. - 1988. - 495 с., яка об'єктивно висвітлює історію та культуру найбільш переслідуваної етнографічної гілки українського народу. Важливою для нашого дослідження є праця Мирослава Трухана "Українці в Польщі після другої світової війни 1944-1984", що змальовує складне становище українського населення, зокрема лемків у післявоєнній Польщі Трухан М. Українці Польщі після другої світової війни 1944-1984 / Мирослав Трухан. - Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто: НТШ, 1990. - 404 с..

В анналах, календарях, альманахах та інших періодичних виданнях українською діаспорою опубліковано значну кількість статей, які мали за мету не лише науково висвітлити факт насильницької депортації українців (лемків), а й привернути до цієї проблеми увагу світової громадськості. Статей такого популярного характеру, що висвітлювали трагічну долю лемків є чимало Чайківський Б. У двадцятиліття трагедії Закерзоння / Б. Чайківський // Аннали Лемківщини. - Нью-Йорк, 1975. - Ч. 2 . - С. 116 - 117; Врецьона Є. Загибель Лемківщини / Є. Врецьона // Там само. - С. 118-120; Еліяшевський І. Насильне виселення і геноцид - ганьба ХХ століття / І. Еліяшевський // Лемківський календар ООЛ. - Торонто, 1971. - С. 49; Дупляк М. У 35-ту річницю трагедії Лемківщини / М. Дупляк // Аннали Лемківщини. - Нью-Йорк: ФДЛ, 1984. - Ч. 4. - С. 11 - 28; Лемко Г. Акція “В” - глум з гуманності / Г. Лемко // Лемківський календар на 1972 рік. - Торонто, 1972. - С. 51 - 54; Заброварний С. Акція “Вісла” - геноцид української меншини / С. Заброварний // Український альманах. - 1997. - Варшава: Тирса, 1997. - С. 74 - 77. .

В радянську добу питанню депортації та розселенням лемків не присвячено ґрунтовних досліджень з огляду на закритість даної теми. В сучасній же українській історичній науці немає монографічних досліджень, які б подали цілісну картину соціокультурного способу життя лемків на своїй одвічній українській землі та депортації українського населення з Польщі, його розселення та процес адаптації на теренах УРСР (а частини лемків після 1947 р. на північних теренах Польщі).

Разом з розпадом СРСР та здобуттям Україною незалежності розпочалось неупереджене дослідження теми депортації вітчизняними вченими на основі відкритих державних архівів. Зняття цензури дозволило з'явитись у періодичних виданнях значній кількості спогадів переселенців, публіцистичних виступів, що давали політичну оцінку явищу депортацій, а також невеликих наукових досліджень. На сторінках часопису "Наше слово", що виходить у Польщі, ще в роки тоталітаризму друкували цінні наукові та публіцистичні матеріали. Часопис являє собою важливе історіографічне джерело для вивчення історії, побуту та культури лемків. Дослідженню історії та матеріальної культури лемків присвячені статті, наукові доповіді відомого лемко знавця Івана Красовського Красовський І. Лемки - етнографічна група українського народу / Іван Красовський // Народна творчість та етнографія. - Київ, 1969. - №4. - С. 21 - 25; його ж. Лемки // Лемківський календар на 1971 рік. - Торонто: ФДЛ. 1971. - С. 58 - 64; його ж. Народна архітектура лемків // Наше слово. Варшава, 1974. 18 серпня - 3 вересня. - С. 6.; його ж. Матеріальна культура лемків (Сільськогосподарська техніка, народні промисли, дерев'яна архітектура, традиційний одяг) // Наше слово. - Варшава, 1974-1975; його ж. З життя лемків на Україні // Український календар на 1977 рік. - Варшава, 1977. - С. 71 - 74; його ж. Skanseny na Ukraine // Materialy Muzeum Budownictwa ludowego w Sanoku. - Sanok, 1979. - Z. 24. - S. 88 - 91; його ж. Русини чи українці // Наше слово. - Варшава, 1983. - 10 жовтня. - С. 6; його ж. Лемківщина під Австрією // Карпатська Русь. - Нью-Йорк, 1987. - 23 травня. - С. 3; його ж. Культурно-освітній і національний здвиг на Лемківщині в кінці ХІХ ст. Українські вчені про Лемківщину // Там само. - 27 червня. - С. 3 та інші.. Доробок дослідника - результат багаторічного вивчення та систематичного осмислення культури лемків. Починаючи з 1957-го по 1969 рік, І. Красовський здійснив кілька наукових експедицій до лемків-переселенців з Польщі - Тернопільську, Івано-Франківську і Львівську області. У 1966, 1971, 1974 і 1977 роках побував у експедиціях серед лемків, які проживають у Польщі, де зібрав цінний для лемкознавчої науки матеріал.

У 1991 році побачила світ розвідка І. Красовського та Д. Солинка "Хто ми, лемки…" Красовський І. Хто ми лемки… / І. Красовський, Д. Солинко. - Л.: Редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі, 1991. - 46 с. - (Бібліотека Лемківщини; вип.. 1).. Автори розповіли у нарисі про етногенез, побут та ойкумену лемків, не обминувши долі власних родин. Такий самий історико-публіцистичний підхід до вивчення проблеми відзначає працю канадського українця Івана Оленича "Доля Лемківщини" Оленич І. Доля Лемківщини / І. Олнич. - Львів: Каменяр, 1992. - 119 с..

Цінною у вивченні проблеми депортації лемків є книга відомого історика Володимира Сергійчука "Трагедія українців Польщі" Сергійчук В. Трагедія українців Польщі / Володимир Сергійчук. - Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво “Тернопіль”, 1997. - 440 с., що з'явилася у 1997 р. В. Сергійчук є також автором багатьох наукових публікацій, присвячених проблемам українсько-польських стосунків, депортаційним акціям 1944-1947 рр. та адаптації переселених в нових геополітичних умовах Сергійчук В. До питання про причини українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни / Володимир Сергійчук // Українсько-польські відносини в Галичині в ХХ ст.: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-22 листопада 1996 р.) / Прикарпатський університет ім. В. Стефаника / Відп. Ред. П. Федорчак. - Івано-Франківськ: Плай, 1997. - С. 27 - 34; його ж. Чорна сторінка нашого народу // Голос України. - 1994. - 10 вересня. - С. 11; його ж. Трагедія українців Польщі // Шлях перемоги. - 1997. - 13 березня, 10 квітня, 17 квітня; його ж. Вигнання лемків з рідної землі // Український світ. - 1997 (рік 6, т. 14). Спецвипуск. - С. 12 - 14; Трагедія українців Польщі // Там само. - С. 40 - 41..

Значний доробок у вивченні теми депортації українського населення Польщі (зокрема лемків) у 1944-1946 роках, їх розселення на території УРСР та подальшої соціально-економічної та психологічної адаптації в умовах соціалістичного суспільства належить знаному історику Володимиру Кіцаку Кіцак В. Депортація українців Польщі в УРСР: історіографія проблеми / В. Кіцак // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. Вип. 10. - Тернопіль: Літопис, 2000. - С. 296 - 299. його ж. Переселення українців Польщі до УРСР (1944 - 1947 рр.) // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. - Київ: НПУ, 2000. - Ч. 3. - С. 153 - 160. його ж. Соціально-психологічна адаптація переселенців із Закерзоння в Західній Україні (1944 - 1947 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія. Вип. ІІІ. - Тернопіль: Літопис, 1999. - С. 144 - 148 та інші., який опублікував чималу кількість статей, присвячених даній проблематиці. Він показав у своїх статтях важку долю переселенців із Закерзоння, тривалий процес соціально-психологічної адаптації в Україні, наділення переселенців землею та житлове влаштування. Дослідник подає короткий огляд історіографії депортації українців Польщі в УРСР.

У 2001 році в Кліфтоні (США) вийшов шостий том "Анналів Лемківщини", присвячений трагедії українства, а зокрема її західної частини, населення якої у післявоєнних роках було насильно вигнане із своїх прадідівських земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Цінними для нашого дослідження є статті Ю. Тарновича Тарнович Ю. Польська політика в Лемківщині / Ю. Тарнович // Аннали Лемківщини. - Кліфтон: Фундація дослідження Лемківщини, 2001. - Ч. 6. - С. 11 - 27. , М. Кугутяка Кугутяк М. 50-ліття акції “Вісла”: історія і сучасність / М. Кугутяк // Там само. - С. 29 - 32., В. Комара Комар В. Національна політики Польщі на західноукраїнських землях на-передодні Другої світової війни / В. Комар // Там само. - С. 43 - 52., С. Копчака та Л.Коваль Копчак С., Коваль Л. Акція “Вісла”: причини і наслідки / С. Копчак, Л. Коваль // Там само. - С. 78 - 84., С. Криницького Криницький С. Боротьба української громади за ліквідацію наслідків операції “Вісла” / С. Криницький // Там само. - С. 99 - 104., Я. Мандрика Мандрик Я. Депортаційні акції в оцінці української та польської громадськості / Я. Мандрик // Там само. - С. 105 - 109., М. Дзвінки Дзвінка М. Тріяда: геноцид - суд - реституція. Про вищу культуру грабіжників та про дружбу між народами / М. Дзвінка // Там само. - С. 120 - 132., М. Дупляк Дупляк М. Трагедія Лемківщини (50-ліття акції “Вісла”) / М. Дупляк // Там само. - С. 195 - 203., К. Мицьо Мицьо К. Акція “Вісла” - як найвища форма народовбивчої державної політки Польщі / К. Мицьо // Там само. - С. 204 - 216., Ю. Гошка Гошко Ю. Дослідження Лемківщини на сучасному етапі / Ю. Гошко // Там само. - С. 217 - 222. та ін.

Вагомий внесок у вивченні депортації українців з Лемківщини у 40-х роках ХХ ст. належить відомому українському історику з Польщі Євгену Місилу Місило Є. Українці у Польщі (1944-1947): ґенеза акції “Вісла” / Є. Місило // Україна і Польща між минулим і майбутнім. - Львів: Видавничий центр “Фенікс”, 1991. - С. 6 - 24; його ж. Жертви Явожна // Там само. - С. 24 - 36; його ж. Греко-католицька церква у Польщі (1944-1947) // Там само. - С. 100 - 122 та інші..

Надзвичайно важливим напрямом дослідження теми, що всесторонньо висвітлює долю лемків є вивчення публікацій, розміщених у періодичних виданнях. Значна кількість з яких - це спогади очевидців тих подій, або їхніх дітей. Інша частина авторів робить публіцистичний огляд цих

подій через призму сьогодення, вони доводять, що депортація лемків була юридично безпідставною, мала вигляд прямого грабежу громадян з боку держави. Автори цих публікацій вимагають відновлення справедливості, повернення власності депортованих сімей та ін.

Привертають нашу увагу публікації В. Бадяка, Р. Кабачія, Ю. Сороки, Ю. Сливки, А. Русначенка, О. Савчука, Н. Кляшторної, М. Мигаля, М. Литвина, В. Середи, Ю. Шевчука, Г. Щерби, І. Кривуцького, П. Селіна, Р. Загоруйка, В. Карпенка, С. Заброварного, І. Гватя, М. Вербового, Ю. Борця-Чумака, М. Жили, Б. Осадчука, І. Песемка,

І. Чертика та багатьох інших. Переважна більшість авторів роблять спробу розібратися в причинах українсько-польського конфлікту, а також в проблемах депортації українського населення Польщі

1944-1947 рр. й адаптації лемків на території УРСР в нових

геополітичних та соціокультурних умовах. На їхню думку, примусове виселення українців із їхніх батьківських земель є виразною

"етнічною чисткою", що мала на меті перетворити Польщу в мононаціональну державу. Важливою для нашого дослідження є також двотомна монографія "Лемківщина", авторами якої є вчені Інституту народознавства НАН України у Львові. Ця монографія дає

комплексну історико-етнографічну характеристику Лемківщини в цілому, але в ній не висвітлено питань розселення та адаптації лемків у

Радянській Україні. У 1991 році у Львові була створена Фундація дослідження Лемківщини (ФДЛ), завданням якої є дослідницька та видавнича діяльність. Лемківським активом було створено редакційно-видавниче громадське об'єднання "Бібліотека Лемківщини". Починаючи

з 1991 по 2007 рр. було видано 40 одиниць лемкознавчої літератури, з яких 14 щорічних "Лемківських календарів". Важливими для нашого дослідження є праці таких авторів: І. Красовського Красовський І. Тільки з рідним народом… Про ситуацію в середовищі карпатських русинів / І. Красовський. - Львів: Край, 1992. - 41 с.; його ж. До земляків за океан. - Львів: Край, 1993. - 44 с.; його ж. Сіяч зерен правди (до 10-річчя Лемківської церкви). - Львів, 2002.; До вершин мистецької досконалості. - Львів, 2003; Село Дошно - колиска мойого дитинства. - Львів: НВФ “Українські технології”, 2006. - 156 с. та інші. , І. Сенька та О. Фабрики Сенько І., Фабрика О. Народна хорова капела “Лемковщина” / І.Сенько, О. Фабрика. - Львів: Каменяр, 2004. - 51 с., А.Тавпаша Тавпаш А. Святкова - незнищенність добра / А. Тавпаш. - Львів: Думка світу, 2000; його ж. Красовський І., Тавпаш А. Незабутня Лемківщина у верхів'ї ріки Вислоки… Нариси про лемківські села Святкову Велику, Святкову Малу (Святківку), Свіржову Руську, Котань і Крампну / І. Красовський, А. Тавпаш. - Львів: Думка світу, 2004. - 160 с. , М. Крупи Крупа М. Моє рідне лемківське село Репедь. Додаток до лемківського календаря на 2003 рік / М. Крупа. - Львів: Каменяр, 2002. - 27 с. , М. Горбаль Горбаль М. Різдво на Лемківщині / М. Горбаль. - Львів: Піраміда, 2044. -
215 с., Я. Швягли і М. Старчак-Вавричин Швягла Я., Старчак-Вавричин М. Завадка Риманівська / Я. Швягла, М. Старчак-Вавричин. - Львів: Львівська національна академія мистецтв, 2006. - 188 с. та ін. Ці праці є дуже цінними, автори зробили спробу відтворити історію лемківських сіл, знищених депортацією.

Підрозділ 1.2. "Джерела вивчення проблеми" подає ряд архівних та друкованих матеріалів, а також усні свідчення очевидців депортації лемків.

До джерельної бази дисертаційної роботи перш за все відносяться матеріали архівів, зокрема Центрального державного архіву вищих органів державної влади та управління України (ЦДАВОВУ). Надзвичайно цінними є звернення до архівних справ, що містять різнопланову інформацію: статистичні дані різних періодів переселення, інформації про масштаби та хід реалізації депортаційних акцій, звіти, інструкції, довідки, постанови, стенограми нарад радянських і партійних органів республіканського, обласного та районного рівнів, що стосуються переселення з Польщі, розселення на території УРСР й соціально-економічної адаптації депортованих жителів Лемківщини. Цей обсяг матеріалів і документів у більшості випадків став єдиним джерелом для висвітлення багатьох аспектів досліджуваної теми, які є невідомими не тільки для громадськості, але й для спеціалістів-істориків. Дисертантом виявлено та введено в науковий обіг фактичні матеріали, що стосуються перебігу депортації, розселення й адаптації депортованого населення. Зокрема на основі численних архівних документів висвітлено перебіг депортаційних процесів, виявлено причини розселення більшості українського населення (зокрема, лемків) у східних та південних областях УРСР, а також їх самовільної міграції на захід.

На основі сукупності документів і матеріалів фонду Головного переселенського управління при Раді Міністрів УРСР (ф. 4626, оп. 1) Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України вдалося реально провести цілісне дослідження причин та перебігу переселення, розселення, а також початкового етапу соціально-економічної адаптації українців Лемківщини на теренах УРСР у 1944 - 1947 рр.

Істотно доповнюють джерельну базу дисертації опубліковані збірники документів і матеріалів, що побачили світ в часи незалежної України. Публікація цих джерел стала можливою завдяки наполегливій праці вітчизняних істориків В. Сергійчука, І. Біласа, Ю. Сливки, М. Литвина, знаних польських дослідників українського походження Є. Місила, Р. Дрозда, М. Сивіцького, Б. Гука, та інших.

Під час роботи над даною темою були опрацьовані свідчення депортованих лемків, що публікувались на сторінках українського тижневика "Наше слово" (в якому постійно діє Лемківська сторінка), що виходить у Варшаві. Багато цікавих спогадів знаходимо в часописі "Дзвони Лемківщини", який виходить в Тернополі. Окремо треба відзначити роль "Лемківського календаря", що виходить з 1994 року у Львові, на сторінках якого щороку публікуються спогади лемків про вигнання їх з батьківських земель, важкий процес адаптації в нових умовах життя на території всієї України, та спроби збереження традиційної, самобутньої лемківської культури для майбутніх поколінь лемків.

У роботі проаналізовано значну кількість свідчень та спогадів очевидців депортації 1944-1946 років, які були записані автором дисертаційного дослідження під час поїздок у місця компактного проживання лемків-переселенців з Сяноцького повіту, що мешкають в Тернопільській та Львівській областях. Свідчення очевидців - це, на нашу думку, дуже цінне джерело інформації, яке допомагає розширити спектр наслідків штучно організованої депортації найзахідніших українців, що вплинула на традиційну культуру лемків. Саме фіксація розповідей свідків, на сьогодні є досить актуальною, бо з кожним роком можливості цієї роботи обмежуються. За двома видами свідчень, перший - від лемків літнього віку, очевидців переселення, та другий - це перекази батьків, родичів, сусідів молодому поколінню, яке народилося після депортації, отримуємо унікальні дані, які не знайшли відображення в офіційних документах. Беручи до уваги тенденційність і політичну заангажованість радянських і польських документів, використання спогадів та мемуарів допомагало нам при відтворенні справжнього перебігу подій того часу.

Отже, узагальнюючи та оцінюючи стан джерельної бази досліджуваної автором теми, необхідно визнати достатнє документальне забезпечення теми. Різноплановий джерельний матеріал охоплює різноманітні аспекти обраної дисертантом теми й дає можливість детально проаналізувати й відтворити справжній перебіг подій на Лемківщині в 40-их роках ХХ століття, показати реальну картину депортацій, розселення й адаптації сотень тисяч українського населення Польщі на теренах УРСР, а також північно-польських землях.

Під час роботи над дисертаційним дослідженням були опрацьовані збірки документів, матеріалів, свідчень широкого кола науковців, істориків, етнологів та дослідників. В процесі пошукової роботи було виявлено чимало документів та матеріалів, які введені у науковий обіг уперше. Використання цих документів у комплексі з іншими джерелами й матеріалами дало можливість розкрити узагальнюючу картину історичного та культурного розвитку лемків у ХХ на початку ХХІ століття. Загалом детально вивчені і проаналізовані наявні джерельні матеріли із залученням фахових історичних публікацій у поєднанні з окресленою теоретико-методологічною базою дисертації дозволяють, на нашу думку, об'єктивно і в повному обсязі підійти до розкриття обраної дисертантом теми.

Другий розділ "Особливості життя лемків на етнічних землях" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Соціально-економічний уклад життя населення Лемківщини" зроблено історичний екскурс у минувшину, показано, що Лемківщина - українська етнічна територія, на якій здавна проживала етнографічна група українців - лемки. Розселена в український Карпатах (по обох схилах Східних Бескидів) між ріками Сяном і Попрадом. Показано перебіг політичних процесів, що мали місце на цій території. Детально охарактеризовано соціально-економічний уклад життя населення Лемківщини.

2.2. "Матеріальна та духовна культура лемків". Тут висвітлюється питання основних та допоміжних занять населення. У цілому матеріальну культуру лемків складають: рільниче господарство з традиційними знаряддями, засоби пересування; ловецтво, риболовля, бджільництво; народні промисли (вівчарство, обробка вовни, волокон, виробництво олії, обробка дерева і каменю, виріб дьогтю і промислової мазі); сільське будівництво; традиційний одяг (жіночий, чоловічий).

Щодо духовної культури лемків, то ми висвітлюємо питання громадського побуту і звичаєвого права, календарної та сімейної обрядовості, багатогранні традиційні знання та релігійне життя лемків. Велика увага приділяється народному мистецтву цього самобутнього краю, зокрема, аналізується музичний фольклор, художнє деревообробництво, художнє ткацтво, вишивка, писанкарство, різьбярство, ковальство тощо. Духовна культура відбиває рівень інтелектуального, морально-етичного та соціального розвитку лемків.

Третій розділ "Депортація лемків" складається з двох підрозділів.

У підрозділ 3.1. "Переселення лемків у 1944-1946 рр. в УРСР" розглядаються наслідки укладання радянсько-польського договору 1944 та договору про радянсько-польський кордон (від 16 серпня 1945 року), згідно з яким територія північної Лемківщини була остаточно передана Польщі. На підставі укладених договорів у 1944 - 1946 рр. проходив взаємний обмін населенням у прикордонних районах, у тому числі на Лемківщині. Однак виселення 482 тисяч українців з Польщі до УРСР у 1944-1946 рр. не принесло польському урядові очікуваних результатів, оскільки в межах повоєнної Польщі залишилося понад 200 тисяч українців. Такий стан не гармонізував із бажанням польських урядових кіл будувати однонаціональну Польщу без національних меншин.

У підрозділі 3.2. "Акція "Вісла" як акт етноциду українців Польщі" аналізується завершальний етап депортацій - операція "Вісла". Він полягав у примусовій депортації (виселенні) українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини на західні та північні землі Польської держави, що до 1945 року належали Німеччині. Польські адміністративні органи застосовували найрізноманітніші засоби для зростання масштабів переселення - позбавлення прав українців на землю, ліквідацію рідного шкільництва, культурно-освітніх установ, греко-католицької церкви та інші. Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади, звичайно, допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей. До кінця 1947 року у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тисяч осіб польської національності.

Переселення українців з їхніх етнічних земель мало за підписаними угодами проводитися на добровільних засадах, однак відбувалось під адміністративним тиском органів влади примусово і з застосуванням сили, що набуло характеру етноциду.

У четвертому розділі "Процес адаптації та культурний розвиток лемків у нових геополітичних умовах" розглядаються наслідки депортацій 1944-1947 рр., в результаті яких лемки як етнографічна група українського народу були розсіяні на території двох держав - СРСР та Польщі. Показано важкий процес розселення та адаптації українських горян у нових геополітичних умовах.

Процес адаптації був довготривалим та болісним, як в УРСР так і в Польщі. В умовах Радянської України традиційний уклад життя і господарювання лемків був зруйнований колгоспною системою. Однак в цих умовах лемки змогли законсервувати свої традиції, які почали відроджуватись з проголошенням незалежності України (виникнення громадсько-культурних товариств, започаткування фестивальних рухів, відродження традицій, наукова та видавнича справа).

На північно-східних землях Польщі відбувались процеси денаціоналізації та тотальної асиміляції. Починаючи з 1956 року йде процес часткового повернення лемків з колишніх німецьких земель до рідних сіл і відродження традиційного способу життя. У місцях компактного проживання лемків засновуються історико-етнографічні музеї, створюються фольклорні гурти та хорові колективи, започатковується видавнича діяльність тощо.

У висновках підсумовуються найважливіші результати дослідження, узагальнюються і обґрунтовуються висунуті на захист головні положення дисертації:

- проаналізовано стан і характеристику проблеми у зарубіжній та вітчизняній історіографії. Історіографічний аналіз діаспорної і вітчизняної літератури показує, що наукові праці лише частково торкаються проблеми історичного та культурного розвитку лемків у ХХ столітті. Детальний аналіз історіографії та джерельної бази засвідчує необхідність комплексного наукового дослідження, в якому б знайшли вичерпне відображення події, що стосуються історії укладу життя лемків у довоєнний період, процес депортації з рідних земель і розселення в УРСР та на північних землях Польщі, а також адаптації в новому середовищі й збереження власної ідентичності.

Незважаючи на чималі здобутки у дослідженні історії, культури лемків, депортації українського населення в 40-х роках ХХ ст. з рідних земель, історіографічний аналіз вітчизняної, діаспорної та зарубіжної літератури показує, що на сьогоднішній день окреслені лише основні складові цієї багатопланової проблеми, всі названі дослідження порушують різні аспекти історичного та культурного розвитку лемків. На даний час нагромаджена значна частина емпіричного та фактичного матеріалу для створення узагальнюючої праці. Отже, на сьогоднішній день проблема трансформації традиційної культури найзахідніших українців - лемків під впливом депортацій та асиміляцій, ще не стала об'єктом комплексного, систематизованого, узагальнюючого дослідження, що зумовлює необхідність такого дослідження;

- показано особливості життя лемків на етнічних землях в історичному та культурному аспектах. В дисертації наголошується, що специфіка їхнього життя обумовлена геоприродними чинниками, цілісністю духовно-господарського укладу. Ці довготривалі чинники дали змогу впродовж століть зберігати і передавати із покоління в покоління традиційну звичаєву культуру (обряди, народні пісні, ремесла та промисли, народна архітектура тощо);

- доведено, що в ході депортації було повністю нівельовано принцип добровільності, закладений в основу Угоди від 9 вересня 1944 р. між УРСР і Польщею. Депортація лемків з рідних земель призвела до численних майнових втрат, а також тисяч людських жертв, що зробило значно важчою наступну адаптацію людей на теренах УРСР.

Українські села північної Лемківщини в наслідок депортацій були сплюндровані й знищені загонами АК й польським підпіллям, бійці якого нищили й грабували українські села, розстрілювали людей. Але на території Закерзоння все ще залишалось більше 150 тисяч етнічних українців, яких у 1947 році переселили на північ Польщі в рамках акції "Вісла";

- встановлено, що більшість лемків-переселенців мала бути розміщена в східних областях, що найбільше постраждали та знелюдніли під час Великої Вітчизняної війни. Радянською владою планувалося за рахунок закерзонців відбудовувати з руїн знищені заводи та шахти. А одночасно, розселення депортованих лемків серед мешканців сходу та півдня України мало призвести до їхньої швидкої денаціоналізації. Голод в східних та південних областях, а також не використання програм щодо забезпечення закерзонців житлом і землею, бо місцева влада не займалась їх господарським влаштуванням, призвели до міграції багатьох тисяч лемків на західну Україну. Будучи на території західних областей, ближче до польського кордону, багато лемківських родин мали надію повернутись на рідні землі. Чимало переселенців, що залишились в східних та південних областях померло від голоду та важких для горян природних умов степової України.

Отже, ми можемо зробити висновок, що протягом декількох років соціально-економічної, психологічної та культурної адаптації становище депортованих лемків у новій батьківщині було важким. Радянська влада не виконала своїх обіцянок щодо матеріального забезпечення переселенців. Депортовані лемки ще довго залишались найменш соціально захищеною та психологічно чужою часткою суспільства.

Незважаючи на різні спроби асиміляції й денаціоналізації лемків, на масову їхню депортацію у повоєнні роки, що проводилась за планом тоталітарних комуністичних режимів, етнографічна група лемків збереглася, що свідчить про історичну життєвість нашого народу;

- в дисертації проаналізовано процес руйнації традиційного способу життя лемків в нових геополітичних умовах. Це зумовлено тим, що люди втратили відчуття питомої землі, природи, а відтак по страждали і усі форми культурницького життя. Окрім того асиміляцію лемків посилював той факт, що їхні родини розселяли нарізно. Фактично лемки невеликим групами опинялися в новому середовищі. Для виживання вони, як правило, адаптовувалися до місцевих традицій;

- у науковому дослідженні простежено процеси культурного відродження лемків, як в Україні так і на колишніх етнічних землях. В Україні ці процеси припадають на початок 90-х років ХХ ст. Цьому сприяло утвердження української державності, оскільки за умов радянської ідеології ці питання цілком замовчувалися, радянська влада не визнавала специфіки етнографічних особливостей лемків. Дисертація розкриває процеси виникнення культурно-громадських товариств, започаткування фестивальних рухів на різних теренах України, аналізує аналогічні процеси у Польщі;

Одержані результати дисертаційної роботи можуть бути використані у вузівських курсах історії України ХХ століття, у спецкурсах та семінарах. Дане дисертаційне дослідження є важливим матеріалом під час вивчення історії України, історії краєзнавства, українознавства тощо. Процес депортації, розселення, соціально-економічної, психологічної адаптації та культурного відродження лемків ще має бути опрацьований соціологами, психологами, етнологами, юристами та науковцями інших галузей, що дасть можливість показати цілісну панораму цього трагічного явища в європейській історії.



ПУБЛІКАЦІЇ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Наконечний В. М. Акція "Вісла" як акт етноциду українців у Польщі / В. Наконечний // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич: Коло, 2005. - С. 379 - 388.

2. Наконечний В. М. Переселення лемків у 1940-1946 роках як трагедія найзахіднішої гілки українства / В. Наконечний // Вісник Київського національного університету імені Тарас Шевченка: Українознавство. - Вип.. 10. - К.: ВЦ "Київський університет", 2006. - С. 55 - 57.

3. Наконечний В. М. Історична доля та культурне відродження лемків / В. Наконечний // Етнічна історія народів Європи. Збірник наукових праць. Випуск 22. - К.: "Унісерв", 2007. - С. 85 - 90.

Публікації, що додатково відображають положення дисертації:

1. Наконечний В.М. Трагічна доля лемків у Польщі / В. М. Наконечний // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За заг. ред. проф. О.К. Закусила. - Вип. ІІІ: У 2-х част. - Ч. 1. Гуманітарні науки. - К.: Логос, 2005. - С. 105 - 107.

2. Наконечний В.М. Лемки - етнографічна група українського народу / В. М. Наконечний // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної наукового-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. - Вип. IV: У3-х част. - Ч. 3 Історія / За заг. ред. проф. В.Ф.Колесника. - К.: Логос, 2006. - С. 474 - 476.

3. Наконечний В. М. Гуртування лемків навколо давньоукраїнських культурних глибин / В. М. Наконечний // Український досвід спільнотного згуртування. Матеріали міжнародної наукової конференції. 26жовтня 2006 р. / За ред. В. Сергійчука. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2006. - С. 285 - 295.



АНОТАЦІЯ

Наконечний В.М. Лемки в ХХ столітті: життя на етнічних землях та в нових геополітичних умовах. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12. - українознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню етнографічної групи українського народу - лемкам. У роботі проаналізовано стан вивчення проблеми, використано широке коло джерел, частину яких введено до наукового обігу вперше. Показано особливості життя лемків на своїх етнічних землях. Висвітлено соціально-економічний уклад життя населення Лемківщини, їх матеріальну т духовну культуру. Розглянуто процес насильного переселення українського населення Польщі до УРСР та Акцію "Вісла". Проаналізовано важке пристосування лемків до нових соціально-економічних умов життя та їхнє культурне становище у другій половині ХХ століття. етнографічний український лемківщина переселення

Ключові слова: Лемківщина, лемко, етнічні землі, депортація, акція "Вісла", культурне відродження.



АННОТАЦИЯ

Наконечный В.М. Лемки в ХХ веке: жизнь на этнических землях и в новых геополитических условиях. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.12 - Украиноведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию древнейшей этнографической группы украинского народа - лемков, проживающих на территории Польши в Восточных Бескидах в междуречье Сяна и Попрада.

В работе проанализировано состояние изучения проблемы, использован широкий круг источников, часть которых введена в научное исследование впервые. Источники отразили историю и традиции лемков в первой половине ХХ в., процессы депортации с этнических земель, расселение в УССР и на северо-восточных землях Польши, а также адаптации их в новом окружении и сохранение собственной идентичности. Показаны особенности жизни лемков на этнических землях. Освещены: социально-экономический уклад жизни населения Лемковщины, материальная и духовная культура данной этнографической группы. Рассмотрены процессы насильственного переселения украинского населения Польши в УССР и проведение акции "Висла". Доказано, что множество населенных пунктов Северной Лемковщины было уничтожено подразделениями Армии Крайовой и польскими партизанами, грабившими украинские деревни и уничтожавшими местное население. Но на этой территории все же осталось более 150 тысяч лемков, которых в 1947 году переселили на север Польши в рамках акции "Висла". Проанализированы особенности социально-экономической и психологической адаптации переселенцев к новым условиям жизни в советской Украине и социалистической Польше. Рассмотрены процессы разрушения традиционного уклада жизни лемков в новых геополитических условиях: в УССР традиционный уклад жизни и хозяйствования был уничтожен колхозной системой. На северо-восточных землях Польши происходили процессы денационализации и тотальной ассимиляции лемков. Начиная с 1956 года в Польше начинается процесс возвращения лемков на родные места, возрождается традиционный жизненный уклад, учреждаются культурно-общественные организации, открываются историко-этнографические музеи, фестивали.