Становлення і розвиток етнологічної науки в Словаччині (основні етапи, напрями, проблеми)

На початку ХХІ ст., у середовищі словацьких етнологів пройшло ще кілька бурхливих дискусій щодо перспектив та існуючого стану дисципліни Elschek Oskar. Etnologia versus (a/alebo) antropologia / Oskar Elschek, Jan Podolak. // Ethnologia actualis Slovaca. - Vol. I. Etnologia versus antropologia. - Trnava, 2000. - S. 7-10; Elschek Oskar. Ciele konferencie a jej vysledky / Oskar Elschek // Ethnologia Actualis Slovaca. - Vol. III. Etnologicke a folkloristicke institucie na Slovensku, 2003. - S. 7-8; Kanovsky Martin. Socialna a kulturna antropologia - stav, perspektivy, vyucba / Martin Kanovsky // Slovensky narodopis. - 2002. - № 1. - S. 45. . Ці заходи підсумували розвиток науки впродовж 1991-2000 рр. Учасників дискусій можна умовно поділити на дві основні групи. До першої належать прибічники зближення етнології із соціокультурною антропологією (Г. Кіліанова) Kilianova Gabriela. Etnologia na Slovensku na pragu 21. storocia: reflexie a trendy / Gabriela Kilianova // Slovensky Narodopis. - 2002. - № 3-4. - S. 277-291; її ж - Etnologia a socialna/kulturna antropologia: uvaha o stave badania na Slovensku / Gabriela Kilianova // Slovensky Narodopis. - 2002. - № 1. - S. 46-55; у вигляді компромісних моделей - “anthropology at home” (домашня антропологія), “everyday history” (історія повсякдення).

Їх опоненти виступали за збереження традицій дисципліни, оскільки, на їх думку, позиція перших призводить до втрати ідентичності словацької етнології (О. Елшек) Benza Mojmir. Vzt'ah ethnologie a kulturnej a socialnej anthropologie / Mojmir Benza // Ethnologia Actualis Slovaca. - Vol. I. Etnologia versus antropologia, 2000. - S. 19-27; його ж - Narodopisny Ustav - Ustav etnologiе Slovenskej akademii vied v 90. rokoch 20. storocia / Mojmir Benza // Ethnologia Actualis Slovaca. - Vol. III. Etnologicke a folkloristicke institucie na Slovensku, 2003. - S. 71-80; Elschek Oskar. Etnologia a etnomuzikologia - institucionalne zaklady a ich premeny / Oskar Elschek // Ethnologia Actualis Slovaca. - Vol. III. Etnologicke a folkloristicke institucie na Slovensku. - Trnava, 2003. - S. 59-70; його ж - Etnologicke reflexie o koncepciach a stereotypoch / Oskar Elschek // Slovensky Narodopis. - 2004. - № 1. - S. 65-71; Його ж - Zmeny konceptov a paradigiem v etnografii a antropologii / Oskar Elschek // Ethnologia Actualis Slovaca. - Vol. I. Etnologia versus antropologia, 2000. - S. 53-64; Stolicna Rastislava. Ethnologia a antropologia - dva zdroje reflexie kultury // Ethnologia Actualis Slovaca. - Vol. I. Etnologia versus antropologia, 2000. - S. 39-46. . Цей автор висловив думку, що 1990-і роки принесли дисципліні більше втрат, ніж надбань. Відповідно, слід відновлювати втрачені зв'язки з науковцями колишнього СРСР, працювати в межах національної наукової традиції з обережним ставленням до всіх нововведень.

Така суперечливість поглядів науковців типова не тільки для словацьких вчених. Однак, на відміну від європейської гуманітарної науки, де хаос і криза спричинена величезною кількістю методологічних підходів, у Словаччині дещо інша ситуація. Тут, як і інших країнах постсоціалістичного простору зміни в науці на початку 1990-х рр. були результатом не внутрішньо наукових чинників (зміни парадигми), а наслідком дії зовнішніх умов - політичних, економічних, ідеологічних. Стара парадигма себе ще не вичерпала, тому декларована відмова деяких науковців від минулих досягнень дисципліни, орієнтація керівництва провідної установи (Інститут етнології САН) на західні моделі науки спричинила захисну реакцію противників некритичного наслідування чужого досвіду. Аналогічна ситуація спостерігається і в Україні, Росії, Угорщині Басилов В. Н. Традиции отечественной этнографии / В. Н. Басилов // Этнографическое обозрение. - 1998. № 2. - С. 18-45; Касьянов Г. Сучасний стан української історіографії: методологічні та інституційні аспекти / Г. Касьянов // Генеза. - 2004. - № 1. - С. 78-92; Коша Ласло. Чиї ви сини? Огляд угорської етнографії / Ласло Коша. - Ужгород: “ПоліПрінт”, 2002. - 244 с.; Соколовский С. В. Российская этнография в конце ХХ в. (библиометрическое исследование) / С. В. Соколовский // Этнографическое обозрение. - 2003. - № 1. - С. 3-54. . Таке протистояння у Словаччині зберігається і на сучасному етапі, а отже варто очікувати нових дискусій з приводу наукових альтернатив.

Окремий параграф цього ж розділу присвячений характеристиці сучасного стану інфраструктури словацької етнологічної науки. Провідною установою залишається Інститут етнології САН, однак зростає роль інших закладів. Основними науковими центрами є мережа установ Словацького національного музею, Інститут музичної науки САН, Інститут культурних та соціальних досліджень Університету Матея Бела. Етнографічною тематикою займаються також спеціалізовані (серед них десять скансенів) та регіональні музеї. Особливої уваги заслуговує діяльність першого в країні музею національної меншини - Музею української культури в Свиднику, який існує від 1956 року. Цей заклад регулярно здійснює дослідження, які публікує у своєму „Науковому збірнику” (вийшло друком 24 томи в 27 книгах) та окремими виданнями Sopoliga Miroslav. Tradicie hmotnej kultury Ukrajicov na Slovensku / Miroslav Sopoliga. - Bratislava: Veda, vydavatelstvo Slovenskej akademie vied, 2006. - 294 s.; його ж - Ukrajinci na Slovensku. Etnokulturne tradicie z aspektu osidlenia, ludovej architektury a byvania / Miroslav Sopoliga. - Komarno - Dunajska Streda: vydavatel'stvo Linium Aurum, 2002. - 178 s.. Працівники музею на чолі із М. Сополигою займаються вивченням традиційної та сучасної культури українців Словаччини.

Порушивши тему українства, слід відмітити, що останнім часом у Словаччині, як і в Україні, скандально заявив про себе так званий русинський рух. Серед словацьких науковців нема одностайності з приводу цієї проблеми, її розв'язання утруднюються надмірною політизованістю. Натомість українська етнологія послідовно та аргументовано відстоює неправомірність протиставлення українців русинам, вважаючи їх представниками єдиного українського етносу. На жаль, нерішучість українських владних кіл вирішити питання опираючись на науково обґрунтовані докази, поки що сприяє періодичній активізації сепаратистських рухів на Закарпатті.

Серед освітніх закладів плідно працюють кафедри етнології при університетах Коменського в Братиславі, Кирила та Мефодія у Трнаві, Костянтина Філософа в Нітрі, кожна з яких має свою спеціалізацію. У своїй діяльності вони поєднують педагогічний та науковий напрями. У 1990-х рр. ці установи опинилися перед потребою змінити навчальні плани та систему передачі знань. Сучасні навчальні курси орієнтовані на західні зразки антропології культури, з більшим ухилом у бік прикладного, практичного аспекту, вирішення сучасних проблем, що якісно відрізняється від колишньої вузької концентрації етнографії на народній культурі. Однак запровадження Болонської системи вітали не всі науковці. До цього часу тривають дискусії з приводу того, чи стара система семестрових іспитів відійшла у минуле, чи залишається життєздатною.

Попри плідну діяльність і досягнення етнологічних установ, останнім часом констатується факт відсутності ефективної співпраці між елементами інфраструктури дисципліни. Це спричинено тим, що в словацькій етнології існує доволі чіткий поділ на сфери інтересів. Одні (насамперед музеї) продовжують орієнтуватися на вивчення тем традиційної культури, інші (Інститут етнології САН) більше акцентують увагу на вирішення сучасних суспільних проблем, які іноді виходять за межі етнологічної проблематики. Така неузгодженість не сприяє проведенню спільних наукових досліджень і шкодить насамперед науці.

На початку ХХІ ст. словацька етнологія продовжує залишатися дисципліною орієнтованою на вивчення етнічно диференційованої проблематики Benza Mojmir. Narodopisny Ustav - Ustav etnologiе Slovenskej akademii vied v 90. rokoch 20. storocia / Mojmir Benza // Ethnologia Actualis Slovaca. - Vol. III. Etnologicke a folkloristicke institucie na Slovensku, 2003. S. 71-80; Kilianova Gabriela. Obzretie a pohl'ad do buducnosti / Gabriela Kilianova, Monica Vrzgulova // Slovensky Narodopis. - 2006. - № 3. - S. 279-293; Kilianova Gabriela. Etnologia na Slovensku na pragu 21. storocia: reflexie a trendy / Gabriela Kilianova // Slovensky Narodopis. - 2002. - № 3-4. - S. 277-291; Luther Daniel. Etnicita a mesto / Daniel Luther, Peter Salner. - Bratislava, 2001. - 239 s.; Tradicia a spolocensko-politicke zmeny na Slovensku po 2. svetovej vojne (ed. Z. Skovierova). - Bratislava, 2002. - 262 s.; Salner Peter. Cesty k identite / Peter Salner. - Bratislava, 2005. - 240 s. . Основним об'єктом надалі є словацький народ, однак зростає кількість досліджень присвячених іншим етнічним спільнотам, які проживають на території країни, сусідніх держав та за межами Європи Benza Mojmir. Slovenske mensiny vo vyskumnych planoch Ustavu etnologie Slovenskej akademie vied / Mojmir Benza // Etnologicke rozpravy. - 2006. - № 1. - S. 48-60; Etnicke kategorie “my” a “oni” v studentskej perspektive. - Bratislava, 2001. - 139 s.; Ezik Daniel. Romski emigranti v belgickom Gente / Daniel Ezik // Ethnologicke rozpravy. - 2003. - № 2. - S. 28-40; Konecny Stanislav. Transformacia ekonomiky a jej vplyv na postavenie Rusinov a Ukrajincov na Slovensku / Stanislav Konecny // Formovanie evropskej obcianskej spolocnosti. - Presov, 2005. - S. 266-278; Kredatusova Jarmila. Ukrajinska mensina na Slovensku sucasnost' a perspektivy / Jarmila Kredatusova, Juraj Kredatusov // Evropske obcianstvo a narodna identita. - Presov, 2006. - S. 245-253; Luther Daniel. Etnicita a mesto / Daniel Luther, Peter Salner. - Bratislava, 2001. - 239 s; Luther Daniel. K metode analyzy dejin ceskej mensiny v Bratislave: etnografia, etnologia alebo historia mesta? / Luther Daniel // Slovensky narodopis. - 2003. - № 3. - S. 389-395; Magocsi Paul Robert. Karpatski rusini: sucasny stav a perspektivy v buducnosti / Paul Robert Magocsi // Slovensky Narodopis. - 1992. - № 2. - S. 183-192.. У рамках вивчення свого етносу перспективними є студії сучасної культури, ідентичності, етнології міста, етноісторичні дослідження, набувають популярності реінтерпретація і деконструкція тем традиційної етнографії. Все частіше у своїх дослідженнях етнологи використовують, крім традиційних методів, підходи соціокультурної антропології. Словацькі вчені намагаються творчо застосовувати їх поєднуючи із традиціями вітчизняної науки, щоб досліджувати сучасні актуальні проблеми, хоча це не завжди приносить очікувані результати. Як наслідок - тривають дискусії між прихильниками традиційного погляду на перспективи етнографії та їх опонентами.

У Висновках підсумовано результати дослідження відповідно до поставленої мети та завдань.

Критичний розгляд матеріалів засвідчив, що розвиток словацької етнографії був тісно пов'язаний із соціально-політичною історією Словаччини останніх двох століть. Як більшість слов'янських народів (зокрема й українці), словаки тривалий час не мали власної державності, що негативно позначалося на всіх сторонах життя, зокрема на розвитку наукових знань. Бездержавність, національний гніт зумовили становлення науки як народознавчої дисципліни орієнтованої на вивчення традиційної культури власного народу.

Період первісного накопичення етнографічного матеріалу (від середини XVIII ст.) тривав під впливом європейської філософської і суспільної думки (просвітництво, згодом романтизм та міфологічна течія). Цей процес у Словаччині завершився пізніше ніж, наприклад, у російській, українській чи польській етнографії - в кінці ХІХ ст. Головні причини: політика національного гніту в імперії Габсбургів, нечисленність національно свідомої словацької інтелігенції, відсутність державної підтримки, орієнтація дисципліни на пошуки доказів самобутності словаків, а не всебічні наукові дослідження.

Наприкінці ХІХ ст. словацька етнографія фактично емансипувалася до статусу науки, вона мала свої традиції і усталене коло проблем. У 1880-90-х рр. внаслідок теоретико-методологічних дискусій (Г. Ваянський, М. Сасінек, П. Кріжко) були окреслені предмет, об'єкт народознавства. З'явилася установа, яка організовувала етнографічні дослідження (Музейне словацьке товариство). У цей час зростає вплив позитивізму з його вимогами критичності у дослідженнях, чого бракувало “романтизованій”, “міфологізованій” словацькій етнографії.

У період перебування Словаччини у складі І-ої ЧСР етнографія отримала державну підтримку, що посприяло розвитку інфраструктури дисципліни, активізації діяльності чеських вчених. У міжвоєнні роки сформувалася професійна генерація словацьких народознавців, які успішно працювали й у другій половині ХХ ст., здійснювалися спроби міжкультурних порівнянь, що було новим явищем для емпіричного, описового народознавства.

За часів комуністичного режиму словацька етнографія суттєво зміцніла. Це стало можливим завдяки запровадженню марксистської методології, яка очистила цю дисципліну від хаосу методологічних підходів, що зосталися від минулих часів. Позитивний вплив дисципліна отримала і від використання досвіду вчених з СРСР. З'явилися фундаментальні праці з історії словацької народної культури, підвищився загальний теоретичний рівень досліджень. Водночас слід констатувати, що протягом ХХ ст. на словацьку етнографію негативно впливали державна доктрина чехословакізму періоду 1918-1939 рр. та важкий прес ідеологічної цензури радянських часів (1948-1989 рр.).

Особливої уваги заслуговує період сучасності. Впродовж 90-х рр. ХХ ст., під час теоретичних дискусій та практичної роботи, словацькі етнологи переглянули погляди на шляхи розвитку власної науки. Важливим є те, що марксистська методологія перестала сприйматися як єдино вірна. І хоча етнологія Словаччини досі залишається етноцентристською дисципліною, явно прогресує розвиток тенденція до зближення з підходами та методами соціокультурної антропології, що необхідно для вивчення сучасності. І хоча поряд із поняттям “етнологія” продовжує побутувати старий термін “народоопис”, що сьогодні збережений, наприклад, у назві провідного, фахового журналу - “Slovensky narodopis”, - це насамперед є даниною традиції, а не свідченням напряму розвитку дисципліни.

Подолання ідеологічних бар'єрів і відкритість світовій науці, зумовили плюралізм методів і концепцій сучасної етнології. Слід зазначити, що процеси переходу до нових парадигм не завжди гармонійні і продуктивні, так в середовищі словацьких етнологів постійно спалахують дискусії та суперечки з приводу сучасного сану дисципліни. Одні науковці вважають перспективним її розвиток шляхом компліментарності етнології із соціокультурною антропологією, що є типовим для сучасних країн західної і центральної Європи та Америки. Пропонуються різні варіанти такого зближення, серед них найбільш поширені “anthropology at home” (домашня антропологія), “everyday history” (історія повсякдення). Їх опоненти схильні бачити майбутнє словацької етнології в більш традиційному руслі, оскільки побоюються, що інакше дисципліна втратить свою специфіку й предметне поле, а отже - розчиниться серед інших наук. Слід зауважити що подібні дискусії є типовими для країн колишнього соціалістичного простору (Росія, Угорщина, Польща, Болгарія та інші).

В останнє десятиліття у Словаччині популярними стали дослідження ідентичності, антропології міста як осередку формування етнічності, зберігається також інтерес до традиційної культури. Гуманітарна наука почала досить активно впливати на перебіг суспільних подій у країні. Це стало можливим завдяки безпосередній участі словацьких етнологів-антропологів у вирішенні актуальних проблем, підготовці фахівців сучасного профілю, практичній спрямованості навчальних програм спеціалізованих кафедр вищих учбових закладів, появі досліджень, тісно пов'язаних з важливими питаннями функціонування словацького суспільства у ХХІ столітті.

словацький фольклористика народознавство ранньонауковий

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1) Леньо П. Ю. Етнографія Словаччини у період національного відродження / П. Ю. Леньо // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 1. С. 60-68.

2) Леньо П. Ю. Розвиток етнографії Словаччини в міжвоєнний період (1918 1939) / П. Ю. Леньо // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 3. - C. 111-117.

3) Леньо П. Ю. Етнологія Словаччини (періодизація та історіографія проблеми) / П. Ю. Леньо // Народна творчість та етнографія. - 2006. - № 2. - С. 90-96.

4) Леньо П. Ю. Проблеми та перспективи етнологічної/антропологічної науки в Східній та Центральній Європі (спроба порівняльного аналізу) / П. Ю. Леньо // На перехрестях світової культури. - Чернівці, 2006. - С. 84-87.

5) Леньо П. Ю., Зан М. П. Українці Пряшівщини та Мараморощини на початку ХХІ ст. (словацька та румунська моделі асиміляційних процесів) / П. Ю. Леньо, М. П. Зан // Етнічна історія народів Європи. - 2007. - Вип. 23. - С. 46-50.

6) Леньо П. Ю. Етнологічна наука на постсоціалістичному просторі в умовах демократичних перетворень кінця 80-х - початку 90-х років ХХ століття / П. Ю. Леньо // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. - Ужгород, 2007. - Вип. 5-6. - С. 52-58.

7) Леньо П. Ю. Інституційні аспекти дослідження народної культури Карпат і на Балканах / П. Ю. Леньо // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. - Ужгород, 2008. - Вип. 20. - С. 241-245.

8) Леньо П. Ю. Словацька етнологія у другій половині ХХ століття (1948-1989) / П. Ю. Леньо // Етнічна історія народів Європи. - 2008. - Вип. 24. - С. 56-62.

9) Леньо П. Ю. Дослідження українців Словаччини на рубежі ХХ-ХХІ ст. (сучасний словацький етнологічний дискурс проблеми) / П. Ю. Леньо // Нова педагогічна думка. - 2008. - № 2. - С. 10-13.

АНОТАЦІЯ

Леньо П.Ю. Становлення і розвиток етнологічної науки в Словаччині (основні етапи, напрями, проблеми). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05. - етнологія. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Київ, 2008.

Дисертація є першою у вітчизняній науці спробою комплексного дослідження історії етнологічної думки та етнології в Словаччині. Автор в історико-ретроспективному ключі прослідковує процес становлення словацької етнографічної науки, його етапи від кінця XVIII століття до сучасності. У праці розглядаються основні напрями сучасного розвитку словацької етнології, автор також намагається намітити перспективи та тенденції майбутнього поступу дисципліни. Дослідження включає аналіз наукової, педагогічної та видавничої активності провідних установ науки, вивчення діяльності окремих осіб, порівняльні студії історії та сучасного стану етнологічної науки сусідніх країн.

Робота є результатом історіографічних досліджень, здійснених автором протягом 2003-2007 років.

Ключові слова: історія науки, народознавство, словацька етнологія, історіографія, теорія, методологія.

АННОТАЦИЯ

Леньо П.Ю. Становление и развитие этнологической науки в Словакии (основные этапы, направления, проблемы). - Рукопись.

Диссертация на соискание научного степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05. - этнология. Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии имени М. Т. Рыльского НАН Украины. - Киев, 2008.

Диссертация является первой в отечественной науке попыткой комплексного исследования истории этнологической мысли и этнологии Словакии. Предметом изучения стали историографические труды словацких, русских, украинских ученых, посвященные истории словацкой этнонауки. Анализируются также материалы специальных этнографических, культурологических, антропологических, теоретико-методологических студий, которые характеризируют современное состояние дисциплины. Автор, в историко-ретроспективном ключе, исследует процесс становления словацкой этнологии, рассматривает главные направления её современного состояния, пытается спрогнозировать перспективы и тенденции будущего дисциплины. Исследование включает анализ научной, педагогической и издательской активности главных учреждений науки, изучение деятельности отдельных личностей, сравнительные студии истории и современного состояния этнологической науки соседних стран (Россия, Венгрия, Польша).

Диссертация состоит из введения, четырех разделов, выводов. Во введении обоснованы актуальность темы исследования, хронологические рамки, раскрыты цели и задачи, объект и предмет, научная новизна, практическое значение.

Первый раздел состоит из трех параграфов: общая методика историографического исследования; теоретико-методологические проблемы изучения истории словацкой этнологии; степень научной разработки темы и источники исследования.

Второй раздел посвящен анализу истории словацкой этнологии в период появления первых этнографических трудов (конец XVIII века), во времена национального возрождения словаков, рассматривается также этап эмансипации народоведческой дисциплины в статусе отдельной науки.

Третий раздел охватывает развитие словацкой этнологии в период пребывания страны в составе I-ой ЧСР (1918-1939 гг.), межвоенные годы и время коммунистической власти (1947-1989 гг.). Анализируются достижения и неудачи дисциплины, рассматриваются главные направления научных исследований, деятельность учреждений науки.

В четвертом разделе, на основе анализа саморефлексии словацких ученых, исследуется современный период словацкой этнологии (1989-2007), делается попытка спрогнозировать тенденции и перспективы её будущего развития. Материалы диссертации дают основания утверждать, что словацкая этнология придерживается традиций отечественной науки (национально ангажированное народоведение). Вместе с тем, явственно видно стремление развивать исследования, которые на принципах и подходах западной социокультурной антропологии, что необходимо в условиях исчезновения основного предмета словацкой этнографии - традиционной культуры.

В выводах делается обзор наиболее важных результатов диссертации.

Работа базируется на историографических исследованиях проведенных автором в период 2004-2008 гг.

Ключевые слова: история науки, народоведение, словацкая этнология, историография, теория, методология.

SUMMARY

Lenio Pavlo. Formation and development of ethnology science in Slovakia (main periods, mainstreams, problems). - Manuscript.

Ph. D. dissertation, speciality 07.00.05. - ethnology. - Rylsky Institute of Art Studies, Folklor and Ethnology of the National Academy of Sciences Ukraine, Kyiv, 2008.

The thesis is an attempt to investigate the history of ethnology thought and ethnology in Slovakia. The author in historic - retrospective form observes the process of Slovak ethnology science's formation, examines the main direсtions of its modern development, trying to contemplate the perspectives and tendensies of future sience's steps.

This investigation has the analysis of science, educational and publishing activity of the main science organisations, studying of the some persons' activity, comparative schools - history and modern ethnology science's position in neighbour countries.

The work is the result of historiographyc investigations, which the author made in 2003-2007.

Key words: history of science, ethnography, Slovak ethnology, historiography, theory, methodology.

Размещено на Allbest.ur