Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМ. І. КРИП'ЯКЕВИЧА

ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА

УДК 39(=161.2):140.8

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ЕТНІЧНІ ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПИ В ТРАДИЦІЙНОМУ СВІТОГЛЯДІ УКРАЇНЦІВ

Спеціальність: 07.00.05 - Етнологія

СІЛЕЦЬКИЙ ЮРІЙ РОМАНОВИЧ

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Львівському національному університеті ім. І. Франка.

Науковий керівник:

Макарчук Степан Арсентійович, доктор історичних наук, професор, Львівський національний університет ім. Івана Франка, професор кафедра етнології.

Офіційні опоненти:

Павлюк Степан Петрович, доктор історичних наук, професор, академік НАН України, Інститут народознавства НАН України, директор;

Гладкий Микола Іванович, кандидат історичних наук, доцент, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, доцент кафедри культурології та українознавства.

Захист відбудеться "15" грудня 2009 р. о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4).

Автореферат розіслано "13" листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізований вченої ради, кандидат історичних наук Середа О.В.

Актуальність теми. Дослідження етнічних стереотипів українців належить до одного з нових та пріоритетних напрямків в українській етнології. Це зумовлено тим, що цю проблему впродовж тривалого періоду, особливо в роки тоталітарного режиму, вітчизняні народознавці практично не вивчали. Адже комуністична влада, реалізовуючи стратегічний політичний курс на злиття націй у так звану нову історичну спільність радянський народ, насторожено ставилася до вивчення теми міжетнічних взаємин.

Актуальність дослідження етнічних стереотипів зумовлена, крім суто наукового інтересу, практичними потребами життя. Як відомо, етнічні стереотипи нерідко несуть в собі численні негативні уявлення, наповнені образами, кривдами. Останні сформовані багажем історичного досвіду міжетнічних стосунків між представниками різних національностей, що так чи інакше позначається і на сучасних взаєминах між етнічними спільнотами. Одержані знання повинні сприяти подоланню тих із них, що стоять на перешкоді толерантних стосунків між народами. Не можна забувати, що найрельєфніше окресленими і усталеними є етнічні стереотипи українців про ті етноси, з якими їм доводилось контактувати не лише у минулому, але і в сьогоденні. Такими є росіяни, поляки, кримські татари, цигани, євреї, представники інших національностей з числа сусідів або національних меншин України.

Розбудова Європейського Союзу та прагнення України приєднатися до цієї наддержавної структури актуалізує означену проблематику.

Дослідження етнічних стереотипів про інші народи важливе також з огляду вивчення етнічної історії українського етносу. Воно дає можливість простежити політичні та соціальні причини еволюції ставлення українців до своїх сусідів та етнічних меншин, виявлення конкретних історичних та культурно-побутових умов його зародження.

Слід зауважити, що актуальність дослідження зумовлюється також і тим, що окреслена тема досі не була об'єктом спеціального дослідження етнологів, а також тим, що в середині ХХ ст. відбулися важливі політичні та соціальні зміни в житті українського суспільства, які обумовили відмирання деяких старих стереотипів про інші етноси та виникнення нових уявлень про них.

Об'єктом дисертаційного дослідження є етнічні гетеростереотипи українців, що становлять важливу складову їх світоглядних уявлень, зокрема усталених поглядів на інші етноси та їх представників.

Предметом дослідження є ті ланки традиційної духовної культури, в яких відображаються етнічні гетеростереотипи українців. Серед них чільне місце посідають прислів'я та приказки як своєрідна концентрація народної філософії та історичного досвіду народу, легенди та перекази, народні оповідання, анекдоти, демонологічні оповідки, повір'я та прикмети, звичаї, фрагменти традиційної сімейної та календарної обрядовості та твори народного мистецтва, зокрема, іконопису.

Метою праці є виявлення етнічних гетеростереотипів українців про сусідні народи та представників етнічних меншин, з якими вони мали історичний досвід міжетнічного контактування, їх класифікація за походженням та встановлення часу й причин їх виникнення, ареалу поширення.

Для реалізації мети поставлені наступні завдання:

– розглянути та обґрунтувати репрезентативність джерел дослідження етнічних гетеростереотипів українців;

– виявити традиційні етнічні гетеростереотипи українців та провести їх класифікацію;

– дослідити міфологічні етнічні стереотипи українців, визначити їх походження та характерні риси, зміст та емоційне навантаження;

– виявити етнічні побутові стереотипи українців стосовно сусідніх народів та національних меншин і з'ясувати причини їх виникнення;

– з'ясувати роль досвіду історичного та етнокультурного контактування українців з представниками інших етнічних спільнот у формуванні традиційних побутових етнічних гетеро стереотипів;

– виявити місце етнічних гетеростереотипів українців в їх сучасній духовній етнокультурі.

Територія дослідження. Дослідження етнічних гетеростереотипів українців здійснене на базі джерельного матеріалу, який репрезентує всю етнічну територію України. Впродовж етнічної історії українці мали різний історичний досвід контактування з різними етнічними спільнотами: сусідами (росіянами, поляками, угорцями, румунами, білорусами, кримськими татарами тощо) та етнічними меншинами, які проживали на українських землях (циганами, євреями, німцями тощо). Це, в свою чергу, спричинило формування в українців окремих регіональних особливостей у світоглядних уявленнях про різні етнічні спільноти (наприклад, про угорців - на Закарпатті або ж про росіян на Слобожанщині), та виникнення місцевих відмінностей стосовно образу представників однієї й тієї ж спільноти (наприклад, стереотип росіянина в Галичині, Правобережжі та на Слобожанщині).

Східною межею дослідження є територія Слобожанщини, а також інші історичні українські етнічні землі, що не входять до складу сучасної Української держави (Краснодарщина, м. Таганрог Російської Федерації). Західна географічна межа дослідження також виходить поза межі сучасної України. В дисертації використані матеріали з Холмщини, Лемківщини, польської частини Надсяння. Північна межа обмежується Поліссям, в тому числі й окремими теренами, які в даний час входять до складу Білорусі (Берестейщина, частина Пінщини). Отже, дисертаційне дослідження присвячене стереотипам, які свого часу були надбанням всього українського народу.

Хронологічні рамки дослідження. Нижню часову межу дослідження умовно обмежуємо серединою XVIIІ ст., оскільки саме цим періодом датується частина наявних джерел. Зазначимо, що етнічні стереотипи, як явище традиційної культури існували в українців і значно раніше. Прикладом можуть слугувати так звані "міфологічні" стереотипи, які, вочевидь, з'явилися на світ одночасно із самоідентифікацією українців та усвідомленням своєї "іншості", від початків їх перших контактів з чужинцями та появи останніх на українських землях.

Верхня часова рамка дисертаційного дослідження обмежується 30-ими роками ХХ ст. хоч окремі висновки і узагальнення доповнені джерельними матеріалами з пізнішого часу. Друга Світова війна зумовила значні зміни у демографічній структурі та етнічному складі населення України. Це, в свою чергу, істотно вплинуло на світоглядні уявлення українців, зокрема, появу в старих традиційних етнічних стереотипах нових елементів відповідно до нових реалій життя.

Наукова новизна роботи. Дисертація є першою спробою здійснення комплексної історичних реконструкції етнічних гетеростереотипів у традиційному світогляді українців, проведення їх аналізу, дослідження причин їх виникнення та побутування в свідомості українського етносу. На основі джерельного матеріалу розглянуті як міфологічні, так і побутові етнічні стереотипи українців про своїх сусідів та етнічні меншини, розселені в Україні. Автор простежив, систематизував і узагальнив розпорошені в численних описових фольклорних та етнографічних матеріалах дані про етнічні гетеростереотипи українців з різних етнографічних районів України. В науковий обіг введені нові джерела. Значну частину їх становлять матеріали, виявлені у Відділі рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, причому більшість з них публікується вперше. Важливе значення для виконання дисертаційної роботи має також польовий етнографічний матеріал, зібраний особисто автором впродовж 2006-2007 рр. на території Надсяння та Волині.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках науково-дослідної теми кафедри етнології Львівського національного університету ім І. Франка "Етнокультурний розвиток України: історія і сучасність" (шифр: 0105U404937).

Практичне застосування результатів. Результати роботи мають важливе значення для розуміння багатьох етнічних процесів, що відбувалися на території українських земель впродовж XVIII - першої половини ХХ ст., причин окремих міжетнічних непорозумінь в сучасних умовах. Фактологічний матеріал дисертації може бути використаний для підготовки узагальнюючої праці про світоглядні уявлення українського народу, навчальних лекційних курсів для спеціальностей "етнологія", "фольклористика". Одержані результати дослідження будуть корисними також при підготовці фахівців-політологів, спеціалістів з міжнародних відносин, держслужбовців (особливо в місцях компактного і дисперсного проживання поряд з корінним українським етносом представників національних меншин) тощо.

Апробація роботи. Дисертаційне дослідження апробоване на низці наукових конференцій. Зокрема, автор у 2006, 2007, 2008 роках брав участь у роботі щорічної науково-практичної конференції викладачів та аспірантів історичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка, виступаючи з доповідями на секції етнології. Крім того, в 2007 році автор виголосив доповідь на Міжнародній науковій конференції "Нове життя старих традицій", яка проходила в рамках Міжнародного фольклорного фестивалю "Берегиня" (м. Луцьк). У 2008 р. мав доповідь про етнічні стереотипи на щорічній березневій науковій сесії Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові (в рамках Секції етнографії та фольклористики). В травні 2008 р. взяв участь у міжнародній науковій конференції "Україна в етнокультурному вимірі XVII - XXI ст." (м. Київ).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерела та літератури (242 позиції). Загальний обсяг праці становить 204 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлені основні поняття, якими користується автор при дослідженні етнічних стереотипів українців. Встановлена ступінь наукової дослідженості проблеми та обґрунтована актуальність роботи. Крім того, встановлені хронологічні межі дисертації, окреслено предмет та об'єкт, мета і завдання роботи, обґрунтована її наукова новизна і практичне значення, засвідчена практичну апробацію наукових результатів під час виступів на конференціях.

У першому розділі "Історіографія, джерельна база дослідження етнічних гетеростереотипів українців" автор здійснив аналіз стану дослідження етнічних стереотипів в країнах Європи та Північної Америки. Важливе місце серед них займає стаття американського публіциста Волтера Ліпмана, опублікована в 1922 році, в якій він вперше використав словосполучення "етнічний стереотип" в сфері суспільних наук. Цим він фактично започаткував етнологічні, психологічні та соціологічні дослідження в цій галузі. гетеростереотип українець етнічна меншина

Здобутки української етнологічної та етнопсихологічної наук в галузі дослідження етнічних стереотипів є доволі скромними. Це зумовлено тим, що, в період існування Радянського Союзу, тобто в той час, дослідження міжетнічних взаємин, в тому числі і етнічних стереотипів, вважалося "неперспективним напрямком". Радянські ідеологи голослівно стверджували, що національне питання в СРСР вирішене і відносини між народами, начебто, носять гармонійний характер.

Перші дослідження традиційних етнічних гетеростереотипів українців почали з'являтися ще в другій половині ХІХ ст. Серед них належне місце займає розвідка Олени Пчілки (написана у 1883 р. і опублікована під псевдонімом "П. Ковалько") "Очерки національных типов в украинской народной словесности (черты типа еврейскаго)". Дослідниця мала на меті продовжити свою роботу - описати образи представників інших етнічних спільнот в українському світогляді, але, на жаль, обмежилась лише стереотипом єврея. Авторка ґрунтовно дослідила ставлення українців до євреїв, використовуючи при цьому доволі широку джерельну базу: українські народні приповідки, оповідання, анекдоти та народні прикмети й повір'я, пов'язані з представниками єврейської етнічної спільноти.

Серед публікацій на тему етнічних стереотипів значний інтерес для дослідника становить підбірка матеріалів Феофана Лебединцева (під псевдонімом "І. Кулюмбаш") "Междуплеменныя соприкосновенія", опублікована на сторінках "Київської старовини". Автор навів ряд українських народних оповідань, бувальщин, анекдотів, в яких фігурують представники інших ("чужих") етнічних спільнот. В передмові до збірки дослідник зазначав, що тривале співіснування на одній території кількох народів - українців, росіян, поляків та євреїв стало причиною виникнення великої кількості народних оповідань, анекдотів, приказок тощо, в яких вони характеризують один одного.

На початку ХХ ст. в українській науковій думці з'явилася низка публікацій, в яких автори торкалися теми взаємовідносин українців та росіян. Найпомітнішою з них є збірка народних оповідань підготовлена Опанасом Шимченком "Українські людські вигадки", в якій значна увага зверталася на ставлення українців до представників сусідніх народів та етнічних меншин - росіян, євреїв, циганів та ін. Проблеми етнічних стереотипів українців кінця ХІХ - початку ХХ ст. в низці своїх праць торкалися Іван Франко, Володимир Гнатюк. Значна увага в їх дослідженнях приділялася стереотипам про поляків, циганів, євреїв та німців.

В середині ХХ століття проблеми етнічних гетеростереотипів закарпатських українців торкався закарпатський вчений Федір Потушняк у статті "Сусідні народи в світогляді нашого народу". Проте розвідка, написана вченим ще в середині ХХ ст., вперше була опублікованою лише у 2001 році. Автор розглянув чимало народних оповідань про євреїв, циган, угорців, що свідчили про стереотипи названих етнічних спільнот у свідомості закарпатських українців. Цінними у статті є коментарі дослідника.

Низка наукових праць, дотичних до проблеми дослідження етнічних стереотипів українців, з'явилася в останні роки. Серед них на увагу заслуговує кандидатська дисертація української фольклористки Оксани Стоколоси-Ворончук "Етнотипи та їх художні стереотипи в українському анекдоті (на матеріалі видань ХІХ століття)" (Львів, 1999). Незважаючи на те, що дослідження О. Стоколоси-Ворончук стосується головно художніх ознак стереотипів в українському анекдоті, авторка побіжно характеризує загальне ставлення українців до "інших" ("чужих").

Певного аспекту теми нашого дослідження торкнулася львівський соціолог Вікторія Середа у праці про вплив українських та польських шкільних підручників з історії на формування взаємних стереотипів. Дослідниця, аналізуючи тексти підручників, за якими навчаються українські та польські школярі, простежує їх значний вплив на формування етнічних стереотипів сучасної учнівської молоді сусідніх країн.

Дещо більшими здобутками у розкритті теми етнічних стереотипів можуть похвалитися науковці із сусідніх країн - Польщі та Росії. Одним із перших польських дослідників означену тему вивчав знаний вчений-етнолог Ян Станіслав Бистронь. Найвідомішими в його доробку з царини знань про стереотипи є дослідження "Національна мегаломанія" (Megalomania narodowa), "Чорність чужих" (Czarnoњc obcych), "Чужі" як людожери" (Obcy jako ludoїercy), опубліковані у міжвоєнний період. В них автор розглядав етнічні гетеростереотипи, притаманні традиційному польському суспільству. А оскільки частина українських земель у 20-30-х рр. ХХ ст. входила до складу Польської держави, то багато його наукових розважань побудовані на українському матеріалі. Дослідник проводить думку про те, що стереотипи про представників "чужих", неслов'янських етнічних спільнот - євреїв, циган та деяких інших - є подібними між собою і нерідко носять загальнослов'янський характер. Дослідження Я.С. Бистроня становлять інтерес не лише з методологічної точки зору, а й з того огляду, що вони містять цінну інформацію про деякі етнічні стереотипи українців.

Наприкінці 80 - початку 90-х років ХХ ст. в польській академічній етнологічній думці активізуються дослідження міжетнічних взаємин, в тому числі і традиційних етнічних стереотипів. Помітне місце займає, зокрема, монографічне дослідження Збіґнєва Бенедиктовича "Портрети "чужого" (Portrety "obcego"). Воно є скороченою версією докторської дисертації вченого, написаної ще у 1985 році. Розглядаючи традиційні етнічні стереотипи поляків, автор наводить цікаві паралелі зі стереотипами інших слов'янських народів. Значну увагу він звертає на "міфологічні" стереотипи, розкриваючи сприйняття "чужих" як істот з надприродніми можливостями (як представників добрих або поганих, зловорожих сил). В першій частині дослідження автор подає аналіз праць найвідоміших польських дослідників етнічних стереотипів - Йозефа Обрембського, Флоріана Знанецького, Я.С. Бистроня та інших.

Тематичними є монографії польської дослідниці Аліни Цалої "Образ єврея в польській народній культурі" (Wizerunek Їyda w polskiej kulturze ludowej, 1992 р.) та Алєксандра Герца "Євреї в польській культурі" (Їydzi w kulturze polskiej, 1988 р.). Згадані праці проливають світло на стереотип єврея не лише у традиційному світогляді поляків, а й частково торкаються сучасного образу представників даної етнічної спільноти в свідомості польського народу.

В другій половині 90-х років ХХ ст. в польській науковій думці відбувається подальший розвиток цієї тематики. Варто, зокрема, відзначити, фундаментальну монографію сучасної польської дослідниці Маґдалєни Зовчак "Народна Біблія. Інтерпретація біблійних основ в народній культурі" (Biblia Ludowa. Interpretacja w№tkуw biblijnych w kulturze ludowej, 2000 р). Авторка розкриває як в інтерпретації польських селян трактуються різні біблійні сюжети, як вони осмислювалися народом і впливали на становлення традиційних вірувань та уявлень, в тому числі стереотипів, про інші етнічні спільноти.

В російській історіографії варто виділити дослідження відомого етнолінгвіста наукової школи Н. Толстого Ольги Бєлової. Найзначнішою її працею є монографія "Етнокультурні стереотипи в слов'янській народній традиції" (Этнокультурные стереотипы в славянской народной традиции, 2005 р.). Вчена, добре обізнана з доробком європейських науковців в даній царині, включно з польськими, здійснила ґрунтовне комплексне дослідження про спільні ознаки стереотипів інородців у всіх слов'янських народів. Для нас монографія О. Бєлової становить інтерес і під тим оглядом, що в ній використано значний за обсягом український фактологічний матеріал ХІХ - ХХ ст., виявлений у працях М. Гнатюка, І. Франка, Г. Булашева, Ф. Вовка, Б. Грінченка та ін.

Значний інтерес становить також видання "Народна Біблія": Східнослов'янські етіологічні легенди" ("Народная Библия": Восточнославянские этиологические легенды, 2004 р.), упорядником якого є згадана О. Бєлова. Видання перегукується з дослідженням М. Зовчак. Різниця між ними полягає в тому, що на відміну від польського аналогу, російська дослідниця розглядає спільні для всіх східнослов'янських народів біблійні легенди.

Отже, можемо констатувати, що певні успіхи у сфері дослідження етнічних стереотипів мають науковці Росії та Польщі. Українська ж етнологічна наука поки що спеціальних більших праць, присвячених стереотипам українців про своїх сусідів та іноетнічних мешканців, не має. Пропонована дисертація є, таким чином, спробою здійснення комплексної реконструкції етнічних гетеростереотипів у традиційному світогляді українців, виявлення причин їх виникнення та побутування у свідомості українського етносу.

Другий підрозділ першого розділу присвячений узагальненню джерельної бази дослідження. Насамперед розглянуті такі джерела, які є репрезентативними до висвітлення теми, що в текстовій (вербальній або візуальній) формі найповніше відображають історично сформований погляд більшості або принаймні великої частини українців стосовно певної етнічної спільноти, її характерних риси тощо.

Найціннішим джерелом для подібних реконструкцій є, на нашу думку, український фольклор. Ця складова традиційної духовної культури народу є надійним джерелом вже через те, що фольклор формувався, як результат колективної творчості народу. Тобто, зразки народної творчості українців відображають думку не одного автора, а широких народних мас.

Особливо цінними у цьому відношенні виступають видання збірок українських прислів'їв та приказок, що їх свого часу підготували і опублікували Матвій Номис (Симонов), та Іван Франко.

Українські стереотипи "сусідів" так само дуже окреслено передають народні оповідання, легенди, перекази тощо. Через побутові ситуації в центрі їх уваги стоять типові персонажі "москалів", "ляхів", циганів та інших, змальовані характерні риси їх поведінки, сприйняті народною свідомістю, як притаманні ознаки цих етносів.

Бачення народом стереотипів інших народів знаходимо і в українському вертепі. В сюжетах вертепної драми виступають такі персонажі, як "жид", "поляк" тощо. Ці персонажі одягнені та поводяться саме так, як уявляв їх собі український народ.

Певні аспекти теми ілюстровані матеріалами авторських польових обстежень сучасних поглядів українців на контактуючі спільноти в окремих місцевостях етнографічної Волині і Надсяння.

Другий розділ "Сусідні народи в етнічних стереотипах українців" присвячений дослідженню етнічних стереотипів українців стосовно своїх сусідів - поляків, росіян, білорусів, кримських татар, угорців тощо.

Стереотип поляка у свідомості українця мав дещо суперечливий характер. Специфіка українсько-польських взаємин зумовлювалася тим, що впродовж тривалого кількавікового проживання поляків в Україні вони формувалися, найчастіше, крізь призму відносин пана і його підданого-селянина: поляк - шляхтич, освічений, багатий господар, пан; українець - часто неграмотний, вбогий кріпак, селянин.

Великий вплив на формування відносин між українською і польською спільнотами в історичні часи мав релігійний фактор. Переважна частина українців були православними або греко-католиками, а поляки - як правило, римо-католиками, що зумовлювало їх певну відчуженість. Часто-густо конфесійне означення "католик" було синонімом етнічного - "поляк". У складі Речі Посполитої католицька церква фактично була державною, панівною, відповідно українській православній церкві відводилася роль схизматичного релігійного об'єднання.

З огляду на це у світогляді українців сформувався узагальнений стереотип поляка як людини, яка у всіх випадках прагнула осягнути зверхність над ним і здатної на підступні вчинки з метою забезпечення свого панівного становища.

Дуже часто уява українців наділяла поляка такими рисами, як хвалькуватість, що в окремих ситуаціях переростала у справжнє боягузство.

Водночас українці поважали такі риси поляків, як почуття власної гідності і честі, громадянського і національного обов'язку.

Іншою великою і не менш впливовою етнічною меншиною в Україні були росіяни. Часто стереотип росіянина у світогляді українця перегукувався із стереотипом поляка, оскільки як одні, так і другі однаково прагнули виступати в ролі панів або ж дуже часто були такими насправді.

Передовсім так сприймався образ росіянина (а часто і зросійщений чиновник-українець) на Лівобережжі вже від часів Гетьманщини.

Крім російських можновладців-чиновників, військових українці часто контактували з іншими соціальними групами російського етносу. Найчастіше це були заробітчани-відхідники, меншою мірою - селяни, солдати, жебраки, представники різних маргінальних верств суспільства, які особливої поваги до себе не викликали, бо були нерідко схильними до шахрайства, пиятики, не відзначалися працелюбністю і акуратністю в побуті. Виразною була диференціація стереотипу росіянина-солдата - "москаля", малограмотного попа-"батюшки", невдахи-майстра, іноді мандрівного знахаря та ін.

Разом з тим, зазначимо, що українці помітили й чимало позитивних рис у росіян. Серед яких - відвагу, винахідливість, невибагливість до побутових умов проживання. Крім того, українці часто приписували росіянам надприродні, чарівні здібності, які за певних обставин останні безкорисливо застосували для суспільного блага.

Білорусів в народі часто називали литвинами, які поставали в образі відсталих в цивілізаційному плані людей, що мандрували Україною, торгуючи здебільшого різним дріб'язком (посудом, плетеними виробами тощо). Водночас литвинам приписували володіння надприродними здатностями, які вони без зайвих вагань застосовували, щоб покарати своїх кривдників чи допомогти добрим людям.

Стереотип угорця (мадяра) зафіксувався в основному на території Закарпаття. І тут мадяр виступав передовсім в образі пана, який завжди знаходиться на вищій сходинці соціальної ієрархії та відповідно володіє більшими економічними благами, недоступними простому селянину-русину. Не менш яскраво в уявленнях українців виступає стереотип мадяра-невіри, який легковажно ставиться до релігії.

Стереотипи українців стосовно кримських татар формувалися, значною мірою під впливом негативного історичного досвіду, зокрема, боротьби проти грабіжницьких нападів кримчаків на українські землі, в умовах багатовікового збройного протистояння. Важливу роль в процесі формування українського стереотипу татарина відіграв відмінний від українського спосіб життя, господарські заняття (кочове скотарство) та релігія (іслам). Все це породило образ татарина, як однозначно ворожого чужинця.

Третій розділ присвячений стереотипам українців стосовно представників національних меншин, особливо тих, етнокультурні риси яких помітно контрастували на фоні українських. Такими були євреї (жиди) та роми (цигани). В силу ізольованості та етнокультурної замкнутості життя євреїв, відмінності їх специфічних традиційних занять, зовнішнього вигляду, релігії тощо в українців сформувались враження про них, як загадкову, таємничу етнічну спільноту. А відомо, що таємниця (невідомість) завжди породжує страх, що у свою чергу, викликає негативне сприйняття носіїв утаємничого способу життя. Такий стан речей підігрівався специфічним соціальним становищем єврея в українському селі, де він часто виступав у ролі посередника між селянами (українцями) і панами (поляками). Ця обставина сама собою переносила негативне ставлення українців до панів і на євреїв. Часто українські селяни вважали їх винними у своїх бідах і стражданнях більше за самих панів.

Українці чітко усвідомлювали високий рівень національної солідарності в єврейських громадах і серед єврейської спільноти загалом і, можна сказати, ревниво сприймали таку єврейську рису. Викликала повагу також активна підприємливість єврейських купців та промисловців.

Стереотип рома (цигана) сформувався в основному під впливом його кочового (чи радше - бродяжницького) способу життя та пов'язаних з ним специфічних традиційних занять. Основним елементом образу цигана було доволі поширене серед них ковальство. Зазначимо, що українці, зазвичай, вважали циганів доволі вправними ковалями, які володіли спеціальними таємницями та тонкощами цього ремесла. Проте, мабуть, на стереотипі циганів сильніше і виразніше відображалися негативні штрихи, породжені участю останніх у крадіжках, шахрайстві, поголовній причетності циганських жінок до гадального промислу, пов'язаною з дрібними кражідками побутових речей. Значною мірою утаємниченим був для українців внутрішній уклад сімейного побуту циганів, їх релігійні вірування. Характерною рисою стереотипу цигана є його схильність до неробства, легковажне ставлення до труднощів життя.

Ці та інші фактори спричинили формування цілого спектру різноманітних (і водночас різко контрастних) характеристик представників даної етнічної спільноти - від відверто негативних, до комічних, чи навіть позитивних.

Значна кількість стереотипізованих суджень українців стосується чехів та німців. В основній масі українські селяни контактували з колоністами, що нерідко проживали поряд із ними і володіли практично тими ж правами. Загалом були витворені позитивні уявлення про представників цих етносів, від яких українські селяни нерідко запозичували чимало новинок в галузі ведення сільського господарства та вдосконалені знаряддя праці.

ВИСНОВКИ

Етнічні стереотипи за походженням і змістом можна умовно поділити на міфологічні та побутові. В основі міфологічних лежать уявлення, що відобразилися у космогонічних та етіологічних легендах та народній демонології українців. Часто такі легенди носять загальнослов'янський характер. Більшість із них стосуються представників "чужих", контрастних для слов'ян етнічних спільнот - євреїв, циганів тощо. Однак серед подібних легенд є й такі, які характерні лише для українців. Також трапляються уявлення, що стосуються і сусідніх слов'янських етносів.

Характерною ознакою "міфологічних" стереотипів є їх специфічне емоційне забарвлення. В них, як правило, присутня ідея "вищості", благородства власного етносу та меншовартісності "чужого". Будь-яке суспільство розглядає власні норми поведінки, моральні цінності тощо як найдоцільніші, еталонні, а риси інших етнічних спільнот - недосконалі або меншовартісні, а отже представників інших етносів - неповноцінними, оскільки вони зовсім "інші" або ж "чужі", а навіть позбавлені багатьох людських рис ("нелюди").

Міфологічні мотиви етнічних стереотипів відображені в легендах про створення світу, оповідях про праотців різних народів та їх риси характеру, причини побутування тих чи інших традиційних господарських занять, про історичні обставини формування специфічних рис психології етносів.

Головними персонажами українських легенд про створення світу виступають пращури українців, поляків, росіян, циганів, євреїв та інших народів. У легендах йдеться про поділ світу між ними і кожного разу наводиться пояснення того, чому Бог наділяв одні народи багатими і родючими землями, а іншим дісталися кам'янисті гори і пустелі, або взагалі нічого. Дуже виразною ознакою міфологічних переказів є їх емоційне забарвлення. Риси характеру та зовнішності представників інших етносів гіперболізуються і зображуються переважно в негативному світлі. В більшості випадків наділення негативними ознаками інших етносів пояснювалося втручанням в Божий промисел диявола чи інших таємничих і злих потойбічних сил.

Серед українських легенд, в основі яких лежать біблійні сюжети, є такі, що висвітлюють стосунки Бога з циганами та євреями на ранніх етапах їх історії. В подібних фольклорних творах євреї, як правило, постають народом, який несе покарання за негідні вчинки своїх предків, їх гординю і непослух. Серед Божих присудів, які впали на євреїв, чи не кожного разу називалося розсіяння їх по всьому світу.

І все ж основні риси стереотипу єврея в українському традиційному світогляді закріпилися більше практикою щонайменше тисячолітнього проживання цієї меншини в Україні та її активних стосунків з українцями у сфері економічного життя і торгівлі, численних промислів, посередницької діяльності як орендарів між польськими панами і українськими селянами. Стереотип євреїв окреслений народними спостереженнями українців за їх побутом, культурою і релігією. В українському традиційному світогляді він негативний, оскільки характеризується такими рисами, як природна схильність до обману чи до обрахування партнера, відчуття погорди до українського селянина, побутова замкнутість, зовнішня неохайність.

Сюжети про участь Бога у визначенні циганського способу життя і долі лише іноді прив'язані до давніх часів. Частіше ж стереотип вічного мандрівника, хитромудрого шахрая і лінивця, але нерідко дуже доброго коваля чи іншого майстра, складався основному під впливом багатовікових стосунків з ромами. Не можна не помітити, що на відміну від стереотипу цигана-мужчини колоритний образ циганки-ворожки відображений в українському світогляді слабше. Цю сторону образу циганського народу дещо компенсувала українська художня література.

Стереотипи представників сусідніх етносів у світогляді українського народу мають низку спільних рис. Це зумовлено насамперед тим, що переважна більшість сусідніх українцям етносів були слов'янами (поляки, росіяни, білоруси, тощо). Усвідомлення українцями схожості між представниками вказаних етносів відобразилося, зокрема, в тому, що стереотипи означених народів доволі часто перегукуються між собою - нерідко серед них трапляються подібні, взаємозамінні образи.

Незалежно від походження і етнічної спорідненості представники сусідніх етносів чи не кожного разу виступають у світогляді нашого народу як загарбники. Окрім росіян та поляків до таких зараховуються також угорці (мадяри) та кримські татари. Стереотипи даних етносів багато в чому подібні і часто виступають в негативному світлі, адже ставлення до кривдника, поневолювача є завжди однаковим.

Стереотип поляка у світогляді українців склався в основному, як негативний. В умовах багатовікового соціального, релігійного та національного гніту ненависть до польського панства в українському середовищі переносилась на всіх поляків. Соціальні стереотипи "пан" і "панок" ставали синонімами "поляк" і "мазур", що, як правило, трактувалося негативно, наділялися лихими, ненормальними для порядної людини, часом комічними, ознаками. Таким чином, в силу різних історичних обставин у світогляді українців сформувався стереотип поляка як недоброї людини, жорстокої, здатної на будь-які вчинки для досягнення власних інтересів.

Слід, однак, зауважити, що деякі риси поляків, як наприклад, почуття власної гідності і честі, громадянського і національного обов'язку в українській свідомості дістали позитивну оцінку.

Стереотип росіянина також формувався впродовж багатовікового міжетнічного контактування обох народів і також позначений багатьма негативними рисами. Великою мірою це було зумовлено тим, що починаючи з XVI ст. українці мали справу переважно з маргінальними елементами російського етносу, мандрівними "москалями"-солдатами, відхідниками-заробітчанами, часто волоцюгами, що відзначалися асоціальною поведінкою, займалися крадіжками, іноді шахрайством.

З часів Гетьманщини стереотип росіянина складався під впливом стосунків з чиновниками і взагалі з бюрократичним апаратом, який виступав засобом соціального і національного гноблення України царською Росією. Водночас українці наділяли росіян низкою позитивних рис: винахідливістю, відвагою, невибагливістю до побутових умов життя, відчуттям морального обов'язку перед людьми, які їм зробили добро.

Судження українців про кримських татар доволі часто переносились на представників інших кочових мусульманських народів. Крім того, особливості контактування українців з ними (релігія останніх, часті набіги на українські землі тощо) спричинилися до формування особливо негативного стереотипу татарина-нелюда, жорстокого кривдника.

Стереотипи інших етнічних меншин (німців, греків тощо) мають яскраво виражений професійний характер. Це зумовлено їх порівняно невеликою кількістю на українських землях та значною закритістю їх спільнот до контактів з місцевим населенням. Тому стереотипи про них формувалися на основі професійних стосунків.

Підсумовуючи, зазначимо, що традиційні етнічні гетеростереотипи українців про інші етноси є відносно стійкими, хоч чимало їх характерних рис внаслідок значних політичних, соціальних та демографічних потрясінь в середині ХХ ст. знівелювалися та великою мірою втратили актуальність.

В цілому ж, вони яскраво ілюструють характер міжетнічних стосунків на території України у XVIII - першій половині ХХ ст., і є ключем до розуміння етнічних стереотипів українців стосовно їх найближчих сусідів та етнічних меншин на сучасному етапі розвитку суспільства.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Сілецький Ю. "Галицько-руські народні приповідки" Івана Франка як джерело дослідження етнічних стереотипів українців кін. ХІХ - поч. ХХ ст. / Ю. Сілецький // Народознавчі зошити. - 2005. - № 5-6 (65-66). - С. 543-549.

2. Сілецький Ю. Стереотип єврея в традиційному світогляді українців. / Ю. Сілецький // Нове життя старих традицій: Традиційна українська культура в сучасному мистецтві і побуті / Матеріали міжнародної наукової конференції в рамках V Міжнародного фестивалю українського фольклору "Берегиня" / за ред. проф. В. Давидюка. - 2007. - С. 239-245.

3. Сілецький Ю. Цигани (роми) в етнічних стереотипах українців (міфологічний аспект). / Ю. Сілецький // Народознавчі зошити. 2007. - № 1-2 (73-74). - С. 77-82.

4. Сілецький Ю. Росіяни в етнічних стереотипах українців (на матеріалах українського традиційного світогляду). / Ю. Сілецький // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: Зб. наукових праць. - 2008. - Вип. 6. - С. 382-393.

5. Silecki J. Stereotyp Polaka w tradycijnym њwiatopogl№dzie Ukraiсcуw. / J. Silecki // Postscriptum polonistyczne. - 2008. - № 1 (1). - S. 135-146.

АНОТАЦІЯ

Сілецький Ю.Р. Етнічні гетеростереотипи в традиційному світогляді українців. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - етнологія - Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Львів, 2009.

Досліджені етнічні стереотипи українців щодо сусідніх їм етносів та національних меншин, вплив останніх на формування міжетнічних взаємин на території України у XVIII - першій половині ХХ ст.

Виділено дві основні групи етнічних стереотипів - міфологічні та побутові. Міфологічні - емоційно забарвлені судження, сформовані на основі міфологічного світогляду українців. В їх основі, як правило, лежать космогонічні легенди та уявлення, які нерідко мають у своїй основі біблійні мотиви. Побутові стереотипи сформувалися вже безпосередньо під впливом контактування обох етнічних спільнот.

В залежності від досвіду контактування місцевого населення з інородцями етнічний стереотип має деякі локальні відмінності, однак його основа є завжди спільною для всієї території України.

Ключові слова: етнічний стереотип, традиційний світогляд, етнічна група, національні меншини, міфологічні стереотипи, побутові стереотипи.

АННОТАЦИЯ

Силецкий Ю.Р. Этнические стереотипы в традиционном мировоззрении украинцев. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - этнология. - Институт украиноведения им. И. Крипякевича НАН Украины, Институт народоведения НАН Украины, Львов, 2009.

Исследуются этнические стереотипы украинцев о соседних им этносах и национальных меньшинствах, влияние последних на формование межэтнических взаимоотношений на территории Украины в XVIII - первой половине ХХ вв.

Выделено две основные группы этнических стереотипов - мифологические и бытовые. Мифологические - эмоционально окрашенные суждения, сформированные на основе мифологического мировоззрения.

На основе источников, отражающих контактирование и взаимосвязи украинцев с представителями других национальностей в исторические времена, в том числе различных жанров устного народного творчества, образы которого, как правило, являются обобщающими в национальном масштабе, с использованием материалов экспедиционных обследований автора, в диссертации проанализированы украинские этностереотипы поляков, русских, евреев и цыган, отмечены традиционные взгляды украинцев на некоторые этнокультурные особенности белорусов, венгров, немцев и др.

Рассмотрено два вида гетеростереотипов, одни их которых формировались под влиянием мифологических представлений, в том числе библейного или апокрифического происхождения, другие возникали в процессе длительного исторического опыта социальных отношений и контактирования на бытовом уровне.

Показано, что становление украинских стереотипов поляка и русского в наибольшей степени проходило под влиянием неравноправных политических и социальных отношений между поляками и русскими с одной стороны и украинцев с другой. Первые выступали в роли господ и многочисленных их прислужников в лице чиновников, надзирателей и иных "підпанків", другие в своей массе веками пребывали в подневольном положении, подвергались эксплуатации.

Сложившийся в таких условиях украинский стереотип поляка (ляха) обладал отрицательными чертами жестокого насильника, лишенного способности воспринимать чужое горе и понимать нужды простых людей. Вместе с тем неотъемлемой чертой образа поляка почти каждый раз была его склонность к хвастливости, в частности самопохвальбе о своем героизме и отваге. В то же время украинцы положительно воспринимали патриотизм поляков и их чувство национальной гордости.

На формирование стереотипа русского (москаля) уже с XVIII века большое влияние оказывало проникновение в украинскую социальную среду большого количества русского маргинального элемента: часто бездомных отходников, странствующих ремесленников и солдат, попов и монахов, некоторые из которых совершали мелкие антиобщественные проступки. И все же определяющие черты стереотипа также сформировались не в последнюю очередь в условиях преобладания реального господствующего положения русских в престижных сферах государственной и общественной жизни. Последнее обстоятельство породило в украинской бытовой среде отчасти комическое влечение к заимствованию некоторых "русских" обычаев, а также языка.

Стереотипы евреев и цыган очень контрастны по отношению к духовной самоидентификации украинцев и в значительно большей степени формировались под влиянием мифологических источников. Многие их компоненты в представлении украинцев остаются как бы таинственными и загадочными. Одновременно сформировавшиеся под влиянием социальных отношений стереотипы очень выразительны, часто выступают не только в качестве объектов критики и осуждения, но также и народного юмора. В равной мере стереотипы татар, венгров, белорусов и представителей других этносов несут в себе отпечаток исторических особенностей их становления.

Ключевые слова: этнический стереотип, традиционное мировоззрение, этническая группа, национальные меньшинства, мифологические стереотипы, бытовые стереотипы.

SUMMARY

Yuriy Siletskiy. Ethnic heterostereotypes by the materials of traditional outlook of Ukrainians. - Manuscript.

Dissertation for a degree of the Candidate of Historical sciences in the specialty 07.00.05 - Ethnology. Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, National Academy of Sciences of Ukraine. Lviv, 2009.

In dissertation are studied Ukrainian ethnic stereotypes in regard to their neighbours and ethnic minorities, their influence on interethnic relations in Ukraine in XVIII - XX cc.

Author distinguished two main groups of ethnic stereotypes - mythological and moded. Mythological - emotionally colored judgements based upon Ukrainian mythological outlook. Moded stereotypes formed upon experience of contacting of Ukrainians with other nationalities.

Depending on experience of contacting with strangers ethnic stereotype has local features but it's basis is mutual for all Ukrainian territory.

Key words: ethnic stereotype, tradition outlook, ethnic group, national minorities, mythological stereotypes, domestic stereotypes.

Размещено на Allbest.ru