Соціально-економічна адаптація кримськотатарських репатріантів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічна адаптація кримськотатарських репатріантів

Дегтеренко А.М.

Соціально-економічні відносини між особами і групами осіб різної національності нерідко надають цим відносинам виразної етнонаціональної специфіки, впливають на рівень міжетнічної толерантності в суспільстві, на стан і темпи громадянської консолідації поліетнічного населення. Тенденції соціально-економічних відносин в територіальних громадах АР Крим своїми сутнісними виявами збігаються з загальноукраїнськими. В тому числі в тих аспектах, які пов'язані з етнонаціональними потребами та інтересами людей, а також з матеріальними і фінансовими можливостями їх задоволення.

На сьогоднішній день для України кримськотатарська проблема це певна політична та соціально-економічна тріада репатріація, адаптація (соціальне облаштування) та інтеграція кримських татар в український соціокультурний та політичний простір [1].

Важливим фактором інтеграції кримських татар в українське суспільство є вирішення насамперед їх економічних проблем. Основоположною засадою цього процесу є забезпечення кримським татарам рівних з усіма громадянами України економічних та соціальних прав.

Взаємодія етнічних спільнот з приводу володіння та управління соціально-економічними ресурсами проявляється через сферу зайнятості. Під останньою, зазвичай, розуміють діяльність громадян, пов'язану з задоволенням їхніх особистих і суспільних потреб. Така діяльність, як правило, приносить громадянам доходи в грошовій або іншій формах(трудовий дохід). У сфері зайнятості виявляється феномен не тільки соціального, а й етнічного розподілу праці. Він суттєво впливає на якість міжетнічних відносин.

Так, американський вчений М. Гехтер і прихильники його концепції «внутрішнього колоніалізму» вважають етнічний розподіл праці та пов'язане з ним нерівноправне соціально-економічне становище етнічних спільнот головними причинами етнополітичного конфлікту. Етнічний розподіл праці, за версією цих дослідників, є наслідком нерівномірного впливу процесу модернізації та умисної політики домінуючого етносу [2]. Навряд чи таке бачення можна вважати істинним для всіх ситуацій міжетнічної взаємодії. Але в багатьох випадках воно є адекватним і може застосовуватися як наукова гіпотеза при дослідженні певних реалій, зокрема, українських.

На зміну адміністративній економіці радянського зразка в Україні поступово утверджується ринкова економіка. Відбувається це на основі успадкованих від минулого виробничих ресурсів та структури зайнятості, яким властива не тільки регіональна, а й певна етнічна специфіка. Її вивчення і врахування в загальноукраїнській та регіональній політиці держави є важливою умовою стабільності всієї системи суспільних відносин, з етнонаціональними включно. Це твердження актуальне і для Автономної Республіки Крим.

Найчисленніші етнічні спільноти АР Крим: українці 24,3%; росіяни 58,3%; кримські татари 12%; білоруси 1,4%; татари 0,5% (Див. Таблицю 1).

Тут зайнятість та соціально-професійна стратифікація населення мають виразні етнічні особливості, пов'язані з національністю членів територіальних громад як учасників соціально-економічних відносин. Виявлення цих особливостей вимагає застосування параметрів, що містяться в апробованих дослідницькою практикою теоретичних моделях зайнятості населення. Тільки протягом 1991 2005 років в Україну повернулися понад 258 тисяч репатріантів [3]. Більшість з них компактно проживає в Бахчисарайському районі (21,30% населення АТО кримські татари, коли українців 19,6 %, а росіян 54,3%); Білогірському районі (29,2% населення АТО кримські татари, коли українців 16,2 %, а росіян 49,2%); Джанкойському районі (21,6 % кримських татар); Кіровському районі (25,5 % кримських татар); Сімферопольському районі (22,2% кримських татар); Совєтському районі (22,2% кримських татар). Інші етнічні групи з-поміж яких є репатріанти це греки, болгари, вірмени та німці. Але ці етнічні спільноти не є численними в АР Крим: вірмени 0,4%; болгари 0,1%; греки 0,14%; німці 0,13% (Див. Таблицю 1).

Соціальні диспропорції виразно проявляються в етнічних особливостях суспільного поділу праці за її характером розумовим та фізичним.

За американською традицією існує поділ професійних груп занять на «білокомірцеві» та «синьокомірцеві». Професійні групи працівників, зайняті переважно розумовою працею, називають «білими комірцями» Відповідно, «сині комірці» це робітники, зайняті переважно фізичною працею [4]. Джон Нейсбіт і Патриція Абурден в монографії «Нове відкриття корпорації» стверджують, що доба «синіх» і «білих» комірців (виконавців ручної та рутинно-організаційної, конторської праці) минає і настає доба «золотих комірців» людей найвищого рівня кваліфікації, великого обсягу сучасних знань та вмінь [5].

Американські етносоціологи, розвиваючи ідеї М. Вебера, вважають пріоритетними факторами етнодинаміки в сфері зайнятості саме поділ праці, коли окремі етнічні спільноти прагнуть зайняти «кращу» соціальноекономічну нішу у базисній структурі суспільства [6].

На території Автономної Республіки Крим, а саме компактних поселень репатріантів, частка зайнятих розумовою діяльністю є більшою саме серед вірмен, росіян та українців. Так, з 25-ти у 10-ти АТО АР Крим найбільший відсоток вірмен серед інших етнічних груп регіону належить до «білих комірців» (мм. Алушта, Армянськ, Джанкой, Судак, Ялта; р-ни Красноперекопський, Первомайський, Лакський, Совєтський, Чорноморський); росіян у 6-ти АТО АР Крим (мм. Армянськ, Саки, р-ни Бахчисарайський, Білогірський, Джанкойський, Роздольненський); українців у 4 х (мм. Армянськ, Сімферополь, р-ни Бахчисарайський, Білогірський); греків у 3 х (р-ни Кіровський, Нижньогірський, Сімферопольський); татар у 3 -х (мм. Євпаторія, Красноперекопськ, Феодосія); болгар у 2 -х (м. Керч, Ленінський район); білорусів в одному (Нижньогірський район); німців в 1-му (Красногравдійський район); кримських татар в жодному (Див. Таблицю 2).

Особливості характеру трудової зайнятості етнічних груп складалися протягом сторіч під впливом різних чинників: урбанізації, етнокультурних традицій та інших тенденцій.

Основною причиною соціальної диференціації виступає соціальноекономічна неоднорідність праці. При цьому важливим елементом соціального статусу виступає професійна належність індивідів. Відмінності в характері праці, у співвідношенні фізичних та розумових зусиль у процесі трудової діяльності, її складність, насиченість творчими елементами спричиняють формування специфічних соціально-професійних груп і верств. Однак належність до них визначається не тільки професійнотехнічною подібністю праці. Визначними чинниками належності до тієї чи іншої соціально-професійної групи є й інші суттєві риси. Поміж них наявність специфічних інтересів, своєрідність побуту, культури, суспільної психології та способу життя, схожість характеру, соціальних функцій праці.

До найбільш численних в Україні нині відносять такі «синьокомірцеві» (робітничі) групи занять як «найпростіші професії», «оператори та складальники устаткування і машин». За часткою у загальній кількості від представників названих професійних груп незначно відстають «кваліфіковані робітники з інструментом», «робітники сфери торгівлі та побутових послуг» та «кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства».

У соціально-професійних групах працівників, зайнятих розумовою працею (законодавці, вищі державні службовці, керівники; професіонали; фахівці; технічні службовці), диференціація відбувається за комплексом показників. Серед них професійна підготовленість та функціональна наповненість занять. Тим часом в соціально-професійних групах зайнятих фізичною працею (робітники сфери торгівлі та побутових послуг, сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; кваліфіковані робітники з інструментом; оператори та складальники устаткування і машин та ін.) диференціація відбувається за ознаками застосування праці та способу життя.

У соціально-професійній структурі зайнятих серед найчисленніших етнічних спільнот АР Крим виокремлюються дев'ять основних груп. Чотири з них можна віднести до «білих комірців», п'ять до «синіх комірців». Основними критеріями відповідного групування є відмінності щодо об'єктивної складності праці. Різна складність занять передбачає різну професійну та загальноосвітню підготовку, а також різну оплату праці. Це, в кінцевому підсумку, визначає відмінності в самому способі життя.

Дані Таблиці 3 свідчать, що серед зайнятого населення АР Крим в цілому, а також в окремих містах і районах регіону, найчисленнішою є соціально-професійна група «синіх комірців».

«Оператори та складальники устаткування і машин» є однією з найбільших груп занять АР Крим 15 %. Для них необхідними є знання з експлуатації та нагляду за роботою устаткування чи машин, у тому числі високоавтоматизованих, а також з їх складання. Професійні завдання охоплюютьрозроблення корисних копалин чи нагляд за їхнім видобутком, ведення робочого процесу та виробництво продукції на устаткуванні або машинах, керування транспортними засобами, пересувними установками, складання виробів із деталей чи вузлів. Рівень освіти в групі прямопропорційно пов'язаний з кваліфікацією робіт. В мм. Сімферополі та Євпаторії до цієї групи занять належить відповідно 11,4 % та 11,3 % населення всіх національностей, а в м. Армянську 19,1 %, м. Красноперекопську 17,5%, Красногвардійському районі 17%, Роздольненському та Чорноморському районах 16,8% відповідно.

Тут і далі в тексті термін «робота» вживається автором в сенсі певних завдань та обов'язків, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою; термін «кваліфікація» визначається як здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи; а термін «професія» як здатність виконувати подібні роботи, що вимагають від особи певної кваліфікації.

Найбільша група занять, яка охоплює майже 25,2 % зайнятого населення АР Крим, найпростіші професії, що потребують знань для виконання простих завдань з використання ручних інструментів, в деяких випадках зі значними фізичними зусиллями. Для виконання професійних завдань цієї групи достатньо неповної середньої освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.

В містах регіону від 11,7% до 21% населення належать до цієї групи занять, що пояснюється інвестиційною привабливістю підприємств та їх доволі розвинутою виробничою і соціальною інфраструктурою. В районах від 20,7% до 41,6% населення належать до цієї групи занять.

До групи «робітники сфери торгівлі та побутових послуг» належать професії, що передбачають знання, необхідні для надання послуг чи торгівлі в крамницях та на ринках. Професійні завдання охоплюють забезпечення послугами, пов'язаними з поїздками, побутом, харчуванням, обслуговуванням, охороною, підтриманням правопорядку чи торгівлею тощо. Більша частина професій цієї групи вимагає повної загальної середньої та професійної освіти або повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. Винятком є професія гримерапастижера (на роботах високої кваліфікації), що вимагає освітнього рівня молодшого спеціаліста. Але ця професія не користується попитом в АР Крим. В усьому зайнятому населенні АР Крим частка робітників сфери торгівлі та побутових послуг становить 12%.

Група занять «кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства» вміщує професії, що передбачають знання, необхідні для сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, риборозведення та рибного промислу. Професійні знання полягають у вирощуванні врожаю, розведенні тварин чи полюванні, добуванні риби чи її розведенні, збереженні та експлуатації лісів з орієнтацією, головним чином, на ринок і реалізацію продукції організаціям збуту, торговельним підприємствам чи окремим покупцям. Освіта має бути повною загальною середньою або професійною, чи повною загальною середньою з професійною підготовкою на виробництві. В АР Крим серед занятого населення всіх національностей кваліфіковані робітники сільського господарства становлять близько 5,4%.

До групи занять «кваліфіковані робітники з інструментом» належать професії, пов'язані з видобутком корисних копалин, будівництвом та виробленням різної продукції. Ці професії вимагають повної загальної середньої та професійної освіти або повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. Для деяких професій потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста. В містах АР Крим частка зайнятих за цією групою сягає позначки 13% (різниця між Армянськом (23,2%) і Ялтою (10 %) 13,2%), а в сільських районах від 6 % до 11 %. Середній показник в регіоні 11 %.

За концепцією національно-пропорційного представництва Дж. Портера, за критерій визначення статусу кожної з етнічних груп на певних щаблях соціально-професійної ієрархії суспільства є їх понадпредставленість або недопредставленість у професійних категоріях. Основним показником «просунутості» етнічної спільноти щаблями соціально-професійної драбини вважаються притаманні цій спільноті в даний момент часу пропорції представництва на високостатусних професійних рівнях, а саме: питома вага законодавців, вищих державних службовців і керівників, а також професіоналів і фахівців.

До групи занять «законодавці, вищі державні службовці та керівники» відносять професії, пов'язані з визначенням та формуванням державної політики, законодавчим регулюванням, вищим державним управлінням; правосуддям та прокурорським наглядом, керівництвом об'єднаннями підприємств, підприємствами, установами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів діяльності. До професійної категорії «професіонали» належать професії, що передбачають високий рівень знань в галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук. Професійні знання полягають у збільшенні існуючого фонду знань, застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розв'язання певних проблем чи в систематизованому викладанні відповідних дисциплін у повному обсязі. Професії цієї групи вимагають від робітника кваліфікації за дипломами про вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра, про присудження вченого ступеня кандидата наук, доктора наук, атестатом про затвердження вченого звання старшого наукового співробітника, доцента, професора.

Якщо в усьому зайнятому населенні АР Крим частка законодавців, вищих державних службовців та керівників становить 9,4%, професіоналів 6%, то фахівців 12,3%.

Професійна категорія «фахівці» вміщує професії, що вимагають знань в одній або більше галузях природознавчих, технічних чи гуманітарних наук. Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, пов'язаних із застосуванням положень та використанням методів відповідних наук. Це професії, яким відповідає кваліфікація за дипломом чи іншим відповідним документом молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування, інтернатуру, клінічну ординатуру); спеціаліста (на роботах з керування складними технічними комплексами та їх обслуговування).

До групи «білі комірці» належать також «технічні службовці». Професійні знання, необхідні для виконання робіт цієї групи занять, пов'язані з виконанням секретарських обов'язків, роботою на друкарських машинах чи інших конторських машинах, записами та опрацюванням цифрових даних чи обслуговуванням клієнтів (поштове обслуговування, операції грошового обігу, надання довідок, реєстрації або передавання інформації тощо). Професії вимагають повної загальної середньої та професійної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. В усьому зайнятому населенні АР Крим близько 3 % належать до цієї професійної категорії.

Отже, майже в усіх АТО АР Крим населення є зайнятим переважно фізичною працею: від 49,3 % (м. Сімферополь) до 83,2 % (Джанкойський район) (Див. Таблицю 3).

Ситуація значно змінюється в етнічному спектрі. 53 % українців м. Сімферополь належать до групи «білих комірців», 50 % росіян м. Сімферополь також належать до групи «білих комірців». Відповідно, 56 % болгар м. Керч та 52 % Ленінського району є «білими комірцями». Кримські татари представляють групу «синіх комірців» майже у всіх АТО регіону (від 57 % (м. Сімферополь) до 88 % (Джанкойський район, Красноперекопський район). Серед групи «білих комірців» відповідно від 12 % до 43 % представлені кримські татари.

Болгари, незважаючи на малочисельну представленість у АР Крим, в деяких АТО нараховують 56 % «білими комірцями» та 44 % відповідно «синіми» (м. Керч). Серед групи «білих комірців» відповідно від 24 % до 45 % представлені греки та від 16 % до 37 % німці. Невеликою є частка репатріантів і серед вірмен, але цей етнос майже в кожному другому АТО регіону є добре представленим серед «білих комірців» (50 % м. Сімферополь; 50 % м. Ялта; 52,5 % Чорноморський район) (Див. Таблицю 2).

Проведений аналіз статистичних даних соціально-професійної стратифікації населення двох найчисленніших етнічних груп у складі територіальних громад регіону (українців та росіян), а також етнічних груп, серед яких є репатріанти (кримські татари, греки, болгари, вірмени, німці) показує наявність між ними певних відмінностей, в окремих випадках суттєвих.

Таким чином, етнічні особливості соціально-професійної стратифікації територіальних громад АР Крим є такими, що можуть спричинити міжетнічну напругу або конфлікти. Вони вимагають від держави розроблення й реалізації політики подолання диспропорцій соціально-економічного розвитку не тільки на рівні АР Крим, а й між окремими адміністративно-територіальними утвореннями районного та міського рівнів. Така політика має здійснюватися саме стосовно територій і населених пунктів, а не щодо осіб тієї чи іншої національності. Вона має включати й заходи з попередження та мінімізації безробіття.

Відповідно до рівня офіційного безробіття в регіоні у 2008 році кількість офіційно зареєстрованих безробітних постійно змінюється, що пояснюється інфраструктурою регіону (Див. Таблицю 4). Навіть за відсутності інформації про національність безробітних можна твердити, що тут рівень безробіття мало впливає на міжетнічні відносини (інша ситуація тільки щодо кримських татар). Однак це ніяк не зменшує значення державної політики соціального захисту безробітних та створення нових робочих місць. Гостро ця проблема пов'язана з працевлаштуванням саме кримських татар. Досі не працевлаштовано більше 40 % переселенців працездатного віку, а майже дві третини тих, хто знайшов роботу, змушені працювати не за фахом. Інформація щодо поділу зайнятого населення за критеріями розумової і фізичної праці підтверджують цю тезу. Політика держави щодо соціального захисту безробітних та створення нових робочих місць має узгоджуватися з тенденціями і потребами внутрішньо-регіонального та міжрегіонального поділу праці, з необхідністю модернізації економіки і, відповідно, структурних реформ у сфері зайнятості. Вона має враховувати також чинники компактного проживання етнічних спільнот і їхні уподобання у виборі певних видів господарювання.

Теоретико-методологічними напрацюваннями українського і зарубіжного суспільствознавства сформовано ефективний інструментарій дослідження проблематики соціальної адаптації репатріантів. Але проблема повернення та облаштування кримських татар (як й інших етнічних груп репатріантів) в АР Крим та їхня інтеграція в українське суспільство є унікальною, бо не має прецедентів не тільки в Україні, але й у світі.

Аналіз етносоціальної та етнопрофесійної стратифікації територіальних громад Автономної Республіки Крим засвідчив певні відмінності між групами громадян різної національності за ознаками змісту і характеру праці, етномовної компетенції, діяльності та орієнтації..

Соціально-економічна життєдіяльність населення регіону всіх національностей відбувається в спільному проблемному полі. Воно потребує від держави заходів, які б:

а) розширили бюджетні ресурси, фінансові та адміністративні можливості органів місцевого самоврядування,

б) мінімізували чинник безробіття й модернізували сферу зайнятості з урахуванням природно-кліматичної та господарської специфіки регіону, загальнонаціональних і місцевих науково-технічних, інформаційних та інших потреб,

в) сприяли подоланню внутрішньота міжрегіональних диспропорцій в рівнях доступу громадян до користування економічними і соціальними правами та благами, підвищували соціальні стандарти і якість життя людей,

г) сприяли оптимізації соціально-економічної сфери життєдіяльності територіальних громад, складовою якої має стати реформа фінансових, міжбюджетних та адміністративних відносин, що сприятиме культурному розвиткові й культурній взаємодії осіб і груп різної етнічної ідентичності.

Література

1. Інтеграція кримських татар в українське суспільство: проблеми та перспективи (Аналітичні оцінки Національного інституту стратегічних досліджень)/ Національний інститут стратегічних досліджень// http://www.niss.gov.ua/book/ krim.htm

2. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія і практика. Енциклопедія / За ред. Ю.І. Римаренка. К.: Довіра, 1998. С.543.

3. Програма розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2010 року // http://zakon.rada. gov.ua/cgi-bm/laws/mam.cgi?nreg=637-2006-%EF

4. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б. Социологический словарь (пер. с англ.) М.: Экономика, 1999. С. 16.

5. Горбатенко В.П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика. К.: Ґенеза. 2006. С. 218 219.

6. Таболина Т.В. Этническая проблематика в современной американской науке. М.,1985. С. 122 128.

Додаток

кримський татарин зайнятість громада

Таблиця 1 - Етнічний склад територіальних громад АР Крим (за матеріалами Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Таблиця 2 - Розподіл найчисленніших етнічних груп у складі територіальних громад AP Крим за характером праці розумовим та фізичним (за матеріалами Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Таблиця 3 - Розподіл територіальних громад Автономної Республіки Крим за заняттям (за матеріалами Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Таблиця 4 - Розподіл АТО Автономної Республіки Крим за ознакою рівня офіційного безробіття станом на 01.01.2008, 01.09.2008, 01.10.2008, 01.11.2008

Размещено на Allbest.ru