Археографічна діяльність Дмитра Івановича Багалія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Археографічна діяльність Дмитра Івановича Багалія

Шийко А.А.

Після здобуття Україною незалежності почалось відродження наукових інтересів до спадщини Д.І. Багалія, а біографічний фактор в історіографії став одним з пріоритетних напрямів досліджень. Ім'я академіка Дмитра Івановича Багалія добре відомо в нашій країні та далеко за її межами. Перш за все завдяки нерозривному зв'язку постаті вченого з долею Слобідської України. Адже в особі Дмитра Івановича Слобожанщина знайшла свого історика, громадського та політичного діяча.

Працям Багалія присвячено безліч рецензій, опубліковано розвідки, що характеризують його наукову діяльність. Більшість вчених зауважує, що фундаментальні монографії та численні наукові розвідки вченого були написані на основі багатого джерельного матеріалу [1].

Археографічна діяльність Д.І. Багалія уже знайшла часткове відображення у науковій літературі. У дослідженні М.В.Горбаня, подається огляд основних археографічних збірників виданих Багалієм. Дослідник відзначає високий рівень археографічного опрацювання матеріалу і доходить висновку, що Дмитро Іванович є не тільки першим істориком Слобідської України, а й тим вченим, що зробив найбільший внесок у вивчення Слобожанщини, забезпечивши своїми археографічними виданнями продовження розробки історії краю на багато років вперед [2].

М.С. Лапіна проаналізувала маловідому публікацію Д.І. Багалія - статтю "Назарий Александрович Каразин" і додаток до неї - архівний документ "Епітафію", яка є унікальною літературною пам'яткою, що відноситься до історії Слобожанщини XVIII ст. і характеризує високий рівень культурного розвитку краю та культурного оточення В.Н. Каразіна [3].

Але, на жаль, поки що відсутня спеціальна праця, присвячена археографічній діяльності Д.І. Багалія. У своїх працях історик поєднував вирішення науково - дослідних та археографічних завдань.

Аналіз наукової діяльності свідчить про те, що значну частину його творчого доробку становила археографічна робота, а саме: пошук, опрацювання і видання історичних памяток та нових цінних історичних документів.

Загалом всі документи, що підготував до друку та видав Дмитро Іванович Багалій, виокремлюються у такі групи:

- документи з історії Слобідської України, особлива увага надається матеріалам з історії колонізації та історії міста Харкова;

- матеріали про видатних діячів;

- документи з історії У країни за різні періоди.

Слід зазначити, що археографічну діяльність вчений розпочав готуючи свою докторську дисертацію. Tоді у світ вийшло перше спеціальне видання актів по історії Слобожанщини - "Нариси з історії колонізації і побуту степової окраїни Московської держави" [4]. Це було перше спеціальне видання актів з історії Слобожанщини. Відзначимо, що пошук документів для праці відбувався в Московському Архіві Міністерства Юстиції та багатьох харківських архівах, зокрема у Харківському Центральному Історичному архіві та у Архіві Харківського Губернського Правління, саме там були знайдені та підготовлені до друку основні матеріали.

Архіви, в яких доводилось працювати дослідникові, були не впорядковані, а не рідко і зовсім занедбані. Вивчаючи матеріали до своїх праць в архівах, вчений проводив ще й організаційно - пошукову роботу документів. Адже більшість фондів по історії Слобожанщини, що так цікавили Багалія, були розпорошені в архівах окремих установ.

Щоб зібрати документи і матеріали для збірника актів "Нариси з історії колонізації і побуту степової окраїни Московської держави" історику довелося попрацювати в архіві Харківського Окружного Суду, Архівах Харківського Губернського Правління та Харківської Казенної Палати. Tа не оминув вчений ще одного джерела, взявши до уваги поміщицькі фамільні архіви та документи, що належали селянам. Характеризуючи зміст документів, що входять до доробку можна відмітити, що всі вони викладені у хронологічному порядку, а також розподілити на такі групи:

- документи, що стосуються історії колонізації Слобожанщини;

- документи по історії земельних відносин;

- документи з історії адміністративного управління;

- матеріали, які можна віднести до історії станових стосунків на Слобожанщині.

Безперечно, така сумлінна та глибока розвідка дала свої результати.

В доробку переважають документи, що належать до історії колонізації краю. історичний подія документ

Матеріали викладені в чіткій хронологічній послідовності, що дозволяє побачити історію Слобожанщини у ХУШ столітті.

Праця Д. Багалія, яка мають непересічну цінність щодо зібраного матеріалу отримала низку схвальних рецензій з високою характеристикою його діяльності автора [5]. Логічним продовженням археографічної діяльності вченого стає видання другого тому "Нариси з історії колонізації і побуту степової окраїни Московської держави" В збірці опубліковані матеріали, що були зібрані вченим в рукописному відділі Церковно-археологічного музею при Київській Духовній Академії, у приватних осіб, Московському Архіві Юстиції, Харківському історичному архіві використані рукописні збірники матеріалів В.Маслова та архівні фонди Харківського окружного суду. До другого тому були додані документи з вивчення історії колонізації та по історії побуту краю.

Усього праця охоплює 52 документи, серед яких, документи про перших поселенців міста Харкова, заподіяні татарськими навалами збитки та статистичні матеріали.

Вже у 1893 році до друку виходить складена Багалієм збірка під назвою "Заметки и материалы по истории Слободской Украины".

Доробок складався з 28 нових документів, що мають назву "Заметка о новых материалах для истории Слободской Украины". Як і у передніх збірниках документів, в праці збережена тенденція викладення матеріалів у хронологічній послідовності - від початку ХУ П до кінця ХУ Ш століття. Значну частину серед всіх матеріалів займають документи, що стосуються землеволодіння, трапляються документи з описом міст. За своїм змістовим наповненням, по суті праця є продовженням праці "Нариси з історії колонізації і побуту степової окраїни Московської держави".

Окреме місце серед археографічних напрацювань Слобідської України займають праці Багалія, в яких викладені матеріали з історії міста Харкова.

У 1905 році виходить збірка документів "Материалы для истории г. Харькова в 17 в", до якої ввійшло 58 документів, що охоплювали період з 1655 до 1688 рр. Як і інші праці вченого, збірка містила в собі архівні матеріали які, Багалію довелося переглянути та опрацювати. У 1927 у журналі "Архівна справа" Дмитро Іванович публікує "Именной список Харьковского населения 1668 года".

Зазначені вище видання становлять першу групу археографічних напрацювань Дмитра Івановича Багалія, що включають в себе опубліковані вченим документи та матеріали з історії Слобідської України та міста Харкова. Що ж до опублікованих матеріалів, присвячених провідним українським діячам, то що важливе місце серед них посідають документи з життя та творчості Г.С. Сковороди. Образ філософа імпонував Дмитру Івановичу, адже український філософ "був людиною з гостро окресленою індивідуальністю". Саме так про нього висловлювався Багалій.

Дослідник відшукав в архівах Петербурга, Києва, Москви, Харкова понад 20 творів Сковороди та його епістолярій, науково опрацював матеріал та підготував їх до друку.

Розшукані дослідником рукописи в Історично-Філологічному Товаристві, Харківській Університетській Книгозбірні, Харківському Центральному Історичному Архіві, Церковно-Археологічному Музеї Київської Духовної Академії, Московському Рум'янцевському Музеї, Петербурзькій Публічній Книгозбірні та у приватних осіб дали змогу Багалієві опублікувати найбільш ґрунтовну працю присвячену Сковороді. Так у 1926 році у світ виходить монографія "Український мандрівний філософ Г.С. Сковорода". Книга містить 40 аркушів та має 3 розділи: 1) відомості про Сковороду, його біографія; 2) твори Сковороди; 3) додатки та інше. У перший розділ книги увійшла книга невиданих листів Сковороди, у другий - 9 неопублікованих творів.

Безперечно, системне та активне дослідження Дмитром Івановичем життя та діяльності Григорія Сковороди спричиняло і громадський інтерес до цієї непересічної особистості в історії національної культури. В автобіографії Багалій з гордістю згадує про те, як він виступив ініціатором низки заходів щодо відзначення 200-річчя з дня народження філософа.

Свою багаторічну працю присвячену творчості Г.С. Сковороди дослідник узагальнив у двох працях "Украинский философ Г.С. Сковорода" [6] та "Г.С. Сковорода, его учение, жизнь и значение" [7].

Занурившись у розвідки присвячені дослідженню історії Слобожанщини, Дмитро Іванович не міг не приділити уваги навчальному закладу в стінах якого, проводив свою сумлінну наукову діяльність. З по історії Харківського університету було видано 2 томи "Опыта истории Харьковского Университета", що відображають події до 1835 року, ґрунтовані на зовсім новому архівному матеріалі, здобутому в археографічних розвідках [8].

Студіюючи історію Харківського Університету, Дмитро Іванович чимало уваги приділив його видатним особистостям. Він зібрав велику кількість оригінальних творів, списків і документів видатного культурного діяча України, засновника Харківського Університету В. Каразіна та опублікував найбільшу збірку його творчої спадщини. У 1910 році у світ виходить збірка "Сочинения, письма и бумаги В.Н. Каразина", що містить 927 сторінок [9]. Документи і матеріали до цієї праці були здобуті в архіві Міністерства Внутрішніх Справ, публічній книгозбірні в Петербурзі, архіві Департаменту поліції, Рум'янцівському музеї в Москві, архіві "Общества любителей древнерусской письменности" в Петербурзі, архіві Міністерства народної освіти, архіві Харківського університету, рукописному відділі Харківської університетської книгозбірні, архіві Харківського губернського правління, рукописному відділі Харківського історично-філологічного товариства, архіві села Кручина та збірках рукописів приватних осіб.

Дмитро Іванович згідно документів всю спадщину Каразіна розподілив на такі групи: 1) політично та статистично-економічні статті; 2) статті по філотехнічному товариству; 3) статті з технічної хімії, географії, метеорології, сільському господарству та домоводству; 4) статті з історії літератури і просвітництва; 5) листи та папери.

Багалій перевірив статті по рукописах, обрав кращі редакції, надрукував невідомі досі рукописи. Дмитро Багалій також розшукав та опрацював архів О. Лазаревського.

У селі Бабаї дослідник відкрив фамільний архів Донцов-Захаржевських, Г. Цербініних та Крапоткіних. Місце зберігання та історична доля фамільного архіву Донцов-Захаржевських невідома. Частина документів потрапила до фамільного архіву Г.Цербініних і перебуває нині в ЦДІАК України [10].

На відміну від матеріалів першої групи, документи по загальній історії України, які підготував і видав Багалій, ні по хронології, ні по змісту одного цілого не складають. Тим не менш, не можна зменшувати їх значення для науки. У 1918 році в журналі "Наше минуле" були надруковані нові джерела про Кирило-Мефодіївське Братство [11]. Документи, отримані вченим внаслідок розвідки в архіві Міністерства Освіти в Петербурзі. Далі "Доклад графа Уварова Императору Николаю Первому" від 8 травня 1847 року та погляд про Кирило-Мефодіївців графа Орлова, подані Миколі Першому у 1926 році у збірці "Рух Декабристів на Україні". В статті "З історії декабристського руху на Україні" використав багато документів [12].

Характеризуючи археографічну діяльність Багалія, слід зауважити на замітках, над якими працював вчений. У 1882 році виходить "Заметка об архиве Малороссийской коллегии, находящемся при историческом обществе Харьковского университета" [13].

Д.І. Багалія, як археографа бентежила доля публікації документів, тому він всіляко сприяв виданню збірників документів. На засіданні 16 грудня 1918 р. будучи головою Історично-філологічного відділу акад. Д.І. Багалій оприлюднив постанову Відділу про започаткування "Записок І Відділу Академії наук". Спільно було вирішено друкувати щорічне звідомлення про роботу Академії наук, а для видань УАН та її відділів запровадити єдиний заголовок "Праці та матеріали, видані Українською академією наук".

Багалій виступив з ініціативою створення Археографічної Комісії при Академії наук.

Під час обговорення законопроекту про заснування Української Академії наук у 1918 р. було внесено питання про Археографічну комісію. Археографічна комісія ВУАН була створена на межі 1918-1919 pp. як постійна комісія з розгляду давніх актів для видання пам'яток мови, письменства та історії у складі історико-філологічного відділення УАН. Вона остаточно конституювалася у 1921 році, об'єднавшись із Київською археографічною комісією для розбору давніх актів.

Археографічна комісія була автономною установою, яка перебувала у віданні Головного управління мистецтв і національної культури. Саме тому Академією були запропоновані "Постанови про конструкції Археографічної комісії як установи, що повинна обслуговувати й інтереси Академії наук...". Саме Археографічна комісія розгорнула активну наукову діяльність та в кінці 20-х років видала три томи "Українського археографічного щорічника" (Київ, 1928-1930 pp.), а також окремі збірники історичних джерел.

На засіданні 16 грудня 1918 р. голова Історично-філологічного відділу акад. Д.І. Багалій оприлюднив постанову Відділу про започаткування "Записок І Відділу Академії наук". Спільно було вирішено друкувати щорічне звідомлення про роботу Академії наук, а для видань УАН та її відділів запровадити єдиний заголовок "Праці та матеріали, видані Українською академією наук".

Багалій Д.І. є першим археографом подій Слобідської України, вченим, що зробив найбільший внесок у вивчення мало відомих подій історії Слобожанщини і цим самим забезпечив своїми археографічними виданнями продовження розробки історії краю, приділяв увагу діяльності кращих представників наукової та освітянської інтелігенції.

Особливий авторитет Дмитро Іванович здобув завдяки своїм фундаментальним дослідженням архівних матеріалів. Він глибоко дослідив нові питання та по - новому поглянув на дослідження вже відомих тем.

Дмитро Іванович Багалій протягом багатьох років стояв на засадах розвитку археографічної діяльності в Україні, розуміючи її неоціненне значення для історичної науки.

Список використаних джерел

1. Багалій Д.І. Вибрані праці. - Т.І. - X., 1999. - С. 496-52.

2. Горбань М. Археографічні праці акад. Д.І. Багалія// Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія до нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. - K., 1927.

3. Лапина М.С. Одиссея "коллекции Аделунга", или Драма "отца" Харьковского университета: [О В.Н. Каразине]// Грани. - 1997. - 23-29 мая (№ 21).

4. Нариси з історії колонізації і побуту степової окраїни Московської держави. - X., 1887.

5. Киевская Старина. - 1886, III.

6. [Багалій Д.І.] Сочинения Г.С. Сковороды. - Сборник Харьковского историко-филологического общества. - 1894, т.7.

7. [Багалій Д.I.] Багалей Д.И. Г.С. Сковорода, его учение, жизнь и значение. - Сборник Харьковского историко-филологического общества. - 1896, т.8. - С. 52-67.

8. [Багалій Д.І.] Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета: по неизданным материалам. - X., 1898, т.1.

9. Багалей Д.И. Заметки и материалы по истории Харьковского университета. Новые данные для биографии В.Н. Каразина / Д.И. Багалей. - X.: Тип. и литогр. М. Зильберберга, 1905. - 84 с.

10. ЦДІАК України. Путівник - К., 1958. - 258 с.

11. И. Наше минуле - К., 1918, №2. - 171-179.

12. Рух декабристів на Україні. Ювілейне видання Укрцентрархіву. - Харків, 1926.

13. [Багалій Д.І.] Багалей Д.И. Заметка об архиве Малороссийской коллегии, находящемся при историческом обществе Харьковского университета. - Университетские известия. - 1882, № 9. - С. 131 - 142.

Размещено на Allbest.ru