Томилівська школа: від минулого до сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: «Томилівська школа: від минулого до сучасності»

Виконала

учениця 6 класу

Томилівського НВО «ЗОШ

І-ІІІ ступенів-дитячий садок»

Ковіня Ірина

Томилівка -- село в Україні, Білоцерківського району Київської області. Населення становить 1123 осіб.

Місцевість

Село лежить на рівнині, тому течія р. Рось тут повільна. Внаслідок цього річка замулюється. стає мілководною. На водоймі селяться дикі качки. Річка багата на рибу. На полях і в лісах місцевості водяться куниці, тхори. бики, зайці, лисиці, косулі. Томилівка поділяється на частини-кутки: Голубівка, Валок, Савицьківка, Михайлюківка, Новоселиця. Більшість цих назв склалася історично і походить від прізвищ родин, які там проживали.

Історія

Про виникнення назви села Томилівка достовірних даних немає. Але відомо кілька переказів, що ґрунтуються на народній етимології, за якою назва Томилівка є похідною від слова "ВТОМИТИСЯ".

Одного дня сюди зайшов подорожній. Він був дуже стомлений і хотів відпочити та піти до найближчої оселі. Вся місцина, якою ішов подорожній, була вкрита пісками (судячи з опису, нинішня Голубівка), ноги подорожнього вгрузали. і він, нарешті, сів спочити зі словами: "Ох. так втомився! Це не село, а якась томилівка". Відтоді село і стало називатися Томилівка. Найбільш імовірно, що походження назви села пов'язане із поширенням у минулому в слов'янській антропології імен із суфіксом - -ило: Томило (від Томислав). Можна припустити, що назва села походить віл імені господаря садиби хутора, на місці якої згодом утворилося значніше поселення.

В другій третині ХІ ст. вздовж лівого берега річки Рось за наказом великоруського князя Ярослава Мудрого було зведено земляний вал, що позначав кордон Русі. Такий вал проходив і через сучасну Томилівку, частина цього валу збереглася у Томилівському лісі. А окраїна села біля лісу - куток Валок - назвою певне завдячує саме цьому історичному факту.

Новий час

Вперше документально Томилівка згадується в "Люстрації Білоцерківського староства 1622р." у переліку сіл та хуторів. що належали цьому староству: "...Остріцьки на Узені. Томилово. Сухоліси..."

У люстрації 1616 р. річка Узин (Красна), що протікає на схід від Томилівки, вказана як межа, що розділяє білоцерківські землі від рокитнянських. На загальній і регіональних картах України Гійома де Боплана, матеріали для якої він збирав під час своєї служби з 1630 р. по 1647 р. у військах Речі Посполитої, що дислокувалися на території України, нанесено поряд з навколишніми населеними пунктами і Томилівку.

Наступна згадка про село датована вже 1765 р. На той час, за люстрацією, у Томилівці налічувалося 36 господарств, які виплачували чинш у розмірі 262 злотих 2 гроші, подорощина - 24 злотих 24 гроші і ставчизна - 4 злотих 24 гроші. З 1774 р. у Томилівці розмішувався один з численних фільварків графа Браницького. На початку XIX ст. у селі налічувалося близько 50 дворів

Радянська доба

У 1918-1919 рр., у період громадянської війни, селяни змушені були сформувати збройну дружину для захисту свого села. У 1918 р. 100 озброєних томилян виступили проти німецьких військ, у 1920 р. - протистояли полякам. Тоді ж у селі створено сільську раду та комнезам. У 1922 р. в Томилівці налічувалося 328 господарств і проживали 1442 особи. У селі працювали сільськогосподарське та меліоративне товариства, споживчий кооператив, кооперативна та приватна крамниці, вітряк, драч, 2 олійні, 18 кустарно-ремісничих господарств. Діяли школа І ступеня та лікнеп. У 1930 р. в Томилівській школы І ступеня навчалися 196 учнів. Станом на 1928 р. селяни збирали по 8-10 ц/га зернових, по 90-100 ц/га цукрових буряків.

У 1923 р. створено Білоцерківську округу. Томилівка стала центром селищної ради Білоцерківської округи. У 1929 р. в селі розпочато колективізацію, створено артіль "Нове життя", у 1930 р. її реорганізовано в однойменний колгосп. У часи Голодомору 1932-1933 рр. померли 117 томилян. На честь загиблих у селі зведено курган "Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.". Поруч з курганом у 2009 р. встановлено пам'ятник "Жертвам Голодомору 1932-1933 рр." у вигляді скорботної жінки-матері.

У 1931 р. в колгоспі налічувалося 89 господарств, у 1933 р. - 277., у 1940 р. - 298 господарств. Було збудовано 3 тваринницькі ферми - конеферму, свиноферму та ферму великої рогатої худоби. Колгосп "Нове життя" У довоєнний період вважався одним з передових на Білоцерківщині. У роки Німецько-радянської війни з Томилівки мобілізовано в діючу армію 120 осіб. 270 томилян працювали на оборонних роботах. У боях відзначилися: Степан Кузьмич Михайлюк. то пройшов війну від солдата до підполковника; офіцери - брати Григорій Андрійович та Олександр Андрійович Архипенки, Василь Білобров та інші. 24 липня 1941 р. німці окупували село. Понад 60 томилян відправлено на примусові роботи до Німеччини. Визволення села відбулося 6 січня 1944 року. За активну боротьбу з німецько-фашистськими завойовниками та на трудовому фронті 95 жителів Томилівки нагороджено орденами та медалями. Відразу після визволення відновився колгосп "Нове життя». Вже у березні 1960 р. на базі колгоспу с. Заріччя та колгоспу "Нове життя" створено радгосп "Білоцерківський", відділком якого стала Томилівка.

У 1950-1960 pp. почалося будівництво житла для селян. У середині 60-х років у Томилівці було понад 300 будинків. Тоді ж у селі почали працювати комбінований дитячий майданчик, сезонні літні дитячі ясла, ФАП, клуб, бібліотека, вже діяли поштове відділення, телеграф.

До кінця 1960-х років село було електрифіковано та радіофіковано. Станом на 1 січня 1963 р. у селі мешкали 1348 осіб.

У 1992 р. розпочалася газифікація села, яка (завершилась через два роки). На початку 1990 р. на базі відділу Томилівка створено радгосп "Томилівський", який очолив Сергій Петрович Вахній. У 1994 р. радгосп реформовано в АФ "Томилівська".

З 1993 р. по 1995 р. місцевими силами зведено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Швидко розвивалася інфраструктура села. У березні 2000 р. агрофірму реформовано в ТОВ "Земля Томилівська". Згодом поряд з'явилося ФГ "Томилівське".

Томилівська школа

Напередодні 1861 р. село Блощинці та "деревні Томилівка і Чепелівка" були об'єднані в єдину Блощинецьку парафіяльну округу церкви Святого Миколая. Населення Томилівки становило 550 осіб. При парафії існувала церковнопарафіяльна школа. За переписом 1913 р.. у Томилівці було вже 152 садиби, проживали 520 селян.

Від парафії в селі існувала церковно-приходська школа. В 90-х роках ХІХ ст. школа розміщувалася в старій великій хаті з однією кімнатою. Приблизно року 1894-1895 школа містилася на тому місці, де нині стоїть хата Ямбуренко М.К. Це була велика хата, вкрита соломою, з одним класом.

Школярі навчалися в дві зміни, навчав один учитель Ілля /прізвище не збереглося/. Зі спогадів вчитель Ілля постає суворою, жорстокою людиною, за найменший погріх він карав учнів. Один раз на тиждень у школу приїздив батюшка із Блощинець. Він викладав Закон Божий.

В 1910-1914 рр. школа розміщувалася в центрі села. Сама будівля була поділена на дві половини. Одна половина - клас, де навчалися діти, в іншій жив учитель. В той час в Томилівці вчителював Артем Харитонович Головко. Хоч кімната для навчання була одна, але в ній навчалося три групи. Навчання проводилося з 8 годин ранку до 5 годин вечора. Перерви були по 35, 45 хвилин. Головні предмети - арифметика та Закон Божий. Як і раніше до учнів застосовувалися тілесні покарання.

З початком Першої світової війни в 1914 році А.Х. Головка призвали в армію. І певний час в Томилівці вчителював Прохір Задорожній. Після закінчення війни Головко повернувся і знову працював у сільській школі.

Після Жовтенвого перевороту до школи було залучено всіх дітей шкільного віку. Школа стала читирирічною. Навчання велося в двох тісних приміщеннях. Станом на 1 вересня 1930 року в школі навчалося 196 учнів: у 1 класі - 64 учні; в 2 класі - 61; в 3 класі - 38; в 4 класі - 33. При школі була бібліотека, в якій налічувалося 520 книг.

Восени 1932 р. в школі відкрито п'ятий клас, а у 1935 р. була вже семирічка. Цього ж року в школі навчалося 214 учнів: у 1 класі - 44 учні; в 2 класі - 33; в 3 класі - 33; в 4 класі - 37; у 5 класі - 23; у 6 класі - 24; у 7 класі - 20. Заняття проводилися в 3 приміщеннях. Всі три приміщення знаходилися далеко один від одного, часто режим навчання порушувався довготривалими переходами з класу в клас. Ще до війни в селі розпочалося будівництво приміщення клубу, але війна не дала закінчити будівництво. Після війни громадськість села вирішила предати недобудований будинок школі, щоб діти могли навчатися в просторих кімнатах.

У 1952 р. в школі відкрито восьмий клас, разом з молодими томилянами до 8 класу пішла молодь з навколишніх сіл: Коженики, Клочки, Бирюки, всього 40 учнів. Активно допомагали учні у будівництві нової школи, їм хотілося швидше сісти за парти у новому приміщенні.

Навесні 1952 року збулася мрія учнів - 8 клас перейшов у нову школу, у новий світлий клас. З любов'ю працювали учні над упорядкуванням нової садиби після будівництва, і невдовзі навколо школи забуяло різноцвіття трав. Керував ними Бердник Петро Якович. А через 3 роки, навесні 1955 р. школа пережила радісну подію - здійснено перший випуск 10-го класу. 40 вихованців йшли в широкий світ, отримавши в Томилівській школі середню освіту. Наступні 3 роки школа випускала по 2 десятих класи. В 60-х роках при школі був й інтернат на 25 місць та їдальня.

В 1962 році був збудований ще один корпус, який став центральним. І до цього часу школа розмішена в 3 приміщеннях. В окремих приміщеннях розташовані шкільні майстерні та їдальня. Школа була забезпечена педагогічними кадрами на належному рівні.. З 1953 р. по 1979 p. школою керував Макар Петрович Проценко. Педагогічний колектив працював під керівництвом заступника директора Михайла Степановича Барабохи.

Все своє життя працювали в школі: викладач російської мови і літератури Олексій Йосипович Чередніченко з 1944 р., викладач української мови і літератури Галина Іванівна Логвиненко з 1957 p., вчитель англійської мови Петро Артемович Пащенко з 1954 p., вчитель математики Петро Якович Бердник з 1949 p., та багато інших, які поставили метою життя служіння дітям.

Йшли роки, школа збагачувалася новими молодими вчителями, сповненими творчої наснаги і енергії. В 1979 році директором школи став Наконечний Павло Антонович.

До 1995 року в школі існував духовий оркестр. Першим його керівником був вчитель російської мови та літератури Чередніченко Олексій Йосипович.

В 1998 році прийшов новий молодий енергійний директор - Крутаков Олег Влалиславович, приніс своєю працею благодатні зміни. До школи прийшли молоді вчителі: Горбишева Наталія Валеріївна, Ковіня Алла Юріївна, Титенко Аліна Валеріївна, Залізницька Анджеліка Світославівна. Щедро ділиться досвідом старше покоління з молодими.

У 2002 р. до 100-річчя школи відкрито шкільний музей. У 2008 р. в Томилівці збудовано спортивний зал. Відкриття планується у 2013 р. Томилівське НВО "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДДЗ" відвідують 18 вихованців дитячого садка та 105 учнів. Дітей навчають 25 педагогів. У Томилівці діє самодіяльний хор «Калинонька»,який є учасником усіх сільських і районних свят.

Томилівське навчально-виховне об'єднання “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок “ - сучасна назва нашої школи. Директором школи є - Горбишева Наталія Валеріївна.

Наша школа розміщена в трьох будівлях. На території школи є ще окрема будівля для їдальні і новобудова спортзалу, який працюватиме в новому навчальному році.

В будівлі №1 знаходяться навчальні кабінети: фізики, історії, української мови та літератури, математики, естетики, інформатики.

Кабінет інформатики працює в нашій школі з 2002 року. В кабінеті інформатики проводяться уроки з різних предметів, працюють гуртки та факультативи. томилівка село школа історія

Кабінет історії один з кращих кабінетів школи. В кабінеті зібрано багато літератури, роздаткового матеріалу з різних навчальних тем, таблиць, карт, стендів. Кабінет просторий, світлий, гарно обладнаний. В кабінеті багато квітів.

В будівлі №2 знаходяться навчальні кабінети для учнів 1-4 класів, шкільна бібліотека.

В шкільному музеї зібрано багато різноманітного матеріалу про історію нашої школи, села, району. Екскурсоводи музею школи систематично проводять екскурсії в музей для учнів, батьків, жителів села, гостей.

На свято Першого дзвоника до школи збираються батьки учнів, жителі села, випускники минулих років.

На традиційний вечір зустрічі з випускниками минулих років збираються майже всі жителі села.

З великою шаною хочеться сказати про наших порадників - вчителя- методиста, відмінника народної освіти Білобров Радіану Миколаївну. З нею діти пізнають закони фізики та безмежні простори астрономії; шляхами історії учні мандрують з досвідченим вчителем Чверкалюк Оленою Марківною; ази математики вивчають під керівництвом Михайлюк Надії Петрівни та Ямбуренко Тетяни Федорівни, основи хімії та біології - з Голуб Катериною Дмитрівною.

Особлива подяка вчителям початкових класів, які пустотливу малечу перетворюють на школярів - Дудченко Валентина Григорівна, Ісар Ольга Іванівна, Кисіленко Людмила Тодосівна, Борщак Надія Савівна.

З великою вдячністю слід згадати вчителів-пенсіонерів, які все своє життя присвятили дітям, - Королюк Віра Григорівна, Савицька Валентина Петрівна, Чередниченко Олексій Йосипович, Іщенко Марія Григорівна та багато-багато інших.

У нашій школі силами учнів та вчителів створений музей освіти села Томилівки, де можна простежити весь шлях розвитку нашої школи. У музеї зібрані речі, фотокартки, за якими учні можуть дізнатися, як вчилися, відпочивали їх батьки, діди. Випускники ж приходять до музею із сльозами радості згадати свої шкільні роки.

Летять роки, вирує шкільне життя: уроки, екзамени, свята, зустрічі. А завдання залишається незмінним - виховати а навчити учнів.

Размещено на Allbest.ru