Історія Вінниччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Iсторія Вінниччини

вінниччина жмеринка залізничний місто

Вінниччина - це частина подільського краю, історія якого розпочинається ще в ХІІ столітті, коли північна частина сучасної Вінницької області входила до складу так званої Болохівської землі. В часи монголо-татарської навали вперше з'являється назва Поділля.

Після битви на Синіх Водах (1362 р.) Поділля входить до складу великого князівства Литовського як окрема адміністративна одиниця - Подільська земля. До 1363 року відносяться перші згадки про місто Вінницю, як литовську фортецю. У 1566 році було створено Брацлавське воєводство у складі трьох повітів - Брацлавського, Вінницького і Звенигородського. За Люблінською унією 1569 року Брацлавське воєводство відійшло до Речі Посполитої.

На Подільській землі формувались і вели національно-визвольну боротьбу полки під проводом Богдана Хмельницького та Івана Богуна, Данила Нечая і Максима Кривоноса. Вінниччина була ареною гайдамаччини і Коліївщини на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.

Після другого поділу Польщі в 1793 році Поділля в складі Правобережної України відходить до Російської імперії. 20 лютого 1796 року у Вінниці було відкрито Брацлавське намісництво, а згодом за указом Павла І була утворена Подільська губернія з центром у Кам'янці-Подільському. В 1917 році центр Подільської губернії переміщується до Вінниці. В часи другої хвилі визвольних змагань у Вінниці тричі працював уряд УНР.

27 лютого 1932 року в зв'язку з введенням в Україні обласного територіального поділу було утворено Вінницьку область з відповідними обласними органами управління.

З Вінниччиною пов'язані імена багатьох відомих діячів - російського фельдмаршала О. Суворова, декабриста П. Пестеля, поетів О. Пушкіна, М. Некрасова, Т. Шевченка, Лесі Українки, письменників І. Котляревського, Марко Вовчок, М. Коцюбинського, Ярослава Івашкевича, композиторів П. Чайковського, М. Леонтовича. У садибі Вишня, що у Вінниці, останні 20 років свого життя провів видатний хірург і анатом, громадський діяч і педагог М. Пирогов. Нині тут функціонує національний музей-садиба, й у склепі вже 120 років поспіль зберігається забальзамоване тіло вченого.

Біля Вінниці знаходиться укріплений район - об'єкт "Вервольф", де в 1942-1944 роках була ставка Гітлера.

Iсторія Жмеринки

Жмеринка - районний центр у Вінницькій області. Населення - 40,3 тис. (2001).

Назва «Жмеринка» ймовірніше за все походить від ассірійської назви кіммерійців («gimmir»), які у 5 ст. до Р.Х. населяли подільські землі.

На території міста були знайдені знаряддя праці та інші вироби первісних людей. На території, що прилягає до міста є пам'ятник археології поселення трипільської культури.

Жмеринка згадується у письмових джерелах початку XVIII століття як село у Брайлівській волості Вінницького повіту Подільської губернії. На той час Жмеринка складалась з декількох населених пунктів.

Сучасна Жмеринка виникла у 1865 році. Тоді між селами Велика Жмеринка і Мала Жмеринка було закладено станцію. Необхідність у будівництві залізниці була викликана тим, що у другій половині ХІХ ст. у Подільській губернії значно зросла кількість цукрових заводів (всього їх налічувалося 29), і губернія стає провідним центром цукрової промисловості.

Жмеринка стає залізничним селищем і вузловою станцією, де перетиналися декілька залізничних шляхів. У 1865-1870 рр. будувалася залізниця Київ-Балта, у 1870 році розпочався рух поїздів залізницею Одеса-Жмеринка-Київ, у 1871 - Жмеринка - Волочиськ, у 1892 - Жмеринка - Могилів-Подільський.

У 1903 році Жмеринка отримала статус міста.

Зараз Жмеринка - це велика вузлова сортувальна станція, центр Жмеринської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці. В місті діють вагоноремонтний, маслоробний заводи, хутрова фабрика тощо.

На території, яку займає сучасна Вінниця, людина оселялася з давніх часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзового століття, ранньослов'янські поселення, що відносяться до черняхівської культури; пізніше тут жили племена, що входили до складу Київської Русі, Галицько-Волинського князівства.

З географічної точки зору це землі, що лежать у середній течії Південного Бугу. Чудові природні умови - м'яка зима, жарке, але не посушливе літо, повноводні ріки і колись густі, суцільні ліси - дали початок людському життю в цих місцях ще в епоху палеоліту. Археологічні знахідки свідчать про заселення краю з давніх часів, одних тільки городищ на Вінниччини нараховується понад п'ятдесят.

У 1640 році король Владислав IV дав місту грамоту замість тих, які були втрачені під час пожежі в замку. Відповідно до цієї грамоти відновлювалося право магдебурзького суду, детально викладався порядок виборів посадових осіб, їхні відносини до старост і т.п. Однак королівські привілеї стосувалися в першу чергу поляків і католиків узагалі. Тому, коли в 1648 році спалахнула національно-визвольна війна, Вінниця зайняла в ній значне місце. Сьомого липня 1648 року повстанці на чолі з полковником Максимом Кривоносом звільнили Вінницю від шляхетських військ. У листопаді 1649 року в місті зупинявся сам Хмельницький, що повертався з полками з-під Зборова після укладення перемир'я, за яким Вінниця включалася в число міст, де гетьман тримав свій гарнізон.

Вінницький краєзнавчий музей - обласний краєзнавчий музей у місті Вінниці, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Східного Поділля. Музей був заснований у травні 1918 року. Відкритий для відвідування 1919 року як історико-побутовий музей. В основу його колекції були покладені музейні зібрання Вінницького повітового земства, Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, приватні збірки членів Подільського товариства охорони історичних пам'яток. Головними діючими особами нового закладу стали художники В.Ф. Коренєв, С.І. Слободянюк-Подолян, юрист Г.В. Брілінг, архівіст Ю.С. Александрович. Майже 20 років присвятив музеєві, Густав Вольдемарович Брілінг, перший директор музею, якого справедливо можна вважати його засновником.

Размещено на Allbest.ru