НПП "Синевир"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Чернігівський державний інститут економіки та управління

Реферат

На тему: «НПП «Синевир»

Підготував: студент Т-102

Пищур Ю.О.

Перевірив: Алєшугіна Н.О.,к.е.н.

Чернігів 2011

Народження національного природного парку "Синевир" пов'язане з унікальним за своєю красою гірським озером зі співзвучною назвою Синевир. Для збереження цього чарівливого творіння природи у 1974 році було утворено ландшафтний заказник державного значення "Синевирське озеро", а у 1989 році - Національний природний парк «Синевир». Уузято під охорону й ряд інших цінних природних об'єктів верхів'я Тереблянської долини Міжгірського району Закарпатської області.

Основними завданнями для НПП „Синевир”, як природоохоронної структури, є:

- збереження цінних природних комплексів і об'єктів;

- створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах із дотриманням режиму охорони природних комплексів та їхніх змін в умовах рекреаційного використання;

- розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього середовища та бережливого використання природних ресурсів; - еколого-освітня робота тощо.

Унікальність природи цього куточку Карпат полягає в її неповторності і естетичній цінності ряду об'єктів, зокрема озер Синевир і Озірце, болотних угідь Глуханя і Замшатка, гір Стримба і Негровець… А ще тут мальовничі краєвиди, дзюркотливі потічки, бурхливі водоспади, вічнозелені ліси - усе, що, наче магнетичною силою, притягує мандрівників не лише з України, але й з усього світу

Національний природний парк «Синевир» є природоохороною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що створена з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Статус національного природного парку визначає Закон «Про природно-заповідний фонд України» та інші законодавчі документи.

Територія:

Відповідно до Указу Президента України «Про розширення території національного природного парку «Синевир», урочище Вільшанка, яке досі перебуває у складі державного підприємства «Хустське лісодослідне господарство», у майбутньому перейде до НПП «Синевир». Урочище Вільшанка безпосередньо прилягає до території парку з півдня. Парк та землі, що приєднуються, займають компактну територію верхньої частини басейну річки Теребля. Загальна площа урочища Вільшанка становить 2304 га, протяжність з півночі на південь - 8 км, з заходу на схід - 7 км. Урочище непропорційно розділене Тереблянським водосховищем на дві частини: східну - власне басейн р. Вільшанки площею 1608,1 га, та західну площею 695,9 га.

Тереблянське водосховище є основним гідрологічним об'єктом місцевості. На даний час - це єдина в Українських Карпатах діюча гідроенергетична споруда, досвід експлуатації якої може використовуватись у вирішенні актуальних проблем освоєння гідроенергетичних ресурсів малих річок всіх Карпат.

Географічне розміщення урочища Вільшанка у значній мірі визначає характер його рослинного покриву. Урочище є з'єднуючою ланкою у системі водоохоронних лісів середньої частини Теребле-Тересв'янського межиріччя, в якому букові праліси створюють Уголосько-Широколужансько-Колочавське пасмо., екологічним коридором якого є урочище Вільшанка. Цей коридор з'єднує ліси Карпатського біосферного заповідника (Широколужанський масив) та національного природного парку «Синевир» (Квасовецьке ПОНДВ).

Лісова рослинність в урочищі є основною і займає майже всю його площу. Головною формацією є букові ліси, які поширені в 11 кварталі. Вона представлена однією субформацією, а саме: яворо-буковими лісами.

Флора ур. Вільшанка представлена 400 видами рослин з них 14 внесено до Червоної книги України.

Тваринний світ досить різноманітний та багатий на рідкісні, зникаючі та фонові види, що заслуговують на охорону. Всього нараховується 100 видів тварин з них до Червоної книги України внесено 16.

Населення:

З давніх-давен територію НПП ”Синевир” населяли слов'яни.

Від XI до другої половини XVIII століття територія сучасного Закарпаття, на якій знаходяться і землі НПП «Синевир» , перебувала під владою угорських королів.

З 1773 до 1918 року тут панувала Австро-Угорська імперія.

З 1918 до 1920 року ці землі входили до складу Підкарпатської Русі (історична назва Закарпаття).

З 1920 до 1938 року територією володіла Чехословацька Республіка, з 1939 по 1944 роки - Угорщина. У 1945 році, внаслідок підписання Маніфесту про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, землі за Карпатами перейшли під юрисдикцію СРСР. У даний час територія НПП “Синевир” відноситься до Міжгірського району Закарпатської області України.

В межах парку, у селах Синевирська Поляна, Синевир, Негровець і Колочава, проживає 18 тис. чоловік. Місцеве населення належить до субетнічної групи бойків.

Функціональні зони:

Зонування території здійснюється згідно з Законом України “Про природно-заповідний фонд України”, Положення про НПП “Синевир” і затверджених науково-технічною радою парку рекомендацій. Вони діють із метою регулювання природоохоронної господарської та рекреаційної діяльності, спрямованої на збереження природних ландшафтів, їх оптимального господарського та рекреаційного використання.

В НПП «Синевир» виділено такі функціональні зони:

· заповідна - 5818 га;

· зона регульованої рекреації 21059 га;

· зона стаціонарної рекреації - 19 га;

· господарська зона - 5398 га.

Кожна зона, згідно з Положенням про НПП “Синевир” має чітко визначені межі.

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом національного парку. Воно є найбільшим озером природного походження в Українських Карпатах, одно з семи природних чудес України. Воно розкинулось між горами, серед смереково-ялинового лісу на висоті 989 метрів над рівнем моря, поблизу села Синевирська Поляна. Плесо утворилося внаслідок обвалу скель, які перекрили долину гірського потоку. Це трапилося приблизно 10-11 тис. років тому, а зараз ми маємо нагоду милуватися неповторною красою водойми.

Середня площа озера Синевир становить 4,5 - 7,5 га, глибина - 8- 10 м, а найбільша - до 23,5 м.

Озеро визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення і внесено до переліку так званих рамсарських угідь.

Краєвиди навколо водного дзеркала напрочуд величні та мальовничі. Стрімкі схили вкриті ялинами, вік яких сягає 140-160 років. Посередині водної гладіні, немов зіниця блакитного ока, знаходиться невеликий острівець. Саме через це, озеро Синевир ще називають Морським оком.

Озеро Озірце (Дике озеро), хоч і значно менше за площею (близько 1 га), є не менш мальовничим, аніж Синевир. Глибина водойми - до 10 м Унікальності їй надає те, що озеро слугує еталонним взірцем перетворення у верхнє болото. Заболочування відбувається від центру до периферії і навпаки. Прибережний плав утворений сфагнумами і осоками, а сплавина на середині озера - лише сфагновими мохами буро-червоного кольору. У темно-синій воді лежать повалені, оброслі мохами дерева, а на березі стоять стрункі смереки, могутні явори та елегантні буки.

У різних місцях біля Дикого озера зведені дві колиби, які слугують прикриттям для туристів на випадок дощу, а за відсутності наметів - можливим місцем ночівлі. Навколо озера обладнана стежка, що дозволяє обійти Озірце по периметру. До цікавого природного об'єкта можна дістатися, скориставшись ґрунтовою дорогою, прокладеною від центрального офісу НПП «Синевир» (урочище Остріки), або маркованою стежкою, від музею лісу і сплаву в урочищі Чорна Ріка.

Найбільші вершини національного природного парку «Синевир»

- гора Стримба - 1719 м.н.р.м.;

- гора Негровець - 1707 м.н.р.м.;

- гора Ясеновець - 1600 м.н.р.м.;

- гора Передня - 1599 м.н.р.м.;

- гора Канч - 1579 м.н.р.м.;

- гора Кам'янка - 1578 м.н.р.м.;

- гора Задня 1550 - м.н.р.м.;

- гора Топас 1548 -м.н.р.м.;

- гора Гребінь 1511 - м.н.р.м.;

- гора Дарвайка 1501 - м.н.р.м.

Флора:

Для флори національного природного парку „Синевир” характерним є значне видове та родове різноманіття. Її систематична структура має бореальний тип і добре відображає спонтанно-лісовий характер флори Середньої Європи.

Основні площі національного природного парку „Синевир” зайняті хвойними, здебільшого ялиновими лісами, які відзначаються досить високою флористичною насиченістю, на відміну від темних букових лісів, де зустрічається досить мала кількість видів. Значним флористичним багатством відзначаються полонини, висячі трав'яні болота, а також рідкісні екосистеми на вапнякових відслоненнях.

В НПП „Синевир” можна виділити три типи рослинності: деревно-чагарниковий, трав'янистий та мохово-лишайниковий.

Хоч чисті ялицеві насадження і мають високу продуктивність, вони часто піддаються вітровалам і буреломам.

Панівними у парку є лісові формації. На значних територіях збереглись корінні або близькі до них лісові фітоценози.

На території національного парку збереглись також ділянки корінних смерекових лісів, букових лісів, серед яких є значні площі пралісів.

На території парку зростає 1726 видів рослин, з яких 890 судинних. 53 види флори НПП «Синевир» занесені до Червоної книги України

Фауна:

Серед фауни переважають види бореального комплексу. З ссавців поширені бурий ведмідь, вовк, дикий кабан, рись, куниці лісова та кам'яна, видра, борсук, горностай. Досить часто зустрічаються олень, козуля, білка та інші. Багатий видовий склад орнітофауни. В смерекових лісах та криволіссі гніздяться глухар, рябчик, канюк, пугач, довгохвоста сова, різні види дятлів, біловолий дрізд тощо. На торф'яні болота іноді залітають білий і чорний лелеки, а на озеро Синевир - дикі качки.

За кількісним складом серед хребетних тварин національного природного парку „Синевир” є представники таких класів: круглоротих - 1 вид, кісткових риб - 19 видів, земноводних - 12 видів, плазунів - 7 видів, птахів - 89 видів, ссавців 42 види.

Рекреація:

Природно-заповідні території - мальовничі осередки нашої землі, де збереглася унікальна природа, краса якої чарує зір, додає енергії, охоплює радістю почуття. Саме такі місця ваблять туристів і одним із них є національний природний парк «Синевир».

Унікальність природи цього куточку Карпат полягає в її неповторності і естетичній цінності ряду об'єктів, зокрема озер Синевир і Озірце, боліт Глуханя і Замшатка, гір Стримба і Негровець… А ще тут мальовничі краєвиди, дзюркотливі потічки, бурхливі водоспади, вічнозелені ліси - усе, що, наче магнетичною силою, притягує мандрівників не лише з України, але й з усього світу. І це не перебільшення. Достатньо поспілкуватися з працівниками туристично-рекреаційної галузі, які радо поділяться враженнями від прийому гостей із різних регіонів України, США, Канади, Франції, Великобританії, Австралії, не кажучи вже про сусідніх Україні чехів, угорців, румунів, поляків.

Невпинний інтерес туристів до національного природного парку «Синевир» спонукає установу активно дбати про розвиток туристичної галузі, яка є пріоритетом цього регіону. Вже зараз тут є всі умови для різнопланового відпочинку. Ряд готелів готові задовольнити потреби мандрівників, а хто надає перевагу зеленому туризму, легко може знайти садибу і зупинитися в ній за помірну плату. Набуває обертів активний туризм, зокрема велосипедний, кінний, лижний.

На території національного парку розроблені і успішно функціонують 3 екологічні стежки («Музей лісосплаву - Озірце (Дике озеро)», «Колочава», «Синевирське озеро»), 2 науково-пізнавальні стежки («Кичера», «Березовець»), 6 туристичних маршрутів («Синевирський перевал - г. Кам'янка - Синевирське озеро», «Остріки - Плотина», «Лінія Арпада», «Колочава - г. Стримба», «Остріки - г. Гребінь», «Сфагнове болото Гуханя - г. Косий Верх»).

Об'єктом уваги відвідувачів також стають давні дерев'яні церкви - пам'ятки архітектури місцевої етнічної групи бойків. Детальніше про унікальну природу і культурну спадщину регіону відвідувачів знайомить екологічний візит-центр національного природного парку «Синевир», який розкинувся в урочищі Остріки, поблизу адміністративного будинку парку. Отже, рекреація - не лише перспективна галузь національного парку «Синевир», це ще й найгуманніший вид природокористування, який сприяє формуванню у туристів екологічного світогляду, любові до навколишнього середовища.

Стежки і маршрути:

парк синевир природоохоронний рекреація лісосплав

Екологічні стежки

Екологічна стежка «Синевирське озеро» розташована на північній стороні підніжжя гори Озірна на півночі національного природного парку «Синевир». Маршрут проходить шляхом на висоті від 850 до 1000 метрів над рівнем моря. Стежка огинає озеро Синевир плавною дугою і вабить до себе туристів у різні пори року.

Екологічна стежка «Гребля - Озірце (Дике озеро)» розташована на північному схилі хребта Пішконя. Маршрут проходить шляхом на висоті від 600 до 1050 метрів над рівнем моря. Пройшовши цією стежкою, Ви зможете побачити унікальні куточки дикої природи, озеро Озірце мальовничі гірські пейзажі, величні карпатські ліси, раритетних представників флори і фауни.

Екологічна стежка “Колочава” починається від адміністративного будинку Квасовецького ПОНДВ, на висоті від 500 до 900 м. н. р. м. Протяжність маршруту 10 км, проходить пристигаючим буковим лісом , де в домішку є смерека, ялиця. Вибираючи цей маршрут, ви не оминете таке відоме на всю Тереблянську долину мінеральне джерело, яке місцеві жителі називають «Буркут». Смачна мінеральна вода надасть бадьорості і нестерпне бажання підкорити вершину гори Красна.

Науково-пізнавальні стежки

„Березовець”. Свій початок стежка бере з урочища Березовець на Чорній Ріці. Протяжність маршруту 3,8 км. На початку стежки висота над рівнем моря становить 850 м, закінчується на висоті 1150 м. Перепад висот становить 300 м. На початку маршруту протікає потічок Березовець, а в кінці маршруту бере початок потічок Фулейовець. На протязі всього маршруту неподалік дороги знаходяться декілька невеликих криничок, з яких можна попити смачної води, поповнити свої запаси в дорогу.

„Кичера”. Протяжність стежки 3,8 км. На початку маршруту висота над рівнем моря становить 850 м. На відстані 2,7 км від початку висота над рівнем моря становить 1150 м. Перепад висот складає 300 м. Висота над рівнем моря в кінці маршруту - 900м.

Маршрут бере свій початок неподалік р. Дубелянка і проходить водорозділом між р. Песся Ріка та р. Дубелянка. Закінчується маршрут також на р. Дубелянка. На протязі всього маршруту знаходяться декілька криничок, біля яких можна відпочити. Маршрут промаркований і добре забезпечений інформаційними стендами.

Туристичні маршрути

«Синевирський перевал - г. Кам'янка - Синевирське озеро». Протяжність маршруту становить 8 км, проходить на висоті від 800 до 1500 м.н.р.м. Маршрут обладнаний інформаційними знаками, маркований. По місцю проходження є багато місць для відпочинку: місця для розбиття наметів (Синевирський перевал), природні джерела, столи, колиби (Синевирське озеро). Чаруючим є сам вид Синевирського озера з гори Озірної та краєвиди навколишніх сіл з гори Кам'янка.

„Лінія Арпада”. Маршрут цікавий своєю історією, що починається з років Другої світової війни. Туристичний маршрут проходить в ур. Газуба на висоті від 800 до 920 м. н. р. м. Він простягається вздовж потічка Газуба - 70 м., потім повертає вправо в ліс. Протяжність маршруту 1,5 км, проходить середньовіковим та пристигаючим смерековим лісом, де в домішку є бук, ялиця. Маршрут цікавий своїми фортифікаційними спорудами, яких налічується 39 штук, два ходи-сполучення протяжністю 500 м., автоматні та кулеметні точки. До маршруту є показник «Лінія Арпада», обладнана стежка. Маршрут промаркований, починається від автодороги Хуст - Синевирська Поляна і повертається до неї, обладнаний інформаційним стендом та інформаційними знаками.

«Остріки - Гребля» проходить шляхом на висоті 800 м. н. р. м. по всьому маршруту. Маршрут починається від адміністративного будинку національного парку «Синевир» і проходить ґрунтовою автодорогою. Закінчується біля історичної пам'ятки - єдиної в Європі дерев'яної греблі на Чорній ріці, колишнього музею лісосплаву. Протяжність маршруту 3 км. Він пролягає дорогою, біля якої протікає річка Теребля, що водночас дозволяє милуватись пейзажами річки, дзюркотінням води та краєвидами навколишнього лісу.

Маршрут обладнаний інформаційним стендом та інформаційними знаками. На шляху маршруту є місця для відпочинку та розбиття наметів в ур. Соколовець, природні джерела (ур. Остріки, ур. Соколовець). Маршрут пішохідний, але можливий проїзд на велосипеді чи автомобілі по ґрунтовій дорозі.

«Остріки - г. Гребінь». Цей пішохідний маршрут проходить на південно-східному схилі хребта Пішконя на висоті від 800 до 1511 м. н. р. м. Спочатку він проходить лісом. Подорожуючи цим шляхом, відкриваються захоплюючі краєвиди на села Тереблянської долини та красу навколишніх гір. З висоти простирається панорама с. Синевир, с. Негровець та с. Колочави. Маршрут обладнаний інформаційними знаками. По місцю проходження маршруту є місця для відпочинку з природними джерелами.

Дводенний маршрут «с. Негровець - г. Горб - г. Негровець - г. Сигла - г. Прислопці - ур. Сухар - Колочава». Протяжність маршруту 40 км, перепад висот від 600 до 1709 метрів над рівнем моря. Він охоплює значну частину території національного парку «Синевир», що дозволяє широко ознайомитись з унікальними куточками та добре відпочити насолоджуючись красотою місцевих гір. Маршрут проходить середньовіковим та пристигаючим буковим лісом і переходить у гірські полонини та знов повертає до лісу.

«Глуханя - Косий Верх».Протяжність маршруту становить 5км., пролягає на висоті від 603 до 956 м. н. р. м. На початку шляху відвідувачам парку пропонується ознайомлення з цікавою флорою болота Глуханя. Цей маршрут унікальний по-своєму, тому що завершується біля мінерального джерела, процентний склад мінералізації якого , чи не найвищий серед всіх відомих на Закарпатті.

«Колочава - г. Стримба». Протяжність маршруту становить 15 км, проходить на висоті від 550 до 1719 м. н. р. м. Маршрут обладнаний інформаційними знаками. На шляху є місця для відпочинку та природні джерела. Він проходить середньовіковим та пристигаючим буковим лісом, де в домішку є смерека, ялиця, і переходить у гірські полонини.

Дводенний маршрут «Урочище Квасовець - г.Красна - г. Менчул - с.Вільшани». Протяжність маршруту 25 км, перепад висот від 500 до 1400 м. н. р. м. Подорожуючи маршрутом, відкриваються захоплюючі краєвиди на річку Теребля та краса навколишніх гір.

Музей лісосплаву:

У XІX столітті почалося будівництво дерев'яної греблі на Чорній Ріці, за допомогою якої мало вирішитися питання транспортування деревини з віддаленого урочища. Її заготовляли тут у великих кількостях, формували з неї бокори (плоти) і сплавляли з Чорної Ріки в Тереблю і аж до Тиси. Цей важкий і ризикований труд лежав на плечах сильних і мужніх горян. Не один і не два бокораші загинули під час сплаву… І все ж таки, ця робота була престижною та високооплачуваною на той час.

З приходом на Закарпаття радянської влади, сплав лісу продовжувався, щоправда ця складна справа, на базі досвіду і руху науки вперед, постійно удосконалювалася. У 50-х роках минулого століття ліс з Чорної Ріки транспортували ще способом сплаву, а пізніше - лісовозами. Отже, техніка полегшила працю людей і остаточно залишила у минулому таку професію як бокораш.

Оскільки праця, пов'язана зі сплавом лісу у багатьох викликала неабиякий інтерес і навіювала романтику, в урочищі Чорна Ріка над греблею було вирішено створити музей. У 1973 році цей унікальний гідротехнічний об'єкт детально обстежено фахівцями, а потім і реставровано. Пізніше над греблею пристосовано надбудови, у яких і розмістився єдиний у Європі Музей лісу і сплаву. Даний історико-культурний об'єкт широко відчинив двері для всіх бажаючих у 1976 році.

Експозиція музею складалася з численних експонатів, серед яких особливу увагу привертали знаряддя праці і одяг лісорубів та плотогонів, макети бокорів, фотографії мужніх людей, що тут трудилися. Найбільшим і найціннішим експонатом була сама гребля, яка, перегородивши річку, утворювала мальовниче водне плесо.

На жаль, через 22 роки з часу заснування, у долі музею відбулася трагічна подія: величезна сила повені, що пронеслася у 1998 році, забрала з собою дві третини приміщення музею - надводну його частину. Напередодні сторож та студенти, які відпочивали та тутешній базі, бачили - біди не минути, бо рівень води зростав на очах, а дощ лив мов із відра. Усі вони, виявивши мужність, як колись бокораші, кинулись рятувати експонати. Та не вдалося врятувати головний експонат - греблю.

Отже: Унікальна місцина не лише Закарпаття, а й України та Європи - Синевиське озеро та його околиці. Безумовно, це особливо цінний дар, витвір природного мистецтва. Озеро, що знаходиться на висоті 989 метрів над рівнем моря, має таємничу притягальну силу. Щоб пізнати її, достатньо один раз приїхати сюди і побути на березі озера, походити навколишніми верхами.

Багато легенд розповідають, як саме виникло ніжно-блакитне плесо. Можливо, вони всі разом і, кожна по-своєму, є дійсно правдивими, однак таїна Синевирського озера й досі не розкрита. Це - саме та родзинка, що вабить сюди численних туристів.

Чарівність озера позитивно впливає на людину. Гірська водойма з усіх боків оточена горами. Її схили вкриті віковими ялинами, буком. Кришталево-чиста вода відбиває всю красу навколишніх краєвидів.

Відпочиваючи, треба відкрити природі душу, щоб туди увірвався ніжний вітер.Тут усе запропонує природа, в тому числі і гірську водичку, від якої тремтять руки і загартовується серце. Тільки потрібно взяти енергію від води, яка за гроші не продається і ніколи, напевно, продаватись не буде. Бо тільки той достойний перебрати силу від води, хто зуміє і зможе злитись із нею воєдино. Треба тільки опустити руки у воду (долонями до неба) і вбирати енергію. Руки охолоджуються і, чим довше у воді, тим більше енергії життя вливається, наснажуючи кожну клітину.

Використана література:

1. Офіційний сайт НПП «Синевир»: http://www.synevir.karpat.org/

Размещено на Allbest.ru