Історія замку графа Холоневського

Вінницький технічний коледж

Реферат

на тему:

"Історія замку графа Холоневського"

Іванів (Янів)

Виконав: Гладкий А.

Вінниця, 2010

План

Вступ

1. Історія

2. Костел

3. Церква

Список використаної літератури

Вступ

Вперше Янів згадується при опису Вінницького замку за 1552 р. як городня Янівська, в якій нараховувалося 16 будинків. На той час землі ці належали пану Аксакову. В 1578 р. король Стефан Баторій надає Гнєвошу Стрижевському право на заснування міста і маєтку його Янів Брацлавського воєводства. Так Янів отримує магдебургію. Грамота надавала право проведення ярмарок, щотижневі базари по п'ятницях. В 17 ст. доля Подільського містечка не відрізнялася від інших. Янів зазнавав спустошень. Янів опинився в руках Холоневських наприкінці XVII столітті. До цього він маючи статус приватного міста належав з 1545р до 1596 Стрижевському, потім він продав його князеві Ружанському, а в 1606 р. Янів переходить у власність Шиковичей, але ненадовго, бо вже в 1624 р. - це вже власність Братковсього.

1. Історія

На період турецького поневолення місто було зруйновано. Але вже на карті Боплана ми зустрічаємо іншу назву - Новий Янів. До Холоневських перейшло у володіння 2000 кріпаків. Холоневські були родичами з польським королев Яном Собеським за материнською лінією. Засновником роду був Петро Мишиця (Мишка)

У 1394 р. він від короля Казимира отримав село Холоневу, звідси і пішла назва роду.

У першій половині XVIII ст. спадкоємцем Янова стає Ян Мишка-Холоневський. Спадок перейшов до рук його сина Адама, який був одружений на Соломії з Канських. В середині XVIII ст. було побудовано новий замок. В 1780 р. дружина Адама - Соломія, заснувала в Яневі костел та монастир бернардинів. Після смерті Адама землі Янова з найближчими землями Янівська Слобідка, Байківка, Юрківці, Пеньківці отримав Рафаель, після нього земля успадковує старший Рафаельовий син Станіслав, але він рідко буває на цих землях. Надалі ці землі переходять у власність Йозефу Адаму. Правнук Рафаїла - Анджей (1872-1950) - останній власник Янова. В 1790р до Янова завітав польський король Станіслав Август.

На кінець XVIII ст. Янів мав дві центральні вулиці, торгівельні ряди, та будинки ремісників були неподалік від замку. В місті була ратуша з високою вежею з годинником. Неподалік від ратуші знаходилася дерев'яна церква. Ратуша служила пізніше гостинним рядом. Ратуша була знищена під час Другої Світової війни у 1942р.

Цікавим фактом є те, що в Янові при доволі потужній друкарні випускалися таємно книги для старообрядців. Фундатором цієї справи виступав київський купець Костянтин Количєв.

Яким був Янів у другій половині XIX ст. можемо судити з даних: жителів 2000, всього домів 401, 2 мурована церкви, 4 млина, 2 пивний заводи, ґуральня 44 лавки. Торгівельне значення міста визначалося 26 ярмарками.

Графиня Холоневська позбавила кріпацтва селян тільки через десять років після скасування кріпосного права. В місті було відкрито пам'ятник Олександру ІІ. Тут діяли школи - церковна та школа грамоти для дівчат.

Визначною подією в житті та розвитку міста було проведення вузькоколійної залізничної дороги через графські землі. Станція була теж побудована на землі Холоневських. Граф дозволив побудувати станцію на своїх землях за умови, що станція буде названа на його честь . Так і досі залізнична станція в с. Іванів називається Холоневська.

Місто набувало постійного економічного розвитку. Граф був одним з перших який випробовував чудо-техніку - а саме трактор американської фірми "Кейс". Всякі інші механізми як-то сіновалки, жниварки, культиватори, не завдали стільки шкоди як цей трактор. Проїжджаючи якось вулицею міста, від трактора іскра попала на двір і вчинила цілу пожежу, внаслідок якої згоріло декілька садиб. Звісно граф все відшкодував.

Радянська влада була проголошена в 1918 р. В січні 1924 р. було створено декілька артілей, українська "Світла зоря", польська "Трибуна родзецька" і єврейська "Хлібороб". В 1946 р. Янів було перейменовано на Іванів. В 1936 р. через Янів проходить нова залізниця - Київ - Камянець-Подільський. Отже, прямуючи зі столиці в місто "квітки на камені", потяг, коли ви вже бачите сни в пів на першу ночі, провозить вас повз село, де знаходиться забутий невідомий загальному колу мандрівників замок.

Суворий постійно оборонний стан Поділля змусив власника Янова Гнєвоша Стрижевсього побудувати замок в 1596 р. Постійні напади кримських татар змусили збудувати досить великий оборонний комплекс. Зміна зброї на вогнепальну диктувала інші умови будівництва та архітектури. Так Янівський замок був зведений за поширеною на той час в Європі бастіонною формою, регулярною в плані. Замок будувався на рівнині, оточений валами та ровами, задля безпеки. Двір, оточений стінами житлових та господарських будівель, піднімався на 7 метрів над навколишньою територією. Замок в Янові прямокутний в плані, на рогах чотирикутні висунуті за контур мір двоярусні вежі, побудовані з червоної цегли с використанням дикого каменю. Вашу увагу одразу привернуть гарні спостережні еркери, зі своїми ліпними розетками в основі. Головний в'їзд був з південного боку. Напроти нього був колись палац.

У північно-східній частині була велика каплиця з 12 готичними вікнами. Знизу на кожній із сторін вежі було по дві невеликі бійниці. Південно-західна вежа досить добре збереглася. Тут знаходився спостережний пункт. В другій половині XVIII ст. її отвори були розділені стрілчатими арками.

У першій половині XVIII ст. Яновський замок був вже занедбаний і не придатний для реставрації. Так було знищено старий палац і побудовано новий.

Точної дати початку та завершення зведення нового палацу невідомий. Ймовірно будівництво закінчувала дружина Адама Соломія. Короля Станіслава Августа Холоневські приймали вже у новому палаці 20 листопада 1781 р.

Резиденція Адама Холоневського вдало поєднувала риси пізнього бароко та класицизму. Новий палац був двоповерховим, але центральна частина триповерхова. Під палацом містилися величезні двоповерхові льохи. Стіни у підвалах міцні. Висота самого палацу 27м. Зовсім низько над землею широкі віконні отвори мали широке обрамлення. Садовий фасад прикрашають пілястри з конічними капітелями. Середня частина палацу, увінчана досить великим карнизом. На трикутному фронтоні гіпсовий барельєф, серед ліпнини гербовий катуш, колчани, шаблі. Палац був жовтого кольору, навколо дверей та вікон, пілястри та деталі фрез пофарбовані у білий колір. Середню частину будівлі покривав гладенький двоскатовий дах. Бокову частину покривав трискатовий дах. Зовнішні стіни мали товщину приблизно в 1,80 м. Внутрішні не менше метра. На вікнах до сих пір збереглися ковані решітки, вбудовані у стіни. Всі кімнати з'єднувалися між собою. Прогулюючись палацом, можна було відчути блукання по середньовічному замку, палацовий лабіринт складався з багатьох коридорів різних рівнів та закутків. Всюди була паркетна підлога. Сходи до сих пір ті самі, дерево вже стесалося але продовжує слугувати мешканцям палацу. В коридорі були родові портрети.

Права частина палацу відводилася під літні апартаменти господарів. Житлова частина займала лише два великих приміщення: салон та спальня. Деякий час тут гостював ксьондз Станіслав Холоневський. Саме за його замовленням невідомий художник покрив всю північну стіну спальні фрескою із видом базиліки св. Петра, колонади Бернини та папського двору. Родичі називали цю кімнату "Ватиканом". В салоні стіни були у яскравих ш шпалерах, висіли від підлоги до стелі два дзеркала, привезені колись на санях панною Соломією із Парижу. В цьому салоні біля печі, що була обкладена кахлем, знаходився також великий класичний камін виконаний просто і викладений білим мармуром. На ньому стояв годинник 17ст. в оправі з позолоченої бронзи. От з годинником пов'язана майже готична легенда. Кажуть, що годинник зупинявся кожен раз, коли помирав хтось із роду Холоневських. В салонній частині знаходилися буфетна та їдальня обставлені меблями 18 ст. І їдальні було замуровано три західних вікна, і на їх місці висіли два великих полотна з зображенням генеалогічного дерева. Тут містилася колекція європейського фарфору та срібла. Стіни їдальні були оббиті грубим шовком - на фоні бардо - візерунки.

На першому поверсі були різні за формою та площею вітальня та ванні кімнати. В "портретному" залі палацу було розміщено 25 родових портрети, також тут була зібрана старовинні меблі. Сусідкою портретного балу була бальна. Стіни тут були кольору слонової кістки. В ньому було 4 вікна на східній стороні і 4 на західній, паркетна підлога з великою двокольоровою зіркою посередині, світлого і темного тонів, що впадав у чорний, багато прикрашений мозаїкою. Зі стелі звисала кришталева люстра на декілька десятків свічок, стеля трималася, опираючись на чотири пари колон. Тут також стояли дві округлі печі. Між вікнами висіли дзеркала. Меблі тут була у стилі Людовика 15. В палаці також була китайська зала у жовтому кольорі. У північному крилі розміщувалася "домашня церква". Так Станіслав Холоневський переробив її зі спальні. В ній одна чверть була відділена колонами тосканського ордеру вкритих мармуром. Між цими колонами ксьондз зробив вівтар.

Палацова бібліотека містила близько 10 тис томів. Серед видань траплялися і дуже старі і рідкісні екземпляри. Ксьондз з Холоневських вніс сюди багато книг з філософії та теології, тут також містився сімейний архів. Нажаль, під час революції бібліотека зникла по дорозі у Кам'янець Подільський.

Через рів перед брамою високий укріплений міст, що піднімався на ланцюгах. Біля двору знаходилися кухня і різні господарчі будинки.

Парк та палацову територію розділяв мур пофарбований масляними фарбами. В парк виходила хвіртка із кам'яними сходами Нижче парка знаходився невеликий прямокутний став, за яким тягнулися фруктові сади та городи. Через парк можна було пройти до костьолу Непорочного зачаття Діви Марії та монастиря св. Бернардинів.

У XIX ст. у Яновському маєтку жив лише управитель. Палац був оновлений остаточно в 1901р.

Після встановлення радянської влади, у палаці з 1920 р. в замку розміщувалася заготконтора, але через три роки приміщення віддали під дитячу колонію Макаренка. Майже перед самою війною на базі колонії утворено дитячий будинок. Тут жили діти-сироти, а також діти репресованих батьків. В 1963 дитячий будинок було перетворено на школу-інтернат, яка функціонує і досі. Зараз тут живуть і навчаються близько 120 дітей. В кімнатах чисто і світло. Великі приміщення, в яких колись жили графи, тепер тішаться дитячому гомону. Бальна зала тепер служить актовим залом, де розмічена досить сучасна техніка. Стараннями директора Віри Аркадіївни діти живуть в добрих умовах, багато кошт йде на відтворення палацу. Так відремонтований головний фасад, парковий чекає на свою чергу. Можливо через пару років ми будемо спостерігати вже повністю відновлений замок. А взагалі, цей замок по праву можна вважати самим східним і найбільш вдало збереженим серед решти інших такого віку!

2. Костел

Костел непорочного зачаття діви Марії та монастир Бернардинці було зведено на кошти Соломії Холоневської у 1780р.

В 1935р костел було закрито, та і не мав він прихожан. В храмі діяв клуб, потім спортивна школа. Досі на фасаді "горить" п'яти кінцева червона зірка. Колись інтер'єр костьолу нагадував інтер'єр однієї з бокових каплиць Базиліки св. Петра у Римі. За радянські часи в приміщеннях монастирю розміщався дитячий будинок для послаблених розумом діточок. В 1991 храм було переосвячено. Зараз місцева невелика громада піклується про храм своїми власними силами. "Я не в спромозі все зробити сам", написано священиком на папірці з проханнями чим можна допомогти, який висів на дверях костелу.

3.Церква

На сільському цвинтарі на місті старої церкви св. Миколая XIX ст. і зруйнованої у 1935 р. була побудована нова, зовсім недавно - у 2005р.

Цей храм побудував отець Григорій Якович Русин разом із прихожанами с. Іванів. Храм подібний на соборний храм Успіня Пресвятої Богородиці - це перша кам'яна споруда в Києво-Печерському Монастирі.

Список використаної літератури

1. Історія України (на прикладі села Іванів (Янів) Калинівського району Вінницької області).