Київ сьогодні

Людину, яка вперше приїздить до Києва, завжди вражає його неповторна краса. Мабуть, кожному з нас доводилось бачити, як, немов зачаровані, зупиняються гості нашого міста перед його унікальними архітектурними пам'ятками чи на кручах Дніпра. А втім, і ми, кияни, які, здавалося б, давно вже мали б звикнути до свого міста, щоразу мовби відкриваємо його для себе заново.

Чому ж наш Київ, столиця Радянської України, справляє таке незабутнє враження? Тому, що в ньому гармонійно поєднуються творіння людських рук і самої природи.

Як і всі інші соціалістичні міста, Київ, звичайно, не є музеєм архітектури. Він існує для людини, для її блага. Загальновідомо, скільки уваги приділяють партія та уряд житловому будівництву. Зокрема, після війни споруджено, образно кажучи, три довоєнних Києва, а до 2000 року виросте ще п'ять. Тільки у дев'ятій п'ятирічці відсвяткували новосілля близько 125 тисяч сімей. Цілком зрозуміло, що цей грандіозний будівельний процес здійснюється не стихійно. І скільки б Київ не зростав угору і вшир, він завжди буде гармонійним в архітектурному відношенні. Тому, що місто забудовується за єдиним генеральним планом.

Отже, міста майбутнього, в тому числі й Київ, будуються вже сьогодні. Саме сьогодні споруджуються будинки, у яких житимуть кияни кількох поколінь.

Що ж дає нам підстави говорити, що грандіозну будівельну програму, розраховану на чверть століття, буде успішно виконано? Бурхливий розвиток економіки столиці Радянської України.

Нова п'ятирічка характеризується ще більшими масштабами господарського і культурного будівництва. За п'ятирічним планом підприємства міста збільшать випуск продукції на 30-40 процентів і доведуть його у 1980 році до 6420 мільйонів карбованців. При розробці генерального плану розвитку Києва передусім брались до уваги всебічні запити населення. Тому перед тим, як накреслити на ватмані контури житлових та громадських споруд завтрашнього міста, розробити проекти його нових парків та садів, стадіонів та басейнів, архітектори звернулися за порадами до представників багатьох галузей науки, які вивчають людські потреби.

Які ж основні містобудівні принципи покладено в основу розвитку столиці Радянської України? Зауважимо насамперед, що таке грандіозне завдання, як «розгортання» Києва у перспективі років, було б неможливим без уважного вивчення всього містобудівного досвіду.

Ознайомлення із світовою архітектурною практикою підтвердило, що проблема великих міст є нині однією з найбільш актуальних. Населення земної кулі дуже швидко зростає. Як же його розмістити? Вже навіть розроблено проект будинку на 500 поверхів заввишки понад півтора кілометра, обладнаного атомними ліфтами. Пропонується будувати міста вздовж доріг, на воді або під землею. Існує проект створення «міста-спальні», котре покликане захистити своїх мешканців від гуркоту XX століття. У більш віддаленій перспективі передбачаються міста-кону-си, міста-яруси, міста-воронки й… рухомі міста. Запропоновано навіть проект «хімічного міста», яке зводитиметься не шляхом будівництва, а… методом хімічних реакцій між різними сполуками. Ми не збираємося вдаватися в спеціальні дискусії з цього питання. І зауважимо лише, що більшість із цих проектів межує з фантастикою.

На відміну від буржуазних спеціалістів радянські і зокрема київські архітектори виходять у своїх пошуках з реальних прогнозів, які грунтуються на розумінні законів суспільного розвитку. Генеральний план Києва базується на принципах рівномірного заселення міської території, збереження гармонії між забудовою і природою, забезпечення якнайкращих умов для всебічного розвитку людської особистості.

Як же розв'язуватиметься житлова проблема в Києві в наступні роки? Зважимо на те, що місто будує не тільки житло, а й заводи й інститути, театри і бібліотеки, школи і лікарні. Отже, житлова проблема «тягне» за собою цілу низку інших будівельних проблем…Зокрема, ставиться завдання протягом десятої п'ятирічки повністю забезпечити потреби населення міста в дитячих дошкільних закладах, у зв'язку з чим намічено спорудити дитячі комбінати на 44,9 тисячі місць. Кількість місць у школах збільшиться на 31,6 тисячі, що дасть змогу скоротити число учнів, які навчаються у другу зміну. Будуть споруджені також нові лікарні на 4,9 тисячі ліжок. Відомо, що основний розрахунковий показник генплану - зростання кількості населення. При розробці нинішнього варіанта генплану передбачалось, що чисельність населення столиці Радянської України досягне 2 мільйонів чоловік у 1990 році. Проте життя внесло свої корективи - двохмільйонний киянин народився у 1975 році. Відповідно до цього нам треба приступити до розробки нового генплану і дати в ньому обгрунтовану перспективу розвитку Києва до 2000 року. Але вже сьогодні можна сказати - нинішню житлову площу міста треба збільшити у півтора - два рази.

Зрозуміло, що розмах будівництва вимагатиме значних територій. Де ж їх узяти? Цілком очевидно, що Київ не може безмежно зростати вшир. Скажімо, дальший його розвиток у південно-західному напрямі призвів би до значного розтягування міських комунікацій і до «вторгнення» на родючі сільськогосподарські угіддя. Тому за генеральним планом передбачено розвивати місто в основному вздовж Дніпра. Завдяки широкому виходові до річки вся забудова набуває більш компактної конфігурації. В свою чергу це дасть змогу раціональніше використати транспорт, водопровід та інші комунікації. У зв'язку з прийнятим варіантом передбачається широко освоїти дніпровську заплаву. Розв'язуючи ці суто інженерні проблеми, ми водночас, так би мовити, наближаємо Дніпро до киян, створюємо в нових житлових районах своєрідний мікроклімат. На обох берегах та островах виросте величезний архітектурно-ландшафтний ансамбль завдовжки близько 20 кілометрів з виходом його у лісопаркову зону. І цей задум вже втілюється в життя.

Що ж являють собою нові житлові райони міста? Якийсь час Русанівку називали київською Венецією. Проте ця назва не прижилась. Може, тому, що вода тут не наступає на будинки, як в італійському місті, а лише обрамляє територію забудови. Справді, обвідний канал надає великому житловому району своєрідного вигляду. Але вода на Русанівці виконує не тільки декоративну функцію. Близькість до Дніпра та Гідропарку і віддаленість від промислових підприємств створюють тут дуже сприятливі умови для людини.

Проект забудови цього району передбачав найбільш зручну орієнтацію будинків та рівномірне розміщення культурно-побутових закладів. Поділена на три мікрорайони, Русачівка відзначається своєрідним затишком. У кожному мікрорайоні - школи й дитячі дошкільні заклади, які потопають у зелені. Через канал перекинуто пішохідні й транспортні мости.

Однією з особливостей Києва є складність його рельєфу. Тому містобудівники прагнуть якнайраціо-нальніше «вписатися» в нього. Пошлемося на приклад Березняків.

Колись значну територію тут займало озеро Тельбин, а навесні прибережну зону затоплював Дніпро.

Проте знайдено цікаве рішення, завдяки чому стало можливим відвоювати у стихії надзвичайно перспективний для забудови район: шляхом гідронамивання рівень грунту був піднятий до незатоплюваних відміток. І якщо ми подивимося на Березняки з правого берега Дніпра, то побачимо, що над самою водою там здіймаються високі білокам'яні будинки. В результаті гідронамивання змінилися й природні обриси озера Тельбин - збереглася лише його найглибша і найчистіша частина. У майбутньому це озеро ще більше «працюватиме» на жителів району. Композиційним ядром Березняків стане парк, що прилягатиме до озера. Широкий проспект, на якому розміститься громадсько-торговельний центр району (кінотеатр на 1100 місць, магазини, підприємства побутового обслуговування), з'єднає паркову зону з набережною Дніпра. За проектом, на озері Тельбин і набережній буде обладнано пляжні зони. Забудова вздовж озера вирішена досить своєрідно: висотні будинки поставлено під кутом до контура водоймища. Чималу роль у створенні своєрідного індивідуального обрису цього житлового району відіграють і елементи монументально-декоративної пластики, мозаїчні панно, скульптури, об'ємно-просторові композиції в парку і на бульварах.

Усе на Березняках підпорядковане інтересам його жителів. Напівзамкнуті простори кожної групи будинків начебто розкриваються всередину мікрорайонів, де розміщені дитячі дошкільні заклади і школи. Кращого, зручнішого місця для них і не знайдеш, до того ж вони розташовані так, що підходи до них не перехрещуються з транспортними магістралями. Проектом передбачено суцільне озеленення всієї території, спорудження майданчиків для відпочинку, а також гаражів-стоянок та індивідуальних гаражів. Будуть розбиті нові клумби і квітники. Що ж до самого характеру забудови, то тут у чіткому ритмі чергуються 9- і 16_поверхові будинки. І вже зовсім неповторного вигляду набуде Дніпровська набережна, над якою здійматимуться висотні будинки складної конфігурації. Не випадково на III Всесоюзному огляді радянської архітектури за розробку проекту житлового району Березняки авторський колектив було нагороджено Дипломом 2_го ступеня, а на республіканському огляді - Дипломом 1_го ступеня.

При забудові Воскресенського житлового району враховано природні умови місцевості. Його основна магістраль - бульвар Перова перехрещується з парковою зоною, де зведено великі споруди культурно-побутового призначення - кінотеатр на 800 місць, ринок тощо. В майбутньому тут запроектовано спорудити нові видовищні заклади і підприємства торгівлі. Своїм західним крилом паркова зона межує з озером Райдуга, мальовничі береги якого вже давно стали місцем відпочинку загальноміського значення.

На правобережній терасі Дніпра зростає новий величезний житловий район - Оболонь. Будівництво його розраховане на ряд років. Передбачається: у майбутньому населення району становитиме близько 180 тисяч чоловік - ціле місто! Можливо також, що з часом Оболонь буде виділено у самостійний адміністративний район, і тому в центрі його запроектовано звести адміністративні будинки, Палац культури та Палац піонерів.

Архітектурне обличчя Оболоні визначатиметься 9 - 16_поверховими будинками, а також висотними - на 25 поверхів і більше. Зважаючи на велику протяжність території, автори проекту передбачили рівномірний розподіл усіх побутових і культурних об'єктів. Магазини, кінотеатри, плавальні басейни чергуватимуться тут у певній послідовності. Крім того, схема обслуговування населення вирішується двоступінчасто: великі магазини універсального типу розташовуватимуться біля станцій метро, а їх філіали - у громадсько-торговельних центрах кожного мікрорайону.

І нарешті, у північно-західній частині міста будується новий житловий район - Виноградар. У центрі району, на перехресті основних пішохідних потоків, буде розташована площа, яка переходитиме у торговий комплекс - «Гостиний двір» та парк-бульвар. Цей парк з'єднає житлову забудову з Пуща-Водиць-ким лісом, водно-спортивним комплексом на озері Синьому та містечком з атракціонами для дітей, що перетвориться на унікальну зону відпочинку. Отже, ми «відвідали» кілька районів-новобудов. У цілому ж у десятій п'ятирічці будівництво провадитиметься у 12 районах, які збільшать нинішній Київ на 6,6 мільйона квадратних метрів житла. Проте ми розповіли ще не про всі особливості генерального плану.

У будівельників є такий термін: «підвищена поверховість». Що ж він означає?

Якщо Київ зростатиме не тільки вшир, а й угору, це дасть величезну економію території і збереже навколо нього живу природу. Архітектори шукають шляхів, щоб якнайраціональніше використати вертикалі. Так, деякі дослідники вважають за можливе довести висоту міста до… кілометра.

Звичайно, це - справа далекого майбутнього. Але й нині містобудівники позирають у захмарну височінь. У Києві, наприклад, передбачається спорудити будинок на кілька десятків поверхів, який простягнеться вподовж цілої вулиці.

Підвищена поверховість в органічному поєднанні з природним рельєфом міста облагородить його архітектурний силует.

Варто зауважити, що за останні роки київські архітектори знайшли ще один досить важливий містобудівний резерв.

Відомо, що масова забудова міських територій регулюється певними нормами. Наприклад, сьогодні на одному гектарі споруджуються будинки загальною площею 4,5 тисячі квадратних метрів. Інститут «Київ-проект» науково обгрунтував, що на кожний гектар можна «прописати» 5-5,2 тисячі квадратних метрів.

Генеральний план передбачає також значну реконструкцію центральної частини міста. Надалі буде сформоване композиційне ядро Києва в обрамленні вулиць Хрещатика, Басейної, Мечникова, Кірова та системи нових планувальних вузлів у районі площ Ленінського комсомолу, Радянської, Львівської, Перемоги і т. д.

Київ збагатиться рядом нових унікальних споруд, таких, як Будинок Спілок, Будинок торгівлі, будинок бібліотеки АН УРСР, Палац «Знання», та багатьма іншими.

Та як би не оновлювався Київ, він назавжди збереже витвори стародавніх будівничих - величезне народне надбання. Більше того, найкращі, випробувані віками традиції набудуть свого розвитку в найновіших архітектурних рішеннях.

Так, наприклад, ми знаємо, що фресковий розпис стін і мозаїчне оздоблення інтер'єрів сягає своїм корінням дуже давніх часів. Характерно, що саме сучасне великопанельне будівництво відкриває якнайширші можливості для застосування монументального живопису. Отже, Київ майбутнього стане архітектурним синтезом усього найкращого, що здобуте багатовіковою практикою вітчизняної архітектури, і найсучаснішого стилю.

У генеральному плані спеціально передбачено зони регулювання забудови навколо найцінніших пам'яток минулих епох, намічено видові майданчики і підходи до них з прилеглих районів міста.

Що ж являтимуть собою квартири завтрашнього дня? Це одна з ключових проблем, якій, власне, підпорядковані всі задуми наших архітекторів. Свого часу серед радянських спеціалістів жваво обговорювалися проекти житла майбутнього, які дістали назву Будинків нового побуту. Пошуки, спрямовані на те, щоб знайти найраціональніші варіанти житла, не припиняються й донині.

На одному з них варто зупинитись докладніше. Проект цього будинку розроблений групою київських архітекторів.

Отже, будинок майбутнього… За своєю об'ємно-пла-ніровочною структурою він складатиметься з двох корпусів - на 12 і 24 поверхи, що з'єднуються між собою критим переходом. Мета проекту - створення підвищеного комфорту для всіх мешканців, максимальне полегшення домашньої праці, поліпшення гігієнічних умов житла.

У будинку передбачається десять типів квартир, які враховують майже всі можливі «якісні» варіанти родинних стосунків. (Скажімо, «батько-) - мати+дити-на»; «мати+дорослий син»; «батько+неповнолітня дочка» тощо). Кількість кімнат у квартирах - від однієї до п'яти, і заселятимуться вони залежно від складу кожної сім'ї.

В основу планіровки квартир покладено принцип так званого функціонального зонування житлових і допоміжних приміщень. До зони денного перебування належатиме спільна кімната і кухня, до зони нічного перебування - спальня з безпосереднім виходом до комплексу сантехнічних приміщень.

Квартири, розраховані на великі сім'ї, розміщуватимуться на перших поверхах. Вони матимуть безпосередній вихід у приквартирний сад. Щодо внутрішньої планіровки цих квартир, то вони матимуть два рівні. На першому - передпокій, спільна кімната, кухня, на другому - спальня, хол, ванна. Кожна квартира матиме двосторонню орієнтацію і, таким чином, не буде «обійдена» сонцем. Досить складне інженерне устаткування забезпечуватиме в усіх житлових приміщеннях регульовану вентиляцію з очисткою і зволожуванням повітря. На кухні замість газової буде встановлена електрична плита. Тут передбачається різноманітна автоматика і механізація.

Виходячи з того, що в такому будинку мешкатиме близько 2500 чоловік, він розглядається як «район в мініатюрі», котрий потребує цілого ряду власних служб.

Перша з них - це бюро послуг, де працюватимуть універсальний стіл замовлень на продукти харчування, пункти хімчистки, прокату побутового інвентаря, пральні тощо.

Друга служба - громадського харчування - це кафе і торговельні автомати.

До третьої служби - громадсько-виховної і культурно-медичної - входитимуть домова бібліотека, кімнати для дозвілля, медичний пункт, а також банкетний зал з усім необхідним для проведення родинних свят.

Звичайно, цей проект, уже затверджений Держбудом СРСР, не є єдиним архітектурним «рецептом» для майбутніх поколінь. Він - експериментальний, і життя покаже, чи будуть за цим зразком зводитися й інші будинки. А поки що він - уже в робочих кресленнях і макетах. З цих макетів перед нами постає житло завтрашнього Києва з його сонячними квартирами, чудовою допоміжною інженерією, приквар-тирними садками і підземними гаражами для кожного автолюбителя.

Звичайно, наші архітектори не тільки вдивляються в майбутнє, а й напружено працюють над тим, щоб постійно вдосконалювати нинішнє житло киянина. Зокрема, інститутом «Київпроект» розроблено 96_ту і 134_ту серії проектів типових житлових будинків з поліпшеною планіровкою квартир. Вони будуватимуться сучасними індустріальними методами, і спеціально для 134-ї серії у складі 3_го домобудівного комбінату споруджено окремий завод. Незабаром він дасть першу продукцію, і в II зразково-показовому мікрорайоні Оболоні виростуть чотири великопанельних будинки. У 1977 році завод працюватиме на повну потужність, з його конвейєра безперервно над-ходитиме поліпшене житло.

Може постати запитання: а чи доцільно планувати у мікрорайоні будинки якоїсь однієї серії? Адже краще урізноманітнювати проекти, що допоможе більш творчо розв'язувати архітектурно-естетичні проблеми.

Таке запитання є цілком слушним. Ми маємо врахувати недоліки минулого, коли на великих територіях з'являлись будинки-близнята. Не випадково іі, ю тему взяли на озброєння гумористи. Мабуть, можна пригадати не одну дотепну історію про те, як у пошуках своєї квартири новосели блукають по місту. Згодом цей сюжет потрапив і в кіно.

Однак, як це не парадоксально, але 134_та серія всупереч, здавалося б, самому принципу серійності є досить універсальною. Тут кожен будинок може бути не схожим на інші. Вперше в Радянському Союзі авторський колектив київських архітекторів застосував так звану блок-елементну систему проектування.

Особливість її полягає в тому, що типові проекти серії розробляються як окремі блоки: житлові і сходово-ліфтові, що їх можна сполучати у різних варіантах. Відповідно до цього будинок набуватиме будь-якої форми - прямокутної, округлої, хвилястої, кутової. Кожен з них може бути прикрашений бетонним мереживом різних малюнків. Проте головна перевага нових будинків - у зручності житла.

Незважаючи на те, що зовні споруди можуть набувати найрізноманітніші конфігурації, це не позначиться на планіровці кімнат. Усі вони наближатимуться до квадратних форм, де найзручніше розміщувати меблі. У кожній квартирі запроектовано комірчини, стінні шафи. Розширено площу ванних, де передбачено місце для пральних машин. Стануть просторішими лоджії і балкони. Крім того, в разі потреби за допомогою рухомої перегородки дві кімнати можна буде тимчасово перетворювати на одну. Проте, як зазначалось на XXVI Київській міській партійній конференції, в цілому впровадження поліпшених проектів житлових будинків у Києві невиправдано затяглось. І Київська міська Рада депутатів трудящих вживе всіх потрібних заходів, щоб цей серйозний недолік усунути.

Щороку в Києві виділяються великі кошти не лише на безпосереднє будівництво, а й на оздоровлення навколишнього середовища. У місті проводиться значна робота по встановленню пилогазовловлюва-чів, по максимальному скороченню спалення відходів деревини, по контролю за правильною експлуатацією автомобілів, які, м'яко кажучи, далеко не завжди «працюють» на чисте повітря. Внаслідок вжитих заходів вміст у міській атмосфері пилу, сірчаного газу, окису вуглецю і сірководню скоротився удвоє, а фенолу - в шість разів. Недарма зарубіжні гості твердять, що Москва і Київ - це мало не єдині великі міста на європейському континенті, де можна два дні ходити у білій сорочці. Немає сумніву в тому, що найрадикальніший шлях боротьби за курортну атмосферу - це перехід на технологічні процеси без відходів, які є основним джерелом забруднення, і в цьому напрямі ведуться наукові дослідження.

Розробляються також надійні системи захисту. Однією з найефективніших є автоматизована система контролю за станом повітряного басейну, яку створено в Інституті технічної теплофізики АН УРСР. Вона складається з мережі контрольно-вимірювальних станцій на території промислових районів та єдиного центру збирання й обробки даних. Таким чином, порушення «балансу» чистого повітря у будь-якому районі міста відразу фіксується на пульті, що стає сигналом до вжиття відповідних заходів. Це розглядається як надзвичайна подія. І нарешті, міська тиша - теж велике інженерне завдання. Це - глушники вентиляційних систем, спеціальні конструкції стін і вікон, захисні зелені смуги на міських проспектах. Проте виявляється, що і цього не досить. У генеральному плані розвитку Києва передбачаються нові шумозахисні заходи. Створюватимуться цілі мікрорайони, які обминатимуться транспортними потоками. Досить знову згадати один з найкращих наших житлових масивів - Русанівку, де «програму тиші» вже реалізовано. Але тиша оселиться і в старих районах міста. Назвемо хоча б шумозахисні будинки по вулицях Горького і Боженка, які добре «озброєні» проти шумів.

Порівняно недавно інститут «Київпроект» у співдружності з Інститутом загальної та комунальної гігієни завершив багаторічну працю - карту шумів Києва. На ній нанесено умовні позначення, які дають шумову характеристику кожного району міста. Більше того, карта дає уявлення і про історію шумів, і про їх дальші «наміри».

Але чи знайдеться в Києві завтрашнього дня місце для невпинно зростаючої промисловості? Немає сумніву, що певну частину підприємств, які в народногосподарських інтересах доцільно «прив'язати» до київського промислового вузла, не обов'язково розміщувати в самому місті з його обмеженою можливістю територіального розширення. І оскільки навколо Києва розташована група населених пунктів, які економічно тяжіють до нього, саме їм слід передати частину промислового потенціалу української столиці. Це насамперед благотворно позначиться на самих населених пунктах, які забудовуватимуться і впорядковуватимуться, утворюючи київську агломерацію.

Серед засобів, які формуватимуть обличчя Києва, буде, безумовно, й реклама.

Уже тепер найбільш далекоглядні архітектори працюють спільно з майстрами реклами. Отже, реклама втратила свою «автономію» і розглядається тепер як один з компонентів загального оформлення міст. І в цьому нам теж слід учитися у Москви. На Калінінському проспекті столиці, наприклад, створюються своєрідні «острови» реклами, які вдало вписуються у загальний архітектурний простір. З кожним роком удосконалюється реклама, особливо газосвітна, і в Києві.

При обговоренні проектів забудови міста враховується як точка зору відповідних спеціалістів, так і громадська думка. Врешті-решт, кожен киянин може в тій чи іншій формі висловити свої побажання щодо того, яким він хоче бачити місто в майбутньому. Звичайно, всі побажання врахувати неможливо. Проте найбільш суттєві з них знаходять своє втілення спочатку в кресленнях, а потім і практично. Тут варто навести один приклад.

Свого часу група киян висунула пропозицію про реконструкцію кінотеатру на розі вулиць Артема і Гли-бочицької. Це було обгрунтоване тим, що старий кінотеатр не забезпечував потреб густонаселеного району. Нещодавно затверджено проект справжнього кінотеатру-палацу.

Широко обговорювалися трудящими проекти детальної планіровки будівництва Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, громадського центру в районі станції метро «Лівобережна», житлового району Оболонь-ІІ, реконструкції старої частини Дарниці.

Щоб запобігти одноманітності в забудові, якнайкраще використати рельєф, озеленення, усю гаму кольорів, а в результаті - досягти найбільшої виразності архітектурних рішень, проводяться конкурси спеціалістів. У них беруть участь колективи провідних архітектурних майстерень інституту «Київпроект», Зонального науково-дослідного і проектного інституту типового та експериментального проектування, інституту «Діпромісто» та ін. Отже, є всі підстави твердити, що Київ проектується спільними зусиллями тисяч людей.

А в перетворенні Києва у зразкове місто беруть участь практично всі кияни. Особливо велику роботу здійснює громадськість. Понад 200 тисяч чоловік входить до складу домових, квартальних і вуличних комітетів. І кожен з них є активним помічником місцевих Рад. Зокрема, домові й квартальні комітети організували соціалістичне змагання населення за зразкове утримання житлового фонду. Табличку «Будинок зразкового технічного утримання» можна побачити на багатьох фасадах у Дарниці. В Ленінградському районі житлові органи при активній допомозі населення відремонтували понад 200 будинків, упорядкували та обладнали десять дитячих майданчиків, створили кілька нових скверів. При Шевченківському райвиконкомі створено художньо-архітектурну раду на громадських засадах, яка розробила схеми архітектурно-естетичного оформлення, передбаченого комплексним планом благоустрою.

Які ж науково-технічні засоби забезпечать здійснення генерального плану розвитку столиці Радянської України?

У нашому місті створено потужну будівельну індустрію, яка вже тепер може в основному забезпечити щорічне введення кількості житла, обумовленої генеральним планом. Розробляються методи автоматизованого управління міським будівництвом. Щодоби автоматизована система, основана на найновіших електронно-обчислювальних машинах, перероблятиме близько 150 мільйонів умовних одиниць інформації, що надходитиме від численних диспетчерських пунктів, і видаватиме Головкиївміськбуду конкретні рекомендації.

Передбачається, що ця система дасть змогу на одну третину скоротити строки монтажу будинків. Докорінно зміниться характер праці будівельника. Зникне фактор випадковості, часто пов'язаний з тим, що через чиюсь забудькуватість не підвезли вчасно матеріали, деталі і т. д. Місто, по суті, перетвориться на єдиний будівельний конвейєр. Як і верстатник, кожний будівельник матиме гарантоване робоче місце.

Порівняно недавно Київський домобудівний комбінат № 3 відвідав президент Всесвітньої федерації будівельників. І цей авторитетний спеціаліст високо оцінив систему автоматизованого диспетчерського управління комбінатом. На основі програми, розробленої електронно-обчислювальною машиною, автодиспетчер тут управляє виготовленням і подачею деталей на монтаж будинків у належній послідовності. За допомогою цієї системи безпосередньо з диспетчерської можна стежити по телевізору за технологічними процесами, вантажно-розвантажувальними роботами на складах комбінату, вести двосторонній радіозв'язок з будівельними об'єктами і транспортом. Ще досконаліший автодиспетчер працює на Київському домобудівному комбінаті № 1. У наступні роки автоматизована система управління міським будівництвом стане однією з ланок комплексної АСУ «Київ», першу чергу якої буде впроваджено у десятій п'ятирічці.

Звичайно, над проблемами містобудівництва працюють не тільки радянські спеціалісти. Проте доля міст майбутнього залежить не лише від рівня продуктивних сил тієї чи іншої країни, а й від її суспільного ладу.

В умовах капіталістичного способу виробництва основним регулятором забудови міст є стихія капіталістичного ринку.

Коли ми у складі радянської делегації відвідали Лондон, то переконалися в тому, що це величезне місто лондонцям не належить. Лондон - приватна власність фінансових магнатів і аристократичних родин. Якщо подивитися на план Лондона, то в самому центрі можна побачити район мільйонерів. Це особисті володіння герцога Вестмінстерського. Сім'я іншого магната володіє цілим кварталом Лондона, де розташована торговельна вулиця Оксфорд-стріт. І, нарешті, ще один лорд - власник відомого району Челсі. Лорд сам вирішує, що будуватиметься в «його» районі, і муніципальна рада Лондона без його дозволу не може зсунути з місця навіть цеглини. Водночас наймонументальніші архітектурні споруди тут є предметом купівлі-продажу. Отже, будь-які житлові будинки, в тому числі й хмарочоси, тут перетворюються на такий самий товар, як автомобіль чи жувальна гумка.

Оскільки процес містобудівництва у буржуазних країнах є некерованим, це призводить до вкрай негативних наслідків. Так, наприклад, у Сполучених Штатах Америки майже суцільно забудовується величезний північно-східний район країни, який охоплює площу, що дорівнює десяткам тисяч квадратних кілометрів. Деякі архітектори вбачають у цьому тенденцію до утворення міста-чудовиська, яке «захопить» увесь американський материк. Отже, буде здобуто досить сумнівну перемогу над навколишньою природою.

Квартири… Вони можуть бути однаковими за площею і побутовими вигодами у Лондоні й Києві. Проте за стінами цих квартир - різні соціальні світи. Радянські міста призначені для людей, для їх блага. За суто інженерними, здавалося б, завданнями стоять завдання величезної політичної ваги. І кожен наш дім - Москва чи Київ, Мінськ чи Ашхабад, - «прописаний» за спільною адресою - у великому Радянському Союзі - перетвориться у сонячне комуністичне місто.

Майбутнє завжди хвилює людей, і кожне покоління прагне уявити собі його обриси. Проте немає іншої галузі прикладної діяльності людини, що дозволяла б так далеко вдивлятись у завтрашній день, як містобудівництво.

Так, ми сьогодні споруджуємо будинки, які слугуватимуть багатьом поколінням. Споруджуємо за науковими розрахунками. І комплексний план соціально-економічного розвитку Києва на десяту п'ятирічку, схвалений наприкінці 1976 року, мовби розгортає перед нами грандіозну панораму завтрашнього міста. Київ майбутнього формується сьогодні.