Размещено на http://www.allbest.ru/

Правила вибору зачіски

Волосся - це дар природи, унікальний інструмент самовиявлення людини. У пошуках індивідуального стилю людина протягом життя експериментує зі своєю зовнішністю. За виглядом волосся визначають рівень культури, естетичного розвитку і смаку людини, її соціальний статус.

Волосся може бути символом ніжності, чарівності жінок і символом могутності чоловіків. Волосся є носієм інформації про відчуття і фізіологічний стан людини. Зачіска впливає на настрій, дарує радість і щастя, або наводить смуток і депресію.

В умовах сучасного суспільства мода виконує важливу соціальну роль і торкається усіх сфер діяльності людини. Дуже яскраво її вплив відображається в зачісці та одязі.

Стандарти краси панують над людством і мають великий вплив як критерії самооцінки. Культура перетворила красу на культ, який можна назвати найзвабливішим з усіх існуючих. Наш зовнішній вигляд - це частина нас самих.

Зачіска - це цілий технологічний процес, у результаті якого навколо голови народжується справжній твір - художній малюнок. Головна цінність зачіски - практичність.

Зачіска - це форма з волосся, яка створюється за допомогою стрижки, укладки, завивки. У зачісці найяскравіше проявляється подих епохи, вона відтворює національні та расові риси, класову приналежність, соціальний стан у суспільстві, а також ознаки статі та віку. Завдяки зачісці можна підкреслити привабливість обличчя і завуалювати деякі недоліки. Певний відбиток накладають на зачіску особисті смаки та індивідуальні погляди її власника. Сукупність цих понять визначає стиль людини.

У періоди різноманітних стилів форми укладки, завивки та стрижки мали свої характерні риси. Поняття «стиль» включає мову епохи, якою вона виявляє своє ставлення до навколишнього світу: економіки, культури, мистецтва, моди. Основні риси стилю виявляються в архітектурі, музиці, образотворчому мистецтві, він відображає те розуміння чарівності й краси, яке сформувалося у певний період розвитку суспільства, досягло своєї досконалості, та завершеності. Стиль повільно зароджується і повільно вмирає.

Мода - це тимчасове панування в певному середовищі смаків, що виявляються в зовнішніх ознаках побуту і потребують періодичних змін. Такі зміни відбуваються в різноманітних сферах життя й діяльності людини: мистецтві, спілкуванні, манерах. Мода як правило, не є тривалою, що пов'язано із невблаганною жадобою новизни, прагненням людини до різноманітності. Якщо стиль виражає прагнення до вічного, то мода до прекрасної миттєвості. Поняття моди існує в межах панівного стилю і може змінюватись, але кожен раз несе на собі знаки певного стилю. Таким чином, змінюється мода на одяг, взуття, зачіску.

Зачіска відбиває неповторні риси індивідуальності не лише людини, а й того майстра, який її створив. Це відбиток його смаку і поглядів, за допомогою зачіски можна приховати або виявити особливості будови обличчя, певні ознаки статі, віку, національні риси. Зачіска разом з одягом створює єдиний гармонічний образ і тим самим відображає естетичні ідеали суспільства.

Бурхливий розвиток у XXI ст. перукарської справи, поширення ідей краси, модних тенденцій та креативних стильових рішень стали можливими завдяки створенню національних і міжнародних професійних організацій перукарів. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду проводиться навчальний процес, виховується нове покоління майстрів, працюють курси підвищення кваліфікації, створюються нові стрижки та зачіски, формуються нові напрямки моди, розробляються нові технології, впроваджуються нові види послуг, удосконалюються попередні.

Зачіска відображає прагнення до ідеалу, базується на простоті. Сучасна мода неоднозначна, тобто вона не регламентована, не вказує на довжину волосся і характер деталей зачіски. Сучасні стрижки характеризуються легкістю прядок, плавними лініями, тому і методи технології мають бути легкими, пластичними, щоб створити відповідний стиль.

Моделювання форм зачіски тісно пов'язане з технологією модної стрижки. У формоутворюючому задумі укладка відходить на другий план. Форма стрижки вишукана і витончена, перевага надається чітким лініям, колір волосся - чистих, нейтральних, не яскравих відтінків.

Геометрія також не залишається без уваги: гострі кути, відтіночність прямих ліній. Все в єдиному пориві створює враження досягненого ідеалу. Графічне зображення, деякі декоративні прийоми є особливістю тенденцій. Усі стрижки базуються на основному методі градуювання: саваж та сессун. У модельних стрижках другим основним методом є філірування.

Сучасних методів філірування є декілька: слайсінг (стрижка від кореня до кінців); пойтінг (зрізання і філірування сухого волосся) є класичний і вільний; карвінг (слайсінг, що утворює окремі прядки); пунктирна стрижка (обробка кінців волосся звичайними ножицями), метод надріз (це стрижка кінців волосся закриваючи відкриваючи ножиці); вільна виїмка (ножицями вихоплюють кінці волосся); метод скользіння (проріджування волосся для досягнення послідовних змін довжини).

Зачіска відображає прагнення до ідеалу, базується на простоті. Сучасна мода неоднозначна, тобто вона не регламентована, не вказує на довжину волосся і характер деталей зачіски. Художні особливості залежать від соціального психологічного образу.

Розмаїття стилів, довжини волосся, кольору дає можливість виявити індивідуальність людини. Головні вимоги до зачісок -- це дорогий вигляд волосся. Пішли в минуле плоскі зачіски, відроджується об'єм. У стрижках немає ідеальної симетрії. Волосся повинне чітко структуруватися. Головне -- це блиск здорового волосся.

Мода 2010 р. -- це блиск і структура здорового волосся. Класика та сучасність гармонійно поєднуються в стрижках та укладках, що дозволяє одночасно виглядати стильно й зухвало. Вільно укладені пасма і безладно спадаючі локони надають образу вишуканої природності, різноманітні модифікації з чілкою дозволяють виявити необхідні акценти: динаміку, легку адаптацію до будь-яких умов, поєднання простоти і креативу.

Сьогодні мода дуже демократична, тому свобода, романтизм, натуральна елегантність та дбайливість, актуальні завжди. Довге розкішне волосся, спокійні, легкі та дуже жіночні лінії, стають очевидним трендом 2010 року. Мінімум стайлінгу, максимум легкості. Використовування мусів, воску чи лаку зведено до мінімуму.

Зараз в моді багато різних стилів, тому потрібно підібрати собі те, що виділить в кращому світлі особливості особи, форму голови та загальний вигляд.

Осінь, що наступила, уже заявила про себе новими модними тенденціями у світі перукарського мистецтва.

У наступаючому сезоні осінь-зима 2010-2011 буде модним натуральний та рудий колір волосся, а фаворитом серед зачісок залишиться боб, але з округленими краями. Модними будуть косий подовжений, та прямий чубчик, пучок та довге пряме волосся.

У сезоні осінь-зима залишиться в моді і каре: таку зачіску можна освіжити, додавши асиметрію загальній масі волосся чи чубчику, який можна підстригти по косій. Більшість стилістів настійно рекомендують залишати волосся майже недоторканим, оскільки головна тенденція осінньо-зимового сезону - це об'ємність маси волосся і чіткість ліній.

Не втратить своєї популярності і пучок, що вважається і вечірньою, і навіть "гламурною" зачіскою, для створення якої потрібно усього пару хвилин: досить розчесати волосся і зібрати їх на потилиці в пучок.

Багато дизайнерів пропонують використовувати скошений чи бічний проділ, що також дозволяє досягти видимого ефекту асиметрії, настільки популярного в цьому сезоні. Актуальними залишаться і довгі прямі чубчики, що доходять до очей, закриваючи брови.

Яскравий, чистий колір волосся - головний тренд перукарської моди цього сезону. Саме за допомогою кольору будь-якій стильній зачісці можна додати індивідуальність і неповторність. Восени 2010 і узимку 2011 на піку моди будуть темний чи молочний блонд, рудий блонд, мідно-червоний і рудий кольори волосся. Дуже популярними будуть природне світло-русяве, попелясто-русяве волосся.

Досягти більш світлого відтінку волосся й об'ємності, настільки модних у цьому осінньо-зимовому сезоні, можна за допомогою мелірування, освітлити на кілька тонів окремі пасма волосся, що дозволить м'яко скорегувати колір і створити візуальний ефект сонячних відблисків на волоссі.

Розглядаючи нинішні пропозиції стилістів, можна вирішити, що одна з найбільш актуальних зачісок - це... відсутність такої. Але рівне довге волосся, розчесане на косий чи прямий проділ (саме така зачіска сьогодні в моді), повинне бути неодмінно доглянуте й акуратно підстрижене.

Колір волосся відіграє немаловажну роль: ніяких кричущих, неприродних відтінків - тільки теплі, "натуральні" тони. Присутність мелірування практично непомітно - воно використовується лише для того, щоб візуально додати волоссю обсяг. Контрастні "перинки" давно втратили актуальність.

Укладання, запропоноване для довгого волосся, в основному, максимально просте: гладко зачесане волосся ( чи проділ без нього), зібране в "хвіст" чи в пучок на потилиці. Така зачіска, якщо вона вам йде, буде доречна практично в будь-якій життєвій ситуації. Для урочистих виходів скромний "хвостик" можна замінити фантазійним укладанням (потрібно звернути увагу, що яскраві і громіздкі аксесуари для волосся сьогодні практично не використовуються).

Як ми вже помітили, жіночний стиль не здає позицій, а це значить, що ультракороткі стрижки "під хлопчика" - не в честі. Але якщо все-таки хочеться зробити коротку, але милу стрижку (яку, наприклад, недавно продемонструвала Вікторія Бэкхем), то стилісти рекомендують додати небагато недбалості в укладанні.

Тенденція до "легкої розтріпаності" спостерігається й у зачісках з довгого волосся.

Самий головний прояв жіночності в цьому сезоні - локони. Великі локони нагадують про кінозірок минулого років, наприклад, про Вероніку Лейк, чия знаменита асиметрична зачіска знову стає дуже популярною. Правда, для того, щоб "примірити" цей красивий тренд, потрібне довге - чи дуже довге волосся.

Ще одна тенденція в стилі "ретро" - начоси. Стилісти не радять сприймати це модне віяння занадто буквально і споруджувати на голові рясно политу лаком "вежу" (нехай стилістичні перебільшення залишаться на глянцевих сторінках). Сьогодні зачіска з начосом повинна лише нагадувати про перукарські фантазії 60-х, але не копіювати їх.

Основа гарної зачіски - гарна стрижка, і цю формулу краси вам підтвердить будь-який перукар. Стрижки, запропоновані в цьому сезоні, вимагають чіткості і лаконічності, а значить - бездоганного виконання. Сучасні стрижки робляться з таким розрахунком, щоб жінка могла витрачати на щоденне укладання якнайменше часу. У моді - рівне каре з чубчиком, а так само стрижки боб і боб-каре.

Модні зачіски з короткого волосся можуть бути як симетричними, так і асиметричними (наприклад, з косими проділами і "скошеними" чубчиками), головне - максимальна чіткість ліній, без зайвої філіровки.

"Рвані" стрижки зараз непопулярні. На основі актуальних геометричних стрижок можна робити стильні вечірні укладання "а-ля 20-і", додатково прикрасивши волосся витонченою шпилькою чи тонким обручем.

У моді на зачіски сьогодні панує легкість, природність і невимушеність. Кольори волосся дуже спокійні, геометрія стрижок дуже проста, зачіски покладені злегка недбало.

Але ці "модні ігри", що так йдуть юним дівчинам, повинні бути правильно зрозумілі дамами старшого віку. Їм стилісти пропонують звернутися до вічної класики - як до синоніма справжньої елегантності, де немає місця "твердій" хімії чи багатобарвності у волосся.

Перукарська майстерність з кожним роком йде до своїх злетів. Саме завдяки високій майстерності сучасних майстрів, перукарське мистецтво набуло престижності і ввійшло до елітних професій.

Опис підготовки робочого місця і утримання його під час роботи

Робоче місце перукаря повинне бути обладнаним всім необхідним для виконання робіт. Устаткування складається з туалетного столу з тумбочками і ящиками, дзеркала, крісла.

Дуже важливо, щоб перукарське крісло було стійким і зручним для клієнта і перукаря.

Перукарське крісло може бути з одним важелем, яким майстер повертає сидіння, і з трьома різними важелями. Крісло з трьома важелями більш зручно, оскільки великим важелем майстер піднімає сидіння догори на необхідну висоту, середнім опускає сидіння, а мало важелем повертає сидіння в будь-яку сторону.

Підголовник крісла підтримує голову клієнта в зручному для майстра положенні. Наприклад, підголовник «подушка» прикріплений до металевого стрижня з пружиною. Майстер однією рукою натискує пружину, інший опускає або піднімає «подушку», встановлюючи її в потрібному для роботи положенні.

Найбільш гігієнічними є металеві нікельовані крісла з клейонковими сидіннями і спинкою.

Перукарське крісло слідує встановлювати так, щоб світло падало на клієнта, а не на дзеркало.

Клієнт, що сидить в кріслі, ставить ноги на підніжку (дерев'яну або металеву), встановлювану між тумбочками (або під умивальником). Підніжка дозволяє прийняти клієнту найбільш зручне положення.

Перед кожним дзеркалом встановлюють стінне дзеркало.

Під дзеркалом (на тумбочках або кронштейнах) горизонтально розташовують підзеркальник - мармурова або покрита склом дерев'яна дошка, на яку кладуть туалетні обладнання і необхідні для роботи інструменти і прилади.

Часто між тумбочками влаштовують умивальника (фаянсову раковину) із стоком в каналізаційну трубу. Якщо до такої раковини підводять холодну і гарячу воду, то встановлюють змішувач.

Якщо немає підзеркальника, то туалетні обладнання кладуть на тумбочки, призначені виключно для зберігання інструментів і білизни. У верхньому висувному ящику правої тумбочки бережуть інструменти (ножиці, бритви, машинки, гребінки), в нижніх двох відділеннях - чиста продезинфікована білизна (серветки, пеньюари і т.д.). берегти сторонні предмети в тумбочках забороняється.

Туалетні обладнання, інструменти і матеріали на підзеркальникі або тумбочках повинні завжди знаходитися на певних місцях, щоб під час роботи майстер не втрачав часу на пошуки потрібної речі.

Інструменти і матеріали рекомендується розташовувати на підзеркальникі в наступному порядку (справа на ліво): спиртний пальник, банка з ватою, банка з дезинфікуючим складом для інструментів, мильниця, пудрениця, пульверизатор, флакони з туалетною водою (хінною і бузковою водою, вежеталем), флакон з дезинфікуючим (кровоспинним) складом, вживаним при випадкових порізах шкіри, настільний ремінь для правки бритв, ручне дзеркало, ремінь, що висить (брезентовий). Часто уживані предмети потрібно класти ближче до майстра, на правій стороні туалету, рідше уживані - на лівій стороні.

Прилад для гоління під час роботи краще класти посередині підзеркальника або на правій тумбочці.

В перукарні з великою кількістю робочих місць дуже зручно мати над кожним дзеркалом порядковий номер крісла. Тоді, натиснувши на кнопку дзвінка, майстер може викликати клієнта із залу очікування світловим сигналом, що показує номер крісла.

Кожний майстер відповідає за санітарний стан робочого місця.

Опис технологічного процесу виконання роботи

Нам знадобляться:

- Затискачі для волосся

- Декоративна гумка

- Невидимки

- Тонкі шпильки

- Лак для волосся

Рис.

1. Вимийте волосся, нанесіть пінку для укладання волосся.

2. За допомогою гумки зробіть високий хвіст на макушці.

2. Розділіть волосся на 4 однакові пасма і розділіть їх затискачами.

3. Візьміть перше пасмо і зробіть не тугу петлю, залишивши вільний кінчик довжиною близько 10 см. Якщо волосся дуже довге, то можна зробити подвійну петлю.

4. Приколіть петлю шпильками до голови.

5. Кінчик волосся оберніть навколо петлі.

6. Збризніть петлю лаком, щоб вона була гладкою.

7. З решти волосся зробіть такі ж петлі.

8. Закріпіть петлі невидимками.

Устаткування, інструменти та пристосування, що застосовуються при виконанні даної роботи

Перш за все для грамотної і якісної стрижки та укладки необхідно мати три види інструментів для обробки волосся, кожен із яких виконує притаманну лише йому функцію.

Інструменти -- це знаряддя праці перукаря, що застосовуються для виконання різноманітних операцій з волоссям.

Під час надання перукарських послуг для здійснення операцій з волоссям користуються різноманітними інструментами, які умовно поділяють на групи:

для розчісування волосся:

ріжучі інструменти для стрижки волосся;

для укладання волосся;

для завивки волосся.

Інструменти для розчісування волосся -- це гребінці та щітки різної конфігурації і розміру.

Інструменти та пристрої для завивання і укладки волосся -- це бігуді, коклюшки, папільйотки, електрощипці, фени, шпильки, затискачі тощо.

Різальні інструменти -- це спеціальні перукарські ножиці, виготовлені з високих марок легованої сталі та загострені особливим чином, небезпечні й філірувальні бритви, машинки для стрижки.

Кожний із перелічених вище інструментів має свої особливості як у конструкції, так і у сфері використання, тому варто детально ознайомитись, для чого створені ті чи інші з них.

Професійний інструмент виготовляється зі спеціальних і натуральних матеріалів за технологіями, які забезпечують міцність, пружність і гладкість поверхні інструмента, стійкість проти взаємодії з хімічними препаратами та проти підвищених температур, запобігають намагнічуванню та електризації.

Пристосування відіграють допоміжну роль, забезпечуючи якісне виконання перукарем своєї роботи.

Говорячи про перукарські інструменти, в першу чергу слід звернути увагу на гребінці та щітки. Саме вони є незамінними інструментами, які перукарі використовують і в повсякденному вжитку, і під час фарбування волосся, і для укладки, стрижки, начісування, тупірування -- тобто щоразу, коли мова йде про догляд за волоссям.

Тому до якості гребінців висуваються певні вимоги. По-перше, матеріали, з яких вони зроблені, мають бути стійкими до взаємодії з хімічними речовинами, гарячою водою; повинні бути гладенько відшліфовані, бо інакше мікротріщини можуть травмувати зовнішній шар волосся і шкіру голови. Дуже важливо, щоб матеріал, з якого виготовлений гребінець, мав антистатичне покриття.

Ще одна вимога до гребінців -- щоб кінчики їхніх зубців були заокруглені, бо гострі зубці можуть травмувати і волосся, і шкіру голови.

Для розчісування і укладки краще використовувати так звані комбіновані гребінці. Половина робочої поверхні такого гребінця має густо посаджені зубчики, а друга половина -- зубчики, розміщені на великій відстані один від одного.

Для начісування волосся використовують гребінці з густими зубцями.

Для точного поділу волосся на пасма під час стрижки, а також для розчісування при накручуванні на бігуді та коклюшки незамінним буде гребінець з гострим довгим "хвостиком".

Дуже зручним і функціональним є комбінований гребінець, робоча поверхня якого має широкі, віддалені один від одного зубчики, а ручка оформлена у вигляді виделки. Такий гребінець використовують для укладки волосся.

Металевий гребінець -- необхідний атрибут домашнього перукаря. Його використовують для виконання деяких операцій. Перевага гребінця з алюмінієвого сплаву перед іншими матеріалами полягає в тому, що він краще реагує на високі температури. Але слід пам'ятати, що гребінці з металу мають мікротріщини та зазубрини, тому перед використанням їх слід ретельно перевірити.

Крім того, існує багато операцій, виконуючи які користуватися металевим гребінцем не рекомендовано. По-перше, препарати, що використовуються при виконанні хімічної завивки волосся, можуть взаємодіяти з металом. Це призводить до послаблення їхньої дії, і як результат -- хімічна завивка не вдається. По-друге, якщо під час процедури фарбування волосся металевий гребінець буде взаємодіяти з фарбою, то ефект дії останньої значно послабшає, що також позначиться на якості пофарбованого волосся.

Щітки використовують для масажу шкіри голови, розчісування, а також для виконання укладок. Щітки бувають з металевими зубцями, різновидом їх є щітки, металеві зубці яких закінчуються пластмасовими зубчиками (щоб запобігти пошкодженню шкіри голови); існують щітки з пластмасовими зубчиками, а також з натурального волосу. Довжина зубчиків у щітках коливається від 10 до 20 міліметрів. За формою робочої поверхні щітки бувають прямі, круглі, овальні.

Для укладок жіночих зачісок краще використовувати круглі та овальні щітки.

Для укладок і моделювання зачісок оптимальними є круглі щітки. Якщо укладаєте волосся з використанням фена, то найкраще скористатися так званою каркасною щіткою з невеликою кількістю щетини. Напівкруглі щітки з еластичною щетиною знадобляться для укладання напівдовгого волосся, якщо ви хочете надати йому додаткового об'єму.

Ножиці виготовляють з високоякісної легованої сталі з антикорозійним покриттям із хрому, титану тощо. Сучасні зразки ножиць передбачають антиалергійне покриття.

Перукарські ножиці відрізняються від тих, якими ми користуємось у повсякденному побуті. Вони значно легші за звичайні, завдовжки приблизно 14-17 см і мають гострі кінчики. Одна з головних вимог до цього інструмента -- точність шліфування робочих поверхонь, їх необхідно заточувати так, щоб кут заточки на одному лезі був трохи менший, ніж на другому. Це співвідношення має становити 35-40° або 45-50°. На електричному точильному станку леза заточують від центра до кінчиків. Швидкість просування полотна має бути постійною.

Для перукарів-аматорів найкраще заокруглити кінчики ножиць, як у в'язальної спиці. Якщо цього не зробити, то будь-який незграбний рух у процесі стрижки може призвести до травми.

Прямі ножиці призначені для стрижки, окантування, тушування, філірування волосся, стрижки вусів, борід.

Обидва полотна ножиць прямі і ріжучі. Ножиці бувають з мікро-насічкою, алмазним напиленням або без них. Перші -- високоточні і не потребують додаткового заточування, другі -- періодично заточують. Ножиці можуть мати полотна завдовжки 4,5-6 см, гостру або тупу форму кінців, обмежувач, упор-підсилювач на кільці для мізинця.

Філірувальні ножиці застосовують для проріджування волосся. Бувають однобічні й двобічні з різною формою та частотою зубців.

Не можна користуватись перукарськими ножицями в побуті, їх потрібно зберігати у футлярі, стежити за їх чистотою, берегти від ударів, дії вологи, хімікатів, регулярно просушувати, змащувати, заточувати.

Професійні фени виготовляють різної конструкції потужністю від 1200 до 1800 Ват.

Фен складається з корпусу, в якому розміщені електродвигун, нагрівач у вигляді спіралі, вентилятор, шнур з вилкою. Доповнюються фени спеціальними знімними насадками у вигляді:

гребінця;

щітки;

щипців:

форсунки з повздовжньою щілиною (соплом);

дифузора.

Сучасні моделі фенів передбачають лікувальну дію на волосся, наприклад, шляхом використання озонових ламп.

Як допоміжний інструмент при укладанні волосся за допомогою фену застосовується гребінець, кругла або плоска щітка. Вибір допоміжного інструменту залежить від довжини волосся. Плоску щітку краще використовувати при коротких стрижках, тоді як для роботи з довгим волоссям більше підходить гребінець. Кругла щітка часто використовується перукарями-професіоналами і дуже підходить для укладання волосся довжиною до плечей і нижче.

Перед укладанням за допомогою фену волосся потрібно збризнути фіксатором або змастити гелем. Якщо волосся мокре, бажано заздалегідь хоч би небагато підсушити його рушником. Починають укладання волосся зазвичай з тім'яної зони. Якщо є проділ, то починати потрібно з нього.

Ручкою гребінця або щітки або пальцями спочатку відокремлюють пасмо, потім підчіплюють її пальцем. Так обробляти пасмо набагато легше. Паралельно з обробкою феном пасмо необхідно постійно розчісувати, прагнучи надати йому бажану форму.

За допомогою фену достатньо легко додати волоссю об'єм. Так, цього можна добитися, обробляючи волосся феном за допомогою великої плоскої щітки, якою слід злегка підводити волосся у коріння. Інший спосіб - це обробка волосся утримуваним у вертикальному положенні феном зверху при одночасному збиванні волосся легкими круговими рухами.

За допомогою фену можна укласти і хвилі, причому послідовність роботи та ж, що і при укладанні волосся холодним способом.

Щоб збільшити об'єм зачіски і додати їй модну в даний час безладність, волосся при обробці феном необхідно витягати в різні боки.

За допомогою фену завивають також кінці волосся. Для каре залежно від типу особи можна запропонувати завивку волосся всередину або одночасну завивку волосся всередину і назовні, що збільшує ширину зачіски в нижній частині. Крім того, послідовне завивання волосся назовні і всередину можна порекомендувати і для довгого (нижче за плечі) волосся. Після того, як така завивка виконана, волосся змащують спреєм і пригладжують долонями.

Вимоги до інструментів

Дезинфекція - знищення мікробів різними способами. Виробляється хімічними і фізичними методами. До фізичного способу відноситься кип'ячення, яке проводять 10-15 хвилин з моменту закипання води. Металеві інструменти дезинфікують шляхом пропалювання. При цьому, ріжучу частину занурюють в спирт і проносять над полум'ям. До дезинфікуючих засобів відносять: хлорамін, формалін, спирт етиловий, карболова кислота, фенол. Вибір засобу і його концентрація залежать від матеріалу, з якого виготовлений інструмент і ряду інших умов.

Хлорамін - білий порошок з різким запахом, добре розчиняється у воді. Використовують 0,5 % водний розчин, який повинен знаходитися в спеціально судина на робочому столі. Міняється щодня. Дезинфікують інструменти з пластмаси, занурюючи в розчин на 10 - 15 хвилин.

Формалін - безбарвна, прозора рідина з різким специфічним запахом. Використовується у вигляді 4% водного розчину при дезинфекції кистей для гоління або фарбування.

Етиловий спирт - використовую тільки технічний 70% для дезинфекції металевих інструментів при приміщенні в розчин або протиранні ватяним тампоном. Після закінчення роботи спирт фільтрують. Замінюють кожні три дні.

Фенол (карболова кислота) - Кристалічна речовина з різким не приємним запахом. Використовують 5% водний розчин. При використовуванні здатний утворювати наліт на металевих частинах інструментів.

Основні вимоги до дезинфікуючих засобів. Повинні знищувати всі види мікробів. Не повинні псувати інструменти. Не повинні дратувати і офарблювати шкіру. Повинні мати не різкий запах.

Матеріали, що застосовуються при виконанні даної роботи, необхідна кількість матеріалів на одиницю роботи

У роботі над жіночою зачіскою використовуються такі парфумерно-косметичні засоби як шампунь та засоби для укладання волосся, зокрема це: пінка, віск та лак для волосся сильної фіксації.

Миття голови та волосся виконується за допомогою шампуню. До складу шампуню входять поверхнево-активні речовини, які виконують функцію чищення: зв'язують у процесі миття часточки бруду і жиру та видаляють їх з волосся разом з піною. Шампунь не просто очищує, а й поліпшує стан волосся, робить його м'яким, полегшує укладання. Пошуки нових засобів для догляду за волоссям призвели до значного поліпшення їхньої якості. Шампуні випускають для волосся різних типів, для універсального та щоденного користування.

До косметичних засобів для укладання волосся належать лаки (спреї), пінки (муси), гелі, воски, лосьйони, моделюючі креми. Більшість препаратів для укладання волосся містять вітамінні додатки та фільтри для ультрафіолетових променів, захищають волосся, зберігають його пружність, еластичність, блиск.

У курсовій роботі при укладанні волосся використовується пінка, віск і лак.

Пінка для укладання надає волоссю об'єму, пишності, еластичності. Волосся не склеюється і легко розчісується.

Віск актуальний для створення зачіски на короткому волоссі. Він допомагає сформувати пасма, надає волоссю гнучкості, блиску.

Лак для волосся - це засіб для заключної фіксації зачіски. Він укриває волосся тоненькою плівкою, яка захищає його від впливу навколишнього середовища, добре зберігає форму зачіски, надає пишності, шовковистого блиску.

Необхідна кількість матеріалів на одиницю роботи:

Шампунь Head & Shoulders - 8-10 мл.

Бальзам Crema al latte - 8-10 мл.

Пінка фірми Intesa - кількість 10-15 мл.

Лак Intesa - 75 мл.

Гель Massive Styling Steel- 3-5 мл.

Техніка безпеки при виконанні даної роботи

Під час роботи з клієнтами необхідно пам'ятати про заходи безпеки під час роботи з електрообладнанням та інструментами і запобіжні заходи з охорони праці в перукарні.

Саме головне проводити знезараження інструментів, яке спрямоване на запобігання поширенню хвороботворних мікробів та на їх знищення. Розрізняють два способи знезараження:

- хімічна дезінфекція (перекис водню, йод, формалін, хлорамін та нові сучасні концентровані препарати);

- фізична дезінфекція або стерилізація (кип'ятіння у воді, використання приладів, які працюють за методом термічної, ультрафіолетової, ультразвукової або комбінованої дії).

Заходи безпеки під час роботи з інструментами:

· дезінфікувати гребінці і щітки після кожного клієнта, у міру забруднення мити мильним розчином;

· не можна користуватись перукарськими ножицями в побуті;

· зберігати ножиці у футлярі;

· стежити за чистотою ножиць, берегти від ударів, дії вологи, хімікатів, регулярно просушувати, змащувати;

· заточувати ножиці тільки у фахівців, а якість перевіряти на шматочку вати, волоссі.

Перед роботою електрообладнанням потрібно:

· перевірити справність обладнання, цілість шнурів;

· не брати електрообладнання мокрими руками;

· не викати прилади в мережу, не призначену для побутових електроприладів;

· не стригти мокре волосся машинкою;

· працювати машинкою безперервно не більше 30 хв.;

· кожні три місяці забезпечувати огляд технічного стану машинки спеціалістами; усі види лагодження електроінструменту повинні виконуватись виробниками або кваліфікованими майстрами.

Запобіжні заходи з охорони праці в перукарні:

1. Перед початком роботи привести в порядок робоче місце, перевірити освітлення, інструменти замінити дизрозчин.

2. Привести в порядок робочий одяг, перевірити рукавички, без них не працювати.

3. Перед обслуговуванням кожного клієнта мити руки та дезінфікувати інструменти.

4. Не ходити з відкритим лезом бритви, не носити бритви та ножиці в кишені.

5. Перед користуванням електроінструментом перевірити справність шнурів, вилок, розеток, заземлених проводів. При несправності викликати електрика.

6. Користуватися водою при температурі не вище 500 С.

7. Перед виконанням хімічної завивки перевірити стан шкіри голови на ділянці за вухом. Перевірити чутливість шкіри до хімічного розчину. Слідкувати, щоб хімічні речовини не потрапили в очі і на обличчя клієнта.

8. При виконанні усіх видів завивок і фарбуванні не залишати клієнтів без нагляду, слідкувати за часом, недопускати пересушки та опіків, не робити завивки на фарбоване волосся, робити пробний локон.

9. Дотримуватись правил накривання клієнта пеньюаром, білизною.

10. Недопускати перегрівання інструментів.

11. Не використовувати перекис водню вище 73%.

12. Перевірити справність електротитана, електрочайника, електрокип'ятильника 2-3 рази в зміну.

13. Слідкувати за справністю сушуарів та сушок для білизни.

14. Не класти гарячий інструмент без підставки.

15. При нещасному випадку негайно повідомити керівництво і викликати медичну допомогу.

Виконання гігієнічного та декоративного манікюру у відповідності до створеного образу. Правила вибору манікюру та особливості його виконання

Манікюр (від латин, тата -- рука та curаrе -- доглядати; дослівно означає «догляд за руками») -- одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у Стародавньому Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за руками, ногами й нігтями: спеціальне приладдя, інструменти, притирання, креми, полірувальні порошки. Цариця Єгипту Клеопатра використовувала хну для фарбування своїх довгих нігтів у теракотовий колір. Гробниця придворного манікюриста єгипетського фараона, який жив близько 2400 року до н. е., свідчить про привілеї, якими він користувався за життя.

Довгий час манікюр був прерогативою заможних людей, візитною карткою їх приналежності до вищих шарів суспільства. Зараз манікюр доступний кожному, і будь-яка жінка може виділити хоча б годину в тиждень для цієї процедури.

Гігієнічний догляд за шкірою рук і нігтями включає такі процедури: ванночки, ексфоліацію, масаж, холодні та зігріваючі компреси, маски, дарсонвалізацію, іонофорез із різними препаратами, парафіно- і мікротокову терапію, манікюр.

Перед кожною із процедур догляду за руками необхідно провести підготовчу процедуру очищення, або ексфоліацію. Оскільки шкіра, ретельно очищена від змертвілих клітин рогового шару, активно реагує на зволоження та живлення ексфоліацію виконують за допомогою кремів, скрабів, пілінгів, сполук із гідрокислотами.

Засіб наносять на шкіру, витримують певний час (за інструкцією) та змивають теплою водою за допомогою губки. Потім на оброблену шкіру наносять живильний крем.

Манікюр є найпопулярнішою гігієнічною процедурою з догляду за руками. Існує декілька видів сучасного манікюру, які визначають за основними способами технології: за способом розм'якшення кутикули -- «сухий» чи «мокрий»; за способом видалення -- обрізаний чи необрізаний. Його також розподіляють на класичний, європейський, апаратний, декоративний французький та манікюр із пемзою.

Техніка класичного традиційного манікюру включає розпарювання нігтів у мильному розчині, обробку нігтьових валиків і видалення кутикули. Класичний обрізний манікюр спрямований на видалення кутикули за допомогою ножиць або щипців. Він вважається небезпечним, оскільки можливі порізи.

«Мокрий» манікюр -- звична процедура. Руки занурюють у теплу воду, щоб кутикула стала м'якою і її можна було акуратно обрізати ножицями чи щипцями. Такий манікюр добре пом'якшує шкіру і прекрасно підходить для запущених або покусаних нігтів.

У європейському манікюрі груба шкіра і кутикула видаляються препаратами -- керотолітиками, які зумовлюють розчинення та видалення кутикули. При такій техніці манікюру виключається можливість порізів кутикули і вірогідність зараження організму збудниками різних захворювань.

«Гарячий» манікюр -- різновид «мокрого». Назва походить від способу розм'якшення кутикули. Руки клієнта обробляють гарячим кремоподібним лосьйоном, який розігрівають у спеціальних нагрівачах протягом 15 хв. Руки клієнта обробляють лосьйонами, які містять різні рослинні компоненти: персикову або оливкову олії, вітамін Е та А, ланолін, кераміди, мінеральні добавки. Ці компоненти сприяють пом'якшенню кутикули, швидкому росту нігтів, їх насиченню живильними речовинами.

«Гарячий» манікюр застосовують для обробки тонких нігтів, а також для дитячого манікюру. Його рекомендують робити один раз на тиждень. Така процедура дуже доречна у холодну пору року.

Крім того, існують ще декілька поширених видів манікюру:

-- апаратний манікюр з'явився відносно недавно та швидко набув великої популярності. Використовується спеціальний апарат, за допомогою якого обробляється підготовлена кутикула та шкіра навколо нігтя. Така технологія манікюру дозволяє значно скоротити час процедури;

-- манікюр із пемзою застосовують тоді, коли клієнт віддає перевагу необрізному манікюру. При цьому підготовлену кутикулу нігтя обробляють каменем-пилкою, що складається з окису алюмінію й фарфору. Пемза м'яко та акуратно видаляє огрубілу й суху шкіру, виключаючи порізи і поранення;

-- французький манікюр винайшов голова фірми ORLY, яка виробляє засоби для догляду за нігтями. Манікюр цього виду є одним із способів фарбування нігтьових пластинок, який надає ефект натурального здорового нігтя. Це підкреслює яскравий білий лак на вільному краю нігтя, а американський манікюр характеризується нанесенням на вільний край нігтя білого лаку менш вираженого відтінку.

За останні роки набув популярності напрям натурального догляду за нігтями. Розроблено декілька спеціальних програм манікюру.

Робоче місце майстра манікюру

Робоче місце манікюрниці повинне знаходитися в сухому, світлому, добре провітрюваному приміщенні. Площа, займана одним робочим місцем, повинна бути не менше 8м2.

Приміщення для очікування, гардероб, туалетна кімната, приміщення для стерилізації інструменту повинні бути загальними з іншими відділеннями підприємства побутового обслуговування, при яких знаходиться робоче місце педикюрші.

Розмір робочого приміщення не менше 12 м2. Стіни його на висоту приблизно 1,8 м повинні бути забарвлені масляною фарбою або іншими водостойкими фарбами, обклеєні плівкою або викладені кахлем. Обклеювання стін шпалерами не допускається. Стіни приміщення стерилізації також офарблюють масляною фарбою на висоту 1,5--1,8 м або облицьовували плитками. Потовк і верхня частина стін робочих приміщень повинні бути обштукатурені і побілені. Підлоги повинні бути гладкими, без щілин, зручними для вологого прибирання.

Організувати робоче місце майстра манікюру досить просто. Для роботи необхідні стіл з ящиками для спеціальних засобів, білизни і інструментів для манікюру, два стільці - для майстра і клієнта. Поверхня столу повинна бути полірованою або покритою такими матеріалами, які легко піддаються миттю і дезинфекції, -- пластиком, лінолеумом або клейонкою.

Стіл повинен бути добре освітлений як природним, так і штучним світлом. Потрібно розташувати стіл так, щоб світло падало на руки клієнта. Освітленість робочого місця -- не менше 100 лк.

Стільці, а також крісла і дивани для очікування оббивають дерматином або іншими матеріалами, які легко чистяться і дезинфікуються. Металеві частини хромовані або лаковані.

Інструменти та приладдя, що необхідні для виконання роботи

Інструменти для манікюру можуть бути різної форми і з різного матеріалу - від дерев'яних поличок до високоякісних сталевих з цирконовим покриттям.

Обов'язковими є:

- клоретка - для чищення під вільним краєм нігтів;

- рашпіль - це невелика пилочка, яка знаходиться під кутом 100о-110о відносно до ручки. Призначається для обробки нігтьових пазух при манікюрі;

- лопатки - використовують для зрошування і підведення кутикули. Довжина лопатки з ручкою від 10-15 см, довжина робочої частини від 1 до 2 см, ширина робочої частини від 0,5-1 см. Вона може бути двосторонньою або на одній ручці з сокиркою. Лопатки використовую для обробки нігтьових пластинок;

- сокирки - застосовують для підняття, відокремлення від кистьової пластини п кутикули. Сокирки випускаються різної ширини і довжини. Найпоширенішою формою інструменту для манікюру є сокирка і лопатка, насаджені на одну ручку;

- щипці - використовуються для відкушування шкіри, яка нарощена на нігті і заусениці, як вона прив. до розслоковатиня нігтя;

- пилка сотка - назначена для більш грубої обробки, найкраща пилочка - скляна;

- полірувальники - бувають з різною широхуватістю, вони надають нігтям блиск і гарного вигляду;

- засіб для знаття лаку - потрібно використовувати засіб, що вмішує ацетон. Зараз є засоби, які вміщує масляні добавки, які пом'якшують шкідливу дію розтворювача;

- обладнання, естерилізатор, робочий стіл, крісло для клієнта, стілець для майстра, настільна лампа, подушечка з чохлом (12х30 см), контейнер для відходів, мисочки, лотки для інструментів; (бинт косметичні диски, серветки, рушники для рук)

- медикаменти: 3% р-н перекису водню, р-н йоду, дезинфікуючі і бактерицидні засоби.

Робоча зона манікюрниці: повинна бути розташована біля вікна, щоб було багато світла, додається галогенові лампа, яка освітлює робочу зону, подушка з чохлом розміром 12х30, контейнер для відходів, поряд повинна бути розташована окрема зона для медикаментів (перекись водню, р-н йоду, дезбактеріальні засоби, допоміжні засоби: бинт, комет. диски, чи ватні полочки, серветки, рушники, салафанові, махрові рукавички, креми, ефірні масла).

Матеріали, що застосовуються для виконання даної роботи, необхідна кількість матеріалів на одиницю роботи

У розпорядженні майстра манікюру (педикюру) повинні бути наступні косметичні засоби, медикаменти, перев'язувальні матеріали:

Таблиця

Рідина для зняття лака	1фл.
Масло оливкове або персикове	1фл.
Набір лаків	1
Крем для рук	1 т.
Тальк	1 уп.
Крем для масажу рук	1т.
Йод 5 %-ний (15,0 г)	1фл.
Дезинфікуючий розчин Каретникова
для інструментів	0,500 мл
Синтоміцинова емульсія 5-10 %-на	30,0 г
Розчин пероксиду водню 3 %-ний	30,0мл
Паста й порошок для полірування нігтів	1
Вата	150 г
Бинт	2 уп.
Лейкопластир	1 уп.
Серветки марлеві	1 уп.

Вату застосовують у вигляді тампонів, які слід заготовити наперед і тримати в банку з кришкою. Тампони використовують для зняття старого лака з нігтів, при змазуванні маслом нігтьових валів, нанесенні захисного крему на шкіру кистей і в багатьох інших випадках.

Для живлення і пом'якшення надкожиці, а також для її дезинфекції перед видаленням застосовують спеціальні креми. Розпушування надкожиці може проводитися за допомогою гарячого мильного розчину.

Манікюрні лаки для нігтів можуть бути безбарвними або забарвленими в різні кольори. Як розчинники лаків застосовуються ацетон, оцтово-амиловий ефір, спирт і інші речовини. Крім того, в лаки додаються так звані пластификатори для додання ним більшої в'язкості, наприклад касторова олія.

За призначенням манікюрні лаки діляться на лак-основу (їм покривають нігті перед забарвленням), що декоративний офарблює лак і фіксуючий лак (безбарвний лак, яким покривають ніготь після забарвлення кольоровим лаком).

Для додання нігтям красивого блиску замість лаків застосовують також спеціальні порошки і пасти, за допомогою яких полірують поверхню нігтя, використовуючи замшеву щіточку.

Персикове і оливкове масла застосовують при манікюрі рук з дуже сухою шкірою і при тріщинах нігтьового валу. В цьому випадку замість мильного гарячого розчину пальці занурюють на 10--15 мін в підігріте масло.

Дезинфікуючі засоби і розчини застосовуються у випадках травмування надкожиці або порізів шкіри. Місце травми промивають пероксидом водню, мастять настоянкою йоду або знебарвленою рідиною Кастеллані. Кровотечу зупиняють розчином квасцов або полуторахлористого заліза 40

Дезинфікуючі розчини застосовують і при видаленні задирок. За наявності глибоких задирок або тріщин нігтьового валу після закінчення манікюру на ці місця накладають пов'язку з синтомициновою емульсією.

При масажі рук застосовується також тальк - білий або сіруватий порошок без запаху і блиску, жирний і слизький на дотик.

Опис технологічного процесу виконання роботи

Технологічно процедуру манікюру будь-якого виду проводять за наступними етапами:

1. Очищення кистей клієнта і майстра за допомогою піномийних засобів;

2. Профілактична обробка робочої поверхні стола і подушечки для манікюру, рук клієнта і майстра спеціальними антибактеріальними засобами, дозволеними до використання відповідними органами санітарно-гігієнічної служби;

3. Ретельний огляд рук клієнта. Під час огляду звертають увагу на стан нігтьових пластин і шкіри, особливо між пальцями. При підозрі на грибкове захворювання клієнту слід рекомендувати звернутися до лікаря-дерматолога. Далі майстер повинен вимити та обробити руки протигрибковим засобом;

4. Видалення раніше накладеного лаку спеціальними засобами для його зняття;

5. Надання нігтям довжини та форми за бажанням клієнта. Роботу починають з мізинця лівої руки оскільки права рука потребує більше часу для зм'якшення та обробки. Нігті вкорочують за допомогою спеціальних щипчиків або довгими легкими рухами пилочки вздовж краю нігтя. Слід використовувати плоску пилочку завдовжки 18 см. Гострий ніготь спилюють, розташовуючи пилочку під прямим кутом до нігтя (рис.).

Щодо нігтьової пластини пилка повинна бути розташована під кутом 135°. При цьому утворюється прозорий нігтьовий край, що покращує вид нігтя. Підпилюють ніготь у напрямі від кутів до середини. Зовнішні кути 45° не рекомендується глибоко спилювати, бо це може зумовити вростання нігтя у м'яку тканину пальця або посилене ороговіння шкіри; крім того, при цьому можна травмувати тканину (рис.).

Переважно розрізняють чотири (у деяких школах -- п'ять) форми нігтів (рис.): квадратну, круглу, овальну (мигдалеподібну), гостроконечну та декілька перехідних між ними форм (стилет, квадратну із закругленими кінчиками тощо).

Рис. Форми нігтів: а -- кругла; 6 -- овальна; в -- гостроконечна

Форму нігтів підбирають із урахування індивідуальних факторів клієнта: стан рук, довжина пальців та ін. Як правило, нігтям надають форму, яка відповідає формі кутикули. Тільки жінки з дуже красивими і доглянутими руками можуть не боятися привертати до них увагу незвичайними формами нігтів і яскравим лаком.

Квадратний ніготь має абсолютно прямий вільний край без заокруглення. Його довжина залежить від бажання клієнта. Округлий ніготь повинен лише трохи виступати за кінчик пальця, а його край заокруглюють. Овальна форма нігтя вважається ідеальною. Такий ніготь можна покрити лаком, залишивши не зафарбованим вільний край або ділянку біля основи нігтьової пластинки у формі півмісяця. Загострені нігті добре виглядають на тонкій ніжній руні.

Для надання елегантної форми занадто широким нігтям, їх спочатку відрощують трохи довше ніж звичайно, а потім пилочкою формують подовжену овальну форму. Довгим, вузьким нігтям надають овальної форми, І хоча форму нігтів також диктує мода, слід поєднувати її з формою пальців;

6. Ванночка для нігтів. Клієнт опускає руки у мильну воду (32-37°С) на 5-Ю хв. При цьому пом'якшується шкіра, що поліпшує умови для виконання манікюру;

7. Обробка кутикули спеціальним засобом -- кератолітиком. Його використовують для розм'якшення, відторгнення від нігтьової пластинки та подальшого видалення ороговілих клітин. Засіб наносять безпосередньо на кутикулу, а також на вільну частин}' нігтя. Час його дії вказано в інструкції; залишки видаляють серветкою;

8. Обробка кутикули. Для цього використовують кюретки або спеціальні одноразові дерев'яні палички. Кутикулу відсовують до основи нігтьової пластинки так, щоб вона зайняла максимально вертикальне положення. Але треба бути дуже обережним, щоб не глибоко її відсунути і не травмувати нігтьове ложе надмірним тиском на основу нігтя. Виконуючи цю процедуру, кюретку слід тримати паралельно нігтьовій пластинці. При травмуванні шкіри ранку обробляють 3%-ним розчином перекису водню.

Техніка обрізування кутикули спеціальними щипцями поступово відходить, оскільки за сучасними технологіями кутикулу лише відсовують та обробляють кератолітиком. Майстер повинен пояснити клієнту, що така обробка кутикули гігієнічна, запобігає мікробному зараженню, а з часом кутикула не буде розростатися. Потім її обробляють спеціальними засобами для запобігання надмірному висушуванню та утворенню задирок;

9. Полірування нігтів. Для надання нігтям блиску і кольору або перед нанесенням лаку -- їх полірують ручним способом, спеціальним полірувальником або за допомогою шліфувального диска.

Полірувальник має декілька боків з різною зернистістю. Нігтьові пластинки з рівною поверхнею обробляють швидко, але нігті з хвилястою поверхнею або вертикальними борознами шліфують довше спочатку крупною, а потім гладенькою поверхнею полірувальника. Маніпуляцію проводять дуже обережно, щоб не перепиляти нігтьову пластинку та не травмувати нігтьове ложе.

Ще в давні часи нігті полірували вручну для надання їм блиску. Для ручного полірування використовують крейду та полірувальну подушечку, обтягнуту замшею (фланеллю); крейду можна замінити лимонним соком. Відомі косметичні фірми виготовляють спеціальні суміші для полірування. Таку суміш можна приготувати за наступними рецептами:

тальк, крохмаль, борна кислота (15,0), кармін (4-5 крапель); окис цинку (10.0), карболова магнезія (8,0), кармін (5 крапель), бергамотова олія (2 краплі);

-- лимонна кислота (3,0), гліцерин (2,0), вода (28,0);

-- чищений гіркий мигдаль (15,0), спирт 96° (80,0), трояндова вода, бергамотова олія (0,1).

Процедура ручного полірування дуже проста: нігті занурюють у воду та насухо витирають (так їх знежирюють). Крейду (або інший засіб) насипають на шматочок замші або фланелі і натирають нігті зліва направо до блиску. Після такої процедури нігті можна не покривати лаком, вони чудово зберігають блиск тривалий час (до тижня). Проте кожного ранку після вмивання їх знову протирають замшею. Нігті не слід часто полірувати крейдою, тому що вони стоншуються.

Полірування за допомогою шліфувального диска робить ніготь прозорим блискучим, покращує циркуляцію крові. При поліруванні використовують полірувальний крем або пудру. Невелику кількість крему послідовно наносять на кожний ніготь, полірувальний порошок (пудру) напилюють на полірувальний диск. Нігті полірують в одному напрямі, погладжуючи їх диском від основи до вільного краю. Після кожного прогладжування диск піднімають і переносять до основи нігтя. Після закінчення процедури залишки крему або пудри знімають ватним тампончиком, змоченим спиртом;

10. Нанесення маски для пілінгу шкіри рук. Далі кожний палець легко масажують, а маску змивають теплою водою;

11. Масаж кистей рук входить до процедури манікюру перед фарбуванням нігтів або виконується як окрема процедура після очищення шкіри. Ефект масажу рук зумовлений особливостями анатомічної будови кистей. На руках знаходиться багато активних точок, які рефлекторно пов'язані із різними органами та системами організму. Під час масажу відбувається сприятливий вплив на них і на весь організм. Крім того, масаж ліс розслаблююче, сприяє посиленню кровотоку, відтоку лімфи, стимулює регенеративні процеси у шкірі й нігтях.

12. Покриття нігтів лаком починають з нанесення безбарвної основи, на яку наносять фарбувальний лак. Колір лака пропонують вибрати клієнтці. При цьому майстер може делікатно дати пораду, який колір більше підходить до форми нігтів, кольору шкіри, губній помаді, а також найбільш прийнятний в тому або іншому випадку.

Потрібно також враховувати вік клієнтки і, звичайно, напрям сучасної моди.

Майстру слід пам'ятати, що яскравий колір лака незручний на роботі жінці будь-якої професії, в цьому випадку рекомендується лак рожевих відтінків. Яскраві тони лака не повинні застосовуватися немолодими жінками, це підкреслюватиме їх вік. Відомо, що по шкірі рук легше визначити вік, ніж по шкірі обличчя.

Для урочистих випадків (свята, прийоми, театр) вибирають колір лака, відмінний від кольору губної помади і одягу і, можливо, навіть далеко не природних відтінків (срібний, золотий, темно-фіолетовий і навіть чорний).

Нігті покривають лаком за допомогою пензлика, як правило, двічі. Можна покривати всю їх поверхню або наносити вузьку смужку по центральній частині нігтя, закриваючи або не закриваючи луночку.

Лаку слід дати підсохнути протягом декількох хвилин. Багато майстрів роблять помилку, пропонуючи сушити нігті біля настільної лампи -- лак швидше висихає в прохолодному місці.