Авторський знак -- це умовне позначення прізвища автора чи першого слова назви документа. Вони полегшують розстановку документів в алфавітній послідовності. Авторський знак структурно складається з початкової літери прізвища автора або назви документа і цифри, що визначається за спеціальними авторськими таблицями [16].

Нині для визначення авторських знаків застосовують авторські таблиці, складені відомим бібліотекознавцем Л.Б. Хавкіною (двозначні і тризначні). Масові бібліотеки користуються двозначними авторськими таблицями. В Україні вийшло кілька видань «Авторських таблиць», складених з урахуванням того, що в бібліотеках документи українською і російською мовами об'єднуються в одному спільному алфавіті на полицях і розставляються разом.

Авторські знаки визначають за останнім виданням двозначних таблиць Л.Б. Хавкіної, які структурно складаються з двох частин: власне авторських таблиць та правил користування ними. Авторські таблиці -- це алфавітний перелік найбільш поширених початкових літеросполучень прізвищ і назв, пронумерованих арабськими цифрами від 11 до 99. Авторські знаки розміщені вертикальними колонками в точній алфавітній послідовності. Оскільки цифровий стовпець для кожної букви єдиний, то задля економії місця він розміщений між двома складовими стовпцями на суміжні літери і відноситься до складів, які стоять зліва і справа:

В 11 Г

Ва 12 Га

Ваз 13 Газ 13

Для того, щоб встановити за допомогою авторських таблиць авторський знак на певне прізвище, треба розшукати найближчий до цього прізвища склад. Наприклад, для прізвища Карамзін таким складом буде «Кар». Напроти нього стоїть цифра 21. Отже, авторський знак для прізвища Карамзін буде К21. Для прізвища Карпенко-Карий вибирають найближчий склад -- «Карп», якому відповідає цифра 26: Отже, авторський знак для прізвища Карпенко-Карий буде К26. Авторський знак для прізвищ Короленко, Кропивницький буде відповідно К68 і К83. Таким чином, книги авторів, прізвища яких починаються на букву «К», буде легко розставити на полиці в точній алфавітній послідовності, користуючись авторськими знаками. Наприклад:

Карамзін -- К21

Карпенко-Карий -- К26

Короленко -- К68

Кропивницький -- К83

В авторських знаках між буквою і цифрою ні крапки, ні риски не ставлять. Риску ставлять лише після букв, що схожі з цифрами: «З», «І», «О», «Ч», наприклад, 3-31; 1-17; О-20; 4-28.

Може статися так, що в таблицях не буде потрібного складу, який збігався б з початком прізвища чи назви. Тоді авторський знак дається за найближчим передуючим складом. Наприклад, треба знайти авторський знак на прізвище Кібрік. У таблиці нема складу «Кіб», а є близькі до нього склади «Кі» і «Кіл». Прізвищу Кібрік присвоюють авторський знак К38 (за складом «Кі»), в протилежному випадку порушується алфавітний порядок. Якщо автор має подвійне прізвище, авторський знак дається за першою частиною прізвища. Наприклад: М.Є. Салтиков-Щедрін -- С16. Якщо автор відомий за його дійсним прізвищем і за псевдонімом, для всіх книг цього автора встановлюють єдиний авторський знак у залежності від того, за яким ім'ям його більше знають. Наприклад, книги письменника Г. Квітки-Основ'яненка виходили і за псевдонімом Основ'яненка, і за дійсним прізвищем -- Квітка, але найбільше за подвійним прізвищем: Квітка-Основ'яненко. Тому авторський знак дається саме за цим подвійним прізвищем, незалежно від того, яке зазначається у книзі -- К32.

Якщо в одному і тому ж відділі збираються книги авторів з однаковими прізвищами, то до авторського знака кожної з цих Книг додається перша (заголовна) буква імені автора. Наприклад: В.Г. Афанасьев -- А94 В; П.М. Афанасьев -- А94 П.

Якщо на полицях збираються різні твори одного автора однієї галузі знань, до авторського знака додають першу літеру назви кожної книги, але не велику, а малу. Це дає змогу розставити твоїй певного автора в чіткому алфавітному порядку.

Прізвища іноземних авторів інколи подаються на документах s різних транскрипціях (Гашек Я -- Хашек Я). Щоб зібрати їхні твори в одному місці, встановлюють за довідниками найбільш правильну або найбільш поширену транскрипцію прізвища і усім його книгам присвоюють єдиний авторський знак, незалежно від форми написання прізвища в книзі. У книгах, перекладених з іноземних мов, ім'я автора наводять повністю, що утруднює визначення авторського знака. Як правило, прізвище в цьому випадку стоїть останнім. У китайських, корейських, в'єтнамських авторів прізвище ставиться перед ім'ям, тому авторський знак підбирають за першим словом.

Якщо документ має двох або трьох авторів, авторський знак визначається за прізвищем першого з них. На документи чотирьох і більше авторів опис складають під назвою, тому авторський знак присвоюється за першим словом назви.

Якщо документ не має автора, авторський знак підбирають за першим словом назви [2].

Такі основні процеси технічної обробки документів.

Висновки

Формування документного фонду бібліотеки розглядається як цикл, що складається з восьми процесів. Курсова робота розглядає четвертий процес цього циклу - обробку нових надходжень.

Обробка документів у бібліотеці здійснюється згідно інструкції „Шлях документу в процесі обробки”, яка розробляється у кожній бібліотечній установі.

Розрізняють наукову та технічну обробку документів.

Технічна обробка включає такі операції: штемпелювання, визначення авторського знака, проставляння інвентарного номера, шифру, написання або роздрук на принтері книжкового формуляра, наклеювання кишеньки, аркушів терміну повернення документа, оправлення документів.

Наукова обробка включає такі види: складання бібліографічних описів документів, індексування, анотування, реферування, хоча остаточно проблему видів цієї обробки досі не розв'язано.

Широко використовується бібліотеками автоматизація обліку документів та їх обробки, що стало можливим завдяки використанню комп'ютерної техніки у бібліотечних процесах.

Список використаної літератури

1. Булах Т. Вплив інформатизації на бібліотеки та бібліотечні процеси // Вісн. Книжк. палати. - 2001. - №9. - С. 29-31.

2. Василенко М.П., Кушнаренко Н.М., Мільман В.А. Бібліотечні фонди: Навч. посіб. - Х., 1993. - 152 с.

3. Вилегжаніна Т. Роздуми про сучасний стан та майбутнє класифікаційних систем в Україні // Вісн. Книжк. Палати. - 1996. - №4. - С.8-9.

4. Воронько К.Л. Организация библиотечных фондов и каталогов: Учебн. - М.: Книга, 1981. - 327 с.

5. Григорьев Ю.В. Теоретические основы формирования библиотечных фондов.- М., 1973. - 88 с.

6. Жданова Т.А. Проблематика научных исследований в области формирования фондов библиотек: некоторые аспекты // Науч. и техн. б-ки. - 1999. - №6. - С. 3-14.

7. Корнієнко В. Проблемні питання систематизації наукових знань: огляд// Вісн. Книжк. Палати. - 2003. - №5. - С.11-14.

8. Коломейчук Е.М. Факторный анализ формирования документного фонда центральной библиотеки региона // Науч. и техн. б-ки. - 1998. - №5. - С. 20-31.

9. Корнієнко А.П. Національний бібліотечний фонд: його структура, якісний склад, проблеми збереження та використання // Фонди наукової бібліотеки: стан та перспективи розвитку: Мат. Респ. Міжвід. Наук. Конф., Харків, листоп. 1992 р. - Х., 1993. - С. 9-17.

10. Кушнаренко Н.Н., Удалова В.К. Наукова обробка документів: Підруч. - К.: Вікар, 2003. -328 с.

11. Організація діяльності бібліотек: Навч. посіб. / В.О. Ільганаєва, М.С. Слободяник. - Х.: ХДАК, 1998. - 84 с.

12. Пилко И.С. Формирование библиотечного фонда: о терминологии и технологи // Науч. и техн. б-ки. - 1997. - №10. - С. 16-25.

13. Польовик С. Формування документного фонду як процес управління // Наук. Праці НБУВ. Вип. 11. - К., 2003. - С. 126.

14. Столяров Ю.Н. Библиотечный фонд: Учебник. - М.: Кн. Палата, 1991. - 271 с.

15. Удалова В. До публікації україномовних таблиць УДК // Вісн. Кн. Палати. - 1999. - С.13-14.

16. Чекалін П.І. Питання організації єдиного алфавітного каталогу книг українською та російською мовами в бібліотеках України // Бібліотекознавство і бібліогр. - 1971. - Вип.11. - С. 31-37.

17. Шилов В.В. и др. Проблемы формирования фондов на современном этапе // Библиотековедение. - 1996. - №3. - С. 65-78.