Типи та структурно-прагматичні особливості англомовних документів Ради Європи

Типи та структурно-прагматичні особливості англомовних документів Ради Європи

О.О.Періна

В нерозривному зв'язку з точністю знаходиться стереотипність, яка передбачає штамповий характер документів, їх шаблонність, необхідні для оформлення документу та створення його текстової архітектоніки. Особливо це стосується резолюцій, конвенцій та статутів, для яких важливу роль відіграє композиційний малюнок, закріплений за даним типом документів. Значення текстового шаблону полягає в тому, що він допомагає донести до читача конкретну інформацію, налаштувати на сприйняття саме цього документу, а не іншого [4; 13].

Наша мета полягає в дослідженні структурних та лексико-семантичних властивостей мови текстів документів Ради Європи, тобто формальних параметрів композиційної побудови текстів цих документів, семантики вживаної в них юридичної, адміністративної та політичної лексики, особливо там, де це стосується нових слів (“неологізмів”) та лексики, яку можна віднести до так званого “євро-англійського” лексичного шару. Мета передбачає і вирішення більш “глобального” завдання - встановити комунікативно-прагматичні параметри текстів документів Ради Європи, тобто з'ясувати як впливає їхня композиційна побудова, вживані в них лексичні одиниці та граматичні моделі на належне (тобто на таке, на яке розраховували автори документу) сприйняття та тлумачення цього документу адресатом/адресатами, від чого й залежить “перлокутивний ефект” (тобто ефективне виконання чи усталене втілення вимог або положень документу певною країною). Структурно-семантичні та прагматичні властивості міжнародних угод розглядалися С.Є.Максимовим [7] виключно на матеріалі двосторонніх або багатосторонніх англомовних договорів, угод, пактів, конвенцій тощо, тексти яких мають явний “перформативний”, зобов'язуючий характер, а сторони таких міжнародно-правових актів мають керуватися виключно базовим принципом міжнародного права pacta sunt servanda (“угоди мають виконуватися ”). Стильові, лексичні та граматичні особливості англомовних текстів міжнародних організацій (здебільшого документів ООН) вивчалися В.В.Калюжною [4], проте це дослідження комунікативно-прагматичного аспекту згаданих текстів взагалі не торкалось.

У випадку з документами Ради Європи ми маємо суттєво нове явище, коли соціально-правовий устрій нової об'єднаної Європи будується на дещо інших засадах - не шляхом політичного диктату і навіть не підписанням здебільшого двосторонніх угод, а шляхом створення толерантної європейської родини, де “головні гравці ” скоріше радять або рекомендують іншим державам: якщо хочете жити разом з нами і так як ми - приймайте наші “правила гри ”, приєднуйтеся до наших конвенцій та хартій, виконуйте наші резолюції і рекомендації, а ми будемо стежити за вами, вказувати вам на ваші прорахунки і допомагати вам. Тому і мова юридичних документів нової Європи ХХІ століття, а в основі цієї мови лежить “прилаштована до Європи англійська мова (який би опір не чинили цьому об'єктивному процесу інші європейські держави), значно відрізняється від мови тих самих міжнародних організацій 70-х або 80-х років минулого століття. Так, наприклад, в Раді Європи всіляко уникають писати и казати “fulfilment of obligations before the Council of Europe” або “protection of human rights”, а надають перевагу більш “гнучким” з “позитивною аурою” варіантам - “honouring of obligations and commitments of a member-state” та “respect for human rights and fundamental freedoms”.

Проте, перш ніж перейти до аналізу суто мовного матеріалу текстів документів Ради Європи, слід запропонувати їхню робочу класифікацію і визначити їхній міжнародно-юридичний або нормотворчий статус, або ще вірніше - їхню роль в процесі міжнародно-правового регулювання [6].

Беручи до уваги, що до завдань прагмалінгвістики, в руслі якої здійснюється даний аналіз юридичного дискурсу, крім аналізу власне прагматичного параметру, входить також виявлення особливостей його взаємозв'язку з іншими, не менш важливими параметрами - структурним і семантичним [10;13], усі тексти документів Ради Європи за їхньою структурою, лексико-семантичними характеристиками та прагматикою можна розділити на такі групи:

1 Тексти документів зобов'язуючого (англ. - binding) типу, які по своїй природі є міжнародними договорами і виконання положень яких є обов'язковим для країн, які до них приєдналися (підписали, а потім ратифікували документи у своїх парламентах). Такими зобов'язуючими документами є тексти всіх конвенцій (conventions), хартій (charters) і угод (agreements) Ради Європи, які є інструментами міжнародно-правового регулювання згідно з положеннями Віденської конвенції про право договорів (1961).

Виходячи з структурно-прагматичних показників першої групи юридичних документів РЄ, можна припустити, що даний тип документів має аналогічні риси з документами регламентуючого жанру інших МО (зокрема ООН) і є “найсильнішим ” типом серед усіх інших груп [4; 56-64]. Тут спостерігається відносна усталеність усіх мовних характеристик і показників. Основні риси даної групи - імперативність, чіткість, логічність, стереотипність, канонічність - особливо відбиваються на синтаксичному рівні. Документи даного типу мають специфічну архітектоніку. Взагалі текст міжнародної угоди є складним утворенням, має різнопланову комунікативну направленість і не складається з речень одного прагматичного типу [8; 127]. Так, текст Статуту та хартії РЄ починається з преамбули, яка розкриває та пояснює причини та необхідність ухвалення даного документу. Наприклад:

The Governments of the Kingdom of Belgium, the Kingdom of Denmark, the French Republic, the Irish Republic, the Italian Republic, the Grand Duchy of Luxembourg, the Kingdom of the Netherlands, the Kingdom of Norway, the Kingdom of Sweden and the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland,

Convinced that the pursuit of peace based upon justice and international cooperation is vital for the preservation of human society and civilization;

Reaffirming their devotion to the spiritual and moral values which are the common heritage of their peoples and the true source of individual freedom, political liberty and the rule of law, principles which form the basis of all genuine democracy;

Believing that, for the maintenance and further realisation of these ideals and in the interects of economic and social progress, there is a need of a closer unity between all like-minded countries of Europe;

Considering that, to respond to this need and to the expressed aspirations of their peoples in this regard, it is necessary forthwith to create an organization, which will bring European States into closer association,

Have in consequence decided to set up Council of Europe consisting of a committee of representatives of governments and of a consultative assembly, and have for this purpose adopted the following Statute [2].

Як видно з вищенаведеного прикладу, преамбула не тільки викладає мотиви укладання Статуту, а й називає договірні сторони. Окремі положення преамбули мають форму дієприслівникових зворотів підсумовуючого характеру, і кожен з них починається з нового рядку. Заключна частина “Have in consequence decided” сигналізує про кінець преамбули і має структурно-семантичне значення, оскільки зв'язує вище розташовані частини документу і випереджає основний текст Статуту. Основна частина текстів Статуту та конвенції розбивається на розділи (chapters), статті (articles), пункти (paragraphs); текст хартії складається з частин (parts) та пунктів (paragraphs). Заключна частина конвенції - протокол (protocol), хартії - додаток (appendix).

Всі абзаци-статті або абзаци-пункти в тексті Статуту є логічно завершеними й об'єднуються в семантичному відношенні відповідно до назви розділу (всього 10 розділів). В кожному розділі спостерігається спаяність, виражена лексико-граматичними засобами, що вказує на семантичну співвіднесеність абзаців-статей або пунктів. Лексичне зчеплення (скріпа за Калюжною) між реченнями та абзацами забезпечується за допомогою:

- вживання вказівного займенника: the aim - this aim (chapter I);

- лексичного повтору та парафразу (simple lexical repetition, simple lexicall paraphrase): the members of the CoE - every member of the CoE - any European state - a European country;

2 Тексти документів зобов'язуючого типу із назвами “резолюція” (resolution) та “рекомендація” (recommendation), випливають із обов'язків та зобов'язань країни-члена РЄ, оскільки підписавши Статут РЄ в момент вступу до цієї організації країна “домовилась” виконувати положення цього Статуту, дотримувати стандартів та принципів РЄ. Мова таких документів значно “м'якша (за формою) порівняно із документами першої групи. В таких текстах практично не вживається традиційне для договорів “the Parties shall…”, “The Parties undertake to” або “The Parties will “, а скоріше моделі, які мають констатуючий та рекомендуючий тип“The Assembly is of the opinion that” “the Assembly may decide to”. Проте ясно, що якщо держава-член не виконає вимог рекомендації або резолюції, то її можуть просто виключити з Ради Європи, оскільки така держава практично порушила свою угоду з цією організацією. Прикладом такого тексту може бути проект останньої Резолюції ПАРЄ стосовно України, який був практично без змін затверджений у Страсбурзі 29 січня 2004 року.