Технологія пошиву плаття

34

План

Вступ

1. Розробка моделі виробу

1.1 Дослідження напрямку сучасної моди

1.2 Обґрунтування вибору моделі виробу

2. Конструкторський розділ

2.1 Опис зовнішнього виду моделі одягу

2.2 Попередній розрахунок конструкції виробу

2.3 Побудування креслення конструкції виробу та його опис

2.4 Моделювання основи конструкції виробу

2.5 Розкладка лекал на умовній тканині і визначення розходу матеріалів

3. Вибір та характеристика матеріалів

4. Вибір та характеристика обладнання що застосовується

5. Технологічний розділ

5.1 Специфікація деталей крою

5.2 Дублювання деталей крою виробу

5.3 Технологічна послідовність виготовлення виробу

5.4 Характеристика конструкції вузлів і з'єднання виробу

6. Охорона праці

6.1 Правові основи охорони праці

6.2 Техніка безпеки при виконанні робіт за даною професією

6.3 Пожежна та електробезпека

6.4 Вимоги гігієни праці та виробничої санітарії

6.5 Основні правила надання першої допомоги

Висновки

Література

Вступ

Починаючи з далекого минулого, одяг незмінно супроводжує людину. По формі та покрою одягу використаних матеріалів можна зробити висновок про образ життя людини, про кліматичні умови, в яких вона живе, про культурний рівень та рівень матеріального забезпечення. Особливим завданням легкої промисловості на даний момент є випуск якісних виробів, які відповідатимуть модним тенденціям. Для успішного вирішення цього завдання потрібно постійно вдосконалювати процес проектування одягу на етапі конструювання, так як саме на цьому етапі закладаються всі якісні і кількісні характеристики майбутнього виробу. Проектування в сучасному розумінні - це сукупність робіт над створенням зразку нового виробу, техніко - економічні розрахунки і обгрунтування, створення ескізів моделей, виготовлення та випробування дослідних зразків. Для вдосконалення роботи промисловості та торгівлі по розширенню асортименту та підвищення рівня якості систем моделей жіночого легкого одягу потрібне поглиблене знання про формування потреб та вимог до одягу, методів управління асортиментом і рівнем якості одягу в сфері виготовлення та обертання.

При всій різноманітності форм сучасного одягу, можна вибрати чотири силуети, які на протязі останніх десятиріч постійно в моді: прямий, напів - прилягаючий, приталений, трапецевидний. Кожен має декілька варіантів, більш об'ємних або більш спокійних, класичних. Умовно - ідеальна фігура сучасної моди з'єднює в собі риси жіночності і спортивності: прямі розвернуті плечі, м'яко округлені груди, гнучка талія, овальна лінія бедер, граціозна хода. До тридцятих років нашого століття в моді завжди був лиш один силует. При такій моді в один і той же силует повинна була втиснути себе жінка любої форми. Різноманітність одягу вирішувалась тільки тканинами і оформленням.

Сучасна мода, благополучна різноманітністю форм. Вона дає широку можливість для вибору, а також сучасна мода надає нам широкий асортимент швейних виробів і покращення їх якості, здійснюється завдяки використанню нових - сучасних матеріалів, покращення зовнішнього оформлення одягу у відповідності до тенденцій моди, вдосконалення конструкцій виробів, технологій їх виготовлення і впровадження комплексної системи керування якістю продукції.

1.Розробка моделі виробу

1.1 Дослідження напрямку сучасної моди

Перехід до відкритості, скасування багатьох колишніх ідеологічних обмежень і заборон призвели до інтенсивної плюралізації духовного життя українського суспільства, зумовили розмаїття стилів життєвлаштування. Швидкі й неоднозначні зміни останнього часу зумовили проникнення і розвиток в Україні різних течій та субкультур із Заходу та Сходу, відродження багатоманітності духовних надбань різних епох та регіонів1 .

Українське суспільство, як і будь-яке інше, не існує ізольовано, у замкненому просторі, воно зазнає впливу та взаємопроникнення різних культурних традицій. Відбувається процес трансформації суспільних відносин під впливом інтеграційних процесів, взаємодії різних культур, змінюється система пріоритетів і цілей. Це, зокрема, проявляється у змінах мети, засобів її досягнення, ціннісних орієнтацій і поведінкової моралі особистості .

У цьому сенсі на особливу увагу заслуговують процеси, які відбуваються у молодіжному середовищі. Адже саме молоді люди є тим матеріалом, що найбільше піддається зовнішнім впливам. Вони, як правило, не обтяжені суперечливим досвідом минулого з притаманними йому ціннісними і поведінковими установками. Молодь, яка визначає майбутнє будь-якого суспільства, вже сьогодні істотно впливає на його змістовні характеристики.

На порозі соціальної зрілості молоді люди перебувають у стані особливо активного пошуку та відбору цілей, життєвих перспектив, а також шляхів і засобів їх досягнення. Період соціалізації молодої людини, що є процесом її включення у все різноманіття суспільного життя, супроводжується досягненням соціальної зрілості, початком самостійної виробничої діяльності, набуттям професії, одним із наслідків цього процесу є досягнення рівноправного становища в суспільстві. Ці та інші зміни в соціальному статусі молодої людини супроводжуються становленням характеру, світогляду, ідейних позицій, системи поглядів та переконань3 .

Під впливом таких змін уточнюється значення цілей у системі життєдіяльності особистості, відбувається корекція ціннісних орієнтацій4 .

За сучасних умов у здійсненні життєвого вибору зростає роль позасімейного спілкування, посилюється вплив засобів масової інформації на формування системи знань, ціннісних пріоритетів, моральних норм та умов їх дотримання. Інститут сім'ї сьогодні вже не може забезпечувати зростаючі потреби сучасної людини в розширенні кола інформаційних контактів. Зростання рівня освіти, розширення кола безпосереднього спілкування, доступ до ширшого спектру соціокультурних цінностей зумовлюють появу якісно нових потреб, ціннісних орієнтацій і цілей, які тісно пов'язані з загальними соціальними умовами.

Аспекти і межі конкретного бачення проблем молоді розширюються, якщо сприймати її не просто як вікову групу, а як специфічне соціально-демографічне утворення, що характеризується, з одного боку, властивими їй психолого-фізіологічними особливостями, підготовкою і включенням у громадське життя, у соціальні механізми, а з іншого боку - особливою субкультурою, внутрішньою диференціацією, що співвідноситься із соціальною ситуацією, в якій живе і працює молода людина.

Система норм і цінностей, які відрізняють певну соціальну групу від інших спільнот, називається субкультурою. Вона формується під впливом таких факторів, як вік, етнічне походження, релігія, місце проживання тощо. Прийнято вважати, що цінності субкультури не зумовлюють заперечення національної культури, яка прийнята більшістю, вони лише унаочнюють деякі відхилення від неї. Виступаючи частиною цілісної культури, субкультура містить яскраво виражені відмінні риси, які відіграють особливу роль в об'єднанні конкретної категорії людей. Субкультура - результат постійної взаємодії людей, яка відбувається в особливих умовах. При цьому цілісна культура, як правило, не зводиться до простої суми субкультур. Свій внесок у культуру роблять різні спільноти та окремі особистості, які не є носіями субкультури. Водночас більшість, як правило, ставиться до феномена субкультури несхвально або з недовірою.

1.2 Обгрунтування вибору моделі виробу

На основі дослідження напрямків моди, лінії чисті, форми чіткі і добре обкреслені; кнопки і кріпильні деталі відсутні або приховані, - проте це не пряме повторення мінімалізму кінця 20_х. Крій в той же час став екстравагантнішим: одяг вже не туго обтягує тіло, а струмує по ньому складками. У моді багатошаровість. Пальто-накидка без рукавів, куртка без коміра поверх довгого джемпера і спідниці (або брюк) - все це створює цікавий ефект. [6. с.67].

Чіткі лінії пом'якшують яскраві забарвлення. Якщо в дев'яностих мінімалізм був важким і стриманим, то зараз строгий крій розбавляє екстравагантне взуття (чоботи на шнуруванні або липучках, унти, боті льони з широкою халявою, балетки в східному стилі т.д.), а також сережки - чокери у стилі бароко. Просту сорочку-поло можна надіти з широкими брюками і величезними серьгамі - «люстрами». Для розробки моделей колекції, що проектується використаємо Натуральні бавовняні тканини - це тканини м'які, прохладні, добре всмоктують піт; вони застосовуються як тканини білизняні, сорочкові, сорочкові, платтяні. Тканини даного типа еластичні, відрізняються рівністю і однаковою товщиною. Негативна характерна особливість тканин з бавовни - вони володіють значними м'ятими і усадкою при пранні. Натуральні льняні тканини блискучі, гладкі, не дратують шкіру, оскільки до дії розбавлених кислот стійкіші, ніж бавовна. Вироби з льону володіють кращими в порівнянні з бавовною гігієнічними властивостями, бо гігроскопічність льону краща, нагрівання льняне полотно переносить легше, воно більш теплопровідне. Тому з льняних тканин рекомендують шити літній одяг. Лен володіє високою світлостійкістю, від сонячних променів тканину не втрачає колір. Льняне полотно використовують на скатерті і рушники. [8].

Недолік льону - мала розтяжність і низька пружність волокна, тканини сильно мнуть, одяг з льняних тканин деформується.

Кольорова гамма всі відтінки сірого використовуються і півтони сірого, вугільні тони, які відтіняє чорний в монохромній варіації. Поступові колірні переходи говорять про те, що кожен тон і відтінок кольору - від насиченого вугільного до сталевого блакитного кольору, від металевого до холодного сіро-білого відтінку. Кольрова гамма чорно-білого кіно. Мінімалістські непомітні тони сталевої сірої палітри - основа колірної гамми для повсякденного плаття, як прояв прєкрасного смаку.

2. Конструкторський розділ

2.1 Опис зовнішнього виду моделі одягу

Тканини і аксесуари в залежності від вигляду і форми володіють своїм характером не кожен вид тканин, не кожен узор і не всі прикраси однаково підходять до плаття. Тому потрібно підтримувати в усьому гармонію і стриманість.

Даною моделлю є плаття жіноче приталеного силуету, з відрізним ліфом та оздобленням з атласного банту на талії. Плаття виконане з стального атласу поверх атласу оздоблюючим елементом надане мереживо з вишивкою бісером.. Спинка з середнім швом і рельєфами. На середніх атласних шлейках. Довжина виробу 95 см.

2.2 Попередній розрахунок конструкції виробу

1. Ріст - Р - відстань від тіла до підлоги, визначається в сантиметрах.

2. Півокружність шиї - Ш - стрічка проходить навколо шиї зустрічається у поглиблені яремної впадини.

3. С гр І (перша пів окружність грудей) - стрічка проходить навколо тулуба через виступаючі точки лопаток, під пахвами, через точки задніх і передніх кутів, під пахових впадин над грудьми. Замикається стрічка з правої сторони.

4. С гр. ІІ (друга пів окружність грудей) - стрічка проходить навколо тулуба через виступаючі точки лопаток під пахвами, через точки задніх і передніх кутів, під пахових впадин по центру грудей.

5. С гр. ІІІ (третя пів окружність грудей) - стрічка проходить по нижніх краях лопаток під пахвами і по центру грудей, цифрове значення ділять на 2 і дана мірка являється розміром, розмір тільки парне число.

6. С та (пів окружність талії) - стрічка проходить по найбільш вузькому місці на рівні лінії талії.

7. Сб (пів окружність бедер) - стрічка враховує найбільш виступаючі точки ягодиць і виступаючу точку живота.

8. Ш гр І (ширина грудей) - стрічка проходить горизонтально над грудьми, між передніми кутами під пахових впадин, значення ділиться на 2.

9. Ш гр ІІ (ширина грудей ІІ) - стрічка проходить по горизонталі, між передніми кутами під пахових впадин по центру грудей. Цифрове значення ділимо на 2.

Розрахунок ширини базисної сітки

АА1 = Сг+9 = 42,5+9 = 51,5

Довжина базисної сотки АН = Дв = 100

Положення лінії грудей

АГ = Сг+9 = 14+9 = 23

Положення лінії талії

АТ = Дст +2 = 40+2 = 42

Положення лінії бедер ТБ = 18,9

Визначення ширини спинки

АА2 = Шс+2,5 = 18+2,5 = 20,5

Визначення ширини пілочки

АА3 = Шг+(СгІІ-СгІ)+Ппіл. = 14(44,5 - 42,5)+5 =21

Визначення ширини пройми

А2А3=А1А-(АА2+А1А3)=51,2 (20,5+21)=9,7

Положення бокового зрізу

Г2Г3 = А2А3

Г2Г4 = Г2Г3 = 4,8

Побудова спинки

Визначення ширини ростка

АР = См+Пш.р. = ·Ар+Пв.р. = ·7,1-0,2 = 4,8.

Визначення положення лінії та центра лопаток

АУ = 0,4·Дст = 0,4·40 = 16

УУ1 = 0,4·Шс = 0,4·18 = 72

Розрахунок плечової виточки

Р1в = 4 см - місце розміщення виточки

вв2 = 1,52 - глубина виточки

вв1 = 7 см довжина виточки

Пройма

ПП1 = +А2Г2 (баз. сіт.)

Г2П2 = Г2Г1 = ПГ2Г4 = 2,5

Побудова полочки

Визначення балансу виробу

А1а = Дпт-Дст+Пбал. = Пбал. = 1,5 см = 41-40+1,5 = 2,5

Нагрудна виточка:

а) напрямок

Г1Г5 = Ц2+0,5 = 21+0,5 = 21,5

б) довжина А4Г6 = Вч = 25

в) глубина виточки

А4А5 = 2·(СгІІ-СгІ)+(12) = 2·(45,5-43,5)+1 = 6

г) управління сторін виточки

А4Г6 = Г6А5 = 27,4 см

Друга частина плечового зрізу

Г3П3 = Г2П1-1 = 17 см

А5П4 = Шп-4 = 14-4 = 10

Розрахунок виточок

Визначення суми виточок по лінії талії

УВ = То1Т1(абоПТ1)-(Ст+Пт) = 49,5-(38,5+3) = 49,5-41,5 = 8

Визначення величини однієї виточок

n - кількість виточок

Зазначення ширини борту по лінії борту

Б2Б3 = Б2Б4(Сб+Пр) =

Визначення ширини виробу по лінії низу

Н2Н3 = Н2Н4 = Б2Б3+1 = 3,3 см

Н3Н31 = Н4Н41 = Н1Н11 = 1 см.

2.3 Побудування креслення конструкції виробу та його опис

Тканину складають лицем до лиця. Дотримуючи нитку основи. Якщо на тканині є малюнок або ворсу повинен бути в одному напрямку. Якщо на тканині є дефекти, то з виворотної сторони позначають милом або крейдою.

Викройки розкладають так, щоб напрям стрілок на них збігався ниток на тканині.

Середина нижньої деталі викройки повинна збігатися зі згином, зрізом або ниткою основи тканини в розгорнутому вигляді. Між викрий великих деталей розміщують дрібні. Після цього потрібно обвести крейдою на контурних лініях, додати припуск. Після розкрою зметати виріб підготувати до першої примірки.

Ознайомившись з описом зовнішнього вигляду моделей, слід перевірити кількість деталей крою. Для цього прокладають, контрольні нитки, ручними прямими стібками, на середній деталі переду і спинки по всій довжині виробу. По спинці змотують виточки, рельєфи, бічні і плечові зрізи рукавів, а згодом низ.

Вечірнє плаття з коричневого шифону на атласній підкладці рожевого кольору. Верхня частина з жіночною драпіровкою. Сильно підкреслюючий фігуру крій. Ліф з підрізом на середині відстані від лінії грудей до лінії талії. Спідниця повне сонце. Зрізи пройми і горловини оброблені еластичною тасьмою. В бічному шві застібка на потайну блискавку. Всі зрізи верху і підкладки сточуються одночасно, лише спідниця шифону на відстані 10 см від низу сточується без підкладки.

На основі плаття прилеглого силуету відрізувати ліф по наміченій лінії рельєфу. На поличці закрити виточку від плеча. На поличці і спинці намітити місце розташування зрізів горловини і пройми по моделі. На нижніх частинах полички і спинки закрити талійні виточки. Це деталі атласної підкладки. Деталі шифону повинні бути по плечовому і нижньому зрізах, а також по бічних зрізах нижніх частин полички ширше в 1,5 рази.

Мірки		Припуски
Сш = 18,5 СгІ = 42,5 СгІІ = 44,5 СгІІІ = 45,5 Ст = 37 Сб = 48,5 Дст = 40 Впк = 40 Дпс = 41 Шс = 18	Шг = 14 Вг = 25 Дпт = 41 Цг = 21 Оп = 28 Оз = 16 Др = 63 Дв = 100	Припус загальний 9 Роз приділення Пзаг Псп = 25% Ппр = 60% Ппіл = 15% Пзап = 1 см Пш.р. = 1 см Пв.р. = 0,4 см Пт = 4 см Пб = 3 см Поп = 8 см Поз = 6 см

2.4 Моделювання основи конструкції виробу

Будь-яке моделювання одягу здійснюється на основі базового лекала. Базове лекало є розгорткою на площині поверхні фігури людини. Зшита по базовому лекалу ліфа блуза щільно облягає тіло без складок і заломів але при цьому не утрудняє рухів. Точність виготовлення базового лекала багато в чому визначає елегантність і посадку на

фігурі змодельованого на його основі виробу. Це лекало не залежить від моди, тому, власне, і називається базовим.одягненої в білизні або в тонку комбінацію. Спершу зафіксуйте на талії стрічку. Це допоможе точніше зняти мірки від або до талії. Звичайно, кожної з нас хочеться бачити своїм обхвати тонший, але, все ж таки, будьте чесні перед собою!

Перш ніж приступити до процедури зняття мірок, хотілося б відзначити, що в різних системах крою мірки знімаються трохи по-різному. Тут ми приводимо найпоширеніші варіанти вимірювання фігури. Отже:

1. Зростання (Р) - вертикальне вимірювання фігури від верхівки до п'ят. Самостійно зміряти зростання можна, поклавши на

голову книгу і зробивши зарубку на стіні. Готові викрійки, як правило, розраховано на зростання 168 (Європа), 164 або 170 см (Росія).

2. Обхват грудей (Ог) - частіше всього, вимірюється горизонтально по самих виступаючих точках грудей. В системі Мюллера ззаду сантиметрова стрічка підводиться і проходить через лопатки.

3. Обхват талії (Від) - вимірюється горизонтально по фіксуючій стрічці на талії з легким натягом (легенею!).

6. Відстань між центрами грудей (Цг) - вимірюється горизонтально між самими виступаючими точками грудей.

7. Глибина горловини переду (Ггп) - вимірюється від вершини плеча вертикально до лінійки, прикладеної до підстави шиї.

Цю величину можна також розрахувати з мірки обхвату шиї.

8. Довжина переду до талії (Дтп) - вимірюється від вищої точки плеча через саму виступаючу точку грудей до нижнього краю стрічки на талії. Це вимірювання в поєднанні з наступним дуже важливо для правильного балансу виробу.

Рис.4 Зняття мірок

Рис. 5 Зняття мірок

9. Довжина спини до талії (Дтс) - вимірюється від вершини плеча через саму виступаючу точку лопатки до нижнього краю стрічки на лінії талії. В деяких методиках довжину спини виміряють по хребту - від 7-го шийного хребця до нижнього краю стрічки, зав'язаної на талії.

10. Ширина плеча (Шп) - вимірюється від підстави шиї до точки зчленування плеча з рукою. Звичайно, це вимірювання суміщають з вимірюванням довжини руки: 10+15 (мал. 1).

11. Ширина грудей (Шг) - вимірюється горизонтально над грудьми на рівні пахвових впаден від однієї руки до іншої.

12. Ширина спини (Шс) - вимірюється горизонтально по самих виступаючих точках лопаток між задніми кутами пахвових впадин від однієї руки до іншої.

13. Висота стегон (Вб) - вимірюється від лінії талії до лінії, що проходить через самі виступаючі точки сідниць (лінія стегон). В системі крою Мюллера висоту стегон визначають як вертикальну відстань від 7-го шийного хребця посередині спини до рівня вимірювання обхвату стегон.

14. Обхват шиї (Ош) - виміряють навкруги шиї по підставі.

15. Довжина руки до зап'ястка (Друк) - виміряють по злегка зігнутій руці від точки зчленовування плеча з рукою до зап'ястка.

16. Обхват верхньої частини руки (Опв) - вимірюється на рівні пахвової западини.

17. Обхват руки по лінії ліктя (Ол) - вимірюється коло руки в області ліктьового згину.

18. Обхват зап'ястка (Оз) - вимірюється коло зап'ястка.

2.5 Розкладка лекал на умовній тканині і визначення розходу матеріалів

Розкладка лекал - це складний процес який вимагає знань, навиків і дотримання технічних умов, тобто правил які закладають умову високоякості в готовому одязі і економічні витрати матеріалів.

При розкроюванні напрямок нитки основи, ворсу а також норми розходу тканини на моделі.

При розкроюванні тканини які не мають форсу, відтінку, гладко фарбованих, в смужку або клітинку, лекала можна розкладати в різних напрямках, але при цьому враховують симетрію малюнка.

У ворсових тканинах з яскраво виділяючим ворсом (драп, сукно, замш) ворс направляють у деталях зверху в низ.

При розкроюванні тканин необхідно враховувати напрямок нитки основи на деталях і слідкувати за тим щоб відхиленням не перевищувати норми.

При розкладці на тканині в смужку ніякі відхилення не допускають. Якщо на тканині тематичний малюнок то слід не забувати щоб малюнок співпадав на левах чи рельєфах.

Лекала підкладки викроюють по лекалах верху після першої примірки.

При розкроюванні тканини з дефектами необхідно слідкувати, щоб дефекти попадали у випади або в закриті частини деталей крою.

Отже, користуючись даними рекомендаціями по розкладці лекал:

Я використала спосіб згин, при якому тканину складають у двоє, а деталі викроюють по дві. Деталь нижня аналогічна верхній.

3. Вибір та характеристика матеріалів

Знання матеріалів, що використовуються в сучасному швейному виробництві, вміння оцінити їхню будову, властивості, асортимент і якість є хорошою основою для розробки матеріалів для виготовлення одягу високої якості.

В умовах та індивідуального швейного виробництва використовують різноманітні матеріали, тканини, трикотажні полотна, натуральні і штучні хутра.

Дубльовані матеріали, натуральні і штучну шкіру, швейні нитки, фурнітуру, клейові та оздоблювальні матеріали.

Для реалізації творчого задуму художнику-модельєру правильно підібрали. Адже тканини є основою форми одягу.

Перед тим як вибирати тканину треба добре продумати. Не тільки через те що, наш період асортимент тканини дуже різноманітний, а не через те що не кожна тканина підходить за фактурою, кольором, призначенням. Ці поради допоможуть вам зрозуміти загальні закономірності поєднання кольорів малюнка з особливостями фігури, кольором волосся, очей та шкіри.

Коротка характеристика асортименту матеріалів, що рекомендується така тканина як: Джинс

При пошитті пальта крім основної тканини потрібні прокладкові матеріали. В якості прокладкової тканини служить клейова прокладка яка надає щільності виробу, покращує процес носіння.

4. Вибір та характеристика обладнання, що застосовується

Таблиця 3

Характеристика матеріалів

№ п/п	Назва матеріалів	Артикул	Ширина т-ни у м.	Ціна	Зразок
1.	атлас	53285	1,50	74
2.	Клеєва	093	90	3,50
3.	мереживо	32187	1,50	21,60

Таблиця 4

Характеристика режимів обробки тканині

№ п/п	Назва тканини	t BTO	Час витримки (с)	Зволоження
1.	атлас	140-160	10	10-30
2.	Клейова	150-180	20-90	50
3.	мереживо	130-150	5-10	0

Таблиця 5 Характеристика обладнання

№ п/п	Тип обладнання	Завод виробник	Довжина стібка	Номер ниток	Номер голок	Шв. об/хв..
Універсальна машина
1.	97-А кл.	ОЗМЛ	0-4	40-50-60	90-120	5500
2.	1022-А кл.	ОЗМЛ	0-4	40-50-60	90-150	5500
Машина зигзагоподібної строчки
3.	26 кл.	ПМЗ	0-5	40-50	100-120	2500
4.	335-121 кл.	Мінерва	0-6	40-60	90-120	600
Машина обмежувального стібка
5.	51-А кл.	ПМЗ	0-6	40-50-60	90-120	3500
6.	508-М кл.	РЛМЗМ	0-3	40-50-60	90-120	50
Петельні і закріпочні машини
7.	525	ОЗЛМ	9-32	40-60	60-75	3200
8.	811 кл.	Мінерва	11-40	40-60	90-120	600
9.	62761 р-з-ч	Мінерва	11-40	40-60	80-100	600
10.	508-М кл.	ОЗМЛ	3-7	40-50	90-120	1200
Машина зигзагоподібної строчки
11.	27-Б кл.	ПМЗ	0-22	40-50	100	100

Таблиця 6 Характеристика обладнання

№ п/п	Назва обладнання	Тип	Непрів (°С)	Зволоження (%)	Час витримки (сек.)
1.	Праска	У-65	110-240	10-20	30-50
2.	Прес	ПТУ-2	100-200	20-30	0-90
3.	Пароповітряний манекен	МПВІ	100-250	30-40	0-60
4.	Прес	ПТУ-1	100-200	20-25	0-95

5.Технологічний розділ

5.1Специфікація деталей крою

Таблиця 7 Специфікація деталей крою.

№ п/п	Назва операції	Вид робіт	Графічне зображення	Т.У.	обладнання
Обробка пілочки
1.	Перевірка деталей крою	Р		По лекалу	Лекало мило
2.	Перенесення конструктивних ліній	Р		Копіювальними стібками	Нитки голки наперсток
3.	Дублювання пілочок			Клейовою прокладкою	Праска
4. 5. 6.	Обробка виточок Зметати зрізи Зшити зрізи	Р М		1. Намітити лінію копіювальними стібками на відс. 0,9 см від зрізів ш. м. 1 см	Нитки, голки наперсток
7. 8. 9.	Обробка рельєфів Зшити шви Розрисувати шви	Р М		1. Зметати шви змету вальним стібками	Нитки, голки, наперсток

5.2 Дублювання деталей крою виробу

При виготовленні жіночих виробів різної сезонності (костюми, жилети, жакети) використовують костюмні тканини. У даному випадку обрана синтетична тканина, тому що її фізико-механічні властивості найбільше повно задовольняють перерахованим нижче вимогам.

Оптимальні теплозахисні властивості матеріалу складаються з:

величини повітропроникності (55-250 дм3\м2с) і товщини тканини (0,50-1,00 мм). Гарні гігієнічні властивості виробам забезпечують гігроскопічність і вологовіддача використовуваних для шиття матеріалів (вовна в суміші з поліефірним волокном - лавсаном).

У реальних умовах експлуатації якість і довговічність тканини визначається стійкістю до стирання. Вона, у свою чергу, залежить від виду волокнистого матеріалу, виду переплетення, твердості, обробки і інших факторів. Норми стійкості до стирання камвольних тканин до повного руйнування відповідно характеризується розривним навантаженням: по основі 98-118 даний, по уточці 77-97 даний.

В обраному асортименті матеріалів найбільше повно виявляються такі коштовні властивості поліефірних волокон як незминаємість, безусадковість, стійкість до стирання, здатність зберігати запрасовані складки. Виробу з них вимагають частого прасування, завдяки малому водопоглинанню чищення їхній як у мокрому, так і в сухому стані дуже проста.

5.3 Технологічна послідовність виготовлення виробу

Технологічна послідовність обробки плаття:

1. Зметати виточки спинки та переду плаття.

2. Зшити виточки.

3. видалити нитки зметування.

4. Запрасувати виточки.

5. Зметати середній шов спинки.

6. Зшити середній шов.

7. Видалити нитки зметування середнього шва спинки.

8. Обметати шов

9. Розпрасувати припуски на шов в розпрасування

10. Обметати внутрішні зрізи обшивок горловини

11. Приметати обшивку до горловини

12. Настрочити обшивку на горловину

13. Видалити нитки приметування обшивки

14. Прокласти оздоблювальну строчку по горловині

5.4 Характеристика конструкції вузлів і з'єднання виробу

Зшивний шов найпоширеніший. Застосовується він для зшивання двох відрізків тканини.

Виворітний шов (рис.9) застосовується для пошиття наволочок і підодіяльників. Дві деталі складаються виворотом усередину і зшиваються зшивним швом шириною 0,3 см. Потім верхню і нижню деталі вивертають навиворіт і зшивають другою строчкою шва шириною 0,5 см.

Рис. 8. Зшивний шов

Рис. 9. Виворітний шов.

Запошивочний шов застосовується при пошитті білизни. Спочатку зшивають на машині два зрізи тканини так, щоб нижній зріз виступав на 0,5 см. Шов розправляють, частину тканини, що виступає підгинають усередину й прострочують на відстані 0,1 см від згину.

Підрубочний шов (рис. 10) застосовується при підшивці низу виробів. Обрізний край підгинається навиворіт на 0,3 см, потім підгинається вдруге на 0,5 - 1 см і прострочується на відстані 0,1 см від підігнутого краю.

Рис. 10. Підрубочний шов

Вузький шов (рис. 10) застосовується при підшивці оборок, воланів і низу плаття. Виконується цей шов у такий спосіб: обрізний край тканини підгинають усередину на 0,5 см і прострочують на відстані 0,15 - 0,2 см від краю згину, потім край підігнутої тканини зрізують до машинної строчки, підгинають вдруге на 0,15 - 0,2 см і прострочують з вивороту.

Рис. 11. Вузький шов

Окантовочний шов (рис. 11) застосовується при обробці низу плаття, горловини і зрізу в грубих і сипучих тканинах. Низ плаття і горловина оброблюються косою смужкою тканини (рис. 20а), шириною 2 см, що приточують до краю виробу з лицьової сторони, потім обгинають шов притачки (рис. 12), підгинають обрізний край на 0,5 см її підшивають вручну.

Рис. 12. Окантовка косою смужкою

При закладенні зрізу в товстих і сипучих тканих застосовується також поперечна або часткова смужка тканини(рис. 13) шириною 2,5 - 3 см, яку накладають на .лицьову сторону до зрізу, приточують швом шириною 0.4 см, потім, обгинають шов приточки. закриваючи зріз, і прострочують з лицьової сторони біля шва приточки смужки.

Рис. 13. Окантовка частковий смужкою

Окантованннй зріз підгинають і підшивають таємними стібками.

Настрочний шов (рис. 14) застосовується при з'єднанні кокетки з виробом, при настрочуванні складок і в якості оздоблювального.

Рис. 14. Настрочний шов

Накладний шов (рис. 15) застосовується при сточуванні бортової парусини. Для цього зріз одного шматка тканини накладається на інший і прострочується.

Рис. 15. Накладний шов

Розстрочний шов (рис. 16) застосовується у виробах з. грубої тканини. Дві деталі з'єднують швом, потім шов. розправляють і по одну або по обидві сторони з лицевої сторони прокладають строчку.

Рис. 16. Розстрочний шов

Рельєфний шов (рис. 17) застосовується при оздобленні виробу. По зовнішньому вигляді рельєфні шви бувають прямі і фігурні. Шов виконується наступним чином: на деталь наносять лінію по формі рельєфу, потім деталь складають по нанесеній лінії лицевої сторони тканини всередину і прострочують по згину швом шириною 0,2 - 0,3 см від згину.

Рис. 17. Простий рельєфний шов

У швейному виробництві усе більше поширення набувають способи з'єднання деталей за допомогою клеїв БФ-6, ПВБ-К1 і ін.

Клей БФ-6 являє собою спиртовий розчин спеціальної синтетичної смоли. Клей ПВБ-К1 - розчин полівінілбутераляклеєвого в етиловому спирті-ректифікаті, що пластифіцирований дибутилфталатом і касторовою олією.

Клей застосовується у вигляді клейової плівки, що прокладається між деталями, що склеюються або у вигляді шару, нанесеного на одну сторону тканини.

Клейові матеріали надходять на швейні фабрики у виді клейової плівки, тканини з клейовим покриттям, а також у виді клейового порошку.

Нанесення клею на тканину може бути суцільним і не суцільним (наприклад, смужками або у вигляді крапок при використанні клейового порошку).

Тканина, що має суцільний клейовий шар, нанесений на одну сторону поверхні, називають кромочною тканиною.

В міру розвитку нової технології виготовлення швейних виробів, що відрізняється широкою механізацією процесів, область застосування кромкою тканини з нанесеним на неї клейовим шаром усе більше розширюється.

Клейові матеріали повинні зберігатися в сухому приміщенні, термін їх збереження не більш чотирьох місяців.

Клейові матеріали використовуються не тільки для з'єднання деталей, але і як прокладки.

6. Охорона праці

6.1 Правові основи охорони праці

1. Працюючий на швейній машині повинен строго дотримуватися безпечних умов праці. При невмілому і неуважному ставленні до роботи на зшивних і спеціальних машинах працюючий може нести небезпеку, тим хто поруч.

2. Стати до роботи на зшивних і спеціальних швейних машинах можна тільки після проведення первинного інструктажу на робочому місці.

3. Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.

4. Забороняється працювати без гумової накидки на металевій педалі.

5. При виконанні робіт на спеціальній крає обметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.

6. Щоб уникнути травм, роботу на швейній машині потрібно починати плавним натисканням на педаль.

7. Щоб волосся не потрапило до машини та запобігти удар ниткопритягувача, не варто нахилятися дуже низько до машини.

8. Нитки та клаптики, що випадково потрапили до приводного механізму, діставати тільки при вимкненому електродвигуні.

9. Не гальмувати рукою махове колесо машини, щоб уникнути травмування рук.

10. Не доторкатися до голки, не відкривати і не знімати деталі й запобіжні пристосування на ходу машини.

11. Спрацьовані та зламані голки не кидати на підлогу, а складати у викачене місце.

12. При роботі не відволікатися самому і не відвертати увагу інших.

13. Утримувати в чистоті та порядку робоче місце. Перед тим як залишити своє робоче місце, необхідно вимкнути машину.

14. Забороняється класти ножиці на інші предмети, біля частин машини що рухаються.

15. При роботі на ґудзиковій машині необхідно користуватися захисним екраном.

16. Не працювати без взуття, щоб уникнути травмування ніг.

17. Стежити за чистотою свого робочого місця, не розкидати нитки, булавки й інші предмети. Зберігати їх у призначеному для цього місці.

18. Після закінчення роботи прибрати робоче місце.

19. Якщо ви отримали травму зверніться до медпункту, попередьте адміністрацію.

6.2 Техніка безпеки при виконанні робіт за даною професією

Перед початком роботи на швейній машині необхідно:

1) перевірити санітарно гігієнічний стан робочого місця;

2) перевірити заправлення ниток в машину (електродвигун машини повинен бути вимкнутим);

3) змастити деталі машини, якщо машина змащується вручну.

При змивані деталей виробу:

1) деталі розташовують ліворуч від лапки, а припуск на шов 1 (зрізи деталей) - праворуч.

2) Якщо є змочувальна строчка, машинну строчку 2 прокладають на відстані 1мм ліворуч від змочувальної;

3) При виконані строчки її кінці закріплюють;

4) Щоб деталі не зміщувались під час прострочування складного контуру, машину необхідно зупинити при крайньому нижньому положенні голки, а потім, піднявши лапку, повернути деталі на потрібний кут, опустити лапки та продовжити зашивання деталей у потрібному напрямку;

5) По закінчені роботи машину вимивають, робоче місце ретельно прибирають, а інструменти, приладдя та деталі виробу, які змивалися складають у спеціальне місце зберігання непотрібні клаптики тканини, шматки ниток викидають;

Правильна посадка швачки за машиною, оволодіння прийомами роботи суттєво впливають на її самопочуття, полегшують виконання технологічних операцій, сприяють хорошій якості та продуктивності:

- Тулуб працюючого повинен бути злегка нахилений вперед;

- Важливим є вибір стільця. Бажано вибирати гвинтовий стілець із сидінням, висоту якого можна регулювати;

- Стілець повинен бути поставлений точно навпроти головководу швейної машини. Швачка має сидіти прямо, так, щоб відстань від тулуба до краю стола була 10 - 15 см, а відстань від очей до деталей виробу, що зшиваються - близько 30 - 40 см.

- Кисті рук повинні розташовуватися на платформі машині в стійкому стані, а лікті - на одному рівні, з кришкою стола;

- Ступні ніг мають бути розташовані на педалі так, щоб ступня правої ноги виступала вперед на 10 -12 см. Тоді пуск машини здійснюватиметься переважно правою ногою, а задня - лівою. При цьому навантаження розподіляється рівномірно на обидві ноги, що значно полегшує роботу на машині;

- Підйом лапки виконують натиском на важіль 15, який повинен бути відрегульований на висоті на рівні коліна правої ноги. Неправильна посадка викликає швидке стомлення, знижує продуктивність праці, викривлює спину.

Загальна характеристика машини 1022 - М-ки. ОЗЛМ

Машина - 1022-М_ки. випускається оршанським заводом «Легмаш» і призначається для зшивання деталей з костюмних, пальтових і шинельних тканин однолінійною строчкою двониткового човникового переплетення. Частота обертів головного вала - до 4500 обертів за хвилину, довжина стібка регулюється від 0 до 5 мм. Машина може зшивати тканину завтовшки до 8мм. Виліт рукава машини 260мм. Використовуються голки 0203 № 90-150 (Гост. 22240 - 82).

Розглянувши бачимо, що машинка має централізоване змащування деталей 1, 2, автоматичний пристрій для намотування ниток на шнулю 3, вмонтований в рукав машини.

Зображено конструктивну схему машини 1022 - М_ки. 03 ЛМ

Машина 1022 - М_ки. 03 ЛМ випускається замість машини 1022, і відрізняється від неї тим, що обертання від головного вала 3 до розподільчого 7 передається за допомогою зубчастокосової передачі 5, а не зубчастої, що допомогло зменшити шум.

Змінна конструкція механізму переміщення матеріалів та механізму човника, котрі розташовані під платформою 8.

Деталі машини 1022-М_ки ОЗЛМ мають машину масу:

- Механізми під платформою машини розміщені в мастильному картері;

- Застосована надійна конструкція автоматичної мотанки.

- Використовуються підшипники кочення 1,2,4,6.

6.3 Пожежна та електробезпека

1.Необхідно приступати до виконання робіт у халаті, застебнутому на всі ґудзики. Волосся підбирати у головний убір. Надіти спеціальне взуття.

2. перевірити своє робоче місце, переконатися, що воно повністю відповідає безпечним умовам праці.

3. Перевірити справність робочого інструменту (голки, наперсток, ножиці).

4. Поверхня робочого столу повинна бути гладко обробленою.

5. Берегти інструменти і пристосування: голки, наперстки, ножиці, сантиметрову стрічку, кравецькі булавки у спеціальному відведеному місці.

6. Зломані голки, вільні бабіни та відходи тканини не кидати на підлогу, а складати у призначеному для цього місці.

7. При виконані усіх швейних робіт користуватися наперстком.

8. Передавати голку вперед вушком.

9. Не користуватися іржавою, тупою голкою.

10. Передавати ножиці вперед кільцями.

11. Тримати леза ножиць закритими.

12. Стежити при виконанні робіт, щоб пальці лівої руки не потрапили під лезо ножиців.

13. Позакінченню роботи інструменти і пристосування необхідно скласти у відедені для цього місця.

14. Викнути місцеве освітлення.

15. Старанно прибрати своє робоче місце.

16. Якщо ви одержали травму, опік, з'явилися ознаки профотруєння, зверніться негайно за медичною допомогою. Слід довести до відома про те, що трапилося майстра.

6.4 Вимоги гігієни праці та виробничої санітарії

1. Робота з електропраскою потребує від робітника бути дуже уважним. При неправильному і невмілому поводженню з нею можна травмувати себе.

2. Одяг повинен бути застебнутий на всі ґудзики. Волосся прибране під головний убір.

3. Перевірити своє робоче місце, переконатися, що воно досить освітлене і не забруднене.

4. До початку роботи перевірте ізоляцію шнура, чи немає на ньому незаізольованих ділянок, а також положення праски на підставці.

5. Перевірте справність обладнання, заземлення, електроосвітлення, наявність діелектричного килимка.

6. Для вмикання і вимикання електропраски беруть рукою корпус вилки, а не електрошнур.

7. Не можна допускати падіння праски, перекручування шнура з утворенням петель і перегріву праски.

8. Забороняється охолоджувати перегріту праску зануренням її у воду, тому що можна отримати опік рук і обличчя.

9. Забороняється ставити праску на електрошнур - при поганій ізоляції можна отримати опік рук і ураження електричним струмом.

10. Забороняється користуватися, несправною праскою, самостійно ремонтувати праску і електропроводку.

11. При роботі з електропраскою необхідно мати під ногами гумовий килимок.

12. По закінченню роботи електроживлення прасувальних столів повинно бути вимкнуто.

13. У разі травмування і опіків необхідно негайно звернутися до медпункту.

14. Вимиається праска дерев'яною ручкою рубильника.

15. Необхідно стежити за поступовим нагріванням праски, щоб вона не перегрівалася.

16. Зволожувати тканину і деталі слід тільки з пульверизатора.

17. Щоб уникнути пожежі, необхідно вимкнути праску по закінчені роботи.

18. Помітивши несправність праски або окремих її частин, що проводять електричний струм необхідно терміново вимкнути її від електромережі та викликати майстра з ремонту електрообладнання.

6.5 Основні правила надання першої допомоги

Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потерпілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога). Це - тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов'язки на рану або опікову поверхню, штучне дихання, непрямий масаж серця, уведення заспокійливих ліків, гасіння одягу, що загорівся, транспортна іммобілізація, надівання протигаза, виведення (винесення) потерпілого із зараженого місця, часткова санітарна обробка.

Надання першої медичної допомоги якомога швидше має вирішальне значення для врятування життя і подальшого перебігу ураження. Першочергову допомогу надають дітям і тим потерпілим, які можуть загинути, якщо не допомогти їм вчасно.

Раною називається пошкодження шкіри, слизової оболонки чи глибокої тканини, що супроводжується болем та кровотечею і має вигляд зяючого отвору.

Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені, розміжчені.

Вогнепальні рани виникають внаслідок кульового або осколкового поранення. Вони бувають: наскрізні, якщо є вхідні і вихідні ранові отвори; сліпі, якщо куля або осколок застряє у тканині тіла; дотичні, якщо куля або осколок, пролітаючи по дотичній пошкоджує шкіру і м'які тканини тіла, але не застряє в них.

Різані і колоті рани мають невелику зону пошкоджень, рівні краї, стінки ран зберігають життєздатність, дуже кровоточать, менше піддаються інфікуванню. Колоті проникаючі рани при невеликій зоні пошкодження шкіри чи слизової оболонки можуть мати значну глибину і бути дуже небезпечними через пошкодження внутрішніх органів і занесення до них інфекції. Рубані рани бувають різної глибини, з удареними місцями і розміжченими м'якими тканинами тіла. Вкушені рани завжди інфіковані слиною.

Усі рани, крім операційних, вважаються первісно інфікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із предметом, яким заподіяно рану, а також із землею, шматками одягу, повітрям і при дотиках до рани руками. Найнебезпечніші ті мікроби, що розвиваються в рані за умови відсутності повітря і спричиняють газову гангрену. Небезпечним ускладненням ран є зараження їх збудником стовбняка. Профілактика зараження рани - це якомога швидше накладання на неї асептичної пов'язки для запобігання доступу мікробів.

Рани можуть бути поверхневими або проникаючими в порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину. Проникаючі рани найнебезпечніші.

Кровотечами називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин.

Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров'яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Розрізняють капілярну, венозну і артеріальну кровотечі.

Капілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораженні. Оскільки кров по капілярах тече повільно і під невеликим тиском, то капілярні кровотечі не призводять до значної втрати крові і легко зупиняються. Пошкодженні капіляри швидко закриваються тромбом, що утворюється при зсіданні крові. Першою допомогою при капілярних кровотечах є знезараження перекисом водню або йодною настойкою місце поранення і накладання на нього чистої пов'язки. Венозна кровотеча виникає при ушкодженні поверхневих ран. У цьому разі, особливо коли ушкоджені великі вени, зсідання крові не здатне швидко зупинити кровотечу. За короткий час можуть бути значні крововтрати. При венозних кровотечах кров витікає рівномірно і має темний колір. Щоб зупинити венозну кровотечу, досить накласти тиснучу пов'язку. Перед цим рану знезаражують, а для зменшення кровотечі тимчасово притискають пошкоджену судину.

Артеріальна кровотеча особливо небезпечна для життя. Вона буває у вигляді пульсуючого струменя подібно до фонтану. Кров має яскраво-червоний колір. У цьому разі треба діяти негайно. Перш за все вище місця поранення треба швидко притиснути пальцями ушкоджену судину в точках, де прощупується пульс і накласти джут. Щоб не пошкодити нерви і шкіру, його накладають поверх одягу, хустки, або іншої м'якої тканини. Коли джгута немає, можна скористатися ременем або зробити закрутку з будь-якого шнура, тканини. Для цього між тканиною і тілом вставляють міцну палицю і закручують тканину до зупинки кровотечі. Потім палицю прибинтовують до тіла. Джгут залишають на кінцівках не більше як на 1,5-2 години, а в холодну пору року на 1 годину, інакше настане омертвіння тканини. Щоб цього не сталося до джгуту приколюють записку з точним зазначенням часу його накладання. Якщо потерпілого за цей час не можливо доставити до лікарні 1,5-2 год послаблюють джгут на 1-2 хв, якщо кровотеча продовжується, джгут затягують.

Внутрішні кровотечі - кровотечі в черевну порожнечу, порожнину грудей, черепа надзвичайно небезпечні. Встановити наявність внутрішньої кровотечі можна тільки за зовнішнім виглядом людини. Вона стає блідою, виступає холодний піт, пульс частішає і слабне. У такому разі треба негайно викликати швидку допомогу. До її прибуття потерпілого кладуть або напівсидять і не рухають з місця. До ймовірного місця кровотечі (живота, грудей, голови) прикладають холодний компрес (мішечок із льодом або снігом, грілку або пляшку з холодною водою).

Пов'язка - це перев'язувальний матеріал, яким закривають рану. Процес накладання пов'язки на рану називають перев'язкою.

Накладаючи пов'язку, треба намагатися не завдати зайвого болю. Бинт тримають у правій руці і розкручують його, не відриваючи від пов'язки, яку підтримують лівою рукою. Бинтують зліва направо, кожним наступним обертом (туром) перекриваючи попередній наполовину. Пов'язку накладають не дуже туго (за винятком тих випадків, коли потрібна спеціальна туга), щоб не порушити кровобігу, проте й не слабка, щоб не сповзала з рани. При травмах голови можуть накладатися різного виду бинтові пов'язки і пов'язки з використанням косинок, стерильних серветок і липучого пластиру. Вибір пов'язки залежить від розміщення і характеру рани.

Якщо поранено волосисту частину голови, то накладають пов'язку “чепець”. При пораненні шиї, гортані або потилиці накладають хрестоподібну пов'язку.

На груди накладають спіральну або хрестоподібну пов'язку. На ніс, лоб і підборіддя накладають пращоподібну пов'язку. Під пов'язку на поранену поверхню обов'язково підкладають стерильну серветку чи бинт.

Серед травм живота найнебезпечнішими для життя потерпілого є проникаючі рани. Вони можуть призвести до випадіння внутрішніх органів, петель кишок і сальника, до виникнення сильних кровотеч. Якщо виникали внутрішні органи, їх не можна вправляти у черевну порожнечу. Рану закривають стерильною серветкою чи стерильним бинтом навколо внутрішніх органів, що випали. На серветку кладуть м'яке ватно-марлеве кільце і накладають не дуже тугу пов'язку. На верхні кінцівки накладають спіральні, колосоподібні, хрестоподібні пов'язки. На гомілковостопний суглоб накладають вісімкоподібну пов'язку. На гомілку і стегно - спіральні пов'язки.

Висновки

Мета курсової роботи полягала у розвитку творчого підходу до розв'язання ряду художньо-конструкторських завдань. Тому для проектування було обрана сукня жіноча та легкий плечовий виріб - гольф. При створенні ескізів набуто навичок роботи з творчим джерелом Як правило, проектна розробка костюма виконується для жінок стрункої статури, вікової групи 16-25 років, які ведуть рухливий образ життєдіяльності, мають різні характери змішаного темпераменту і все-таки надають перевагу інноваціям, складності крою та комфортності, зберігаючи при цьому ніжність та жіночність. Жінки такого типу дуже легко сприймають розвиток моди, але завжди вдосконалюють і дотримуються свого стилю, не кидаючись із одного в інший.

Можна сказати, що сучасні дизайнери не підпорядковуються якомусь певному існуючому стилю, а завдання їх полягає в тому, щоб створити новий образ, який буде чинити емоційно - психологічну дію на людину. Також у створенні колекції одягу важливу роль відіграє кольорова гама та поєднання барв, тому в обраному вигляді одягу добре поєднуються білий, чорний, та відтінки сірого.

Виконання даного курсового проекту було спрямовано на задоволення певної групи споживачів. Та колекцій для промислового виготовлення.

Сучасні напрямки в моді все більше і більше спрямовані на підкреслення гармонійності образу, кожна жінка прагне мати свій стиль та імідж. Тому в даному курсовому проекті вибраний актуальний вид одягу, а саме жіноча сукня, яку можливо комбінувати, в залежності від настрою, та половини дня. Саме сукня може підкреслити рису, яка називається жіночністю. Форма, довжина та стиль сукні меже досить багато розповісти про характер, образ та статус жінки.

Отож у курсовому проекті були досягнуті таки навички, як:

- створення нового образу;

- комфортність;

- розв'язання ряду художньо конструкторських завдань;

- набуття навичок роботи з творчим джерелом;

- легкість виготовлення для промисловості;

- задоволено потреби споживача.

Отже, у курсовому проекті виконані усі поставлені завдання перед студентом.

Література

1. Конструювання одягу з елементами САГІР : Підручник для вузів/Е.Б.Коблякова, Г.С.Івлева, В.Е.Романов й др.. - М: Легпромбітиздат.1988р.

2. Лабораторний практикум по конструюванню одягу. Підручник .Посібник для студентів вузів легкої промисловості. М.: Легка індустрія. 1976 рік.

3. ГОСТ 4103 - 82 Швейні вироби .Трикотажні, хутрові.

4. ГОСТ 17037 - 85 Вироби швейні і трикотажні. Терміни і визначення.

5. ГОСТ 17 - 66 -77 Швейні вироби. Трикотажні, хутрові. Типові фігури дівчат. Розмірні признаки для проектування одягу.

6. ГОСТ 4103 - 82. Швейні вироби .Методи контролю якості.

7. ГОСТ 2.301 - 68. Єдина система конструкторської документації. Формати.

8. ГОСТ 2.301- 68. Єдина система конструкторської документації. Масштаби.

9. ГОСТ 2.301- 68. Єдина система конструкторської документації. Лінії.

10. Методика конструювання одягу для дівчат. М: Легпромбітиздат.1982 рік.