Стрижка бороди

1. Історія розвитку стрижки бороди

Зачіска з'явилася в первісному суспільстві значно раніше, ніж одяг і змінювалася разом з еволюцією людства. Вже в і V-V вв. до нової ери доглядові за волоссям приділялася велика увага. При цьому зачіска постійно змінювались, Кожна епоха «носила в розвиток перукарського мистецтва щось своє, нове Але саме по собі, воно завжди перебувало в прямій залежності від загального сталу економіки і культури. Чим вища культура, народу, чим багатший його смак ; різноманітніші потреби, тим вищий рівень перукарського мистецтва. Історія розвитку стрижки має для працівників перукарської справи ас тільки пізнавальний інтерес але й професійну цінність, бо деякі деталі зачісок минулого з успіхом використовуються і в наш час. Археологічні знахідки показують, що еволюція зачісок Єгипту від відбувається повільно, їхня форма довго зберігалася в різних прошарках єгипетського суспільства, Стиль цієї епохи відображав умови життя суспільства. Чоловіче населення голило бороду, видаляючи волосся з підборіддя спеціальним серповидним пристроєм з каменю або бронзи. Єгиптяни носили штучні бороди з волосся, що прикріплювалися шнурками до чисто виголеного підборіддя. Перукарське мистецтво у давніх римлян, як і в давніх греків. користувалося особливою увагою. Протягом довгого часу гам панував грецький стиль, доки не виробився власний, який близько 300 років до нашої ери був ще багатшим, ніж у Греції. Пізніше у римлян з'являється коротка стрижка па голові і гладенько виголене обличчя, бо довге волосся і бороди заважали їм у боях. Приблизно у 10-12вв. починає розвиватися перукарське ремесло. У І2в. з'являється професія, споріднена з перукарською, - цирульник, Цирульники виконували найпримітивніші стрижки, робили завіски, голили бороди. Незабаром вони починають привласнювати собі права медиків банщиків. Наймоднішою бородою того часу вважається "мушка" - маленький пучок волосся під нижньою губою. Цю моду запровадив Людовик 13 у Франції. Слов'янські народи. Про увагу, що надавалася слов'янами доглядові за волоссям, свідчать, зокрема, виявлені гребені часів чоловічої культури, а також інші знаряддя праці, застосовувані перукарями і тепер. Для приписування волосся застосовували ймовірно, і щітки, що дістали назву від щетини, з якої вони виготовлялися. Бритви стали вже відомі у 1100 році до н. е, в бронзовому віці. Застосовувалися також ножиці й дзеркала.

Загальнопоширеними у східних слов'ян були бороди і вуса як ознака чоловічої зрілості. Бороди відрощували змолоду, починаючи від щік, і носили їх або повними і широкими, або підстриженими. Форми бороди були різними: лопатоподібні, подвійні, кривоподібні і т. ін. У зрілому віці борода і вуса традиційно зберігалися до 17 в. Гоління бороди засуджувалося ще суворіше, ніж гоління голови. Бороди майже не змінювалися, їх відрощували повними від щік і надавали різноманітної форми: то широкі й довгі, то короткі підстрижені "лопатою" або трохи підстрижені півколом. Велика широка борода існувала й надалі як ознака добропорядності.

2. Робоче місце перукаря

Робоче місце перукаря обладнується туалетним столом і кріслом. Існує багато конструкцій перукарських туалетних столів. Звичайно це столик, обличкований пластиком, із вмонтованою в нього раковиною або без неї. У столику є висувні шухляди для інструментів, пристроїв, парфумерії і білизни. Над столиком установлено прямокутне або овальне дзеркало розміром не менше 60х100см. Перукарське крісло повинно мати напівм'яке сидіння зі спішкою і підлокітниками, оббивку з водонепроникних матеріалів, воно має вільно обертатися навколо вертикальної осі. Бажано також, щоб крісло було обладнано вантажопідйомником, аби в залежності від росту клієнта можна було піднімати або опускати його, а також повертати в потрібне положення. Для зручності клієнтів крісло повинно бути обладнане спеціальною підставкою для ніг. Розташування туалетних столів і крісел в робочому залі перукарні може бути різним у залежності від площі приміщення та його форми. Туалетні столи розміщують уздовж стіни або в центрі залу. Можна також групувати їх по два-три і т. д. Головна умова, яка мусить бути виконана при розміщенні устаткування, - дотримування встановлених відстаней між кріслами. Вважається, що робоча зона перукаря неповинна бути віддалена від вертикальної осі крісла більш, ніж на 90см. Значить мінімальна відстань між осями двох крісел 180смЛкщо робоче крісло розташовано біля стіни, відстань між ними і стіною має бути не менше 70см. При розміщенні в приміщенні перукарні туалетних столів і крісел на кожне робоче місце перукаря за санітарними нормами відводиться не менше 4, 5м2 площі. На робочому столі необхідно розмістити у певному порядку (справа наліво) предмети туалету: спиртівку, ватницю, банку з дезинфікуючим розчином, пудреницю, порошочницю, флакон з перекисом водню і т. п. При цьому слід керуватися основним правилом - чим частіше використовується в роботі даний предметним ближче до майстра він має знаходитися. Це дає можливість перукареві скоротити до мінімуму кількість рухів і, значить, зменшити втому. Майстер мусить утримувати в чистоті своє робоче місце і предмети туалету. По закінченні робочого дня туалетний стіл і все приладдя треба протирати 0, 5%-ним розчином хлораміну. Перукар повинен виконувати правила особистої гігієни, аби не стати переносником захворювань. Перед обслуговуванням кожного відвідувача він мусить ретельно вимити руки з милом, звертаючи особливу увагу на ділянки шкіри, де можуть накоїш чуватися забруднення (складки шкіри піднігтеві місця та ін. ). Для дезинфекції приміщення перукарень та санвузлів застосовується хлорне вапно. Обробка приміщень здійснюється вологою ганчіркою, змоченою розчином хлорного вапна( на відро води додають одну-дві склянки хлорного вапна). Перед початком роботи майстер-перукар повинен підготувати робоче місце до прийому відвідувачів. При підготовці до роботи необхідно переконатися в наявності потрібних інструментів, продезинфікувати їх, розкласти їх у певному порядку, перевірити справність, підготувати необхідну кількість білизни, воду, парфумерію, препарати. Миття рук перукар повинен робити перед обслуговуванням кожного наступного відвідувача. Ця операція виконується в присутності клієнта. Під час усіх робіт по обслуговуванню відвідувачів у перукарнях майстер повинен застосовувати білизну, яка має уберігати одяг клієнта від попадання на нього використовуваних у роботі речовин, а також остриженого волосся. Це пеньюари, рушник, серветки і пелерини.

3. Дезінфікуючі та кровоспинні засоби

Етиловий спирт. С₂Н₅ОН. Безбарвна рідина, що кипить при температурі 78'С. Для технічних потреб спирт отримують з крохмалю. Для дезинфекції інструменту в перукарнях слід застосовувати етиловий спирт не нижче 70% концентрації.

Йод. Настойка йоду дуже ефективна як рідина дезинфекції та припікання при обробці порізів, подряпин та інших ушкоджень шкіри.

Формалін. Безбарвна рідина. Має різкий неприємний запах. Застосовується для дезинфекції нових, невживаних помазків для гоління.

Хлорамін. Для дезинфекції інструменту в перукарнях використовується 0, 5% розчин хлораміну для помазків, гребінців та іншого інструмента, виготовленого з пластичних мас. Опускають інструменти в розчин хлораміну на 10-15 хв.

Хлорне вапно. Застосовується для дезинфекції приміщень перукарень і санвузлів.

Карболова кислота. ( фенол ). Тверда речовина кристалічної структури. Має різкий характерний запах, добре розчиняється у воді. Фенол отруйний, тому для дезинфекції слід використовувати 5 % розчин, виготовлений в аптеці.

Галун. Насичені розчини сірчанокислого алюмінію. Розчини галуну безбарвні. На смак трохи солодкуваті. Без запаху. Вони дуже ефективні для зупинення кровотечі при порізах, саднах та інших ушкодженнях шкіри. . Готують розчин галуну таким чином: у флакон з піроксидом водню невеликими порціями всипають кристали сірчанокислого алюмінію доти, доки вони не перестануть розчинятися. Після додання кожної порції кристалів пероксид водню необхідно збовтувати до їхнього повного розчинення.

4. Миючі й мильні засоби

Мила. Лужні солі вищих жирних кислот, а саме: жирно кислий калій і натрій. За цими властивостями мила діляться на дві групи : тверді (господарські) і туалетні мила - сіль калію; рідкі мила - сіль натрію.

При їх виготовленні жири та олії (масла) розщеплюються, виділяючи гліцерин. Отримана рідка суміш - мильний клей - змішується з кухонною сіллю, внаслідок чого нерозчинні в солі луги випадають, спливаючи на поверхню. Після висолювання відбувається виварення ядра, перевірка лужності, відливка і пресування у форму.

Хороше мило повинно мати такі якості:

І . Добре розчинятися у воді.

2. Не містити зайвого лугу.

З. Мати стійкість при зберіганні.

Рідкі туалетні мила являють собою водно-спиртові розчини

калієвого мила, виготовленого з рідких рослинних - масел. Для виробництва рідких мил сировиною служать кокосові і добірні до них жири або соняшникова олія, каніфоль, дьоготь, їдкий натрій, їдкий калій, вода, спирт, гліцерин, запашник.

Дігтярне мило. Це водно-спиртовий розчин мила з очищеним берестовим дьогтем. Дігтярне мило подразнює шкіру, що посилює місцевий кровообіг, окрім того воно є антисептичним і антипаразитарним засобом.

Мильні палочки для гоління. Це виготовлене у формі паличок туалетне мило на основі кокосової олії та яловичевого сала ( по 50 % ).

Крем для гоління. Це мильний препарат кремоподібної консистенції з перламутровим блиском від білого до світло-коричневого кольору, з приємним запахом. Він призначається для пом'якшення і знежирення волосся перед голінням. Для його виготовлення необхідні стеарин, кокосова олія, їдкий калій, борна кислота, хлористий натрій, вода, запашники.

Мильний порошок для гоління. Його отримують шляхом висушування мильної туалетної основи з наступним змішуванням порошку, крохмалю і запашника.

Одеколони - це розчини з приємним запахом парфумерних композицій сумішей пахучих речовин (Із запахом квіткового або фантазійного напряму).

Одеколони використовуються як гігієнічні - освіжаючі та ароматизуючі засоби. Зміст композицій в одеколонах коливається в залежності від їх групи : від 2 до 5 процентів.

Стійкість запаху - тривалість збереження запаху, характерного для індивідуальної пахучості речовини, або суміші пахучих речовин.

Композиції мають бути так складені в асортименті І вагових співвідношеннях, щоб аромати окремих компонентів були гармонійно злиті І жоден типовий запах окремого компонента, не виділявся різко. Це повне злиття окремих запахів у приємне для нюху гармонійне ціле є вище прагнення парфумера .

В залежності від якості запаху, його стійкості, суміші композиції, оформлено - вони поділяються на групи :

Екстра - це спиртоводні розчини не менше 80% міцності спирту з оригінальним, приємним запахом. Вміщує до 8 % композиції. Стійкість запаху не менше 24 години. Випускають в яскраво-художньо оформлених футлярах.

Група А - спиртоводні розчини 70 % міцності спирту, з приємним запахом, 3-5 % композиції, стійкість 24 години.

Група Б - 70% міцності спирту, 3-4 % композиції, стійкість 20 годин.

Група В - 60 % міцності спирту, 2-3 % композиції, стійкість 20 годин.

Майстер-перукар широко використовує різні види одеколону для обробки шкіри обличчя, волосяної частини голови.

Норма розподілу одеколону на обличчя - 4гра-ми, на волосяну частину голови від 5 до 8 грамів.

Гігієнічні вимоги до інструменту спрямовані насамперед на попередження передачі захворювань через перукарню.

На поверхні інструменту, яким користується фахівець-перукар, можуть знаходитися всілякі мікроби в тому ж числі й хвороботворні.

Щоб запобігти передачі захворювань, необхідно всі перукарські інструменти і прилади дезинфікувати для зниження хвороботворних мікробів та запобігання переносу їх від однієї людини до другої.

5. Інструменти і догляд за ними

а) Бритва. Вік приладів для гоління, виявлених під час розкопок у Середній Європі, Китаї і дельті ріки Інд, визначається приблизно в 4000 років, Людям кам'яного віку був знайомий кістяний і кремінний ніж. Із часів греків, римлян і тевтонців дійшли до наших днів залізні й бронзові ножі. Якщо залізні ножі відрізнялися ще дуже грубою формою, то бронзові - карбованою роботою і тонким оздобленням. До наших часів дійшли знаряддя, що використовувалися для гоління, створення різних форм і обробок: серпоподібні ножі у вигляді півмісяця, топірці з двобічним лезом і у формі трапеції тощо.

Форма сучасних бритв більше відповідає їхньому призначенню. Вони повинні задовольняти високі вимоги і тому виготовляються з високоякісної еластичної і, дрібнозернистої сталі. Міста Золінгенвальд і Ремешайд, де виробляються високоякісні бритви, знані в усьому світі.

Як робиться бритва? Сталева болванка вальцюється до отримання прутків у 7-8 мм, завширшки. Далі на штампувальному вестаті вони ріжуться на короткі шматки, з яких холодним пресуванням отримують "сирець" бритви. Далі він розжарюється, закладається у штамп, де набуває своєї остаточної форми. Після шліфування спинки і леза бритва знову нагрівається дія надання важелеві бритви форми гачка.

Свердлінням отвору для колодки закінчується процес виготовлення "сирої" бритви, що потім доводиться до високої температури для гартування. Спеціаліст оцінює якість гартованої сталі за кольоровим нальотом, визначаючи при цьому і температуру її нагріву, яка під час гартування бритви доходить до 200" С, при цьому наліт набуває солом'яно-жовтого кольору. Потім сталь занурюється в воду7. Після охолодження загартованих таким чином бритв їх піддають термообробці у тиглі (при температурі близько 800' С, протягом кількох діб), після чого метал утрачає свою крихкість, набуває певної еластичності і якості високогатункової сталі. Після перевірки якості отриманої сталі починається найважливіший процес виготовлення - шліфування. Воно відбувається за допомогою шліфувальних електромашин. Аби запобігти перегріву сталі, шліфувальний камінь постійно має бути мокрим. Після шліфування до бритви кріпиться колодка, яка складається із двох половинок, з'єднаних між собою на кінцях за допомогою двох тонких пластинок.

Комбінація ножа з колодкою робить бритву інструментом, яким можна легко і впевнено працювати. До завершального процесу виробництва відноситься полірування леза і правка бритви на бруску. За зовнішнім виглядом бритви відрізняється своєю формою, шириною і шліфовкою. Ширина леза подається у восьмих частинах англійського дюйма; 3/8 = 10мм, , 5/8 = 16мм. , 7/8 = 22мм. за шліфовкою розрізняють бритви у залежності від їхньої порожнини: 1/4, 1/2, і ціла-повна порожнина.

Прийом тримання бритви.

бритву тримають різальною кромкою вниз, мізинець знаходиться на хвостику, вказівний, середній і безіменний пальці-на верхній кромці шийки, великий палець підтримує бритву знизу, впираючись у кромку шийки біля п'ятки робочого полотна. Розкрита ручка бритви знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем,

бритву тримають різальною кромкою в гору. Великий палець знаходиться на шийці бритви зі сторони майстра, решта пальців - з протилежного боку бритви, При обробці тієї чи іншої ділянки волосяного покриву, при голінні бороди, вусів і голови користуються тим прийомом тримання бритви, який найзручніший.

При виконанні перукарських операцій з використанням небезпечної бритви майстер мусить дотримуватися застережних заходів: бритву передають у закритому вигляді хвостиком на перед.

Догляд за бритвою.

Зрозуміло, що бритва вимагає постійного і старанного догляду. Під мікроскопом її лезо має вигляд дуже дрібної пили. Під час гоління ці дрібні зубчики згинаються то в один, то б другий бік. Для їхньої правки або відновлення користуються паском. Розрізняються: висячий пасок, у якого один бік виготовлений з прядива ( коноплі), а другий з юхтової шкіри, малий пасок для правки леза гладіням і великий напірний пасок для правки напором. Найефективнішим способом є правка бритви на бруску, поверхня якого попередньо покривається топким шаром масла. Після більш або менш тривалого застосування бритва настільки затуплюється, що правка її на паску не дає бажаного Наслідку. В цих випадках бритву необхідно нагострити на бруску, щоб на її лезі знову утворилися дрібні різальні зубчики.

Гостріння і правка бритв.

Як гостриться бритва? Головна умова - брусок повинен розміщатися на рівній поверхні. Грані бруска мають бути абсолютно чистими. Тертям м'якого каменя об брусок, змочений у воді, створюється наліт сланцевої грязі або ж брусок змочують для гостріння маслом і т, д. Далі бритву кладуть під кутом на поверхню бруска таким чином , щоб лезо було повернуто до середини, , а кінець бритви знаходився у правому верхньому куту бруска. Бритва протягується навскіс по бруску до його нижнього кута. Потім бритву на спинці повертають і кінець її поміщають в лівий верхній кут після чого цей рух повторюється у зворотному напрямі. для гостріння бритви треба виробити чуття: вона проводиться легко і без натискання. Якщо ж лезо бритви не ковзається по поверхні бруска, а немовби прилипає до нього, можна випробувати його гостроту. Для цього мокрою внутрішньою стороною великого пальця треба легко провести по лезу бритви. Якщо бритва гостра, відчувається , що палець немовби липне до леза. Інший спосіб перевірки - за допомогою волосини, для чого беруть великим і вказівним пальцями одну волосину і пробують її відрізати не нижче сантиметра від пальців. Якщо виявляється, що лезо бритви має зазубринки, слід провести ним по змоченому нігті великого пальця і знову гострити, але вже на м'якому бруску.

На протилежність бритви з вискобленим ( порожнинним) клинком, французькі бритви з повним клинком гостряться на щільній злегка пружній дерев'яній дощечці з ручкою. Дощечка покривається пастою, що складається із суміші масла з найдрібнішим порошком карборунду. Оскільки при цьому досягається особлива гострота леза, то бритва з повним клинком піддається гострінню достатньо часто. Якщо ж після тривалого застосування повноклинкова бритва остаточно затупилася, її заміняють новою.

б) Ножиці для стрижки волосся

Ножиці для стрижки волосся відрізняються від. звичайних якістю сталі і спеціальним шліфуванням їх лез. Вони складаються з двох половинок, замка і ручок з кільцями для великого та безіменного пальців. Розрізняються звичайні ножиці для стрижки волосся різних розмірів, маленькі загнуті ножиці для бороди і ножиці для філірування волосся, які мають особливу конструкцію, що дозволяє відрізати волосся тільки в певних місцях, тоді як решта волосся проходить між різальними зубцями, залишаючись цілою,

в)Гребінь

Перші різновиди гребнів свідчать про те, що моделлю для їхнього створення послужила людська рука. Як матеріали для їх виготовлення використовувалися дерево, кістки, основна кістка і метали. Сучасні гребені виготовляються з рогу, металу, галаліту, целулоїду і твердої гуми. Останні є найбільш економічними і поширеними. Чоловічий перукар користується легким, тонким 1- і З-міліметровим гребнем для різання, стрижки і розчісування волосся.

Чищення гребенів здійснюється спеціальною маленькою сталевою щіткою. Під час миття гребенів треба стежити за тим, щоб, окрім дезинфікуючих засобів, застосовувалася тепла мильна вода, бо ебоніт у гарячій воді розм'якшується і гребінь втрачає при цьому свою форму і стає непридатним.

г) Помазки для гоління

Помазок для гоління складається з ручки і щетини. Для виготовлення ручок використовується дерево, слонова кістка, ебоніт, галаліт і метал. Щетина для помазка вживається свиняча, але особливо цінуються помазки із щетини борсука. Щетина зв'язується в пучок і вище зв'язки склеюється смолою. Кожний новий помазок перед застосуванням має бути добре вимитий у гарячій воді. Крім того, одним помазком можна обслуговувати лише одного клієнта, бо небезпека зараження в даному випадку досить велика. З цього виходить, що після кожного користування помазок треба вимити і продезинфікувати.

д) щітка - пензель для потилиці, затискач для бороди і пінцет

Сама по собі назва "щітка для потилиці", говорить про її призначення. Користуються нею для усування після стрижки дрібного волосся з потилиці, вух тощо. Затискачі для бороди надають їй бажаної форми, але ними користуються і для затискування бороди під час гоління. Пінцет служить для видалення скрученого волосся, яке часто росте на шиї. Небезпечна бритва складається з таких частин:

? носик;

? клинок;

? головка;

? спинка;

? робоче полотно;

? виїмка;

? шийка;

? ручка;

? хвостик;

? заклепка;

? поперечні насічки;

? п'яточка;

? жало;

6. Підготовка до стрижки бороди

Перед початком стрижки клієнта вкривають пеньюаром або простирадлом. Роблять це не через голову клієнта, а підійшовши до нього спереду. Потім навколо шиї клієнта закладають вату, щоб волосся під час стрижки не попало йому за комір. Якщо волосся на бороді клієнта має заломленість, то його вирівнюють, зробивши відтяжку плоскими щипцями або феном. Не можна робити відтяжку постійно заломленого або такого, що в'ється, волосся, бо після цього воно знову прийме колишнє положення, і вигляд бороди буде зіпсований.

Під час стрижки світлого і сивого волосся поверх пеньюара або простирадла кладуть темну матерію, щоб борода різко виділялася на ній. Якщо світла борода має темні краї, то перед стрижкою їх пудрять. Це дозволить майстрові під час роботи виразно бачити обриси бороди і виключити можливість помилок при остаточному її оформлені.

Стрижка "російської" бороди

«Російська борода» -- найширша і найдовша з усіх видів борід. "Російські" бороди бувають у формі лопатки, на два боки з клиноподібними кінцями, округлені, різної довжини. При стрижці "російської" бороди майстер стає з правого боку від клієнта, опираючись на праву ногу. Вся окружність шиї і щік стрижеться машинкою номер 0 або голиться, але не вище гортані. Це робиться для того, щоб борода була масивною, мала опору завдяки своїй товщині і не падала. Потім голені чи обстрижені місця освіжають одеколоном або обтирають водою за допомогою тампона з вати і пудрять. Після накладення пудри грані бороди з голеними або стриженими місцями тушують ножицями і зводять нанівець бічні частини бороди на рівні волосся на скронях. Ці місця стрижуть ножицями, з'єднуючи рівномірно волосся бороди з волоссям на скронях. Ніяких ліній, що відокремлюють бороду від скронь, не допускається, Бічні частини стрижуть першим прийомом від мочки вуха до скронь. Чим ближче до скроні, тим волосся стрижуть коротше. Якщо скроневі виступи дуже опуклі, то, як виняток, волосся на них знімають машинкою номер 1 або 2, Під час стрижки правого боку бороди майстер стає праворуч від клієнта, а під час стрижки правого - ліворуч. Для відділення вусів від. бороди кінцями ножиць злегка стрижуть волосся під вусами, піднімаючи вуса гребінцем або накладаючи затискачі. Волосся над нижньою губою зверху злегка знімають і краї підрівнюють ножицями. Після цього бороду остаточно оформлюють ножицями. Для цього її спочатку ретельно розчісують, притримуючи лівою рукою або щіткою в низу, щоб вона лежала рівно. Якщо с тимчасово заломлене волосся, його відтягують щипцями або з допомогою фена, Потім вказівним пальцем лівої руки, підтримують полотно ножиць, щоб надати їм стійкого положення, оформлюють бороду, тобто підрізають волосся, надаючи їй бажаної форми.

Після оформлення бічної бороди її стрижуть у довжину, створюючи для неї квадратну/напівкруглу чи іншу форму. Завершальною частиною стрижки бороди є перевірка і шліфування, тобто зняття окремих волосин, що стирчать, ножицями, щоб борода не була патлатою, а мала чітку, немовби литу форму. За бажанням клієнта, бороду можна злегка завити хвилями.

Стрижка бороди у формі трапеції

Борода у формі трапеції отримала назву "каре", що означає чотирикутник. Нижня частина бороди має знизу два кути і трапецієвидну форму. Однак довжина і величина бороди різні: одні бороди бувають повні - у вигляді "російської", другі - з голеними щоками, а саме борода починається косячком від мочки вуха, треті - голені від кутів губ косячком до половини нижньої щелепи, але меншого розміру. Хоча всі ці форми однакові, техніка стрижки їх різна. Довгу бороду "каре" стрижуть так само, як "російську" бороду, але їй надають трапецієвидної форми і роблять меншою, ніж "російська".

При стрижці бороди "каре" середньої довжини волосся на щоках ближче до вилиць знімають на 2см машинкою номер 000 , круто тушують з боків і знімають волосся значно коротше. При стрижці еспаньйолки їй надають форми трапеції, знімаючи волосся лише з боків. Оформлюючи еспаньйолку, створюють упор для ножиць, підтримуючи їх. Під вусами також стрижуть і чітко відділяють вуса від бороди.

Коротку бороду у формі трапеції стрижуть таким чином: машинкою номер 1 знімають волосся на правому і лівому боці від мочок вух конусом до вусів і вгору до скронь. Волосся на шиї і вилицях стрижуть машинкою номер 0 або голять, потім освіжають одеколоном і накладають пудру. Грані бороди і голених місць ретельно тушують машинкою номер 0, потім ножицями роблять поступовий перехід від довгого волосся до волосся, зі стриженого машинкою. Еспаньйолка оформляється так само, як і при середній формі трапеції. Після обробки така борода виглядає нижчою і коротшою, ніж середня борода цього фасону.

Стрижка бороди у формі трапеції з голінням волосся на щоках

Гоління щік при всіх формах борід "каре" однакове. Різниця полягає лише в розмірах площі гоління. Робота над більшою бородою починається з гоління щік від мочки вуха вниз до куточків губ і вгору до скронь. Щоб не викривляти лінію гоління волосся, не слід сильно натягувати шкіру. Скроні роблять косі. Волосся на шиї голять трохи вище гортані, залишаючи бороду гострим кутом у напрямі до мочок вух.

Волосся на шиї стушовують машинкою номер 000, починаючи з середини - вправо і вліво. Тушування починають з кущів. Під час стрижки машинку встановлюють конусом, тобто щільно до голеної частини і дещо піднято в бік бороди. Наближаючись до середини щік і до вусів, для поступового переходу підкладають гребінець. Спочатку тушують правий бік бороди, потім - лівий. Тушувати можна і ножицями . взагалі ж після машинки тушування закінчують ножицями. Волосся правого боку тушують першим прийомом, а лівого - другим. Потім оформлюють бічні частини, підрізаючи їх по прямій лінії і злегка конусом, і оформляють ( стрижуть) переднє волосся бороди, надаючи їй строго трапецієвидної форми. Волосся, яке окремо стирчить. усувають кінцями ножиць обережно, щоб не зняти зайвого, не пошкодити шкіру.

Стрижка подвійної бороди

Подвійна борода («дубль - каре») - борода , розчесана на всі боки. розміри її різні, починаючи від повної і закінчуючи короткою бородою з голеними щоками. різниця полягає в тому , що при розчісуванні на два боки борода отримується більш квадратна, а нижня частина її ширша, ніж верхня.

Техніка стрижки подвійної бороди така ж . як описаних вище борід. Однак чим коротша борода, тим крутіше роблять тушування з обох боків. При стрижці всіх видів подвійної бороди еспаньйолку не стрижуть. Оформляючи таку бороду, треба ретельно розчісувати волосся зверху в них по боках, притримуючи знизу бороду масажною або звичайною щіткою і пересуваючи її паралельно рухові щоки. Після ґрунтовного розчісування оформляють боки, а потім - нижній край бороди. Далі середину бороди підстригають конусом, щоб борода різко поділялася на два боки. відтяжка заломленого волосся в подвійній бороді обов'язкова, але завивка не рекомендується.

Стрижка овальних борід

Овальні бороди ("Анрі катр") мають різну величину , але навіть найбільші з них все таки менші, ніж повна трапецієвидна. волосся на щоках при стрижці овальних борід не голять, за винятком короткої овальної бороди.

Овальні бороди бувають повні середні й короткі. Процес стрижки повної овальної бороди полягає в наступному: майстер стоїть з правого боку від клієнта і стриже волосся на шиї машинкою номер 000 до гортані, але не вище. тією ж машинкою стрижуть волосся на щоках трохи більше , ніж під час стрижки "російської " бороди. Після цього ножицями над гребінцем стрижуть першим прийомом правий бік волосся бороди зводячи його нанівець до скронь. Волосся на лівому боці стрижуть до гортані першим прийомом, а до вуха - другим, після цього стрижуть волосся під вусами і овально оформляють еспаньйолку. Після стрижки лівого боку майстер знову переходить на праву від клієнта сторону і оформляє контури бороди, надаючи їй яйцеподібної форми. При оформлені контурів бороди з боків ножицями стрижуть з повним навантаженням їх робочої частини, а при оформлені нижньої ділянки бороди - однією третиною робочої частини ножиць . це робиться для того, щоб борода отримала овальну форму, а не гранчасту. Після старанної перевірки бороду шліфують, тобто знімають злиткові одиночні волосини . Процес стрижки середньої овальної бороди такий же, як і при стрижці повної. Різниця полягає лише в тому, що волосся на щоках стрижуть машинкою номер 2 або 3. Місця шиї і щік, стрижені машинкою, тушують ножицями, надаючи їм овальної або опуклої форми.

При стрижці короткої овальної бороди волосся знімають з боків машинкою номер 1 і до половини щелепи косим напрямом від вуха до щоки. На шиї і у верхній частині щік волосся голять або стрижуть машинкою номер 000 значно більше, ніж при стрижці повних і середніх овальних борід. Волосся на шиї голять не більше 1-2 см нижче щелепи, щоб мати можливість зробити поступовий перехід при зведенні його нанівець.

Коли обличчя в клієнта худе, коротку овальну бороду робити не рекомендується, бо при цьому овальної форми не вийде . Подвійні овальні бороди розподіляються на три види : довгі, середні й короткі. Однак вони мають різні форми. Бувають повні і довгі, середні, з широкою виїмкою, з овальною формою країв бороди. Цей вид бороди стрижуть майже так само, як "російську я бороду. На щоках машинкою номер 000 знімають лише найвищий край волосся. на шиї - лише найнижче волосся -- не вище гортані. Потім волосся на щоках і на шиї круто тушують ножицями, після чого над гребінцем стрижуть ними бічні сторони : волосся на них залишають трохи повніше, ніж при стрижці повної овальної бороди. Майстер, стоячи праворуч від клієнта, зводить нанівець до скронь першим прийомом волосся правого боку , потім переходить від клієнта ліворуч і стриже другим прийомом, як під час стрижки овальної бороди. Під вусами стрижуть дуже мало , лише настільки щоб відділити бороду від вусів.

Еспаньйолка не стрижеться. Волосся бороди ґрунтовно розчісують від середини на обидва боки, підкладаючи при цьому щітку. Після розчісування приступають до оформлення самої бороди. Притримуючи до упору ножиці середнім пальцем лівої руки, спочатку стрижуть правий бік прямолінійно, створюючи контур трапеції, потім так же стрижуть лівий бік. коли обидва боки однаково підстрижено, округляють нижні частини обох половинок бороди і посередині між ними вистригають виїмку тупим , але неглибоким клинком. Якщо волосся погано лежить або воно коротке , то між половинками бороди ножицями вистригають виїмку у вигляді проділу для більш чіткого розділення бороди на два боки.

Другий вид бороди такого ж фасону стрижуть трохи коротше, роблячи більш тупий конус. Боки тушують , як при стрижці повної овальної бороди.

Стрижка третього виду подвійної овальної бороди складніша. Тушування волосся на щоках роблять ширше і тонше, волосся під вусами також стушовують, бічні сторони бороди роблять півколом, а конус ділення її - більш широким. Борода набуває опуклої форми. Волосся навколо еспаньйолки вистригають ножицями, щоб вона чітко виділялась. Еспаньйолку розчісують трохи в боки і немовби з'єднують її з нижньою частиною броди . процес стрижки такий : машинкою номер 000 стрижуть волосся по всій щоці і на шиї гортані. Потім ножицями роблять поступове тушування до скронь . Скроні роблять тонкими . волосся бороди стрижуть над гребінцем до скронь; на правому боці - першим прийомом, на лівому - другим і першим прийомами . створюючи опуклість. Для цього кінці бороди роблять тоншими, знімаючи їх зубчастими ножицями або верхні краї волосся простими ножицями.

Для відділення бороди від вусів волосся під вусами тушують ножицями: з правого боку - першим прийомом , з лівого - другим. На шиї волосся стушовують круто: на правом) боці - першим прийомом, на лівому - другим. Еспаньйолку не стрижуть, а для чіткого виділення її вистригають по окружності і волосся еспаньйолки з'єднують з волоссям бороди.

Після цього бороду оформляють, розчісуючи и на два боки. Лінію бороди до щелепного виступу оформляють прямолінійно від щелепи конусом до центра. Далі середину бороди вистригають ножицями глибоким клином до підборіддя, притримуючи для упору ножиці середнім пальцем лівої руки. Після цього краї розрізу округляють. Остаточною обробкою є перевірка і шліфування бороди.

Коротку подвійну овальну бороду стрижуть таким чином: шию і щоки стрижуть машинкою номер 0 і голять;боки від мочки вуха до скронь стрижуть машинкою номер 1, потім ножицями стушовують грані. Після цього роблять поступовий перехід з боків, надаючи бороді форму трапеції. Волосся з боків знімають так само, як при стрижці попередніх борід, - першим і другим прийомами.

Волосся на підборідді не повинно бути довшим за 5-6 см. При оформлені бороди по щелепній лінії волосся стрижуть у формі трапеції. Клин по середині бороди роблять тупої форми, кінцям бороди також надають тупої форми, округлюючи їх. Особливості стрижки всіх перерахованих подвійних овальних борід полягає в тому, що тушування волосся на щоках і по краях борід має бути опуклим. Плоске тушування не допускається. Опуклість досягається крутим або широким поступовим зменшенням довжини волосся до щік і країв бороди.

Завивка і відтяжка борід

Відтяжку бороди роблять перед стрижкою, причому відтягують тільки тимчасово заломлене волосся . якщо заломленість волосся у клієнта постійна, то відтягати його не слід, бо через деякий час волосся знову стає в попереднє, положення і форма бороди викривляється.

Волосся бороди можна відтягувати плоскими або звичайними щипцями, а також з допомогою фена. При відтяжці волосся плоскими або звичайними щипцями гребінець тримають у лівій руці, а щипці у правій. Заломлене волосся піднімають гребінцем, притискають його щипцями і відтягують вниз або в сторони ( у залежності від форми і напрямку волосся бороди). Таким чином шар за шаром відтягують усе волосся до повного його вирівнювання. Перед відтяжкою волосся треба перевірити в ступінь нагріву щипців, щоб не спалити волосся, При відтяжці бороди за допомогою фена заломлені місця волосся попередньо зволожують одеколоном або водою, потім лівою рукою розчісують заломлене волосся в потрібному напрямі і в залежності від форми і фасону бороди спрямовують феном струмінь гарячого повітря услід за гребінцем. На фен надівають наконечник для концентрації потоку повітря . розчісування виконують кілька разів, доки волосся не висохне і не випрямиться.

Звичайними щипцями відтяжку волосся бороди виконують так само, як і плоскими. піднімаючи гребінцем волосся , його набирають на щипці між валиком і жолобком, тримаючи при цьому щіпці