Сучасні методи лікування віл-інфекції та СНІДу (антиретровірусна терапія та стратегії превентивного захисту)
Аналіз ефективності комбінованої антиретровірусної терапії в лікуванні ВІЛ-позитивних осіб. Аналіз можливостей впровадження ін’єкційних препаратів тривалої дії або профілактичного лікування за допомогою широко нейтралізуючої терапії антитілами до ВІЛ.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.11.2024 |
| Размер файла | 59,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Харківський національний медичний університет
Ізмаїльський державний гуманітарний університет
СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ ТА СНІДУ (АНТИРЕТРОВІРУСНА ТЕРАПІЯ ТА СТРАТЕГІЇ ПРЕВЕНТИВНОГО ЗАХИСТУ)
Буров Андрій Миколайович, кандидат медичних наук, асистент
кафедри мікробіології, вірусології та імунології імунології. Д.П Гриньова
Атмажов Іван Дмитрович кандидат медичних наук, доцент,
доцент кафедри фізичного виховання, спорту та здоров'я людини
Анотація
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) становить серйозну проблему для здоров'я в усьому світі, що призводить до сотень тисяч смертей від СНІДу та понад мільйон нових інфекцій щорічно. Хоча стандартне лікування ВІЛ-інфекції, антиретровірусна терапія, довело ефективність у запобіганні передачі ВІЛ, воно не завжди доступно для використання в усьому світі через значну вартість і часті побічні ефекти. Метою статті є проведення аналізу та узагальнення наукової літератури щодо сучасних методів лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу, враховуючі антиретровірусну терапію та стратегії превентивного захисту. В результаті проведеного аналізу було встановлено, що ефективним в лікуванні ВІЛ-позитивних осіб є комбінована антиретровірусна терапія, яка оптимізує переносимість, довгострокову безпеку та тривалу дію. У статті вказано, що там де пацієнти мають доступ до лікування, захворюваність і смертність дедалі більше зумовлюються супутніми захворюваннями, не пов'язаними з ВІЛ, які спостерігалися раніше. Подібним чином ВІЛ-позитивних людей тепер діагностують і лікують на ранніх стадіях за допомогою передбачуваної довічної терапії. Внесок специфічних антиретровірусних препаратів у довготривалу захворюваність і смертність залежить від фармакологічних характеристик цих агентів. Було встановлено, що окрім підвищення обізнаності щодо ВІЛ/СНІДу через освіту, навряд чи існує альтернатива для стримування поширення хвороби. Одним із перспективних підходів є розробка вакцини проти ВІЛ. На жаль, висока варіабельність білків оболонки субтипів ВІЛ, частота їх мутацій і відсутність повного розуміння механізмів захисту від вірусу є перешкодою для розробки вакцини. Зусилля щодо розробки успішних вакцин проти ВІЛ ведуться вже десятиліттями, але безуспішно. Останнім часом було досягнуто значного прогресу в застосуванні нового підходу до використання мРНК-вакцини як стратегії проти ВІЛ. Завдяки прогресу в антиретровірусній терапії рівень смертності від ВІЛ-інфекції значно знизився за останні десятиліття, люди з ВІЛ живуть довше в поєднанні зі стійкою активацією імунітету, попри пригнічення вірусу та потенційну токсичність від тривалого застосування антиретровірусної терапії.
Ключові слова: синдром набутого імунодефіциту, вірус імунодефіциту людини, лікування, прогресування хвороби.
Annotation
Burov Andriy Mykolayovych, Philosophy Doctor, Assistant of the Department Microbiology,Virology and Immunology named after D.P. Grynyov, Kharkiv National Medical University
Atmazhov Ivan Dmytrovych Candidate Of Medical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Physical Education, Sports and Human Health, Izmail State University of Humanities
MODERN METHODS OF TREATING HIV AND AIDS (ANTIRETROVIRAL THERAPY AND PREVENTIVE PROTECTION STRATEGIES). Literature review
The human immunodeficiency virus (HIV) is a serious health problem worldwide, leading to hundreds of thousands of AIDS deaths and more than a million new infections each year. Although the standard treatment for HIV, antiretroviral therapy, has proven effective in preventing HIV transmission, it is not always available for use worldwide due to its high cost and frequent side effects. The purpose of the article is to analyze and summarize the scientific literature on modern methods of treating HIV and AIDS, including antiretroviral therapy and preventive protection strategies. As a result of the analysis, it was found that combination antiretroviral therapy is effective in the treatment of HIV-positive individuals, which optimizes tolerability, long-term safety and long-lasting effects. The article points out that where patients have access to treatment, morbidity and mortality are increasingly driven by pre-existing non-HIV-related comorbidities. Likewise, HIV-positive people are now diagnosed and treated early with predictable lifelong therapy. The contribution of specific antiretroviral drugs to long-term morbidity and mortality depends on the pharmacological characteristics of these agents. It has been established that, apart from raising awareness of HIV/AIDS through education, there is hardly any alternative to curbing the spread of the disease. One of the most promising approaches is to develop a vaccine against HIV. Unfortunately, the high variability of HIV subtype envelope proteins, the frequency of their mutations, and the lack of a complete understanding of the mechanisms of protection against the virus are obstacles to vaccine development. Efforts to develop successful HIV vaccines have been underway for decades, but without success. Recently, significant progress has been made in applying a new approach to the use of an mRNA vaccine as a strategy against HIV. Thanks to advances in antiretroviral therapy, HIV-related mortality rates have declined significantly in recent decades, and people with HIV are living longer, coupled with sustained immune activation despite viral suppression and potential toxicity from long-term antiretroviral therapy.
Keywords: acquired immunodeficiency syndrome, human immunodeficiency virus, treatment, disease progression.
Постановка проблеми
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД), хвороба, що виникає внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), є другою за кількістю щорічних смертей і створює серйозну проблему для здоров'я усього людства [1; 2]. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у 2020 році від СНІДу померло 680 000 людей, а 1,5 мільйона людей заразилися ВІЛ [3].
ВІЛ - це вірус родини ретровірусів, який атакує імунну систему, що призводить до підвищеної сприйнятливості організму до захворювань і, таким чином, викликає СНІД. Хоча лікування, що складається з довічного прийому антиретровірусних препаратів, є ефективним у подовженні відсутності симптомів у пацієнтів у латентний період і у перешкоджанні передачі, ВІЛ- інфекцію неможливо вилікувати [4, 5, 6]. Крім того, антиретровірусна терапія (АРТ) вимагає великих витрат і дотримання пацієнтом плану терапії є важливим.
Науковці підкреслюють, що перелік комбінованої АРТ помітно прогресував за останні 30 років, і він продовжуватиме розширюватися з можливим майбутнім впровадженням ін'єкційних препаратів тривалої дії або профілактичного лікування за допомогою широко нейтралізуючої терапії антитілами до ВІЛ, які зараз проходять клінічні випробування [7]. Щоб запобігти подальшому поширенню ВІЛ/СНІДу, ряд досліджень спрямовані на пошук ефективної вакцини проти ВІЛ [2].
Мета статті - узагальнити наукову літературу щодо аналізу сучасних методів лікування ВІЛ-інфекції та СНІДу, враховуючі антиретровірусну терапію та стратегії превентивного захисту.
Матеріали і методи
антиретровірусний терапія віл ін'єкційний
Для вирішення поставленої мети роботи було проведено рандомізований систематичний огляд літературних джерел. Пошук публікацій в період 2020-2024 рр. в наукометричних базах даних «Scopus», «Web of Science», «PubMed», «Google Scholar».
Виклад основного матеріалу
У перші дні епідемії ВІЛ був швидко прогресуючим, майже повсюдно смертельною інфекцією [8]. Госпіталізації були звичайною необхідністю для хворих, пов'язаних зі СНІДом, і з обмеженими можливостями лікування, без тестування на вірусне навантаження, без тестування на резистентність та щодо короткочасних переваг від терапії, клінічне лікування було невідкладним і часто паліативним за своєю природою.
В наш час науковцями доведено, що передача ВІЛ може відбуватися різними шляхами. Найпоширенішими випадками передачі є статевий акт, обмін рідинами організму, наприклад кров'ю і перинатальна передача [9]. Згідно зі звітом UNAIDS за 2020 рік, 65% ВІЛ-інфекцій у всьому світі спостерігалося в ключових групах населення, які відносно часто піддаються впливу вищезазначених механізмів передачі, таких як працівники секс-бізнесу та наркомани [10]. Таким чином, ВІЛ-інфекція вимагає прямого контакту з інфікованих клітин крові ВІЛ-інфікованої людини. Встановлено, що передача ВІЛ залежить від контагіозності підтипу ВІЛ, його концентрації в рідині, що передається, шляху інфікування та сприйнятливості людини-господаря [2]. Після потраплянні в організм людини, вірус уражає клітини імунної системи, що мають на своїй поверхні рецептори CD4+: Т-хелпери, моноцити, макрофаги, клітини Лангерганса, дендритні клітини, клітини мікроглії. Коли рівень клітин із CD4 падає нижче критичного рівня, клітинний імунітет втрачається й організм стає все більше сприйнятливий до розвитку опортуністичних інфекцій, що призводить до СНІДу. Після передачі ВІЛ перебіг хвороби можна розділити на три стадії: гостру фазу, хронічну/безсимптомну фазу та термінальну фазу/СНІД [2].
Глобальна стратегія протидії СНІДу за останні 5 років була спрямована на запобігання смертності та передачі ВІЛ частково шляхом забезпечення того, щоб люди, які живуть з ВІЛ, знали свій ВІЛ-статус і могли пригнічувати вірус ВІЛ за допомогою антиретровірусного лікування [11].
Попри понад чотири десятиліття досліджень, медицина ще не має ліків від ВІЛ. У той час як АРТ здатна пригнічувати вірус до рівня, який неможливо визначити, вірус швидко відновлюється з латентно інфікованих клітин («резервуар ВІЛ») протягом тижнів після переривання АРТ [4, 5]. Таким чином, основною метою є викорінення та / або прискорення розпаду резервуару для досягнення клінічної ремісії. Проте проведені на сьогодні випробування лікування ВІЛ здебільшого не продемонстрували клінічно значущого зменшення розміру резервуара ВІЛ та/або призвели до стійкої ремісії без АРТ [4]. Більшість цих досліджень проводилися серед людей з ВІЛ, які отримували лікування під час хронічної інфекції та отримували терапевтичне втручання через тривалий час після встановлення резервуару (тобто через кілька років після початку АРТ ) [3, 12, 13]. Недавні випробування комбінованої терапії (наприклад, широко нейтралізуючі антитіла, що вводяться разом з АРТ) дали більш обнадійливі результати, і кілька учасників продемонстрували докази розширеного контролю вірусу без АРТ [14], але механізми, за допомогою яких ця невелика кількість учасників виявляють посилені вірусний контроль залишаються неясними.
З моменту впровадження комбінованої АРТ в середині 1990-х років було схвалено понад 30 препаратів для лікування ВІЛ-позитивних осіб [7]. Переваги комбінованої АРТ були продемонстровані, тестування вірусного навантаження стало доступним, а рівень смертності/захворюваності різко знизився [1]. У міру того, як кількість госпіталізованих хворих на ВІЛ/СНІД зменшилася, система клінічної допомоги розвинулася, щоб охопити поєднання спеціалізованих і загальних послуг. Однак клініцисти зіткнулися з появою непередбачуваних ефектів ранніх схем АРТ, включаючи ліподистрофію, серцево-судинні захворювання, ризик діабету та зміни мінеральної щільності кісткової тканини. Питання резистентності до ліків і перехресної резистентності ставали дедалі більшою проблемою, оскільки накопичувалася невдача послідовних схем АРТ. Почали використовуватися тестування на резистентність і терапевтичний моніторинг препаратів, оскільки багато людей, які живуть з ВІЛ, не змогли стабілізувати стан АРТ через токсичність і побічні ефекти АРТ [15].
Еволюція АРТ була пов'язана з більшою простотою та зменшенням токсичністі [16], а комбінації, рекомендовані сьогоднішніми настановами щодо ВІЛ, роблять придушення вірусу досяжною та стійкою метою для більшості людей, які живуть з ВІЛ, яких рано виявляють і які дотримуються своїх схем лікування [17, 18], а також більшість пацієнтів із тривалим ВІЛ- інфекцією, у яких, можливо, спостерігалися неоптимальні режими та невдача попереднього лікування. Сьогодні лише від 2% до 5% схем першої лінії припиняється через непереносимість або токсичність на один рік [19, 20] і від 2% до 4% через вірусологічну невдачу на 2 роки [20]. У більшості розвинутих країн середній вік людей, які живуть з ВІЛ перевищив 50 років, ця цифра подвоїлася з часу запровадження АРТ і продовжує зростати в усьому світі [21]. Проте тривале пригнічення вірусу та профілактика захворювань, пов'язаних зі СНІДом, не становили проблем, які могли виникнути в минулому, людей, які живуть з ВІЛ живуть довше, але вони продовжують відчувати підвищений ризик хронічних ускладнень здоров'я, зокрема серцево-судинних захворювань, рак, когнітивні порушення і слабкість. Цей підвищений ризик часто не залежить від традиційних факторів ризику, які є більш поширеними у людей, які живуть з ВІЛ, таких як куріння, алкоголь і дисліпідемія. Замість того, щоб мати справу з гострими, потенційно небезпечними для життя ускладненнями, лікарі тепер стикаються з лікуванням хронічного захворювання зі зростаючою поширеністю супутніх захворювань, не пов'язаних зі СНІДом. Останні літературні джерела змінили розуміння захворюваності та смертності серед людей, які живуть з ВІЛ у сучасну епоху, і зростає усвідомлення того, що багато супутніх захворювань, не пов'язаних зі СНІДом, можуть бути спричинені хоча б частково стійким запальним процесом низької імунної активації та гіперкоагуляцією [22].
Оскільки імунна активація та хронічне запалення зберігаються у людей, які живуть з ВІЛ то вони можуть отримати користь від протизапального лікування, яке проводиться на додаток до АРТ. Незалежно від схеми, початок АРТ постійно призводить до зниження більшості системних запальних маркерів, показників Т-клітин і активації моноцитів, хоча рідко до рівнів, які спостерігаються у ВІЛ-неінфікованих осіб. Однак донедавна більшість досліджень вивчали людей, які живуть з ВІЛ, які розпочали АРТ на відносно пізніх стадіях захворювання [21,22], і було мало відомо про наслідки раннього початку. У своїх дослідженнях Li та ін. [17] встановили, що прогностичні показники часу відновлення ВІЛ відрізнялися між учасниками, які отримували раннє лікування, та учасниками, які отримували хронічне лікування, оскільки найсильнішим резервним фактором прогнозування часу відновлення ВІЛ був рівень залишкової вірусемії в учасників, які отримували раннє лікування, та рівень інтактної ДНК в осіб, які отримували хронічне лікування [17].
Зараз використовується п'ять класів АРТ (Табл. 1) [7], які націлені на окремі етапи циклу вірусу. Один клас містить агенти, які перешкоджають проникненню вірусу (інгібітори проникнення) у клітину шляхом зв'язування з білками оболонки вірусу та запобігання прикріпленню та проникненню в клітини CD4 через дві окремі фази проникнення вірусу: зв'язування клітинного хемокінового рецептора 5 та злиття мембрани. Другий клас включає агенти, які пригнічують реплікацію вірусу шляхом обриву ланцюга після включення в зростаючі ланцюги ДНК шляхом зворотної транскрипції ВІЛ (нуклеозидні інгібітори зворотної транскрипції (НІЗТ)). Третій клас, ненуклеозидні інгібітори зворотної транскрипції), схожий на НІЗТ тим, що вони також перешкоджають зворотній транскрипції, хоча й роблять це шляхом зв'язування зворотної транскрипції в іншому місці, ніж НІЗТ; отже, вони не мають перехресної резистентності з класом НІЗТ. Четвертий клас (інгібітори перенесення ланцюга інтегрази) містить агенти, які пригнічують вбудовування вірусної ДНК у клітинний геном господаря. П'ятий клас (інгібітори протеази) містить агенти, які пригнічують фермент протеазу, який відіграє ключову роль у складанні нових вірусних частинок.
Таблиця 1
Головні напрямки лікування СНІД та антиретровірусні препарати
|
Терапія |
Клас препарату |
Назва препарату |
|
|
Антиретровірусна терапія |
Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази Інгібітори протеази Інгібітори фузії Інгібітори інтегрази |
Зидовудин, Ламівудін, Абакавір, Ставудин, Диданозин Іфавіренц, Невірапін Лопінавір, Ритонавір, Індинавір, Саквінавір Фузеон Релтегравір |
|
|
Імуномодулююча терапія |
Інтерферони, інтерлейкіни інші імуномодулятори |
Тималін |
|
|
Лікування СНІД- асоційованих захворювань |
Протитуберкульозні, протигрибкові, противірусні препарати, Антибіотики Протипухлинна терапія |
В дослідженнях Gagliardini та ін. [8] було виявлено, що 6,5% ВІЧ- інфікованих осіб, які отримували сучасну АРТ першого ряду були визначені як ті, що важко піддаються лікуванню через 6 років після початку АРТ. Також показано, що люди із пізньою стадією ВІЛ-інфекції на початку АРТ мали значно вищий ризик мати низький рівень відповіді на лікування. Відомо, що пізня та прогресуюча презентація ВІЛ пов'язана з гіршими результатами, включаючи вищий ризик прогресування захворювання та смертності, навіть у випадках своєчасного початку АРТ [22], зниження рівня вірусної супресії, підвищення ризику госпіталізації та витрат на охорону здоров'я та неоптимальне відновлення імунітету. Крім того, було продемонстровано, що низька кількість клітин CD4 під час початку АРТ пов'язана з серйозними подіями, не пов'язаними зі СНІДом [8].
Точні механізми, що призводять до неефективності лікування та смерті, ще не повністю з'ясовані, але можуть залежати від низького поточного рівня CD4 клітин, старшого віку, чоловічої статі, діагнозу СНІДу, коінфекції вірусного гепатиту С та виявленого вірусного навантаження ВІЛ [15, 23]. Встановлено, що нові АРТ на основі інгібіторів інтегрази покращили показники успіху лікування порівняно зі схемами на основі інгібіторів протеази або ненуклеозидні інгібітори зворотної транскрипції, а інтенсифікація лікування інгібітором інтегрази, як повідомлялося, змінює маркери стійкої реплікації вірусу. у тих, хто перебуває на схемі лікування інгібіторами протеази [1]. Сучасні схеми АРТ полегшили досягнення та підтримку вірусологічної супресії у людей з ВІЛ. Попри це, було виявлено, що пацієнти мали відносно швидке відновлення вірусу після припинення лікування сучасними схеми АРТ [24].
АРТ для лікування ВІЛ сама по собі не може викорінити ВІЛ-інфекцію, тому для запобігання реактивації ВІЛ із довгоіснуючих резервуарів вірусу потрібна довічна АРТ [1]. Людини із ВІЛ інші повинні боротися з ускладненнями тривалої інфекції та застосування АРТ, включаючи стигматизацію, побічні ефекти, взаємодію між ліками, виникнення стійкості до ліків і втому від таблеток. В своїй роботі Ananworanich та ін. [25] вказують, що одним із найвищих пріоритетів для галузі ВІЛ є пошук терапевтичних втручань, які можуть ліквідувати або контролювати резервуар ВІЛ, що призведе до тривалої ремісії ВІЛ без АРТ.
Перевірка стратегій ремісії ВІЛ без АРТ зрештою вимагатиме демонстрації ефективності за допомогою досліджень переривання АРТ, щоб підтвердити затримку відновлення ВІЛ. Результати попередніх досліджень перерви в лікуванні показали, що відновлення вірусу відбувається швидко у більшості людей, як правило, протягом кількох тижнів після припинення АРТ [1, 16]. Після припинення АРТ вірус швидко відскакує від латентно інфікованих клітин («резервуар ВІЛ»). Резервуар значною мірою стабілізується під час початку АРТ, а потім повільно розпадається [4]. Існує невизначеність щодо того, чи можуть сучасні схеми АРТ досягти покращеної вірусологічної супресії та потенційно відстрочити час відновлення вірусу після перерви в лікуванні. Крім того, є ознаки того, що початок АРТ на ранніх стадіях ВІЛ-інфекції суттєво обмежить розмір резервуару ВІЛ [17, 18]. Це може відстрочити термін відновлення ВІЛ-інфекції та збільшити шанси на контроль ВІЛ після лікування [16].
Неповне придушення ВІЛ-інфекції за допомогою АРТ може призвести до стійкості до ліків. Історично субоптимальна активність АРТ була потенційною причиною резистентності, однак більшість сучасних схем АРТ, які використовуються для терапії першої лінії, є достатньо ефективними, щоб повністю придушити реплікацію ВІЛ, і мають генетичний бар'єр резистентності, достатньо високий для підтримки тривалого вірусологічне пригнічення [17, 18]. Як наслідок, більшість випадків вірусологічної невдачі та резистентності до ліків виникають через неповне дотримання схеми лікування, її часткове або повне порушення.
Моделі резистентності до ліків при вірусологічній невдачі варіюються залежно від режиму, базової резистентності та рівня прихильності пацієнта. Оскільки всі рекомендовані схеми АРТ першого ряду містять аналог цитидину та через відносно високу частоту, з якою виникає ця мутація, M184V є найпоширенішою мутацією резистентності. Поява інших мутацій нуклеозидного інгібітора зворотної транскриптази залежить від інших компонентів у схемі лікування. Крім того, нечасто зустрічається вірусологічна невдача інгібіторів переносу ланцюга інтегрази: ралтегравіру та елвітегравіру [7].
Профілактика резистентності залишається пріоритетом у лікуванні ВІЛ. Ліки з високим бар'єром до резистентності допомагають запобігти резистентності, але навіть препарати з нижчими бар'єрами до резистентності, які містяться в простих схемах АРТ, які добре переносяться, можуть забезпечити ефективну довгострокову терапію. Постійне навчання пацієнтів ризику недотримання є ще одним важливим фактором у запобігання опору. Після встановлення опір розвивається, урізноманітнюється, і керувати ним може стати важче. На щастя, зараз є кілька доступних препаратів, які зберігають противірусну дію проти ВІЛ з мутаціями, які надають стійкість до кількох ліків.
В інших ситуаціях людей, які живуть з ВІЛ з вірусологічною супресією потребують зміни лікування з причин, не пов'язаних з вірусологічною невдачею, а для покращення зручності, усунення непереносимості ліків, запобігання довгостроковій токсичності ліків або усунення взаємодії між ліками. У цих випадках відбуваються зміни тиску препарату, які можуть вплинути на появу резистентності. Сучасні рекомендації пропонують проводити перехід після ретельного перегляду попередньої історії схем, невдач і резистентності [17, 18].
Багато науковців підкреслюють, що АРТ значно подовжили тривалість життя людей з ВІЛ. Ці ліки також дуже ефективні для запобігання інфікування ВІЛ у людей, які не мають ВІЛ, стратегія, відома як доконтактна профілактика ВІЛ (PrEP) [8, 15, 21]. При правильному застосуванні PrEP значно знижує ризик зараження ВІЛ. Ранні результати свідчать про погане дотримання та наполегливість PrEP; однак це втручання обмежене за часом, і потреба в PrEP коливається в міру зміни ризикованої поведінки. В наш час розроблені рекомендації, алгоритми тестування на ВІЛ та ранні програми встановлення результату після початку, припинення та повторного запуску PrEP. У рекомендаціях пропонується припинити PrEP, коли людина більше не ризикує інфікуватися ВІЛ, але ефективна реалізація цієї стратегії потребує інструментів підтримки для прийняття рішення про припинення та відновлення PrEP, які враховують складний зв'язок між сприйняттям ризику та ризикованою поведінкою. Безпечне припинення PrEP також вимагає більш глибокого розуміння тривалості щоденного дозування, необхідного для захисту людини після останнього контакту з ВІЛ. Крім того, необхідні чіткі стратегії для повторного залучення людини, оскільки ризик її зараження ВІЛ змінюється з часом [26, 27].
Отже, у людей, які живуть з ВІЛ оцінюється все більше стратегій і нових методів лікування, спрямованих на цільові шляхи запалення, пов'язані з прогресуванням захворювання, хоча й з неоднозначними результатами. Пацієнтів з ВІЛ лікують комбінаціями препаратів, які спрямовані на різні етапи процесу реплікації ВІЛ. Цей метод довів свою високу ефективність, оскільки він здатний уповільнити прогресування захворювання, але часто супроводжується побічними ефектами та вимагає від пацієнта суворого довічного дотримання плану терапії, щоб уникнути мутацій, що призводять до незворотної лікарської стійкості вірус. Слід зазначити, що ВІЛ/СНІД можна лише придушити, а не вилікувати, завдяки виходу сплячого провірусу з імунної системи. Однак наукові дослідження встановили, що, вірусне навантаження можна значною мірою зменшити за допомогою цієї терапії, обмежуючи ризик мутації та подовжуючи тривалість життя.
Висновки
ВІЛ, який спричинює розвиток СНІД, становить серйозну проблему для охорони здоров'я в усьому світі. Антиретровірусна терапія показала свою високу ефективність для запобігання передачі ВІЛ, клінічного прогресування та смерті. Сучасну антиретровірусні препарати легше приймати, вони мають менше побічних ефектів і токсичності, демонструє менший потенціал взаємодії між ліками та менший рівень до розвитку стійкості до ліків. Як наслідок, спостерігається підвищення прихильності, ефективності та тривалості сучасних схем лікування порівняно зі старими методами терапії. Попри цей успіх, кількість ВІЛ-інфікованих продовжує зростати, і антиретровірусні препарати необхідно приймати довічно. На сьогоднішній день не існує ефективних засобів, які можна було б використовувати для профілактики ВІЛ. На даний момент єдиним методом стримування пандемії є освіта шляхом підвищення обізнаності про хворобу. Протягом останніх років було проведено багато досліджень для розробки потужної вакцини проти ВІЛ.
Література
1. Li JZ, Aga E, Bosch RJ, Pilkinton M, Kroon E, MacLaren L, et al. Time to Viral Rebound After Interruption of Modern Antiretroviral Therapies. Clin Infect Dis. 2022;74(5):865-870. doi: 10.1093/cid/ciab541. PMID: 34117753.
2. Fortner A, Bucur O. mRNA-based vaccine technology for HIV. Discoveries (Craiova). 2022;10(2):e150. doi: 10.15190/d.2022.9. PMID: 36438441.
3. HIV. World Health Organization; Accessed on March 30, 2022. 2022. https://www.who. int/news-room/fact-sheets/detail/hiv-aids.
4. Barbehenn A, Shi L, Shao J, Hoh R, Hartig HM, Pae V, et al. Rapid Biphasic Decay of Intact and Defective HIV DNA Reservoir During Acute Treated HIV Disease. medRxiv [Preprint]. 2024:2024.03.27.24304867. doi: 10.1101/2024.03.27.24304867. PMID: 38585951.
5. White JA, Simonetti FR, Beg S, McMyn NF, Dai W, Bachmann N, et al. Complex decay dynamics of HIV virions, intact and defective proviruses, and 2LTR circles following initiation of antiretroviral therapy. Proc Natl Acad Sci U S A. 2022;119(6):e2120326119. doi: 10.1073/pnas. 2120326119. PMID: 35110411.
6. Gay CL, Kuruc JD, Falcinelli SD, Warren JA, Reifeis SA, Kirchherr JL, et al. Assessing the impact of AGS-004, a dendritic cell-based immunotherapy, and vorinostat on persistent HIV- 1 Infection. Sci Rep. 2020;10(1):5134. doi: 10.1038/s41598-020-61878-3. PMID: 32198428.
7. Atta MG, De Seigneux S, Lucas GM. Clinical Pharmacology in HIV Therapy. Clin J Am Soc Nephrol. 2019;14(3):435-444. doi: 10.2215/CJN.02240218. PMID: 29844056.
8. Gagliardini R, Tavelli A, Rusconi S, Lo Caputo S, Spagnuolo V, Santoro MM, et al. Characterization and outcomes of difficult-to-treat patients starting modern first-line ART regimens: Data from the ICONA cohort. Int J Antimicrob Agents. 2024;63(1): 107018. doi: 10.1016/j.ijantimicag.2023.107018. PMID: 38214244.
9. Ways HIV can be transmitted. Centers for Disease Control and Transmission (CDC); Accessed on March 30, 2022. 2022. https://www.cdc.gov/hiv/basics/hiv-transmission/ways- people-get-hiv.html.
10. Global AIDS Update. UNAIDS; Accessed on March 30, 2022. 2021. https://www.unaids.org/ en/resources/presscentre/pressreleaseandstatementarchive/2021/july/20210714_global-aids-update.
11. Kavanagh MM, Agbla SC, Joy M, Aneja K, Pillinger M, Case A, Erondu NA, Erkkola T, Graeden E. Law, criminalisation and HIV in the world: have countries that criminalise achieved more or less successful pandemic response? BMJ Glob Health. 2021;6(8):e006315. doi: 10.1136/bmjgh-2021-006315. PMID: 34341021.
12. Fidler S, Stohr W, Pace M, Dorrell L, Lever A, Pett S, et al. Antiretroviral therapy alone versus antiretroviral therapy with a kick and kill approach, on measures of the HIV reservoir in participants with recent HIV infection (the RIVER trial): a phase 2, randomised trial. Lancet. 2020;395(10227):888-898. doi: 10.1016/S0140-6736(19)32990-3. PMID: 32085823.
13. Riddler SA, Para M, Benson CA, Mills A, Ramgopal M, DeJesus E, et al. Vesatolimod, a Toll-like Receptor 7 Agonist, Induces Immune Activation in Virally Suppressed Adults Living With Human Immunodeficiency Virus-1. Clin Infect Dis. 2021;72(11):e815-e824. doi: 10.1093/ cid/ciaa1534. PMID: 33043969.
14. Gunst JD, Pahus MH, Rosas-Umbert M, Lu IN, Benfield T, Nielsen H, et al. Early intervention with 3BNC117 and romidepsin at antiretroviral treatment initiation in people with HIV-1: a phase 1b/2a, randomized trial. Nat Med. 2022;28(11):2424-2435. doi: 10.1038/s41591- 022-02023-7. PMID: 36253609.
15. Vujkovic-Cvijin I, Sortino O, Verheij E, Sklar J, Wit FW, Kootstra NA, et al. HIV- associated gut dysbiosis is independent of sexual practice and correlates with noncommunicable diseases. Nat Commun. 2020;11(1):2448. doi: 10.1038/s41467-020-16222-8. PMID: 32415070.
16. Namazi G, Fajnzylber JM, Aga E, Bosch RJ, Acosta EP, Sharaf R, et al. The Control of HIV After Antiretroviral Medication Pause (CHAMP) Study: Posttreatment Controllers Identified From 14 Clinical Studies. J Infect Dis. 2018;218(12):1954-1963. doi: 10.1093/infdis/ jiy479. PMID: 30085241.
17. Li JZ, Melberg M, Kittilson A, Abdel-Mohsen M, Li Y, Aga E, et al. Predictors of HIV rebound differ by timing of antiretroviral therapy initiation. JCI Insight. 2024;9(3):e173864. doi: 10.1172/jci.insight.173864. PMID: 38329130.
18. Huiting ED, Gittens K, Justement JS, Shi V, Blazkova J, Benko E, et al. Impact of Treatment Interruption on HIV Reservoirs and Lymphocyte Subsets in Individuals Who Initiated Antiretroviral Therapy During the Early Phase of Infection. J Infect Dis. 2019 Jun 19;220(2):270-274. doi: 10.1093/infdis/jiz100. PMID: 30840763.
19. d'Arminio Monforte A, Cozzi-Lepri A, Di Biagio A, Marchetti G, Lo Caputo S, Rusconi S, et al. Durability of first-line regimens including integrase strand transfer inhibitors (INSTIs): data from a real-life setting. J Antimicrob Chemother. 2029;74(5): 1363-1367. doi: 10.1093/jac/dky566.
20. Gagliardini R, Gianotti N, Maggiolo F, Cozzi-Lepri A, Antinori A, Nozza S, et al. Durability of rilpivirine-based versus integrase inhibitor-based regimens in a large cohort of naive HIV-infected patients starting antiretroviral therapy. Int J Antimicrob Agents. 2021;58:106406, doi: 10.1016/j.ij antimicag.2021.106406.
21. Jones R, Robinson AT, Beach LB, Lindsey ML, Kirabo A, Hinton A Jr, Erlandson KM, Jenkins NDM. Exercise to Prevent Accelerated Vascular Aging in People Living With HIV. Circ Res. 2024 May 24; 134(11): 1607-1635. doi: 10.1161/CIRCRESAHA. 124.323975. Epub 2024 May 23. PMID: 38781293.
22. Kirwan PD, Croxford S, Aghaizu A, Murphy G, Tosswill J, Brown AE, et al. Reassessing the late HIV diagnosis surveillance definition in the era of increased and frequent testing. HIV Med. 2022:1127-1142. doi:10.1111/hiv.13394.
23. Bloch M, John M, Smith D, Rasmussen TA, Wright E. Managing HIV-associated inflammation and ageing in the era of modern ART. HIV Med. 2020;21 Suppl 3:2-16. doi: 10.1111/hiv.12952. PMID: 33022087.
24. Sneller MC, Huiting ED, Clarridge KE, Seamon C, Blazkova J, Justement JS, et al. Kinetics of Plasma HIV Rebound in the Era of Modern Antiretroviral Therapy. J Infect Dis. 2020;222(10):1655-1659. doi: 10.1093/infdis/jiaa270. PMID: 32443148.
25. Ananworanich J, Fauci AS. HIV cure research: a formidable challenge. J Virus Erad. 2015;1(1):1-3. PMID: 27482389.
26. Rutstein SE, Smith DK, Dalal S, Baggaley RC, Cohen MS. Initiation, discontinuation, and restarting HIV pre-exposure prophylaxis: ongoing implementation strategies. Lancet HIV. 2020;7(10):e721-e730. doi: 10.1016/S2352-3018(20)30203-4. PMID: 32861269.
27. ASHM. PrEP Guidelines Update. Prevent HIV by Prescribing PrEP. Sydney: ASHM; 2020 March 2020.
References
1. Li JZ, Aga E, Bosch RJ, Pilkinton M, Kroon E, MacLaren L, et al. Time to Viral Rebound After Interruption of Modern Antiretroviral Therapies. Clin Infect Dis. 2022;74(5):865-870. doi: 10.1093/cid/ciab541. PMID: 34117753.
2. Fortner A, Bucur O. mRNA-based vaccine technology for HIV. Discoveries (Craiova). 2022;10(2):e150. doi: 10.15190/d.2022.9. PMID: 36438441.
3. HIV. World Health Organization; Accessed on March 30, 2022. 2022. https://www.who.int/ news-room/fact-sheets/detail/hiv-aids.
4. Barbehenn A, Shi L, Shao J, Hoh R, Hartig HM, Pae V, et al. Rapid Biphasic Decay of Intact and Defective HIV DNA Reservoir During Acute Treated HIV Disease. medRxiv [Preprint]. 2024:2024.03.27.24304867. doi: 10.1101/2024.03.27.24304867. PMID: 38585951.
5. White JA, Simonetti FR, Beg S, McMyn NF, Dai W, Bachmann N, et al. Complex decay dynamics of HIV virions, intact and defective proviruses, and 2LTR circles following initiation of antiretroviral therapy. Proc Natl Acad Sci U S A. 2022;119(6):e2120326119. doi: 10.1073/pnas. 2120326119. PMID: 35110411.
6. Gay CL, Kuruc JD, Falcinelli SD, Warren JA, Reifeis SA, Kirchherr JL, et al. Assessing the impact of AGS-004, a dendritic cell-based immunotherapy, and vorinostat on persistent HIV- 1 Infection. Sci Rep. 2020;10(1):5134. doi: 10.1038/s41598-020-61878-3. PMID: 32198428.
7. Atta MG, De Seigneux S, Lucas GM. Clinical Pharmacology in HIV Therapy. Clin J Am Soc Nephrol. 2019;14(3):435-444. doi: 10.2215/CJN.02240218. PMID: 29844056.
8. Gagliardini R, Tavelli A, Rusconi S, Lo Caputo S, Spagnuolo V, Santoro MM, et al. Characterization and outcomes of difficult-to-treat patients starting modern first-line ART regimens: Data from the ICONA cohort. Int J Antimicrob Agents. 2024;63(1): 107018. doi: 10.1016/j.ijantimicag.2023.107018. PMID: 38214244.
9. Ways HIV can be transmitted. Centers for Disease Control and Transmission (CDC); Accessed on March 30, 2022. 2022. https://www.cdc.gov/hiv/basics/hiv-transmission/ways- people-get-hiv.html.
10. Global AIDS Update. UNAIDS; Accessed on March 30, 2022. 2021. https://www.unaids.org/ en/resources/presscentre/pressreleaseandstatementarchive/2021/july/20210714_global-aids-update.
11. Kavanagh MM, Agbla SC, Joy M, Aneja K, Pillinger M, Case A, Erondu NA, Erkkola T, Graeden E. Law, criminalisation and HIV in the world: have countries that criminalise achieved more or less successful pandemic response? BMJ Glob Health. 2021;6(8):e006315. doi: 10.1136/ bmjgh-2021-006315. PMID: 34341021.
12. Fidler S, Stohr W, Pace M, Dorrell L, Lever A, Pett S, et al. Antiretroviral therapy alone versus antiretroviral therapy with a kick and kill approach, on measures of the HIV reservoir in participants with recent HIV infection (the RIVER trial): a phase 2, randomised trial. Lancet. 2020; 395(10227):888-898. doi: 10.1016/S0140-6736(19)32990-3. PMID: 32085823.
13. Riddler SA, Para M, Benson CA, Mills A, Ramgopal M, DeJesus E, et al. Vesatolimod, a Toll-like Receptor 7 Agonist, Induces Immune Activation in Virally Suppressed Adults Living With Human Immunodeficiency Virus-1. Clin Infect Dis. 2021;72(11):e815-e824. doi: 10.1093/ cid/ciaa1534. PMID: 33043969.
14. Gunst JD, Pahus MH, Rosas-Umbert M, Lu IN, Benfield T, Nielsen H, et al. Early intervention with 3BNC117 and romidepsin at antiretroviral treatment initiation in people with HIV-1: a phase 1b/2a, randomized trial. Nat Med. 2022;28(11):2424-2435. doi: 10.1038/s41591- 022-02023-7. PMID: 36253609.
15. Vujkovic-Cvijin I, Sortino O, Verheij E, Sklar J, Wit FW, Kootstra NA, et al. HIV- associated gut dysbiosis is independent of sexual practice and correlates with noncommunicable diseases. Nat Commun. 2020;11(1):2448. doi: 10.1038/s41467-020-16222-8. PMID: 32415070.
16. Namazi G, Fajnzylber JM, Aga E, Bosch RJ, Acosta EP, Sharaf R, et al. The Control of HIV After Antiretroviral Medication Pause (CHAMP) Study: Posttreatment Controllers Identified From 14 Clinical Studies. J Infect Dis. 2018;218(12):1954-1963. doi: 10.1093/infdis/ jiy479. PMID: 30085241.
17. Li JZ, Melberg M, Kittilson A, Abdel-Mohsen M, Li Y, Aga E, et al. Predictors of HIV rebound differ by timing of antiretroviral therapy initiation. JCI Insight. 2024;9(3):e173864. doi: 10.1172/jci.insight.173864. PMID: 38329130.
18. Huiting ED, Gittens K, Justement JS, Shi V, Blazkova J, Benko E, et al. Impact of Treatment Interruption on HIV Reservoirs and Lymphocyte Subsets in Individuals Who Initiated Antiretroviral Therapy During the Early Phase of Infection. J Infect Dis. 2019 Jun 19;220(2):270-274. doi: 10.1093/infdis/jiz100. PMID: 30840763.
19. d'Arminio Monforte A, Cozzi-Lepri A, Di Biagio A, Marchetti G, Lo Caputo S, Rusconi S, et al. Durability of first-line regimens including integrase strand transfer inhibitors (INSTIs): data from a real-life setting. J Antimicrob Chemother. 2029;74(5):1363-1367. doi: 10.1093/jac/dky566.
20. Gagliardini R, Gianotti N, Maggiolo F, Cozzi-Lepri A, Antinori A, Nozza S, et al. Durability of rilpivirine-based versus integrase inhibitor-based regimens in a large cohort of naive HIV-infected patients starting antiretroviral therapy. Int J Antimicrob Agents. 2021;58:106406, doi: 10.1016/j.ijantimicag.2021.106406.
21. Jones R, Robinson AT, Beach LB, Lindsey ML, Kirabo A, Hinton A Jr, Erlandson KM, Jenkins NDM. Exercise to Prevent Accelerated Vascular Aging in People Living With HIV. Circ Res. 2024 May 24; 134(11): 1607-1635. doi: 10.1161/CIRCRESAHA. 124.323975. Epub 2024 May 23. PMID: 38781293.
22. Kirwan PD, Croxford S, Aghaizu A, Murphy G, Tosswill J, Brown AE, et al. Reassessing the late HIV diagnosis surveillance definition in the era of increased and frequent testing. HIV Med. 2022:1127-1142. doi:10.1111/hiv.13394.
23. Bloch M, John M, Smith D, Rasmussen TA, Wright E. Managing HIV-associated inflammation and ageing in the era of modern ART. HIV Med. 2020;21 Suppl 3:2-16. doi: 10.1111/hiv.12952. PMID: 33022087.
24. Sneller MC, Huiting ED, Clarridge KE, Seamon C, Blazkova J, Justement JS, et al. Kinetics of Plasma HIV Rebound in the Era of Modern Antiretroviral Therapy. J Infect Dis. 2020;222(10):1655-1659. doi: 10.1093/infdis/jiaa270. PMID: 32443148.
25. Ananworanich J, Fauci AS. HIV cure research: a formidable challenge. J Virus Erad. 2015;1(1):1-3. PMID: 27482389.
26. Rutstein SE, Smith DK, Dalal S, Baggaley RC, Cohen MS. Initiation, discontinuation, and restarting HIV pre-exposure prophylaxis: ongoing implementation strategies. Lancet HIV. 2020;7(10):e721-e730. doi: 10.1016/S2352-3018(20)30203-4. PMID: 32861269.
27. ASHM. PrEP Guidelines Update. Prevent HIV by Prescribing PrEP. Sydney: ASHM; 2020 March 2020.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Антиретровірусна терапія як основа лікування ВІЛ-інфекції. Перші випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України. Стадії розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). Діагностика хвороби, основні методи лікування. Перспективи в лікуванні СНІДу.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 07.04.2014Визначення, біологічна дія і медичні показання для лікування з використанням методу УВЧ-терапії. Фізичні та електричні аспекти впливу електричного поля ультрависокої частоти на біологічні тканини. Практика проведення УВЧ-терапії, процедура лікування.
реферат [21,6 K], добавлен 24.10.2010Загальна характеристика дитячої пневмонії. Роль фармакоекономічних аспектів лікування. Захворювання дітей на пневмонію в Україні, сучасні методи її лікування. Аналіз фармацевтичних засобів на ринку України, рекомендованих для лікування пневмонії у дітей.
дипломная работа [922,7 K], добавлен 27.05.2010Етіологія і патогенез маститу у кішок. Діагностика і особливості перебігу хвороби. Етіотропні, патогенетичні, фізичні та комплексні методи терапії. Матеріали і методи досліджень. Схема лікування кішок, хворих на серозний мастит, у клініці дрібних тварин.
дипломная работа [84,6 K], добавлен 19.06.2011Гостра тонкокишкова непрохідність. Тяжка патологія черевної порожнини. Результати комплексного лікування хворих з гострою тонкокишковою непрохідністю шляхом розробки та впровадження ранньої ентеральної терапії. Способ профілактики мікробної транслокації.
автореферат [77,5 K], добавлен 19.03.2009Лікування гострого одонтогенного остеомієліту. Консервативні методи лікування. Іммобілізація ураженої кінцівки. Показання до оперативного втручання. Хірургічне лікування при неефективності консервативної терапії, при ускладненні. Препарати для лікування.
презентация [166,0 K], добавлен 15.02.2013Виникнення генітальної герпетичної інфекції, симптоми та причини захворювання. Аналіз фармакологічної дії сучасного арсеналу лікарських препаратів протигерпетичної спрямованості. Підвищення рівня діагностики та ефективності лікування і профілактики.
автореферат [38,1 K], добавлен 12.03.2009Поширення калія в природі, його біологічна роль. Характеристика препаратів калію. Застосування Панангіну при допоміжній терапії хронічних захворювань серця. Опис Гастроліту, Аспаркаму. Профілактика і лікування гіпокаліємії за допомогою Калій-норміну.
презентация [1,2 M], добавлен 09.02.2013Класифікація анемій, причини їх виникнення. Лікування аутоімунної гемолітичної анемії з тепловими антитілами, холодової аглютинінової хвороби. Встановлення причини абсолютного дефіциту заліза, фолієвої кислоти. Призначення медикаментозної терапії.
курсовая работа [56,2 K], добавлен 28.03.2016СНІД як синдром набутого імунодефіциту: поняття і особливості збудника, шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Вірус імунодефіциту людини типу 2 (ВІЛ 2). Перспективні шляхи лікування, пошук противірусних препаратів, методи симптоматичної і патогенетичної терапії.
реферат [25,6 K], добавлен 04.09.2009
