Формування компетентностей майбутніх фізіотерапевтів у процесі проходження клінічної практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування компетентностей майбутніх фізіотерапевтів у процесі проходження клінічної практики

Сірман Олена Вікторівна кандидат педагогічних наук, доцент, кафедри здоров'я людини та фізичної терапії, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

Боровець Оксана Василівна кандидат біологічних наук, доцент, кафедри здоров'я людини та фізичної терапії, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

Поташнюк Ірина Валентинівна доктор. пед. наук, професор, професор кафедри здоров'я людини та фізичної терапії, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

Анотація

За останні роки у зв'язку з війною в Україні підхід до організації реабілітаційної допомоги докорінно змінився. Медична спільнота вже давно зрозуміла, що медична модель хвороби не працює, просто лікувати хвороби недостатньо, необхідно повернути хвору або травмовану людину до нормального соціального життя (як фізично, так і психологічно) та максимально підготувати її до нових умов. Одним з пріоритетних напрямків підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії є упровадження мультидисциплінарного підходу в системі реабілітації кваліфікованих кадрів, які повинні володіти знаннями інноваційного характеру, що ґрунтуються на кращих вітчизняних і зарубіжних практиках у сфері реабілітаційної медицини. Ці знання та уміння їх практичного застосування щодо раннього та ефективного повернення людини після хвороби до повноцінної життєдіяльності відповідно до її бажань і потреб є вкрай необхідними в умовах навколишнього, соціального та культурного .середовища.

Основною базовою освітою українського фізичного терапевта є університетська програма із отриманням відповідного диплома. Клінічний досвід повинен здобуватись через проходження клінічних практик у відповідних клініках із необхідними приміщеннями та обладнаннями. Важливу роль у підготовці фахівців відводиться ознайомчій практиці.

Обґрунтовано, що метою практики є оволодіння системою професійних знань, умінь і навичок закріплення і поглиблення у студентів спеціальних теоретичних знань одержаних під час аудиторних (лекційних і практичних) занять; набуття соціально-особистісних компетенцій, необхідних для роботи фізичного терапевта.

Зазначимо, що професійна компетентність розуміється як система знань та професійних вмінь за фахом, та правильне розуміння майбутніми фахівцями з фізичної терапії своїх професійних компетентностей визначається як необхідність подальшого розвитку фізичної реабілітації з метою зміцнення та збереження здоров'я. Отже, головна мета клінічної практики полягає у підготовці компетентної особистості, у її вихованні й розвитку.

Ключові слова: фізична терапія, формування компетентності, клінічна практика, травма, захворювання, лікування, профілактика.

Abstract

Sirman Olena Viktorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Human Health and Physical Therapy, Academician Stepan Demyanchuk International University of Economics and Humanities

Borovets Oksana Vasylivna Candidate of Biological Sciences, Associate Professor, Department of Human Health and Physical Therapy, Academician Stepan Demyanchuk International University of Economics and Humanities

Potashniuk Iryna Valentynivna doctor. ped. Sciences, professor, professor of the Department of Human Health and Physical Therapy, Academician Stepan Demyanchuk International University of Economics and Humanities

FORMATION OF COMPETENCES OF FUTURE PHYSIOTHERAPISTS IN THE PROCESS OF PASSING CLINICAL PRACTICE

In recent years, in connection with the war in Ukraine, the approach to the organization of rehabilitation assistance has fundamentally changed. The medical community has long understood that the medical model of the disease does not work, simply treating the disease is not enough, it is necessary to return the sick or injured person to normal social life (both physically and psychologically) and prepare him as much as possible for new conditions. One of the priority areas of training future specialists in physical therapy is the introduction of a multidisciplinary approach in the rehabilitation system of qualified personnel who must possess innovative knowledge based on the best domestic and foreign practices in the field of rehabilitation medicine. This knowledge and the ability to apply it in a practical way regarding the early and effective return of a person after an illness to a full-fledged life activity in accordance with his wishes and needs are absolutely necessary in the conditions of the surrounding, social and cultural environment.

The main basic education of a Ukrainian physical therapist is a university program with a corresponding diploma. Clinical experience should be gained through clinical practice in appropriate clinics with the necessary facilities and equipment. Familiarization plays an important role in the training of specialists.

It is substantiated that the purpose of the practice is to master the system of professional knowledge, abilities and skills to consolidate and deepen students' special theoretical knowledge obtained during classroom (lecture and practical) classes; acquisition of social and personal competencies necessary for the work of a physical therapist.

It should be noted that professional competence is understood as a system of knowledge and professional skills by specialty, and the correct understanding by future physical therapy specialists of their professional competences is defined as the need for further development of physical rehabilitation in order to strengthen and preserve health. Therefore, the main goal of clinical practice is to prepare a competent person, in his education and development.

Keywords: physical therapy, competence formation, clinical practice, injury, disease, treatment, prevention.

Постановка проблеми

компетентність фізіотерапевт клінічна практика

На сучасному етапі ефективність освітньої системи залежить від рівня професійної підготовки особистості, яка володіє не тільки знаннями і високими моральними якостями, але й вміє адекватно та професійно діяти у відповідній ситуації, застосовувати набуті знання на практиці та брати відповідальність за свої дії.

Реформи в галузі охорони здоров'я, які відбуваються в Україні, висувають нові вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії у закладах вищої освіти, тому об'єктивно зростає значимість розвитку професіоналізму цих фахівців і підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. Зважаючи на гостру потребу української держави у фахівцях з фізичної терапії, ерготерапії, можливість здобуття вищої освіти за цією спеціальністю має перспективи для подальшого розвитку.

Фізична терапія є невід'ємною частиною системи охорони здоров'я з надання медичних послуг та соціального забезпечення. Фізичні методи терапії застосовуються для розвитку, підтримки та відновлення руху, максимальних функціональних можливостей, а також потреб людини протягом усього її життя. Особливе значення фізична терапія має в тих випадках, коли нормальний рух і функція під загрозою травми, хвороби, болю, старіння.

Формування професійної компетентності майбутніх фізіотерапевтів є важливим завданням вивченням теорії та практики, оскільки у подальшому від них буде вимагатися швидко та ефективно засвоювати та впроваджувати передові технології, вітчизняний та зарубіжний досвід в процесі своєї діяльності.

Значну роль у формуванні професійної компетентності фізичного терапевта відіграє ознайомча практика, мета якої полягає у перевірці й закріпленні знань, отриманих студентами при вивченні основних клінічних та інших дисциплін, подальшому вдосконаленні практичних навичок, набутих упродовж навчального року, ознайомленні з організацією та умовами роботи фізичного терапевта в медичних закладах

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема професійної підготовки фахівців із фізичної терапії знайшла відображення у багатьох дослідженнях. Зокрема, розроблено понятійний апарат підготовки фахівців із фізичної реабілітації (О. Вацеба, Г. Верич, Т. Круцевич, В. Мухін, В. Мурза, С. Попов, Є. Приступа), висвітлено загальні питання професійної підготовки майбутніх фахівців із фізичної реабілітації у вищих навчальних закладах (Н. Бєлікова, А. Герцик, Т. Д'яченко, В. Кукса, О. Міхеєнко, Л. Сущенко);

Мета статті - є характеристика клінічної практики за профілем майбутньої професії на формування професійної компетентності майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів.

Виклад основного матеріалу

Підготовка фізичних терапевтів в Україні здійснюється за світовими професійними стандартами. Відбулись зміни в роботі закладів охорони здоров'я, які надають реабілітаційні послуги в гострому, підгострому та довготривалому періодах реабілітації. Фізичні терапевти спрямовують свою діяльність на підвищення рівня фізичного та когнітивного функціонування, активності та участі пацієнта, включаючи якість його життя, особисті та навколишні фактори.

Професійна підготовка передбачає тісне поєднання декількох принципів освітньої діяльності: ефективного викладу матеріалу на основі поєднання фундаментальних теоретичних знань з необхідним практичним досвідом; активного спрямування студентів на творче і критичне засвоєння матеріалу; активного обговорення одержаних знань і засвоєних практичних навичок за участю студентів, викладачів і фахівців-практикантів; максимальної взаємодії навчання з сучасною практичною діяльністю у галузі обраної спеціальності[3].

На сучасному етапі ефективність освітньої системи залежить від рівня професійної підготовки особистості, яка володіє не тільки знаннями і високими моральними якостями, але й вміє адекватно та професійно діяти у відповідній ситуації, застосовувати набуті знання на практиці та брати відповідальність за свої дії. Отже, головна мета освіти полягає у підготовці компетентної особистості, її вихованні й розвитку Формування професійної компетентності майбутніх фізіотерапевтів є важливим завданням вивченням теорії та практики, оскільки у подальшому від них буде вимагатися швидко та ефективно засвоювати та впроваджувати передові технології, вітчизняний та зарубіжний досвід в процесі своєї діяльності.

Важливим етапом для фізичних терапевтів є організація їх практичної роботи, впродовж якої, протягом усього періоду їх практичної діяльності, завжди мають виступати інтереси пацієнта/клієнта. Важливу роль у встановленні контактів відіграють комунікативні здібності та компетентності, як з пацієнтами так із іншими спеціалістами. Кожен випускник вищого навчального закладу в практичній діяльності повинен вміти вести дискусію на теми пов'язані з аспектами фізичної терапії та втілювати ці знання на практиці; оцінювати, аналізувати та планувати свою діяльність; застосовувати та оцінювати заходи фізичної терапії; застосовувати навчальні принципи у практичній діяльності фізичної терапії; застосовувати принципи управління, що стосуються практики фізичної терапії; застосовувати науково доказові дані у практичній діяльності фізичної терапії; провадити професійну діяльність та демонструвати самостійну практичну діяльність відповідно до початкового рівня кваліфікації а також постійно поповнювати свої знання, вільно володіти професійною термінологією, мати розвинуте відчуття професійної гідності та соціальної відповідальності, а відчувати потребу в постійній самоосвіті і професійному удосконаленні.

Клінічна практика є засобом забезпечення ефективності майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів та одним із інструментів формування готовності до набуття нових знань та умінь які дозволять у фізичній терапії, ерготерапії вміти обстежити та діагностувати, контролювати стан пацієнта, а саме визначення та оцінка функціонального стану нервової системи. Визначення та оцінка функціонального потенціалу вегетативної нервової системи, координаційної функції та функції рівноваги. Визначення і оцінка біологічного віку людини. Визначення та оцінка функціональних резервів системи зовнішнього дихання. Визначення та оцінка функції зовнішнього дихання. Визначення і оцінка резервів системи кровообігу пробами зі статичною напругою. Обстеження і оцінка функціональних резервів системи кровообігу при дозованих динамічних фізичних навантаженнях субмаксимальної аеробної потужності. Прості і комбіновані функціональні проби системи кровообігу. Обстеження і оцінка системи кровообігу в спокої. Методи обстеження і оцінки об'єму рухів в суглобах, сили і тонусу м'язів. Антропометричні обстеження і оцінка фізичного розвитку. Соматоскопічна оцінка фізичного розвитку[2].

Під час проходження клінічної практики повинні враховувати цілі навчання: набуття здатності здійснювати професійну діяльність фізичного терапевта, розв'язувати задачі дослідницького та/або інноваційного характеру, які стосуються фізичної терапії. Застосовувати засоби фізичної терапії для лікування та профілактики захворювання.

Клінічне навчання / клінічні практики є важливим компонентом освітньої програми підготовки фізичних терапевтів базового рівня, який реалізується у середовищі, що сприяє професійному розвитку студента та стимулює формування самостійного та компетентного клініциста. У клінічних умовах студенти-фізичні терапевти мають змогу інтегрувати фахові знання, уміння та професійну поведінку, а також розвивати основні клінічні навички обстеження, планування, втручання та контролю.

Практика доповнює та поглиблює теоретичну підготовку здобувачів вищої освіти, створює умови для ефективного формування компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач майбутній фахівець у галузі охорони здоров'я. Вдосконалення підготовки кадрів перебуває в прямій залежності не тільки від орієнтації студентів на професію, а й від організації їхньої підготовки до майбутньої професійної діяльності, зокрема під час клінічної (виробничої) практики. Безпосередня практична діяльність здійснює значний вплив на підготовку майбутніх фахівців, а педагогічно доцільна її організація за умови постійного вдосконалення процесу практики дозволяє формувати інтегральну компетентність фізичного терапевта. Таким чином, клінічна практика є необхідним складником становлення фахівця, інструментом професійного самовдосконалення майбутніх бакалаврів фізичної терапії, ерготерапії та одним із найскладніших і багатогранних видів освітньої діяльності здобувача вищої освіти. Під час клінічної практики формується здатність розв'язувати складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми у сфері здоров'я людини, що передбачає застосування теорії здоров'я та здорового способу життя, медико-біологічних, психолого-педагогічних наук і характеризується комплексністю та невизначеністю педагогічних умов організації здоров'язбережувального процесу[3].

Клінічна практика є засобом забезпечення ефективності майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів та одним із інструментів формування готовності до професійного самовдосконалення. Вона дозволяє студентам набути нових знань та умінь для майбутньої професії, на практиці ознайомитися з особливостями фізичної терапії. Наявність теоретичних знань і практичних навиків значною мірою зумовлює ефективність практичних рішень. Відповідно обов'язковим елементом навчального процесу, що сприяє формуванню фахівця високого рівня, є ознайомча практика. Завданням ознайомчої практики є ознайомлення студентів зі специфікою майбутньої професії, формування професійних умінь і навичок із загально професійних та спеціальних дисциплін.

Здатність діяти на основі етичних міркувань; Здатність порівнювати, пояснювати; узагальнювати, критично оцінювати факти. Здатність діяти соціально відповідально та громадянсько свідомо. датність до адаптації та дії в новій ситуації; зокрема до перманентного оновлення власних знань та на цій основі виявляти, ставити та вирішувати проблеми; Здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт; Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел; Здатність до розуміння системи організації реабілітації в Україні; Використання нормативних і правових документів у реабілітології; Здатність здійснювати клінічні та функціональні дослідження в процесі виконання наукових робіт у фізичній культурі і спорті, фізичній терапії, ерготерапії; Здатність самостійно проводити оцінку функціональної здатності до активності/діяльності клієнта. Інформування, інструктаж, керівництво та навчання клієнта; Здатність використовувати основні методики фізичної терапії для осіб з особливими потребами; Здатність організовувати реабілітаційний процес підготовки фахівців фізичної терапії, ерготерапії; Здатність обґрунтовано застосовувати фізичні методи реабілітації з урахуванням механізму дії, показань і протипоказань при найбільш поширених захворюваннях внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, центральної і периферичної нервової системи; Здатність визначити загальні підходи до вибору необхідної методики застосування в педіатрії: лікувальної фізичної культури; класичного та лікувального масажу, фізіотерапевтичних засобів [2].

Вкрай важливими для майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів є професійний інтерес та позитивне ставлення до професії. З'ясовано, що професійна компетентність передбачає наявність у людини внутрішньої мотивації до якості навчання. Тому значуща мотивація є однією з головних умов формування професійної спрямованості після проходження практики у студентів підвищується вимогливість до особистої компоненти - необхідність успішного подальшого навчання; посилюється критичне ставлення до своїх знань, умінь і навичок, професійної майстерності; змінюється ставлення до вибраної професії. Коли студент добре усвідомлює, яку професію він вибрав, та вважає її значущою не лише для суспільства, а такою, що відповідає його особистісним нахилам, здібностям та потребам, то це позитивно впливає на успішність його навчання.

Очікувані результати навчання Знання: Етіологію, патогенез, клінічний перебіг захворювання опорно- рухового апарату. Мету і завдання клінічної практики при і захворюваннях опорно-рухового апарату в лікувально-профілактичному закладі, програму проведення практики та план роботи на практиці. Практичне застосування засобів, форм і методів фізичної терапії залежно від загального стану хворого, методу лікування, перебігу післяопераційного періоду, супутніх захворювань. Набути практичний досвід з фізичної терапії при роботі з пацієнтами ОРА.

Розуміння: Принципи практичного застосування засобів фізичної терапії, ерготерапії в лікарняному і післялікарняному періодах реабілітації при захворюваннях опорно-рухового апарату. Розуміння клінічної картини захворювання, її перебіг та цілеспрямоване практичне застосування програми фізичної терапії, ерготерапії залежно від перебігу захворювання, функуціона- льних порушень. Засоби, форми фізичної терапії, які практично застосовуються при різних патологічних станах. Ознайомлення з особливостями застосування фізіотерапії, озокерито-бальнеотерапії. Трактувати інформацію про наявні у пацієнта/клієнта порушення за Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я (МКФ).

Висновки

Місця проведення клінічної практики повинні бути максимально різноманітними і охоплювати заклади охорони здоров'я, освіти та соціального захисту. Окрім того, клінічна практика повинна охоплювати різноманітні стани здоров'я, що впливають на різні аспекти структури і функції тіла, що викликають різні обмеження заняттєвої участі людини. Результатом освоєння програми практики є оволодіння здобувачам вищої освіти професійних і загальних компетенцій в рамках професійного модуля Фізична терапія та ерготерапія. Отже формування компетентностей під час проходження клінічної практики є важливою та невідємною частиною у підготовці майбутніх фахівців з фізичної терапії.

Література:

1. Базильчук О.В. Теоретичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до роботи з відновлення здоров'я спортсменів : дис. д-ра пед. наук : 13.00.02. Хмельницький, 2019. 610 с.

2. Бісмак О.В. Клінічна діяльності фахівців з фізичної реабілітації в Україні: проблеми та перспективи. Освітологічний дискурс. 2016. № 3. С. 163-174.

3. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» 1053-ІХ (2020). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1053-20#Text

4. Standards of physical therapy practice. (2011). URL: https://world.physio/sites/default/ files/2020-06/G-2011-Standards-practice.pdf

References:

1. Bazylchuk O.V. (2019) Teoretychni i metodychni zasady profesiinoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv z fizychnoi terapii, erhoterapii do roboty z vidnovlennia zdorovia sportsmeniv [Theoretical and methodological principles of professional training of future specialists in physical therapy, occupational therapy to work to restore the health of athletes] Khmelnytskyi. 610 s. [in Ukrainian].

2. Bismak O.V. (2016) Klinichna diialnosti fakhivtsiv z fizychnoi reabilitatsii v Ukraini: problemy ta perspektyvy [Clinical activities of specialists in physical rehabilitation in Ukraine: problems and prospects]. Osvitolohichnyi dyskurs. № 3. S. 163-174.[in Ukrainian].

3. Hrafik provedennia yedynoho derzhavnoho kvalifikatsiinoho ispytu (YeDKI) dlia zdobuvachiv stupenia vyshchoi osvity mahistr spetsialnosti 227 «Fizychna terapiia, erhoterapiia» [Schedule of the Unified State Qualification Examination (EDKI) for appli-cants for the degree of higher education Master's degree 227 "Physical Therapy, Occupational Therapy"]. URL: https:// www.testcentr.org.ua/en/ispyty/spetsialnosti/fizychna-terapiia-erhoterapiia (data zvernennia: 06.12.2021)

4. Standards of physical therapy practice. (2011). URL: https://world.physio/sites/default/ files/2020-06/G-2011-Standards-practice.pdf (data zvernennia: 29.11.2021).

Размещено на Allbest.ru