Особливості фізичної терапії при сколіозі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

Особливості фізичної терапії при сколіозі

Камишна Ірина Іванівна доктор медичних наук, доцент кафедри медичної реабілітації, Роспопа Еріка Богданівна магістр із спеціальності Терапія та реабілітація

Анотація

Мета. Дослідження ефективності різних реабілітаційних методів у відновленні рухових функцій, зменшенні кута Кобба та покращення якості життя пацієнтів із сколіозом. Методи. У нашому дослідженні брало участь 20 пацієнтів віком 10-17 років з діагнозом ідіопатичний сколіоз, з різними кутами викривлення (від 10-40 градусів за Коббом). Критеріями виключення були наявність неідіопатичного сколіозу, супутніх неврологічних або м'язових розладів, а також відсутність схильності до дотримання програми втручання. Пацієнти були розподілені на 2 групи:

перша група - контрольна, складалася з 10 хворих, які отримували стандартне лікування;

друга група - експериментальна, також з 10 хворих, отримувала стандартне лікування разом з кінезіотерапією за індивідуальною програмою реабілітації та корсетотерапією.

На початку та в кінці дослідження було проведено різні методи діагностики, що включали: візуальну оцінку постави, тест Адамса, сколіометрію, рентгенографію хребта, мануальне м'язове тестування (ММТ), опитувальник для оцінки якості життя (шкала SRS-22) та шкалу візуально- аналогової оцінки болю (ВАШ).

Результати. Після завершення програми реабілітації у пацієнтів виявлено зменшення кута Кобба. У основній групі середній кут викривлення зменшився з 24,7±6,3° до 20,9±7,1° (p<0,001) через 6 місяців та до 19,6±6,8° (p<0,001) через 1 рік. У контрольній групі цей показник змінився з 23,5±5,8° до 25,1±6,2° (p=0,06) та 27,3±6,7° (p<0,001) відповідно. Різниця між групами була статистично значущою на останньому візиті (p<0,001).

Учасники основної групи також продемонстрували значуще покращення у показниках болю в спині, якості життя та рухливості хребта порівняно з контрольною групою.

Висновки. Отже, комплексна програма фізичної терапії, що включала коригувальні вправи, дихальні техніки та рекомендації щодо постави, призвела до зменшення прогресування сколіозу, а також покращення функціонального статусу пацієнтів з ідіопатичним сколіозом. Фізична терапія може розглядатися як ефективний метод консервативного лікування цього стану.

Ключові слова: ідіопатичний сколіоз, кут Кобба, реабілітація, кінезіотерапія, фізична терапія.

Abstract

Objective. To study the effectiveness of various rehabilitation methods in restoring motor functions, reducing Cobb's angle and improving the quality of life of patients with scoliosis. Methods. Our study involved 20 patients aged 10-17 years diagnosed with idiopathic scoliosis, with different angles of curvature (from 10-40 degrees according to Cobb). The exclusion criteria were the presence of non-idiopathic scoliosis, concomitant neurological or muscular disorders, and lack of adherence to the intervention program. Patients were divided into 2 groups:

The first group was the control group, consisting of 10 patients who received standard treatment.

The second group - experimental, also consisting of 10 patients, received standard treatment along with kinesiotherapy according to an individual rehabilitation program and corset therapy.

At the beginning and at the end of the study, various diagnostic methods were performed, including: visual posture assessment, Adams test, scoliometry, spinal radiography, manual muscle testing (MMT), a questionnaire for assessing quality of life (SRS-22 scale) and a visual analog pain assessment scale (VAS).

Results. After completion of the rehabilitation program, patients showed a decrease in Cobb's angle. In the main group, the average curvature angle decreased from 24.7±6.3° to 20.9±7.1° (p<0.001) after 6 months and to 19.6±6.8° (p<0.001) after 1 year. In the control group, this indicator changed from 23.5±5.8° to 25.1±6.2° (p=0.06) and 27.3±6.7° (p<0.001), respectively. The difference between the groups was statistically significant at the last visit (p<0.001).

Participants in the intervention group also demonstrated significant improvement in back pain, quality of life, and spinal mobility compared to the control group.

Conclusions. Thus, a comprehensive physical therapy program that included corrective exercises, breathing techniques, and postural recommendations led to a reduction in scoliosis progression and an improvement in the functional status of patients with idiopathic scoliosis. Physical therapy can be considered as an effective method of conservative treatment of this condition.

Keywords: idiopathic scoliosis, Cobb's angle, rehabilitation, kinesiotherapy, physical therapy.

Постановка проблеми

Актуальність дослідження полягає в тому, що сколіоз є поширеним захворюванням опорно-рухової системи, що вражає значну кількість населення, серед яких діти та підлітки. Дане захворювання впливає на якість життя та психологічний стан пацієнтів. Без своєчасного втручання сколіоз може прогресувати, призводячи до серйозних ускладнень, таких як функціональні порушення дихальної та серцево-судинної систем, хронічний біль та обмеження рухливості. Фізична терапія є одним з ключових методів консервативного лікування сколіозу. Дослідження в цій галузі є актуальними у потребі в ефективних неінвазивних методах лікування сколіозу, в постійному розвитку нових підходів та технік фізичної терапії, а також у необхідності вивчення довгострокових результатів різних методик та інтеграції сучасних технологій у програми фізичної терапії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз сучасних наукових публікацій дав змогу оцінити поточний стан проблеми, підкреслити важливість теми цієї наукової роботи, сформулювати цілі дослідження та визначити відповідні методи для проведення дослідження. Сьогодні існують дві провідні міжнародні організації, які зосереджують свою діяльність на клінічному вивченні ідіопатичного сколіозу. Їхня робота полягає у зборі, перевірці та оцінці досліджень щодо лікування сколіозу, а також у розробці лікувальних рекомендацій на основі найдостовірніших наукових даних. Перша з них - Товариство дослідження сколіозу (SRS), створене в 1966 році. Друга - Міжнародне товариство з ортопедичного та реабілітаційного лікування сколіозу (SOSORT), засноване у 2004 році. Згідно Міжнародної організації SOSORT, фізична терапія відіграє важливу роль у лікуванні сколіозу. Рекомендації SOSORT підкреслюють важливість консервативних методів лікування, включаючи носіння корсетів і спеціальні вправи для сколіозу (PSSE). PSSE рекомендуються як самостійний метод лікування для запобігання прогресуванню, а також як допоміжна терапія під час носіння корсетів і хірургічного лікування. Три одноцентрові рандомізовані контрольовані дослідження підтверджують ефективність цих рекомендацій [4]. Згідно з цими рекомендаціями, підхід до лікування сколіозу у підлітків повинен бути суворо індивідуалізованим. Вибір відповідного методу терапії або їх комбінації слід здійснювати на основі комплексної оцінки стану кожного пацієнта враховуючи вік, величину викривлення хребта та ступінь зрілості скелета за шкалою Ріссера. Сучасні підходи до лікування пацієнтів з підлітковим ідіопатичним сколіозом (АІС) варіюються від консервативних методів до хірургічного втручання. Вибір методу залежить від двох ключових факторів: ступеня скелетної зрілості пацієнта та вираженості сколіотичного викривлення. Згідно з рекомендаціями Товариства дослідження сколіозу (SRS), для пацієнтів з АІС встановлено наступні протоколи спостереження:

Для осіб, які ще не досягли скелетної зрілості і мають викривлення хребта менше 25 градусів - рентгенологічний контроль кожні півроку до досягнення скелетної зрілості. реабілітаційний сколіоз біль спина

Для осіб, які вже досягли скелетної зрілості і мають викривлення хребта менше 45 градусів - рентгенологічний контроль раз на два роки. Такий підхід дозволяє вчасно виявити прогресування захворювання та обрати оптимальну тактику лікування для кожного конкретного випадку [1]. Коригувальна терапія на основі фізичних вправ може бути корисною як самостійно, так і в поєднанні з іншими методами. [3]

Багато досліджень стверджують, що вправи потрібно виконувати з урахуванням активної самокорекції, які мають бути спрямовані на стабілізацію хребта, зміцнення тонічних м'язів, поліпшення балансу і координації, а також на відновлення та підтримання фізіологічних сагітальних вигинів. [6]

Вправи для лікування сколіозу включають різноманітні фізичні вправи, такі як загальнозміцнюючі, тренувальні та мобілізуючі вправи, електростимуляцію, дихальні вправи та вправи для корекції постави.[2]

На даний момент, SRS та SOSORT визнають сім методик лікування сколіозу, ефективність яких має наукове підґрунтя та підтверджена достатньою доказовою базою:

Schroth Method (Німеччина);

Scientific Exercise Approach to Scoliosis (SEAS) Італія;

Lyon, Франція.

Dobomed, Польша;

Барселонська школа фізичної терапії сколіозу- BSPTS, Іспанія;

Side Shift, Велика Британія;

Functional Individual Therapy of Scoliosis - FITS, Польша. [5]

Загалом, сучасна стратегія лікування АІС спрямована на індивідуальний підхід, що враховує особливості кожного пацієнта, та комбінування різних методів терапії для досягнення найкращих результатів. Фізична терапія є невід'ємною складовою комплексного підходу до лікування цієї патології. Це дослідження має на меті визначити ефективність та специфіку застосування різних методів фізичної терапії для корекції та покращення стану пацієнтів із сколіозом. Результати цього дослідження мають практичну цінність для медиків-практиків, надаючи їм актуальну інформацію та вдосконалені терапевтичні підходи, а також слугують важливим навчальним ресурсом для студентів медичних універстетів.

Мета статті - проаналізувати результативність застосування різних методів фізичної терапії, як частини комплексного підходу до лікування ідіопатичного сколіозу. Визначити найефективніші методи для зменшення кута викривлення хребта та підвищення якості життя пацієнтів, які страждають на це захворювання.

Методологія дослідження включала наступні підходи:

Клінічні дослідження для оцінки ефективності лікування. Мета: порівняти результати різних методів терапії, мінімізуючи вплив сторонніх факторів, виявити фактори ризику та оцінити результати попереднього лікування.

Інструментальні методи:

рентгенографія, яка використовується для вимірювання кута Кобба - основного показника тяжкості сколіозу. Мета: діагностика та моніторинг прогресування деформації;

КТ і МРТ: Дають детальну інформацію про структуру хребта, виявлення супутніх патологій та планування операцій.

Функціональні тести:

оцінка постави (тест Адамса та сколіометрія) та балансу визначає відхилення від норми;

тести на гнучкість і силу: Оцінюють фізичні можливості пацієнта та дозволяють розробити індивідуальну програму вправ.

Опитувальники та шкали використовуються для суб'єктивної оцінки стану пацієнта. Визначають вплив сколіозу на якість життя та психоемоційний стан.

Біомеханічний аналіз:

аналіз ходи вивчає особливості руху при сколіозі, виявляє порушення біомеханіки;

оцінка розподілу навантаження дозволяє визначити аномалії в розподілі ваги тіла. Мета: запобігання перевантаженню окремих ділянок опорно-рухового апарату.

Регулярні огляди та обстеження для раннього виявлення прогресування та оцінки довгострокової ефективності лікування.

Впровадження комплексного підходу до аналізу даних уможливило проведення всебічного та грунтовного вивчення результативності різноманітних методів фізичної реабілітації у лікування сколіозу. Це дослідження охоплювало широкий спектр терапевтичних технік та їх комбінацій, що застосовуються для корекції патологічного викривлення хребетного стовпа. Завдяки систематичному порівнянню та оцінці різних реабілітаційних стратегій, вдалося виявити та науково обгрунтувати найбільш дієві підходи до виправлення сколіотичної деформації. Такий інтегрований аналіз не лише дозволив визначити оптимальні методики фізичної терапії, але й надав цінні дані щодо їх ефективності у різних клінічних випадках, що має важливе значення для розробки індивідуалізованих програм лікування пацієнтів зі сколіозом.

Виклад основного матеріалу

У нашому дослідження взяли участь 20 пацієнтів з діагнозом ідіопатичний сколіоз з кутами викрикривлення від 1040 градусів за Коббом.

Методика дослідження включала:

підготовчий етап, що включав формулювання мети та завдань дослідження, визначення критеріїв включення та виключення учасників, розробку протоколу дослідження та отримання етичного схвалення;

отримання інформованої згоди, формування експериментальної та контрольної груп;

початкову оцінку (вихідні дані): антропометричні вимірювання, рентгенологічне дослідження (визначення кута Кобба), оцінка функціонального стану хребта та м'язів, оцінка якості життя за допомогою стандартизованих опитувальників;

впровадження програми фізичної терапії: розробка індивідуалізованих програм фізичної терапії, моніторинг дотримання програми та прогресу учасників;

проміжну оцінку, що включала повторні вимірювання ключових параметрів та корекцію програми терапії за необхідності;

заключну оцінку: повторення всіх вимірювань, проведених на етапі початкової оцінки, порівняння результатів до та після терапії;

статистична обробка отриманих результатів та порівняння результатів між групами;

оцінка ефективності програми фізичної терапії, надання рекомендацій для подальших досліджень.

Всі обстежені пацієнти були розподілені на дві групи:

перша група - контрольна, складалася з 10 хворих, які отримували стандартне лікування;

друга група - експериментальна, також з 10 хворих, отримувала стандартне лікування разом з кінезіотерапією за індивідуальною програмою реабілітації та корсетотерапією.

Діагностичні обстеження проводилися на початку та в кінці завершення реабілітаційного курсу, а також в процесі лікування для моніторингу стану та оцінки ефективності лікування, з метою корекції програми терапії за необхідності.

Показники кута Кобба в ^ дітей та підлітків у групах спостереження

Примітка: p - статистична достовірність між показниками основної та контрольної груп.

* p-значення для контрольної групи через 6 місяців становило 0,06

** p-значення для різниці між групами на останньому візиті.

Після завершення програми реабілітації у пацієнтів виявлено зменшення кута Кобба. У основній групі середній кут викривлення зменшився з 24,7±6,3° до 20,9±7,1° (p<0,001) через 6 місяців та до 19,6±6,8° (p<0,001) через 1 рік. У контрольній групі цей показник змінився з 23,5±5,8° до 25,1±6,2° (p=0,06) та 27,3±6,7° (p<0,001) відповідно. Різниця між групами була статистично значущою на останньому візиті (p<0,001).

Також в процесі дослідження застосовувалась сколіометрія, яка дає можливість регулярно оцінювати зміни в кривизні хребта та є безпечною через відсутність променевого навантаження. Надає кількісні показники, що дозволяють об'єктивно оцінювати стан пацієнта, дані про ротацію хребців, що доповнює інформацію, отриману з рентгенівських знімків. Зменшує потребу в частих рентгенівських обстеженнях.

Результати сколіометрії:

експериментальна група: початкове значення 8,2±2,1°, через 6 місяців 6,7±1,8°, через 1 рік 5,9±1,6°;

контрольна група: початкове значення 7,9±2,0°, через 6 місяців 8,1±2,2°, через 1 рік 8,5±2,3°.

Результати тесту Адамса:

експериментальна група: позитивний у 100% пацієнтів на початку, 80% через 6 місяців, 60% через 1 рік;

контрольна група: позитивний у 100% пацієнтів на початку, 90% через 6 місяців, 95% через 1 рік.

Учасники основної групи також продемонстрували значуще покращення у показниках болю в спині, якості життя та рухливості хребта порівняно з контрольною групою. Отже, проведене дослідження продемонструвало, що учасники основної групи, які проходили курс фізичної реабілітації для лікування ідіопатичного сколіозу, досягли статистично значущого покращення у зменшенні кута викривлення хребта порівняно з контрольною групою. Ці результати переконливо свідчать про ефективність застосованих сучасних методик фізичної терапії. Зокрема, у пацієнтів основної групи спостерігалося не лише зменшення кута Кобба, але й покращення постави, зниження больових відчуттів та підвищення загальної якості життя. Такі позитивні зміни підкреслюють важливість впровадження комплексних програм фізичної реабілітації у стандартні протоколи лікування ідіопатичного сколіозу для досягнення оптимальних клінічних результатів.

Висновки

Результати дослідження демонструють ефективність комплексного підходу до лікування ідіопатичного сколіозу у підлітків, що включає стандартне лікування, кінезіотерапію та корсетотерапію. Пацієнти експериментальної групи показали значне покращення за всіма параметрами оцінки, включаючи зменшення кута Кобба, покращення результатів сколіо- метрії та тесту Адамса, а також зниження больових відчуттів та підвищення якості життя.

Натомість, у контрольній групі спостерігалася тенденція до прогресування сколіозу. Це підкреслює важливість раннього втручання та комплексного підходу до лікування ідіопатичного сколіозу у підлітків. Запропонована програма реабілітації може бути рекомендована як ефективний метод корекції сколіозу та попередження його прогресування у пацієнтів віком 10-17 років.

Література

1. Addai D, Zarkos J, Bowey AJ. Current concepts in the diagnosis and management of adolescent idiopathic scoliosis. Childs Nerv Syst. 2020 Jun;36(6):1111-1119.

2. Burger, Marlette, et al. "The effectiveness of Schroth exercises in adolescents with idiopathic scoliosis: A systematic review and meta-analysis." The South African journal of physiotherapy 75.1 (2019).

3. Gamiz-Bermudez F, Obrero-Gaitan E, Zagalaz-Anula N, Lomas-Vega R. Corrective exercise-based therapy for adolescent idiopathic scoliosis: Systematic review and meta-analysis. Clin Rehabil. 2022 May;36(5):597-608.

4. Negrini S, Donzelli S, Aulisa AG, Czaprowski D, Schreiber S, de Mauroy JC, Diers H, Grivas TB, Knott P, Kotwicki T, Lebel A. 2016 SOSORT guidelines: orthopaedic and rehabilitation treatment of idiopathic scoliosis during growth. Scoliosis and spinal disorders. 2018 Dec;13(1):3.

5. Physiotherapy scoliosis-specific exercises - a comprehensive review of seven major schools. Berdishevsky H, Lebel VA, Bettany-Saltikov J, Rigo M, Lebel A, Hennes A, Romano M, Bialek M, M'hango A, Betts T, de Mauroy JC, Durmala J. Scoliosis Spinal Disord. 2016 Aug 4; 11:20.

6. Romano M, Minozzi S, Bettany-Saltikov J, Zaina F, Chockalingam N, Kotwicki T, et al. Exercises for adolescent idiopathic scoliosis. Cochrane Database of Systematic Reviews 2012, Issue 8.

References

1. Addai D, Zarkos J, Bowey AJ. Current concepts in the diagnosis and management of adolescent idiopathic scoliosis. Childs Nerv Syst. 2020 Jun;36(6):1111-1119.

2. Burger, Marlette, et al. "The effectiveness of Schroth exercises in adolescents with idiopathic scoliosis: A systematic review and meta-analysis." The South African journal of physiotherapy 75.1 (2019).

3. Gamiz-Bermudez F, Obrero-Gaitan E, Zagalaz-Anula N, Lomas-Vega R. Corrective exercise-based therapy for adolescent idiopathic scoliosis: Systematic review and meta-analysis. Clin Rehabil. 2022 May;36(5):597-608.

4. Negrini S, Donzelli S, Aulisa AG, Czaprowski D, Schreiber S, de Mauroy JC, Diers H, Grivas TB, Knott P, Kotwicki T, Lebel A. 2016 SOSORT guidelines: orthopaedic and rehabilitation treatment of idiopathic scoliosis during growth. Scoliosis and spinal disorders. 2018 Dec;13(1):3.

5. Physiotherapy scoliosis-specific exercises - a comprehensive review of seven major schools. Berdishevsky H, Lebel VA, Bettany-Saltikov J, Rigo M, Lebel A, Hennes A, Romano M, Bialek M, M'hango A, Betts T, de Mauroy JC, Durmala J. Scoliosis Spinal Disord. 2016 Aug 4; 11:20.

6. Romano M, Minozzi S, Bettany-Saltikov J, Zaina F, Chockalingam N, Kotwicki T, et al. Exercises for adolescent idiopathic scoliosis. Cochrane Database of Systematic Reviews 2012, Issue 8.

Размещено на Allbest.ru