Аналіз регіональних особливостей інвалідності дитячого населення внаслідок хвороб нервової системи

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Аналіз регіональних особливостей інвалідності дитячого населення внаслідок хвороб нервової системи

Михайло Школьник Михайло Школьник аспірант кафедри управління охороною здоров'я та публічного адміністрування Національного університету охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика (НУОЗ України імені П.Л. Шупика), м. Київ, Україна, Євгенія Шаргородська Євгенія Шаргородська старший науковий співробітник, відділення клінічної генетики, кандидат медичних наук ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України», м. Львів. Україна



Анотація

Метою роботи був аналіз інвалідності дитячого населення України, з урахуванням питомої ваги хвороб нервової системи у структурі первинної та загальної інвалідності дітей до 17 років включно в Україні за 2010-2022 рр. у розрізі регіональних особливостей. У дослідженні за допомогою медико-статистичного методу проаналізовані дані форм державної статистичної звітності № 19 "Звіт про дітей з інвалідністю віком до 18 років за 2010-2022 рік", зведені по Україні та оприлюднені у статистичних довідниках: «Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні». У дослідженні проведений динамічний аналіз рівнів первинної та загальної інвалідності дитячого населення у віці 0-17 років за регіональними особливостями впродовж 2010-2022 рр. Загальна інвалідність за цей період знизилась на 28.4% (з 21.1 до 15.1 на 10 тис. дітей 0-17 років), а первинна на 36.4% (з 1.1 до 0.7 на 10 тис. дітей 0-17 років). Аналіз регіональних особливостей загальної інвалідності дітей у віці 0-17 років засвідчив, що у 2022 році найвищі показники спостерігались у Чернігівській (287.1 на 10 тис. дітей 0-17 років), Тернопільській (268.7), Закарпатській (268.7), Житомирській (263.9) та Чернівецькій (262.8) областях. А найнижчі: у Запорізькій (147.1), Донецькій (158,1), Харківській (202.9), Одеській (194.2) та Луганській (211.8) областях. В Україні вперше у житті інвалідність у 2022 р. була встановлена 16115 дітям, а рівень первинної інвалідності склав 21.9 на 10 тис. дитячого населення. Впродовж 2010-2022 рр. рівень первинної інвалідності був достатньо стабільним і знаходився у межах 20-23 випадки на 10 000 дитячого населення. Виключення склав показник 2020 р. (17.5), низьке значення якого, ймовірно, пов'язане із початком пандемії COVID-19.

Аналіз первинної інвалідності дітей у регіональному аспекті засвідчив, що у 2022 р. найвищі її рівні виявлені у Закарпатській (41.3 на 10 тис. дітей 017 років), Івано-Франківській (37.9), Чернівецькій (34), Тернопільській (29.9), а найнижчі у Донецькій (3.0), Херсонській (1.5) та Луганській (1.2). Аналіз територіальних особливостей загальної інвалідності дитячого населення внаслідок хвороб нервової системи (ХНС) засвідчив суттєву регіональну диференціацію рівнів: у довоєнному 2021 р. максимальний рівень показника у Чернігівській області (47) перевищував мінімальний у Одеській області (20.4 на 10 тис. дітей 0-17 років) у 2,3 рази. Аналіз регіональних особливостей первинної інвалідності дитячого населення внаслідок ХНС також виявив вагому територіальну диференціацію рівнів: у 2021 р. максимальний рівень показника у Тернопільській області (4.2) перевищував мінімальний у Одеській області (1.1 на 10 тис. дітей 0-17 років) у 3,8 рази. Значно частіше, ніж в середньому в Україні, ХНС призводили до інвалідизації дітей у Тернопільській, Закарпатській, Луганській, Чернівецькій, Чернігівській та Волинській областях. Серед регіонів із низькими рівнями первинної інвалідності дітей слід відмітити Одеську область, у якій впродовж 2015-2021 років показники були стабільно найнижчими в Україні. Отримані дані про рівень первинної та загальної інвалідності дитячого населення внаслідок захворювань центральної нервової системи з урахуванням регіональних особливостей України сприятимуть створенню оптимізованої моделі реабілітаційної допомоги дітям з зазначеною патологією для запровадження сучасних реабілітаційних технологій.

Ключові слова: діти з інвалідністю, показники дитячої інвалідності, хвороби центральної нервової системи.



Abstract

Regional features analysis of children's disability caused by the nervous system diseases

Mykhaylo Shkolnyk is a graduate student of the Department of Health Care Management and Public Administration, PL Shupyk National University of Health of Ukraine (PL Shupyk National Health Insurance Institution of Ukraine), Kyiv, Ukraine,

Yevgeniya Sharhorodska PhD, Senior Researcher of the Department of Clinical Genetics State Institution "Institute of Hereditary Pathology, National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Lviv, Ukraine,

The aim of the study is to analyze the children's disability in Ukraine, taking into account the nervous system diseases in the structure of primary and general disability of children under 17 years in 2010-2022 in the regional features context. The study uses the medical and statistical method to analyze data from the state statistical reporting form No. 19 “Report on Children with Disabilities Under the Age of 18 during 2010-2022”, which are summarized in Ukraine and published in statistical reference books: “Population Health Indicators and Healthcare Resource Use in Ukraine”. The study conducted a dynamic analysis of the levels of primary and total disability among children aged 0-17 years by regional characteristics during 2010-2022. During this period, total disability decreased by 28.4% (from 21.1 to 15.1 per 10 thousand children aged 0-17), and primary disability by 36.4% (from 1.1 to 0.7 per 10 thousand children aged 0-17). The analysis of the regional features of total disability among children aged 0-17 showed that in 2022 the highest rates were observed in Chernihiv (287.1 per 10 thousand children aged 0-17), Ternopil (268.7), Zakarpattia (268.7), Zhytomyr (263.9), and Chernivtsi (262.8) regions. And the lowest rates were in Zaporizhzhia (147.1), Donetsk (158.1), Kharkiv (202.9), Odesa (194.2), and Luhansk (211.8) regions. In Ukraine, 16 115 children were diagnosed with disability for the first time in 2022, and the rate of primary disability was 21.9 per 10 thousand children. In 2010-2022, the rate of primary disability was fairly stable and ranged from 20 to 23 cases per 10,000 children. The exception was the indicator in 2020 (17.5), which low value was likely caused by the COVID-19 pandemic.

The analysis of children's primary disability from the regions showed that in 2022, the highest rates were found in Zakarpattia (41.3 per 10 thousand children aged 0-17), Ivano-Frankivsk (37.9), Chernivtsi (34), Ternopil (29.9), and the lowest in Donetsk (3.0), Kherson (1.5), and Luhansk (1.2). An analysis of the territorial features of the children's general disability due to nervous system diseases (NSDs) showed a significant regional differentiation in levels: in pre-war 2021, the maximum level of the indicator in Chernihiv region (47) exceeded the minimum in Odesa region (20.4 per 10 thousand children aged 0-17) by 2.3 times. An analysis of the regional features of primary disability among children due to the nervous system diseases (NSDs) also revealed a significant territorial differentiation in rates: in 2021, the maximum level of the indicator in Ternopil region (4.2) exceeded the minimum in Odesa region (1.1 per 10 thousand children aged 0-17) by 3.8 times. The number of children with disabilities was much higher than the national average in Ternopil, Zakarpattia, Luhansk, Chernivtsi, Chernihiv and Volyn regions. Among the regions with low rates of primary disability among children, Odesa region should be noted, where the rates were consistently the lowest in Ukraine in 2015-2021. The data obtained on the level of children primary and general disability due to the central nervous system diseases, taking into account the regional characteristics in Ukraine, will help to create an optimized model of rehabilitation care for children with this pathology for the introduction of modern rehabilitation technologies.

Keywords: children with disabilities, indicators of child disability, nervous system diseases.



Вступ

Постановка проблеми. Інвалідність дитячого населення є провідним індикатором громадського здоров'я, якості медичної допомоги та реабілітації, а також становить одну з вагомих медико-соціальних та соціально- економічних проблем України. Серед усього дитячого населення діти з інвалідністю складають 2,0--2,1% і переважна більшість їх зберігають статус особи з інвалідністю і у подальшому житті, що обумовлює великі витрати суспільства на медико-соціальне забезпечення даного контингенту осіб, а також вагомо порушує процес забезпечення трудового потенціалу та обороноздатності нації [1].

Конвенцією ООН про права дитини, до якої приєдналась Україна, передбачено, що кожна дитина, у т.ч. і з функціональними обмеженнями, “повинна вести повноцінне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють її впевненості в собі і полегшують її адекватну участь у житті суспільства” [2]. Розвиток та удосконалення реабілітаційної допомоги є важливою складовою забезпечення даного права дітей із інвалідністю. Незважаючи на постійне вдосконалення медичних технологій та підвищення якості надання реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями опорно-рухового апарату, в Україні та інших країнах світу не відмічається тенденції до зниження дитячої інвалідності внаслідок захворювань центральної нервової системи, яка становить від 17,0%-18,9% в структурі інвалідності дітей [1, 3]. здоров'я україна інвалідність дитячий

Відповідно до Конституції України держава гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму. Все це поєднано ідеєю з Конвенцією ООН про права дитини, в якій статтею 23 визначається право дитини з інвалідністю вести повноцінне життя в умовах, що забезпечують її гідність, сприяють впевненості в собі, а також право дитини на доступ до освіти, відновлення здоров'я, соціального, культурного і духовного життя [4]. Ці законодавчі акти знайшли також відображення у Національній програмі «Діти України», в якій рання реабілітація дітей з інвалідністю розглядається як проблема національного значення, що потребує першочергового розв'язання [5].

Толерантне і милосердне ставлення до дітей, що потребують особливої уваги внаслідок інвалідності є традиційним для української культури. За даними Державної служби статистики України, станом на 01 січня 2020 року налічується 163,9 тис. дітей з інвалідністю [6]. За даними дослідників, у структурі інвалідності дітей упродовж 2011- 2015 рр. серед причин, внаслідок яких діти стають інвалідами, хвороби нервової системи (17,0%-18,9%) посідають друге місце [1]. Соціально-економічна ситуація, яка склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів зумовлюють необхідність посилення соціального захисту дітей з інвалідністю, визначення пріоритетних напрямів у цій роботі, одним із яких є рання соціальна реабілітація дітей з інвалідністю [7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на постійне вдосконалення медичних технологій та підвищення якості надання реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями опорно-рухового апарату, в Україні не відмічається тенденції до зниження дитячої інвалідності внаслідок захворювань центральної нервової системи, яка становить від 17,0%-18,9% в структурі інвалідності дітей [1, 3].

Останнім часом численні дослідження в цій галузі доводять, що тільки поєднання різних високотехнологічних видів реабілітації пацієнтів з дитячим церебральним паралічем може привести до позитивних результатів лікування даної категорії хворих. Найбільш ефективним на сьогодні для таких пацієнтів є комплекс заходів медико-соціальної, психолого-педагогічної, фізичної реабілітації дітей з інвалідністю внаслідок органічного ураження ЦНС із залученням спеціалістів мультидисциплінарної команди [3, 8].

Інвалідність у дітей визначається вченими як стійка соціальна дезадаптація, зумовлена хронічними захворюваннями чи патологічними станами, що різко обмежує можливість включення дитини в адекватні до її віку виховні і педагогічні процеси, у зв'язку з чим вона постійно потребує догляду та допомоги. Це значне обмеження життєдіяльності, що призводить до соціальної дезадаптації внаслідок порушень розвитку і росту дитини, здібностей до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, навчання, спілкування, трудової діяльності у майбутньому.

Діти, інвалідність яких настала з народження або до досягнення ними повноліття відносяться до найбільш вразливої категорії осіб. Вони позбавлені можливостей забезпечити свою життєдіяльність у дорослому віці, проблемою є належна соціалізація та адаптація таких дітей з огляду на їхні особливі потреби.

На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається докорінне переосмислення парадигми навчання й виховання дитини з особливими потребами, оновлення змісту, форм і методів навчання, зорієнтованого на становлення особистості такої дитини як суб'єкта освітньо-виховного процесу, створення сприятливих умов для її фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я, правового й соціального захисту [9, 10].

Принципи організації якісного життєвого та реабілітаційного простору для дітей з інвалідністю включають:

• ранній початок здійснення реабілітаційних заходів;

• безперервність і поетапність проведення соціальної роботи;

• комплексний характер реабілітаційних програм з урахуванням медичних, педагогічних, психологічних, професійних, соціально-побутових, технічних аспектів;

• індивідуальний підхід до визначення характеру та спрямованості реабілітаційних заходів, заснований на координації роботи фахівців різного профілю;

• залучення батьків до реабілітаційних заходів;

• «рівний-рівному», залучення здорових дітей до реабілітаційного процесу дітей з інвалідністю тощо [11].

Відомо, що саме становлення системи ранньої соціальної реабілітації дітей з інвалідністю дозволить максимально компенсувати обмеження їх життєдіяльності та створить усі передумови для подальшого розвитку та успішної інтеграції у суспільні відносини [11,12]. Раннє втручання дозволяє зекономити кошти на лікування, спеціалізовані програми та послуги, а також підвищити надалі продуктивність у дорослому віці -- у США економічна ефективність зазначених підходів становить 30-100 тис. дол. США на дитину [13].

Слід зазначити, що в Законі України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» реабілітація таких людей розглядається як система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно- спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення [14].

Реабілітаційний простір для дитини з інвалідністю - це організація сприятливого життєвого простору для дітей з інвалідністю, створення усіх необхідних умов для реабілітації та соціалізації дітей в суспільні відносини. Складовими реабілітаційного простору є: реабілітаційна культура сім'ї, виховний та освітній простір у закладах виховання та освіти, безбар'єрне середовище у суспільстві та спеціальний простір у реабілітаційних закладах.

Учасниками процесу соціальної реабілітації є діти з інвалідністю та їх батьки та (або) законні представники, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, вчителі-реабілітологи, асистенти вчителів-реабілітологів, фахівці з фізичної реабілітації, музичні керівники, лікарі-педіатри, лікарі- неврологи дитячі, медичні сестри з масажу та інші працівники, які беруть участь у процесі соціальної реабілітації дітей з інвалідністю [8, 15 ].

Індивідуальна програма реабілітації для дітей з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів), органи праці та соціального захисту населення, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів [16]. Положення про індивідуальну програму реабілітації осіб з інвалідністю, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.

На сьогодні в Україні існує потреба у суттєвому реформуванні організації і надання реабілітаційних послуг для дітей з інвалідністю. Існуюча система потребує реформування на принципах доступності (загальної, територіальної, фінансової), різноманітності програм і послуг, що охоплюють усі аспекти життя дитини. Суттєвих змін потребує створення системи реабілітаційних послуг для дітей, впровадження міждисциплінарного підходу, переходу від медичної до соціальної моделі інвалідності, запровадження системної роботи мережі охорони дитинства з індивідуальною програмою реабілітації дитини з інвалідністю. Саме тому обґрунтування можливостей запобігання формування інвалідності та визначення потреб у реабілітаційній допомозі потребує здійснення постійного моніторингу рівнів та основних причин інвалідності дитячого населення, що є актуальним питанням сьогодення [17,18]. А це неможливо організувати без знання регіональних особливостей інвалідності дитячого населення.

Метою статті був аналіз інвалідності дитячого населення України, з урахуванням питомої ваги хвороб нервової системи у структурі первинної та загальної інвалідності дітей до 17 років включно в Україні за 2010-2022 рр. у розрізі регіональних особливостей.



Виклад основного матеріалу

У дослідженні за допомогою медико-статистичного методу проаналізовані дані форм державної статистичної звітності № 19 "Звіт про дітей з інвалідністю віком до 18 років за 2010-2022 рік", зведені по Україні та оприлюднені у статистичних довідниках: «Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні» [19-25].

Аналіз інвалідності здійснений із використанням абсолютних величин та загальноприйнятих інтенсивних (рівень первинної та загальної інвалідності на 10 000 дитячого населення (0-17 років включно) та екстенсивних (структура первинної інвалідності та загальної інвалідності за причинами) величин. Аналіз інвалідності дітей 0-17 років внаслідок хвороб нервової системи (ХНС) в Україні в цілому виконаний у динаміці за 2010-2022 рр..

Нами проведений динамічний аналіз рівнів первинної та загальної інвалідності дитячого населення у віці 0-17 років за регіональними особливостями впродовж 2010-2022 рр. Загальна інвалідність за цей період знизилась на 28.4% (з 21.1 до 15.1 на 10 тис. дітей 0-17 років), а первинна на 36.4% (з 1.1 до 0.7 на 10 тис. дітей 0-17 років).

Аналіз регіональних особливостей загальної інвалідності дітей у віці 0-17 років засвідчив, що у 2022 році найвищі показники спостерігались у Чернігівській (287.1 на 10 тис. дітей 0-17 років), Тернопільській (268.7), Закарпатській (268.7), Житомирській (263.9) та Чернівецькій (262.8) областях. А найнижчі: у Запорізькій (147.1), Донецькій (158,1), Харківській (202.9), Одеській (194.2) та Луганській (211.8) областях (табл.1).

В Україні вперше у житті інвалідність у 2022 р. була встановлена 16115 дітям, а рівень первинної інвалідності склав 21.9 на 10 тис. дитячого населення.



Таблиця 1

Регіональні особливості та динаміка загальної інвалідності дітей у віці 0-17 років внаслідок хвороб нервової системи, 2015,2020,2021,2022 р.

Адміністративні території	2015	2020	2021	2022	Темп Прир. 2021/ 2015 (у %)
	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років
Україна	26119	34.3	24876	33	24370	32.7	22956	31.2	-4.7
Вінницька	956	32.6	729	25.8	715	25.6	698	25.5	-21.5
Волинська	1051	44.2	918	38.7	942	39.8	916	39.1	-10.0
Дніпропетровська	2051	36.1	2121	36.8	2052	36	2079	37.1	-0.3
Донецька	1218	39	1153	39	1103	37.3	840	28.4	-4.4
Житомирська	918	37.8	878	37.3	861	37	845	37	-2.1
Закарпатська	1329	45.8	1407	48.4	1364	47	1527	52.9	2.6
Запорізька	1180	40.4	1059	36.5	1051	36.7	580	20.7	-9.2
Ів.-Франківська	1107	39.5	909	33.1	892	32.7	887	32.9	-17.2
Київська	1241	39.2	1217	34.4	1173	32.4	1131	30.5	-17.3
Кіровоградська	690	40.5	645	39.2	616	38.1	624	39.5	-5.9
Луганська	393	35.3	401	39.5	406	41.1	435	44	16.4
Львівська	1726	35.7	1616	33.4	1600	33.3	1633	34.3	-6.7
Миколаївська	944	45.3	887	43.5	846	42	790	40	-7.3
Одеська	1019	22.6	1008	21.5	955	20.4	970	20.8	-9.7
Полтавська	724	30.8	712	30.8	690	30.1	597	26.5	-2.3
Рівненська	803	29.1	769	27.9	784	28.5	738	27.1	-2.1
Сумська	581	33.2	657	39.5	557	34.1	548	34.3	2.7
Тернопільська	781	38.5	763	39.3	781	40.7	793	41.9	5.7
Харківська	1770	41.8	1517	35.2	1497	35.1	1389	33	-16.0
Херсонська	702	35.6	734	37.7	724	37.6	279	14.8	5.6
Хмельницька	1064	44.5	914	39.2	919	39.7	845	37.1	-10.8
Черкаська	843	41	812	41.5	809	42	802	42.5	2.4
Чернівецька	736	39.7	698	38.1	713	39.1	735	40.5	-1.5
Чернігівська	782	47.2	755	47.9	728	47	704	46.6	-0.4
м. Київ	1510	30.5	1597	28	1592	27.9	1571	27.6	-8.5



Впродовж 2010-2022 рр. рівень первинної інвалідності був достатньо стабільним і знаходився у межах 20-23 випадків на 10 000 дитячого населення. Виключення склав показник 2020 р. (17.5), низьке значення якого, ймовірно, пов'язане із початком пандемії COVID-19.

Аналіз первинної інвалідності дітей у регіональному аспекті засвідчив, що у 2022 р. найвищі її рівні виявлені у Закарпатській (41.3 на 10 тис. дітей 0-17 років), Івано-Франківській (37.9), Чернівецькій (34), Тернопільській (29.9), а найнижчі у Донецькій (3.0), Херсонській (1.5) та Луганській (1.2).

Очевидним є те, що такі територіальні особливості первинної інвалідності у 2022 році обумовлені війною та переміщенням населення із областей, де ведуться активні бойові дії, до західних регіонів України. Саме через неможливість об'єктивного аналізу регіональних особливостей інвалідності у 2022 році аналіз хвороб нервової системи як причини первинної та загальної інвалідності у регіонах України завершено 2021 роком.

У 2021 році найнижчі рівні, які не перевищували середній в Україні показник (32.7) спостерігалися у Одеській, Вінницькій, Рівненській, Полтавській областях та у м. Києві.

Найвищі, які сягали понад 40 випадків на 10 тис. дітей у віці 0-17 років, зафіксовані у Тернопільській, Луганській, Миколаївській, Черкаській, Закарпатській та Чернігівській областях.

При проведенні аналізу інвалідності дитячого населення внаслідок хвороб нервової системи в Україні та її регіонах, встановлено, що вперше у житті інвалідність через ХНС була встановлена 1854 дітям або 2.5 на 10 тис. дітей 0-17 років. Хвороби нервової системи (ХНС) є однією із домінуючих причин інвалідності дітей у віці 0-17 років. У 2022 р. контингент дітей інвалідів внаслідок ХНС налічував 22 956 осіб або 31.2 на 10 тис. дітей 0-17 років (табл.2).



Таблиця 2

Питома вага хвороб нервової системи (ХНС) у структурі первинної та загальної інвалідності дітей до 17 років включно в Україні у 2010-2022 рр.

Показник	2010	2015	2020	2021	2022
Питома вага ХНС у структурі загальної інвалідності, у %	18.4	17.0	15.3	15.0	14.7
Питома вага ХНС у структурі первинної інвалідності, у %	13.6	13.1	11.2	11.0	11.5

Аналіз територіальних особливостей загальної інвалідності дитячого населення внаслідок хвороб нервової системи (ХНС) засвідчив суттєву регіональну диференціацію рівнів: у довоєнному 2021 р. максимальний рівень показника у Чернігівській області (47) перевищував мінімальний у Одеській області (20.4 на 10 тис. дітей 0-17 років) у 2,3 рази (рис. 1, табл. 3).

Рис. 1 Регіональні особливості загальної інвалідності дітей 0-17років внаслідок хвороб нервової системи, Україна, 2021 р.

У 2021 році найнижчі рівні, які не перевищували середній в Україні показник (32.7) спостерігалися у Одеській, Вінницькій, Рівненській, Полтавській областях та у м. Києві. Найвищі, які сягали понад 40 випадків на 10 тис. дітей у віці 0-17 років, зафіксовані у Тернопільській, Луганській, Миколаївській, Черкаській, Закарпатській та Чернігівській областях.



Таблиця 3

Регіональні особливості та динаміка загальної інвалідності дітей у віці 0-17 років внаслідок хвороб нервової системи, 2015,2020,2021,2022 р.

Адміністративн і території	2015	2020	2021	2022	Темп прир. 2021/2015 (у %)
	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Україна	26119	34.3	24876	33	24370	32.7	22956	31.2	-4.7
Вінницька	956	32.6	729	25.8	715	25.6	698	25.5	-21.5
Волинська	1051	44.2	918	38.7	942	39.8	916	39.1	-10.0
Дніпропетровська	2051	36.1	2121	36.8	2052	36	2079	37.1	-0.3
Донецька	1218	39	1153	39	1103	37.3	840	28.4	-4.4
Житомирська	918	37.8	878	37.3	861	37	845	37	-2.1
Закарпатська	1329	45.8	1407	48.4	1364	47	1527	52.9	2.6
Запорізька	1180	40.4	1059	36.5	1051	36.7	580	20.7	-9.2
Ів.-Франківська	1107	39.5	909	33.1	892	32.7	887	32.9	-17.2
Київська	1241	39.2	1217	34.4	1173	32.4	1131	30.5	-17.3
Кіровоградська	690	40.5	645	39.2	616	38.1	624	39.5	-5.9
Луганська	393	35.3	401	39.5	406	41.1	435	44	16.4
Львівська	1726	35.7	1616	33.4	1600	33.3	1633	34.3	-6.7
Миколаївська	944	45.3	887	43.5	846	42	790	40	-7.3
Одеська	1019	22.6	1008	21.5	955	20.4	970	20.8	-9.7
Полтавська	724	30.8	712	30.8	690	30.1	597	26.5	-2.3
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Рівненська	803	29.1	769	27.9	784	28.5	738	27.1	-2.1
Сумська	581	33.2	657	39.5	557	34.1	548	34.3	2.7
Тернопільська	781	38.5	763	39.3	781	40.7	793	41.9	5.7
Харківська	1770	41.8	1517	35.2	1497	35.1	1389	33	-16.0
Херсонська	702	35.6	734	37.7	724	37.6	279	14.8	5.6
Хмельницька	1064	44.5	914	39.2	919	39.7	845	37.1	-10.8
Черкаська	843	41	812	41.5	809	42	802	42.5	2.4
Чернівецька	736	39.7	698	38.1	713	39.1	735	40.5	-1.5
Чернігівська	782	47.2	755	47.9	728	47	704	46.6	-0.4
м. Київ	1510	30.5	1597	28	1592	27.9	1571	27.6	-8.5



Стабільність територіальних особливостей загальної інвалідності дитячого населення внаслідок ХНС в Україні засвідчує високе значення коефіцієнта парної кореляції Пірсона між регіональними показниками у 2015 та 2021 рр. (г=0,86, p<0,05).

Аналіз регіональних особливостей первинної інвалідності дитячого населення внаслідок ХНС також виявив вагому територіальну диференціацію рівнів: у 2021 р. максимальний рівень показника у Тернопільській області (4.2) перевищував мінімальний у Одеській області (1.1 на 10 тис. дітей 0-17 років) у 3,8 рази (рис. 2, табл. 4).

Рис. 2 Регіональні особливості первинної інвалідності дітей 0-17років внаслідок хвороб нервової системи, Україна, 2021 р.

Значно частіше, ніж в середньому в Україні, ХНС призводили до інвалідизації дітей у Тернопільській, Закарпатській, Луганській, Чернівецькій, Чернігівській та Волинській областях. Серед регіонів із низькими рівнями первинної інвалідності дітей слід відзначити Одеську область, у якій впродовж 2015-2021 років показники були стабільно найнижчими в Україні (табл.4).



Таблиця 4

Регіональні особливості та динаміка первинної інвалідності дітей у віці 0-17 років внаслідок хвороб нервової системи, 2015,2020,2021,2022 р. .

Адміністративні території	2015	2020	2021	2022	Темп прир 2021/ 2015 (у %)
	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років	Абс.	на 10 тис. дітей 0-17 років
Україна	2160	2.8	1472	2	1687	2.3	1854	2.5	-17.9
Вінницька	62	2.1	42	1.5	52	1.9	60	2.2	-9.5
Волинська	56	2.4	56	2.4	72	3	85	3.6	25.0
Дніпропетровська	173	3	143	2.5	137	2.4	164	2.9	-20.0
Донецька	120	3.8	67	2.3	61	2.1	17	0.6	-44.7
Житомирська	99	4.1	45	1.9	52	2.2	60	2.6	-46.3
Закарпатська	184	6.3	95	3.3	123	4.2	224	7.8	-33.3
Запорізька	66	2.3	48	1.7	73	2.6	36	1.3	13.0
Ів.-Франківська	95	3.4	53	1.9	75	2.7	82	3	-20.6
Київська	105	3.3	76	2.2	71	2	92	2.5	-39.4
Кіровоградська	79	4.6	39	2.4	45	2.8	39	2.5	-39.1
Луганська	47	4.2	19	1.9	38	3.8	0	0	-9.5
Львівська	151	3.1	107	2.2	116	2.4	168	3.5	-22.6
Миколаївська	56	2.7	40	2	43	2.1	40	2	-22.2
Одеська	90	2	70	1.5	51	1.1	111	2.4	-45.0
Полтавська	51	2.2	31	1.3	39	1.7	31	1.4	-22.7
Рівненська	71	2.6	36	1.3	65	2.4	60	2.2	-7.7
Сумська	56	3.2	35	2.1	35	2.1	33	2.1	-34.4
Тернопільська	51	2.5	37	1.9	80	4.2	87	4.6	68.0
Харківська	113	2.7	95	2.2	101	2.4	77	1.8	-11.1
Херсонська	78	4	53	2.7	46	2.4	6	0.3	-40.0
Хмельницька	57	2.4	39	1.7	43	1.9	72	3.2	-20.8
Черкаська	58	2.8	45	2.3	49	2.5	56	3	-10.7
Чернівецька	48	2.6	52	2.8	68	3.7	89	4.9	42.3
Чернігівська	77	4.6	45	2.9	50	3.2	49	3.2	-30.4
м. Київ	117	2.4	104	1.8	102	1.8	116	2	-25.0



Для первинної інвалідності дітей внаслідок ХНС притаманна вища, порівняно із загальною інвалідністю, регіональна варіація показників, (коефіцієнти регіональної варіації склали 30.5% та 17.5%, відповідно), а також менш стійкий у часі просторовий профіль регіональних показників (що засвідчує нижче значення коефіцієнта парної кореляції між регіональними показниками у 2015 та 2021 рр.: для первинної інвалідності г=0.50 (р<0.05), для загальної інвалідності г= 0.86 (р<0.05)).

Аналіз динамічних змін, які відбулись у рівнях первинної інвалідності дитячого населення внаслідок ХНС у регіональному аспекті, засвідчив, що у 2021 р., порівняно із 2015 р., відбулось зростання показників у Тернопільській (+ 68.0%), Чернівецькій (+42.3%), Волинській (+25.0%) та Запорізькій (+13.0%) областях.

У інших регіонах відбулось скорочення рівнів первинної інвалідності від ХНС, як і в середньому в Україні.



Висновки

Аналіз динаміки загальної інвалідності дітей у віці 0-17 років внаслідок хвороб нервової системи у розрізі регіонів дозволив зробити висновок, що у переважній більшості областей, як і в Україні в цілому, впродовж 2015-2021 рр. мала місце тенденція до зниження рівня загальної інвалідності. Найбільш вагоме скорочення територіальних показників відбулось у 2021 р., порівняно із 2015 р., у Вінницькій області (- 21.5%), Київській (- 17.3%), Ів.-Франківській (- 17.2%), Харківській (- 16.0%), Хмельницькій (- 10.8%) та Волинській (- 10.0%) областях.

У той же час у деяких областях виявлена зворотна до загальноукраїнської тенденція до зростання загальної інвалідності внаслідок ХНС, зокрема: у Луганській (+16.4%), Тернопільській (+5.7%), Херсонській (+5.6%), Сумській (+2.7%), Закарпатській (+2.6%), Черкаській (+2.4%). Наявність суттєвих регіональних особливостей інвалідності дитячого населення внаслідок ХНС має враховуватись при плануванні та організації реабілітаційної допомоги дітям.

Перспективи подальших розробок у даному напрямку. Отримані дані про рівень первинної та загальної інвалідності дитячого населення внаслідок захворювань центральної нервової системи з урахуванням регіональних особливостей України сприятимуть створенню оптимізованої моделі реабілітаційної допомоги дітям з зазначеною патологією для запровадження сучасних реабілітаційних технологій. Пріоритетним є організація роботи медико- соціальних центрів реабілітації дітей із залученням мультидисциплінарної команди реабілітаційних, переважно немедикаментозних методів, спрямованих на відновлення функціональних систем організму.



Література

1. Слабкий Г.О., Шафранський В.В., Дудіна О.О. Інвалідність дітей як проблема громадського здоров'я: профілактика та забезпечення ефективної реабілітації. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2016. № 5(69). С. 4 - 9.

2. Конвенція ООН «Про права дитини» (1989 р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_021#Text (дата звернення 09.05.2023).

3. Кукуруза Г.В. Психологічна модель раннього втручання: допомога сім'ям, що виховують дітей раннього віку з порушеннями розвитку: Монографія. Харків: Планета- Принт, 2013. 244 с.

4. Мировая статистика здравоохранения. 2012 год. Женева : ВОЗ, 2013. 176 с.

5. Моісеєнко Р. О. Оптимізація системи надання медичної допомоги дітям і матерям в Україні: реалії і перспективи : монографія. Київ : Логос, 2013. 232 с.

6. Міністерство соціальної політики [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://www.msp.gov.ua/timeline/invalidnist.html.

7. Дудіна О.О., Терещенко А.В.Ситуаційний аналіз стану здоров'я дитячого населення. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. 2014. № 2. С. 49-57.

8. Дудіна О. О., Габорець Ю.Ю., Волошина У.В. До стану здоров'я дитячого населення. Україна. Здоров'я нації. 2015. № 3. С. 10 -11.

9. Вороненко Ю.В., Гойда Н. Г., Мойсеєнко Р.О. Сучасні аспекти розвитку системи медико-соціальних послуг для уразливих груп дітей в Україні. Український медичний часопис. 2015. №1 (105); I/II. https://www.umj.com.ua/article/83917/cuchasni- aspekti-rozvitku-sistemi; Дудіна О. О., Габорець Ю.Ю., Волошина У.В. До стану здоров'я дитячого населення. Україна. Здоров'я нації. 2015. № 3. С. 10 -11.

10. Аніна О. О. Особливості соціального захисту осіб з інвалідністю у системі державного соціального захисту України. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 4. С. 685-686.

11. Radysh, Y.F., Moiseyenko, R.O., Mykhalchuk, V.M. Human health as a philosophic phenomenon and an important component of national security and state sovereignty potential. (2020) Wiadomosci lekarskie (Warsaw, Poland : 1960), 73 (5), pp. 994-999. DOI: 10.36740/WLek202005129.

12. Бурлака О. До характеристики реабілітаційних заходів інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. Цивільне право і процес. 2019.№12, С. С.16-21.

13. Назар О.В,.Гдиря О.В., .Моісеенко, Р.О., Мартинюк В.Ю., Владимиров О.А. Практичне застосування Міжнародної класифікації функціонування при проходженні медико-соціальної експертизи у дитини з церебральним паралічем» «Запорізький медичний журнал», Том 24, № 1(130), 2022. ст. 132-137. DOI: 10.14739/2310-1210/2022.1230309.

14. Barrett S.W. Economics of early childhood intervention. In: J.P. Shonkoff, S.J. Meisels, F.E. Zigler (Eds), Handbook of early childhood intervention, 2^nd ed., Cambridge University Press, Cambridge, 2000. 758 p.

15. Про реабілітацію осіб з інвалідністю [Електронний ресурс] : Закон України від 06.10.2005, № 2961-IV із змінами і доповненнями. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/ show/2961-15.

16. Гржибовський Я.Л,. Миронюк І.С., Любінець О. В. Окремі аспекти нормативноправового забезпечення соціокультурної реабілітації дітей-інвалідів в Україні. Intermedical Jornal. 2019. І (13): 21-28. VPS - SLOVAKIA, spol. s r.o http://healty-nation.uzhnu.edu.ua/ article/view/266022/264314.

17. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», розділ Розділ ІІІ. Система реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів. Стаття 12. Структура системи реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

18. Школьник М.Б., Михальчук В.М. Оцінка ефективності методів реабілітаційної допомоги дітям з інвалідністю при порушеннях опорно-рухового апарату. (Огляд літератури). Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії.2022. Том 2, Випуск 2(78).С.127-133.

19. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2021 - 2022 роки: статистичний довідник. Київ, 2023.

20. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2019 - 2020 роки: статистичний довідник. Київ, 2021.

21. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2017 - 2018 роки: статистичний довідник. Київ, 2019.

22. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2015 - 2016 роки: статистичний довідник. Київ, 2017.

23. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2013 - 2014 роки: статистичний довідник. Київ, 2015.

24. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2011 - 2012 роки: статистичний довідник. Київ, 2013.

25. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2010 - 2011 роки: статистичний довідник. Київ, 2012.



References

1. Slabkij, G.O., Shafrans'kij, V.V., Dudma, O.O. (2016). InvaHdrnst' driej jak problema gromads'kogo zdorov'ja: profilaktika ta zabezpechennja efektivnoi' геаЬіШасії [Disability of children as a public health problem: prevention and provision of effective rehabilitation]. Visnik social'not gigieni ta organizacit ohoroni zdorov&apos;ja Ukratni - Herald of social hygiene and health care organization of Ukraine, 5(69), 4 - 9 [in Ukrainian].

2. Konvendja OON «Pro prava ditini» (1989 r.) [UN Convention "On the Rights of the Child" (1989)]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_021#Text [in Ukrainian].

3. Kukuruza, G.V. (2013). Psihologichna model' rann'ogo vtruchannja: dopomoga sim'jam, shho vihovujut' ditej rann'ogo viku zporushennjami rozvitku [A psychological model of early intervention: helping families raising young children with developmental disabilities]. Harkw: Planeta-Print [in Ukrainian].

4. Mirovaja statistika zdravoohranenija. 2012 god [World health statistics. 2012 Geneva]. Zheneva : VOZ [in Russian].

5. Мо^єєп^, R. O. (2013). Optimizacija sistemi nadannja medichnot dopomogi ditjam i materjam v Ukrami: realit i perspektivi [Optimizing the system of providing medical care to children and mothers in Ukraine: realities and prospects], Kii'v : Logos [in Ukrainian].

6. M^sterst^ sodaTnoiL poHtiki [Ministry of Social Policy]. www.msp.gov.ua Retrieved from https://www.msp.gov.ua/timeline/invalidnist.html. [in Ukrainian].

7. Dudma, O.O., Tereshhenko, A.V. (2014). Situadjnij anaHz stanu zdorov'ja ditjachogo naselennja [Situational analysis of the state of health of children]. Visnik social'not gigieni ta organizacit ohoroni zdorov'ja Ukrami - Herald of social hygiene and health care organization of Ukraine, 2, 49-57 [in Ukrainian].

8. Dudma ,O. O., Gaborec', Ju.Ju., Voloshina, U.V. (2015). Do stanu zdorov'ja ditjachogo naselennja [To the state of health of the children's population]. Ukratna. Zdorov'ja nacit - Ukraine. The health of the nation, 3, 10 -11 [in Ukrainian].

9. Voronenko, Ju.V., Gojda, N. G., Mojseєnko, R.O. (2015). Cuchasrn aspekti rozvitku sistemi mediko-sodal'nih poslug dlja urazlivih grup driej v Ukra'in [Modern aspects of the development of the system of medical and social services for vulnerable groups of children in Ukraine]. Ukratns'kij medichnij chasopis - Ukrainian medical journal, 1 (105); I/II. Retrieved from https://www.umj.com.ua/article/83917/cuchasni-aspekti-rozvitku-sistemi [in Ukrainian].

10. Anina, O. O. (2021). Osoblivosti social'nogo zahistu osib z invalidnistju u sistemi derzhavnogo social'nogo zahistu Ukraini [Peculiarities of social protection of persons with disabilities in the system of state social protection of Ukraine]. Juridichnij naukovij elektronnij zhurnal - Legal scientific electronic journal, 4, 685-686 [in Ukrainian].

11. Radysh, Y.F., Moiseyenko, R.O., Mykhalchuk, V.M. (2020). Human health as a philosophic phenomenon and an important component of national security and state sovereignty potential. Wiadomosci lekarskie, 73 (5), 994-999. DOI: 10.36740/WLek202005129. [in Poland].

12. Burlaka, O. (2019). Do harakteristiki reabilitacijnih zahodiv invalidiv z ditinstva ta ditej-invalidiv [To the characteristics of rehabilitation measures for disabled people from childhood and disabled children]. Civil'ne pravo і proces - Civil law and process, 12, 16-21 [in Ukrainian].

13. Nazar, O.V,.Gdirja, O.V., .Moiseenko, R.O., Martinjuk, V.Ju., Vladimirov, O.A. (2022). Praktichne zastosuvannja Mizhnarodnoi klasifikacii funkcionuvannja pri prohodzhenni mediko- social'noi ekspertizi u ditini z cerebral'nim paralichem» [Practical application of the International Classification of Functioning during medical and social examination of a child with cerebral palsy"]. Zaporiz'kij medichnij zhurnal - Zaporizhzhya Medical Journal, 24, 1(130), 2022, 132-137. DOI: 10.14739/2310-1210/2022.1230309. [in Ukrainian].

14. Barrett, S.W. (2000). Economics of early childhood intervention. (vol. 1-2). Cambridge University Press, Cambridge [in English].

15. Zakon Ukraini “Pro reabilitaciju osib z invalidnistju” [The Law of Ukraine “On the rehabilitation of persons with disabilities”]. (n.d). zakon3.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 [in Ukrainian].

16. Grzhibovs'kij, Ja.L,. Mironjuk, I.S., Ljubinec', O. V. (2019). Okremi aspekti normativno-pravovogo zabezpechennja sociokul'turnoi reabilitacii ditej-invalidiv v Ukraini [eparate aspects of regulatory and legal provision of socio-cultural rehabilitation of disabled children in Ukraine]. Intermedical Jornal, І (13): 21-28. Retrieved from http://healty- nation.uzhnu.edu.ua/article/view/266022/264314 [in Ukrainian].

17. Zakon Ukraini «Pro reabilitaciju invalidiv v Ukraini», rozdil Rozdil ІІІ. Sistema reabilitacii invalidiv, ditej-invalidiv [The Law of Ukraine "On the Rehabilitation of Disabled Persons in Ukraine"]. [in Ukrainian].

18. Shkol'nik, M.B., Mihal'chuk, V.M. (2022). Ocinka efektivnosti metodiv reabilitacijnoi dopomogi ditjam z invalidnistju pri porushennjah oporno-ruhovogo aparatu. (Ogljad literaturi) [Evaluation of the effectiveness of rehabilitation methods for children with disabilities in the case of musculoskeletal disorders. (Literature review)]. Aktual'niproblemi suchasnoimedicini - Actual problems of modern medicine, 2, 2(78), 127-133 [in Ukrainian].

19. Pokazniki zdorov'ja naselennja ta vikoristannja resursiv ohoroni zdorov'ja v Ukraini za 2021 - 2022 roki [Indicators of population health and use of health care resources in Ukraine for 2021-2022]. Kiiv [in Ukrainian].

20. Pokazniki zdorov'ja naselennja ta vikoristannja resursiv ohoroni zdorov'ja v Ukrami za 2019 - 2020 roki [Population health indicators and the use of health care resources in Ukraine for 2019-2020]. Kiiv [in Ukrainian].

21. Pokazniki zdorov'ja naselennja ta vikoristannja resursiv ohoroni zdorov'ja v Ukrami za 2017 - 2018 roki [Indicators of population health and use of health care resources in Ukraine for 2017-2018]. Kiiv [in Ukrainian].

22. Pokazniki zdorov'ja naselennja ta vikoristannja resursiv ohoroni zdorov'ja v Ukrami za 2015 - 2016 roki [Indicators of population health and use of health care resources in Ukraine for 2015-2016]. Kiiv [in Ukrainian].

23. Pokazniki zdorov'ja naselennja ta vikoristannja resursiv ohoroni zdorov'ja v Ukrami za 2013 - 2014 roki [Population health indicators and the use of health care resources in Ukraine for 2013-2014]. Ki'iv [in Ukrainian].

24. Pokazniki zdorov'ja naselennja ta vikoristannja resursiv ohoroni zdorov'ja v Ukrami za 2011 - 2012 roki [Population health indicators and the use of health care resources in Ukraine for 2011-2012]. Ki'iv [in Ukrainian].

25. Pokazniki zdorov'ja naselennja ta vikoristannja resursiv ohoroni zdorov'ja v Ukraini za 2010 - 2011 roki [Population health indicators and the use of health care resources in Ukraine for 2010-2011]. Ki'iv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru