Оптимізація вибору білкових онкомаркерів при плануванні лікування та прогнозуванні перебігу захворювання хворих на рак гортані

Київський міський клінічний онкологічний центр

Оптимізація вибору білкових онкомаркерів при плануванні лікування та прогнозуванні перебігу захворювання хворих на рак гортані

Лукач Ервін Венцелович,

Захарцева Людмила Михайлівна,

Сережко Юрій Олексійович,

Клочков Євгеній Іванович,

старший науковий співробітник лабораторії патоморфології

Анотація

На основі аналізу літературних даних та результатів власних досліджень обговорюються перспективи застосування маркерів онкологічних захворювань верхніх дихальних шляхів. Обґрунтовується доцільність застосування тестів на основі визначення групи білків, що супроводжують перебіг онкологічного процесу, з метою оцінки стану хворого та прогнозу можливих ускладнень та рецидиву.

Ключові слова: онкомаркери, злоякісні новоутворення ЛОР-органів, апоатоз, кас пази

Основна частина

Оцінка стану хворого та прогноз можливих ускладнень становлять невід'ємну умову ефективного лікування. Відомо, що клінічні прояви захворювань відповідають глибоко запущеному комплексу метаболічних порушень молекулярного та клітинного рівнів. Це обумовлює можливість застосування оцінки вмісту аномальних метаболітів в якості молекулярних маркерів захворювання, що сприяє підвищенню інформативності діагностики та ефективності лікування. Існує довгий перелік відомих сполук - маркерів онкологічних захворювань, чия інформативність з тих чи інших причин є обмеженою. Обумовлено це не лише участю більшості цих сполук в протіканні різноманітних захворювань запального та інфекційного ґенезу, але й широким генетичним різноманіттям злоякісних клітин навіть в межах однієї пухлини. Через це класифікація TNMМіжнародного протиракового союзу (UnionforInternationalCancerControl - UICC, 2017) не віддзеркалює належним чином індивідуальні біологічні особливості пухлинних клітин і є недостатньо ефективною для прогнозу перебігу захворювання. Тому пошук нових підходів до покращення діагностики і лікування онкохворих за рахунок застосування онкомаркерів, характерних лише для ракових клітин, має високе практичнезначення для призначення адекватного лікування та прогнозу його ефективності. До науково-практичних здобутків останнього десятиріччя належить виявлення групи білків, що супроводжують перебіг онкологічного процесу, та дедалі ширше впровадження їх до клінічної практики в якості онкомаркерів.

Онкомаркерами (ОМ) називають речовини, що виробляються злоякісними клітинами та деякими іншими клітинами хворого у відповідь на розвиток новоутворення. їх застосовують для скринінгу онкологічних захворювань та диференційної діагностики злоякісних процесів спільно з методами променевої діагностики. У деяких випадках визначення ОМ є ефективним для прогнозу захворювання, оцінки ефективності терапії, моніторингу хворих з метою раннього виявлення рецидивів, генералізації захворювання [1]. Щоправда, питання застосування ОМ для оцінки перебігу, прогнозу таефективності лікування ЛОР-онкологічних хворих лишається в світі та Україні недостатньо висвітленим.В роботах вітчизняних авторів наведено свідчення на користь інформативності білків Кі-67 та р53 щодо прогнозу виживаності при злоякісних захворюваннях верхніх дихальних шляхів [2,3]. Показано можливість прогнозу метастазуванняпри раку гортані в залежності від рівня експресії таких ОМ, як металопротеїнази, Кі-67, каспази 3 та р21^тпт. За умов експресії Кі-67 понад 30% пацієнтів мали високі шанси метастазування, що підтверджується статистичними даними (відношення шансів¹ВШ= 50,6 (95% ДІ 2,85 - 900,6; р<0,001)»@[4]. Тому не можна не погодитись з думкою про доцільність поглибленого вивчення молекулярної біології клітин ракових пухлин гортані при канцерогенезі [5]. В подібному контексті доцільно розглянути історію відкриття перспективних ОМ, їх функціональну та морфологічну характеристику на основі систематизованого огляду доступнихлітературних джерел та власних наукових здобутків. Просторові моделі структур відповідних білкових молекул запозичено з банка даних білків під редакцією Бермана [6].

Білок р53.

Білок p53 було практично одночасно відкрито кількома групами дослідників у 1979 році. Так, Лейн та Кроуфорд досліджували індуктори злоякісної трансформації клітин вірусу SV40, що містить два білки з цією дією. їх назвали великим і малим T-антигенами. При цьому було відмічено, що при імунопреципітації великого T-антигену з сироваткою тварин з індукованими вірусом SV40 пухлинамиосаджувався й невірусний білок з молекулярною масою 53 кДа. В подальшому показано, що цей білок взаємодіє з великим T-антигеном. Практично одночасно подібні ж данібуло отримано кількома групами дослідників зі США, Франції та Великобританії [7,8,9,10].

Щоб остаточно довести, що p53 є онкобілком, доцільно було клонувати його ген та перевірити, як підвищена експресіяцього білка впливатиме на клітини. Показано, що при підвищеній експресії білка p53 він може сприяти смерті клітин, а разом з онкогенними білками, такими як HRAS, викликати злоякісне переродження. Також показано, що надекспресія p53 сприяє здатності ракових клітин утворювати пухлини invivo[11]. Однак відразу ж з'явилисяй дані, що суперечили припущенню про те, що p53 є онкобілком. Так, у кількох лабораторіях було встановлено, що багато вірусів, що викликають лейкемію, «вимикають» ген p53. І лише у 1989 роцібуло отримано новий клон кДНК (к - комплементарний) p53. Цей клон він міг ефективно трансформувати клітини[11]. Цю суперечливість вдалося пояснити після секвенування використаних клонів та порівняння їх нуклеотидних послідовностей із послідовністю гена дикого типу. Так стало зрозуміло, що в більшості ракових клітин, з яких і клонувався TP53 або Tr53, у ньому відбуваються мутації, і саме такі мутантні версії можуть сприяти злоякісному переродженню. В той час продукт нормального гена навпаки є супресором пухлин [11]. Доведено, щобілок р53 є транскрипційним фактором, що регулює клітинний цикл у нормальних клітинах.Ідентифіковано велику кількість білків, що мають властивості транскрипційних факторів або репресорів. Вони перебувають в різноманітних взаємовідносинах між собою таз іншими речовинами, що й визначає кінцевий вплив на активність генів. Показано, що білок р53 блокує ріст злоякісних новоутворень, агенТР53, що кодує синтез білкаp53, є антионкогеном [10]. Активація гену або білка р53 відбувається у відповідь на різноманітніпошкодження різноманітних клітинних структур:

- невідновлені розриви і інші пошкодження ДНК;

- порушення розходження хромосом у мітозі;

- руйнування мікротрубочок і т.д.

Білок р53 безпосередньо регулює активність 3-х групп генів:

1. активує гени (P21, GADD45 і інші), що відповідають за зупинку клітинного поділу;

2. активує гени (BAX, KILLER/DR5, PIGі інші), що вмикають апоптоз - процес, що шляхом активації спеціальних ферментів веде до гибелі клітини; а також репресує гени (BCL2, RELA), що стримують апоптоз;

3. активує гени (TSP1, BAIIта інші), що гальмують ангіогенез (утворення нових судин).

За допомогою р53 клітина у відповідь на пошкодження своєї структури:

- затримується на тій чи іншій стадії мітотичного циклу і виправляє ці пошкодження;

- за відсутності можливостіподібного виправлення взагалі припиняє поділ і вступає у процес клітинного старіння;

- за потенційної загрози пошкодження клітини або її оточення забезпечує апоптоз.

Апоптозу підлягають і клітини, в яких відбулася пухлинна трансформація. Одночасне гальмування ангіогенезу також обмежує пухлинний ріст [13]. Тому білок р53 - найбільш важливий пухлинний супрессор. Під час розвитку пухлин функції білка р53 порушуються [12]. Показано, що в більшості ракових клітин, де клонувався TP53 або Tr53, відбуваються мутації, і саме такі мутантні версії білка сприяють злоякісному переродженню, на відміну від продукту нормального гена, що є супресором пухлин [12]. У50% ракових клітинах пухлини при секвенуванні виявляють мутації гена TP53, що набув назви «сторожа» геному. Цей ген розташованов 17-й хромосомі (17p13.1) [9]. Білок p53 складається з 393 амінокислотних залишків і має 5 доменів. Мутації, що інактивують синтез білка p53 при злоякісній трансформації клітини, пов'язані з ДНК-зв'язуючим доменом, Вони сприяють нездатності білка p53 зв'язуватись з ДНК і, відповідно, виконувати функцію активатора транскрипції (Рис. 1).

Рис. 1. Просторова модель комплексубілка p53 з ДНК [6].

Активація білка р53 в організмі людини відбувається у відповідь на численні стресові стимули. До них належать класичний стимул - безпосереднє пошкодження ДНК; пошкодження апарату сегрегації генетичного матеріалу (наприклад, мітотичного веретена); зменшення концентрації вільних рибонуклеотидів; гіпоксія; тепловий шок; висока концентрація NO(монооксидаазота); іонізуюче випромінення. Латентний (неактивний) білок р53 виявлено в цитоплазмі, зокрема - на певних стадіях клітинногоо циклу. Активна ж форма білка р53 локалізується вядрі клітини. За відсутності стресу період напіврозпаду білка р53 становить 5-20 хвилин, залежно від типу клітин. Активація білка веде до збільшення його стабільності. В регуляції стабільності та активності білка р53 головна роль належить білкуMdm2.

Мутація гена ТР-53викликає відсутність в ракових клітинах онкосупресорного білка р53. Для їх корекції застосовують генну терапію, щозабезпечує відновлення функції гена ТР-53 аденовірусним вектором. Ця терапія схвалена для лікування хворих на рак голови та шиї 2004 року в Китаї. Аденовірус не розмножується в нормальних клітинах, де білок р53присутній. Натомість в ракових клітинах, де через мутацію гена ТР53білок р-53 відсутній, він розмножується, що сумарно призводить до відновлення біосинтезу білка р53.

В Україні експресія білка р53 в клітинах первинного осередку пухлин хворих на рак гортанівивчалась10 років тому. В первинному осередку та в лімфатичних вузлах метастазами раку гортані у 2021 році [4,5]. При цьому у 57,6% клітин пухлин відмічено р53-позитивний статус. За оцінками автора, це вказувало на стан апоптичної програми, що регулює клітинний цикл[5].

Експресія р53 у групі з наявністю метастазів хворих на рак гортані булана 21,0% вищаніж в зразках рака гортані хворих без метастазів. Ймовірність розвитку рецидиву протягом першого року серед пухлин з надекспресією р53 була в 1,6 разу вища, ніж в р53-негативних пухлинах (ВШ= 1,59; 95% ДІ - 1,0-2,54; р<0,05 [5]. Ці роботи шодо визначення ролі онкомаркерів у хворих на рак гортані були піонерськими, алевони не втратили актуальності й досьогодні.

При пухлинах мигдаликів та носоглотки такі публікації іноземних авторівми розглянемо нижче [23,24,26].

Тому нам здається корисним продовжити дослідження вивчення можливостей застосування р53та інших маркерів у зразках ракових клітин хворих на рак гортані з метою визначення можливості оптимального вибору протипухлинного лікування.

Білок р63.

На відміну від одностайної думки про роль білка р53 як антионкогена чи «сторожу геному», роль в канцерогенезі його гомолога р63 залишається дискусійною. Лишається відкритим питання, чи є цей білок онкогеном, чи супресором пухлини. Тому значний інтерес становлять дані щодо участі цього білка в супресивному механізмі апоптозу пухлини та його пухлино - пригнічуючої здатності. При цьому показано, що у багатьох плоскоклітинних карциномах спостерігається надмірна експресія p63, щосвідчить про його можливу онкогенну дію [12]. Високі рівні білка р63 характерні для злоякісних клітин різних локалізацій, наприклад шкіри, стравоходу, мигдаликів, сечового міхура, передміхурової залози, молочної залози, бронхів. Підтверджено роль p63 у плоскоклітинних і перехідноклітинних карциномах, а також деяких лімфомах і тимомах [13]. Білок р63 буловиявлено при різних злоякісних пухлинах голови та шиї, підтверджено гіпотезу про його антидиференційну та антиапоптотичну роль в утворенні пухлин[14].

Різні ізоформи p63 відіграють різну роль у прогресії пухлини. У низці досліджень було показано, що p63 бере участь в апоптотичній передачі сигналів, але його роль у цьому процесі залишається спірною [! 3,15]. Існують експериментальні дані, що свідчать на користь припущення про вирішальну роль р63 у виникнення раків голови і шиї [12]. Особливої уваги при цьому заслуговує його ізоформа ANp63a, що найбільш експресується [15]. Тому видається за доцільне вивчити експресію р63 у хворих на рак гортані та встановити його прогностичну цінність та зв'язок з рецидивуванням.

Каспаза 3 (CASP3, К.Ф. 3.4.22.56, Рис. 2.) належить до сімейства каспаз - цистеіновихпротеаз, що разщеплюють білки виключно після аспартата [16].

Вона взаємодієз каспазою-8 і каспазою-9. Кодується одноіменним геном CASP3, який локалізований у короткому плечі (p-плечі) 4-ої хромосоми [7].). Послідовна активація каспаз грає центральну роль в фазі виконання клітинного апоптозу. Каспази існують у вигляді неактивних проферментів, що піддаються протеолітичній обробці у консервативних аспарагінових залишках з утворенням двох субодиниць, великих і малих, котрі димеризуються з утворенням активного фермента (Рис. 3).

Рис. 2. Просторова модель молекули КаспазиЗ [6].

Рис. 3. Схема активаційних перетворень Каспази 3 [24].

Визнано, що дефіцит каспазє однією з причин розвитку новоутворень. Це може бути наслідком комбінаціїрізних факторів, в тому числі генетичних мутацій, що обмежують ріст клітин. Зміни синтезу апоптотичних білків також можуть сприяти росту пухлин. Натомість проактивовані каспази викликають загибель аномально зростаючих клітин [16]. В той же час надмірна активація окремих каспаз, зокрема каспази 3, може привести до надмірної запрограмованої загибелі клітин. Це відбувається за деяких нейродегенеративних захворювань, зокрема при хворобі Альцгеймера, та супроводжується загибеллю нервових клітин [16].

В той же час каспаза 3 необхідна і для нормального розвитку мозку. Показано її участь в моніторінгу апоптозу, де вона відповідає за конденсацію хроматину і фрагментацію ДНК [17]. Підвищені рівні малих субодиниць каспази 3-p1 7 в кровотоці є ознакою недавнього інфаркта міокарда [18]. Нещодавно показано, щокаспаза 3 може брати участь в диференціюванні ембріональних і гемопоетичних стовбуровихклітин [19]. Існують свідчення про зв'язок між агресією пухлини, її резистентністю до лікування та порушенням апоптозу ракових клітин. Саме порушення процесів апоптозу обумовлює неконтрольований та агресивний ріст пухлини. Каспаза 3 тісно пов'язана з такими важливими компонентами апоптозу, як туморнекротизуючий фактор (TNF-a) (Рис. 4).

Рис. 4. Схема сигнального шляху TNF-R1 [16].

Каспаза-3 належить до поганого прогностичного показника злоякісних новоутворень [20]. Роль пов'язаних з апоптозом каспаз у прогнозуванні перебігу та результату раку залишається суперечливою. Для плоскоклітинного раку порожнини рота вищі рівні експресії каспази-3 пов'язують з меншою безрецидивною виживаністю хворих, з помірною диференціацією клітин та невеликим розміром пухлини [21,22,23]. При цьому через кореляцію експресії каспази-3 з прогнозом для пацієнтів визнано, що активація каспази-3 є найважливішим процесом індукування апоптозу [23,24]. Апоптоз залежить від правильної активації каспаз, зокрема каспази-3, що призводить до розщеплення ключових білків, таких як PARP-1. Показано, що резистентність до апоптозу, виявлена за допомогою визначення каспаз, свідчить про резистентність до проведеної терапії та має поганий прогноз для пацієнтів [25]. Припускають, що інгібування активності каспази-3 може бути корисною біохімічною мішенню для розробки хіміотерапевтичних препаратів лікування раку [26, 27].

Антиген KI-67, також відомий як Ki-67 або MKI67 (маркер проліферації Ki-67) (Рис. 5).

У людини цей білок кодується геном MKI67 (антиген, ідентифікований моноклональним антитілом Ki-67) [26]. Антиген KI-67 є ядерним білком, пов'язаним з клітинною проліферацією. Зміна рівнів експресії Ki-67 несуттєво впливає на проліферацію клітин invivo. Мутантні Ki-67 миші розвивалися нормально, і клітини, позбавлені Ki-67, ефективно проліферували [27]. Крім того, цей білок пов'язаний з транскрипцією рибосомної РНК [27]. Поеазано, що інактивація антигену KI-67 призводить до інгібування синтезу рибосомної РНК [28].

Білок Ki-67 спочатку був визначений прототипом моноклонального антитіла Ki-67, яке було отримано шляхом імунізації мишей ядрами клітинної лінії лімфоми Ходжкіна L428. Назва білка походить від міста походження (Кіль, Німеччина) та номеру вихідного клону в 96-лунковому планшеті. Білок Ki-67 є клітинним маркером проліферації і може використовуватися якімуногістохімічний маркер. Вінбере участь в процесі проліферації клітин. Під час інтерфази клітинного циклу антиген Ki-67 може бути виявлений виключно всередині клітинного ядра, тоді як при мітозі більшість білка переміщається на поверхню хромосом. Білок Ki-67 присутній у всіх активних фазах клітинного циклу (G1, S, G2 і мітоз), але відсутній у спокійних клітинах (G0) [29]. Клітинний вміст білка Ki-67 помітно збільшується під час клітинної прогресії через S-фазу клітинного циклу [30,31,32,]. При раку молочної залози показник Ki67 ідентифікує високопроліферативну підгрупу пацієнтів, які мають ефект від ад'ювантної хіміотерапіїз ER-позитивним раком молочної залози [33,34].

Фракція Ki-67-позитивних пухлинних клітин (індекс мічення Ki-67) часто корелює з клінічним перебігом раку. Ki-67 є відмінним маркером визначення частки зростання цієї клітинної популяції. Найбільш вивченими в цьому відношенні є карциноми передміхурової залози, головного мозку та молочної залози, а також нефробластома та нейроендокринні пухлини. Для цих типів пухлин прогностичне значення для виживання та рецидиву пухлини неодноразово доведено в однофакторному та багатофакторному аналізі.

Рис. 5. Просторова модель молекули антигену KI-67 [6].

онкологічний дихальний маркер білковий

В багатьох національних посібниках з онкології, клініцисти широко використовують імуногістохімічні показники Ki-67 як прогностичний біомаркер при раку молочної залози.

Узагальнюючи наведене, слід констатувати, що вивчення ролі онкомаркерів у комплексі з новими клінічними, променевими, ендоскопічними, гістопатологічними та іншими сучасними методами діагностики допоможуть вирішенні проблеми ефективного лікування хворих зі злоякісними новоутвореннями ЛОР-локалізації. Необхідно проводити пошукспецифічних маркерів та ефективно використовувати існуючі з метою підвищення ефективності діагностики, лікування та моніторингу хворих зізлоякісними новоутвореннями голови та шиї.

Список використаних джерел

[1] Щербіна, О.В. (2008). Пухлинні маркери: роль в клінічній практиці. Онкологія, 10 (2) 269-273.

[2] Скоморохова, Т.В. (2018). Оптимізація планування та променевого лікування хворих з пухлинами верхніх дихальних шляхів [дисертація]. Чернівці: Національний інститут раку; 207 с.

[3] Скоморохова, Т.В. (2017). Сучасний стан проблеми лікування хворих зі злоякісними новоутвореннями верхніх дихальних шляхів (огляд літератури та результати власних досліджень). Клиническая онкология, 1 (25), 59-64.

[4] Шпортько, Б.В. (2021). Оптимізація діагностики та лікування метастазів у хворих на рак гортані. Дис.док. філ., Д.211 с.

[5] Ковтуненко, О.В. (2010). Клініко-морфологічне обґрунтування прогнозування, діагностики та лікування хворих на рак гортані ІІІ-IVстадії. Авт.реф. К., 36 с.

[6] Berman, H., Henrick. K., Nakamura, H. (2003). Announcing the worldwide Protein Data Bank. Nat. Struct. Biol., 10 (12), 980. doi: 10.1038/nsb1203-980.

[7] GRCh38: Ensembl, 89: ENSG00000148773 - Ensembl, травень 2017.

[8] GRCm38: Ensembl, 89: ENSMUSG00000031004 - Ensembl, 2017.

[9] Lane, D., Benchimol, S (1990). p53: oncogene or anti-oncogene?. Genes Dev., 4 (1), 1-8.doi: 10.1101 /gad.4.1.1.

[10] Hollstein, M., Sidransky, D., Vogelstein, B., Harris, C. (1991). p53 mutations in humancancers. Science, 253 (5015), 49-53.

[11] Кучменко, О.Б., Марченкова, А.І. (2021). Молекулярна біологія білка: навч. посіб. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 136 с.

[12] Бакаев, А.А. (2020).Клініко-морфологічне обґрунтування вибору варіанту лікування хворих на рак верхньощелепної пазухи. Дис.док. філ., Д. 238 c,

[13] Citro, S., Bellini, A., Medda, A., et al. (2020). Human papilloma virus increases ANp63aexpression in head and neck squamous cell carcinoma. Front. Cell Infect. Microbiol., 8 (10), 143. doi: 10.3389/fcimb.2020.00143.

[14] Barbieri, C., Pietenpol, J. (2006). p63 and epithelial biology. Exp. Cell Res.; 312 (6), 695-706. doi:10.1016/j.yexcr.2005.11.028.

[15] Zhang, J., Craig, M., Hira, A., et al. (2019). TIP60 up-regulates ANp63a to promote cellular proliferation. J. Biol. Chem., 294 (45), 17007-17016. doi:10.1074/jbc.RA119.010388.

[16] Guthmann F., Wissel H., Schachtrup C., Tolle А. et al. (2005). Inhibition of TNFalpha in vivo prevent hyperoxiamediated activation of caspase-3 in type II cells. Respir. Res.; 6: 110-112.

[17] Alnemri, E., Livingston, D., Nicholson, D., et al. (1996)..Human ICE/CED-3 protease nomenclature, Cell, 87 (2), 171. doi:10.1016/S0092-8674 (00) 81334-3.

[18] Harrington, H., Ho, K., Ghosh, S., Tung, K. (2008). Construction and analysis of a modularmodel of caspase activation in apoptosis. Theor. Biol. & Med. Mod.J., 5 (1), 26. doi:10.1186/1742-4682-5-26.

[19] Porter, A., Janicke, R. (1999). Emerging roles of caspase-3 in apoptosis. Cell Death and Differentiation, 6 (2), 99-104.doi:10.1038/sj.cdd.4400476.

[20] Agosto, M., Azrin, M., Singh, K., Jaffe, A., Liang, B. (2011). Serum caspase-3 p17 fragment iselevated in patients with ST-segment elevation myocardial infarction: a novelobservationJourn. Amer. Col. Cardiol., 57 (2), 220-221. doi:10.1016/j.jacc.2010. 08.628.

[21] Abdul-Ghani, M., Megeney, L. (2008). Rehabilitation of a contract killer: caspase-3 directs stem celldifferentiation. Cell Stem Cell, 2 (6), 515-516. doi:10.1016/j.stem.2008.05.

[22] Chiappara, G., Gjomarkaj, M., Sciarrino, S., et al. (2014). Altered expression of p21, activated caspase-3, and PCNA in bronchiolar epithelium of smokeRs with and without chronic obstructive pulmonary disease. Exp. Lung Res., 40 (7), 343-353.

[23] Liu, P., Hu, Y., Kang, B., et al. (2017). Expression levels of cleaved caspase-3 and caspase- 3 in tumorigenesis and prognosis of oral tongue squamous cell carcinoma. PLoS One, 12 (7): e0180620. doi: 10.1371 /journal.pone.0180620.

[24] Andressakis, D., Lazaris, A., Tsiambas, E., et al. (2008). Evaluation of caspase-3 and caspase-8 deregulation in tongue squamous cell carcinoma, based on immunohistochemistry and computerised image analysis. J. Laryngol. Otol.; 122 (11), 1213-1218. doi:10.1017/S002221 5108002636.

[25] Rodnguez-Berriguete, G., Torrealba, N., Ortega, M., et al. (2015). Prognostic value of inhibitors of apoptosis proteins (IAPs) and caspases in prostate cancer: caspase-3 forms and XIAP predict biochemical progression after radical prostatectomy. BMC Cancer, 15 (1), 809.doi:10.1186/s12885-015-1839-z.

[26] Oudejans, J., Harijadi, A., Cillessen S., et al. (2005). Absence of caspase 3 activation in neoplastic cells of nasopharyngeal carcinoma biopsies predicts rapid fatal outcome. Mod. Pathol.; 18 (7), 877-885. doi:10.1038/modpathol.3800398.

[27] Kim, C., Song, K., Kim, K., et al. (2005). Sulindac sulfide-induced apoptosis in sinonasal cancer cells. Acta Otolaryngol., 125 (2), 201 -206. doi:10.1080/00016480410020293

[28] Jemal, A., Siegel, R., Ward, E., et al. (2008). Cancer statistics, 2008. CA Cancer J. Clin., 58 (2), 71 -96. doi:10.3322/CA.2007.0010.

[29] Собецкий, М., Мруж, К., Камассес А., и др. (2016).Антиген клеточной пролиферацииKi-67 организует гетерохроматин. Электроннаяжизнь, 5, е13722.doi:10.7554/eLife.13722.

[30] Rahmanzadeh, R., Huttmann, G., Gerdes, J., Scholzen, T. (2007). Chromophore-assistedlight inactivation of pKi-67 leads to inhibition of ribosomal RNA synthesis. Cell Prolif. 40 (3): 422-30.doi: 10.1111/j. 1365-2184.2007.00433.x.

[31] Cuylen S, Blaukopf C, Politi AZ, et al. (2016).Ki-67 acts as a biological surfactant todisperse mitotic chromosomes. Nature. 535 (7611): 308-312..doi:10.1038/nature18610.

[32] Bruno, S., Darzynkiewicz, Z. (1992). Cell cycle dependent expression and stability of the nuclear protein detected by Ki-67 antibody in HL-60 cells. Cell Prolif., 25 (1): 31-40. doi:10.1111/j. 1365-2184.1992.tb01435.x.

[33] Darzynkiewicz, Z., Zhao, H., Zhang, S. et al. (2015). Initiation and termination of DNAreplication during S phase in relation to cyclins D1, E and A, p21WAF1, Cdt1 and the p12subunit of DNA polymerase 5 revealed in individual cells by cytometry. Oncotarget. 6 (14): 11735-11750. doi:10.18632/oncotarget.4149.

[34] Sonnenblick, A., Francis, P., Azim, H., et al. (2015). Final 10-year results of the Breast International Group 2-98 phase III trial and the role of Ki67 in predicting benefit of adjuvant docetaxel in patients with oestrogen receptor positive breast cancer. Eur. Journ. of Cancer. 51 (12): 1481-1489. doi: 10.1016/j.ejca.2015.03.018.

[35] Yerushalmi, R., Woods, R., Ravdin, P., et al. (2010). Ki67 in breast cancer: prognostic and predictive potential. The Lancet. Oncology. 11 (2): 174-183. doi:10.1016/S1470-2045 (09) 70262-1.

Размещено на Allbest.ru