ВІЛ-інфекція у військовослужбовців під час АТО/ООС

Размещено на http://allbest.ru

1Українська військово-медична академія

2ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хворобі

імені Л.В. Громашевського НАМИ України»

3'Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ»

ВІЛ-інфекція у військовослужбовців під час АТО/ООС

В.І. Трихліб1, В.І. Задорожна2, С.М. Антоняк2,

С.В. Антоняк2, Л.А. Коломійчук2, А.С. Євдокімов2,

А.М. Вишнягов3, В.В. Третьяков3, Б.В. Юрченко1,

І.В. Малиш1, П.В. Рожко1

м. Київ, Україна



Анотація

Вступ. У військовослужбовців ВІЛ/СИІД залишаються актуальними і в сучасних умовах, особливо під час війн, миротворчих місій, коли спостерігається збільшення кількості хворих.

Мета. З урахуванням збільшення кількості хворих на ВІЛ/СИІД серед військовослужбовців, проаналізувати клініко-лабораторні особливості у хворих військовослужбовців.

Матеріали та методи. Було опрацьовано дані 91 хворого військовослужбовця на ВІЛ/СИІД, які лікувались та обстежувались у клініці інфекційних захворювань ИВМКЦ «ГВКГ» та у відділенні СИІДу клініки ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського ИАМИ України» під час війни рф проти України за період 2022-2023рр., проходили обстеження та лікування у режимі стаціонару 14 військовослужбовців ЗСУ України, в яких була діагностована ВІЛ-інфекція.

Результати. Захворювання було виявлено до мобілізації - у 54 (59,3%) хворих, після мобілізації - у 37 (40,7%) хворих. У більшості хворих вже були більш розвинуті стадії хвороби. В перші пів року більшість хворих була госпіталізована із вже дуже розвинутими стадіями хвороби. А в другій половині року після мобілізації ймовірно були госпіталізовані хворі, у яких відбулось погіршення стану за час служби. При призові в них могло не бути клінічних проявів, на які б звернули увагу лікарі при проходженні медичної комісії. У більшості хворих на І стадії рівень CD4 був більше 500 кл/мкл, на ІІ стадії - практично порівну, на ІІІ стадії у більшості хворих рівень CD4 був менше 400 кл/мкл. У осіб, госпіталізованих в перші пів року, після мобілізації у більшості були дуже низькі показники CD4 (менше ніж 200 кл/мкл). Серед опортуністичних інфекцій більше реєструвалось герпетичної інфекції, кандидозу, токсоплазмозу, які вже спостерігались з другої стадії, а на пізніх стадіях, окрім цих захворювань, реєструвались також тромбоцитопенія, менінгіт, анемія, криптококова інфекція, пневмоцистна пневмонія.

Висновки. Усі мобілізовані до ЗСУ особи повинні обов'язково пройти тестування на ВІЛ та вірусні гепатити В та С. У разі виявлення ВІЛ, такі особи повинні пройти клініко-лабораторне обстеження в умовах стаціонару в спеціалізованому закладі охорони здоров'я з метою встановлення клінічної стадії ВІЛ- інфекції, діагностики опортуністичних інфекцій, включаючи туберкульоз, та ко-інфекцій, обов'язкового призначення безперервної АРТ, ефективного лікування виявлених ОІ, ко-інфекцій, супутніх захворювань та ускладнень. Такі заходи дозволять зберегти здоров'я людей, які живуть із ВІЛ, та зберегти протиепідемічний добробут в ЗСУ в плані інфекцій, що передаються через кров, включаючи ВІЛ та вірусні гепатити В, С та D, та запобігти епідемії туберкульозу, що передається повітряно-аерозольним шляхом, включно з лікарськостійким туберкульозом, серед військовослужбовців. Часто люди, які живуть з ВІЛ, при призові на військову службу не говорять про свій діагноз ВІЛ-інфекції, побоюючись стигми та дискримінації; на жаль, стигма та дискримінація, пов'язані з ВІЛ, об'єктивно існують. Лікарям слід звертати увагу на клінічні прояви опортуністичних інфекцій - герпетичної інфекції, кандидозу, токсоплазмозу, які вже спостерігались з другої стадії, а на пізніх стадіях - також і на тромбоцитопенію, менінгіт, анемію, криптококову інфекцію, пневмоцистну пневмонію.

Ключові слова: військовослужбовці, ВІЛ/СИІД, опортуністичні інфекції.



Вступ

Shilpa Hakre зі співав. провели ретроспективний когортний аналіз військовослужбовців ВПС США, які були ВІЛ- інфікованими протягом досліджуваного періоду з 1 січня 1996 року по 31 грудня 2011 року, а також відповідне дослідження типу «випадок-контроль». Протягом періоду дослідження у ВПС США був зареєстрований 541 новий випадок ВІЛ-інфікування. Рівень захворюваності на ВІЛ (на 100 000 людино-років) серед 473 активних членів служби був найвищим у 2007 році, серед чорношкірих/афроамериканських членів ВПС США (26,60) і осіб віком від 25 до 29 років (10,84). Найвищий ризик інфікування ВІЛ у ВПС США був серед молодих неодружених чоловіків, які раніше не проходили службу, особливо тих, хто належав до професійних груп підвищеного ризику.

Ці дослідження моделювання показали, що мобільність є «важливим фактором ризику передачі ВІЛ та контролю». Мобільність у цих та інших дослідженнях враховувала вплив міграції (імміграції/еміграції) та короткострокових поїздок, пов'язаних із роботою чи відпочинком, у зв'язку з ВІЛ/ЗПСШ. Навпаки, інші звіти вказують на те, що мобільність була пов'язана зі зниженням ризику ВІЛ або розширенням доступу до послуг.

Історично склалося так, що військовий персонал США піддавався підвищеному ризику захворювань, що передаються статевим шляхом, під час бойових дій, включаючи Другу світову війну та інші конфлікти. При опитуванні у 1990-х рр., військовослужбовці ВМС США та Корпусу морської піхоти США, а також військовослужбовці США, дислоковані за кордоном, повідомляли про сексуальні контакти, контакти з працівниками комерційного сексу, що підвищувало ризик захворюваності на захворювання, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Серед військовослужбовців США, які перебували в Іраку чи Афганістані з 2004 по 2009 рр., дослідження електронних лабораторних записів показало підвищення рівня захворюваності на хламідіоз протягом періоду дослідження. Також дослідження показало, що під час того ж конфлікту серед військовослужбовців армії США були зареєстровані і випадки ВІЛ-інфекції, якою військовослужбовець міг заразитися під час служби [1].

Фактори, які впливають на психічне здоров'я, такі як: ймовірне зловживання алкоголем і посттравматичний стресовий розлад, продемонстрували послідовний зв'язок із ризикованою сексуальною поведінкою. Учасники дослідження продемонстрували відносно високий рівень знань про ВІЛ/СНІД, помірний рівень негативного ставлення до презервативів і помірний рівень стигми щодо людей, які живуть з ВІЛ/СНІД. Авторами у програмі профілактики ВІЛ були виявлені прогалини, які необхідно усунути серед цієї групи сексуально активних чоловіків-військовослужбовців. Хоча знання, ставлення та психосоціальні фактори є важливими осередками програм профілактики ВІЛ, вони не були пов'язані з ризикованою сексуальною поведінкою, особливо після контролю за факторами психічного здоров'я. Автори припускають, що поширені психіатричні розлади у військовослужбовців, такі як посттравматичний стресовий розлад, слід враховувати при розробці програм профілактики ВІЛ для військовослужбовців [2].

Стосовно епідемічної ситуації з ВІЛ- інфекції в Україні станом на 01.01.2024. З початком повномасштабної війни на території України у лютому 2022 року, постали проблеми щодо забезпечення епіднагляду за ВІЛ- інфекцією, ускладнилася логістика надання послуг із профілактики, тестування, лікування від ВІЛ-інфекції та клініко-лабораторного моніторингу перебігу ВІЛ/СНІДу серед людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), насамперед у південно-східних регіонах. В цих регіонах ускладнена ситуація пов'язана з активністю бойових дій, руйнуванням медичної інфраструктури, міграцією населення тощо. здоров'я україна медичний військовослужбовець

Впродовж 2023 року виявлено та офіційно зареєстровано 11 658 випадків ВІЛ- інфекції (28,4 на 100 000 населення); найвищі показники захворюваності були зареєстровані у Дніпропетровській (88,6), Одеській (78,3), Миколаївській (42,1) та Київській (42,3) областях. Як і раніше, найбільше випадків ВІЛ- інфекції було зареєстровано серед осіб вікової групи 30-49 років (72,1%), а у статевій структурі переважають чоловіки (63,5%). У середньому щодня в Україні реєстрували 32 випадки захворювання на ВІЛ-інфекцію, 9 випадків захворювання на СНІД і 4 смерті від хвороб, зумовлених СНІДом.

Станом на 01.01.2024 у закладах охорони здоров'я під медичним наглядом перебувало 157 435 людей, які живуть з ВІЛ (384,0 на 100 000 населення). Найвищий рівень поширеності ВІЛ-інфекції на зареєстровано в Дніпропетровській 100 000 населення

Одеській (1 110,1), (957,9), Миколаївській (745,8) областях та у м. Київ (645,2). Порівняно з 2022 роком, диспансерна група в Україні майже не змінилася. Зафіксовано її зменшення в Херсонській (- 9,5%), Сумській (- 9,0%), Луганській (- 7,0%), Донецькій (- 5,6%), Одеській (- 5,5%) областях, але насправді кількість цих пацієнтів може бути значно меншою.

Станом на 01.01.2024 зареєстровано 3351 випадок захворювання на СНІД (8,2 на 100 000 населення), що на 11% більше захворюваності на СНІД 2022 року. Суттєве зростання показника спостерігається у Харківській та Сумській областях - в 2 рази, також збільшення спостерігається в Кіровоградській (Тпр + 50,7%), Хмельницькій (Тпр +38,1%) та Волинській (Тпр +35,9%) областях. Зниження показника захворюваності на СНІД за даними офіційної реєстрації відбулось в областях: Херсонській (Т_Пр -56,0%), Чернігівській та Запорізькій (Тпр - 14,0%).

За 2023 рік зареєстровано 1 474 смерті від СНІДу. Показник смертності становить 3,6 на 100 000 населення, що на 55,7% більше показника за аналогічний період 2022 року (2,3 на 100 000). Найвищий рівень смертності зареєстровано в Одеській (15,0), Дніпропетровській (9,3) та Кіровоградській (6,3) областях.

У структурі шляхів інфікування ВІЛ переважна більшість випадків припадала на статевий (74,5%); частка парентерального шляху інфікування внаслідок ін'єкційного вживання наркотичних препаратів становила 25,0%. Очевидна тенденція до збільшення частки статевого шляху передавання порівняно з 2022 роком (68,3%) [3].

Як відмічають деякі дослідники, опортуністичні інфекції (ОІ) у пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), стали рідкістю в промислово розвинених країнах, але пацієнти продовжують мати пізні стадії ВІЛ-інфекції та пов'язані з ВІЛ опортуністичні інфекції. Пацієнти (із так званим «пізним зверненням») часто не знали про свою ВІЛ-інфекцію або не отримували антиретровірусне лікування. Вони звертаються за медичною допомогою вже на пізній стадії, коли загальний стан здоров'я вже поганий. Діагностика та терапія цих ОІ залишаються проблемою [4].

Найпоширенішими ОІ в осіб, які раніше не отримували АРТ, були: кандидоз порожнини рота (19,1% [95% ДІ, 13,0%-27,3%]), неуточнений туберкульоз (10,0% [95% ДІ, 8,7%-11,5%]), оперізуючий герпес (9,4% [95% ДІ, 6,7%-13,2%]), ТБ (9,0% [95% ДІ, 6,8%-11,8%)]), бактеріальна пневмонія (6,1% [95% ДІ, 4,3%- 8,4) %]) і виразкова хвороба статевих органів, спричиненої вірусом простого герпесу (6,0% [95% ДІ, 2,7%-12,8%]). В той же час існують певні відмінності в захворюваності в регіонах на основі порівняння ОІ та ко-інфекцій. Загалом, у країнах Африки на південь від Сахари спостерігався дещо нижчий зареєстрований ризик розвитку усіх ОІ, за винятком виразкової хвороби статевих органів, спричиненої вірусом простого герпесу, та бактеріальної пневмонії; не уточнений туберкульоз найчастіше діагностували в Азії (15,2% [95% ДІ, 7,8%-27,6%]); пневмоцистну пневмонію (8,4% [95% ДІ, 0,5%-24,5%]), токсоплазмоз (3,3% [95% ДІ, 2,4%-4,4%]), і саркому Капоші (2,4% [95% ДІ, ,7%-8,0%]) - у Латинській Америці [5].

У пацієнтів, які раніше не отримували АРТ, сумарний ризик був найвищим (>5%) для орального кандидозу, туберкульозу, оперізувального герпесу та бактеріальної пневмонії. Зниження захворюваності було найбільшим для всіх ОІ протягом перших 12 місяців АРТ (діапазон 57%-91%), за винятком туберкульозу, і було найбільшим для орального кандидозу, Pneumocystis пневмонії та токсоплазмозу. Як вказують автори, захворюваність на бактеріальну пневмонію була значною, вищою у дітей, тоді як оперізуючий герпес частіше зустрічався у дорослих, які не отримували АРТ. Автори показали певний вплив АРТ на бактеріальну пневмонію. Автори з посиланням на інші дослідження показують, що рівень пригнічення імунітету мало впливає на зараження бактеріальними інфекціями. Загалом, ймовірно, що деяке зниження ризику при АРТ було зумовлено посиленням хіміопрофілактики CTX [5].

В іншому дослідженні загалом було включено 358 пацієнтів, більшість із яких (68,4%) становили жінки. Середній вік пацієнтів становив 34 ±9,8 роки. В дослідженні вивчались опортуністичні інфекції, які спостерігались на фоні АРТ-терапії. Загальна поширеність ОІ серед хворих на ВІЛ/СНІД на фоні АРТ становила 48%. Найвищою поширеністю серед ОІ був туберкульоз (21,23%), потім оперізувальний лишай (11,2%) і кандидоз ротової порожнини (9,5%). Початкова кількість клітин CD4 <200 клітин/мм³. Серед висновків автори вказують на високу поширеність ОІ. Встановлено, що базова кількість CD4 <200 клітин/мм³, прогресуючі клінічні стадії ВООЗ та відсутність профілактики є провісниками ОІ [6].

За даними Weerawat Manosuthi, Achara Chaovavanich у статті «Захворюваність і фактори ризику основних опортуністичних інфекцій після початку антиретровірусної терапії серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів на пізній стадії в умовах обмежених ресурсів», було обстежено 793 пацієнта із середнім віком 35,2 ± 7,4 років і 56,3% чоловіків. Медіана CD4 становила 26 (9-78) клітин/мм³. Із 793 пацієнтів у 61 (8%) пацієнта після АРТ розвинувся 81 епізод опортуністичних інфекцій. Серед ОІ були: туберкульоз (48,1%), ЦМВ-ретиніт (19,8%), MAC-інфекція (14,8%), РСР (9,9%), криптококоз (6,2%). Загальна частота нових епізодів ОІ після АРТ становила 8,0% протягом першого року АРТ. Ймовірність ОІ через 1, 2, 3, 6 і 12 місяців після АРТ становила 2,6%, 4,0%, 5,3%, 6,9% і 8,0%, відповідно. Базовий рівень CD4 <50 клітин/мм³, чоловіча стать і низька маса тіла асоціювалися з вищою частотою ОІ після АРТ (P < 0,05). Серед висновків, автори вказували, що більшість нових епізодів ОІ розвивається протягом перших трьох місяців після АРТ. Туберкульоз є найчастішим ОІ в цій ситуації. Значне збільшення нових епізодів ОІ після АРТ спостерігалося серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів із кількістю клітин CD4 <50 клітин/мм³ на початку АРТ [7].

За даними ретроспективного перехресного дослідження, яке було проведено в лікарні Tercha із обстеженням 744 карток пацієнтів, встановлено, що загальна поширеність опортуністичної інфекції була у 658 осіб (88,4%) із розвиненими ОІ. Найпоширенішими опортуністичними інфекціями були: туберкульоз легенів - у 118 (18%) осіб, важка негоспітальна пневмонія - у 107 (16,3%) і кандидоз слизової рота - у 103 (15,6%). Стадія захворювання [AOR = 3,22:95% ДІ 1,76-5,66], рівень CD4 [AOR = 2,53:95% ДІ 1,19-5,37], прихильність до лікування [AOR = 3,02:95% ДІ 1,57-5,77] і гемоглобін [AOR = 2 .49 :95% ДІ 1,34-4,62] показали суттєвий зв'язок з ОІ. Була виявлена більша кількість опортуністичних інфекцій зі значною часткою захворювань, що визначають СНІД [9].

Результати та їх обговорення

Середній вік хворих був Ме=40 років (Q25 = 35, Q?s=46), min=23, max = 56 років.

Середній ліжко-день хворих був Ме=26 днів (Q25=14, Q75 =38), min=3, max = 102 дні.

Термін госпіталізації з часу мобілізації був Ме=150 днів (Q25=90, Q75= 3 3 0), min=30, max = 1440 днів.

Захворювання було виявлено до мобілізації у 54 (59,3%) хворих, після мобілізації - у 37 (40,7%) хворих.

Із анамнезу (у кого вдалось встановити анамнез): 5 мали поранення, наркотики вживали до призову - 6 осіб, мали незахищені статеві контакти - 4, алкоголь - 4, робили татуювання - 8, у інших встановити шляхи інфікування не вдалось.

Із анамнезу: до останьої госпіталізації з приводу ВІЛ-інфекції хворі звертались або лікувались з приводу: астеноневротичного синдрому - 1 хворий, менінгоенцефаліту - 1 хворий, фурункульозу - 1 хворий, герпетичного кератиту - 1, вірусних гепатитів та цирозу - 10 осіб, гострого обструктивного бронхіту - 1, гарячки, кашлю - 13, деструктивного панкреатиту - 1, висипання на кінцівках - 1, тромбоцитопенії - 1, туберкульозу - 8, втрати свідомості - 1, пневмонії - 8, стоматиту - 1.

Із першого рисунку видно, що І та ІІ стадії хвороби було виявлено у 21 (24,1%) хворого, ІІІ та IV - у 66 (75,9%) хворих, у 4-х осіб в діагнозі було вказано ВІЛ-інфекція. Тобто, у більшості хворих вже були більш розвинуті стадії хвороби.

Стадії

Рисунок 1. Розподіл клінічних стадій у хворих на ВІЛ/СНІД

При госпіталізації у загальному аналізі крові середня кількість лейкоцитів у всіх хворих була Ме=5,7 х 10⁹/л (Q25=4,4, Q75=7,2), min=1,9, max = 15,2 х 10⁹/л; середня кількість сегментоядерних нейтрофілів - Ме=59% (Q25=47, Q75=63), min=35, max = 74,6%; середня кількість лімфоцитів - Ме=30% (Q25=22, Q75=37,3), min=15, max = 74,6%. Тобто у більшості хворих при госпіталізації змін в показниках лейкоцитів, сегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитів не було, але у деяких був і лейкоцитоз, нейтрофільоз та лімфоцитоз.

Проведений аналіз рівня CD4 у хворих, в тому числі і з опортуністичними інфекціями. Розподіл клінічних стадій СНІДу в залежності від терміну після мобілізації: через 1 місяць: ІІ стадія - у 2-х хворих, ІІІ стадія - у 1 хворого, ZV стадія - у 3-х хворих; через 2 місяці: ІІІ стадія - у 4 хворих, ZV стадія - у 5-и хворих; через 3 місяці: ІІ стадія - у 5-и хворих, ІІІ стадія - у 2 хворих, IV стадія - у 6-и хворих; через 4 місяці: ІІІ стадія - у 6 хворих, ZV стадія - у 5-и хворих; через 5 місяців: І стадія - у 1 хворого, ІІ стадія - у 2-х хворих, ІІІ стадія - у 2 хворих, IV стадія - у 3-х хворих; через 6 місяців: ІІ стадія - у 2-х хворих, ІІІ стадія - у 3х хворих, І7 стадія - у 3-х хворих; через 7місяців: І стадія - у 1 хворого; через 8 місяців: ІІІ стадія - у 1 хворого; через 9 місяців: ІІ стадія - у 1 хворого, ІІІ стадія - у 1 хворого, І7 стадія - у 2-х хворих; через 10 місяців: IV стадія - у 1 хворого; через 11 місяців: І стадія - у 1 хворого, ІІІ стадія - у 1 хворого, ІУ стадія - у 1 хворого; через 12 місяців: IV стадія - у 1 хворого; через 13 місяців: І стадія - у 1 хворого, ІІ стадія - у 4-х хворих, ІІІ стадія - у 7 хворих, І7 стадія - у 8-и хворих.

Рисунок 2. Розподіл хворих в залежності від рівня CD4



Тобто, в перші пів року більшість хворих була госпіталізована із вже дуже розвинутими стадіями хвороби. А в другій половині року після мобілізації имовірно були госпіталізовані хворі, у яких відбулось погіршення стану за час служби. При призові в них могло не бути клінічних проявів, на які б звернули увагу лікарі при проходженні медичної комісії.

Виявлено, що 66 хворих мали рівень CD4 менше ніж 500 кл/мкл.

Середня кількість CD4 у всіх хворих була Ме=196,5 кл/мкл (Q25=106,5, Q75=398,5), min=2, max = 1521 кл/мкл. В залежності від стадії рівень CD4 був наступний.

Середня кількість CD4 у хворих із І стадією СНІДу була Ме=605,5 кл/мкл (Q25 = 5 0 3, Q75=706), min=450, max = 757 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: з 400 до 500 кл/мкл - у 1 хворого, з 500 до 1000 кл/мкл - у 3-х хворих.

Таблиця 1

Розподіл клінічних стадій СНІДу в залежності від терміну після мобілізації

Термін після мобілізації (міс)	Кількість хворих в залежності від стадії
	І стадія	ІІ стадія	ІІІ стадія	ІУ стадія
Через 1 міс		2	1	3
Через 2 міс			4	5
Через 3 міс		5	2	6
Через 4 міс			6	5
Через 5 міс	1	2	2	3
Через 6 міс		2	3	3
Через 7 міс	1
Через 8 міс			1
Через 9 міс		1	1	2
Через 10 міс				1
Через 11 міс	1		1	1
Через 12 міс				1
Через 13 міс	1	4	7	8



Середня кількість CD4 у хворих із ІІ стадією СНІДу була Ме=458 кл/мкл (Q25=211, Q75 = 891), min=72, max = 1521 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - 1 хворий, 100-200 кл/мкл - 2 хворий, 200-300 кл/мкл - 3 хворих, 300-400 кл/мкл - 2 хворих, 3-400 до 500 кл/мкл - у 1 хворого, з 500 до 1000 кл/мкл - 6 хворих, з 1000 до 1500 кл/мкл - 1 хворий.

Середня кількість CD4 у хворих із ІІІ стадією СНІДу була Ме=264 кл/мкл (Q25=155, Q75 = 3 7 0), min=7, max = 1205 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл -4-хворих, 100-200 кл/мкл - 8 хворий, 200-300 кл/мкл - 3 хворих, 300-400 кл/мкл - 8 хворих, з 400 до 500 кл/мкл - у 2 хворих, з 500 до 1000 кл/мкл - 1 хворих, з 1000 до 1500 кл/мкл - 1 хворий.

Середня кількість CD4 у хворих із TV стадією СНІДу була Ме=148 кл/мкл (Q25 = 77, Q75 = 3 0 6), min=2, max = 692 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - 14 хворих, 100-200 кл/мкл - 6 хворий, 200-300 кл/мкл - 5 хворих, 300-400 кл/мкл - 4 хворих, з 500 до 1000 кл/мкл - 6 хворих.

Тобто, у хворих І стадії у більшості рівень CD4 був більше 500 кл/мкл, при ІІ стадії - практично порівну, з третьої стадії у більшості хворих рівень CD4 був менше 400 кл/мкл.

Таблиця 2

Розподіл хворих в залежності від рівня CD4 та стадії хвороби

Стадія хвороби	Середня кількість CD4	Кількість хворих в залежності від рівня CD4
		до 100 кл/мкл	100-200 кл/мкл	200300 кл/мкл	300-400 кл/мкл	400 до 500 кл/мкл	500 до 1000 кл/мкл	1000 до 1500 кл/мкл
І стадія	Ме=605,5 кл/мкл (Q25 = 5 0 3, Q75=706), min=450, max = 757 кл/мкл					1	3
ІІ стадія	Ме=458 кл/мкл (Q25=211, Q75=891), min=72, max = 1521 кл/мкл	1	2	3	2	1	6	1
ІІІ стадія	Ме=264 кл/мкл (Q25=155, Q75=370), min=7, max = 1205 кл/мкл	4	8	3	8	2	1	1
IV стадія	Ме=148 кл/мкл (Q25 = 77, Q75=306), min=2, max = 692 кл/мкл	14	6	5	4		6

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 1 місяць після мобілізації був Ме=116,5 кл/мкл (Q25 = 87, Q75 = 5 2 8), min=63, max = 954 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - 2 хворих, 100-200 кл/мкл - 2 хворий, з 500 до 1000 кл/мкл - 2 хворих.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 2 місяці після мобілізації був Ме=188 кл/мкл (Q25 = 83, Q75=264), min=35, max = 309 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - 2 хворих, 100-200 кл/мкл - 2 хворих, 200-300 кл/мкл - 2 хворих, 300-400 кл/мкл - 1 хворого.

Середній рівень CD4 під час госпіталізації через 3 місяці після мобілізації був Ме=238 кл/мкл (Q25=179, Q75 = 3 8 6), min=35, max = 571 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - 1 хворий, 100-200 кл/мкл - 5 хворий, 200-300 кл/мкл - 3 хворих, 300-400 кл/мкл - у 1 хворого, з 400 - 500 кл/мкл - у 1 хворого, з 500 до 1000 кл/мкл - 2 хворих.

Середній рівень CD4 під час госпіталізації через 4 місяці після мобілізації був Ме=161 кл/мкл (Q25=100, Q75 = 2 79), min=27, max = 595 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - 3 хворих, 100-200 кл/мкл - 3 хворий, 200-300 кл/мкл - 2 хворих, 300-400 кл/мкл - у 1 хворого, з 500 до 1000 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 5 місяців після мобілізації був Ме=155 кл/мкл (Q25 = 88, Q75 = 5 5 6), min=16, max = 1521 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - 3 хворих, 100-200 кл/мкл - у 2 хворих, 400-500 кл/мкл - у 1 хворого, з 500 до 1000 кл/мкл - у 2 хворих, більше 1000 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 6 місяців після мобілізації був Ме=347,5 кл/мкл (Q25 = 2 5 6,5, Q75=501), min=25, max = 692 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 1 хворого, 200-300 кл/мкл - у 1 хворого, 300-400 кл/мкл - у 3-х хворих, 400-500 кл/мкл - у 1 хворого, з 500 до 1000 кл/мкл - у 2 хворих.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 7 місяців після мобілізації був Ме=655 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: з 500 до 1000 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 8 місяців після мобілізації був Ме=251 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: 200-300 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 9 місяців після мобілізації був Ме=171 кл/мкл (Q25 = 79,5, Q75=312,5), min=72, max = 370 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 2 хворих, 200-300 кл/мкл - у 1 хворого, 300-400 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 10 місяців після мобілізації був Ме=228 кл/мкл (Q25=143, Q75=313), min=143, max = 313 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: 100-200 кл/мкл - у 1 хворого, 300-400 кл/мкл - у 1-х хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 11 місяців після мобілізації був Ме=757 кл/мкл (Q25 = 6 5 6, Q75=12 0 5), min=656, max = 1205 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: 500-1000 кл/мкл - у 2 хворих, 1000-1500 кл/мкл - у 1-х хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації через 12 місяців після мобілізації був Ме=60 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був до 100 кл/мкл - у 1 хворого.

Середній рівень CD4 під час госпіталізації через 13 місяців і більше після мобілізації був Ме=318 кл/мкл (Q25=109, Q75=459), min=2, max = 995 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 5 хворих, 100-200 кл/мкл - у 2 хворих, 300400 кл/мкл - у 7-х хворих, 400-500 кл/мкл - у 2 хворих, з 500 до 1000 кл/мкл - у 4 хворих.

Розподіл CD4 під час госпіталізації в перші пів року після мобілізації був наступний: до 100 кл/мкл - 11 хворих, 100-200 кл/мкл - 14 хворих, 200-300 кл/мкл - 7 хворих, 300-400 кл/мкл - 3 хворих, 400-500 кл/мкл - 2 хворих, 500 до 1000 кл/мкл - 7 хворих, 1000-1500 кл/мкл - 1 хворий.

Розподіл CD4 під час госпіталізації в другі пів року після мобілізації був наступний: до 100 кл/мкл - 3 хворих, 100-200 кл/мкл - 1 хворий, 200-300 кл/мкл - 3 хворих, 300-400 кл/мкл - 5 хворих, 400-500 кл/мкл - 1 хворий, 500 до 1000 кл/мкл - 5 хворих, 1000-1500 кл/мкл - 1 хворий.

Розподіл CD4 під час госпіталізації через рік після мобілізації був наступний: до 100 кл/мкл - 5 хворих, 100-200 кл/мкл - 2 хворих, 300-400 кл/мкл - 7 хворих, 400-500 кл/мкл - 2 хворих, 500 до 1000 кл/мкл - 4 хворих.

Таблиця 3

Розподіл хворих в залежності від рівня CD4 та терміну госпіталізації після мобілізації

Термін госпіталізації після мобілізації	Кількість хворих в залежності від рівня CD4
	до 100 кл/мкл	100-200 кл/мкл	200-300 кл/мкл	300-400 кл/мкл	400 до 500 кл/мкл	500 до 1000 кл/мкл	1000 до 1500 кл/мкл
В перші пів року	11	14	7	3	2	7	1
В другі пів року	3	1	3	5	1	5	1
Через рік і більше	5	2		7	2	4

Із таблиці видно, що у осіб, госпіталізованих в перші пів року після мобілізації у більшості хворих були дуже низькі показники CD4 (менше ніж 200 кл/мкл).

Серед опортуністичних інфекцій були діагностовані наступні захворювання в залежності від стадії хвороби:

При І стадії: герпетична інфекція - у 3-х хворих, гепатит - у 2-х, токсоплазмоз - у 1-го, лімфаденопатія - у 1-го;

При ІІ стадії: ангулярний хейліт - у 3-х хворих, туберкульоз легень - у 1-го хворого, нефропатія - у 1-го хворого, гепатит - у 6 хворих, кандидоз - у 8 хворих, пневмонія - у 3х хворих, герпетична інфекція - у 8-и хворих;

При ІІІ стадії: криптококова інфекція - у 1-го хворого, пневмоцистна пневмонія - у 2-х хворих, герпетична інфекція - у 16 хворих, пневмонія - у 3-х хворих, кандидоз - у 19 хворих, гепатит - у 5 хворих, тромбоцитопенія - у 2-х хворих, токсоплазмоз - у 4-х хворих, нефропатія - у 1-го хворого, туберкульоз - у 3х, нейропатія - у 2-х, волохата лейкоплакія - у 1-го хворого;

При ІУ стадії: менінгіт - у 3-х хворих, нейропатія - у 1-го хворого, туберкульоз - у 4х хворих, нефропатія - у 1-го хворого, анемія - у 5-и хворих, токсоплазмоз - у 9-и хворих, тромбоцитопенія - у 3-х, гепатит - у 6-и, кандидоз - у 14 хворих, пневмонія - у 6-и, криптококова інфекція - у 1-го хворого, пневмоцистная пневмонія - у 2-х хворих, герпетична інфекція - у 19 хворих, лімфома - у 1-го хворого.

Серед опортуністичних інфекцій більше реєструвалось герпетичної інфекції, кандидозу, токсоплазмозу, які вже спостерігались з другої стадії, а на пізніх стадіях, окрім цих захворювань, реєструвались також тромбоцитопенія, менінгіт, анемія, криптококова інфекція, пневмоцистна пневмонія.

Середній рівень CD4 та розподіл рівня цих клітин у хворих при різних опортуністичних інфекціях представлений нижче.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована криптококова інфекція, був Ме=21 кл/мкл (Q25=7, Q75=35), min=7, max = 35 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був до 100 кл/мкл у 2 хворих.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована пневмоцистна пневмонія, був Ме=84 кл/мкл (Q25 = 83, Q75=304), min=83, max = 304 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 2 хворих, 300-400 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована герпетична інфекція, був Ме=260 кл/мкл (Q25=114, Q75=468), min=2, max = 1521 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 10 хворих, 100- 200 кл/мкл - у 8 хворих, 200-300 кл/мкл - у 6 хворих, 300-400 кл/мкл - у 6-и хворих, 400-500 кл/мкл - у 3 хворих, 500-1000 кл/мкл - у 8 хворих, 1000-1500 кл/мкл - у 2-х хворих.

бередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована лімфома, був Ме=306 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був 300-400 кл/мкл у 1го хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована пневмонія, був Ме=84 кл/мкл (Q25 = 72, Q75 = 2 3 8), min=2, max = 656 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний до 100 кл/мкл - у 6 хворих, 200-300 кл/мкл - у 1 хворого, 300-400 кл/мкл - у 1 хворого, 5001000 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована кандидозна інфекція, був Ме=238 кл/мкл (Q25=1194, Q75 = 3 7 0), min=6, max = 1521 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 8 хворих, 100-200 кл/мкл - у 10 хворих, 200-300 кл/мкл - у 6 хворих, 300-400 кл/мкл - у 8-и хворих, 400-500 кл/мкл - у 3 хворих, 500-1000 кл/мкл - у 3 хворих, 1000-1500 кл/мкл - у 1-го хворого.

Таблиця 4

Розподіл хворих із опортуністичними інфекціями в залежності від стадії хвороби

Опортуністичні захворювання	Кількість хворих в залежності від стадії хвороби
	І стадія	ІІ стадія	III стадія	IV стадія
Герпетична інфекція	3	8	16
Вірусний гепатит	2	6	5	6
Токсоплазмоз	1		4	9
Лімфаденопатія	1
Ангулярнйй хейліт		3
Туберкульоз легень		1	3	4
Нефропатія		1	1	1
Кандидоз		8	19	14
Пневмонія		3	3
Криптококова інфекція			1
Пневмоцистна пневмонія			2
Тромбоцитопенія			2	3
Нейропатія			2	1
Волохата лейкоплакія			1
Менінгіт				3
Анемія				5

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких був діагностований гепатит, був Ме=351 кл/мкл (Q25=179, Q75=450), min=35, max = 954 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 3 хворих, 100-200 кл/мкл - у 2 хворих, 200-300 кл/мкл - у 1 хворого, 300-400 кл/мкл - у 6-и хворих, 400-500 кл/мкл - у 3 хворих, 500-1000 кл/мкл - у 3-х хворих.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована тромбоцитопенія, був Ме=227 кл/мкл (Q25=132,5, Q75 =7 5 5,5), min=117, max = 1205 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: 100-200 кл/мкл - у 2 хворих, 300400 кл/мкл - у 1-го хворого, 1000-1500 кл/мкл - у 1-го хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких був діагностований токсоплазмоз, був Ме=251 кл/мкл (Q25=35, Q75 = 3 9 8), min=6, max = 1205 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 4 хворих, 100-200 кл/мкл - у 2 хворих, 200-300 кл/мкл - у 1 хворого, 300400 кл/мкл - у 3-и хворих, 500-1000 кл/мкл - у 2 хворих, 1000-1500 кл/мкл - у 1-го хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована анемія, був Ме=260 кл/мкл (Q25=114, Q75=468), min=2, max = 1521 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 1-го хворого, 200-300 кл/мкл - у 2 хворих, 500-1000 кл/мкл - у 1-го хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована нефропатія, був Ме=176,5 кл/мкл (Q25=100, Q75 = 2 5 3), min=100, max = 253 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 1-го хворого, 200-300 кл/мкл - у 1-го хворого.

Середній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких був діагностований туберкульоз легень, був Ме=170 кл/мкл (Q25=135,5, Q75=389,5), min=100, max = 656 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний: до 100 кл/мкл - у 1-го хворого, 100-200 кл/мкл - у 4-х хворих, 200300 кл/мкл - у 1 хворого, 500-1000 кл/мкл - у 2 хворих.

Середній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована лімфаденопатія, був Ме=757 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був до 100 кл/мкл у 1-го хворого.

Середній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована нейропатія, був Ме=188 кл/мкл (Q25=7, Q75 = 5 2 8), min=7, max = 528 кл/мкл.

Розподіл кількості CD4 був наступний до 100 кл/мкл - у 1 хворого, 100-200 кл/мкл - у 1 хворого, 500-1000 кл/мкл - у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких була діагностована волохата лейкоплакія, був Ме=166 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був до 100 кл/мкл у 1 хворого.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких був діагностований ангулярнийхейліт, був Ме=351 кл/мкл (Q25=316, Q75 = 3 8 6), min=316, max = 386 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був 300-400 кл/мкл у 2-х хворих.

Cередній рівень CD4 під час госпіталізації у хворих, у яких був діагностований менінгіт, був Ме=228 кл/мкл (Q25=106, Q75=415,5), min=16, max = 571 кл/мкл. Розподіл кількості CD4 був наступний до 100 кл/мкл - у 1 хворого, 100-200 кл/мкл - у 1 хворого, 200-300 кл/мкл - у 1 хворого, 5001000 кл/мкл - у 1 хворого.

При І стадії СНІДу: середня кількість лейкоцитів була Ме=6,35 х 10⁹/л (Q25 = 5,35, Q75 = 6,65), min=4,4, max = 6,9 х 10⁹/л; середня кількість сегментоядерних нейтрофілів була Ме=78% (Q25 = 66, Q75=84), min=66, max = 92%; середня кількість паличкоядерних нейтрофілів була Ме=4% (Q25=2, Q75=5), min=1, max = 6%; середня кількість лімфоцитів була Ме=26,1% (Q25=15,65, Q75=29,85), min=6, max = 32,8%; середній рівень загального білірубіну був Ме=15,2 мкмоль/л (Q25=10,65, Q75=44,05), min=6,7, max = 72,3 мкмоль/л; середній рівень АлАТ був Ме=22,4 Од/л (Q25=12,95, Q75=263,75), min=8,9, max = 499,7 Од/л; середній рівень АсАТ був Ме=28,1 Од/л (Q25=17,35, Q75=38,95), min=16,7, max = 39,7 Од/л.

При ІІ стадії СНІДу: середня кількість лейкоцитів була Ме=7,5 х 10⁹/л (Q25=4,7, Q75=8,6), min=3,3, max = 15,2 х 10⁹/л; середня кількість сегментоядерних нейтрофілів була Ме=70% (Q25 = 57, Q75 = 78), min=37, max = 88%; середня кількість паличкоядерних нейтрофілів була Ме=12% (Q25=4, Q75=14), min=2, max = 30%; середня кількість лімфоцитів була Ме=28,8% (Q25=15,5, Q75 = 32,9), min=11, max = 47,2%; середній рівень загального білірубіну був Ме=8,7 мкмоль/л (Q25=7,4, Q75=12,9), min=2, max = 102 мкмоль/л; середній рівень АлАТ був Ме=28,35 Од/л (Q25=18, Q75 = 39,15), min=6,9, max = 121,1 Од/л; середній рівень АсАТ був Ме=47,6 Од/л (Q25 = 33,85, Q75=66,7), min=27,6, max = 167,1 Од/л.

При ІІІ стадії СНІДу: середня кількість лейкоцитів була Ме=5,65 х 10⁹/л (Q25 =4,55, Q75=6,8), min=3,2, max = 9,9 х 10⁹/л; середня кількість сегментоядерних нейтрофілів була Ме=63% (Q25=52, Q75 = 80), min=40, max = 90%; середня кількість паличкоядерних нейтрофілів була Ме = 4% (Q25 = 4, Q75 = 7), min = 2, max = 25%; середня кількість лімфоцитів була Ме=30% (Q25 = 27, Q75 = 40,8), min = 16, max = 52,5%; середній рівень загального білірубіну був Ме = 11,1 мкмоль/л (Q25=7,2, Q75=17,5), min=6,4, max = 318,1 мкмоль/л; середній рівень АлАТ був Ме = 32,45 Од/л (Q25 = 17, Q75 = 65,65), min = 13, max = 1563,5 Од/л; середній рівень АсАТ був Ме = 34,55 Од/л (Q25 = 23,05, Q75 = 101,75), min=14,7, max = 342,2 Од/л.

При IV стадії СНІДу: середня кількість лейкоцитів була Ме=5,55 х 10⁹/л (Q25 = 4,2, Q75 = 7,1), min=2,2, max = 13,4 х 10⁹/л; середня кількість сегментоядерних нейтрофілів була Ме = 68% (Q25 = 54, Q75 = 80), min = 35, max = 90%; середня кількість паличкоядерних нейтрофілів була Ме=6% (Q25=2, Q75=17), min = 1, max = 25%; середня кількість лімфоцитів була Ме=30,3% (Q25=21,8, Q75 = 37,3), min=8,1, max = 56%; середній рівень загального білірубіну був Ме=10 мкмоль/л (Q25=7,3, Q75=12,2), min = 4,6, max = 196 мкмоль/л; середній рівень АлАТ був Ме=31,9 Од/л (Q25 = 20,8, Q75 = 53,1), min = 8,7, max = 3474 Од/л; середній рівень АсАТ був Ме = 46,1 Од/л (Q25 = 27,5, Q75 = 59,9), min = 13,1, max = 5637 Од/л.

У відділенні СНІДу клініки ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України» під час воєнного стану, пов'язаного з масштабною агресією рф проти України, проходили обстеження та лікування у режимі стаціонару 14 військовослужбовців ЗСУ України, у яких була діагностована ВІЛ-інфекція. Це чоловіки від 34 до 53 років, медіана віку становила 43,5 роки.

У 9-ти із 14 чоловіків-військовослужбовців ВІЛ-інфекція була у IV клінічній стадії, відповідно до Класифікації ВООЗ, тобто у стадії СНІДу, у 5-ти - у ІІІ стадії; таким чином, усі вони перебували у пізніх, «просунутих» стадіях прогресуючої ВІЛ- інфекції, відповідно до європейських підходів.

Незважаючи на малі цифри, хворі були поділені на 2 групи: 1-а з 5-ти осіб, в яких діагноз ВІЛ-інфекції був встановлений раніше/до війни, та 2 група з 9 чоловіків, діагноз ВІЛ-інфекції в яких встановлений у 2023 році.

Чоловіки, яким діагноз ВІЛ-інфекції був встановлений раніше/до війни (у 2007 - 2013 рр.) мали вік від 42 до 47 рр. (середній вік становив 45,2 роки). Двоє з них мали ТБ легень в анамнезі, 1- церебральний токсоплазмоз, усі - кандидоз слизової оболонки ротової порожнини та стравоходу. Nadir кількості CD4 клітин в цій групі складав у середньому 215,6 кл/мкл крові (від 47 до 387 кл/мкл) та 12,5% (від 1% до 23%).

У 2-ій групі з 9 чоловіків, у яких ВІЛ виявлений у 2023 році, під час війни та служби в ЗСУ, у 7-ми встановлена ZV клінічна стадія ВІЛ-інфекції, відповідно до Класифікації ВООЗ, тобто стадія СНІДу з наступними виявленими СНІД-індикаторними захворюваннями:

пневмоцистна пневмонія - 1; вперше діагностований туберкульоз легень, ЦНС, в/грудних, в/черевних л/вузлів, печінки - 3 (з них з мультирезистентним ТБ - 1);

церебральний токсоплазмоз з геміпарезом - 2; генералізована цитомегаловірусна інфекція, ретинохоріоїдит - 1, тобто це загрожуючи життю та інвалідизуючі захворювання з ризиками сліпоти, залишкових паралічів, смерті. Nadir кількості CD4 клітин в цій групі складав у середньому 41 кл/мкл крові (від 2 до 187 кл/мкл) та 2% (від 0% до 8%).

Отримані показники підтверджують дані ЦГЗ МОЗ, що Україна залишається країною «пізніх презентерів» ВІЛ, тобто ВІЛ-інфекція виявляється пізно, вже на пізніх стадіях захворювання.

Усі пацієнти вказаної групи отримують лікування виявлених опортуністичних інфекцій (ОІ), включно з туберкульозом. Слід зазначити, що лікування ОІ - це процес довготривалий і дороговартісний, займає зазвичай щонайменше рік та більше. Усім призначено АРТ: TDF/FTC/DTG. Актуальна на сьогодні кількість CD4 клітин в цій групі становить у середньому 92,8 кл/мкл крові (від 11 до 248 кл/мкл) та 4,7% (від 1% до 9%).

Лише у 2-ох чоловіків, у яких ВІЛ виявлений у 2023 році, під час війни та служби в ЗСУ, встановлена ІІІ клінічна стадія ВІЛ- інфекції відповідно до Класифікації ВООЗ, з проявами оперізуючого герпесу та кандидозу слизової оболонки ротової порожнини. Але це також пізнє виявлення ВІЛ-інфекції. Nadir кількості CD4 клітин в цій групі становив 270 та 440 кл/мкл та 20% і 24%, відповідно.

З 9 чоловіків, у яких діагноз ВІЛ-інфекції встановлений у 2023 році, під час війни та служби у ЗСУ, також виявлено ко-інфекцію ВІЛ/ВГв/вГО - у 1; ВІЛ/ВГС - у 2; наступні супутні неінфекційні захворювання:

стеатогепатит - 2; гіпертонічна хвороба II ст. 2 ст. - 1, а також тривожний синдром, інсомнія, астенічний синдром. Усі вони на сьогодні отримують лікування та профілактику ОІ та АРТ: TDF/FTC/DTG, лікування ко-інфекцій та супутніх захворювань.

Ко-інфекцію ВІЛ/ВГВ/ВГС та цироз печінки класу В по Чайлд-Пью мав 1 чоловік; ко-інфекцію ВІЛ/ВГС зі стійкою вірусологічною відповіддю (СВВ) після противірусної терапії (ПВТ) інфекції вірусного гепатиту С - ще 3 особи.

Усі п'ятеро чоловіків, яким діагноз ВІЛ- інфекції був встановлений раніше/до війни, отримували ефективну АРТ із застосуванням стандартних схем/режимів АРТ: TDF/FTC/DTG - 2; ABC/3TC + DTG - 2; ABC/3TC + LPV/r - 1; та у всіх рівень вірусного навантаження (ВН) РНК ВІЛ становив < 40 копій/мл плазми. Тобто ці військовослужбовці не становили епідеміологічної небезпеки в плані передачі ВІЛ, але вони самі були у небезпеці активного туберкульозу, а в разі активації туберкульозу могли становити епідеміологічну небезпеку в плані иого передачі.

Відомо, що ВІЛ-інфекція є потужним фактором ризику активного туберкульозу навіть за умови доступу до АРТ (ефективна АРТ знижує, але не елімінує ризики активного туберкульозу у людей з ВІЛ), тим більше, що 2 з 5 описаних вище військовослужбовців, яким було встановлено діагноз ВІЛ-інфекції десять та більше років тому, мали активний ТБ в анамнезі та залишкові зміни у легенях.



Висновки

1. Усі мобілізовані до ЗС України особи повинні обов'язково пройти тестування на ВІЛ та вірусні гепатити В та С. У разі виявлення ВІЛ, такі особи повинні пройти клініко-лабораторне обстеження в умовах стаціонару в спеціалізованому закладі охорони здоров'я з метою встановлення клінічної стадії ВІЛ- інфекції, діагностики опортуністичних інфекцій, включаючи туберкульоз, та ко-інфекцій, обов'язкового призначення безперервної АРТ, ефективного лікування виявлених ОІ, ко-інфекцій, супутніх захворювань та ускладнень. Такі заходи дозволять зберегти здоров'я людей, які живуть із ВІЛ, та зберегти протиепідемічний добробут в ЗСУ в плані інфекцій, що передаються через кров, включаючи ВІЛ та вірусні гепатити В, С та D, та запобігти епідемії туберкульозу, що передається повітряно- аерозольним шляхом, включно з лікарськостійким туберкульозом, серед військовослужбовців.

2. Часто люди, які живуть з ВІЛ, при призові на військову службу не говорять про свій діагноз ВІЛ-інфекції, побоюючись стигми та дискримінації; на жаль, стигма та дискримінація, пов'язані з ВІЛ, об'єктивно існують. Лікарям слід звертати увагу на клінічні прояви опортуністичних інфекцій - герпетичної інфекції, кандидозу, токсоплазмозу, які вже спостерігались з другої стадії, а на пізніх стадіях - також і на тромбоцитопенію, менінгіт, анемію, криптококову інфекцію, пневмоцистну пневмонію.

Перспективи подальших досліджень. Є доцільним подальший аналіз перебігу ВІЛ інфекції в залежності від терміну призову, у поранених, з метою встановлення факторів впливу на частоту розвитку важких та ускладенних форм, на терміни початку противірусної терапії.



Література

1. Shilpa Hakre , Dariusz G. Mydlarz, Peter Dawson, Patrick J. Danaher, Philip L. Gould, Catherine T. Witkop, Nelson L. Michael, Sheila A. Peel, Paul T. Scott, Jason F. Okulicz. Epidemiology of HIV among US Air Force Military Personnel, 1996-2011.https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371 /journal.pone.0126700

2. Maria I. Tavarez, Helen Chun, Michael P. Anastario. Correlates of Sexual Risk Behavior in Sexually Active Male Military Personnel Stationed Along Border-Crossing Zones in the Dominican Republic. https://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/1557 988310362097

3. Статистика з ВІЛ/СНІДУ Епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в Україні станом на 01.01.2024. https://phc.org.ua/kontrol- zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu

4. https://link.springer.com/article/10.1007/s 15010-013-0504-1#Tab1

5. Andrea Low, Georgios Gavriilidis, Natasha Larke, Marie-Renee B-Lajoie, Olivier Drouin, John Stover, Lulu Muhe, Philippa Easterbrook. Incidence of Opportunistic Infections and the Impact of Antiretroviral Therapy Among HIV-Infected Adults in Low- and Middle-Income Countries: A Systematic Review and Meta-analysis. Clinical Infectious Diseases, Volume 62, Issue 12, 15 June 2016, Pages 1595-1603. https: / / academic.oup.com/ cid/article/62/12/1595/1 745070?login=false

6. Habtamu Mitiku, Fitsum Weldegebreal, Zelalem Teklemariam. Magnitude of opportunistic infections and associated factors in HIV-infected adults on antiretroviral therapy in eastern Ethiopia.

7. HIV/AIDS - Research and Palliative Care Volume 7, 2015 - Issue. Pages 137-144. / Published online: 13 Dec 2022. https: //www.tandfonline.com/ doi/full/10.2147/HIV.S 79545

8. Weerawat Manosuthi, Achara Chaovavanich, Somsit Tansuphaswadikul, Wisit Prasithsirikul, Yoawar at Inthong, Suthat Chottanapund, Chayanan Sittibusay a, Visal Moolasart, Patamavadee Termvises, Somnuek S ungkanuparph. Incidence and risk factors of major opportunistic infections after initiation of antiretroviral therapy among advanced HIV-infected patients in a resource-limited setting. Journal of Infection. Volume 55, Issue 5, November 2007, Pages 464-469. ttps://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pi i/S0163445307006913



References

1. Hakre, S., Mydlarz, D.G., Dawson, P., Danaher, PJ., Gould, P.L., Witkop, C.T., Michael, N.L., Peel, S.A., Scott, P.T., Okulicz, J.F. (2015). Epidemiology of HIV Article number: 604 (2018). https://bmcresnotes.biomedcentral.com/articles/10. 1186/s13104-018-3707-9 among US Air Force Military Personnel, 1996-2011. PLoS ONE. 10(5). Є0126700. https://doi.org/10.1371/journal.pone.012 6700

2. Tavarez, M.I., Chun, H., Anastario, M.P. (2010). Correlates of Sexual Risk Behavior in Sexually Active Male Military Personnel Stationed Along BorderCrossing Zones in the Dominican Republic. American Journal of Men's Health. https://doi.org/10.1177/1557988310362097

3. Statistics on HIV/AIDS. Epidemic situation of hiv infection in ukraine as of january 1, 2024. https://phc.org.ua/kontrol- zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu

4. https://link.springer.com/article/10.1007/s 15010-013-0504-1#Tab1

5. Low, A., Gavriilidis, G., Larke, N., B-Lajoie, M.-R., Drouin, O., Stover, J., Muhe, L., Easterbrook, P. (2016). Incidence of Opportunistic Infections and the Impact of Antiretroviral Therapy Among HIV-Infected Adults in Low- and Middle-Income Countries: A Systematic Review and Meta-analysis. Clinical Infectious Diseases, 62(12), 1595-1603. https: //doi.org/10.1093/cid/ciw125

6. Mitiku, H., Weldegebreal, F., Teklemariam, Z. (2015). Magnitude of opportunistic infections and associated factors in HIV-infected adults on antiretroviral therapy in eastern Ethiopia. HIV/AIDS - Research and Palliative Care, 7:, 137-144. DOI: 10.2147/HIV.S79545

7. Manosuthi,W., Chaovavanich,A., Tansuphas wadikul,S., Prasithsirikul,W., Inthong,Y., Chottanapun d, S., Sittibusaya, C., Moolasart, V., Termvises, P., Sungkanuparph, S. (2007). Incidence and risk factors of major opportunistic infections after initiation of antiretroviral' therapy among advanced HIV-infected patients in a resource-limited setting. Journal of Infection. 55(5), 2007, 464-469. https://doi.org/10.1016/j.jinf.2007.07.002

8. Solomon, F.B., Angore, B.N., Koyra, H.C., Tufa, E.G., Berheto, T.M., Admasu, M. (2018). Spectrum of opportunistic infections and associated factors among people living with HIV/AIDS in the era of highly active anti-retroviral treatment in Dawro Zone hospital: a retrospective study. BMC Research Notes. 11, 604. https://doi.org/10.1186/s13104-018-3707-9



Abstract

HIV infection among military personnel during ATO/JFO

Introduction. HIV/AIDS in military personnel remains relevant in modern conditions, especially during wars and peacekeeping missions, when the number of patients increases.

Purpose. Taking into account the increase in the number of HIV/AIDS patients among military personnel, to analyze the clinical and laboratory features in sick military personnel.

Materials and methods. The data of 91 servicemen with HIV/AIDS who were treated and examined at the Infectious Diseases Clinic of the National Military Medical Clinical Center “Main Military Clinical Hospital" and the AIDS Department of the Clinic of the State University “Institute of Epidemiology and Infectious Diseases named after L.V. Hromashevskyi of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine" during the war of the russian federation against Ukraine in 2022-2023 were processed, 14 servicemen of the Armed Forces of Ukraine who were diagnosed with HIV infection were examined and treated in the hospital.

Results. The disease was detected before mobilization - in 54 (59.3%) patients, after mobilization - in 37 (40.7%) patients. Most of the patients already had more developed stages of the disease. In the first six months, the majority of patients were hospitalized with already very advanced stages of the disease. And in the second half of the year after mobilization, patients whose condition worsened during the service were probably hospitalized. When they were called up, they may not have had clinical manifestations that would have been noticed by doctors during the medical commission. The majority of patients at stage I had CD4 counts above 500 cells/mL, at stage II - almost equally, at stage III the majority of patients had CD4 counts below 400 cells/mL. Most of the patients hospitalized in the first six months after mobilization had very low CD4 counts (less than 200 cells/mL). Among the opportunistic infections, herpes infection, candidiasis, and toxoplasmosis, which were already observed from the second stage, were more often recorded, and in the later stages, in addition to these diseases, thrombocytopenia, meningitis, anemia, cryptococcal infection, pneumocystis pneumonia were also recorded.

Conclusions. All persons mobilized to the Armed Forces must be tested for HIV and viral hepatitis B and C. In case of HIV detection, such persons should undergo clinical and laboratory examination in a specialized health care facility in order to establish the clinical stage of HIV infection, diagnose opportunistic infections, including tuberculosis, and co-infections, mandatory timely prescription of continuous ART, effective treatment of detected OI, co-infections, comorbidities and complications. Such measures will help to preserve the health of people living with HIV and maintain the epidemic well-being of the Armed Forces in terms of blood-borne infections, including HIV and viral hepatitis B, C and D, and prevent the epidemic of airborne tuberculosis, including drug-resistant tuberculosis, among military personnel. Often people living with HIV do not disclose their HIV diagnosis when they are called up for military service, fearing stigma and discrimination; unfortunately, HIV-related stigma and discrimination do exist. Doctors should pay attention to the clinical manifestations of opportunistic infections - herpes infection, candidiasis, toxoplasmosis, which have already been observed from the second stage, and in later stages - also thrombocytopenia, meningitis, anemia, cryptococcal infection, pneumocystis pneumonia.