Епідеміологія, механізми виникнення та клінічні особливості перебігу хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Епідеміологія, механізми виникнення та клінічні особливості перебігу хронічного панкреатиту у хворих на гіпотиреоз

Раца В.В., Буковинський державний медичний університет

Вступ

На сучасному етапі особливостям перебігу коморбідного захворювання внутрішніх органів приділяється дедалі більше уваги. Воно обумовлено тим, що коморбідність ускладнює визначення того, яке захворювання домінує у спільній клінічній картині на кожному з етапів загострення.

У лікувальному процесі за наявності коморбідного чи мультиморбідного перебігу дуже важливим є попередження поліпрагмазії, навіть, з урахуванням загальних механізмів розвитку, можливості спільного використання низки лікарських засобів коморбідність або мультиморбідність становить деякі труднощі у плануванні та проведенні реабілітаційних заходів. Особливу увагу до цієї проблеми зумовлено ще й тим, що в багатьох випадках такий перебіг сприяє частим загостренням, прогресу одного або кожного із захворювань, ранньому розвитку ускладнень, що визначає негативний прогноз.

Одним із актуальних напрямів роботи сучасної медичної науки є дослідження коморбідних станів, адже в щоденній практиці лікаря можна констатувати значне збільшення кількості пацієнтів із розповсюдженими супутніми та поєднаними патологіями хронічних неінфекційних захворювань внутрішніх органів.[1] Правильна та адекватна терапія медикаментозними препаратами можлива лише після детального вивчення взаємопов'язаних етіологічних та патогенетичних ланок обох нозологій, детально враховуючи механізми розвитку та взаємовпливу цих хвороб на якість та тривалість життя таких пацієнтів.[2]

Попри велику кількість досліджень у панкреатології та ендокринології як закордонними так і вітчизняними вченими, досі залишаються актуальними проблеми профілактики, діагностики, медикаментозної корекції та реабілітації пацієнтів із хронічним панкреатитом (ХП) та гіпотиреозом, адже збільшення кількості хворих, які страждають на дані патології, набирає масштаби глобальної проблеми.[3,4].

Виклад основного матеріалу. ХП - прогресуюче фіброзно-запальне захворювання, яке в класичному варіанті перебігу зазвичай пов'язане із вживанням алкоголю, курінням або певними генними мутаціями, що характеризується рецидивуючими болісними нападами панкреатиту та послідовним прихованим розвитком хронічного, виснажливого болю протягом наступних 3-5 років після початкового епізоду. [5,6]

Відмічається загальносвітова тенденція до зростання захворюваності на ХП, якщо детально розглянути структуру захворювань органів травлення, то серед них ХП посідає 3 місце серед всіх патологій шлунково-кишкового тракту та становить від 5% до 9% на 100 тис. населення, тобто приблизно 4,0-10,0 випадків на 100 тис. населення за рік, в свою чергу поширеність - від 26,7 до 50,0 випадків на 100 тис. населення. В останні 30 років в Україні захворюваність на ХП зросла більш ніж в 2 рази та становлять приблизно 1 млн. хворих; ці показники вище ніж в Європі у 4 рази. В наш час, за даними Інституту гастроентерології Національної академії медичних наук України на ХП хворіють близько 1 млн пацієнтів. Захворювання на ХП заслуговує особливої уваги, адже у третини хворих на ХП розвиваються ускладнення (стеноз холедоха чи 12-палої кишки, тромбоз в системі портальної вени, гнійно-септичні ураження, кровотечі із виразок гастродуоденальної зони, тощо). Летальність складає приблизно 5 %. При неефективному лікуванні та при прогресуванні ХП виникає функціональна недостатність ПЗ. Анамнез більше 20 років страждання від ХП, у 5 разів підвищує ризик розвитку раку ПЗ. Протягом 10 років в підсумку помирає близько 30 %, а за 20 років - більше половини пацієнтів з ХП, що робить проблему ХП однією з основних проблем внутрішніх хвороб і, зокрема, клінічної гастроентерології. [7,8]

Детально вивчаючи статистичні дані поширення та госпіталізації до лікувальних установ ХП та гіпотиреозу в Україні, звернулися в Центр статистики при МОЗ України, з проханням надати дані щодо захворювань за останні 2 роки. Отримали офіційну відповідь, що наказом МОЗ України від 04.10.2018 р. №1802, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2018 р. за № 1240/32692 "Про затвердження Змін до наказу МОЗ України від 10 липня 2007 року № 378", форма звітності № 12 "Звіт про число захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувального закладу" за вказівкою керівництва МОЗ України скасована. Тому, інформація щодо захворюваності населення України на ХП (в тому числі, і гіпотиреоз) з 2018 року відсутня. Станом на 2018 рік, аналізуючи дані Центра статистики при МОЗ України було зафіксовано 185484 госпіталізованих пацієнтів із хворобами ендокринної системи, розладу харчування та обміну речовин, із них 3236 випадки хворих на гіпотиреоз, якщо проаналізувати поширення хвороби в Чернівецькій області, то із хворобами ендокринної системи, розладу харчування та обміну речовин було зафіксовано 6293 стаціонарних хворих, з них 86 пацієнтів на гіпотиреоз. Офіційні дані, за 2018 рік, 598382 госпіталізовані особи із хворобами органів травлення, з них із хронічним панкреатитом госпіталізовано 108449 пацієнтів, аналогічний аналіз Чернівецької області, відповідно 15723 стаціонарні випадки пацієнтів із хворобами органів травлення, з них 3316 хворих на хронічний панкреатит.

Гіпотиреоз - поширений стан, при якому щитовидна залоза (ЩЗ) виробляє недостатню кількість гормонів для функціонування периферичних тканин, тобто стан не відповідності продукції тиреоїдних гормонів (ТГ) до метаболічних потреб організму.[9] Загальновідомим є факт, що ТГ відіграють важливу роль в енергетичному обміні та змінюють функціонування інших ендокринних залоз; однак їх вплив на функцію підшлункової залози (ПЗ) ще не досліджено в повній мірі. [10] медичний коморбідний гіпотиреоз

В 21 сторіччі світові науковці активно вивчають роль ендотелію судин у виникненні та прогресування багатьох хвороб. Ендотелій в сучасних дослідженнях постає не лише як розмежування між кров'ю та тканинами, але й як найбільший дифузно-розсіяний активний ендокринний орган, здатний до безперервної продукції біологічно активних речовин (маса всіх ендотеліоцитів досягає приблизно півтора кілограма), дисфункція якого є складовою патогенезу практично всіх судинних захворювань. Баланс між утворенням судинозвужуючих і судинорозширюючих речовин - запорука нормального функціонування ендотелію. [11]. Гормони ЩЗ впливають на ендотеліальну дисфункцію, внаслідок погіршення процесу вазодилатації судин у пацієнтів з рівнями тиреотропного гормону вищими за нормальні показники. Тетрайодтиронін сприяє розслабленню скелетної мускулатури, впливаючи на судини гладеньких м'язів ТГ поводяться як вазодилататори. Гіпотиреоз веде до збільшення судинного опору і вазоконстрикції в системних і ниркових судинах. [12] Також, відомо, що біологічні ефекти гормонів

ЩЗ визначають існування зв'язку між рівнем ТГ в організмі та процесами вільнорадикального окислення ліпідів, пероксидного окислення ліпідів, пероксидної модифікації білків, оксидантно-протиокидантної системи з утворенням активних форм кисню - процеси які виконують численні регуляторні функції та є неспецифічними маркерами патологічного стану внутрішніх органів.[13]

Окислювальний стрес, що виникає внаслідок накопичення високого рівня активних форм кисню, є патологічним фактором та важливою ознакою різноманітних патологій,[14] виступаючи каталізатором активації зірчастих клітин ПЗ, що призводить до відкладення колагенового позаклітинного матриксу та викликає фіброз ПЗ. [15] Сучасні дослідження спрямовані на детальні вивчення патофізіології ПЗ з акцентом на оксидативний стрес і те, як він сприяє ускладненням хвороби. Пацієнти з ХП мають нижчий рівень антиоксидантів і підвищену активність вільних радикалів, порівняно зі здоровими дорослими, і посилення регуляції генів реакції на стрес при ХП. Аналізуючі дані літератури та результати експериментальних і клінічних досліджень, можна дійти висновку, що на клітинному рівні збільшення продукції активних форм кисню пов'язаний із розвитком ХП. Під час метаболізму алкоголю, паління та знешкодження токсинів їжі у печінці істотно зростає надмірна продукція активних форм кисню в ацинарних клітинах ПЗ, це веде до пригнічення антиоксидантної системи та порушення функціонування ацинарних клітин ПЗ. [16]

Провідну роль у метаболічних процесах в організмі людини відіграють гормони ЩЗ. Порушення вуглеводного, жирового і білкового обмінів при гіпотиреозі відбувається через зміну гомеостазу в чутливих до тиреоїдних гормонів тканинах. Від активності тиреоїдних гормонів залежать процеси ліпонеогенезу та ліполізу[17]. Їх ліполітичний ефект зумовлений активізацією гормоночутливої ліпази та запуском процесу гідролізу ліпідів, і, як наслідок, зменшення загальної кількості жиру. При зниженні рівня тиреоїдних гормонів відбувається зменшення швидкості синтезу жирних кислот у печінці і підшкірній жировій клітковині та швидкості ліполізу [18]. Рівень холестерину зумовлений активністю ЩЗ [19]. При гіпотирозі зменшується швидкість синтезу холестерину та його екскреція з жовчю, це призводить до збільшення в сироватці вмісту загального холестерину та ліпопротеїнів низької щільності; прояви дисліпідемії пропорційні тривалості захворювання на гіпотиреоз [20]. Дисліпідемічні зміни, які виникають при гіпотиреозі, відіграють роль предиктора у прогресування зовнішньосекреторної недостатності ПЗ. [21] Гіпотиреоз індукує значне підвищення пероксидації ліпідів та знижує активність антиоксидантних ферментів. Ці дані вказують на те, що окиснювальний стрес, який виникає при гіпотиреозі, може відігравати ключову роль у прогресуванні екзо- та ендокринної дисфункції ПЗ. [22]

Вивчаючи спільні ланки патогенезу варто звернути увагу на систему протеолізу, яка в нормі лежить в основі багатьох життєво важливих фізіологічних процесів (фібриноліз, гемокоагуляція, активація комплементу), та відіграє ключову роль у підтриманні гомеостазу. Неспецифічні протеїнази та їх інгібітори, як окремі компоненти цілісної системи, можуть виконувати роль пошкоджуючих чинників, активуючи процеси гемокоагуляції, що призводить до безпосереднього ураження судин мікроциркулярного русла [23].

Під час виконання наукового дисертаційного дослідження було обстежено 120 хворих - 60 хворих на хронічний панкреатит, 60 хворих на хронічний панкреатит та гіпотиреоз. Клінічна картина у хворих на ХП, поєднаним із гіпотиреозом, асоціювалася з тривалістю коморбідного перебігу понад 6 років з переважанням скарг на біль у переважно в лівому підребер'ї 73,3%, рідше в обох підребер'ях 16,7% а у 6,7% хворих біль локалізувався в пілородуаденальній ділянці. Слід відмітити, що інтенсивність болю у більшості пацієнтів була помірною, що було причиною гіподіагностики ХП у пацієнтів з поєднаною патологією. Диспептичний синдром проявлявся у 63,3% хворих, розладами апетиту 13,3% хворих, блюванням 56,7% хворих, печією 23,3% хворих, здуттям живота 76,7% хворих, метеоризмом 50% хворих, розладами стільця 43,3% хворих. Поряд з цим синдроми шлункової та кишкової диспепсії, на відміну від больового синдрому, були більш вираженими, що можна пояснити наростанням гіпосекреторних явищ, які відбуваються в залозах органів травлення при коморбідності даних захворювань. Часто хворі відмічали вегетативні розлади, зокрема порушення сну 73,3% хворих, коливання артеріального тиску 53,3% хворих, адинамію 60% хворих, розлади менструального циклу 30% хворих, погана переносимість холоду 33,3% хворих, погіршення пам'яті та уваги 53,3 % хворих погіршення пам'яті та уваги 53,3 % хворих, дратівливість відзначалась у 73,3% хворих на ХП та 74,8% хворих на ХП поєднаний з гіпотиреозом.

Виходячи з отриманих нами даних, метаболічні зміни переважали у хворих з коморбідним станом ХП, поєднаним із гіпотиреозом, що за отриманими даними погіршує клінічний перебіг в обох групах і адаптивні можливості пацієнтів в цілому.

Висновки

Збільшення кількості випадків поєднаної тиреоїдної дисфункції з гастропатологією потребує поглибленого дослідження причин виникнення та взаємозв'язку цих процесів, а вивчення протеолітичної та фібринолітичної активності, показників окислювального стресу, ендотеліальної дисфункції при поєднанні ХП із гіпотиреозом дозволяє чітко визначити їх роль у патогенезі цих коморбідних патологій.

Варто велику увагу приділяти генетичним факторам ризику розвитку, або навпаки захисту виникнення ХП. В наш час, виявлено менше половини генетичних факторів ризику розвитку ХП. Те саме стосується й захисних факторів, які можуть запобігти виникненню панкреатиту, виконуючи протективну дію. Різні генні мутації та поліморфізми, визначають чутливість людини до розвитку панкреатичної хвороби, тяжкості та прогресування захворювання.

Дослідження особливостей взаємовпливу та перебігу ХП у хворих на гіпотиреоз, оптимізація терапевтичних схем лікування є дуже перспективним напрямком медицини, це дасть можливість в майбутньому уникнути появу ускладнень та розвиток інвалідизації.

Список використаних джерел

1. Whitcomb DC. Primer on Precision Medicine for Complex Chronic Disorders. Clin Transl Gastroenterol. 2019 Jul;10(7):e00067. doi: 10.14309/ctg.0000000000000067. PMID: 31335357; PMCID: PMC6708660.

2. Коваленко В.М., Борткевич О.П. Коморбідність: визначення, можливі напрямки діагностики та лікування. Український ревматологічний журнал.2019;3:77:33-44

3. Goulart-Silva F, Pessoa aFm, Costa RgF, Bargi-Souza P, Santos MF, Nunes MT. Effect of thyroid hormones on rat exocrine pancreas morphology and function. Life Sci. 2020 Mar 15;245:117385. doi: 10.1016/j.lfs.2020.117385. Epub 2020 Jan 31. PMID: 32014425.

4. Shimizuguchi R, Kamisawa T, Endo Y, Kikuyama M, Kuruma S, Chiba K, Tabata T, Koizumi S. Hypothyroidism in patients with autoimmune pancreatitis. World J Gastrointest Pharmacol Ther. 2018 May 6;9(2):16-21. doi: 10.4292/wjgpt.v9.i2.16. PMID: 29736303; PMCID: PMC5937026.

5. Beyer G, Habtezion A, Werner J, Lerch MM, Mayerle J. Chronic pancreatitis. Lancet 2020;396:499-512. Crossref, Web of Science, Medline, Google Scholar

6. Kempeneers MA, Issa Y, Verdonk RC, et al. Pain patterns in chronic pancreatitis: a nationwide longitudinal cohort study. Gut 2021;70:1724-1733. Crossref, Web of Science, Medline, Google Scholar.

7. Singh VK, Yadav D, Garg PK. Diagnosis and Management of Chronic Pancreatitis: A Review. JAMA. 2019 Dec 24; 322(24):2422-2434. doi: 10.1001/jama.2019.19411. PMID: 31860051.

8. Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. В:Мостовий Ю.М.,ред 19-те вид. доп і перероб. Вінниця, 2019. 1011 с.

9. Dermott MT. Hypothyroidism. Ann Intern Med. 2020 Jul 7; 173(1):ITC1-ITC16. doi: 10.7326/AITC202007070. PMID: 32628881

10. Chaoran Chen, Zhenxing Xie, Yingbin Shen, and Shu Fang Xi The Roles of Thyroid and Thyroid Hormone in Pancreas: Physiology and Pathology. International Journal of Endocrinology / 2018 / Article ID 2861034, https://doi.org/10.1155/2018/2861034

11. Коваль Адипоцитокіни та ендотеліальна дисфункція при хронічному панкреатиті/ в.ю. коваль // україна. здоров'я нації.-- 2015.-- n 1 (33).--с.145,)

12. Н.В. Скрипник, Т.С. Вацеба Метаболічний синдром і гіпотиреоз: патогенетичні взаємозв'язки, діагностика, лікування Тематичний номер "Діабетологія, Тиреоїдологія, Метаболічні розлади" № 1 (37), березень 2017 р. сторінка 60-63, 2017 рік

13. 13.Оленович О.А, Перепелюк МД- Стан про - та антиоксидантної системи крові й щитоподібної залози при експериментальному гіпотиреозі. Медична хімія. 2007; 9(4):99-102

14. Philippa M, Lin HJ. TRPM2 channel-mediated cell death: An important mechanism linking oxidative stress-inducing pathological factors to associated pathological conditions.Redox Biol 2020;37:1017-55[PubMed]

15. Greg GK, Reza FA, Shiri L, Hirohito I. Reducing Pancreatic Fibrosis Using Antioxidant Therapy Targeting Nrf 2 Antioxidant Pathway: A Possible Treatment for Chronic Pancreatitis.Pancreas 2019;48(10):1259-1262. [PubMed]

16. Lourdes S, Dean C, Hirohito I. Antioxidant Therapy in Pancreatitis Antioxidants.Basel.2021;23:10(5) -657[PubMed]

17. Molecular Functions of Thyroid Hormones and Their Clinical Significance in Liver-Related Diseases / H. C. Chi, C. Y. Chen, M. M. Tsai [et al.] // Biomed Res Int. - 2013. - P. 601361.

18. Вікові особливості ліпідного обміну у хворих з маніфестним гіпотиреозом., Архів клінічної медицини., 2014; 1:21-3.

19. Bakker SJ, ter Maaten JC, Popp-Snijders C, Slaets JP, Heine RJ, Gans RO. The relationship between thyrotropin and low density lipoprotein cholesterol is modified by insulin sensitivity in healthy euthyroid subjects. J Clin Endocrinol Metab. 2001;86(3):1206-11

20. Семченко НМ. Кореляція тиреоїдного статусу з показниками ліпідного обміну та рівнем психофізіолохічного розвитку дітей з латентним гіпотиреозом., Фізіологічний журнал. 2008;54(3):57-64.

21. Паньків В.І. Синдром гіпотиреозу / В.І. Паньків // Міжнар. ендокринол. ж. - 2012. - № 5. - С. 83-87.

22. Safayee S, Karbalaei N, Noorafshan A, Nadimi E. Induction of oxidative stress, suppression of glucose-induced insulin release, ATP production, glucokinase activity, and histomorphometric changes in pancreatic islets of hypothyroid rat. Eur J Pharmacol. 2016;791:147-156

23. Labbadia J, Morimoto R. The biology of proteostasis in aging and disease. Annu Rev Biochem. 2015;84:435-64. doi: 10.1146/annurev-biochem-060614-033955. PMid:25784053 PMCid: PMC4539002

Размещено на Allbest.ru