Вплив програм рухової реабілітації на якість життя у пацієнтів з хворобою Паркінсона з використанням феномену парадоксальної кінезії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національнй університет імені В. Н. Каразіна

Державна установа «Інститут неврологи, психіатрії' та наркологи Національної академії медичних наук України»

Харківська медична академія післядипломної освіти

ВПЛИВ ПРОГРАМ РУХОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ У ПАЦІЄНТІВ З ХВОРОБОЮ ПАРКІНСОНА З ВИКОРИСТАННЯМ ФЕНОМЕНУ ПАРАДОКСАЛЬНОЇ КІНЕЗІЇ

Волошин-Гапонов Іван Костянтинович доктор медичних наук, професор

Василовський Віталій Вадимович доктор медичних наук

Богданова Ірина В'ячеславівна доктор медичних наук

Гапонов Петро Костянтинович кандидат медичних наук

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ефективності програми рухової реабілітації пацієнтів на хворобу Паркінсона (ХП) з використанням феномену парадоксальної кінезії (ПК) в умовах критичних форс-мажорних обставини (пандемії COVID-19 та війни).

Було обстежено 48 пацієнтів з ХП, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену ПК на базі ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України».

Одержані дані переконливо свідчать про те, що пацієнти з ХП, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену ПК в он-лайн і оф-лайн режимах і продовжили виконання рекомендацій з регулярної рухової реабілітації, продемонстрували значуще вищі показники якості життя за всіма ключовими сферами. Таким чином, реалізація цих програм є ефективним засобом покращення стану психоемоційної' сфери, а також покращення якості життя у хворих на ХП.

Ключові слова: хвороба Паркінсона, парадоксальна кінезія, реабілітація, якість життя. хвороба паркінсон кінезія реабілітація

Виклад основного матеріалу

Хвороба Паркінсона (ХП) є найпоширенішим хронічним прогресуючим нейродегенеративним процесом. Захворювання суттєво впливає на якість життя, й не тільки хворих, але і на їх соціальне оточення і, відповідно, представляє значущу економічну проблему для всього суспільства [1 -2].

У ряді досліджень наголошується на негативному впливі пандемії COVID19 на пацієнтів з ХП внаслідок утрудненої адаптації їх до раптових і значних змін звичного укладу життя, спричинених карантинними обмеженнями, а також вимушеного обмеження фізичної активності, що є важливим елементом лікувально-реабілітаційних заходів при ХП [3-5]. У пацієнтів з ХП відмічалося погіршення моторних симптомів, що безумовно впливає на якість життя (ЯЖ).

Прогресування захворювання, виснажливий ефект медикаментозної терапії, який супроводжується ятрогенними побічними явищами, роблять актуальним пошук додаткових методів лікування. Останніми роками все більшу увагу дослідників привертають немедикаментозні засоби лікування та реабілітації пацієнтів з ХП, включаючи різні види рухової активності, що можуть істотно покращити стан пацієнтів, включаючи нормалізацію психічної сфери та поліпшення їх психосоціального функціонування, які базуються на можливостях нейропластичності та підвищенні адаптації [6-8]. Розробка сучасних підходів до лікування та реабілітації хворих з ХП із застосуванням комплексу медикаментозних та немедикаментозних має важливе значення для контролю над симптоматикою ХП, усунення патологічних проявів, а також відновлення і збереження ЯЖ пацієнтів з ХП [9-11 ].

Метою роботи було дослідження ефективності програми рухової реабілітації хворих на ХП з використанням феномену парадоксальної кінезії (ПК) в умовах критичних форс-мажорних обставини (пандемії COVID-19 та війни)

Особливостями проходження програм реабілітації у період дослідження (2020-2022 роки) стали критичні форс-мажорні обставини, що зумовили можливість контактування з частиною пацієнтів виключно в on-line форматі, видозміна форм взаємодії з пацієнтами, а також драматичні зміни загальної картини світу, що спричинили модифікаційний вплив на «природний» перебіг ХП за негативним сценарієм.

Під нашим спостереженням перебували 48 пацієнтів з ХП, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену ПК на базі ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України» (м. Харків) off-line у 2020 році, були когнітивно збережені на попередньому етапі спостереження (2020-2021 роки), і з якими був збережений дистанційний контакт. Серед цих пацієнтів були виділені наступні групи: 1) пацієнтів, які пройшли програми рухової реабілітації дистанційно у 2020-2021 роках, і продовжували виконувати рекомендації з регулярної рухової реабілітації у 2022 році, чисельністю 17 осіб (група 1А); 2) пацієнтів, які пройшли програми рухової реабілітації дистанційно у 2020-2021 роках, але не продовжували виконувати рекомендації з регулярної рухової реабілітації у 2022 році, чисельністю 16 осіб (група 1Б); 3) пацієнтів, які не проходили програми рухової реабілітації дистанційно у 2020-2021 роках, і не виконували рекомендації з регулярної рухової реабілітації у 2022 році, чисельністю 15 осіб (група 2). Обстеження проведено у 2022 року дистанційно в он-лайн режимі, і включало оцінку якості життя Mezzich et al. (1999) в адаптації Н.О. Марути (2001) (Марута Н.О. та ін., 2001) [12]. Оцінка характеру розподілу кількісних ознак проводилася за допомогою тесту Шапіро-Уїлка. Міжгруповий аналіз розбіжностей проводився за допомогою непараметричного тесту Манна-Уїтні. Прийнятним вважався рівень статистичної значущості понад 95% (р<0,05).

Системні порушення функціонування та психопатологічні прояви при ХП неминуче відбиваються на ЯЖ пацієнтів. Загалом, пацієнти з ХП продемонстрували невисокий рівень ЯЖ, що відбиває вплив важкої прогредієнтної інвалідізуючої патології, особливо низький у сферах, що відображують фізичне та психічне функціонування (табл. 1.).

Таблиця 1

Показники якості життя за даними самооцінки за методикою оцінки якості життя Mezzich et al. в адаптації Н.О. Марути

Так, показник за сферою фізичного благополуччя виявився найвищим у пацієнтів групи 1А, але навіть це значення показника є індикатором доволі низького рівня ЯЖ у сфері фізичного благополуччя; при цьому у пацієнтів групи 1А і особливо групи 2 показник ЯЖ за сферою фізичного благополуччя є значуще нижчим. Такі низькі показники за сферою фізичного благополуччя закономірно відображують вплив важкого соматичного захворювання, що суттєво обмежує можливості функціонування, спричиняє втрату працездатності і потребу в сторонній допомозі. Показник за сферою психологічного (емоційного) благополуччя у хворих на ХП також є низьким, що відображує як негативні переживання, пов'язані з наростаючою втратою можливостей нормального функціонування внаслідок захворювання, так і вплив актуальної психопатологічної, насамперед, афективної, симптоматики. При цьому найвищі показники ЯЖ у цій сфері були виявлені у пацієнтів групи 1А, значуще нижчі - у пацієнтів групи 1Б, і найнижчі - у пацієнтів групи 2. Закономірним у зв'язку з наявністю важкого прогресуючого неврологічного захворювання є також суттєве зниження показників ЯЖ за сферами самообслуговування і незалежності дій і працездатності. При цьому найвищі показники за цими сферами були виявлені у пацієнтів групи 1А, значуще менші - у пацієнтів групи 1 Б, і найнижчі - у пацієнтів групи 2. У сферах міжособистісної взаємодії та соціо-емоційної підтримки зберігалася та ж закономірність: найвищі показники ЯЖ були притаманні пацієнтам групи 1А, значуще менші - пацієнтам групи 1 Б, і найнижчі - пацієнтам групи 2. Показники за цими сферами були суттєво більшими, ніж за сферами фізичного та психологічного благополуччя, і могли бути оцінені як посередні. Обстеженим пацієнтами були притаманні доволі високі показники за сферою громадської і службової підтримки, яка меншою мірою залежить від основного захворювання; водночас, у пацієнтів групи 1А показники були значуще вищими, ніж у пацієнтів груп 1Б і 2, а у пацієнтів групи 1Б - значуще вищими, ніж у пацієнтів групи 2. Показники за сферами особистішої реалізації та духовної реалізації у обстежених пацієнтів можуть бути оцінені як посередні; при цьому у пацієнтів групи 1А показники є найвищими, а у пацієнтів групи 2 - найнижчими серед усіх груп. Показник за сферою загального сприйняття життя у пацієнтів груп 1А та 1Б значуще не відрізнявся, тоді як у пацієнтів групи 2 був значуще (p<0,05) нижчим. Аналіз показників за інтегральними сферами ЯЖ в цілому підтвердив виявлені закономірності. Так, показники за інтегральними сферами суб&apos;єктивного благополуччя/задоволеності, виконання соціальних ролей та зовнішніх життєвих умов у пацієнтів групи 1А виявився найвищим, у пацієнтів групи 1 Б - дещо нижчим, і у пацієнтів групи 2 - значуще нижчим. Загальний показник ЯЖ також виявився найвищим у пацієнтів групи 1А, у пацієнтів групи 1Б він був значуще (p<0,01) нижчим, і у пацієнтів групи 2 - значуще (p<0,01) нижчим порівняно з показниками пацієнтів груп 1А і 1Б; загальний показник ЯЖ у групі 1А відповідав посередньому рівню, у групі 1Б - пониженому рівню, а у групі 2 - низькому рівню.

Таким чином, одержані дані переконливо свідчать про те, що пацієнти з ХП, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену ПК в он-лайн і оф-лайн режимах і продовжили виконання рекомендацій з регулярної рухової реабілітації, продемонстрували значуще вищі показники якості життя за всіма ключовими сферами, у порівнянні з пацієнтами, які пройшли курс реабілітації, але не продовжили виконання рекомендацій з регулярної рухової реабілітації у поточний період, та з пацієнтами, які брали участь у програмі рухової реабілітації, але не проходили он-лайн етап реабілітації, і виконували подальших рекомендацій.

Пацієнти, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену ПК, але не продовжили виконувати рекомендації з регулярної рухової реабілітації у поточний період, продемонстрували значуще гірші показники якості життя у ключових сферах у порівнянні з пацієнтами, які пройшли курс реабілітації і продовжили виконання рекомендацій. Однак показники у цій групі були значуще вищими у порівнянні з показниками пацієнтів, які не виконували рекомендацій з рухової реабілітації взагалі.

Нарешті, пацієнти, які пройшли курс рухової реабілітації, але не виконували рекомендації взагалі, виявили найгірші показники серед усіх досліджених груп, і характеризувалися найгіршими показниками якості життя.

Усе це дає підстави стверджувати, що повноцінне виконання програми рухової реабілітації з використанням феномену ПК в он-лайн і оф-лайн режимах з продовженням виконання рекомендацій з регулярної рухової реабілітації є засобом покращення стану психоемоційної сфери, а також покращення якості життя у хворих на ХП.

Список використаних джерел

1. Weintraub D., Caspell-Garcia C., Simuni T. et al. (2020) Neuropsychiatric symptoms and cognitive abilities over the initial quinquennium of Parkinson's disease. Ann Clin Transl Neurol, Vol. (7), 449-461.

2. Van der Velden R.M.J., Broen M.P.G, Kuijf M.L., Leentjens A.F.G. (2018) Frequency of mood and anxiety fluctuations in Parkinson's disease patients with motor fluctuations: a systematic review. Mov Disord. Vol. (33), 1521 -1527.

3. Elbeddini A., To A., Tayefehchamani Y., Wen C. (2020) Potential impact and challenges associated with Parkinson's disease patient care amidst the COVID-19 global pandemic. J. Clin. Mov. Disord. Vol. (7), 7.

4. Helmich R.C., Bloem B.R. (2020) The impact of the COVID-19 pandemic on Parkinson's disease: hidden sorrows and emerging opportunities. J. Parkinson's Dis. Vol. (10), 351 -354.

5. Schootemeijer S. et al (2020). Current perspectives on aerobic exercise in people with Parkinson's Disease. Neurotherapeutics. Vol. (17), 1418-1433.

6. Piano C. (2020) Effects of COVID-19 lockdown on movement disorders patients with deep brain stimulation: a multicenter survey. Front. Neurol. Vol. (11). 202.

7. Salari M. (2020) Incidence of Anxiety in Parkinson's disease during the coronavirus disease (COVID-19) pandemic. Mov. Disord. Vol. (35), 1095-1096.

8. Shalash A. (2020) Mental health, physical activity, and quality of life in Parkinson's disease during COVID-19 pandemic. Mov. Disord. Vol. (35), 1097-1099.

9. Seppi K., Ray Chaudhuri K., Coelho M. et al. (2019) Update on treatments for nonmotor symptoms of Parkinson's disease-an evidence-based medicine review. Mov Disord. Vol. (34), 180-198.

10. Estevao C., Fancourt D., Dazzan P. et al. (2021) Scaling-up Health-Arts Programmes: the largest study in the world bringing arts-based mental health interventions into a national health service. BJPsych Bull. Vol. (45), 32-39.

11. Wu P.L., Lee M., Huang T.T. (2017) Effectiveness of physical activity on patients with depression and Parkinson's disease: a systematic review. PLoS One. 2017, Vol. (12), P. e0181 51 5

12. Марута Н.О., Панько Т.В., Явдак І.О., Семікіна О.Є. (2004) Критерії якості життя в психіатричній практиці. Харків: РІФ Арсис, ЛТД.

Размещено на Allbest.ru