Спорт як детермінанта формування резильєнтності громад у постковідний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

СПОРТ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ГРОМАД У ПОСТКОВІДНИЙ ПЕРІОД

Пахненко Олена Михайлівна

кандидат економічних наук, доцент

Анотація

У статті представлено результати дослідження впливу спортивно-оздоровчої діяльності на рівень здоров'я населення України у розрізі регіонів, розглянуто функціонування спортивної галузі як детермінанти формування резильєнтності громад у постковідний період. Розраховані коефіцієнти спортивно-оздоровчої діяльності та здоров'я населення, проведено аналіз їх динаміки та порівняльний аналіз за регіонами. Коефіцієнт здоров'я населення сформований на основі трьох компонентів: коефіцієнта смертності від усіх хвороб, коефіцієнта захворюваності та коефіцієнта інвалідності. Результати регресійного аналізу панельних даних засвідчили слабку силу впливу коефіцієнта спортивно-оздоровчої діяльності на коефіцієнт здоров'я населення, а також наявність лагу 5 років щодо впливу занять фізичною культурою і спортом на показники смертності від хвороб і здоров'я населення. спортивний оздоровчий регіон здоров'я

Ключові слова: спортивна галузь, здоров'я населення, постковідне відновлення, резильєнтність громади, розвиток громади, регресійний аналіз.

Annotation

SPORT AS A DETERMINANT OF COMMUNITY RESILIENCE IN THE POST-COVID PERIOD

Pakhnenko Olena Sumy State University

Discussing the role of sports in building community resilience in the post-COVID period is important for the stabilization and recovery of society. The purpose of the article is to investigate the impact of sports activities on the level of health of the population of Ukraine by region and to consider the functioning of the sports industry as a determinant of the community resilience formation in the post-COVID period. The research was conducted using the method of regression analysis based on panel data for 23 regions of Ukraine over 9 years (2013-2021). In the article, the coefficient of sports activity (as a share of the population participating in sports activities during the year) and the coefficient of population health (as an integral coefficient that includes 3 components - the mortality rate from all diseases, the morbidity rate and the disability rate) were calculated. An analysis of the dynamics of the calculated coefficients and their comparative analysis by region was carried out. At the next stage of the study, a regression analysis was conducted using a random effects model, without a lag and taking into account lags of 1-5 years. The results of regression analysis of panel data proved that the coefficient of sports activity has a positive but weak influence on the population health coefficient, and a weak negative effect on the population mortality coefficient. It was found that there is a 5-year lag in the influence of physical culture and sports on the indicators of mortality from diseases and the health of the population. There are other factors (economic well-being, standard of living of the population, environmental pollution, etc.) that significantly affect the indicators of morbidity and mortality. Because of this, the factor of sports activity is not key, but it should not be ignored either. Based on the results of the study, it is proposed to implement organizational, methodical and marketing measures for the promotion of a healthy lifestyle, regular sports and health activities and a sufficient level of physical activity as components of supporting the health of the population in the post-pandemic period and the period of martial law.

Keywords: sports industry, public health, post-COVID recovery, community resilience, community development, regression analysis.

Постановка проблеми

Спорт та регулярна фізична активність справляють позитивний вплив на фізичне та ментальне здоров'я людини, зменшуючи рівень стресу та підвищуючи стійкість організму до захворювань. Зміцнення імунної системи через фізичну активність може мати важливе значення в умовах, коли громади стикаються з поширенням інфекційних та вірусних захворювань. Обговорення ролі спорту в формуванні резильєнтності громад у постковідний період має важливе значення для стабілізації та відновлення суспільства. Підкреслення важливості фізичного та психічного здоров'я, соціальної інтеграції та економічного розвитку через спорт допомагає забезпечити тривалу стійкість громад у непередбачуваних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання резильєнтності громад та її детермінант розглядаються в багатьох наукових працях [1-3]. Зокрема, дослідження резильєнтності в контексті пандемії COVID-19 представлені в роботах таких авторів як Фенксія З. (Fenxia Z.) [4], Мензіз Дж. (Menzies J.) та Расковіц М. (Raskovic M.) [5], Валінеджад Дж. (Valinejad J.), Гуо Дж. (Guo Zh.), Чо Ж.-Г. (Cho J.-H.), Чен І.-Р (Chen I.-R.) [6].

Спорт та фізична активність часто розглядаються в наукових дослідженнях як фактори покращення здоров'я населення. Зокрема, результати нещодавнього дослідження Лу Н. (Liu N.) та Джон К. (Zhong Q.) емпірично підтвердили, що заняття спортом суттєво та позитивно впливають на індивідуальне суб'єктивне самопочуття. У роботі Малм К. (Malm C.), Якобссон Й. (Jakobsson J.) та Ісакссон А. (Isaksson A.) [8] узагальнено наявні дослідження та статистичні дані щодо взаємозв'язку спорту та здоров'я, наведено докази наявності взаємозв'язку «доза-реакція», тобто активність, навіть на помірному рівні, є кращою, ніж бездіяльність або сидячий спосіб життя. Колектив авторів Ізер Н. (Eather N.), Вейд Л. (Wade L.), Панков'як А. (Pankowiak A.) та ін. [9] обґрунтовують, що участь у спорті (громадському та елітному) дорослих віком 18-84 років пов'язана з покращенням психічного здоров'я, зокрема покращенням психологічного благополуччя (наприклад, підвищення самооцінки та задоволеності життям) та зниженням психологічного розладу (наприклад, зниження рівня депресії, тривоги та стресу) і покращенням соціальних результатів (наприклад, покращення самоконтролю, просоціальна поведінка, міжособистісне спілкування та виховання почуття причетності).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Найчастіше при дослідженні факторів постковідного відновлення та формування резильєнтності громад науковцями розглядаються фактори системи охорони здоров'я, фінансові та соціально-економічні чинники. У свою чергу, роль спортивної галузі в контексті постковідного відновлення практично ігнорується.

Метою статті є дослідження впливу спортивно-оздоровчої діяльності на рівень здоров'я населення України за регіонами та аналіз спортивної активності населення як детермінанти формування резильєнтності громад у постковідному періоді.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інформаційну базу дослідження склали статистичні дані, довідники та звіти Державної служби статистики України [10; 11], Центру громадського здоров'я МОЗ України [12], Міністерства молоді та спорту України [13].

Початковий масив вхідних даних включав показники за 9 років (2013-2021 роки) для 25 регіонів (24 області та м. Київ). Однак з урахуванням зміни представленості статистичних даних по Луганській та Донецькій областях у зв'язку з виключенням зі статистичного обліку даних тимчасово окупованих територій, що суттєво вплинуло на співставність даних за різні роки, ці області були виключені з дослідження. Таким чином, підсумковий масив вхідних даних склав 207 спостережень (23 регіони, 9 років).

Методологія дослідження ґрунтується на використанні методу регресійного аналізу панельних даних. Його реалізація здійснена з використанням програмного забезпечення StataSE 18. Для дослідження обрано метод побудови лінійної регресії на основі моделі випадкових ефектів. Зважаючи на те, що наслідки впливу спортивно-оздоровчої діяльності проявляються не миттєво, а радше у середньостроковій перспективі, оскільки лише регулярні заняття спортом протягом тривалого часу можуть мати відчутний позитивний ефект для здоров'я людини. Тому, крім визначення регресійної залежності між змінними за співставні роки, було проведено регресійний аналіз з урахуванням лагу впливу факторної змінної на результативну.

Факторною змінною в аналізі визначено коефіцієнт спортивно-оздоровчої діяльності, який розрахований як співвідношення загальної кількості людей, які взяли участь у спортивно-оздоровчій діяльності протягом року, до загальної кількості постійного населення відповідного регіону. У свою чергу, основною результативною змінною моделі є коефіцієнт здоров'я, а також додатково проаналізовано коефіцієнт смертності населення від усіх хвороб.

На даний час немає єдиного визначеного підходу для розрахунку коефіцієнта здоров'я населення. В різних дослідженнях для його визначення застосовуються такі складові як: загальний коефіцієнт смертності, коефіцієнт дитячої смертності, коефіцієнт смертності від окремих хвороб, загальний коефіцієнт народжуваності, очікувана тривалість життя при народженні, загальна захворюваність населення, захворюваність на окремі хвороби, рівень травматизму, коефіцієнт інвалідності тощо [14-16]. Однак враховуючи специфіку даного дослідження і його мету, коефіцієнт здоров'я населення був розрахований таким чином, щоб врахувати можливість впливу на його складові спортивно-оздоровчої діяльності. Тому коефіцієнт здоров'я населення був сформований на основі трьох коефіцієнтів:

- коефіцієнт смертності від усіх хвороб (кількість смертей з причини хвороби на 1000 населення);

- коефіцієнт захворюваності (кількість вперше зареєстрованих випадків хвороб на 1000 населення);

- коефіцієнт інвалідності (кількість людей з інвалідністю на 1000 населення).

Зауважимо, що в коефіцієнті смертності не враховувалася смертність від неприродних причин (ДТП, нещасні випадки, насильницька смерть тощо). Коефіцієнт захворюваності був обмежений переліком хвороб, зважаючи на доступність статистичних даних, але навіть наявна вибірка хвороб достатньо представляє загальну динаміку рівня захворюваності населення.

Для формування інтегрального коефіцієнта здоров'я населення була проведена стандартизація значень кожного з цих коефіцієнтів (формула 1):

де z_iy - нормалізоване значення у-го показника у /'-му періоді;

х_уу - значення змінних;

x_maxj - максимальне значення у-го показника за весь період дослідження.

Таким чином, значення кожного коефіцієнта було приведено до шкали від 0 до 1 як співвідношення поточного значення до максимального показника по усій вибірці значень цього коефіцієнта.

Всі коефіцієнти, обрані як складові коефіцієнта здоров'я населення, є односпрямованими та дестимуляторами по відношенню до цільового показника (їх збільшення означає зменшення рівня здоров'я населення), а їх стандартизовані значення знаходяться в інтервалі [0; 1]. Тому інтегральний коефіцієнт здоров'я населення розраховано як різницю між 1 та зваженою сумою стандартизованих коефіцієнтів смертності, захворюваності та інвалідності (формула 2).

KH = 1 -(KD kkd - KZ-®KZ - KI -аКІ),(2)

де KH, KD, KZ, KI - коефіцієнти здоров'я населення, смертності від усіх хвороб, захворюваності та інвалідності відповідно;

®K_D, ®kz, ®ki - вагові коефіцієнти.

Вагові коефіцієнти визначені з використанням формули Фішборна і присвоєння різних рівнів пріоритетності обраним коефіцієнтам. Для коефіцієнта смертності встановлена найвища пріоритетність (пріоритет 1, ранг 1), оскільки, по-перше, цей процес є безповоротнім, та по-друге, смертність від усіх хвороб найбільше пов'язана із якістю і способом життя людини, в тому числі її фізичною активністю. Розрахований ваговий коефіцієнт для цього показника склав 0,5.

Друга пріоритетність (ранг 2) присвоєна коефіцієнту захворюваності (ваговий коефіцієнт 0,33). Найнижча пріоритетність (пріоритет 3, ранг 3) присвоєна коефіцієнту інвалідності, оскільки він є загальноприйнятим показником рівня здоров'я населення, але найменше пов'язаний із спортивно-оздоровчою діяльністю (ваговий коефіцієнт 0,17).

Отримані результати розрахунку коефіцієнта спортивно-оздоровчої діяльності та коефіцієнта здоров'я населення для України в цілому за період 2013-2021 рр. представлено на рисунку 1.

Загалом по Україні обидва аналізовані коефіцієнти протягом 2013-2021 рр. змінюються нерівномірно і, на перший погляд, спільна зміна цих коефіцієнтів не простежується. Варто звернути увагу на зміну досліджуваних показників у період пандемії COVID-19. З одного боку, пандемія призвела до різкого зменшення коефіцієнта здоров'я в 2021 році. З іншого боку, карантинні обмеження призвели до різкого падіння коефіцієнта спортивно-

Рис. 1 Динаміка коефіцієнтів спортивно-оздоровчої діяльності та здоров'я населення в Україні (без урахування тимчасово окупованих територій)

оздоровчої діяльності у 2020-2021 роках. Наступні періоди 2022-2023 рр. не включені в регресійний аналіз, але показник спортивнооздоровчої діяльності продовжував зменшуватися у 2022 році під впливом військового чинника.

Також було проаналізовано коефіцієнти спортивно-оздоровчої діяльності та здоров'я населення України у розрізі регіонів, результати за 2021 рік представлені на рисунку 2.

Рис. 2 Коефіцієнти спортивно-оздоровчої діяльності та здоров'я населення України у 2021 році за регіонами

Порівняльний аналіз за регіонами засвідчує, що однакові тенденції щодо співвідношення спортивно-оздоровчої діяльності та рівня здоров'я населення відсутні. Серед областей, які одночасно мають високі показники здоров'я населення і спортивно-оздоровчої діяльності у 2021 році - Вінницька, Івано-Франківська, Закарпатська, Рівненська області. Навпаки області, які мають найнижчі показники рівня здоров'я населення та спортивно-оздоровчої діяльності - це Кіровоградська, Чернігівська, Полтавська, Хмельницька області. Високий рівень здоров'я населення при низьких показниках спортивно-оздоровчої діяльності характерний для Тернопільської, Чернівецької областей та м. Київ. Зворотна ситуація щодо низького рівня здоров'я населення при достатньо високих показниках спортивно-оздоровчої діяльності притаманна Дніпропетровській області.

В динаміці по регіонах спостерігалися різні тенденції щодо зміни аналізованих показників. Таким чином, дані у розрізі регіонів суттєво відрізняються, оскільки суттєвим є вплив таких факторів як рівень економічного добробуту населення, розвиток спортивної інфраструктури, співвідношення сільського і міського населення, рівень екологічного забруднення та інші параметри, що визначають специфіку кожного регіону.

Аналіз панельних даних якраз і дозволяє врахувати наявність специфічних факторів в кожній групі при побудові загальної регресійної залежності. Отже, на наступному етапі дослідження було проведено регресійний аналіз з використанням моделі випадкових ефектів щодо впливу факторної змінної - коефіцієнта спортивної діяльності (KS) - на коефіцієнт здоров'я населення (KH) та коефіцієнт смертності від усіх хвороб (KD) без лагу та з урахуванням лагів у 1-5 років. Основні результати регресійного аналізу представлено в таблиці 1.

Отримані результати регресійного аналізу підтверджують, що підвищення рівня спортивно-оздоровчої активності населення призводить до підвищення рівня здоров'я населення у поточному періоді та у середньостроковій перспективі з лагом у 5 років, а також до зменшення рівня смертності від усіх хвороб у середньостроковій перспективі з лагом у 5 років.

За усіма представленими в таблиці 1 результатами регресійного аналізу отримано статистично значимі залежності між факторною і результативною змінними. Це підтверджується перевіркою статистичних гіпотез за критеріями Стьюдента і Фішера. Однак коефіцієнти внутрішньогрупової детермінації для усіх регресійних залежностей є низькими (10%, 16% та 19%), що свідчить про дуже слабкий зв'язок між аналізованими парами змінних та можливістю опису цього зв'язку за допомогою сформованих регресійних рівнянь лише для 10%, 17% та 19% спостережень відповідно.

Підводячи підсумок, спортивно-оздоровча діяльність має позитивний вплив на збільшення коефіцієнта здоров'я населення і зменшення смертності від різних хвороб, особливо у середньостроковій перспективі. Однак на даний час в Україні цей фактор не має суттєвого впливу на результативні показники. Слабкість регресійного зв'язку між змінними пов'язана з тим, що рівень зайнятості населення в спортивно-оздоровчій діяльності є дуже низькою. Загалом частка населення, залученого до спортивно-оздоровчих заходів в середньому по Україні складає 40%, з них доросле населення старше 18 років складає лише 28%. З віком кількість людей, які займаються спортом, лише зменшується. Також спостерігається дисбаланс в гендерній представленості, зокрема частка жінок складає близько 40% серед загальної кількості людей, залучених до спортивно-оздоровчої діяльності та 25% серед осіб, що займаються професійним спортом.

Враховуючи це, необхідною є розробка і впровадження організаційно-методичних та маркетингових заходів щодо популяризації здорового способу життя та достатнього рівня фізичної активності, особливо серед дорослого населення. Тільки в цьому випадку можна отримати відчутні позитивні ефекти від впливу спорту на рівень здоров'я населення в регіонах і підвищення резильєнтності громад в період постковідного відновлення.

Таблиця 1

Результати регресійного аналізу впливу спортивно-оздоровчої діяльності на коефіцієнти здоров'я та смертності населення