Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий: виробництво та забезпечення населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий: виробництво та забезпечення населення України

Л.В. Назарчук, П.М. Перехрестенко

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ

Резюме

На основі аналізу показників діяльності закладів служби крові України за 1990-2007 рр. визначені причини спаду виробництва анти стафілококового імуноглобуліну та забезпечення ним населення України.

Ключові слова: антистафілококовий імуноглобулін, виробництво, забезпеченість, донори, плазма крові.

ИММУНОГЛОБУЛИН АНТИСТАФИЛОКОККОВЫЙ ЧЕЛОВЕКА ЖИДКИЙ: ПРОИЗВОДСТВО И ОБЕСПЕЧЕНИЕ НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ

Л.В. Назарчук, П.М. Перехрестенко

Проанализированы показатели деятельности службы крови Украины за 1990-2007 гг., определены причины снижения производства антистафилококового иммуноглобулина и предложены меры по обеспечению им населения Украины.

Ключевые слова: антистафилококовый иммуноглобулин, производство, обеспечение, доноры, плазма крови.

ANTISTAPHYLOCOCCUS IMMUNOGLOBULIN: PRODUCTION AND PROVIDING OF UKRAINIAN POPULATION

L.V. Nazarchuk, P.M. Perekhrestenko

By means of the analysis of the Ukrainian blood donations service in 1990-2007 it is determined the reasons of falling of the antistaphylococcus immunoglobulin production and its providing of the Ukrainian population.

Key words: antistaphylococcus immunoglobulin, production, providing, donors, blood plasma.

Вступ

За даними літератури симптоми та перебіг стафілококової інфекції різноманітні. Стафілокок є етіологічним фактором гнійно- запальних процесів, сепсису (78,6%), гострого ураження дихальних шляхів (48,0-75,0%) та ін. З метою лікування такого контингенту хворих у 1967-1969 роках О.О. Федоровською, З.М. Бабій під керівництвом професора С.О. Блінкіна було одержано антистафіло- кокову плазму та антистафілококовий імуноглобулін.

Донорська кров - єдине джерело одержання алогенних компонентів і біопрепаратів. Незважаючи на те, що донорство в Україні регламентоване чинними нормативними актами, воно переживає спад, пов'язаний зі складним соціально-економічним станом, погіршенням демографічних показників, значним зменшенням пропаганди донорства в засобах масової інформації, вкрай незадовільним фінансуванням закладів та установ служби крові [4-7].

Відповідно до рекомендацій Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу для оптимального забезпечення держави кров'ю та її компонентами має бути 4,0-6,0% донорів від загальної кількості населення країни. У нашій країні відсоток донорів у 1991 р. складав 2,83% осіб, а у 2007 р. - 1,39%. Тобто, за 17 років цей показник зменшився вдвічі [2, 6, 8, 9].

Відповідно до Закону України від 23.06.1995 року № 239 «Про донорство крові та її компонентів» донором може бути здорова людина у віці від 18 років. Основною групою донорів є особи вікової категорії від 20 до 40 років, кровотворна система яких здатна швидко поновлювати крововтрату, а серцево-судинна, нервова, гормональна системи сформовані і стабільні. Донорами цієї вікової групи комплектуються основні категорії кадрових донорів: донорів плазми (в тому числі антистафілококової), клітин крові, кісткового мозку та ін. [7-9].

Імунними, як правило, є активні донори у віці 18-40 років, у сироватці крові яких визначаються специфічні антитіла відповідної активності. Це досягається імунізацією здорових людей антигенними препаратами: анатоксинами чи вакцинами відповідно до чинних нормативних документів. Імунним донором також може бути особа, яка має в сироватці крові природні антитіла відповідної специфічності та активності і деякі реконвалесценти інфекційних хвороб [1, 3, 7, 9]. Використання високоактивного алогенного антистафілококового імуноглобуліну має важливе значення у комплексному лікуванні тяжко хворих, у яких етіологічним фактором хвороби визначено стафілокок .

Мета роботи - з'ясувати стан виробництва препарату «Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий» та забезпечення ним населення на основі аналізу показників діяльності закладів служби крові України за 1990-2007 рр.

Матеріали і методи. При виконанні роботи були вивчені та проаналізовані дані офіційної статистики МОЗ України «Галузева статистична звітність - форма № 39-здоров», «Звіт центру крові (станції переливання крові), відділення трансфузіології лікувального закладу, установи, лікарні, яка проводить заготівлю крові» і показники діяльності закладів служби крові України за 1990-2007 рр. Розрахунки медико-статистичних показників проводили відповідно до розділу «Виробництво компонентів та препаратів крові» [4, 6]. При статистичній обробці матеріалів дослідження були розраховані відносні величини. В процесі дослідження використовували статистичний та структурно-логічний методи аналізу [10].

препарат імуноглобулін антистафілококовий

Результати досліджень та їх обговорення

Заклади служби крові України за 1990-2007 рр. для одержання алогенних білкових препаратів використовували 38,4-62,2 % плазми від всієї заготовленої. За останні 10 років обсяги плазми для виробництва препаратів зменшилися більше, ніж на 50,0% [4-8].

Аналіз стану одержання антистафілококової плазми до усієї заготовленої в Україні наведений на рис. 1. Дані свідчать, що найбільший відсоток (0,7) заготовленої імунної плазми був у 1990, 1992, 1993 рр., найменший (0,2) - у 2006 р. З 1996 до 2007 року цей показник знаходився в межах 0,2-0,5%. Тобто, виробництво антистафілококової плазми закладами служби крові України у 2007 р. в порівнянні з 1990 р. зменшилось у 3,5 рази.

Рис. 1. Антистафілококова плазма, відсоток від всієї заготовленої (1990-2007 рр.)

Обсяги заготовленої антистафілококової плазми використовували для трансфузій і для виготовлення специфічного імуноглобуліну (рис. 2).

Рис. 2. Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий (1990-2007 рр.)

Відомо, що у сироватці крові практично здорових людей вміст анти-а стафілолізину визначається в межах від < 1,0 до 4,0 МО/мл, а у імунізованих донорів від < 1,0 до 8,0 МО/мл. Для лікування хворих використовують антистафілококову плазму з активністю > 5,0 МО/мл, а для виготовлення препарату «Імуноглобулін анти-стафілококовий людини рідкий» необхідно відбирати плазму імунних донорів із вмістом анти-а-стафілолізину - вище 3,0 МО/мл.

Проте виробляється антистафілококовий імуноглобулін на сьогоднішній день в недостатній кількості. Так, якщо у 1993 р. препарат (114666 доз) виготовляли 27 станцій переливання крові (СПК), то у наступні роки кількість доз зменшилась від 97969 у 1995 році (27 СПК) до 23534 доз у 2006 р. (21 СПК). У 2007 р. було одержано 25102 доз (20 СПК).

Причинами спаду виробництва специфічного імуноглобуліну є відсутність належного фінансування закладів служби крові для закупівлі антигенного препарату (антистафілококового анатоксину), оплати донорів за проведення імунізації, компенсації за плазмодачі тощо.

Як видно з даних, наведених на рис. 3, забезпеченість антистафілококовим імуноглобуліном на 10 тисяч населення України складала від 21,9-22,1 доз у 1990-1993 рр. з поступовим її зменшенням до 5,0 доз у 2006 р.

Рис. 3. Забезпеченість препаратом «Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий» на 10 тисяч населення (1990-2007 рр.)

Проблема одержання антистафілококового імуноглобуліну залежить від вирішення ряду організаційних питань, найбільш важливими з яких є: комплектація донорських кадрів для імунізації; їх клінічне і лабораторне обстеження до імунізації; проведення імунізації; якість, стандартизація, безпека антистафілококової плазми та препарату «Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий».

Висновки

1. Для вирішення нагальних питань необхідно підвищити престиж імунного донорства.

2. Налагодити виробництво в Україні стафілококового анатоксину дляімунізації донорів та стафілококового а-токсину для визначення вмісту специфічних антитіл (анти-а-стафілолізину).

3. Забезпечити комплектування при центрах, станціях переливання кровігруп донорів з високим вмістом специфічних антитіл.

Література

1. Назарчук Л.В. Естественный противостафилококковый иммунитет донороспособного населения / Л.В. Назарчук // Фізіол. журнал. - 1990. - Т. 36. - № 1. - С. 82-84.

2. Назарчук Л.В. Вітчизняна виробнича трансфузіологія: етапи розвитку, досягнення та перспективи / Л.В. Назарчук // Укр. журнал гематології та трансфузіології. - 2007. - № 1. - С. 35-41.

3. Перехрестенко П.М. Шляхи науково-дослідних розробок антиінфекційних препаратів донорської крові / П.М. Перехрестенко, О.О. Федоровська, Л.В. Назарчук // Інфекційні хвороби. - 1999. - № 1. - С. 5-8.

4. Перехрестенко П.М. Служба крові України: підсумки та завдання / П.М. Перехрестенко, Л.В. Назарчук // Укр. медичний часопис. - 2006. - № 4/54. - С. 40-44.

5. Перехрестенко П.М. Виробництво і використання крові та її компонентів в Україні / П.М. Перехрестенко, Л.В. Назарчук // Укр. журнал гематології та трансфузіології. - 2008. - № 1. - С. 21-24.

6. Перехрестенко П.М. Діяльність закладів служби крові України

у 2007 році: довідник / П.М. Перехрестенко, Л.В. Назарчук- К.,

2008. - 72 с.

7. Перехрестенко П.М. Імунне донорство: розвиток та

перспективи / П.М. Перехрестенко, Л.В. Назарчук // Укр. журнал гематології та трансфузіології. - 2009. - № 5. - С. 19-22.

8. Перехрестенко П.М. Плазма крові донорів: виробництво та використання в Україні / П.М. Перехрестенко, Л.В. Назарчук, Терещук Т.О. // Укр. медичний часопис. - 2010. - № 3 (77). - С. 1-3.

9. Перехрестенко П.М. Донорство крові, її компонентів: проблеми та шляхи вирішення / Перехрестенко П.М., Назарчук Л.В. // Укр. медичний часопис. - 2010. - № 6 (80) - С. 44-46.

10. Сафонова В.Н. Расчет показателелей эффективности производственной деятельности учреждений службы крови: методические рекомендации / В.Н. Сафонова, В.В. Кочемасов. - М., 1982. - 30 с.

Размещено на Allbest.ru