Діагностичне та прогностичне значення транслокації t(8;21)(q22;q22) та гена RUNX1/RUNX1T1 при гострій мієлоїдній лейкемії з ознаками дозрівання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діагностичне та прогностичне значення транслокації t(8;21)(q22;q22) та гена RUNX1/RUNX1T1 при гострій мієлоїдній лейкемії з ознаками дозрівання

Зотова О. В.¹, Шалай О. О.¹, Лук'янова А. С.², Вальчук М. О.³, Кароль Ю. С.⁴, Логінський В. Є.¹

1ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України», Львів, Україна

²Медико-біологічний центр «Геном», Київ, Україна ³ Лабораторія ДНК досліджень «LeoGEN», Львів, Україна ⁴КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання «Клінічна лікарня планового лікування реабілітації та паліативної допомоги»», Львів, Україна

Резюме

Вступ. Гострі мієлоїдні лейкемії (ГМЛ) характеризуються різноманітним клінічним перебігом і різною чутливістю до терапії. Враховуючи значну їхню поширеність, проводиться інтенсивний пошук нових прогностичних критеріїв, які можуть визначити індивідуальний прогноз та підібрати найоптимальнішу тактику лікування хворих на ГМЛ.

Метою роботи була оцінка діагностичного та прогностичного значення транслокації t(8;21)(q22;q22) та відповідного химерного гена RUNX1/RUNX1T1 (AML1/ETO) при ГМЛз ознаками дозрівання (ГМЛМ2).

Матеріали і методи. Цитогенетичні дослідження клітин периферичної крові (ПК) та/або кісткового мозку (КМ) проведено у 29 пацієнтів з ГМЛ М2 (хворі віком від 27 до 85 років, серед них 19 чоловіків та 10 жінок). Використовували метод класичної цитогенетики (GTG) та флуоресцентну in situ гібридизацію (FISH). Цитогенетичні дослідження було виконано згідно стандартних методик, а каріотипи - описано відповідно до International System for Human Cytogenetic Nomenclature (ISCN, 2020).

Результати. Виявлено цитогенетичні аномалії різного характеру, які включали t(8;21)(q22;q22), ген RUNX1/RUNX1T1, -Y, перебудови 3q21q26, del(9)(q22), моносомний каріотип та інші, у 55% хворих на ГМЛ М2. Наявність деяких генетичних аномалій (химерний ген RUNX1/RUNX1T1) встановлено за допомогою молекулярно-генетичних методів (FISH). Транслокацію t(8;2 1) (q22;q22) та/або ген RUNX1/RUNX1T1 виявлено у 9 (31%) пацієнтів з ГМЛ М2. Підтверджено варіант ГЛ згідно з класифікацією ВООЗ (2016, 2022) у 48% пацієнтів. З урахуванням виявлених цитогенетичних аномалій хворих на ГМЛ М2 класифіковано на три групи ризику: група хворих з несприятливими цитогенетичними маркерами (17%) (перебудови 3q21q26, комплексний каріотип (>3 аномалій)), група проміжного ризику без прогностично значущих маркерів (52%) (рідкісні або нетипові перебудови, нормальний каріотип) та група хворих з сприятливими факторами прогнозу (31%) (t(8;21)(q22;q22), ген RUNX1/RUNX1T1). Різниця у виживанні пацієнтів з ГМЛ М2 1 і 2 та 1 і 3 груп була статистично достовірною (p<0,05). Встановлено, що прогностично сприятливі t(8;21)(q22;q22) та ген RUNX1/RUNX1T1 при ГМЛ М2 частіше спостерігають у молодих осіб, тоді як несприятливі маркери прогнозу - у осіб старшого віку.

Висновки. Цитогенетичні аномалії різного характеру виявлено у 55% пацієнтів з ГМЛ М2. З урахуванням виявлених аномалій хворих класифіковано на три цитогенетичні групи прогнозу: група хворих з несприятливими цитогенетичними маркерами, група проміжного ризику та група хворих зі сприятливими факторами прогнозу. Різниця у виживанні пацієнтів 1 і 2 та 1 і 3 груп була статистично достовірною. Частота виявлення t(8;21)(q22;q22) та/або гена RUNX1/RUNX1T1 становила 31%. Цитогенетичні методи повинні бути включені у стандарти обстеження хворих на ГМЛ для діагностики, прогнозування перебігу та підбору оптимальної тактики лікування. Крім обов 'язкового аналізу диферен- ціально-зафарбованих хромосом, у хворих на ГМЛ необхідно застосовувати молекулярно-генетичні дослідження. гостра мієлоїдна лейкемія каріотип

Ключові слова: гостра мієлоїдна лейкемія; каріотип; цитогенетичні аномалії; діагноз; прогноз.

DIAGNOSTIC AND PROGNOSTIC SIGNIFICANCE OF TRANSLOCATION t(8;21)(q22;q22) AND RUNX1/RUNX1T1 GENE IN ACUTE MYELOID LEUKEMIA WITH MATURATION

Zotova O. V.¹, Shalay O. O.¹, Lukianova A. S.², Valchuk M. O.³, Karol Y. S.⁴, Loginsky V. Ye.¹

¹ SI «Institute of Blood Pathology and Transfusion Medicine, NAMS of Ukraine», Lviv, Ukraine

² Medical Biology Centre «Genom», Kyiv, Ukraine ³Laboratory of DNA research «LeoGEN», Lviv, Ukraine

⁴ MNE «Lviv Territorial Medical Union «Clinical Hospital for Planned Treatment, Rehabilitation and Palliative Care»», Lviv, Ukraine

Abstract

Introduction Acute myeloid leukemias (AML) are characterized by different clinical courses and different sensitivity to therapy. Taking into consideration their significant prevalence, an intensive search for new prognostic criteria is conducted that may determine individual prognosis and define the most appropriate treatment approach for patients with MLL.

Aim of the study was to detect diagnostic and prognostic significance of translocation t(8;21)(q22;q22) and corresponding RUNX1/RUNX1T1 (AML1/ETO) chimeric gene in AML with maturation (AML M2).

Materials and methods. Cytogenetic investigations of peripheral blood (PB) and/or bone marrow (BM) cells from 29 patients with AML M2 (range: 27-85 years, 19 males and 10 females) were performed. The method of conventional cytogenetics (GTG) and fluorescence in situ hybridization (FISH) were used. Cytogenetic methods were performed using standard techniques and karyotypes were described according to the International System for Human Cytogenetic Nomenclature (ISCN, 2020).

Results. Cytogenetic abnormalities of various kinds were found, namely t(8;21)(q22;q22), RUNX1/RUNX1T1 gene, -Y, 3q21q26 rearrangements, del(9)(q22), monosomal karyotype and others, in 55% of patients with AML M2. Some genetic abnormalities (RUNX1/RUNX1T1 fusion gene) were detected by molecular genetic method (FISH). Translocation t(8;21)(q22;q22) and/or RUNX1/RUNX1T1 gene was found in 9 (31%) patients with AML M2. The type of AL was confirmed according to the WHO classification (2016, 2022) in 48% of patients. Taking into consideration the identified cytogenetic abnormalities AML M2 patients were classified into three prognostic groups: the group ofpatients with adverse prognosis factors (17%) (3q21q26 rearrangements, complex karyotype (>3 abnormalities)), the intermediate prognostic group without significant cytogenetic markers (52%) (rare or atypical abnormalities, normal karyotype) and the group of patients with favorable prognostic markers (31%) (t(8;21)(q22;q22), RUNX1/RUNX1T1 gene). The difference in survival rates between AML M2 patients in the first and second groups, and the first and third groups, was statistically significant (p<0.05). Confirmed that prognostically favorable t(8;21)(q22;q22) and RUNX1/RUNX1T1 gene in AML M2 are more often observed in young people, whereas unfavorable prognostic markers - in older people.

Conclusions. Chromosomal abnormalities of various kinds were found in 55% patients with AML M2. Taking into consideration the identified abnormalities patients were classified into three cytogenetic prognostic groups: the group of patients with adverse prognosis factors, the intermediate prognostic group and the group of patients with favorable prognostic markers. The difference in survival rates between patients in the first and second groups, and the first and third groups, was statistically significant. The frequency of t(8;21)(q22;q22) and/or RUNX1/RUNX1T1 gene was 31%. Cytogenetic investigations should be included in the standard examination of patients with AML for diagnosis, prognosis and selection of the optimal treatment strategy. Besides the analysis of differential banding pattern chromosomes for AML patients it is necessary to apply molecular genetic studies.

Keywords: acute myeloid leukemia; karyotype; cytogenetic abnormalities; diagnosis; prognosis.

Вступ

Збалансовану транслокацію t(8;21)(q22;q22) виявляють у 5-10% хворих на гостру мієлоїдну лейкемію (ГМЛ) та у 10-22% пацієнтів з ГМЛ з ознаками дозрівання (ГМЛ М2). Частота виявлення вказаної перебудови знижується з віком: найчастіше її спостерігають у дітей та молоді, тоді як у людей старше 60 років - дуже рідко. Інколи виявляють варіантні транс- локації t(8;21;v), причому партнером може бути будь-яка хромосома, в частині випадків - мікроінсерції [1]. В 60-70% випадків, крім t(8;21)(q22;q22), спостерігають додаткові аномалії каріотипу, а саме - втрату X- або Y-хромосоми, делецію довгого плеча хромосоми 9 - del(9q), додаткові копії хромосом 4, 8 і 21 та інші [1-3]. В результаті транслокації t(8;21)(q22;q22) утворюється химерний ген RUNX1/RUNX1T1 (AML1/ETO) та відповідний химерний білок RUNX1/RUNX1T1 (AML1/ETO). Лейкемогенез пов'язаний зі змінами функції основного фактору зв'язування - соге binding factor (CBF). Відбувається блокування процесу транскрипції та зупиняється нормальне дозрівання клітин [4, 5]. Обидва гетеродимерні компоненти CBF - CBFa (AML1) та CBF0 задіяні у хромосомних перебудовах, пов'язаних з ГМЛ, а саме - з t(8;21)(q22;q22) та t(16;16)(p13;q22)/inv(16)(p13q22), в результаті яких утворюються химерні гени RUNX1/RUNX1T1 та CBF/3/MYH11, відповідно [6, 7]. Однак обидва гени злиття CBF необхідні, але недостатні для того, щоб викликати лейкемію, і потрібні додаткові мутації для розвитку онкологічного процесу. У хворих на CBF-асоційовану ГМЛ часто додатково виявляються мутації генів c-KIT, FLT3, NPM1 та RAS [7, 8]. Оскільки, роль вищезгаданих перебудов у патогенезі ГМЛ, їх діагностичне та прогностичне значення, вплив на виживання хворих не досліджено остаточно і є актуальним, тому завданням нашої роботи було з'ясувати ефект транслокації t(8;21)(q22;q22) та відповідного химерного гена RUNX1/RUNX1T1, пов'язаного зі змінами функції основного фактору зв'язування, на перебіг ГМЛ М2.

Метою роботи була оцінка діагностичного та прогностичного значення транслокації t(8;21)(q22;q22) та відповідного химерного гена RUNX1/RUNX1T1 у хворих на ГМЛ М2.

Матеріали і методи

Цитогенетичні дослідження клітин периферичної крові (ПК) та/або кісткового мозку (КМ) проведено у 29 хворих на ГМЛ М2. Діагностику ГМЛ здійснювали на основі результатів клінічного обстеження, цитологічного, цитохімічного та імунофенотипового дослідження ПК та/або КМ. Варіанти ГМЛ виділяли відповідно до ФАБ-класифікації та вимог класифікації ВООЗ неоплазій гемопоетичної і лімфоїдної тканин (2016 р., 2022 р.), яка передбачає ширше використання цитогенетичних та молекулярно-генетичних методів дослідження [9, 10] та згідно з загальноприйнятими критеріями [11, 12]. Обстежено пацієнтів віком від 27 до 85 років, серед них 19 (66%) чоловіків та 10 (34%) жінок. Усі пацієнти були госпіталізовані до гематологічного відділення ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини» (Львів, Україна) або відділення гематології та інтенсивної терапії КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання» «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги»» (Львів, Україна). Відповідність дослідження біоетичним стандартам було схвалено комітетом з етики ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини» (Львів, Україна). Усі пацієнти дали свою згоду на участь у дослідженні.

Усім хворим проведено стандартне цитогенетичне дослідження (каріо- типування) та молекулярно-цитогенетичний метод флуоресцентної in situ гібридизації (FISH). При стандартному цитогенетичному дослідженні використовували загальноприйнятий метод 24- та 48-годинного культивування клітин ПК та/або КМ in vitro. Обробку клітин проводили за загальноприйнятою методикою, яка включала дію колхіцину, гіпотоні- зацію, фіксацію і приготування препаратів [13-16]. Аналіз метафазних хромосом проводили із застосуванням G-методики диференційного забарвлення. Забарвлені препарати аналізували при збільшенні «1000 під світловим мікроскопом Olympus BX41 (Olympus, Японія) з використанням системи для хромосомного аналізу CytoVision (Applied Imaging, Великобританія). Проводили аналіз не менше 20 метафазних пластинок. Роздільна здатність аналізу становила 200-500 сегментів на гаплоїдний набір. При проведенні дослідження FISH підготовку препаратів та процедуру гібридизації здійснювали за Pinkel et al. [17] з урахуванням рекомендацій виробника зонда. Аналіз препаратів та мікрофотографування проводилися на флуоресцентному мікроскопі Olympus BX41 (Olympus, Японія) з відповідним набором світлофільтрів при збільшенні «1000 за допомогою системи для аналізу CytoVision (Applied Imaging, Велика Британія). Для підрахунку відсотка клітин з досліджуваною перебудовою оцінювали не менше 200 інтерфазних ядер.

Всі дослідження (каріотипування та FISH) виконано у лабораторії імунології та генетики неоплазій крові ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України»; зав. лабораторії - к. мед. н., с. н. с. О. О. Шалай, свідоцтво про атестацію лабораторії № РЛ 008/19, чинне до 25 лютого 2024 р. При аналізі та описі результатів каріо- типування та FISH дотримувались критеріїв International System for Human Cytogenetic Nomenclature - ISCN, 2020 [18].

Результати та їх обговорення

Дослідна група включила 29 хворих на ГМЛ М2 (табл. 1), які перебували у гострій стадії хвороби. Стандартним цитогенетичним методом каріотипування встановлено наявність комплексного каріотипу з множинними кількісними та/або структурними змінами (>3) у 3 хворих (№№ 1-3), двох перебудов у каріотипі - в 5 пацієнтів (№№ 4-8) та однієї перебудови - у 7 хворих (№№ 9-15). Серед 3 пацієнтів з множинними аномаліями каріотипу: в 2 хворих (№№ 1, 2) виявлено моносомний каріотип, тобто відсутності двох чи більшої кількості автосом або ж відсутність однієї автосоми у поєднанні хоча б з однією структурною перебудовою. Таким чином, у 15 (52%) (№№ 1-15) із 29 обстежених хворих спостерігали цитогенетично видимі хромосомні перебудови різного характеру.

Зазвичай при стандартному цитогенетичному аналізі клітин КМ хворих на ГМЛ М2, крім аномального клону клітин, також було виявлено і клон клітин з нормальним каріотипом, причому відсоток аномальних клітин як правило корелював з відсотком бластів у КМ. При дослідженні клітин ПК такої кореляції виявлено не було.

Молекулярно-цитогенетичий метод FISH-дослідження для виявлення фузійного гена RUNX1/RUNX1T1 проведено на інтерфазних ядрах усіх 29 пацієнтів з ГМЛ М2. Наявність химерного гена RUNX1/RUNX1T1 підтверджено у 9 хворих (№№ 3, 5-8, 11-13, 16), тоді як у 20 пацієнтів (№№ 1, 2, 4, 9, 10, 14, 15, 17-29) - спростовано. У хворого № 16 наявність химерного гена RUNX1/RUNX1T1 було підтверджено лише дослідженням FISH, оскільки проаналізувати весь каріотип не вдалось через відсутність придатних для аналізу метафазних пластинок у дослідженому матеріалі.

Таким чином, загалом, у 16 (55%) із 29 обстежених пацієнтів з ГМЛ М2 (№№ 1-16), які перебували у гострій стадії захворювання, спостерігали цитогенетичні перебудови різного характеру. У зразках, отриманих від 13 (45%) хворих (№№ 17-29), виявлено нормальний чоловічий або жіночий каріотип.

В обстеженій групі пацієнтів з ГМЛ М2 (табл. 1) найчастішою цитогенетично видимою перебудовою була транслокація t(8;21)(q22;q22). Вона виявлена у 8 хворих (№№ 3, 5-8, 11-13). У 3 (37%) з них (№№ 11-13) це була єдина перебудова в каріотипі. В 5 (63%) пацієнтів (№№ 3, 5-8), крім t(8;21)(q22;q22), спостерігали додаткові цитогенетичні аномалії - відсутність хромосоми Y (-Y) (3 випадки, №№ 5-7) (рис. 1), моносомію хромосоми 20 (-20) (1 випадок, № 8), делецію del(9)(q22) у складі комплексного каріотипу (1 випадок, № 3). У всіх вищезгаданих пацієнтів (№№ 3, 5-8, 11-13) наявність транслокації t(8;21)(q22;q22) було підтверджено дослідженням FISH, яке показало наявність химерного гена RUNX1/RUNX1T1 (рис. 2). В хворого № 16 у зв'язку з відсутністю придатних для аналізу метафазних пластинок виконано дослідження FISH, яке встановило наявність фузійного гена RUNX1/RUNX1T1. Оскільки химерний ген RUNX1/RUNX1T1 утворюється в результаті транслокації t(8;21)(q22;q22), тому вищезгаданого пацієнта (№ 16) віднесено до когорти хворих з t(8;21)(q22;q22) та/або геном RUNX1/RUNX1T1.

Таблиця 1. Результати цитогенетичних досліджень лейкемічних клітин у хворих на ГМЛ М2

Цитогенетичні дослідження дозволили виявити асоційовані з ГМЛ М2 цитогенетичні аномалії різного характеру, які включали t(8;21)(q22;q22), ген RUNX1/RUNX1T1, -Y, перебудови 3q21q26, del(9)(q22), моносомний каріотип та інші, у 55% хворих. Транслокацію t(8;21)(q22;q22) та/або ген RUNX1/RUNX1T1 виявлено у 9 (31%) пацієнтів з ГМЛ М2. Відповідно до виявлених діагностичних (маркерних) аномалії - t(8;21)(q22;q22), гена RUNX1/RUNX1T1, t(9;11)(p21;q23), inv(3)(q21q26), МДС-асоційованих перебудов (комплексний каріотип (> 3 змін), -7, del(13q)) - встановлено варіант ГЛ згідно з класифікацією ВООЗ (2016 р., 2022 р.) у 48% хворих. На основі цитогенетичного аналізу хворих на ГМЛ М2 класифіковано на три групи ризику: група хворих з несприятливими цитогенетичними маркерами (17%) (перебудови 3q21q26, комплексний каріотип (>3 аномалій)), група проміжного ризику без прогностично значущих маркерів (52%) (рідкісні або нетипові перебудови, нормальний каріотип) та група хворих з сприятливими факторами прогнозу (31%) (t(8;21)(q22;q22), ген RUNX1/RUNX1T1). Встановлено статистично достовірну різницю (p<0,05) у виживанні пацієнтів з ГМЛ М2 1 і 2 та 1 і 3 груп. Виявлено, що прогностично сприятливі транслокація t(8;21)(q22;q22) та ген RUNX1/RUNX1T1 при ГМЛ М2 частіше спостерігають у молодих осіб, тоді як несприятливі маркери прогнозу - у осіб старшого віку. Таким чином, цитогенетичні методи повинні бути включені у стандарти обстеження хворих на ГМЛ для діагностики, прогнозування перебігу та підбору оптимальної тактики лікування. Крім обов'язкового аналізу диференціально-зафарбованих хромосом, у хворих на ГМЛ необхідно застосовувати молекулярно- генетичні дослідження.

Література

References

1. Reikvam H., Hatfield K. J. KittangA. O., Hovland R., Bruserud O. Acute myeloid leukemia with the t(8;21) translocation: clinical consequences and

2. Reikvam H., Hatfield K. J. KittangA. O., Hovland R., Bruserud O. Acute myeloid leukemia with the t(8;21) translocation: clinical consequences

3. biological implications. Journal of Biomedicine and Biotechnology. 2011; 2011:104631.

4. https://doi.org/10.1155/2011/104631

5. Heim S., Mitelman F. Cancer Cytogenetics. 4 ed. NY: Wiley-Blackwell; 2015. 648 p.

6. https://doi.org/10.1002/9781118795569

7. Krauth M.-T., Eder C., Alpermann T., Bacher U., Nadarajah N., Kernet W., et al. High number of additional genetic lesions in acute myeloidleuke- mia with t(8;21)/RUNX1-RUNX1T1: frequency and impact on clinical outcome. Leukemia. 2014; 28(7): 1449-58.

8. https://doi.org/10.1038/leu.2014.4

9. Linggi B., Muller-Tidow C., van de Locht L., Hu M., Nip J., Serveet H., et al. The t(8;21) fusion protein, AML1/ETO, specifically represses the transcription of the p14ARF tumor suppressor in acute myeloid leukemia. Nature Medicine. 2002; 8(7): 743-50.

10. https://doi.org/10.1038/nm726

11. Al-Harbi S., Aljurf M., Mohty M., Almohareb F., Ahmed S.O.A. An update on the molecular pathogenesis and potential therapeutic targeting of AML with t(8;21)(q22;q22.1); RUNX1- RUNX1T1. Blood Advances. 2020; 4(1):229-38.

12. https://doi.org/10.1182/bloodadvances. 2019000168

13. Sinha C., Cunningham L.C., Liu P.P. Core binding factor AML: new prognostic categories and therapeutic opportunities. Seminars in Hematology. 2015; 52(3):215-22. https://doi.org/10.1053/]. seminhemat ol.2015.04.002

14. Sangle N.A., Perkins S.L. Core-binding factor acute myeloid leukemia. and biological implications. Journal of Biomedicine and Biotechnology. 2011; 2011:104631.

15. https://doi.org/10.1155/2011/104631

16. Heim S., Mitelman F. Cancer Cytogenetics. 4 ed. NY: Wiley-Blackwell; 2015. 648 p.

17. https://doi.org/10.1002/9781118795569

18. Krauth M.-T., Eder C., Alpermann T., Bacher U., Nadarajah N., Kernet W., et al. High number of additional genetic lesions in acute myeloidleuke- mia with t(8;21)/RUNX1-RUNX1T1: frequency and impact on clinical outcome. Leukemia. 2014; 28(7): 1449-58.

19. https://doi.org/10.1038/leu.2014.4

20. Linggi B., Muller-Tidow C., van de Locht L., Hu M., Nip J., Serveet H., et al. The t(8;21) fusion protein, AML1/ETO, specifically represses the transcription of the p14ARF tumor suppressor in acute myeloid leukemia. Nature Medicine. 2002; 8(7): 743-50.

21. https://doi.org/10.1038/nm726

22. Al-Harbi S., Aljurf M., Mohty M., Almohareb F., Ahmed S.O.A. An update on the molecular pathogenesis and potential therapeutic targeting of AML with t(8;21)(q22;q22.1); RUNX1- RUNX1T1. Blood Advances. 2020; 4(1):229-38.

23. https://doi.org/10.1182/bloodadvances. 2019000168

24. Sinha C., Cunningham L.C., Liu P.P. Core binding factor AML: new prognostic categories and therapeutic opportunities. Seminars in Hematology. 2015; 52(3):215-22.

25. https://doi.org/10.1053/j.seminhemat ol.2015.04.002

26. Sangle N.A., Perkins S.L. Core-binding factor acute myeloid leukemia. Archives of Pathology and Laboratory Medicine. 2011; 135(11): 1504-9. https://doi.org/10.5858/arpa.2010- 0482-RS

27. Quan X., Deng J. Core binding factor acute myeloid leukemia: advances in the heterogeneity of KIT, FLT3, and RAS mutations (Review). Molecular and Clinical Oncology. 2020; 13(2): 95-100.

28. https://doi.org/10.3892/mco.2020.2052

29. Arber D.A., Orazi A., Hasserjian R., Thiele J., Borowitz M.J., Le Beau M.M., et al. The 2016 revision to the World Health Organization classification of myeloid neoplasms and acute leukemia. Blood. 2016; 127(20): 2391405. https://doi.org/10T 182/blood- 2016-03-643544

30. Khoury J.D., Solary E., Abla O., Akkari Y., Alaggio R., Apperley J.F., et al. The 5th edition of the World Health Organization classification of haematolymphoid tumours: myeloid and histiocytic/dendritic neoplasms. Leukemia. 2022; 36(7): 1703-19. https://doi.org/10.1038/s41375-022- 01613-1

31. Виговська Я. І., Новак В. Л. Стандарти в гематології (Standarty v hematolohiyi). Львів: НН «Кварт»; 2002. 165 c.

32. Матлан В. Л., Шпарик Я. В. Онко- гематологія: Класифікації. Клінічні рекомендації. Режим медикаментозної терапії. Львів: Галицька видавнича спілка; 2009. 180 с.

33. Андреева С.В., Дроздова В.Д. Стан

34. дарти аналізу препаратів хромосом при неоплазіях кровотворення: методичні рекомендації. Київ;

35. 2007. 44 с.

36. Pienkowska-Grela B, Brycz-Witkow- ska J, Chmarzynska-Mroz E. Analiza Archives of Pathology and Laboratory Medicine. 2011; 135(11): 1504-9. https://doi.org/10.5858/arpa.2010- 0482-RS

37. Quan X., Deng J. Core binding factor acute myeloid leukemia: advances in the heterogeneity of KIT, FLT3, and RAS mutations (Review). Molecular and Clinical Oncology. 2020; 13(2): 95-100.

38. https://doi.org/10.3892/mco.2020.2052

39. Arber D.A., Orazi A., Hasserjian R., Thiele J., Borowitz M.J., Le Beau M.M., et al. The 2016 revision to the World Health Organization classification of myeloid neoplasms and acute leukemia. Blood. 2016; 127(20): 2391405. https://doi.org/10.1182/blood- 2016-03-643544

40. Khoury J.D., Solary E., Abla O., Akkari Y., Alaggio R., Apperley J.F., et al. The 5th edition of the World Health Organization classification of haematolymphoid tumours: myeloid and histiocytic/dendritic neoplasms. Leukemia. 2022; 36(7): 1703-19. https://doi.org/10.1038/s41375-022- 01613-1

41. Vygovska Ya.I., Novak V.L. Standarty v gematologiyi (Standarty v hemato- lohiyi). Lviv: PP «Kvart»; 2002. 165 c.

42. Matlan V.L., Shparyk Ya.V. Onko- gematologiya: Klasyfikaciyi. Klinichni rekomendaciyi. Rezhy'm medyka- mentoznoyi terapiyi. Lviv: Galyczka vydavnycha spilka; 2009. 180 s.

43. Andreyeva S.V., Drozdova V.D. Stan- darty analizu preparativ xromosom pry' neoplaziyax krovotvorennya: metody'chni rekomendaciyi. Kyiv; 2007. 44 s.

44. Pienkowska-Grela B, Brycz-Witkow- ska J, Chmarzynska-Mroz E. Analiza cytogenetyczna w nowotworach he- matoonkologicznych: poradnik. Warszawa: Centrum Onkologii; 2004. 59 s.

45. Wan T.S.K. Cancer Cytogenetics. Methods and Protocols. Methods in Molecular Biology. NY: Humana Press; 2017. 340 p.

46. https://doi.org/10.1007/978-1-4939- 6703-2

47. Haferlach C., Rieder H., Lillington D.M., Dastugue N., Hagemeijer A., Harbott J., et al. Proposals for standardized protocols for cytogenetic analyses of acute leukemias, chronic lymphocytic leukemia, chronic myeloid leukemia, chronic myeloproliferative disorders, and myelodysplastic syndromes. Genes Chromosomes Cancer. 2007; 46(5):494-9.

48. https://doi.org/10.1002/gcc.20433

49. Pinkel D., Straume T., Gray J.W. Cytogenetic analysis using quantitative high sensitivity, fluorescence hybridization. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 1986; 83(9):2934-8.

50. https://doi.org/10.1073/pnas.83.9.2934

51. McGowan-Jordan J., Hastings R.J., Moore S. An International System for Human Cytogenetic Nomenclature. Basel: S. Karger; 2020. 170 p. https://doi.org/10.1159/isbn.978-3- 318-06867-2

52. Mrozek K., Heerema N.A., Bloomfield C.D. Cytogenetics in acute leukemia. Blood Reviews. 2004; 18(2):115-36.

53. https://doi.org/10.1016/S0268- 960X(03)00040-7

54. Mrozek K., Marcucci G., Nicolet D., Maharry K.S., Becker H., Whitman S.P., et al. Prognostic significance of the European LeukemiaNet cytogenetyczna w nowotworach he- matoonkologicznych: poradnik. Warszawa: Centrum Onkologii; 2004. 59 s.

55. Wan T.S.K. Cancer Cytogenetics. Methods and Protocols. Methods in Molecular Biology. NY: Humana Press; 2017. 340 p.

56. https://doi.org/10.1007/978-1-4939- 6703-2

57. Haferlach C., Rieder H., Lillington D.M, Dastugue N., Hagemeijer A., Harbott J., et al. Proposals for standardized protocols for cytogenetic analyses of acute leukemias, chronic lymphocytic leukemia, chronic myeloid leukemia, chronic myeloproliferative disorders, and myelodysplastic syndromes. Genes Chromosomes Cancer. 2007; 46(5):494-9.

58. https://doi.org/10.1002/gcc.20433

59. Pinkel D., Straume T., Gray J.W. Cytogenetic analysis using quantitative high sensitivity, fluorescence hybridization. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 1986; 83(9):2934-8.

60. https://doi.org/10.1073/pnas.83.9.2934

61. McGowan-Jordan J., Hastings R.J., Moore S. An International System for Human Cytogenetic Nomenclature. Basel: S. Karger; 2020. 170 p. https://doi.org/10.1159/isbn.978-3- 318-06867-2

62. Mrozek K., Heerema N.A., Bloomfield C.D. Cytogenetics in acute leukemia. Blood Reviews. 2004; 18(2):115-36.

63. https://doi.org/10.1016/S0268- 960X(03)00040-7

64. Mrozek K., Marcucci G., Nicolet D., Maharry K.S., Becker H., Whitman S.P., et al. Prognostic significance of the European LeukemiaNet standardized system for reporting cytogenetic and molecular alterations in adults with acute myeloid leukemia. Journal of Clinical Oncology. 2012; 30(36):4515-23.

65. https://doi.org/10.1200/JCO.2012.43. 4738

66. Di Nardo C. D., Cortes J. E. Mutations in AML: prognostic and therapeutic implications. Hematology. American Society of Hematology Education Program. 2016; 2016(1): 348-55.

67. https://doi.org/10.1182/asheducation- 2016.1.348

68. standardized system for reporting cytogenetic and molecular alterations in adults with acute myeloid leukemia. Journal of Clinical Oncology. 2012; 30(36):4515-23.

69. https://doi.org/10.1200/JCO.2012.43. 4738

70. Di Nardo C. D., Cortes J. E. Mutations in AML: prognostic and therapeutic implications. Hematology. American Society of Hematology Education Program. 2016; 2016(1): 348-55.

71. https://doi.org/10.1182/asheducation- 2016.1.348

Размещено на Allbest.ru