Основні моделі модернізації медицини України: на прикладі закладів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Буковинський державний медичний університет

Одеський національний медичний університет

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

ОСНОВНІ МОДЕЛІ МОДЕРНІЗАЦІЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ: НА ПРИКЛАДІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ленга Евеліна Леонідівна кандидат біологічних наук, доцент

Загородня Людмила Іванівна кандидат медичних наук, доцент

Ямілова Тетяна Миколаївна кандидат медичних наук, доцент

Карбованець Олена Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

Реформування української медицини, яке ставить її на новий щабель розвитку, передбачає передусім удосконалення закладів вищої освіти, а саме: перегляд принципів навчання, підвищення якості освіти, розвиток чинників покращення умов, запровадження новітніх методів та методик навчання. У цьому контексті найважливішим завданням держави щодо розвитку медичної галузі є підготовка висококваліфікованих фахівців медичного спрямування. У статті розглянуто сучасний стан медицини в Україні, основні проблеми, виклики та тенденції її подальшого розвитку. Метою модернізації медицини є підвищення ефективності медичного захисту i соціального страхування населення, зокрема патентування нових форм і методів лікування та профілактики захворювань, а також втілення нових програм підтримання здорового способу життя. Заклади вищої медичної освіти - це особливі установи, діяльність яких має відбуватися на засадах системності, юридичної відповідальності, розвитку зовнішніх і внутрішніх чинників, урахування кон'юнктури ринку, а також високої якості підготовки медичних працівників.

Зважаючи на необхідність ефективного регулювання медичної галузі, заклади вищої освіти сприяють чіткому управлінню, розподілу та використанню державних коштів на розв'язання багатьох практичних та теоретичних проблем, а також внесенню відповідних змін до законодавства України.

Дослідження показало, що вища медична освіта України має розглядатися в контексті основних викликів сучасності. Доведено, що модернізація і введення інноваційних елементів у медичну освіту, попри беззаперечну користь, спричиняє нові потужні виклики як щодо освітнього процесу, так і щодо медицини загалом. Зазначено, що в умовах повномасштабної війни нові ефективні рішення щодо вдосконалення вищої медичної освіти забезпечують можливість надавати потужну допомогу і підтримку державі у цій боротьбі. Практичне значення дослідження полягає у виокремленні авторських ідей щодо підвищення якості функціонування закладів вищої освіти для модернізації медицини в Україні.

Ключові слова: вища медична освіта, механізми вдосконалення, методики реформування та організації навчання, виклики сучасності.

Annotation

медицина освіта медичний страхування

Lenha Evelina Leonidovna PhD in Biology, Associate Professor of Department of Bioorganic and Biological Chemistry and Clinical Biochemistry, Bukovinian State Medical University

Zahorodnia Liudmyla Ivanovna PhD in Medicine, Associate Professor of the department of occupational pathology and functional diagnostic, Faculty of Medicine, Odesa National Medical University

Yamilova Tetiana Mykolaivna PhD in Medicine, Associate professor of the Department of occupational pathology and functional diagnostic, Faculty of Medicine, Odesa National Medical University

Karbovanets Olena Ivanivna Ph.D. in Pedagogy, Docent, department of microbiology, virology and epidemiology with a course of infectious diseases, Faculty of Medicine, Uzhhorod National University

BASIC MODELS OD MODERNIZATION OF MEDICINE UKRAINE: AS AN EXAMPLE INTITUTIONS OF HIGHEREDUCATION

Reforming Ukrainian medicine to a new level of development involves, first of all, improvement of institutions of higher education, namely: principles of education, quality of education, factors for improving conditions, introduction of the latest methods and techniques. In this context, the most important task for the state of Ukraine in the medical field is the training of highly qualified medical specialists. The article examines the current state of medicine in Ukraine, the main problems, challenges and trends of further development.

The study provides examples of the use of new forms, methods and teaching methods in connection with traditional forms, which make it possible to optimize the educational process and qualitatively prepare future specialists for the conditions of improvement of higher medical education. It has been established that the implementation of the above-mentioned approaches will contribute to the development and use of best practices of international institutions of higher medical education, will meet the needs of the health care industry, and will contribute to improving the quality of medical care for the population of our country. The entry of the Ukrainian state into the world community is not possible without a complete renewal of the higher education system.

The research offers author's developments regarding the improvement of public management, innovative, administrative, methodical, financial management in medical institutions of higher education for the improvement of medicine in Ukraine as a whole. The practical significance of the research lies in highlighting the author's ideas on improving the quality and functioning of higher education institutions for the modernization of medicine in Ukraine. Research information can be used for further scientific research by specialists in the medical field.

Keywords: higher medical education, mechanisms of improvement, methods of reform and organization of training, challenges of modernity.

Постановка проблеми

Сучасні заклади вищої медичої освіти покликані забезпечити формування та розвиток освітнього середовища, яке дасть змогу вдосконалити медицину в Україні, підготувати конкурентоспроможних і висококваліфікованих спеціалістів, оскільки основним завданням української держави в умовах сьогодення є підготовка висококваліфікованих медичних працівників. Реформи в українській медицині мають поставити її на якісно новий щабель розвитку, а розпочинаються вони насамперед із оновлення системи закладів вищої освіти. Ця трансформація передбачає реформування якості освіти, покращення зовнішніх та внутрішніх умов, запровадження оновлених принципів, новітніх методів та методик. Заклади вищої медичної освіти - особливі установи, діяльність яких має відбуватися на засадах системності, юридичної відповідальності, розвитку зовнішніх та внутрішніх факторів, урахування кон'юктури ринку, а також високої якості підготовки медичних працівників.

Актуальність дослідження визначається тим, що реформування вищої медичної освіти сьогодні неможливе без визначення пріоритетів дослідницьких, пошукових та проблемних методів навчання, які потребують застосування медичної практики в реальних умовах. Формування професійних компетентностей фахівців медичної галузі на етапі навчання сприяє розвитку їхнього нестандартного мислення і навичок розв'язання практичних завдань. Зауважимо, що організація освітнього процесу базується на зарубіжному та вітчизняному досвіді.

Нині відбуваються дослідження, розробка і впровадження нових революційних освітніх технологій на основі інтерактивних методів навчання, зокрема комп'ютерних технологій, дистанційного навчання, а також передбачають використання тестового навчання для перевірки теоретичних знань і практичних навичок студентів у медичних закладах вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти модернізації медицини в Україні на прикладі закладів вищої освіти знаходять відображення в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів. Зокрема, М. Попов та його співавтори досліджують систему медичної освіти, цифрові засоби, технології і платформи в освітньому процесі [10]. Результати цього дослідження дають змогу розглянути аспекти модернізації вищої медичної освіти, прогнози та потенційні можливості.

С. Гордійчук зазначає, що впровадження міжнародних критеріїв організації освітньої діяльності в медичній сфері є важливим складником забезпечення високої якості викладання з використанням сучасних і традиційних методів навчання [4].

Важливою джерельною базою є наукова робота І. Булах, Л. Войтенко та Ю. Антощенко, яка безпосередньо присвячена питанням удосконалення вищої медичної освіти і містить цінну інформацію про сучасні тенденції, принципи та результати діяльності закладів вищої освіти [1].

Серед науковців, які займались аналізом різних аспектів методичного забезпечення та контролю рівня знань, слід назвати В. Ляховського та ін., які висвітлили чинники та аспекти управління закладом освіти для підготовки кваліфікованих кадрів, що є важливою передумовою вдосконалення медицини в Україні [8]. Л. Крячкова, К. Сімон, Е. Борвінко та Л. Семенова зосереджують увагу на організаційних діях щодо управління медичними закладами вищої освіти [7].

Ю. Василенко зазначає, що основним напрямом розвитку галузі охорони здоров'я є формування сучасної системи безперервної медичної освіти, яка передбачає окрім базової освіти постійне оновлення спеціальних фахових знань, удосконалення набутих умінь і навичок у процесі професійної діяльності [2].

В. Вознюк, С. Красюк висвітлюють законодавчі зміни щодо організації та функціонування єдиної системи надання медичної допомоги. Зокрема, автори зазначають, що в Україні існує нагальна потреба у формуванні державної політики щодо змін у медицині [3].

H. Корильчук, О. Руда, І. Боровик виявили проблеми, пов'язані з упровадженням дистанційного навчання в закладах вищої медичної освіти, зокрема: вибір платформ навчання, поєднання традиційних норм із новітніми, підвищення цифрових компетентностей, принципи організації навчання [6].

Т. Марчак, О. Смірнова, А. Мельник розглядають підвищення вимог у закладах вищої освіти для підготовки висококваліфікованих медиків. Серед них особливо важливі: формування інтересу до навчання у студентів, застосування схеми підвищення успішності, проведення дослідницьких експериментів [9].

I. Радзієвська досліджуючи практичні та теоретичні сторони реформування медичної освіти, зазначає, що пріоритетними напрямами державної політики є розвиток медичної освіти через оновлення змісту освіти та форм освітнього процессу [11]. Про впровадження новітніх форм у закладах вищої медичної освіти говорять Л. Тодоріко та інші, наголошуючи на важливості синхронізації системи підготовки та навчання здобувачів медичної освіти з процесами реформування системи охорони здоров'я в Україні [13].

М. Шумило характеризує реформу системи охорони здоров'я, у якій у сучасних умовах необхідно впроваджувати оновлені вимоги до освіти та підготовки спеціалістів відповідно до нових стандартів, вносити корективи в підготовку майбутніх медичних кадрів та підвищувати кваліфікацію медперсоналу за міжнародними стандартами, щоб стати важливою частиною реформування галузі охорони здоров'я та реалізувати соціальні пріоритети держави [14].

Т. Кірик підтверджує вищезазначену думку і аналізує систему охорони здоров'я і вищої освіти в минулому і в умовах сучасності [5].

Мета статті - аналіз тенденцій та перспектив у розвитку вищої медичної освіти в Україні для вдосконалення новітніх методик та форм лікування, а також підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань організації освітнього процесу у сфері охорони здоров'я», у медичних закладах з метою забезпечення навчального процесу спеціалізовану медичну допомогу можуть надавати науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров'я, за наявності у них сертифіката лікаря-спеціаліста й за погодження з керівником лікувально-профілактичного закладу щодо надання медичної допомоги пацієнту. Ця форма підтримки затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в галузі охорони здоров'я.

Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 27 лютого 2019 року № 95-р схвалив Стратегію розвитку медичної освіти в Україні [12], у якій зазначено, що «завданням медичної освіти є забезпечення надання громадянам якісної медичної допомоги населенню завдяки високому рівню підготовки медичних працівників. Життя та здоров'я пацієнта повинні бути основними людськими та професійними цінностями медичних працівників. Якісна медична допомога неможлива без зміни культурної парадигми та створення нового професійного середовища - самовідтворюваного та незалежного». Реалізація стратегії розрахована на 10 років і передбачає, зокрема, створення якісної системи медичної освіти з високими стандартами підготовки фахівців, а саме:

• підвищення якості вищої медичної освіти;

• підвищення якості післядипломної освіти;

• забезпечення ефективного фінансування та управління;

• перегляд академічної культури;

• сприяння розвитку наукових досліджень.

М. Шумило зазначає, що реформа системи охорони здоров'я передбачає оновлення вимог до освіти та підготовки й підвищення кваліфікації медичних фахівців відповідно до міжнародних стандартів. Медична освіта має забезпечувати якісну підготовку студентів і бути важливим складником реформування галузі охорони здоров'я та реалізації соціальних пріоритетів держави, оскільки від рівня підготовки майбутніх лікарів залежить якість медичної допомоги, що надається населенню, та як наслідок - якість життя населення [14].

Сучасний лікар повинен досконало володіти спеціальними фаховими вміннями й навичками, мати високий рівень професійної компетентності та комунікативних навичок, вміти пояснювати та передавати знання студентам і колегам, а також адаптуватися до змін у законодавстві та професійних обов'язках. Це дасть змогу медичним працівникам працювати в єдиному загальновизнаному професійному просторі, спираючись на світовий досвід роботи з протоколами лікування.

Для побудови сучасної моделі системи охорони здоров'я необхідно змінити базові середні показники.

Медична освіта всіх рівнів потребує змін з метою оптимізації компетентності студентів-медиків та підвищення конкурентоспроможності й потенціалу майбутніх медичних сестер і лікарів. Загальновідомо, що низька якість освітніх послуг негативно впливає не лише на рівень знань, навичок і мотивації майбутніх медичних працівників, а й зрештою на якість медичної допомоги, що надається населенню. Тому студенти під час навчання вже не відіграють роль пасивних споживачів знань, навпаки, їхнє місце в освітньому процесі значно змінилося.

Сучасне викладання у вищих медичних навчальних закладах базується на педагогічному підході активної співпраці викладача зі студентами, за якого створюються умови для творчості та стимулюється самостійність, автономія й підтримка здобувачів медичної освіти.

Одним із засобів такого переходу є використання викладачами тестового контролю знань як частини сучасної технології, що допомагає студентам розкрити свій творчий потенціал.

Різні підходи до підготовки, розробки, проведення та аналізу результатів тестування дають змогу точно відобразити рівень знань студентів і якісно підвищити рівень їх підготовки відповідно до сучасних вимог.

У нинішніх реаліях дистанційне навчання поширене в усьому світі. Цьому сприяла загрозлива епідеміологічна ситуація, спричинена пандемією COVID-19. Під час пандемії дистанційне навчання стало зручним виходом із ситуації вимушеного обмеження фізичних контактів, а в умовах повномасштабної російської агресії воно набуло значення головного каналу, яким здійснюється освітній процес.

Зазначимо, що з упровадженням дистанційного навчання в закладах вищої медичної освіти в умовах сьогодення пов'язані певні проблеми, як-от:

1) вибір онлайн-платформ для організації навчання;

2) поєднання традиційних і специфічних для дистанційної освіти методів навчання;

3) просвітницька діяльність;

4) підвищення громадянської компетентності всіх учасників освітнього процесу;

5) формування інформаційної компетентності, навичок роботи з інформацією, комунікативних навичок, відповідального та доцільного використання інформаційних ресурсів, уміння розв'язувати різноманітні навчальні завдання [7].

Крім вищезазначених чинників, важливим складником ефективності діяльності закладів вищої медичної освіти є дотримання всіх норм, принципів, методів та методик у формуванні й функціонуванні освітнього середовища. У таблиці 1 наведено найважливіші принципи, які мають бути дотримані під час дистанційного навчання.

Таблиця 1

Принципи, на яких базується якісне дистанційне навчання