Актуальність виявлення інфекційних маркерів у донорів крові щодо зниження ризику передачі гемотрансмісивних інфекцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність виявлення інфекційних маркерів у донорів крові щодо зниження ризику передачі гемотрансмісивних інфекцій

О.С. Захаренко*, О.О. Захаренко**

*ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ **Київський центр трансплантації кісткового мозку ГУОЗ, Київ

Резюме

Лабораторна діагностика вірусного гепатиту В (ВГБ), як гемотрансмісивної інфекції, є однією з головних проблем виробничої трансфузіології щодо ризику інфікування реципієнта. Одержані дані щодо структури донорських кадрів, обстеження донорів крові різних категорій та регіонів України на наявність маркерів ВГБ вказують на необхідність обов'язкового тестування сироватки крові донорів на наявність анти-HBCor.

Ключові слова: донори крові, гемотрансмісивні інфекції, маркери вірусів, вірусний гепатит В.

Резюме

АКТУАЛЬНОСТЬ ВЫЯВЛЕНИЯ ВИРУСНЫХ МАРКЕРОВ У ДОНОРОВ КРОВИ В СНИЖЕНИИ РИСКА ПЕРЕДАЧИ ГЕМОТРАНСМИССИВНЫХ ИНФЕКЦИЙ

А.С. Захаренко*, О.О. Захаренко**

Лабораторная диагностика вирусного гепатита В (ВГБ), как гемотрансмиссивной инфекции, является одной из главных проблем производственной трансфузиологии в риске инфицирования реципиента. Полученные данные о структуре донорских кадров, обследованию доноров крови различных категорий и регионов Украины на наличие маркеров ВГБ указывают на необходимость введения обязательного тестирования сыворотки крови доноров на наличие анти - HBCor.

Ключевые слова: доноры крови, гемотрансмиссивные инфекции, маркеры вирусов, вирусный гепатит В.

Summary

ACTUALITY OF DETERMINE OF VIRAL MARKERS IN THE DONOR'S BLOOD FOR REDUCING OF THE RISK OF PASSING OF HAEMOTRANSMISSIVE INFCTIONS

A. S. Zakharenko*, O.O. Zakharenko**

*SI «Institute of Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine", Kyiv

** Kyiv center of transplantation of bone marrow, Kyiv

Laboratory diagnostics of viral hepatitis B (HBV), as gemotransmissive infections, is one of main problems of transfusiology in the risk of infecting of recipient. Information is presented as the structure of donors, the inspection of donors from different categories and regions of Ukraine in the presence of markers of HBV. Necessity of introduction of the obligatory testing of presence anti-HBCor in the donor's serum have been shown.

Key words: donors of blood, haemotransmissive infection, viral markers, viral hepatitis B.

Вступ

Вірусна безпека гемотрансфузій та інфузій компонентів і препаратів крові в Україні забезпечується: відбором донорів, дослідженням крові на наявність інфекційних маркерів, карантинізацією плазми, інактивацією препаратів і компонентів крові; раціональним застосуванням трансфузійних середників.

Останніми роками в Україні змінилася структура донорських кадрів: збільшилась кількість активних та первинних донорів, зменшилась кількість донорів резерву, в категорії первинних донорів значне місце посіли представники соціально-неблагополучних верств населення (рис. 1).

Рис. 1. Структура донорських кадрів

Лабораторне тестування сироватки крові донорів на маркери гемотрансмісивних вірусів проводиться для визначення відповідності гемотрансфузійних середників стандартам специфічної вірусної безпеки. Методичні рекомендації щодо викладення технологічних регламентів на виробництво препаратів крові (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.06.2005 р. № 247) крім поверхневого антигену вірусу гепатиту В (HBsAg) регламентує обстеження кожної дози плазми на наявність сумарних антитіл (IgG, IgM) до корового антигена вірусу гепатиту В (анти-HBCor).

Вірусний гепатит В (ВГВ), як інфекція з парентеральним шляхом передачі, є однією з найважливіших проблем трансфузіології. Це визначається розповсюдженням ВГВ серед донороздатного населення, різномаїттям форм, схильністю до хронічних уражень вісцеральних органів, значними соціально-економічними збитками. Розвиток епідемічного процесу ВГВ характеризується високою інтенсивністю, зростанням шляху штучного парентерального інфікування, зміною вікової та соціальної структури інфікованих, збільшенням кількості випадків хронічних форм. За даними літератури, носії HBsAg складають до 33% ВІЛ-інфікованих осіб [1].

При негативних показниках скринінгових тестів інфекційний агент може спричинити випадок ВГВ у кількості: від 1:63000 до 1:588000 крово- плазмодач. Кількість позитивних результатів на маркери вірусу гепатиту В на 100 000 донорів становить від 0 у Люксембурзі до 6148 у Болгарії та 31958 у Грузії. Серед повторних донорів цей показник коливається в межах від 0 (Данія, Ірландія, Люксембург, Словенія) до 85 у Греції, 88 в Угорщині, 1003 у Македонії [2, 3].

Поширення інфекції серед донороздатного населення оцінюється по визначенню маркерів інфікування ВГВ серед донорів крові. Такими маркерами вважають HBsAg та анти-НВСог. Найпоказовішими є антитіла до корового антигена ВГВ - анти-НВСог, котрі наявні у всіх осіб, які хворіли на ВГВ. Тестування на наявність Сог-антигена ВГВ проводиться в 100% обстеження донорів в 6 країнах - членах Європейського Союзу (Македонія, Франція, Німеччина, Ірландія, Мальта, Словаччина). У Бельгії, Угорщині, Люксембурзі та Швеції цей маркер визначають лише у первинних донорів [2, 3].

Серцевинний HВcAg виявляється тільки в ядрах інфікованих гепатоцитів. Цей антиген має високу імуногенність, внаслідок чого в крові з'являються антитіла - імуноглобуліни класів М та G. Анти- HВСor IgM діагностується до появи клінічних симптомів захворювання та присутній у 20% хворих на ВГВ без виявлення I IHsAg. Анти-HВСor IgG з'являються невдовзі після анти-HВCor IgM і зберігаються в організмі протягом усього життя.

Анти-HBCor - найпоширеніший маркер серед усіх груп населення, які вважаються практично здоровими. Останнім часом приділяється все більше уваги випадкам так званого ізольованого визначення анти- HBCor («anti-HBCor alone») як єдиного маркера інфекції на різних її стадіях. Анти-HBCor може ретроспективно свідчити про минулу інфекцію, але він може бути єдиним маркером у період сероконверсійного «вікна» гепатита B (коли HBsAg вже не виявляється, а більш пізні серологічні маркери ще не визначаються); у певної кількості осіб анти-HBCor за відсутності інших маркерів виявляється у пізній або продуктивній стадії хронічного ГВ з низьким ступенем активності, навіть при негативних результатах досліджень на ДНК вірусу (у осіб з серологічним профілем «тільки анти-HBCor» зазвичай концентрація вірусу невисока) [4].

Особливої актуальності визначення анти-HBCor набуває, у зв'язку з проблемою прихованого ВГВ, коли HBsAg за різних обставин у сироватці крові не виявляється, а анти-HBCor може бути єдиним серологічним маркером.

Застосування полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) в тестуванні надає можливість більш прискіпливого виявлення інфікованих осіб серед донорів крові. Загальна частота виявлення ДНК ВГВ у зразках сироваток крові донорів, що були негативні за HBsAg (проте позитивні за анти-HBCor), складає 0,28%. Наприклад, після отриманих від'ємних результатів імуноферментного аналізу, в Греції при проведенні ПЛР-дослідження виявлена ДHК вірусу гепатита B у 40 первинних донорів та у 64 повторних [2]. Ш жаль молекулярно-біологічні дослідження в Україні щодо ВГВ не застосовуються в закладах служби крові.

Мета роботи - обґрунтування необхідності виявлення анти-HBCor у сироватці крові донорів для зниження ризику можливої передачі вірусу гепатита B гемотрансфузійним шляхом при трансфузійному забезпеченні реципієнтів.

Матеріали і метод дослідження. Дослідження зразків сироватки крові донорів на наявність HBsAg, анти-HBCor проводили за допомогою ІФА. Використовували скринінгові тест-системи виробництва ПрАТ «ДІАПРОФ МЕД» (Україна).

Результати та їх обговорення

Для визначення рівня поширеності ВГВ серед населення проведені дослідження на маркери HBsAg та анти-HBCor, за якими оцінювали результати тестування кадрових, первинних донорів крові, донорів-військовослужбовців.

Ш фоні збільшення кількості відведення донорів від виконання донорських функцій спостерігається зниження загальної кількості крово- плазмодач та коливання показників абсолютного браку крові і плазми за наявності HBsAg (рис. 2-4) [5].

Рис. 2. Відведення донорів від донорства за наявністю HbsAg

Рис. 3. Абсолютний брак крові донорів за наявністю HbsAg

Рис. 4. Абсолютний брак плазми крові до та після карантинізації за наявністю HBsAg

Встановлено, що найнижчі показники виявлення серологічних маркерів серед кадрових донорів крові; серед донорів військово-

службовців частіше визначали HBsAg (1,3%); анти-НВСог - військовослужбовців та первинних донорів (10,0%) (табл. 1).

Маркери інфікування ВГВ визначалися частіше у чоловіків, ніж у жінок, що відповідає загальній тенденції більшого ураження збудником осіб чоловічої статі (табл. 2).

Таблиця 1Маркери ВГВ у донорів

Таблиця 2Частота визначення серологічних маркерів ВГВ у донорів чоловічої та жіночої статі

Найбільша кількість виявлених зразків сироватки за наявністю анти-НВCoг припадає на регіони які відзначаються найбільшою розповсюдженістю ВІЛ-інфекції (Дніпропетровський - 36,4%,

Миколаївський - 34,9, Одеський - 22,1, Запорізький - 21,2, Сумський - 18,7%); найнижча кількість - у Івано-Франківській (1,9%) області.

Аналіз вікової структури осіб, у зразках сироватки крові яких виявлено маркери інфікування ВГВ свідчив про те, що частота визначення HBsAg була вищою у обстежених віком до 20 та після 50 років (відповідно (3,7±1,8) та (2,75±1,1)%), анти-НВСог - в осіб, старших за 50 років ((17±2,5)%).

Отже дані, отримані при визначенні анти-НВСог у сироватці крові донорів, є додатковим важливим діагностичним маркером, визначення якого сприятиме зменшенню інфекційної небезпеки у трансфузіології. 120

Висновки

1. Результати аналізу серологічних обстежень донорів на маркери парентерального ВГВ свідчать про те, що Україна належить до територій із середньою розповсюдженістю ГВ.

2. При обстеженні здорового дорослого населення встановлено, що для всіх контингентів донорів найрозповсюдженішим маркером інфікування був анти-НВСог (8,5-17,8%). Найвищі показники частоти виявлення маркерів інфікування ВГВ отримані при дослідженні зразків сироваток крові осіб, які вважають себе здоровими.

3. Виявлення інфікованих осіб серед донороздатного населення та зниження ризику можливого виникнення посттрансфузійного гепатиту потребує обов'язкового дослідження сироватки крові на наявність сумарних анти-НВСог.

4. Підтвердження наявності маркерів ВГВ потребує введення ПЛР.

Література

вірусний гепатит гемотрансмісивна інфекція

1. Возіанова Ж.І. Експрес-визначення деяких маркерів вірусних гепатитів В і С / Ж.І. Возіанова, О.А. Голубовська, І.Ч. Корчинський // Лабораторна діагностика. - № 4(34). - 2005. - С. 56-59.

2. Никитин И.К. Заготовка, тестирование и использование крови и ее компонентов в странах Европы / И.К. Никитин, С.В. Тхай // Гематология и трансфузиология. - 2011. - Т. 56. - № 6. - С. 39-44.

3. Деятельность службы крови России в 2010 году / Селиванов Е.А., Чечеткин А.В., Данилова Т.Н., Григорьян М.Ш. // Трансфузиология - 2011 - Т. 4. - № 4 - С. 5-13.

4. Шкурба А.В. Проблема вірусних гепатитів у практиці лікаря- інтерніста / А.В. Шкурба // Мистецтво лікування. - № 5 (5). - 2003. - С. 34-37.

5. Діяльність закладів служби крові України у 2006 році: Довідник / П.М. Перехрестенко, Л.В. Назарчук, Н.І. Ларічева - К., 2007. - 67 с.

Размещено на Allbest.ru