Епігенетичні ефекти важких металів навколишнього середовища на прикладі кадмію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини

Епігенетичні ефекти важких металів навколишнього середовища на прикладі кадмію

Островська С.С.

Абрамов С.В.

Дичко Є.Н.

Виселко А.Д.

Коновалова О.С.

Данільченко А.К.

м. Дніпро

Анотація

Епігенетичні ефекти важких металів навколишнього середовища на прикладі кадмію

Островська С.С., Абрамов С.В., Дичко Є. Н., Виселко А.Д., Коновалова О.С., Данільченко А.К.

Резюме. В огляді представлені сучасні уявлення про значення епігеномних змін, спричинених токсичними факторами довкілля, таких як кадмій (Cd), на реалізацію фенотипу в процесі експресії генів. Центральна та абсолютна догма генетики, яка полягала в тому, що інформація в клітинах тече тільки в одному напрямку, від ДНК до РНК, а потім до білків, в даний час по суті розвінчена через роль некодуючих РНК та гістонових білків у модуляції експресії генів без змін генетичного коду чи самої послідовності ДНК. Область токсикоепігеноміки, що вивчає взаємозв'язок між епігенетичними змінами та статусом захворювання у відповідь на вплив важких металів, в даний час знаходиться на передньому краї науки. Ці дані з успіхом використовуються як біомаркери результатів впливу факторів навколишнього середовища, а також як предиктори захворювань. Епігенетичні модифікації можуть бути спадковими, наприклад, при впливі токсикантів на матір під час вагітності. Є все більше доказів того, що кадмій (Cd), може виявляти свою токсичність через некодуючі мікроРНК (міРНК), викликаючи аберантні зміни їхньої експресії, що безпосередньо пов'язані з різними патофізіологічними станами та сигнальними шляхами. Дослідження епігенетичних змін у рослин спрямовані на визначення профілів патернів експресії міРНК у реакціях на біотичні та абіотичні стреси, спричинені Cd. Вони мінімізують окисний стрес та можуть бути ключовими мішенями для генетичних маніпуляцій в отриманні позитивних результатів, включаючи стійкість до посухи, екстремальних умов зростання та стійкість до дії токсиканту. В експерименті на тваринах виявлений шкідливий для нормальної клітинної функції профіль експресії та дизрегуляції міРНК, що в кінцевому підсумку призводить до розвитку різних захворювань та до трансформації нормальної клітини у ракову. На мишах виявлено специфічні патерни експресії міРНК, які є потенційними ранніми біомаркерами впливу канцерогенів. На відміну від генетичних змін, які важко повернути назад, епігенетичні аберації можуть бути оборотні завдяки фармацевтичним препаратам. Інструменти епігенетики використовуються як профілактичні, діагностичні та терапевтичні маркери.

Ключові слова: епігенетичні модифікації, некодуючі міРНК, експресія генів, кадмій, епігенетичні механізми як профілактичні, діагностичні та терапевтичні маркери.

Abstract

Epigenetic effects of heavy metals of the environmental by the example of cadmium

Ostrovska S.S., Abramov S.V., Dychko E.N., Vyselko A.D., Konovalova O.S., Danilchenko A.K.

The review presents modern ideas about the significance of epigenetic changes caused by toxic environmental factors, such as cadmium (Cd), on the realization of the phenotype in the process of gene expression. The central and absolute dogma of genetics, that information in cells flows in only one direction, from DNA to RNA and then to proteins, is now essentially debunked due to the role of non-coding RNAs and histone proteins in modulating gene expression without changing the genetic code or the DNA sequence itself. Sphere of toxic epigenomics, which studies the relationship between epigenetic changes and disease status in response to exposure to heavy metals, is currently at the forefront of science. These data are successfully used as biomarkers of the results of exposure to environmental factors, as well as predictors of diseases. Epigenetic modifications can be hereditary, for example, when the mother is exposed to toxicants during pregnancy. There is increasing evidence that cadmium (Cd) can manifest its toxicity through non-coding microRNAs (miRNAs), causing aberrant changes in their expression, which are directly related to various pathophysiological conditions and signaling pathways. Studies of epigenetic changes in plants are aimed at determining the profiles of miRNA expression patterns in response to biotic and abiotic stresses caused by Cd. They minimize oxidative stress and can be key targets for genetic manipulation to obtain positive results, including resistance to drought, extreme growth conditions, and resistance to toxicants. In an experiment on animals, a profile of expression and disregulation of miRNAs harmful to normal cellular function was revealed, which ultimately leads to the development of various diseases and the transformation of a normal cell into cancer. In mice, specific patterns of miRNA expression were revealed, which are potential biomarkers of the influence of carcinogens. Unlike genetic changes, which are difficult to reverse, epigenetic aberrations can be reversed by pharmaceutical drugs. Epigenetic tools are used as preventive, diagnostic and therapeutic markers.

The above research results indicate that miRNAs, as one of the epigenetic mechanisms, have great potential in regulating the vital processes of development and growth of plants, animals, and humans.

Key words: epigenetic modifications, miRNA, gene expression, cadmium, epigenetic mechanisms as preventive, diagnostic and therapeutic markers.

Основна частина

В огляді сучасних досліджень показана роль некодуючих мікро-РНК (міРНК) епігеномуу біологічнихпроцесах, таких як раннє зростання клітин, проліферація, диференціювання, розвиток, старіння та апоптоз при дії факторів довкілля. Зміни рівнів експресії міРНК залежить від токсиканту, якому піддаються клітини. Наприклад, експресія міРНК-146aзнижується після дії Cd, але збільшується після дії алюмінію. Описано деякі з основних епігенетичних механізмів, що беруть участь у стресових реакціях, викликаних Cd. Підсумовані сучасні дані про роль епігенетичних модифікацій, яку вони відіграють у розвитку толерантності до Cdі можуть бути використані в селекції рослин та молекулярних дослідженнях для покращення стійкості до Cd-індукованого стресу. Ключовим напрямом у цій галузі епігенетики є розуміння функціональної значущості змін, що виникають під час ембріогенезу для формування нормальних траєкторій розвитку у дорослих фенотипів. Продемонстровано факти того, як сигнали довкілля запускають ремоделювання ембріональних епігенетичних конфігурацій та зміни фенотипу, які можуть успадковуватися протягом кількох поколінь. Щоб краще охарактеризувати внутрішньоутробні порушення, оцінювали вплив Cdна експресію міРНК у зразках плаценти. У людини фактори навколишнього середовища, включаючи важкі метали, органічні забруднювачі та ліки, негативно впливають на функцію міРНК у плаценті. Специфічні міРНК на тлі окисного стресу ідентифікуються як потенційні біомаркери при злоякісних пухлинах людини, що розширює можливості їх застосування як терапевтичні мішені.

Ключові слова: епігенетичні модифікації, некодуючі міРНК, експресія генів, кадмій, епігенетичні механізми як профілактичні, діагностичні та терапевтичні маркери.

Зв'язок публікації з плановими науково-дослідними роботами.

Дана робота є фрагментом НДР кафедри медичної біології: «Розвиток і морфофункціональний стан органів і тканин експериментальних тварин і людей в нормі, в онтогенезі під впливом зовнішніх факторів», № державної реєстрації 0111U009598.

Вплив токсикантів навколишнього середовища (НС), особливо важких металів (ВМ), таких як кадмій (Cd), викликає глобальне занепокоєння через їх широке поширення. Концентрація важких металів (ВМ) у грунті, повітрі та воді збільшується та перевищує природні рівні внаслідок видобутку та виробництва металів, сільськогосподарської та іншої антропогенної діяльності. Вони забруднюють ґрунтові води та ґрунт, можуть активно надходити в рослини, потрапляючи в харчові ланцюги через сільськогосподарські культури [1, 2]. Дані про точні механізми впливу ВМ НС мають першорядне значення в оцінках ризику для здоров'я, а результати клінічних та епідеміологічних досліджень на людях використовуються для визначення зв'язку між їх ефектами та виникненням захворювань [3, 4].

Значний інтерес останні кілька десятиліть викликає вплив ВМ НС на епігеном [5]. Епігенетика вивчає зміни хімічного складу нуклеотидів або пов'язаних з ними гістонових білків, а не зміни генетичного коду чи самої послідовності ДНК. Механізми епігенетики включають метилювання і деметилювання ДНК, модифікації гістонів і некодуючих РНК, таких як міРНК. Порушення патернів експресії генів, регульованих епігенетикою, під впливом факторів НС, може призвести до розвитку аутоімунних процесів, раку та інших захворювань [6]. Враховуючи важливу роль епігенетики у регуляції експресії генів та білків, включення епігенетичних змін (ЕЗ), індукованих ВМ НС, у процес оцінки ризику для здоров'я в даний час є фундаментальним [7].

Аналіз сучасних наукових даних стосовно взаємодії факторів навколишнього середовища, на прикладі важкого токсичного металу Cd, з епігеномом, до якого належать некодуючих мікроРНК (міРНК), які впливають на активність генів, мають здатність модулювати їх експресію, а це, у свою чергу, тягне за собою порушення синтезу білка в клітинах та розвитокбагатьох патологічних змін.

Порівняно з численними дослідженнями в галузі генетики, дослідження в області епігенетики з'явилися відносно недавно. На відміну від генетичнихзмін, які важко повернути назад, епігенетичні аберації можуть бути оборотні завдяки фармацевтичним препаратам. Інструменти епігенетики використовуються як профілактичні, діагностичні та терапевтичні маркери. З розробкою ліків, що впливають на конкретні епігенетичні механізми та беруть участь у регуляції експресії генів, використання епігенетичних інструментів є ефективним підходом, який застосовується в клініці для лікування захворювань [8].

Дедалі більше доказів того, що ВМ НС можуть виявляти свою токсичність через міРНК, викликаючи аберантні зміни їхньої експресії, які безпосередньо пов'язані з різними патофізіологічними станами та сигнальними шляхами [9]. У зв'язку з цим, у огляді зосереджено увагу, в основному, на ролі у цих процесах некодуючих міРНК. З моменту першого відкриття, близько 20 років тому, виявлено тисячі міРНК у різних біологічних видів. МіРНК є ендогенними РНК довжиною приблизно 23 нуклеотиди, які відіграють важливу роль у регуляції генів у рослин, тварин і людини, утворюючи пари з генами цільових матричних РНК (мРНК) для керування їх посттранскрипційною експресією. Виявлення міРНК, ідентифікація їх ге - нів-мішеней в мРНК та висновки про функції міРНК є важливою стратегією для розуміння їхньої ролі в нормальних біологічних процесах та розвитку хвороб [10].

Область токсикоепігеноміки, що вивчає взаємозв'язок між епігенетичними змінами (ЕЗ) та статусом захворювання у відповідь на вплив ВМ, в даний час знаходиться на передньому краї науки про гігієну НС [5]. Дані ЕЗ з успіхом використовуються як біомаркери результатів впливу факторів НС, у тому числі як предиктори захворювань. ЕЗ може бути спадковими, тобто. викликати успадковані феноти - пічні зміни без зміни послідовності ДНК, наприклад, отриманими у відповідь впливу токсикантів на матір під час вагітності [11].

Дослідження ЕЗ у рослин спрямовані на ідентифікацію міРНК, які широко залучені до розвитку та морфогенезу рослин за допомогою управління розщепленням, трансляційною експресією або метилю - ванням ДНК у мРНК-мішенях, а також на визначення профілів патернів експресії міРНК та їх ролі в реакціях на біотичні та абіотичні фактори, викликані НС [12].

Визначено модуль міРНК-393/target, який являє собою консервативне сімейство міРНК, що є в багатьох рослинах і яке в основному націлене на гени, що кодують ауксинові рецептори. Ауксин, насамперед індол-3-оцтова кислота (ІОК), є універсальною сигнальною молекулою, яка регулює багато аспектів росту, розвитку та реакції рослин на стрес. У цьому міРНК є головними регуляторами шляхів відповіді ауксину, впливаючи на його сприйняття рослинами. Комбінація міРНК та ауторегуляція сигнальних шляхів ауксину, а також взаємодія з іншими гормонами створюють регуляторну мережу, яка контролює передачу сигналу для підтримки гомеостазу. Цей модуль є інформативним для генетичних маніпуляцій з оптимальними умовами зростання та розвитку сільськогосподарських культур, а також використовується для підвищення врожайності за допомогою молекулярної селекції [13].

Повідомляється про змінену експресію міРНК, що беруть участь у зростанні та розвитку ряду рослин, що зазнали абіотичних стресових умов, таких як посуха, засолення, екстремальні температури, позбавлення поживних речовин та вплив ВМ. Ці міРНК є ключовими мішенями для генетичних маніпуляцій, спрямованих на створення стійкості цим факторам [14]. За допомогою регуляції експресії міРНК стимулюється біосинтез терапевтично значущих сполук, таких як виробництво вінкрістину і вінбластину (протипухлинних препаратів одержуваних з барвінку рожевого (Cataranthusroseus)) [15]. Занепокоєння викликає той факт, що міРНК рослинної їжі здатні виживати при перетравленні та згодом можуть впливати на експресію генів у різних органах тіла споживача [16].

У рослинах міРНК грають життєво важливу регуляторну роль на біотичні і абіотичні стреси, включаючи стрес, викликаний Cd[17]. Щоб зрозуміти механізм Cd-індукованого стресу, було виявлено генетичні механізми, які є важливими для забезпечення стійкості рослин до стресу. У цьому відношенні ЕЗ мають великий потенціал. Описано деякі з основних епігенетичних механізмів, що беруть участь у стресових реакціях, викликаних Cd. Це стосується ре - моделювання хроматину, метилювання ДНК, ацети - лювання гістонів та дисрегуляції міРНК. Підсумовані сучасні дані про роль, яку вони відіграють у розвитку толерантності до Cdі можуть бути використані в селекції рослин та молекулярних дослідженнях для покращення стійкості до Cd-індукованого стресу [18].

Для населення загалом основним шляхом надходження Cdє продукти харчування. Зерна рису (Oryzasativa), забруднені Cd, становлять серйозну небезпеку здоров'ю більше половини населення світу, для котрого рис є основним продуктом харчування. Проаналізовано роль міРНК-166 у модуляції толерантності до Cdта її накопичення у рису. Рівні експресії міРНК-166 у тканинах кореня та у листі були значно вищими на репродуктивній стадії, ніж на стадії проростків. Після впливу Cdекспресія міРНК-166 у коренях проростків рису знижувалася. Надекспресія міРНК-166 збільшувала толерантність до Cd, що було пов'язано із зниженням Cd-індукованого окисного стресу (ОС). Більше того, надекспресія міРНК-166 знижувала як транслокацію Cdвід коренів до пагонів, так і його накопичення в зернах. Показано, що міРНК-166 орієнтована на гени, що кодують у рослинах синтез білків сімейства HD-Zip. У рису активність гена OsHB4, який кодує синтез білків цього сімейства, підвищувалася після впливу Cd, але пригнічувалася надекспресією міРНК-166. Активація OsHB4 збільшувала чутливість до Cdта його накопичення у листі та зернах. Навпаки, пригнічення функції OsHB4 за допомогою міРНК-166 підвищувало толерантність Cd. Ці результати вказують на критичну роль міРНК-166 у накопиченні Cdта толерантності до нього за рахунок регуляції функції OsHB4, який є цільовим геном для міРНК-166 та геном-мішенню для Cd[19]. В іншому дослідженні рису вивчення зміненої експресії міРНК після впливу Cdвиявило 19 нових міРНК, пов'язаних з активацією синтезу 11 невідомих білків. Після впливу Cdспостерігалася активація міРНК-319 та міРНК - 393, тоді як експресія міРНК-398 пригнічувалася. Активність міРНК у гомеостазі рослин залежить від локалізації чинника впливу всередині рослини. У коріння вплив Cdпризводить до пригнічення експресії міРНК-390. Багато міРНК беруть участь у процесах, які сприяють зростанню, мінімізують ОС та захищають рослини від дії токсикантів [20].

Наводяться дані про здатність соняшнику (HelianthusannuusL), індійської гірчиці (Brassicajuncea) та евкаліпта камальдуленського (Eucalyptuscamaldulensis), завдяки епігенетичним факторам, видаляти Cdіз забрудненого ґрунту та води [21]. Проведено ідентифікацію міРНК та відповідних генів-мі - шеней у мРНК, які індукуються у відповідь на стрес, викликаний Cd, у ріпаку (Brassicanapus). На прикладі цієї рослини продемонстровано участь міРНК у регуляції факторів транскрипції, захисті від біотичного стресу, іонному клітинному метаболізму у відповідь на вплив Cd[22]. Після впливу цього важкого металу міРНК-268 залучається до зниження активності росту рослин. Підвищення рівня їх експресії пов'язане зі збільшеним вмістом перекису водню і малонового діальдегіду, які є індикаторами підвищеного ОС [18]. Удосконалення технологій дослідження в епігеноміці дозволяє ідентифікувати додаткові міРНК у рослин, які можуть бути залучені до ефективних регуляторних реакцій після впливу ВМ.

Вивчено ЕЗ, викликані Cd, у водних організмів. Його вплив призводить до зворотної кореляції між експресією міРНК-122 та рівнями металотіонеїну у тиляпії (вид риби). Його підвищений рівень корисний для ослаблення клітинного стресу, обумовленого Cd. Аналогічне дослідження на Daphniapulex (перша ракоподібна тварина, чий геном був розшифрований) продемонструвало позитивну кореляцію між міРНК - 210 та гіпоксією після його впливу. Передбачається, що Cdта гіпоксія збільшують утворення активних форм кисню (АФК), посилюючи активність генів ERK, Aktта фактора, що індукується гіпоксією 1а (HIF1a), з подальшим посиленням експресії міРНК-210 [23].

Роль епігенетичних модифікацій в ембріогенезі обумовлена здатністю епігенетичних факторів модулювати експресію генів ембріонального розвитку у відповідь на сигнали НС. Епігенетичні механізми (метилювання ДНК, модифікація гістонів та експресія міРНК) мають унікальний вплив на розвиток хребетних, у цьому аспекті широко використовуються рибки даніо (Daniorerio) як модельний організм хребетних у дослідженнях процесу розвитку через їх високу плодючість та швидкий органогенез [24]. Модель рибок даніо дозволяє зрозуміти взаємодію між динамікою ЕЗ та різноманітними біологічними ефектами. Ключовим напрямом у цій галузі епіге - нетики є розуміння функціональної значущості змін, що виникають під час ембріогенезу для формування нормальних траєкторій розвитку та дорослих фено - типів. Продемонстровано факти того, як сигнали НС запускають ремоделювання ембріональних епігенетичних конфігурацій та зміни фенотипу, які можуть успадковуватися протягом кількох поколінь [25, 26].

Наголошується на перевагі рибок даніо для вивчення трансгенераційного ефекту ксенобіотиків на ключові епігенетичні процеси, включаючи експресію міРНК [27]. Порівняльний підхід між моделями рибок даніо та ссавцями показав, що зміна профілів експресії генів суворо пов'язана з ЕЗ [28].

На традиційних тваринних моделях для біологічних досліджень, таких, як миші, виявляються специфічні патерни експресії міРНК, які можуть бути потенційними ранніми біомаркерами шкідливого впливу токсикантів НС, у тому числі канцерогенів, і міРНК-134, міРНК -132 і міРНК -124-1 є біомаркерами для швидкого скринінгу потенційних хімічних канцерогенів [10].

Зіставляли вплив ВМ та зміни експресії міРНК у плаценті новонароджених, яка, як відомо, є основним регулятором внутрішньоутробного середовища та пошкодження якого може призвести до несприятливих наслідків для здоров'я потомства. Щоб краще охарактеризувати внутрішньоутробні порушення, оцінювали вплив Cdна експресію міРНК у зразках плаценти. У людини фактори НС, включаючи ВМ, органічні забруднювачі та ліки, негативно впливають на функцію міРНК у плаценті. Ідентифікація панелі експресованих міРНК, виявила 112 міРНК, що постійно експресуються більш ніж у 70% зразків плаценти у відповідь на вплив Cd. Профілі плацентарної міРНК сигналізували про внутрішньоутробний вплив факторів НС [29].

Існує значний зв'язок між зміною профілів експресії міРНК, індукованих ВМ, та розвитком захворювань. Однак у людини інтерпретація даних відповіді міРНК на вплив Cdускладнюється тим фактом, що цей метал здатний існувати в організмі роками, в межах 7-16 років або навіть 45 років, при цьому незначний вплив Cdпризводить до його біоакумуляції в тканинах людини. У міру того, як тканини концентрують Cd, токсичні реакції посилюються [9].

ЕЗ грають вирішальну роль на декількох стадіях біологічних процесів, таких як раннє зростання клітин, проліферація, диференціювання, розвиток, старіння та апоптоз. Зміни рівнів експресії міРНК залежить від токсиканту, якому піддаються клітини. Наприклад, експресія міРНК-146aзнижується після дії Cd, але збільшується після дії алюмінію. По всьому спектру ВМ існують специфічні варіації відповіді міРНК [30].

Таким чином, наведений огляд свідчить про те, що міРНК, як епігенетичний механізм, мають великий потенціал у регуляції життєво важливих процесів у розвитку та рості рослин, тварин та людини. Центральна та абсолютна догма генетики, яка полягає в тому, що інформація в клітинах тече тільки в одному напрямку, від ДНК до РНК, а потім до білків, в даний час по суті розвінчена через роль НС у модуляції експресії генів.

Наведені результати досліджень свідчать про те, що міРНК, як один з епігенетичних механізмів, мають великий потенціал у регуляції життєво важливих процесів розвитку та росту рослин, тварин та людей.

Виявлення нових міРНК, ідентифікація їх генів-мішеней в мРНК та висновки про функції міРНК є важливою стратегією для розуміння їхньої ролі в нормальних біологічних процесах та розвитку хвороб.

Література

епігеномний токсичний фенотип

1. Toth G, Hermann T, Da Silva M.R, Montanarella L. Heavy metals in agricultural soils of the European Union with implications for food safety. Environment International. 2016; 88:299-309.

2. Liu Q, Li X, He L. Health risk assessment of heavy metals in soils and food crops from a coexist area of heavily industrialized and intensively cropping in the Chengdu Plain, Sichuan, China. Frontiers in Chemistry. 2022:10:988587.

3. Fu Z, Xi S. The effects of heavy metals on human metabolism. Toxicology Mechanisms and Methods. 2020; 30 (3):167-176.

4. Renu K, Chakraborty R, Myakala H, Koti R, Famurewa A.C, Madhyastha H, et al. Molecular mechanism of heavy metals (Lead, Chromium, Arsenic, Mercury, Nickel and Cadmium - induced hepatotoxicity - A review. Chemosphere. 2021; 271:129735.

5. Ray PD, Yosim A, Fry RC. Incorporating epigenetic data into the risk assessment process for the toxic metals arsenic, cadmium, chromium, lead, and mercuyr: Strategies and challenges. Frontiers in Genetics. 2014; 5:1-26.

6. Jeffries M.A. The Development of Epigenetics in the Study of Disease Pathogenesis. Advances in Experimental Medicine and Biology. 2020; 1253:57-94.

7. Genchi G, Sinicropi MS, Lauria G, Carocci A, Catalano A. The Effects of Cadmium Toxicity. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020; 17 (11):3782.

8. Zhang L, Lu Q, Chang C. Epigenetics in Health and Disease. Advances in Experimental Medicine and Biology. 2020; 1253:3-1255.

9. Wallace DR, Taalab YM, Heinze S, Lovakovic BT, Pizent A, Renieri E, et al. Toxic-metal-induced alteration in miRNA expression profile as a proposed mechanism for disease development. Cells. 2020; 9:901.

10. Li M, Huo X, Davuljigari CB, Xu X. MicroRNAs and their role in environmental chemical carcinogenesis. Environ Geochem Health. 2019; 41 (1):225-247.

11. Ho S-M, Johnson A, Tarapore P, Janakiram V, Zhang X, Leung YK. Environmental Epigenetics and Its Implication on Disease Risk and Health Outcomes. ILAR Journal Oxford Academic. 2012; 53:289-305.

12. Jiang J, Zhu H, Li N, Batley J, Wang Y The miR393-Target Module Regulates Plant Development and Responses to Biotic and Abiotic Stresses. International Journal of Molecular Sciences. 2022 Aug 22; 23 (16):9477.

13. Luo P, Di D, Wu L, Yang J, Lu Y Shi W. Int MicroRNAs Are Involved in Regulating Plant Development and Stress Response through Fine - Tuning of TIR1/AFB-Dependent Auxin Signaling. International Journal of Molecular Sciences. 2022; 23 (1):510.

14. Shriram V, Kumar V, Devarumath RM, Khare TS, Wani SH. MicroRNAs As Potential Targets for Abiotic Stress Tolerance in Plants. Frontiers in Plant Science. 2016; 7:1-18.

15. Pani A, Mahapatra RK. Computational identification of microRNAs and their targets in Catharanthus roseus expressed sequence tags. Genomics Data. 2013; 1:2-6.

16. Nawaz MA, Mesnage R, Tsatsakis AM, Golokhvast KS, Yang SH, Antoniou MN, et al. Addressing concerns over the fate of DNA derived from genetically modified food in the human body: A review. Food and Chemical Toxicology. 2019; 124:423-430.

17. Ding Y Wang Y, Jiang Z, Wang F, Jiang Q, Sun J, et al. MicroRNA268 overexpression affects rice seedling growth under cadmium stress. Journal of Agricultural and Food Chemistry. 2017; 65:5860-5867.

18. Niekerk LA, Carelse MF, Bakare OO, Mavumengwana V, Keyster M, Gokul A. The Relationship between Cadmium Toxicity and the Modulation of Epigenetic Traits in Plants. International Journal of Molecular Sciences. 2021; 22 (13):7046.

19. Ding Y, Gong S, Wang Y Wang F, Bao H, Sun J, et al. MicroRNA166 Modulates Cadmium Tolerance and Accumulation in Rice. Plant Physiology. 2018; 177 (4):1691-1703.

20. Mendoza-Soto AB, Sanchez F, Hernandez G. MicroRNAs as regulators in plant metal toxicity response. Frontiers in Plant Science. 2012; 3:1-6.

21. Giuseppe G, Sinicropi MS, Graziantonio L, Carocci A, Catalano A. The Effects of Cadmium Toxicity. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020; 17 (11):3782.

22. Jian H, Yang BO, Zhang A, Ma J, Ding Y, Chen Z, et al. Genome-wide identification of microRNAs in response to cadmium stress in oilseed rape (Brassica napus L.) using high-throughput sequencing. International Journal of Molecular Sciences. 2018; 19:143.

23. Ramirez T, Brocher J, Stopper H, Hock R. Sodium arsenite modulates histone acetylation, histone deacetylase activity and HMGN protein dynamics in human cells. Chromosome. 2008; 117:147-157.

24. Balasubramanian S, Raghunath A, Perumal E. Role of epigenetics in zebrafish development. Gene. 2019; 718:144049.

25. Cavalieri V. Histones, their variants and post-translational modifications in zebrafish development. Frontiers in Cell and Developmental Biology. 2020; 8:456.

26. Cavalieri V, Kathrein KL. Editorial: Zebrafish Epigenetics. Frontiers in Cell and Developmental Biology. 2022; 10:977398.

27. Terrazas-Salgado L, Garcia-Gasca A, Betancourt-Lozano M, Llera-Herrera R, Alvarado-Cruz I, Yanez-Rivera B. Epigenetic Transgenera - tional Modifications Induced by Xenobiotic Exposure in Zebrafish. Frontiers in Cell and Developmental Biology. 2022; 10:832982.

28. Komada M, Nishimura Y Epigenetics and Neuroinflammation Associated With Neurodevelopmental Disorders: A Microglial Perspective. Frontiers in Cell and Developmental Biology. 2022; 10:852752.

29. Li Q, Kappil MA, Li A, Dassanayake PS, Darrah TH, Friedman AE, et al. Exploring the associations between microRNA expression profiles and environmental pollutants in human placenta from the National Children's Study (NCS). Epigenetics. 2015; 10:793-802.

30. Hou L, Wang D, Baccarelli A. Environmental chemicals and microRNAs. Mutation Research, Fundamental and Molecular Mechanisms. 2011; 714:105-112.

Размещено на Allbest.ru