Зміни структурно-функціонального стану лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда, з урахуванням поліморфізму гену рецепторів ангіотензину II типу 1 при довготривалому динамічному спостереженні

Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпровський державний медичний університет

Зміни структурно-функціонального стану лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда, з урахуванням поліморфізму гену рецепторів ангіотензину II типу 1 при довготривалому динамічному спостереженні

Колесник Т. В.

Фурса О. В.

Дослідження присвячено змінам структурно-функціонального стану лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда, з урахуванням A1166C поліморфізму гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1 при довтотривалому динамічному спостереженні. В дослідження було включено 36 чоловіків з артеріальною гіпертензією 1 - 3 ступеню, які перенесли інфаркт міокарда. Середній вік склав 57,0 (52,0; 64,0) років, стаж артеріальної гіпертензії - 6,3 (4,0; 15,0) років, термін після перенесеного інфаркту міокарда склав - 48,0 (12,0; 144,0) місяців. Був визначений A1166C поліморфізму гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1, згідно чьому хворі були розподілені на 3 групи: 1 групу склали 18 (50%) хворих з АА генотипом, у 2 групу увійшли 12 (33,3%) хворих із АС генотипом, а у 3 - 6 (16,7%) хворих з СС генотипом гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1. Добове моніторування артеріального тиску та ехокардіографія були проведені на початку дослідження та через 38 міс.

Визначення АА11СС поліморфізм гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1 у хворих на артеріальну гіпертензію після перенесеного інфаркта міокарда дозволило встановити особливості перебігу захворювання. Пацієнти із АА генотипом гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1 мали прогресування гіпертрофії лівого шлуночка незважаючи на досягнення цільового рівня артеріального тиску. У пацієнтів із АС генотипом гену рецепторів ангіотензину ІІ типу було зареєстровано тенденцію до регресу гіпертрофії лівого шлуночка при досягненні цільового середнього рівня артеріального тиску у всі періоди доби. При співставному рівні офісного артеріального тиску пацієнти саме із СС генотипом гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1 продемонстрували найбільший середньонічний рівень артеріального тиску, який був асоційований із найвищими значеннями параметрів патологічного ремоделювання лівого шлуночка.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія та перенесений інфаркт міокарда, гіпертрофія лівого шлуночка, А1166С поліморфізм гену рецепторів 1 типу ангіотензина ІІ.

Зв'язок публікації з плановими науково-дослідними роботами.

Стаття є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри сімейної медицини ФПО та пропедевтики внутрішньої медицини ДДМУ: «Нові маркери кардіоваскулярного ризику у хворих на серцево-судинні захворювання в умовах коморбідності», номер державної реєстрації 0122U001074.

Вступ

Несприятливі наслідки та кардіоваскулярні ускладнення артеріальної гіпертензії (АГ) значно обумовлені прогресуючими морфо-функціональни- ми змінами серця. Саме розвиток гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) асоційований з більш високим ризиком захворюваності та серцево-судинної смертності [1]. На сьогодні ГЛШ є самостійним маркером серцево-судинних ускладнень, особливою мішенню для лікування АГ. Але у хворих, які вже перенесли інфаркт міокарда (ІМ), регрес або прогресування ГЛШ не використовується для оцінки прогнозу. Взагалі вплив попередньої артеріальної гіпертензії на постінфарктне ремоделювання ЛШ вивчено недостатньо.

Оскільки рівень артеріального тиску (АТ) є провідним модифікованим фактором ризику захворюваності та смертності у всьому світі, його коректне вимірювання та оцінка - найголовніші чинники у діагностуванні та, особливо, у лікуванні АГ [2]. В останній час на тлі використання стандартизованих схем лікування АГ все більше вчених звертається до пошуку стигм персоніфікованих підходів до лікування.

І цю роль впевнено займає генетичне тестування поліморфізму генів, що пов'язані із регуляцією АТ [3], особливо хворих із дуже високим кардіоваскуляр- ним ризиком [4].

В даний час незважаючи на багаточисельні молекулярно-генетичні дослідження дані літератури про вплив А1166С поліморфізм гену рецепторів 1 типу ангіотензина ІІ (AGTR1) на рівень АТ та розвиток ГЛШ є неоднозначні, а дослідження, присвячені довготривалим спостереженням у цієї когорти пацієнтів - поодинокі [5]. Одне з перших досліджень ECTIM (Bonnardeaux, 1994) продемонструвало асоціацію цього поліморфізму з інфарктом міокарда. У роботі Osterop AP (1998) показана достовірно велика маса міокарда ЛШ, товщина міжшлуночкової перегородки у пацієнтів з С-алелем AGTR1. В 1998 році була вперше підтверджено асоціація інфаркту міокарда з СС генотипом в японській (Tetsuya Fusazaki) і китайської (Xiang K) популяціях, цитуючи за Зайцевою [6]. У 2000х роках було проведено багато досліджень, де був продемонстрований вплив С-алеля AGTR1 на розвиток ГЛШ [7]. Результати дослідження Deepak N Parchwani et al. (2018) продемонстрували, що розподіл генотипу та алелів варіанту A1166C значно відрізнявся у гіпертоніків та нормотензивних суб'єктів, причому наявність СС генотипу підвищувала ризик есенціальної АГ в 1,74 рази [8]. Згідно результатам останнього (2019) мета-аналізу алель A і генотип AA поліморфізму гена AT1R A1166C пов'язані із захисним ефектом проти есенціальної АГ, тоді як алель C і генотип AC AT1R A1166C корелюють з підвищеним ризиком есенціальної АГ [9].

Генетичне тестування сьогодні дозволяє виявляти гени-кандидати підвищення АТ та ризику розвитку ГЛШ, які виступають головними тригерами ремоде- лювання серця та визначають тип відповіді кардіо- міоцитів на гемодинамічне перевантаження. Тому пошук взаємодії гемодинамічних та структурних показників з урахуванням генотипу для оцінки етапів розвитку ремоделювання серця, як частини прогресування єдиного патологічний процесу, що веде до формування серцевої недостатності (СН) є актуальним і необхідним.

Мета дослідження.

Встановити особливості змін структурно-функціонального стану лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда, з урахуванням поліморфізму гену рецепторів ангіотен- зину ІІ типу 1 A1166C при довтотривалому динамічному спостереженні.

Об'єкт і методи дослідження

кардіоваскулярний гіпертензія інфаркт

В дослідження було включено 36 чоловіків з гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІІ стадії, АГ 1-3 ступеню, що перенесли ІМ. Середній вік в групі дослідження склав 57,0 (52,0; 64,0) років, стаж ГХ - 6,3 (4,0; 15,0) років. Середній термін після перенесеного ІМ склав - 48,0 (12,0; 144,0) місяців. За локалізацією ІМ 1 типу найбільш часто зустрічалися передні - 11 (30,6%), нижні - 7 (19,4%) та задні - 3 (8,3%). Лише у 1 (2,8%) пацієнта був зареєстрований задньо-бічний ІМ. Перенесли ІМ 2 типу 14 (38,9%) хворих. За медіаною рівень офісного АТ дорівнював 140,0 (130,0; 160,0 мм рт.ст. для систолічного АТ (САТ) та 90,0 (80,0; 100,0) мм рт.ст. для діастолічного АТ (ДАТ).

Статус активного курця мали 14 (38,9%) пацієнта, 9 (25%) пацієнтів раніше курили та кинули після інфаркту, ніколи не курили 13 (36,1%) пацієнтів. Об- тяжена спадковість за АГ виявлена у 14 (38,9%) пацієнтів та за ІХС - у 5 (13,9%) пацієнтів. Атеросклероз магістральних судин голови мали 13 (36,1%) пацієнтів та артерій нижніх кінцівок - 12 (33,3%) хворих. СН І стадії 2 ФК встановлено у 7 (19,4%) пацієнтів, ІІА 2 ФК - у 11 (30,6%), ІІА 3 ФК - у 18 (50,0%) хворих.

Діагноз ГХ, ішемічної хвороби серця (ІХС) та СН встановлювали згідно національним та міжнародним рекомендаціям [10, 11, 12]. Всім хворим на момент включення у дослідження було рекомендовано додержуватись лікування згідно з українськими та міжнародними протоколами лікування ГХ, ІХС та СН [11, 12, 13, 14, 15].

Стандартизована антигіпертензивна терапія (АГТ) була призначена всім хворим. Основою комбінованої АГТ були інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) у 29 (80,5%) хворих та сартани у 7 (19,5%) хворих. ІАПФ у поєднанні із діуретиком приймали 8 (22,2%) хворих, у комбінації із антагоністом кальцієвих каналів 5 (13,9%) хворих. Сартани у поєднанні із діуретиком приймали 2 (5,6%) хворих та із блокатором кальцієвих каналів 2 (5,6%) пацієнтів. Порівняльний аналіз ефективності різних антигіпер- тензивних препаратів та їх комбінацій в дослідженні не проводився.

Для досягнення антиангінального ефекту і підтримання цільового рівня частоти серцевих скорочень (ЧСС) та 32 (88,9%) пацієнта отримували бета- адреноблокатори. Два (5,6%) пацієнта отримували івабрадин. Рекомендований діапазон ЧСС 55 - 70 уд. за хвилину досягли 22 (61,1%) хворих.

Антитромботичну терапію отримували 33 (91,2%) пацієнтів. Гіполіпідемічну терапію отримували 22 (61,1%) пацієнтів.

Критеріями виключення з дослідження були наявність у хворих СН ІІБ ФК 4 та ІІІ стадії, цукрового діабету.

Дослідження проведено відповідно до принципів біоетики, викладених у Гельсінській декларації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей», «Загальній декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)» та Наказу МОЗ України «Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і типового положення про комісії з питань етики» № 690 від 23.09.2009, також схвалено комісією з питань біомедичної етики ДДМУ. Усі хворі надали інформовану згоду на проведення необхідних методів досліджень.

Дослідження А1166С поліморфізму гена AGTR1 за тест-системою «ДНК-сорб-В» було проведено методом полімеразної ланцюгової реакції з проведенням рестрикції продуктів ендонуклеазою [16].

Структурно-функціональний стан серця визначали за даними ехокардіографії (ЕхоКГ), яку проводили на початку дослідження та через 38 міс. Вимірювали товщину задньої стінки (ТЗС), міжшлуночкової перегородки (ТМШП) в діастолу, кінцево-діастолічний розмір (КДР) ЛШ з подальшим обчисленням величини кінцево-діастолічного об'єму (КДО) та приведені до площі поверхні тіла величини цих параметрів: індекси КДР (іКДР) та КДО (іКДО). Обчислювали фракцію викиду (ФВ) ЛШ за формулою Teichholz. Розраховували масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) за формулою Американського товариства з ехокардіографії (ASE), скоригованим до поверхні тіла ІММЛШ (г/м2) та до зросту ІММЛШ2,7 (г/м2,7) [17].

Для визначення змін рівня АТ протягом 24 год. хворим проводили добове моніторування АТ (ДМАТ) (АВРМ-04, Угорщина) за стандартною методикою на початку дослідження та через 38 місяців. Оцінювали середні величини систолічного та діастолічного АТ вдень (САТ та ДАТ ) та вночі (САТн та ДАТн). Згідно до рекомендацій ESC щодо ДМАТ [18] цільовими рівнями АТ вважали для денного часу доби - <135/85 мм рт. ст., для ночі - <120/70 мм рт.ст (відповідно для САТ/ДАТ).

Статистичну обробку проводили з використанням пакетів комп'ютерної програми «STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., серійний № AGAR909E415822FA), «Microsoft Excel (Office Home Business 2KB4Y-6H9DB- BM47K-749PVPG3KT). Величини подані у вигляді медіани та інтерквартильного розподілу даних (Ме (25,0%; 75,0%)). Порівняльний аналіз незалежних груп проводили за допомогою теста Мана-Уітні, для порівняння даних у динаміці використовували тест Уілкоксона. Різниця вважалася вірогідною при рівні значимості р<0,05 [19].

Результати дослідження та їх обговорення

Згідно до поставленої мети пацієнти за результатами молекулярно-генетичного дослідження були розділені на 3 групи: 1 групу склали 18 (50%) хворих з АА генотипом гена AGTR1, у 2 групу увійшли 12

(33,3%) хворих із АС генотипом, а у 3 - 6 (16,7%) хворих з СС генотипом гену AGTR1.

За результатами обстеження хворих на АГ, які перенесли ІМ, на початку дослідження було встановлено, що всі хворі в цілому у групі за медіаною мали пороговий рівень цільових САТоф та ДАТоф, який залишився незмінним через 38 міс. (таблиця 1).

Згідно результатам ДМАТ в цілому у групі всі хворі за медіаною при первинному обстеженні мали нормальні рівні САТ та ДАТ у всі періоди доби та ці рівні залишились незмінними при обстеженні через 38 міс. (таблиця 1). Таким чином, отримані дані демонструють необхідність проведення ДМАТ, оскільки офісний АТ не завжди відображає реальні рівні АТ протягом доби, що важливо у пацієнтів з АГ та дуже високим кардіоваскулярним ризиком.

При аналізі офісного рівня АТ в залежності від A1166C поліморфізму гена AGTR1 було виявлено, що пацієнти 1 групи мали пороговий рівень САТоф та ДАТоф при первинному обстеженні. Через 38 міс рівень САТоф не змінився, а рівень ДАТоф зменшився на 5 мм рт.ст за медіаною (р>0,05). Хворі 2 групи на початку дослідження мали за медіаною підвищений рівень САТоф та нормальний рівень ДАТоф, через 38 міс спостереження рівень САТоф за медіаною зменшився на 5 мм рт.ст., а рівень ДАТоф за медіаною навпаки збільшився на 5 мм рт.ст. (р>0,05). Хворі 3 групи при первинному обстеженні мали дещо підвищений рівень САТоф та нормальний рівень ДАТоф, при повторному обстеженні у хворих цієї групи відзначалось зниження рівню САТоф на 12 мм рт.ст. та ДАТоф на 5 мм рт.ст. з досягненням цільових рівнів офісного АТ, хоча ця динаміка не мала достовірного характеру.

Таблиця 1 - Динаміка офісних, денних та нічних рівнів АТ у хворих на ГХ ІІІ стадії з урахуванням A1166C поліморфізму гена AGTR1

Примітки: * вірогідність відмінностей p<0,05 між генотипами АА и СС, § - вірогідність відмінностей p<0,05 при первинному обстеженні та через 38 місяців.

Порівняльній аналіз рівнів САТ за даними ДМАТ з урахуванням A1166C поліморфізму гена AGTR1 свідчить, що рівень САТд за медіаною у пацієнтів 1 та 2 груп відповідав нормальному діапазону та був підвищений у пацієнтів 3 групи (p>0,05). При обстеженні пацієнтів через 38 міс рівень САТд у хворих 1 групи достовірно знизився на 8,36 мм рт. ст., залишився незмінним у пацієнтів 2 групи та знизився, хоча й не достовірно, у пацієнтів 3 групи на 5,57 мм рт.ст. Рівень САТн у пацієнтів 1 групи за медіаною був в межах нормальних величин та залишився майже без змін через 38 міс. Рівень САТн у пацієнтів 2 групи за медіаною при первинному обстеженні був на верхній межі нормального значення та при обстеженні через 38 міс мав тенденцію до збільшення (p>0,05) і дещо перевищив цільове значення. У пацієнтів 3 групи при первинному обстеженні рівень САТн за медіаною був вище норми на 17,68 мм рт.ст. та достовірно відрізнявся від рівня САТн пацієнтів 1 групи. При повторному обстеженні у пацієнтів 3 групи рівень САТн за медіаною достовірно знизився на 13,12 мм рт.ст., але не досягав цільового значення та був найвищим серед усіх груп пацієнтів.

При проведенні порівняльного аналізу рівнів ДАТ за даними ДМАТ з урахуванням A1166C поліморфізму гена AGTR1 було встановлено, рівні ДАТ у пацієнтів всіх 3х груп відповідали цільовим значенням при первинному обстеженні та несуттєво зменшились при обстеженні через 3 міс (p>0,05). Рівень ДАТн за медіаною був у межах норми у пацієнтів 1 та 2 груп та перевищував цільове значення у всіх пацієнтів 3 групи, при цьому достовірно відрязнявся від рівня ДАТн пацієнтів 1 групи. При обстеженні через 38 міс рівні ДАТн у пацієнтів 1 та 2 груп залишились незмінними, а у пацієнтів 3 групи відбулося зниження до цільового значення (таблиця 1).

Отримані дані находять підтвердження в літературі. Так, за даними Deepak N. Parchwani et al. CC поліморфізм гену AGTR1 створював 1,7886-кратний ризик розвитку АГ порівняно з генотипами AC та AA, також було виявлено статистично значущі між- генотипні варіації середнього САТ та ДАТ, при цьому у пацієнтів із CC генотипом були найвищі значення АТ ніж у пацієнтів з AC та AA генотипами [8]. Згідно дослідженню Сем'янів (2020) у носіїв С-алеля гена AGTR1 рівень САТ та ДАТ перевищує такі у власників АА-генотипу на 5,38% і 5,15%. Наявність С-алеля гена AGTR1 (A1166C) підвищує ризик тяжчого перебігу есенційної артеріальної гіпертензії майже удвічі [20].

За результатами ЕхоКГ (таблиця 2) при первинному обстеженні хворих на АГ, які перенесли ІМ, встановлено, що всі хворі мали ГЛШ за рахунок потовщення стінок при нормальних розмірах порожнини ЛШ за рівнями КДР, КДО та їх індексами. Через 38 міс в цілому у групі відмічено тенденцію до збільшення КДО майже на 5 мл (p>0,05) при достовірному зростанні КДР на 0,78 см та тенденцію до зменшення ТЗС на 0,02 см (p>0,05) при достовірному потовщення ТМШП на 0,05 см. В той же час, індексовані показники ЛШ залишились майже незмінними. Фракція викиду ЛШ була в межах норми при первинному обстежені, а через 38 міс ФВ ЛШ за медіаною мала тенденцію до зниження більше ніж на 2% (p>0,05) та залишилась в нормі (таблиця 2).

Таблиця 2 - Динаміка морфо-функціональних параметрів ЛШ у хворих на ГХ ІІІ стадії в залежності від A1166C поліморфізму гена AGTR1

Примітки: * вірогідність відмінностей p < 0,05 між генотипами АА і СС, # вірогідність відмінностей p < 0,05 між генотипами АА і СС та АС і СС, § - вірогідність відмінностей p < 0,05 при первинному обстеженні та через 38 місяців.

При аналізі структурно- функціональних параметрів ЕхоКГ з урахуванням A1166C поліморфізму гена AGTR1 встановлено, що пацієнти всіх груп при первинному обстеженні мали нормальні за медіаною розміри КДР, іКДР, КДО, іКДО, ФВ ЛШ та достовірно не вирізнялись в залежності від генотипу. Найбільші КДО та іКДО при первинному обстеженні мали хворі 1 групи, а найменші - хворі 3 групи (р>0,05). Всі пацієнти недостовірно відрізнялись за ТЗС, а саме хворі 2 групи мали більшу ТЗС за медіаною ніж хворі 1 групи на 0,05 см, у хворих 3 групи ТЗС за медіаною була більше на 0,15 см та 0,10 см ніж у хворих 1 та 2 груп відповідно. Найменша ТМШП була у хворих 1 групи, хворі 2 групи мали ТМШП більшу ніж у хворих 1 групи на 0,11 см, хворі 3 групи мали ТМШП більшу ніж у хворих 1 групи на 0,43 см (р<0,05) та більшу ніж у хворих 2 групи на 0,32 см (р>0,05). Пацієнти всіх груп відрізнялись ММЛШ, так різниця між хворими 1 та 2 груп склала 31,90 г, між хворими 1 та 3 груп - 76,87 г, між хворими 2 та 3 груп - 44,97 г (p>0,05). Пацієнти всіх груп відрізнялись ІММЛШ: різниця між хворими 1 та

груп склала 25,01 г/м2 (p>0,05), між хворими 1 та 3 груп - 36,40 г/м2 (р<0,05), між хворими 2 та 3 груп - 12,39 г/м2 (p>0,05). Та недостовірно відрізнялись за ІММЛШ, скорегованому до зросту: різниця між хворими 1 та 2 груп склала 6,12 г/м2,7, між хворими 1 та груп - 17,35 г/м2'7, між хворими 2 та 3 груп - 11,23 г/м2,7 (p>0,05). Взагалі найбільшу товщину стінок та ММЛШ мали пацієнти 3 групи.

Отримані данні співставні з даними літератури, де продемонстрований зв'язок С-алеля та розвиток ГЛШ за рахунок потовщення стінок ЛШ і саме потовщення ТМШП [6, 7]. В нашому дослідження також привертає увагу значна ГЛШ саме у хворих 3 групи.

При проведенні обстеження через 38 міс у пацієнтів 1 групи було зареєстровано достовірне збільшення КДР, КДО та їх індексів, хоча й дані параметри залишились в нормальному діапазоні. ФВ ЛШ суттєво не змінилась. Також привертає увагу достовірне потовщення ТМШП на 0,07 см за медіаною при незмінній ТЗС та достовірний приріст ІММЛШ на 17,12 г/м2, незважаючи на досягнення цільових рівнів АТ. У пацієнтів 2 групи зареєстровано зменшення гемоди- намічних параметрів ЛШ (КДР, іКДР та КДО), а також зменшення ТЗС на 0,05 см та зменшення ІММЛШ на 17,84 г/м2 за медіаною при незмінній ФВ ЛШ. Хоча вказані зміни були недостовірні, вони ілюструють тенденцію до регресу ГЛШ при досягненні цільових рівнів АТ та очікувану відповідь на довготривалу АГТ. У пацієнтів 3 групи було зареєстровано тенденцію до негативних змін гемодинамічних параметрів ЛШ за медіаною, а саме приріст КДР на 0,82 см, іКДР на 0,10, КДО на 49,68 мл та іКДО на 19,76, зменшення ФВ ЛШ на 21,10 % (p > 0,05). За рахунок дилатації ЛШ у пацієнтів 3 групи недостовірно збільшились ММЛШ на 12,81 г, ІММЛШ на 12,91 г/м2 та ІММЛШ2'7 на 4,31 г/м2 незважаючи на тенденцію до регресу ГЛШ за товщиною стінок (недостовірне зменшення ТЗС на 0,11 см). Але при обстеженні через 38 міс хворі 1 та 2 групи достовірно відрізнялись від хворих 3 групи за ММЛШ, ІММЛШ та ІММЛШ2'7.

Таблиця 3 - Зв'язок параметрів ГЛШ із середніми рівнями САТ та ДАТ у різні періоди доби за даними ДМАТ

Примітки: r - коефіцієнт кореляції; * - p<0,05.

Дані літератури демострують вплив A1166C поліморфізму гена AGTR1 на регуляцію об'єму крові та стимуляцію зростання та розмноження клітин серця, а отже розвиток ГЛШ, але суперечливі щодо розвитку СН [8]. Також у пацієнтів, які перенесли ІМ, об'єми ЛШ є найбільш строгими прогностичними критеріями [1]. В нашому дослідженні отримані дані за прогресування ГЛШ за рахунок збільшення порожнини ЛШ у пацієнтів із гомозиготними генотипами поліморфізму гена AGTR1, а з часом і розвитку СН зі зниженням ФВ ЛШ у пацієнтів із СС поліморфізму гена AGTR1 незважаючи на досягнення цільових рівнів АТ.

Для оцінки впливу рівнів АТ у різні періоди доби на структурно-функціональні параметри ЛШ з урахуванням A1166C поліморфізму гена AGTR1 був проведений кореляційний аналіз (табл. 3).

Аналіз кореляційних зв'язків показав, що у хворих з АА генотипом гена AGTR1 лише середньоніч- ний рівень САТ був асоційований з ТМШП, ММЛШ та ІММЛШ, а у пацієнтів із АС генотипом гена AGTR1 не було жодної асоціації між рівнем АТ за будь-який період доби та параметрами ЛШ. На відміну від пацієнтів 1 та 2 груп у пацієнтів із СС генотипом гена AGTR1 встановлені кореляційні зв'язки високої сили. Рівень нічного САТ та ДАТ був прямо асоційований з КДР та КДО (r=0,89, p<0,05). Збільшення ступеню ГЛШ було асоційовано перш за все з рівнем ДАТ переважно вдень, нічний рівень САТ та ДАТ також мали вплив, але менший за значенням, на зростання ТЗС, ММЛШ, ІММЛШ. Отримані дані підтверджують сучасну концепцію про найбільш прогностичне значення нічного рівня АТ як предиктора несприятливих кардіоваску- лярних подій, у тому числі і фатальних [10].

Проведене дослідження демонструє різний тип перебігу АГ у хворих, які перенесли ІМ, враховуючи АА11СС поліморфізм гену AGTR1. Отримані дані щодо несприятливого перебігу АГ у хворих із гомозиготними генотипами та тенденцію до розвитку СН у хворих із СС генотипом гену AGTR1 знаходять підтвердження в літературі. Хоча загалом дані літератури стосовно вивчення АА11СС поліморфізму гену AGTR1 неоднорідні, що ймовірно зв'язано з дизайном досліджень, неоднорідністю груп, факторами навколишнього середовища або, що ще важливіше, може бути пов'язано з особливою генетичною структурою досліджуваної популяції [8]. Тим не менш, вважаємо, що визначення АА11СС поліморфізм гену AGTR1 може бути корисним для прогнозування клінічних результатів та пошуку персоніфікованих схем лікування.

Висновки

Результати дослідження демонструють необхідність виконання добового моніторування артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію, які перенесли інфаркт міокарда, та є пацієнтами з дуже високим кардіоваскулярним ризиком для встановлення справжнього рівня та всіх коливань артеріального тиску протягом доби з визначенням ефективності лікування.

При динамічному спостереженні проведення повторної ехокардіографії у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, є обов'язковим для встановлення ступеню гіпертрофії лівого шлуночка та її реверсії на фоні антигіпертензивної терапії.

Визначення АА11СС поліморфізму гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1 у хворих на артеріальну гіпертензію після перенесеного інфаркта міокарда дозволило встановити особливості перебігу захворювання. При співставному рівні офісного артеріального тиску пацієнти саме із СС генотипом гену рецепторів ангіотензину ІІ типу 1 продемонстрували найбільший середньонічний рівень артеріального тиску, який був асоційований із найвищими значеннями параметрів ремоделювання лівого шлуночка.

Перспективи подальших досліджень.

Отримані результати свідчать про доцільність подальшого вивчення поліморфізму гену AGTR1 та його впливу на динаміку змін стану лівого шлуночка для визначення індивідуальної ризик-стратегії лікування артеріальної гіпертензії у хворих, які перенесли інфаркт міокарда.

References / Література

Zhang H, Hu L, Wei X. Prognostic value of left ventricular hypertrophy in hypertensive patients: A meta-analysis of electrocardiographic studies. The Journal of Clinical Hypertension. 2020;22(2):254-260.

Unger T, Borghi C, Charchar F, Khan NA, Poulter NR, Prabhakaran D, et al. 2020 International Society of Hypertension Global Hypertension Practice Guidelines. Hypertension. 2020;75(6):1334-1357. Available from: .

Kamat MA, Blackshaw JA, Young R, Surendram P, Burgess S, Danesh J, et al. PhenoScanner v2: an expanded tool for searching human genotype-phenotype associations. Bioinformatics. 2019;35(22):4851-3. DOI: https://doi.org/10. 1093/bioinformatics/btz469.

Visseren FLJ, Mach F, Smulders YM, Carballo D, Koskinas KC, Back M, et al. 2021 ESC Guidelines on cardiovascular disease prevention in clinical practice: Developed by the Task Force for cardiovascular disease prevention in clinical practice with representatives of the European Society of Cardiology and 12 medical societies With the special contribution of the European Association of Preventive Cardiology (EAPC). European Heart Journal. 2021;42(4):3227-3337.

DOI: https://doi.org/10.1093/eurhearti/ehab484.

Manosroi W, Williams G. Genetics of Human Primary Hypertension: Focus on Hormonal Mechanisms. Endocr Rev. 2019 Jun;40(3):825- 856. DOI: 10.1210/er.2018-00071.

Zaytseva MM. Osoblyvosti likuvannya khvorykh na arterialnu gipertenziyu z suputnoyu nealkogolnoyu zhyrovoyu khvoroboyu pechinky: rol A1166C polimorfizmu gena retseptora angiotenzynu II 1-go typu. Medytsyna sogodni i zavtra. 2014;4(65):50-58. [in Ukrainian].

Gor^cy I, Peregud-Pogorzelska M, Safranow K, Ciechanowicz A. Key genetic variants in the renin-angiotensin system and left ventricular mass in a cohort of Polish patients with heart failure. Kardiol Pol. 2021;79(7-8):765-772. DOI: 10.33963/KP. 15989.

Parchwani DN, Patel DD, Rawtani J, Yadav D. Analysis of Association of Angiotensin II Type 1 Receptor Gene A1166C Gene Polymorphism with Essential Hypertension. Indian J Clin Biochem. 2018 Jan;33(1):53-60. DOI: 10.1007/s12291-017-0644-7.

Fajar JK, Susanti M, Pikir BS, Saka PT, Sidarta EP, Tamara F, et al. The association between angiotensin II type 1 receptor A1166C gene polymorphism and the risk of essential hypertension: a meta-analysis. Egypt J Med Hum Genet. 2019;20:14. DOI: https://doi.org/10.1186/ s43042-019-0016-3.

Williams B, Mancia G, Spiering W, Rosei EA, Azizi M, Burnier M, et al. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension: The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Society of Hypertension (ESH). European Heart Journal. 2018 Sep;39(33):3021-3104. DOI: https://doi.org/10.1093/ eurhearti/ehv339.

The European Society of Cardiology. Adaptovano z Juhani Knuuti, William Wijns. 2019 ESC Guidelines for the diagnosis and management of chronic coronary syndromes. Peredrukovano z Ukrayinskyy kardiologichnyy zhurnal 2020; 1 z dozvolu redaktsiyi. Dostupno: http:// ucardioi.com.ua/index.php/UJC/ article/view/209. [in Ukrainian].

Asotsiatsia kardiologiv Ukrayiny. Rekomendatsiyi Asotsiatsiyi kardiologiv Ukrayiny z diagnostyky ta likuvannya khronichnoyi sertsevoyi nedostatnosti. Kyyiv; 2017. Dostupno: https://strazhesko.org.ua/upload/ rekomendaciyi-hsn-a6-ost.pdf. [in Ukrainian].

MOZ Ukrainy. Nakaz MOZ vid 24 Trav 2012 №384. Rekomendatsiyi Ukrayinskoyi Asotsiatsiyi Kardiologiv z profilaktyky ta likuvannya arterialnoyi gipertenziyi. K.: MOZ Ukrainy; 2012. Dostupno: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/384 2012 kn ag.pdf. [in Ukrainian].

Baigent C, Mach F, Catapano AL, Koskinas KC, Casula M, Badimon L, et al. 2019 ESC/EAS Guidelines for the management of dyslipidae- mias: lipid modification to reduce cardiovascular risk. Eur. Heart J. 2020;41(1):111-188. DOI: 10.1093/eurhearti/ehz455.

MOZ Ukrainy. Nakaz MOZ vid 23 Grud 2021 roku № 2857. Unifikovanyy klinichnyy protokol pervynnoyi, vtorynnoyi (spetsializovanoyi) ta tretynnoyi (vysokospetsializovanoyi) medychnoyi dopomogy «Stabilna ishemichna khvoroba sertsya». K.: MOZ Ukrainy; 2021. Dostupno: https://moz.gov. ua/uploads/7/35063-dn 2857 23 12 2021 dod.pdf. [in Ukrainian].

Ynstruktsyya NeoPrep50 DNA. Nabor dlya vydelenyya DNK yz razlychnykh byologycheskykh preparatov obemom 100 mkl. Kyyiv; 2013.

Lang RM, Badano LP, Mor-Avi V, Afilalo J, Armstrong A, Ernande L, et al. Recommendations for cardiac chamber quantification by echocardiography in adults: an update from the American Society of Echocardiography and the European Association of Cardiovascular Imaging. European Heart Journal-Cardiovascular Imaging. 2015;16(3):233-271.

International Society for Chronobiology, American Association of Medical Chronobiology and Chronotherapeutics, Spanish Society of Applied Chronobiology, Chronotherapy, and Vascular Risk, Spanish Society of Atherosclerosis, Romanian Society of Internal Medicine, Hermida RC, et al. 2013 ambulatory blood pressure monitoring recommendations for the diagnosis of adult hypertension, assessment of cardiovascular and other hypertension-associated risk, and attainment of therapeutic goals. Chronobiology International. 2013 Apr;30(3):355-410. DOI: 10.3109/07420528.2013.750490.

Antomonov MY. Matematycheskaya obrabotka y analyz medyko-byologycheskykh dannykh. 2-yzd. K.: MYTs «Medynform»; 2018. 579 s.

Sem'yaniv MM. Faktory ryzyku ta polimorfizm hena AGTR1 (1166A>C) u khvorykh na esentsiynu arterial'nu hipertenziyu. Bukovyns'kyy medychnyy visnyk. 2020;24.4(96):99-100. Dostupno: http://e-bmv.bsmu.edu.ua/article/ view/227111. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru