Медична допомога та реабілітація в Україні: теоретико-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Державний торговельно-економічний університет

Медична допомога та реабілітація в Україні: теоретико-правовий аспект

Сербин Руслан Андрійович

доктор юридичних наук, професор

Заслужений юрист України, проректор

Бухтіярова Ірина Геннадіївна

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри публічного управління та адміністрування

Гуржій Анна Валеріївна

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри адміністративного,

фінансового та інформаційного права

Анотація

медичний допомога реабілітація адаптаційний

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних тем сьогодення. Зроблене ґрунтовне дослідження понять медичної допомоги та реабілітації в Україні. Протягом століть медична допомога та реабілітація не були загальновизнаним правом, вони були привілеєм лише заможних верств населення. Тільки з другої половини ХХ століття поступово почало складатися уявлення про право на охорону здоров'я як про невід'ємне право кожної людини, незалежно від його майнового статусу, цивільного стану, етнічної чи конфесійної приналежності. Надання медичної допомоги та реабілітації населенню у різні часи опирається на здобутий досвід та національно-історичні особливості в Україні. Сфера охорони здоров'я цілком обґрунтовано визнається життєвоважливою, причому в буквальному сенсі слова, і для окремої людини, і для суспільства в цілому.

Проаналізовані етапи надання медичної допомоги, зроблений аналіз нормативних документів та наукової літератури, які регулюють надання медичної допомоги та реабілітації. Визначені види медичної допомоги та реабілітації в Україні.

Визначено, що медична допомога - це вид діяльності, який включає з одного боку комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності, разом з комплексом заходів на підтримку їх психічного стану при невиліковних хворобах, а з іншого боку це мотивування пацієнтів до здорового образу життя, що в свою чергу призведе до загального поліпшення населення і народжуваності здорових нащадків і здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства. Надання медичної допомоги при тяжких захворюваннях або пораненнях, які почастішали після лютого 2022 року нерозривно пов'язано із реабілітаційними заходами, які сприяють швидшому одужанню та психологічній підтримки особи. Наголошено, що актуальним питанням медицини залишається попередження вичерпання і відновлення адаптаційних можливостей організму людини, реабілітація порушень гомеокінеза.

Ключові слова: медична допомога, охорона здоров'я, медицина, реабілітація, надання медичних послуг, надання реабілітаційних послуг, відновлення здоров'я.

Serbin Ruslan Andriyovych Doctor of legal sciences, Professor, Honored lawyer of Ukraine, Vice-rector, National Academy of Internal Affairs

Bukhtiiarova Iryna Hennadiyivna Candidate of legal sciences, associate professor, associate professor of the Department of Public Management and Administration, National Academy of Internal Affairs

Gurzhii Anna Valeriivna PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Administrative, Financial, and Information Law, State Trade and Economic University

Medical aid and rehabilitation in ukraine: theoretical and legal aspect

Abstract

The article is devoted to the coverage of one of the current topics. A thorough study of the concepts of medical care and rehabilitation in Ukraine was made. For centuries, medical care and rehabilitation were not a universally recognized right, they were the privilege of only the wealthy. Only from the second half of the 20th century, the idea of the right to health care as an inalienable right of every person, regardless of their property status, marital status, ethnic or religious affiliation, gradually began to develop. The provision of medical care and rehabilitation to the population at different times is based on the experience gained and the national-historical features of Ukraine. The sphere of health care is quite justifiably recognized as vitally important, and in the literal sense of the word, both for an individual and for society as a whole.

The stages of providing medical care were analyzed, the analysis of normative documents and scientific literature regulating the provision of medical care and rehabilitation was made. Identified types of medical care and rehabilitation in Ukraine.

It was determined that medical care is a type of activity that includes, on the one hand, a set of measures aimed at the recovery and treatment of patients in a condition that at the time of its provision threatens life, health and work capacity, together with a set of measures to support their mental state with incurable diseases, and on the other hand, it is motivating patients to a healthy lifestyle, which in turn will lead to the general improvement of the population and the birth of healthy offspring, and is carried out by professionally trained workers who have the right to do so in accordance with the law. Providing medical care for serious illnesses or injuries that have become more frequent after February 2022 is inextricably linked to rehabilitation measures that contribute to faster recovery and psychological support of the person. It is emphasized that prevention of depletion and restoration of adaptive capabilities of the human body, rehabilitation of homeokinesis disorders remains an urgent issue in medicine.

Keywords: medical assistance, health care, medicine, rehabilitation, provision of medical services, provision of rehabilitation services, restoration of health.

Постановка проблеми

Сфера охорони здоров'я цілком обґрунтовано визнається життєво важливою, притому в буквальному сенсі слова, і для окремої людини, і для суспільства в цілому. Впродовж свого життя кожна людина звертається, і до того ж неодноразово, до допомоги та послуг тих, хто професійно зайнятий у цій сфері, причому нерідко його регулярний, а то і постійний контакт з ними триває довгі місяці і навіть роки. Але кількість і тривалість таких контактів людини зі сферою надання медичної допомоги та реабілітації - лише одна сторона справи. Інша ж, і не менш важлива, полягає в тому, що такі контакти, як правило, справляють на людину - пацієнта дуже і дуже глибокий вплив. Ними часом визначається можливість збереження його подальшого життя або його якість і повноцінність.

Протягом століть медична допомога та реабілітація не була загальновизнаним правом, вона була привілеєм лише заможних верств населення. Тільки з другої половини ХХ століття поступово почало складатися уявлення про право на охорону здоров'я як про невід'ємне право кожної людини, незалежно від його майнового статусу, цивільного стану, етнічної чи конфесійної приналежності.

Здоров'я людини є найголовнішою цінністю суспільства, тому саме сфера надання медичних послуг є предметом охорони і регулювання з боку держави та потребує постійного розвитку та вдосконалення. Адже саме від якості наданої медичної допомоги і реабілітації залежить, як здоров'я однієї людини так і всієї нації. Неодноразово науковцями було наголошено на тому, що здорова нація це запорука розвитку держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання щодо визначення поняття та ознак медичної допомоги та реабілітації були предметом дослідження таких науковців: В. Авер'янова, В. Галунька, Т. Коломоєць, В. Колпакова, О. Кузьменко, О. Стрельченко, В. Стеценко, С. Стеценка, І. Сенюти, В. Радиша, В. Пашко та ін. Разом із тим актуальним питанням медицини залишається попередження вичерпання і відновлення адаптаційних можливостей організму людини, реабілітація порушень гомеокінеза. Відбувається постійний розвиток надання медичної допомоги та реабілітації, а разом з ним змінюються і ознаки надання медичних послуг тому це є актуальною темою для дослідження.

Мета статті є ґрунтовне дослідження понять медичної допомоги та реабілітації в Україні.

Виклад основного матеріалу

На законодавчому рівні у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» офіційно визначають поняття «медична допомога» як діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямовану на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами [1].

Так, відповідно до Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги «медична допомога - це вид діяльності, який включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності та здійснюється професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства» [3, 5].

Концепція розвитку охорони здоров'я населення України визначає медичну допомогу на трьох рівнях:

на первинному рівні вона включає профілактичні заходи, амбулаторне лікування та стаціонарну допомогу за основними спеціальностями;

на вторинному - спеціалізовану, технологічно складнішу допомогу;

на третинному - високотехнологічну допомогу та лікування найбільш складних і рідкісних захворювань [4, с. 192].

Медико-правовий тлумачний словник трактує медичну допомогу фактично визначаючи її складовою медичної послуги, як профілактику, лікування та менеджмент хвороби, а також збереження фізичного і психічного здоров'я людини через надання послуг медичними працівниками та іншими фахівцями системи охорони здоров'я; комплекс заходів медико-соціального характеру, що включає профілактичну, лікувальну, діагностичну, реабілітаційну, протезно-ортопедичну і зубопротезну допомогу, а також обслуговування дітей, хворих, непрацездатних та інвалідів [6, с. 374].

Проте, поняття «медична допомога» не знайшло нормативно-правового відображення у нормативно-правових та законодавчих актах, які об'єднують дане поняття.

Так, наприклад, З.В. Каменєва визначає медичну допомогу як діяльність медичного закладу (медичного працівника) з надання послуг у цілях збереження, зміцнення, попередження, лікування або відновлення фізичного і психічного здоров'я людини, регулювання, управління і конструювання життєдіяльності людського організму з використанням усіх дозволених методів [7].

Р.А. Галкін і С.Т. Тявкин пропонують розуміти під медичною допомогою «соціально і доктрино обумовлений комплекс організаційних, тактичних, реабілітаційних, деонтологічних дій, що забезпечують в оптимально короткий термін повний або частковий перехід від стану хвороби до стану фізичного, душевного і соціального благополуччя людини в системі його життєдіяльності». Звертає на себе увагу, що дане визначення підкреслює обґрунтованість, оптимальність, обумовленість і цілеспрямованість медичної допомоги, але, на жаль, як підстави надання медичної допомоги називається тільки хвороба [8, с. 45].

Дещо відрізняється визначення медичної допомоги іншими авторами, які включать до неї державу як суб'єкт, який зобов'язаний захищати життя і здоров'я фізичних осіб та забезпечувати санітарно епідеміологічне благополуччя населення. Також деякі науковці, доповнюючи визначення медичної допомоги, як комплексу дій акцентують увагу на регламентації умов її застосування та дещо розширюють її зміст включаючи до нього реабілітацію хворих, а також виділяють серед суб'єктів отримання допомоги інвалідів.

Незважаючи на різні точки зору авторів щодо поняття «медична допомога», ми вважаємо, що для того щоб визначити поняття медичної допомоги, необхідно виділити її основні ознаки:

медична допомога - це сукупність правовідносин, які регламентуються Законом про охорону здоров'я громадян;

правовідносини, тобто суспільні відносини, урегульовані нормами права, виникають з приводу надання необхідного комплексу медичних послуг лікувального та (або) профілактичного характеру (медичний огляд, госпіталізація, спостереження, ізоляція), а також забезпечення медичними пристосуваннями (окуляри, милиці), надання необхідних медикаментів за рецептом лікаря або іншого кваліфікованого спеціаліста, надання спеціалізованих продуктів харчування, а також догляду за видужуючим;

одержувачем медичної допомоги є фізична особа, яка втратила здоров'я; при цьому під здоров'ям необхідно розуміти стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів;

медична допомога надається як у медичних установах, які мають ліцензію на медичну діяльність, так і поза ними (у тому числі вдома, в умовах денного стаціонару);

медична допомога надається лікарями та представниками інших медичних професій, а також особами, що володіють достатньою кваліфікацією для надання допомоги і заміщення посади в медичній установі. В рамках розгляду цієї ознаки необхідно зазначити, згідно з діючим законодавством в України застосовувати методи оздоровлення, що утвердилися в народній практиці (так звана народна медицина), можуть громадяни, які отримали дозвіл, виданий органами виконавчої влади у сфері охорони здоров'я [10, с. 92].

Підсумовуючи вищевикладене вважаємо за потрібне надати власне визначення медичної допомоги. Медична допомога - це публічна послуга, яка виникає між медичними установами, їх професійними працівниками та фізичними особами, які є замовниками послуг. Надання медичних послуг врегульовано законодавством.

В Україні існують наступні види медичної допомоги: екстрена медична допомога, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) медична допомога, третинна (високоспеціалізована) медична допомога, паліативна допомога.

Екстрена медична допомога - медична допомога, що передбачає здійснення ряду організаційних, діагностичних та лікувальних заходів з надання своєчасної медичної допомоги пацієнтам та постраждалим особам, які перебувають у невідкладному стані. Згідно Закону України «Про екстрену медичну допомогу» під невідкладним станом людини слід розуміти такий стан людини в якому у неї трапляється погіршення психічного або фізичного здоров'я, який становить небезпеку для її здоров'я чи осіб, які знаходяться в її оточені . Це погіршення стану пов'язане з травмами, отруєннями, хворобами або іншим внутрішнім чи зовнішнім впливом. [2, 11].

Надання екстреної медичної допомоги є невід'ємною частиною надання медичних послуг населенню, а саме в моменти такого погіршення стану людини, коли є реальна загроза її життю або її стан вкрай небезпечний для оточуючих її людей. Протоколи щодо надання екстреної медичної допомоги постійно оновлюються і вдосконалюються та базуються на принципах доказової медицини.

Первинна медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики - сімейним лікарем і передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги в разі гострого розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги [1, 11].

Відповідно до Конституції України первинна медична допомога надається на безоплатній основі в усіх медичних закладах сфери охорони здоров'я, у яких головним розпорядником бюджетних коштів укладено договір із Національною службою здоров'я про медичне обслуговування населення. В загальному увесь порядок надання медичної допомоги у закладах охорони здоров'я на первинному рівні визначається, безпосередньо, центральним органом виконавчої влади у сфері публічного адміністрування охороною здоров'я.

Пацієнти мають право самостійно обирати лікаря в якого будуть отримувати медичну допомогу, лікуватися чи проходити профілактичні чи реабілітаційні заходи. Окрім надання медичних послуг на лікарів первинної медичної допомоги покладається обов'язок стимулювати та мотивувати осіб до здорового способу життя. Всім відомо, що здоров'я треба берегти з молоду, підтримувати гарний фізичний і психологічний стан. Тому акцент повинен бути на даному етапі саме на профілактичні заходи.

Вторинна (спеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або третинної високоспеціалізованої) медичної допомоги [1, 11]

Лікарні, які надають вторинну медичну допомогу, поділяють на п'ять типів:

- лікарня інтенсивної допомоги - надання цілодобової медичної допомоги хворим з гострими станами, що потребують високої інтенсивності лікування та догляду (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, гостра кровотеча тощо). Ресурсне забезпечення лікарень цього типу потребує інтенсивних технологій, спеціалізованого, діагностичного та лікувального обладнання, наявності служби реанімації та інтенсивної терапії, служби екстреної діагностики.

- лікарня планового лікування хронічних хворих - проведення повторних курсів терапії або доліковування з використанням стандартних схем лікування.

- лікарня відновного лікування - відновлення функцій після захворювань чи травм, з метою попередження інвалідності та/або реабілітації інвалідів, які потребують спеціального обладнання (фізіотерапевтичного, тренажерів для лікувальної фізкультури тощо).

- хоспіси - надання паліативної допомоги та психологічної підтримки термінальним (безнадійно) хворим, наявність спеціального оснащення для надання допомоги і догляду, а також спеціально підготовленого, переважно сестринського, персоналу та широке залучення волонтерів.

- лікарня медико-соціальної допомоги - догляд та надання соціальної і паліативної допомоги хронічним хворих, мінімальне забезпечення діагностичним та лікувальним обладнання, спеціально підготовлений середній медичний персонал та соціальні працівники [12].

Відповідний вид медичної допомоги надається при наявності медичних показань чи за направленням лікаря первинної медичної допомоги. Підставою для надання може бути також направлення лікуючого лікаря закладу охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) чи третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Надання допомоги може бути як на безоплатній так і платній основі.

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та / або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації [1, 11]. Лікуючого лікаря з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в закладі охорони здоров'я, що забезпечує надання такої допомоги, визначає керівник цього закладу або уповноважена ним на прийняття відповідних рішень особа [13, с. 87].

На етапі третинної (високотехнологічної) медичної допомоги передбачено діагностичні та лікувальні медичні послуги, які недоступні на рівні первинної та вторинної (спеціалізованої) допомоги, і надається з використанням високотехнологічного обладнання за направленням служб вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. На цьому етапі також можуть надаватися реабілітаційні послуги для відновлення здорового стану особи або для адаптації до життя внаслідок отриманих вад здоров'я.

Паліативна допомога. На останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань пацієнтам надається паліативна допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей [11].

Паліативна допомога - це комплексний підхід, мета якого забезпечити максимально можливу якість життя паліативних хворих і членів їхніх родин, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню симптомів болю та розладів життєдіяльності, проведення адекватних лікувальних заходів, симптоматичної (ад'ювантної) терапії та догляду, надання психологічної, соціальної, духовної та моральної підтримки, незалежно від захворювання, віку, соціального статусу, національності, релігійних та політичних переконань, місця проживання хворого тощо [14]. Паліативна допомога основана на комплексній оцінці фізичного стану пацієнта, ступені больового синдрому та розладів функцій життєдіяльності, психоемоційних, когнітивних та культурних особливостей, максимально можливого та всебічного врахування потреб і побажань пацієнта та його родини, прогнозу прогресування захворювання та тривалості життя.

На наш погляд, паліативна допомога це вид медичної допомоги, який розрахований не на лікування, а лише на підтримку хворого та його сім'ї. Під час паліативної допомоги особу не лікують, а лише полегшують наслідки тяжкої хвороби.

Згідно з чинним законодавством паліативна допомога в Україні надається на безоплатній основі з направленням від лікаря та/або установи первинної та вторинної допомоги.

Для отримання позитивного результату від лікування особливо тяжких хвороб в сучасній медицині використовують реабілітаційні заходи. На сьогоднішній день реабілітаційні заходи є нормою, аніж виключенням. Особливо зараз коли на території нашої країни йде війна. Військові дії наносять шкоду не лише військовим, а й цивільному населенню. Отримавши фізичні чи психічні вади вкрай важливо отримати не лише своєчасне якісне лікування, але й своєчасні реабілітаційні заходи, які сприяють швидшому одужанню та відновленню втраченого здоров'я. Це все спонукає з'ясувати що саме відноситься до реабілітаційних заходів. Та що таке реабілітація.

Термін «реабілітація» походить від латинських слів «re-» -- відновлення і «habilis» -- здатність, тобто «Rehabilis» -- відновлення здатності (властивостей), валідності індивідуума [3].

В інших джерелах реабілітація визначається, як комплекс заходів спрямованих на відновлення здоров'я, функціонального стану і працездатності організму, порушених хворобами, травмами, фізичними, хімічними і соціальними чинниками. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) дає дуже близьке до цього визначення реабілітації: «Реабілітація є сукупністю заходів, покликаних забезпечити особам з порушеними функціями внаслідок хвороб, травм і вроджених дефектів, пристосування до нових умов життя в суспільстві, в якому вони живуть». Відповідно до визначення ВООЗ, реабілітація є процесом, спрямованим на надання всебічної допомоги хворим та інвалідам для досягнення ними максимально можливої при даному захворюванні фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності. Іншими словами, мета реабілітації -- це досягнення в відповідні терміни і з мінімальними витратами для здоров'я відновлення порушених функцій людини (параметрів багаторівневого гомеостазу), пристосування (адаптації) його до навколишнього середовища та участі в соціальному житті з колишніми або зміненими в зв'язку з хворобою соціальними функціями [9].

Реабілітація надається для всебічної підтримки хворого. Як для відновлення фізичного стану так і психологічного. Якість отриманих медичних послуг підвищується саме наданням своєчасних реабілітаційних послуг. Звичайно надання реабілітаційних та медичних послуг може існувати як окремо так і разом.

Медична реабілітація -- наука оптимізації порушених параметрів гомеостазу, через вплив на компенсаторно-пристосувальні процеси. Медицина, як наука про здоров'я, вирішує дві основні задачі -- попередження захворювань, а також їх лікування та профілактику рецидивів. Для цього вона вивчає людини в стані здоров'я і при розвитку патології. Відновлення здоров'я хворого досягається за допомогою комплексного використання різних засобів, спрямованих на максимальне відновлення порушених фізіологічних функцій організму (багаторівневого гомеостазу), а в разі неможливості досягнення цього -- розвиток компенсаторних і замісних функцій організму. Стратегія медичної реабілітації полягає в досягненні довголіття людини, для чого розробляються спеціальні програми [9].

Наведене вище лише підтверджує твердження стосовно реабілітаційних послуг, які застосовуються саме для відновлення та поліпшення здоров'я. Реабілітаційні послуги є різновидом медичних послуг, тому можемо стверджувати, що реабілітація є складовою медичної допомоги.

Висновки

Сформовано визначення медичної допомоги - це публічна послуга, яка виникає між медичними установами, їх професійними працівниками та фізичними особами, які є замовниками послуг. Надання медичних послуг врегульовано законодавством. Наведені характерні риси та види медичної допомоги. Охарактеризовано реабілітаційні заходи та їх призначення. Варто відмітити, що медична допомога - це вид діяльності, який включає з одного боку комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності, разом з комплексом заходів на підтримку їх психічного стану при невиліковних хворобах, що являє собою реабілітаційні заходи, а з іншого боку це мотивування пацієнтів до здорового образу життя, що в свою чергу призведе до загального поліпшення населення і народжуваності здорових нащадків. Для якісного надання медичної допомоги у лікуванні та реабілітації хворих обов'язковою умовою є здійснення відповідних послуг лише професійно підготовленими працівниками, які мають на це право відповідно до законодавства.

Література

1. Основи законодавства України про охорону здоров'я. Закон України від 19.11.1992 р. Голос України від 15.12.1992 р. (зі змінами та доповненнями від 19.07.2022).

2. Про екстрену медичну допомогу. Закон України від 05.07.2012 р. Голос України. 2012 р. № 152.

3. Реабілітація. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%.

4. Лавриненко О.О. Коментар медичного законодавства України. Лавриненко О.О., Рогова О.Г., Панасюк С.А. К. «Вид. дім «Персонал», 2011. 360 с.

5. Стрельченко О.Г., Бухтіярова І.Г. Класифікація адміністративних проступків у сфері обігу лікарських засобів. Часопис Українського університету права. 2019. Випуск 2. С. 104-109.

6. Медико-правовий тлумачний словник. За ред. І.Я. Сенюти. Львів. Вид-во ЛОБФ «Медицина і право». 2010. 540 с.

7. Поняття медичної допомоги. URL: https://studme.com.ua/1048030412817/pravo/ponyatie_meditsinskoy_pomoschi.htm

8. Венедіктова І.В. Правова природа медичних послуг. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 5. С. 44-48.

9. Методичні рекомендації для викладачів на медичному факультеті з дисципліни «Медична реабілітація». 2016. URL: http://kaf-fis-reab.dsmu.edu.ua.

10. Охорона здоров'я України: стан, проблеми, перспективи. за заг. ред. В.М. Князевича. К. Наукова думка, 2010. С. 250.

11. Венедіктова І.В., Правова природа медичної допомоги та медичної послуги. Основи господарської діяльності у сфері охорони здоров'я в Україні. URL: https://jurfak.univer.kharkov.ua/kafedry/kaf_civil-prav/lekc_cpd/pravova_pryroda.pdf.

12. Рівні надання медичної допомоги. URL: https: //https://kr-medcentr2.pmsd.org.ua/ Майданик Р. Питання цивільно-правової відповідальності за договором про надання медичних послуг. Право України. 2011. № 11-12. С. 82-90.

13. Паліативна та хоспісна допомога. URL: https: //https://phc.org.ua/.

References

1. Osnovi zakonodavstva Ukrayini pro ohoronu zdorov'ya. Zakon Ukrayini vid 19.11.1992 r. [Basics of Ukrainian legislation on health care] Golos Ukrayini vid 15.12.1992 r. (zi zminami ta dopovnennyami vid 19.07.2022.) [in Ukrainian].

2. Pro ekstrenu medichnu dopomogu. Zakon Ukrayini vid 05.07.2012 r. [About emergency medical care] Golos Ukrayini. 2012 r. № 152 [in Ukrainian].

3. Reabilitaciya. [Rehabilitation] URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/% [in Ukrainian].

4. Lavrinenko O.O., Rogova O.G., Panasyuk S.A. (2011). Komentar medichnogo zakonodavstva Ukrayini. [Commentary on the medical legislation of Ukraine] Lavrinenko O.O., K.: «Vid. dim «Personal». 360 s. [in Ukrainian].

5. Strelchenko O.G, Buhtiyarova I.G. (2019). Klasifikaciya administrativnih prostupkiv u sferi obigu likarskih zasobiv. [Classification of administrative offenses in the field of circulation of medicinal products]. Chasopis Ukrayinskogo universitetuprava. Vipusk 2. S. 104-109. [in Ukrainian].

6. Mediko-pravovij tlumachnij slovnik. [Medico-legal explanatory dictionary] Za red. I.Ya. Senyuti. Lviv. Vid-vo LOBF «Medicina i pravo». 2010. 540 s. [in Ukrainian].

7. Ponyattya medichnoyi dopomogi. [Concept of medical care] URL: https://studme.com.ua/1048030412817/pravo/ponyatie_meditsinskoy_pomoschi.htm [in Ukrainian].

8. Venediktova I.V. (2014). Pravova priroda medichnih poslug. [Legal nature of medical services]. Naukovi zapiski Institutu zakonodavstva Verhovnoyi Radi Ukrayini. № 5. S. 44-48. [in Ukrainian].

9. Metodichni rekomendaciyi dlya vikladachiv na medichnomu fakulteti z disciplini «Medichna reabilitaciya». [Methodological recommendations for teachers at the Faculty of Medicine in the discipline «Medical Rehabilitation»] 2016. URL: http://kaf-fis-reab.dsmu.edu.ua. [in Ukrainian].

10. Paliativna ta hospi sna dopomoga. [Palliative and hospice care] URL: https://https://phc.org.ua/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru