Організація моніторингу туберкульозу у системі публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький

Організація моніторингу туберкульозу у системі публічного управління

Довгань Лариса Іванівна

лікар-пульмонолог

Анотація

протидія захворювання туберкульоз

Стаття присвячена питанням організації моніторингу туберкульозу у системі публічного управління. Туберкульоз залишається однією з глобальних проблем галузі охорони здоров'я як в Україні, так і загалом у світі, відповідно вирішення цієї проблеми потребує ефективної державної відповіді. Питання протидії захворюванню на туберкульоз в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов'язань. Забезпечення ефективного моніторингу за туберкульозом є необхідним і одним з першорядних завдань для будь-якої національної програми боротьби із туберкульозом. Одним із ефективних організаційних способів реалізації програми моніторингу захворювання мали б стати регіональні програми протидії туберкульозу. Оцінено сильні та слабкі сторони публічно-правової організації системи моніторингу і оцінювання даних щодо туберкульозу. Підкреслено, що війна завдала шкоди медичній інфраструктурі, базам даних та їх носіям. Через ведення бойових дій працівники системи моніторингу на рівні МОЗ України об'єктивно не можуть своєчасно отримувати дані регіональних відділень та відстежувати індикатори, забезпечуючи зворотній зв'язок та підтримувальне кураторство регіонів. Посадові обов'язки та плани роботи у більшості регіонів порушено. Зростають складнощі у координації роботи зі структурами, що виходять за межі МОЗ України. У контексті впливу цих обставин систематичний скринінг на туберкульоз визначається як систематизоване виявлення людей, які належать до групи ризику захворювання на туберкульоз, у заздалегідь визначеній цільовій групі з використанням тестів, обстежень або інших процедур, які можна швидко застосувати. З позицій публічного управління стає явною необхідність перебудови системи моніторингу захворювання на туберкульоз, створення баз даних та відновлення інфраструктурних засобів. Зазначені причини обумовлюють, а особливо в умовах осінньо-зимового періоду, необхідність особливої уваги до запобігання поширенню особливо-небезпечних хвороб, у тому числі і туберкульозу на всіх прифронтових ділянках, звільнених з під тимчасової окупації територіях тощо.

Ключові слова: моніторинг, публічне управління, боротьба із туберкульозом, програми, стратегія.

Dovhan Larisa Ivanivna Pulmonologist, СКЕ «Khmelnytskyi Regional Hospital» of the Khmelnytskyi Regional Council, Khmelnytskyi

Organization of tuberculosis monitoring in the public administration system

Abstract

The article is devoted to issues of the organization of tuberculosis monitoring in the public administration system. Tuberculosis remains one of the global problems in the field of health care both in Ukraine and in the world in general, so solving this problem requires an effective state response. The issue of combating tuberculosis in Ukraine is one of the priority directions of state policy in the field of health care and social development and the subject of international obligations. Ensuring effective tuberculosis monitoring is necessary and one of the primary tasks for any national tuberculosis control program. One of the effective organizational methods of implementing the disease monitoring program should be the regional tuberculosis control programs. The strengths and weaknesses of the public-legal organization of the system of monitoring and evaluating data on tuberculosis are assessed. It is emphasized that the war caused damage to the medical infrastructure, databases and their carriers. Due to hostilities, monitoring system employees at the level of the Ministry of Health of Ukraine objectively cannot receive data from regional offices in a timely manner and monitor indicators, providing feedback and supportive supervision of the regions. Job duties and work plans in most regions have been violated. Difficulties in coordinating work with structures beyond the Ministry of Health of Ukraine are increasing. In the context of the impact of these circumstances, systematic TB screening is defined as the systematic identification of people at risk for TB in a pre-defined target group using tests, examinations or other procedures that can be applied rapidly. From the standpoint of public administration, the need to rebuild the tuberculosis disease monitoring system, create databases, and restore infrastructure facilities becomes clear. The specified reasons determine, and especially in the conditions of the autumn-winter period, the need for special attention to the prevention of the spread of particularly dangerous diseases, including tuberculosis, in all front-line areas, liberated from territories under temporary occupation, etc.

Keywords: monitoring, public administration, fight against tuberculosis, programs, strategy.

Постановка проблеми

Конституція України у статті 49 закріплює право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування [1]. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Також у ч. 2 ст. 49 Конституції України закріплено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування [1]. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Основ законодавства, затверджених Законом України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII, охорона здоров'я - система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров'я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя [2].

Механізм публічного управління у сфері здійснення права на медичну допомогу має загальнодержавний та місцевий рівні. Систему органів, які здійснюють управління у сфері охорони здоров'я складають як органи законодавчої влади, так і виконавчої влади.

Моніторинг - є важливим елементом державної політики у сфері боротьби із соціально небезпечними захворюваннями такими як СНІД, туберкульоз, наркоманія тощо. Туберкульоз є інфекційним захворюванням, що тривало протікає та вимагає істотних зусиль для його подолання. Відповідно до Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» заходи боротьби з цим захворюванням включають: профілактику, виявлення, діагностику, диспансерне спостереження, лікування, реабілітацію та соціальну адаптацію пацієнтів, роботу у вогнищах туберкульозної інфекції [3]. Одним з найбільш важливих елементів боротьби з цією хворобою є організація здійснення моніторингу.

Забезпечення ефективного моніторингу за туберкульозом є необхідним і одним з першорядних завдань для будь-якої національної програми боротьби із туберкульозом. У той же час, багаторічний досвід створення та експлуатації систем епідеміологічного моніторингу туберкульозу показав, що їх успіх реалізації безпосередньо залежить від обґрунтованості використовуваної структури даних, від того як був організований процес впровадження та практичного використання; нарешті, функціональні можливості обробки та аналізу інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

До проблеми запобігання і протидії захворюванню на туберкульоз упродовж останніх трьох років (2018-2021) у своїх наукових розвідках зверталися: Лопушинський І.П., Бондарева Л.В., Дурман М.О. [4], Нагорна А.М. [5], Тодоріко Л.Д., Гуменюк М.І., Шевченко О.С., Єременчук І.В., Сем'янів І.О. [6] та багато інших фахівців серед яких переважають вчені в галузі медицини. У галузі ж науки державного управління по суті відповідних публікацій не було.

Мета статті

Метою статті є дослідження питання організації моніторингу туберкульозу у системі публічного управління задля пошуку можливих шляхів вирішення проблемних питань ефективної протидії цьому соціально небезпечному захворюванню в Україні.

Виклад основного матеріалу

З точки зору науки про управління, охорона здоров'я є об'єктом соціально-комунікативного простору і взаємодіє з іншими об'єктами (оточенням) шляхом обміну інформаційними потоками управлінського характеру [7]. Предметом наукового аналізу у сфері державного управління виступає комплексне поняття «здоров'я», як індивідуальна та соціальна характеристика та заходи його забезпечення.

Законодавство України визначає здоров'я як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів (ст. 93 Основ законодавства України про охорону здоров'я) [2]. Таке розуміння поняття здоров'я відображає преамбулу Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я. Наведене визначення здоров'я має абсолютний характер, тобто за цією позицією формується межа ідеального здоров'я, що, за зрозумілих причин, залишається для більшості населення недосяжним [8]. Але це не означає, що ті особи, які не є носіями такого ідеального стану, на практиці не наділені благом здоров'я. Отже, виходячи з цих позицій, неможливо говорити про стан нездоров'я. Хворий також наділений благом здоров'я, яке відрізняється від його стану до початку захворювання певними якісними та кількісними показниками. Отже, здоров'я - це категорія динамічна, якій властиві фізіологічні та паталогічні зміни. Звідси і сучасне тлумачення здоров'я як категорії суспільного та індивідуального характеру та необхідність розробки ефективних механізмів публічного управління у цій сфері. Важливою складовою такого механізму виступає система моніторингу, яка має забезпечити вихідними даними органи уповноважені на прийняття управлінських рішень у цій сфері.

Туберкульоз залишається однією з глобальних проблем галузі охорони здоров'я як в Україні, так і загалом у світі, відповідно вирішення цієї проблеми потребує ефективної державної відповіді.

Питання протидії захворюванню на туберкульоз в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов'язань. З 2014 р. Україну включено до переліку країн світу з найвищим тягарем туберкульозу із множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ). При цьому стає очевидним взаємозв'язок між розповсюдженням туберкульозу та початком війною з РФ.

Вже у 2020 р. в Україні зареєстровано 17593 випадки захворювання на активний туберкульоз, включно із рецидивами. У розрахунку на 100000 населення показник захворюваності становив 42,2, що на 29,8% менше ніж у попередньому році [9].

У документах Всесвітньої організації охорони здоров'я сказано, що забезпечення ефективного епідеміологічного нагляду за туберкульозом є необхідною і однією з першочергових завдань для будь-якої національної програми боротьби з туберкульозом. У той же час, багаторічний досвід створення та експлуатації систем епідеміологічного моніторингу туберкульозу показав, що успіх їхньої реалізації безпосередньо залежить від обґрунтованості використовуваної структури даних, що збираються, від того як було організовано процес впровадження та практичного використання, і, нарешті, функціональних можливостей обробки та аналізу інформації [10].

Відповідно до ч. 2 п. 1 Положення про МОЗ України, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 року №267 МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВШ-інфекції УСШДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення [11].

На МОЗ України покладено обов'язок виявлення та реєстрація випадків захворювання, що з'явилися на території суб'єкта (вперше виявлених хворих, рецидивів туберкульозу та хворих з іншого суб'єкта чи іншої країни). На основі цих даних проводять аналіз ефективності заходів щодо виявлення захворювання, оцінку захворюваності від рівня суб'єкта рівня фтизіатричної ділянки і поліклініки. По-друге, це здійснення діагностики, де фіксують встановлену форму та локалізацію захворювання, фазу, бактеріовиділення та лікарську стійкість збудника на момент реєстрації захворювання та їх зміни у процесі спостереження та лікування. По-третє, збір даних про супутні захворювання з розширеним блоком з ВІЛ-інфекції, який повинен включати відомості про проведення антиретровірусної терапії (АРТ), курсів профілактичного лікування до виявлення захворювання, рівень імуносупресії, вторинні захворювання тощо.

Для комплексного подолання проблеми туберкульозу розпорядженням КМУ від 27 листопада 2019 р. №1415-р. схвалено Державну стратегію у сфері протидії ВШ-інфекції УСШДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 р [12]. Ефективність впровадження Стратегії пов'язана з якістю даних, які використовуються для планування заходів, збираються та узагальнюються в ході її реалізації та використовуються для прийняття рішень та подальшого удосконалення заходів. Для покращення алгоритмів управління інформацією необхідно: розвинути та вдосконалити системи збору та аналізу даних епідеміологічного нагляду та моніторингу і оцінки програмних заходів; інтегрувати інформаційні системи обліку осіб, в тому числі для впровадження епідеміологічного нагляду, заснованого на веденні випадку з наскрізною ідентифікацією, в електронні системи охорони здоров'я та забезпечити обмін звітною документацією між закладами охорони здоров'я всіх форм власності та здійснити перехід від рутинного моніторингу до системи формування та постійного оновлення стратегічної інформації, її поширення і використання під час формування та впровадження заходів з протидії захворюванням [12].

Водночас, є нагальною потребою впровадження національних стандартів контролю за туберкульозу, заснованих на принципах доказової медицини. Тому у відповідності до зазначеної стратегії було розроблено клінічну настанову «Туберкульоз» мультидисциплінарною робочою групою, склад якої було затверджено наказом МОЗ України від 18 серпня 2020 р. №1908 (у редакції наказу МОЗ України від 16.02.2021 р. №265 наведено оновлені аспекти контролю за туберкульозною інфекцією, що ґрунтується на сучасних міжнародних підходах, заснованих на принципах доказової медицини).

У зазначеній клінічній настанові «Туберкульоз» визначено мінімально необхідний перелік діагностично-лікувальних заходів та заходів здійснення моніторингу [13]. Найбільш поширеним способом здійснення моніторингу є скринінг захворювання. Систематичний скринінг на туберкульоз може проводитись серед загальної популяції в районах із прогнозованою поширеністю туберкульозу 0,5% або вище. Також рекомендовано проводити систематичний скринінг на туберкульоз серед людей з факторами структурного ризику захворювання на туберкульоз. До них належать: жителі бідних міських районів, безхатьки, поселення у віддалених або ізольованих районах, корінне населення, мігранти, біженці, внутрішньо переміщені особи та інші вразливі або маргіналізовані групи з обмеженим доступом до медичної допомоги. Людям, які живуть з ВІЛ, слід систематично проходити скринінг на туберкульоз під час кожного відвідування медичного закладу. Осередковим та іншим тісним контактам осіб, хворих на туберкульоз, слід систематично проходити скринінг на туберкульоз. Систематичний скринінг на туберкульоз слід проводити у в'язницях та пенітенціарних установах. Працівникам, які на робочих місцях стикаються або стикалися в минулому з дією діоксиду кремнію, слід систематично проходити скринінг на туберкульоз [13].

Водночас має відбуватися активний моніторинг вогнищ туберкульозної інфекції, призначений для реєстрації та спостереження за осередками туберкульозної інфекції, оцінки обсягу роботи з опису вогнища, з відвідувань медперсоналом вогнища, проведення первинного обстеження контактів та дезінфекції.

Одним із ефективних організаційних способів реалізації програми моніторингу захворювання мали б стати регіональні програми протидії туберкульозу. Мова йде про розробку так званих «Обласних програм протидії туберкульозу відповідно до статті Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», статей 13, 14 Основ законодавства України про охорону здоров'я та пункту першого статті 19, пункту шостого статті 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» [14]. Для ефективного функціонування програми необхідною є наявність адекватної системи моніторингу і оцінювання. Точність та достовірність наданих даних дозволяє керівникам приймати важливі та своєчасні рішення, пом'якшувати негативні наслідки та передбачати перешкоди у досягненні цілей програми.

Для оцінювання програми та виявлення сильних і слабких сторін, визначення потенційної загрози та можливостей у 2020 році відбулося масштабне дослідження під егідою МОЗ України. Оцінювання проводили за п'ятьма компонентами: організація моніторингу і оцінювання; координація моніторингу і оцінювання; отримання даних; використання та аналіз даних; нарощування потенціалу моніторингу і оцінювання. Даний опитувальник було заповнено усіма регіональними протитуберкульозними відділами [15].

Результатом оцінки отриманих даних та їх інтерпретацією через події війни в Україні у 2021 році можливо виділити сильні та слабкі сторони моніторингу і оцінювання даних щодо туберкульозу (таблиця 1).

Таблиця 1. Сильні та слабкі сторони публічно-правової організації системи моніторингу і оцінювання даних щодо туберкульозу

Примітка. Складено на основі джерела [15].

Практично в усіх регіонах відзначено нестачу додаткових співробітників - епідеміологів, ІТ-спеціалістів, хоча з розвитком цифрових технологій та поточним удосконаленням системи ці спеціальності стають все більш затребуваними. Також залишається відкритим питання надання грошової винагороди та інших додаткових пільг для мотивації працівників.

Водночас з початком повномасштабної війни проти РФ система моніторингу і оцінювання даних щодо туберкульозу зазнала катастрофічної руйнації, а сама проблема вийшла на новий загрозливий рівень який ще необхідно оцінити у історичній перспективі. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено військовий стан у відповідь на повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України. Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» [16] передбачає, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [17].

Необхідно пам'ятати, що в умовах широкомасштабної військової агресії, наявності бойових дій на території України, необхідно одночасно вести мову не лише про встановлення законних обмежень окремих прав і свобод людини і громадянина, але й про напрацювання нових правових механізмів їх захисту через діяльність органів публічної влади та окремих інститутів громадянського суспільства. Війна завдала шкоди медичній інфраструктурі, базам даних та їх носіям.

Працівники системи моніторингу на рівні МОЗ України об'єктивно не можуть своєчасно отримувати дані регіональних відділень, відстежують індикатори моніторингу, забезпечуючи зворотний зв'язок та підтримувальне кураторство регіонів. Посадові обов'язки та плани роботи у більшості регіонів порушено. Зростають складнощі у координації роботи зі структурами, що виходять за межі МОЗ України (ДКВС України, Міноборони та інші відомства). Зазначені виклики впливають на необхідність перегляду управлінських підходів до здійснення організації моніторингу туберкульозу у системі публічного управління. Вирішення цих завдань має забезпечити: моніторинг ведення окремих пацієнтів, чим є зацікавленість на рівні лікаря, епідеміологічний моніторинг та моніторинг ефективності роботи окремої установи або території в цілому та епідеміологічний моніторинг та моніторинг заходів для оцінки на загальнодержавному рівні. Таким чином, завдання, які вирішуються в процесі моніторингу, включають, з одного боку, клінічні (ведення пацієнтів з використанням сформованих реєстром журналів та цільових списків), а з іншого боку - епідеміологічні та організаційні (розрахунок звітних та аналітичних таблиць, показників та індикаторів, аналіз даних на рівні установи/території, на національному рівні).

Висновки

Підсумовуючи наголосимо, що в умовах ведення повномасштабної війни проблема протидії розповсюдження захворювання населення на туберкульоз набуває своєї виняткової актуальності. Причина цього полягає у широкомасштабному знищенні цивільної інфраструктури, у тому числі медично-лікувальних закладів, вимушеній відмові від планових обстежень або їх відкладення «до кращих часів», міграції населення з регіонів, охоплених війною, поширення контактів громадян з представниками груп ризику, у тому числі значної кількості колишніх ув'язнених, значне число яких сьогодні потрапляють у полон як учасники незаконних збройних формувань з числа мешканців Донецько-Луганського регіону та завербованих для участі у війні у місцях позбавлення волі в РФ.

Зазначені причини обумовлюють, а особливо в умовах осінньо-зимового періоду, необхідність особливої уваги до запобігання поширенню особливо-небезпечних хвороб, у тому числі і туберкульозу на всіх прифронтових ділянках, звільнених з під тимчасової окупації територіях. Наголосимо, що до груп ризиків належать також військовослужбовці ЗСУ та інших військових та правоохоронних формувань, які безпосередньо контактують з полоненими супротивника, кількість яких зростає в рази в умовах вдалих контрнаступальних операцій українських військ. У контексті впливу цих обставин систематичний скринінг на туберкульоз визначається як систематизоване виявлення людей, які належать до групи ризику захворювання на туберкульоз, у заздалегідь визначеній цільовій групі з використанням тестів, обстежень або інших процедур, які можна швидко застосувати. Скринінг-тести, обстеження або інші процедури повинні чітко відокремлювати людей з високою ймовірністю захворювання на туберкульоз від людей, захворювання яких на туберкульоз малоймовірне. Серед осіб з позитивним результатом діагноз потрібно встановити після проведення одного або декількох діагностичних тестів та клінічних досліджень, які разом мають високу точність.

Література

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Верховна Рада України. База «Законодавство України». URL: http://http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

2. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-XII/ Верховна Рада України. База «Законодавство України». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/prin.

3. Про протидію захворюванню на туберкульоз: Закон України від 5 липня 2001 року № 2586-III. Верховна Рада України. База «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2586-14#Text.

4. Лопушинський І.П., Бондарева Л.В., Дурман М.О. Регіональна політика України щодо запобігання та протидії епідемії туберкульозу: механізми формування та реалізації (на прикладі Херсонської області). Наукові перспективи: журнал. 2021. № 2 (8) С. 149-166.

5. Нагорна А.М., Соколова М.П. Нормативно-правове регулювання профілактики та надання медичної допомоги хворим на загальний і професійний туберкульоз в Україні. Український журнал з проблем медицини праці. 2020. Т. 16, № 1. С. 3-16.

6. Тодоріко Л.Д., Гуменюк М.І., Шевченко О.С., Єременчук І.В., Сем'янів І.О. Прогностичний аналіз ситуації з туберкульозу у світі за результатами щорічної доповіді ВООЗ. Infusion & chemotherapy. 2019. № 4. С. 10-17.

7. Фуртак І. Напрями удосконалення державного управління охороною здоров'я в Україні. Ефективність державного управління: зб. наук. пр. 2011. Вип. 26. С. 210-215.

8. Болотіна Н.Б. Медична допомога. Юридична енциклопедія. К.: Українська енциклопедія. 1998. Т. 3. С. 607-608.

9. Клінічна настанова «Туберкульоз», затверджена наказом МОЗ України від 18 серпня 2020 р. № 1908 (у редакції наказу МОЗ України від 16.02.2021 р. № 265) URL: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/11/2021_11_18_kn_tuberkuloz.pdf.

10. The global plan to stop TB 2011-2015: transforming the fight towards elimination of tuberculosis. WHO, 2010. URL:https://www.who.int/publications/i/item/9789241500340.

11. Положення про МОЗ України: Постанова КМУ від 25 березня 2015 року № 267. Верховна Рада України. База «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/267-2015-%D0%BF#Text.

12. Про схвалення Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції'/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року: Розпорядження КМУ від 27 листопада 2019 р. № 1415-р. Верховна Рада України. База «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1415-2019-%D1%80#Text.

13. Клінічна настанова «Туберкульоз», затверджена наказом МОЗ України від 18 серпня 2020 р. № 1908 у редакції наказу МОЗ України від 16.02.2021 р. № 265. URL: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/11/2021_11_18_kn_tuberkuloz.pdf.

14. Про «Обласну програму протидії туберкульозу на 2020 -2022 роки»: Проект розпорядження. URL.: https://www.rv.gov.ua/proyekt-rozporyadzhennya-28012020.

15. Туберкульоз в Україні. Аналітично-статистичний довідник за 2020 рік. К. 2021 р. URL: https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/TB_surveillance_statistical-information_2020_dovidnyk.pdf.

16. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 URL: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397 (дата звернення 30.05.2022 р.).

17. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII / Верховна Рада України. База «Законодавство України». - URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/389-19/print1460487730786614.

References

1. Konstytucija Ukrai'ny: vid 28 chervnja 1996 roku, №254к/96-ВР [Constitution of Ukraine from July 28, 1996, №254к/96-ВР]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/card/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 19 (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy «Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorovia: Zakon Ukrainy vid 19.11.1992 r. № 2801-XII» [Law of Ukraine «Fundamentals of Ukrainian legislation on health care» of November 19, 1992 No. 2801-XII] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/prin (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy «Pro protydiiu zakhvoriuvanniu na tuberkuloz» vid 5 lypnia 2001 roku № 2586-II» [Law of Ukraine «On prevention of tuberculosis» of July 5, 2001 No. 2586-III] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14#Text (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

4. Lopushynskyi I.P., Bondareva L.V., Durman M.O. (2021). Rehionalna polityka Ukrainy shchodo zapobihannia ta protydii epidemii tuberkulozu: mekhanizmy formuvannia ta realizatsii (na prykladi Khersonskoi oblasti) [Regional policy of Ukraine regarding the prevention and counteraction of the tuberculosis epidemic: mechanisms of formation and implementation (on the example of the Kherson region)]. Naukovi perspektyvy: zhurnal [Scientific perspectives: journal]. № 2 (8). С. 149-166. [in Ukrainian].

5. Nahorna A.M., Kononova I.H., Sokolova M.P. (2020). Normatyvno-pravove rehuliuvannia profilaktyky ta nadannia medychnoi dopomohy khvorym na zahalnyi i profesiinyi tuberkuloz v Ukraini [Normative and legal regulation of prevention and provision of medical care to patients with general and occupational tuberculosis in Ukraine]. Ukrainskyi zhurnal z problem medytsyny pratsi [Ukrainian Journal of Labor Medicine Problems] U 16. № 1. C 3-16.

6. Todoriko L.D., Todoriko L.D., Humeniuk M.I., Shevchenko O.S., Yeremenchuk I.V., Semianiv I.O. (2019). Prohnostychnyi analiz sytuatsii z tuberkulozu u sviti za rezultatamy shchorichnoi dopovidi VOOZ [Prognostic analysis of the tuberculosis situation in the world according to the results of the WHO annual report]. Infusion & chemotherapy [Infusion & chemotherapy]. № 4. C 10-17.

7. Furtak I. (2011). Napriamy udoskonalennia derzhavnoho upravlinnia okhoronoiu zdorovia v Ukraini [Directions of improvement of state management of health care in Ukraine]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia: zb. nauk. pr [Efficiency of public administration: coll. of science pr]. Внп. 26. C 210-215.

8. Bolotina N.B. (1998). Medychna dopomoha [Aid]. Yurydychna entsyklopediia [Legal encyclopedia]. K.: Ukrainska entsyklopediia. U3. C607-608.

9. Klinichna nastanova «Tuberkuloz», zatverdzhena nakazom MOZ Ukrainy vid 18 serpnia 2020 r. №1908 (u redaktsii nakazu MOZ Ukrainy vid 16.02.2021 р. № 265) [The clinical guideline "Tuberculosis" was approved by the order of the Ministry of Health of Ukraine of August 18, 2020 No. 1908 (as amended by the order of the Ministry of Health of Ukraine of February 16, 2021 №. 265]. Retrieved from: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/11/2021_11_18_kn_tuberkuloz.pdf (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

10. The global plan to stop TB 2011-2015: transforming the fight towards elimination of tuberculosis. WHO, 2010. Retrieved from:https://www.who.int/publications/i/item/9789241500340

11. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Polozhennia pro MOZ Ukrainy» vid 25 bereznia 2015 roku № 267 [Decree to the Cabinet of Ministers of Ukraine «Regulations on the Ministry of Health of Ukraine» of March 25, 2015 No. 267]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/267-2015-%D0%BF#Text (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

12. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy (Pro skhvalennia Derzhavnoi stratehii u sferi protydii VIL-infektsii/SNIDu, tuberkulozu ta virusnym hepatytam na period do 2030 roku) vid 27 lystopada 2019 r. № 1415-r [Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On the approval of the State Strategy in the field of combating HIV infection/AIDS, tuberculosis and viral hepatitis for the period until 2030» of November 27, 2019 No. 1415-r.]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1415-2019-%D1%80#Text (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

13. Klinichna nastanova «Tuberkuloz» zatverdzhena nakazom MOZ Ukrainy vid 18 serpnia 2020 r. № 1908 u redaktsii nakazu MOZ Ukrainy vid 16.02.2021 r. № 265 [The clinical guideline "Tuberculosis" was approved by the order of the Ministry of Health of Ukraine dated August 18, 2020 No. 1908 as amended by the order of the Ministry of Health of Ukraine dated February 16, 2021 No. 265]. Retrieved from: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2021/11/2021_11_18_kn_tuberkuloz.pdf (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

14. Pro «Oblasnu prohramu protydii tuberkulozu na 2020-2022 roky»: Proekt rozporiadzhennia [About the "Regional Program to Combat Tuberculosis for 2020-2022": Projekt order]. (n.d.). www.rv.gov.ua. Retrieved from: https://www.rv.gov.ua/proyekt-rozporyadzhennya-28012020 (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

15. Tuberkuloz v Ukraini. Analitychno-statystychnyi dovidnyk za 2020 rik. K. 2021r [Tuberculosis in Ukraine. Analytical and statistical guide for 2020. K. 2021]. Retrieved from: https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/TB_surveillance_statistical-information_2020_dovidnyk.pdf. (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

16. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro vvedennia voiennoho stanu v Ukraini» vid 24 liutoho 2022 roku № 64/2022 [Decree of the President of Ukraine «On the introduction of martial law in Ukraine» of February 24, 2022 No. 64/2022] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397 (дата звернення 30.05.2022 р.) (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

17. Zakon Ukrainy «Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu» vid 12 travnia 2015 roku № 389-VIII [Law of Ukraine «On the legal regime of martial law» of May 12, 2015 No. 389-VIII] (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/389-19/print1460487730786614 (Accessed at 18 November 2022) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru