Спосіб герніопластики

Размещено на http://www.allbest.ru

Спосіб герніопластики

Способ герниопластики

Hernioplasty method

Autoplasty of inguinal hernias is accompanied by a high recurrence rate of the disease - 10-12%. Therefore, the main principle of surgical treatment of hernias at the present time is the performance of plastics "without tension" using modern synthetic materials. However, in any type of aloplasty, despite the inertness of the synthetic material, a tissue reaction with a pronounced inflammatory component develops around it, causing a number of specific complications. Among them are seromas, hematomas, foreign body sensation, chronic groin pain syndrome. At the same time, there is an increasing number of reports on the risk of specific complications due to contact of the allograft with the spermatic cord. This study is based on the results of a topographic and anatomical study of 50 unfixed corpses of men on the first day after death at the age of 34 to 65 years, with a height of 160.0 to 190.0 cm. cord into the anterior rectal space and the method of fixing the allograft. The proposed method is used as follows. An oblique incision in the groin area above and in the middle of the groin folds cut through the skin and subcutaneous tissue.

The aponeurosis of the external oblique abdominal muscle is isolated and opened. The hernial sac is differentiated and isolated. With an oblique hernia, the latter is stitched at the neck, the remainder is cut off. With a direct hernia, the hernial sac, without opening, is immersed in the anterior urethral space. The transverse fascia is dissected from the inner opening of the inguinal canal to the outer edge of the rectus sheath. After mobilization, the spermatic cord is placed in the anterior ureal space, and the edges of the transverse fascia are sutured with a continuous suture with the elimination of the inner opening of the inguinal canal. A new exit site of the spermatic cord is formed at the lateral edge of the sheath of the rectus abdominis muscle. Plasty of the hernial defect is performed using a mesh implant, along the upper edge of which a notch is formed, the size of which corresponds to the diameter of the spermatic cord. The proposed method prevents the contact of the spermatic cord with the aloprosthesis, thereby preventing the development of specific complications. In addition, suturing the deep inguinal ring, as one of the weakest points of the inguinal canal, prevents the development of hernia recurrence.

Key words: inguinal hernia, polymer implant.

Резюме

Аутопластика пахвинних гриж супроводжується високою частотою рецидиву захворювання

- 10-12%. Тому основним принципом хірургічного лікування гриж в теперішній час є виконання пла-стики “без натягу” з використанням сучасних синтетичних матеріалів. Однак при будь-якому виді ало- пласти-ки, не дивлячись на інертність синтетичного матеріалу, навколо нього розвивається тканинна реакція з вираженим запальним компонентом, що спричинює ряд специфічних ускладнень. Серед них

- сероми, гематоми, відчуття стороннього тіла, синдром хронічно-го пахвинного болю. Водночас зро-стає кількість повідомлень про ризик виникнення специфічних ускладнень внаслідок контакту ало-трансплантата із сім'яним канатиком. В основу даного дослідження покладено результати топографо- анатомічного дослідження 50 нефіксованих трупів чоловіків в першу добу після смерті віком від 34 до 65 років, зростом від 160,0 до 190,0 см. Проводились морфологічні дослідження фасціально -сухожил- кових елементів пахвинного каналу, вивчалась можливість транслокації сім'яного канатика в передо-черевинний простір та спосіб фіксації алотрансплантата. Запропонований спосіб використовується та-ким чином. Косим розрізом у пахвинній ділянці вище та при середньо від пахвинної складки розсіка-ють шкіру та підшкірну клітковину. Виділяють та розкривають апоневроз зовнішнього косого м'яза живота. Диференціюють та виділяють грижовий мішок. При косій грижі останній прошивають біля шийки, залишок відсікають. При прямій грижі грижовий мішок, не розкриваючи, занурюють у передо-черевинний простір. Розсікають поперечну фасцію від внутрішнього отвору пахвинного каналу до зо-внішнього краю піхви прямого м'яза живота. Сім'яний канатик після мобілізації розташовують у пе-редочеревинному просторі, а краї поперечної фасції зшивають безперервним швом з ліквідацією вну-трішнього отвору пахвинного каналу. Формують нове місце виходу сім'яного канатика біля бічного краю піхви прямого м'яза живота. Виконують пластику грижового дефекту за допомогою сітчастого імплантата, по верхньому краю якого формують вирізку, розмір якої відповідає діаметру сім'яного ка-натика. Запропонований спосіб попереджує контакт сім'яного канатика з алопротезом, попереджуючи тим самим розвиток специфічних ускладнень. Крім цього, ушивання глибокого пахвинного кільця, як одного з найслабкіших місць пахвинного каналу, попереджує розвиток рецидиву грижі.

Ключові слова: пахвинна грижа, полімерний імплантат.

Частота пахвинних гриж становить 5% від усіх хі-рургічних захворювань, вони виявляються пере-важно в осіб чоловічої статі працездатного віку [1], а грижесічення є найбільш частою операцією в плановій хірургії і становить 5-10% від загальної кількості [1, 2].

Аутопластика пахвинних гриж супроводжу-ється високою частотою рецидиву захворювання - 10-12% [1-3]. Тому основним принципом хірур-гічного лікування гриж в теперішній час є вико-нання пластики “без натягу” з використанням су-часних синтетичних матеріалів [1, 2]. Однак при будь-якому виді алопластики, не дивлячись на інертність синтетичного матеріалу, навколо нього розвивається тканинна реакція з вираженим запа-льним компонентом, що спричинює ряд специфі-чних ускладнень. Серед них - сероми, гематоми, відчуття стороннього тіла, синдром хронічного пахвинного болю [2, 4]. Водночас зростає кіль-кість повідомлень про ризик виникнення специфі-чних ускладнень внаслідок контакту алотранс-плантата із сім'яним канатиком [5].

Останнім часом запропоновано та впрова-джено багаточисленні модифікації класичної опе-рації Ліхтенштейна. Розроблено ряд методик, що передбачають ізоляцію сім'яного канатика від алопластичного матеріалу власними тканинами (апоневрозом зовнішнього косого м'яза живота або поперечною фасцією). Тому залишається від-критим питання місця розташування алотранс-плантата [5].

Мета дослідження: розробка нового способу хірургічного лікування пахвинних гриж, який пе-редбачає розмежування полімерного імплантата та сім'яного канатика.

Матеріал і методи. В основу даного дослі-дження покладено результати топографоанато- мічного дослідження 50 нефіксованих трупів чо-ловіків в першу добу після смерті віком від 34 до 65 років, зростом від 160,0 до 190,0 см. Проводи-лись морфологічні дослідження фасціально-сухо- жилкових елементів пахвинного каналу, вивча-лась можливість транслокації сім'яного кана-тика в передочеревинний простір та спосіб фік-сації алотрансплантата.

Результати дослідження та їх обговорення. На основі топографоанатомічних досліджень нами розроблено спосіб пахвинної герніоплас- тики (деклараційний патент України на корисну модель № 81728 “Спосіб фіксації сітчастого ім-плантату при хірургічному лікуванні пахвинних гриж”, опублікований 10.07.2013, бюлетень № ІЗ).

Запропонований спосіб використовується та-ким чином. Косим розрізом у пахвинній ділянці вище та при середньо від пахвинної складки роз-сікають шкіру та підшкірну клітковину. Виділя-ють та розкривають апоневроз зовнішнього ко-сого м'яза живота. Диференціюють та виділяють грижовий мішок. При косій грижі останній про-шивають біля шийки, залишок відсікають. При прямій грижі грижовий мішок, не розкриваючи, занурюють у передочеревинний простір. Розсіка-ють поперечну фасцію від внутрішнього отвору пахвинного каналу до зовнішнього краю піхви прямого м'яза живота. Сім'яний канатик після мобілізації розташовують у передочеревинному просторі, а краї поперечної фасції зшивають без-перервним швом з ліквідацією внутрішнього отвору пахвинного каналу. Формують нове місце виходу сім'яного канатика біля бічного краю пі-хви прямого м'яза живота. Виконують пластику грижового дефекту за допомогою сітчастого ім- плантата, по верхньому краю якого формують ви-різку, розмір якої відповідає діаметру сім'яного канатика.

Сітчастий імплантат розташовують на попере-чній фасції, заводячи верхній край під попереч-ний м'яз живота. Фіксацію починають з підшивання нижнього краю імплантата вузловими швами до пахвинної зв'язки, особливу увагу при-діляючи фіксації нижнього присереднього кута до лобкового горбика. Бічний та верхній край сітки фіксують за допомогою П-подібних швів з інтер-валом 1,5 см, які проводять через апоневроз зов-нішнього косого м'яза живота, внутрішній косий та поперечний м'язи живота і зав'язують на зов-нішній поверхні апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота. Такою фіксацією, на наш погляд, досягається максимальне розтягнення і розправ-лення сітки. Присередній край імплантата фіксу-ють до задньої поверхні піхви прямого м'яза жи-вота таким чином, що б сім'яний канатик розта-шовувався у сформованій вирізці. Розріз сітки до-датково укріплюють окремими вузловими швами. Для виокремлення полімерного матеріалу від еле-ментів сім'яного канатика використовують зали-шки поперечної фасції. Краї апоневрозу зовніш-нього косого м'яза живота зшивають обвивним швом.

Використання запропонованого способу фік-сації сітчастого імплантату при хірургічному лі-куванні пахвинних гриж має ряд переваг. По-пе-рше, запропонована методика попереджує кон-такт сім'яного канатика з алопротезом, запобіга-ючи розвитку рубцево-атрофічних ускладнень. По-друге, ліквідація внутрішнього пахвинного кі-льця, як одного з найслабших місць пахвинного каналу, попереджує розвиток рецидиву грижі. По- третє, фіксація сітки за допомогою П-подібних швів до поперечного, внутрішнього косого м'язів живота та апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота запобігає гофруванню та міграції протеза.

Висновок

ізоляція сім'яний грижа

Запропонований спосіб попере-джує контакт сім'яного канатика з алопротезом, попереджуючи тим самим розвиток специфічних ускладнень. Крім цього, ушивання глибокого па-хвинного кільця, як одного з найслабкіших місць пахвинного каналу, попереджує розвиток реци-диву грижі.

Перспективи подальших досліджень. Порів-няльне вивчення ефективності запропонованого способу пахвинної герніопластики із застосуван-ням різних типів алотрансплантатів.

Список використаної літератури